Научная статья на тему 'Аналіз розвитку гострого панкреатиту після операцій в гастро-дуоденальній та панкреато-біліарній зонах'

Аналіз розвитку гострого панкреатиту після операцій в гастро-дуоденальній та панкреато-біліарній зонах Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

CC BY
104
11
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
гострий післяопераційний панкреатит / великий сосочокдванадцятипалої кишки / загальна жовчна протока / ендоскопічна папіллосфінктеротомія / acute postoperation pancreatitis / major duodenal papilla / common biliary duct / endoscopic papillosphincterotomy

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Ничитайло М. Ю., Підмурняк О. О.

Досліджені результати виконання мініінвазивних лапароскопічних і транспапілярних ендоскопічних втручань (ЕТПВ), з наступними ендобіліарними маніпуляціями, а також результати хірургічного лікування хворих з приводу виразкової хвороби шлунку і ДПК та патології позапечінкових жовчних шляхів за допомогою відкритих лапаротомних методик. Гострий панкреатит в ранньому післяопераційному періоді виник у 165 хворих, що становить 6,8 % від загального числа оперованих.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Похожие темы научных работ по клинической медицине , автор научной работы — Ничитайло М. Ю., Підмурняк О. О.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ANALYSIS OF DEVELOPMENT OF ACUTE PANCREATIT AFTER OPERATIONS IN THE DUODENUM AND BILIARY SYSTEMS

The results of miniinvasions laparoscopic and endoscopic papillosphincterotomy with subsequent endobiliary intervention performance in the clinic in 2423 patients were studied up. Early complications had occurred in 8.4 % patients, acute postoperation pancreatitis in 164 (6.8 %).

Текст научной работы на тему «Аналіз розвитку гострого панкреатиту після операцій в гастро-дуоденальній та панкреато-біліарній зонах»

Актуальт проблеми сучасно! медицини

УДК 617.55-089.168-06:616.37-002

АНАЛ13 Р03ВИТКУ Г0СТР0Г0 ПАНКРЕАТИТУ П1СЛЯ 0ПЕРАЦ1Й В ГАСТР0-ДУ0ДЕНАЛЬН1Й ТА ПАНКРЕАТ0-Б1Л1АРН1Й 30НАХ

Ничитайло М.Ю., Шдмурняк О.О.

1нститут х1рургп \ трансплантологи АМН Украши, м. КиТв, Хмельницька обласна лкарня, м. Хмельницький

Дослгдженг резулътати виконання мгнггнвазивних лапароскопгчних г транспапглярних ендоско-пгчних втручанъ (ЕТПВ), з наступними ендобглгарними мангпуляцгями, а також резулътати хгрурггчного лгкування хворих з приводу виразковог хвороби шлунку г ДПК та патологи позапе-чгнкових жовчних шляхгв за допомогою вгдкритих лапаротомних методик. Гострий панкреатит в раннъому пгсляоперацгйному пергодг виник у 165 хворих, що становитъ 6,8 % вгд загалъ-ного числа оперованих.

Ключов1 слова: гострий пюляоперацшний панкреатит, великий сосочокдванадцятипалоТ кишки; загальна жовчна протока; ендо-скоглчна паптлосфЫктеротом1я.

Вступ

Актуалы-мсть питания гострих пюляоперацм-них панкреатит^ (ГПП) полягае, на нашу думку, не сттьки в тяжкост1 переб1гу цього захворю-вання (хоча \ це не на останньому мюц), сктьки в невизначеност1 самого явища "тсляоперацм-ного панкреатиту", його кпасифкаци, алгоритму д1агностики, метода профтактики \ лкування [1,2].

На користь цих сл1в говорить велика розб1ж-нють у визначены р^ними авторами частоти ви-никнення цього ускладнення. Так, за даними ба-гатьох вщомих автора, ктькють ГПП, при опе-ративних втручаннях на органах черевноТ поро-жнини коливаеться вщ 2,5 до 85% [3-5].

