CC BY
137
К ВОПРОСУ О ФОРМЕ ДОГОВОРА ДАРЕНИЯ Исаев А. Н.
В статье исследуются правовые нормы определяющие форму договора дарения. Проанализированы отдельные виды форм договора дарения и те юридические признаки, которые их обуславливают. Сделан вывод о специфике отношений дарения, требующих дифференцированного подхода при решении вопроса об их оформлении.
Ключевые слова: устная и письменная формы договора дарения, нотариальное удостоверение договора дарения.
THE FORM OF DONATION CONTRACT Isaev A. N.
The article dedicated to analysis of the legal propositions that determine the form of donation contract. Some of the kinds of forms of donation contract were considered ,as well as legal attributes that cause them. It is concluded that the specific relationship of donation, requiring differentiated approach in deciding the issue of their formalization.
Key words: verbal and written form of donation contract, notarization of donation contract.
H ad id шла до редакцп 04.02.2013 p.
УДК 347.12(477)
В. В. Надьон,
канд. юрид. наук, доцент Нац'юнальний ушверситет «Юридична академ'!я У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. Харю в
АНАЛ13 ПОД1ЛУ ЦИВ1ЛЫНИХ ПРАВОВЩНОСИН НА АБСОЛЮТЫ ТА В1ДНОСН1
У статп аналЬуеться подт цивтьних правовщносин на абсолюты та вщносж. Розгля-нуто особливое^ цих правовщносин та Тх сптьж й вщмЫж риси, зроблено висновки щодо Тх характеристики.
Ключов/ слова: правовщносини, абсолютнють, вщноснють, суб'ектний склад, суб'ективж права, суб'ективж обов'язки.
Подт правовщносин на абсолюты та вщносж тради-цмно вважаеться оджею з осно-вних класифкацм у теорм права [9, с. 278].
У цивтютиц1 значну увагу придтено питанию подту правовщносин на абсолюты та вщ-HOCHi. Найбтьш глибоке наукове обфунтування з даноТ проблематики знайшло вщображення в
робот! В. К. Райхер [10]. 3 даноТ проблеми в юридичшй науц1 е як прихильники [Див.: 5, с. 102; 12, с. 158, 159; 13, с. 104, 105], так i супротивники [2, с. 113; 11, с. 111, 113, 269, 270] подту правовщносин на абсолюты та BiflHOCHi. Аргументи супротивни-kîb абсолютних правовщносин науково неспроможнк lx осно-вний аргумент зводиться до
того, що правовщносини завжди можуть ¡снувати ттьки м1ж конкретно визначеними особами, звщси вони роблять висновок, що абсолютних правовщносин у дшсносп немае. Саме з цим \ не можна погодитися. Виршальне значения для здмснення абсолютних \ вщносних прав мають власы дм уповноваженоТ особи. Зобов'язаы особи в абсолютних правовщносинах повины лише не перешкоджати уповноважеый особ1 вчиняти дм по здмсненню абсолютного права. Саме тому обов'язок в абсолютних правовщносинах носить загальний характер, тобто покладаеться на вах. Абсолютному праву вщповщае обов'язок усякого \ кожного утримуватися вщ вчи-нення дм, що перешкоджають нормальному здмсненню права. При цьому мова йде не про все населения земноТ кул1, як ¡ро-ычно зауважуе Д. М. Генюн, а ттьки про оаб, пщлеглих даый систем! правопорядку. 3 ц1еТ точки зору зобов'язаы особи визначеы й в абсолютних правовщносинах. Заперечуючи ¡сну-вання абсолютних правовщносин, Д. М. Генкш спираеться на тезу О. С. 1оффе, згщно з якою правовщносини завжди е вщ-носинами м1ж конкретними особами [7, с. 20].
В. А. Лапач зазначае, що догматична конструкц1я абсолютних правовщносин базу-
еться на т1й обставиы, що уповноваженому суб'екту проти-стоТть невизначено велике коло оаб, единий пасивний обов'язок будь-кого з них полягае в утри-маны вщ порушень абсолютного права. Активних обов'язюв вщ-носно уповноваженого суб'екта ыхто не мае, своТх ¡нтереав ноай абсолютного права дося-гае без стороннього посередни-цтва [8, с. 2-3].