Збтьшення частоти ГПП в останнм час обу-мовлено збтьшенням числа радикальних \ роз-ширених операцм на органах черевно!' порож-нини, пщвищенням хфурпчноТ активное^ на п1д-шлунковм залоз1 [6-8].

Метою роботи було встановити аналЬ причин виникнення ГПП для подальшого створення сис-теми прогнозування та профтактика розвитку гострого панкреатиту п1сля операцм в гастро-дуоденапьнм та панкреато-бт1арнм зонах. Стаття вщображае частину науково-дослщноТ роботи вщдту лапароскопнноТ хфурги та холель т1азу 1нституту х1рурги та трансплантологи АМН УкраТни на тему мшинвазивних метода лкуван-ня патологичеревноТ порожнини.

Матер1али 1 методи

Вщповщно до мети ми провели аналЬ стану пац1ент1в п1сля хфурпчного лкування патологи дуодено-бт1арноТ зони на предмет виявлення ГПП. Паценти були вком вщ 21 до 82 роюв, се-реднм вк 49 рою в. Чоловшв було 64, жнок - 82. Найбтьша ктькють пац1ент1в була вком вщ 30 до 60 рою в - 106 хворих. Перед плановим хфур-пчним лкуванням проводилось комплексне об-стеження, яке обов'язково включало: ультразву-кове дослщження оргаыв черевно!' порожнини, га-стродуоденоскотю, лабораторы обстеження (загальний аналЬ кров1 з визначенням ктькост1 лейкоцит^, цукор кров1, С - реактивний бток, ак-тивнють амтази кров1, сеч1 та ексудата черевноТ порожнини, фракцмне визначення 61л¡руб1на,

АлТ, АсТ, лужна фосфатаза).

Основну групу, 165 хворих, екпали пац1енти ¡з ГПП, який ускладнив пюляоперацмний перюд у хворих, що перенесли мшмнвазивы транспапь ляры втручання з приводу захворювань жовчо-вивщноТ системи.

3 метою контролю цього дослщження також був проведений аналЬ пюляоперацмних ускла-днень \ ГПП у трупах хворих, що перенесли вщ-крит1 лапаротомы оперативы втручання з приводу виразковоТ хвороби шлунку \ дванадцятипалоТ кишки (147 патента), та з приводу патологи по-запечшкових жовчних шлях1в (154 хворих). Частота розвитку ГПП в цм груп1 пац1ент1в представлена в таблиц! 1.

Таблицу 1.

Частота розвитку ГПП в груп/ пац/ент/в, прооперованих з приводу патологппоза печ/нковихжовчних шлях1в (п=154).

Вид оперативного лкування Число хворих Частота гпп % гпп Важка форма

Лапаротомна холецистек-томт 901 65 7,3 % 0,6 %

Лапаротомна холедохол1то-том1я 406 41 10,2 % 1,3 %

Трансдуоденальна пашлло-сф1нктеротом1я 148 26 17,4% 2,4 %

Розширена пап1лектом1я 52 22 42,3 % 3,5 %

Всього 1507 154 10,02% 1,7%

В залежност1 вщ методики мшинвазивних опе-ративних втручань пац1енти ¡з патолопею б1л1ар-ноТ системи, у яких спостер1гався розвиток ГПП, були роздтеы на три групи.

У 59 (5,7%) хворих (1-а група) ГПП розвинувся теля виконання двохетапного оперативного втручання, коли першим етапом (теля ЕРХГ) виконували ендоскопнну паптлосфнктеротом1ю (ЕПСТ) з необхщними транспатллярними ендобн л1арними манипуляцями, а через 1-2 доби -лапароскотчну холецистектом1ю (ЛХЕ).

У 11 (3,6%) хворих (2-а група) ГПП розвинувся п1сля одноетапного мшмнвазивного лапароскоп1-чного втручання, тобто лапароскоп1чноТ експло-рацИ" загальноТ жовчноТ протоки (ЗЖП) та холе-цистектом1Т. Експлорац1ю виконали у 223 хворих через куксу м1хуровоТ протоки з 1Т розс1ченням — у 86, та шляхом виконання супрадуоденальноТ холедохотоми (СДХТ) - у 79.

У 95 (8,6 %) хворих (3-я група) ГПП ускладнив ендоскопны транспаптляры втручання, як1 були

Том 7, Выпуск 3

121

В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш

единими та завершальними в оперативному лн куваны постхолецистектомнного синдромому (ПХЕС).

3 метою проведения пор1вняльного анал^у щодо розвитку ГПП пюля р^них оперативних методик лкування захворювань жовчовивщноТ системи було виконано дослщження пюляопе-рацмних ускладнень хфурпчного лкування ви-разковоТ хвороби шлунка та дванадцятипалоТ кишки (ДПК). Частота ГПП, що зустр1вся серед пац1ент1в цсТ групи, представлена в таблиц! 2.

Таблиця 2.

Частота ГПП серед пац/ент/в, що прооперован/ з приводу виразковоТхвороби шлунка та дванадцятипалоТ кишки

Виразка ДПК спостер1галась у 102 хворих, ви-разка шлунку - у 45. Особливо ретельно вивчали пюляоперацмний перюд у пац1снт1в, як1 перенесли оперативне втручання з приводу так званих, „важких" виразок. До цсТ категори ми вщносили пгантсью виразки шлунку (бтьше 3 см) \ ДПК (2 см), як1 майже у 100% супроводжувались пенет-рац1ею в пщшлункову залозу \ вираженим перн ульцерозним ¡нфтьтратом; низью зацибулины виразки; кард1алы-м та субкард1альы виразки. Надзвичайно небезпечними стосовно розвитку ГПП ехвор1 (11 пац1снт1в) на пюлябульбарну ви-разку (ПБВ), яка зустрнаеться у 5 - 10 % спосте-режень виразковоТ хвороби \ характеризусться тривалим та атиповим переб1гом, частим виник-ненням ускладнень. Особливо драматичною у даному випадку е ситуацт при локалЬаци виразки бтя великого сосочка ДПК.

Результати дослвдження та 1х обговорення

Важливим пщтвердженням розвитку ГПП вва-жаемо достов1рне \ сшке пщвищення активное^ амтази в кров1, сеч1 або в рщиы з черевноТ по-рожнини та прокальцитонну сироватки кров1 протягом перших 3-х д1б пюля операци, що спо-стер1галося в нашому дослщжены у 98 (69,4%) пац1ент1в. Якщо ц показники зб1гаються з кл1н1ч-ними симптомами ГП та вщповщними соногра-фнними змнами пщшлунковоТ залози, то д1агноз цього ускладнення стае, на нашу думку, незапе-речним.

В таблиц! 3 представлена частота розвитку ГПП у хворих що, перенесли двох етапну методику мЫмнвазивного оперативного лкування не-пухлинноТ патологи позапечнкових жовчних шлях1в.

Таблиця 3

Частота розвитку ГПП у хворих що перенесли двох етапну методику м/нИнвазивного оперативного лкування.

Вид оперативного втручання Число хворих на ГПП Частота п-пер- ам1лазем1Т Сер. важ-кост1 та важка форма

Ендоскотчна паптосфЫктерото-мш ¡з самовтьним вщхожденням конкремента + ЛХЕ 3 2 -

Ендоскотчна паптосфЫктерото-мш з лтоекстракц1ею + ЛХЕ 17 12 3

Ендоскотчна паптосфЫктерото-мш з механтною лтотрипаею + ЛХЕ 12 9 1

Ендоскотчна папшотомш з балон-ною дилатац1ею ампули ВСДК + ЛХЕ 15 11 2

Ендоскотчна паптосфЫктерото-м1я п1д час виконання ЛХЕ 6 3 -

Ендоскоп1чна пап1лосф1нктерото-м1я ¡з назобилиарним дренажом + ЛХЕ 4 2 -

Ендоскотчна паптосфЫктерото-м1я ¡з ендобилиарним дренажом + ЛХЕ 2 2 1

Всього 59 (5,7%) 41 (4%) 7 (0,7 %)