В юридичый л1тератур1 ¡снуе думка про те, що подт цивть-них правовщносин на абсолюты та вщносы носить знач-ною м1рою умовний характер, осктьки у багатьох цивтьних правовщносинах поеднуються як абсолюты, так \ вщносы еле-менти. Так, оренды правовщносини носять вщносний характер. М1ж тим право орендаря може бути порушено \ захищаеться вщ порушень з боку не ттьки орендодавця, але й ¡нших ото-чуючих орендаря оаб [5, с. 102].
У свою чергу, С. П. Гришаев вказуе на умовысть подту правовщносин на абсолюты та вщносы, яка полягае в тому, що, по-перше, при порушены абсолютного суб'ективного права в правовщносинах з'являеться конкретнаособа,яказобов'язана вщшкодувати шкоду, а, по-друге, не ттьки зобов'язана особа, але всякий \ кожний повинен утримуватися вщ порушення вщносних прав (зокрема, не вчиняти дм,
що перешкоджають виконанню обов'язку, що випливае з вщнос-них правовщносин) [4, с. 122].
Визнаючи обфунтованють зазначених зауважень, у той же час можна вважати зроблений авторами висновок поверхне-вим. По-перше, у раз1 порушення абсолютного права (наприклад, при запод1яны шкоди реч1, що належить суб'екту на прав1 власноап) складаються нов1 правовщносини. Причому дан1 правовщносини е вщносними, осктьки Тх сторони (заподю-вач шкоди \ потерптий) строго визначеш. Пщставою виник-нення таких правовщносин е передбачений законом юридич-ний факт - запод1яння шкоди. Отже, поява в даному випадку визначеноТ зобов'язаноТ особи свщчить про виникнення нових вщносних правовщносин, а зовам не про ущербысть ¡сну-ючих абсолютних. По-друге, загальнорегулятивний обов'язок неуправомочених оаб не пере-шкоджати здмсненню прина-лежних суб'екту прав становить безпосереднм змют абсолютних правовщносин, тод1 як метою вщносних правовщносин е задо-волення ¡нтересу уповноваже-ноТ особи д1ями зобов'язаноТ. Так, якщо третя особа створить перешкоди для виконання договору кутвльпродажу за допо-могою крад1жки реч1, що пщля-гае передач! покупцев1, його дм
будуть оцЫюватися виключно як порушення абсолютного суб'ективного права власноап (саме на м1сц1 абсолютних правовщносин м1ж власником \ заподювачем шкоди буде скла-датися нове вщносне делктне зобов'язання). При цьому вщ-носна природа правовщносин м1ж покупцем \ продавцем зали-шиться незмЫною.
Таким чином, абсолютными називаються таю правовщносини, в яких уповно-важенм особ1 протистоТть невизначене коло зобов'язаних суб'ект1в. С. С. Алексеев зазна-чав, що анал1зован1 права ¡ме-нуються абсолютними тому, що, по-перше, Тх активний центр - у суб'ективному прав1, що надае його ноаев1 широю мож-ливосп для поведЫки за своТ'м розсудом, а, по-друге, ва ¡ним суб'екти («всякий \ кожний») зобов'язаы утримуватися вщ порушення даного конкретного суб'ективного права [1, с. 106]. Наприклад, правовщносини, як\ мають м1сце м1ж власником \ ваматрет1ми особами; м1ж власником виключних прав на твори науки, лп^ератури \ мистецтва та ¡нип результати ¡нтелектуальноТ д1яльнооп та вама трет1ми особами. У цих правовщносинах праву власника, праву автора на результат ¡нтелектуальноТ' дтль-носп кореспондують обов'язки невизначеного кола оаб не
порушувати дани права. Тому ц1 права абсолюты з боку уповно-важених оаб, а обов'язки, що кореспондуються Тм, е загаль-норегулятивними \ належать кожый правосуб'ектый особ1 [3, с. 131].
У теорм цивтьного права склалася думка про те, що в абсолютних правовщноси-нах праву власника кореспон-дуе обов'язок невизначеного кола оаб не порушувати його права (право власност1). Вини-кае питания: з приводу чого з'являеться даний обов'язок невизначеного кола суб'екпв? Вщразу слщуе вщповщь: з приводу будь-яких об'екпв, цивть-них прав. Вщповщно до ст. 177 Цивтьного кодексу УкраТни об'ектами цивтьних прав е реч1, в тому числ1 гроим та ц1ны папери, ¡нше майно, майнов1 права, результати роб1т, послуги, результати ¡нтелектуальноТ, творчоТ д1яльност1, ¡нформац1я, а також ¡нш1 матер1альы й нема-тер1альн1 блага. О. Ю. Сщорова зазначае, що абсолюты пра-вовщносини носять майновий характер, за винятком вщносин з приводу особистоТ та с1мейноТ таемниц1, як\ е немайновими, але можуть бути пов'язаы з май-новими [11, с. 20].