Найбтьш часто ГПП розвинувся пюля транс-паптярноТ лтоекстракцп конкременте ¡з ЗЖП, та ¡з використанням механнноТ л1тотрипси, а та-кож при баллонм дилатаци ампули ВСДК, п1сля попередньоТ д1агностичноТ паптотоми.

Серед хворих, що перенесли одноетапну мшм-нвазивну методику х1рурпчного лкування непух-линноТ патологи позапечнкових жовчних шлях1в, ¡нтраоперацмы ускладнення виникли у 12 (3,9%) хворих (у 7 — кровотеча, у 4 — пошкодження печнки, у 1 - електротравма дванадцятипалоТ кишки). Пюляоперацмы ускладнення вщм™ли у 25 (8,2%) пацент1в, в тому числ1, ГПП розвинувся у 11 пацент1в, що склало 3,6% вщ загальноТ кть-кост1 прооперованих. Найбтьш часто ГГШ (5 па-цет1в) развинувся у хворих пюля ЛХЕ з приводу резидуального або рецидивного холедохолта-зу, особливо пюля лтоексплорацп через супра-дуоденальний холедохотомний отв1р ¡з застосу-ванням зовышнього жовчного дренажу (1,3%). Особливу увагу хочимо звернути на небезпеку численних спроб канюляци сосочка \ впертого бажання досягти позитивного результату при транспаптярнм експлорацп ЗЖП, яке часто призводить до розвитку ГПП.

Серед хворих, у яких ендоскотчы транспапь ляры оперативы втручання були единими \ завершальними в хфурпчному лкуваны непухлин-но1 патологи позапечнкових жовчних шлях1в, ГПП розвинувся у 95 хворих, що склало 8,6% вщ загальноТ ктькост1 прооперованих цим методом. Найбтьш часто ГПП развинувся у хворих, що перенесли ендоскотчну паптосфнктеротом1ю, доповнену транспаптярною л1тоекстракц1ею 55 (5 %) та санацюю ЗЖП 27 (2,45 %).

У груп1 хворих, що перенесли вщкрит1 опера-тивы втручання з приводу захворювань бт1арноТ системи, найбтьш часто Г1Д1 розвинувся пюля розширеноТ паптектоми з приводу пухлин великого сосочка Д1Ж, а саме у 22 випадках пюля 52

Вид оперативного втручання Число хворих Частота ГПП % ГПП Важка форма

Дистальна резекцт шлунку 311 29 9,02 % 0,7 %

Проксимальна резекц1я шлунку 189 22 11,6% 1,5%

Екстерторизацт виразки + дуоденопластика 840 91 10,08% 2,01 %

СПВ з дренуючими операц1ями 501 5 1 % -

Всього 1841 147 8% 1,8%

Актуальт проблеми сучасно!" медицини

вказаних операцм, що склало 42,3%. Пюля трансдуоденалы-юТ паптосфнктеротомп ГПП розвинувся у 17,4% пац1ент1в.

Серед хворих що перенесли хфурпчне лку-вання з приводу виразковоТ хвороби шлунку та ДПК, найбтьш часто ГПП спостер1гався пюля проксимально!' резекци шлунку (11,8%) та пюля радикально!' дуоденопластики (10,6%). Най-менша частота ГПП була вщмнена при застосу-ваны р1зних вид1в селективно! ваготомп.

Висновки

1. Пюляоперацйний перюд, якособливий стан макрооргаызму (патента) зобумовлюе скпад-нють д1агностики ГПП.

2. В сучаснм д1агностиц ГПП основне значения мають не кпнны даны, а лабораторы та ¡н-струменталы-м методи д1агностики, особливо ультразвукове дослщження пщшлунковоТ залози з доплерограф1ею и судин.

3. Важюсть д1агностики \ висока летальнють

лять на перше мюце проблему профтактики даного ускладнення.

Литература

1. Кубышкин B.A., Вишневский B.A., Буриев И.М., Гаврилин A.B. Острый послеоперационный панкреатит (состояние проблемы в многопрофильном институте) // Экспериментальная и клиническая медицина.- 2004.- № 3.- С. 59-63.

2 Лупальцов В.И. Патогенетическое обоснование профилактчеких мероприятий при остром послеоперационном панкреатите // КлЫтна x¡-рурпя.- 2004.- № 11-12.- С. 59.

3. Ничитайло М.Ю., Пдмурняк О.О. Виникнення гострого панкреатиту nicra операцм на органах гастродуоденальноТ та панкреатобт1арноТ зон // КлЫ1чна xipyprifl.- 2004.- № 11-12.-С 76-77.

4. Ничитайло М.Ю., Огородник П.В., Беляев B.B., Дейниченко А.Г. Современная тактика лечения холедохолитиаза // Клш1чна xipyprm.- 2006.-№ 7.- С. 13-16.

5. Ничитайло М.Ю., Огородник П.В., Беляев B.B., Дейниченко А.Г. Пидмурняк А.А. Осложнения эндоскопических транспапиллярных вмешательств // Клш1чна xipyprm. -2006.-№8.-С. 19-21.

6. Decker G., Borie F., Miliar B. et al. One hundred laparoscopic choledochotomies with primary closure of the common bile duct // Surg. Endosc. — 2002. — Vol. 24. — P. 1291— 1296.

7. Moreaux J. Traditional surgical management of common bile duct stones: A prospective study during a 20—year experience // Am. J. Surg. — 1995. — Vol. 169, N 2. — P. 220— 226.

8. Tzovaras G., Shukla P., Kow L. et al. What are the risks of diagnostic and therapeutic endoscopic retrograde cholangiopancreatogra-phy? // Aust. N. /. J. Surg. — 2000. — Vol. 70, NIL —P. 778—782.

при деструктивних формах панкреатиту став-

Реферат

АНАЛИЗ РАЗВИТИЯ ОСТРОГО ПАНКРЕАТИТА ПОСЛЕ ОПЕРАЦИЙ В ГАСТРО-ДУОДЕНАЛЬНОЙ И ПАНКРЕАТО-БИЛИАРНОЙ ЗОНАХ

Ничитайло М.Е., ПидмурнякА.А.

Ключевые слова: острый послеоперационный панкреатит, большой сосочек двенадцатиперстной кишки, общий желчный проток; эндоскопическая папиллосфинктеротомия.

Изучены результаты выполнения миниинвазивных лапароскопических и транспапиллярных эндоскопических вмешательств (ЭТПВ), с последующими эндобилиарными манипуляциями, а также результаты хирургического лечения больных по поводу язвеной болезни желудка и ДПК и патологии внепеченочных желчных путей с помощью открытых лапаротомных методик. Острый панкреатит в раннем послеоперацеонно периоде возник у 165 больных, что составило 6,8% от общего числа опе-рированых.

Summary

ANALYSIS OFDEVELOPMENT OF ACUTE PANCREATIT AFTER OPERATIONS IN THE DUODENUM AND BILIARY SYSTEMS Nichitaylo M. E., Pidmurnyak A. A.

key words: acute postoperation pancreatitis, major duodenal papilla; common biliary duct, endoscopic papillosphincterotomy.

The results of miniinvasions laparoscopic and endoscopic papillosphincterotomy with subsequent endobil-iary intervention performance in the clinic in 2423 patients were studied up. Early complications had occurred in 8.4 % patients, acute postoperation pancreatitis in 164 (6.8 %).

Tom 7, Выпуск 3

123

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.