Таким чином, можна зро-бити висновок, що сутнють абсолютних правовщносин полягае у встановленш певного
роду правового зв'язку безпо-середньо м1ж суб'ектом права \ його (права) об'ектом. У свм час Рене Давид зазначав: «Вщмов-ляючись вщ романських тради-ц1й, радянсью юристи виходять з того, що право завжди регу-люе вщносини м1ж людьми; ¡сну-вання права, що поеднуе особу \ р1ч, власника \ об'ект власност1 ...» [6, с. 198].
Абсолютнють поширюеться на суб'ективы права та обов'язки в цих вщносинах. Так, абсо-лютний суб'ективний обов'язок покладаеться на кожного, \ його зм1ст полягае в утриманш вщ порушення абсолютного права. Абсолютнють суб'ективного права - в його охороы вщ уах \ кожного та в його здмсненш на п1дстав1 власноТ д1яльност1 упо-вноваженоТ особи.
Отже, в абсолютних пра-вовщносинах визначено лише одну сторону, яка мае право, тобто уповноважену сторону. Зобов'язана сторона - це кожен, чий обов'язок полягае в утриманы вщ порушення суб'ективних прав, тобто неви-значене коло оаб - кожен \ ва [14, с. 79-80].
У найбтьш простому виклад1 сутнють абсолютного суб'ективного права полягае в правомочное^ на власы дм, що означае можпивють самостийного вчинення суб'ектом фак-тичних та юридично значущих
дм. Цьому абсолютному праву протистоТть обов'язок пасивного типу, який витае з цивтьно-правових заборон \ за своею природою означав юридичну неможпивють здмснення дм, що порушують публ1чы ¡нтереси та абсолютне суб'ективне право уповноваженоТ особи.
ВЮносними називаються цивтьы правовщносини, в яких уповноважеый особ1 протистоТть строго визначена зобов'язана особа. Це може бути як одна, так \ ктька строго визначених оаб. Обов'язки у вщносних пра-вовщносинах можуть полягати не лише в утриманы вщ дм, але \ в здмснены певних пози-тивних дм. Так, м1ж учасниками сптьноТ частковоТ власност1, м1ж кредитором \ боржником, м1ж потерптим \ запод1ювачем шкоди ¡снують вщносн1 правовщносини, осюльки суб'ективний склад даних правовщносин строго визначений. 1х права та обов'язки взаемно кореспон-дуються, тобто кожна сторона правовщносин мае права та обов'язки вщносно один одного. Тому вони й ¡менуються вщнос-ними правовщносинами.
У вщносних правовщно-синах, де ¡нтерес одн1еТ сто-рони задовольняеться через дм зобов'язаноТ сторони, суб'ективне право виступае як право вимагати вщ зобов'язаноТ сторони здмснення тих чи ¡нших
д1й - передач! реч1, поставки продукцИ', участ1 у вихованы д1тей та ¡н.
Вщноа-п й абсолютн1 вщно-сини мають ютоты вщм1нн1 осо-бливост1. Яскраво та образно ц1 особливост1 охарактеризував В. К. Райхер. Зв'язок м1ж людьми в правовщносинах, писав в\и, встановлюеться або за типом прямих провод1в, простягнутих м1ж певними точками простору, або за типом бездротового зв'язку, що з'еднуе дану точку простору з абсолютно невизна-ченим числом вах ¡нших точок. У першому випадку (вщноа-п правовщносини) правова енер-пя проходить лише даним проводом, хоча \ розаюеться разом з тим у навколишньому простор! (непряме, вщдзеркалюе д1ю за адресою трет1х оаб). У другому випадку (абсолюты правовщносини) право випромшюе енерпю з одшеТ точки хвиле-под1бно, безпосередньо на вс1 боки соц1ального середовища [10, с. 304].
Продовжуючи думку
В. К. Райхера, С. С. Алексеев вказував на досить суттеву рису загальних правових зв'язюв. Якщо вщноо-п правовщносини можна позначити формулою «один до одного», абсолюты - «один до кожного». Тут вже право випромшюе енерпю з кожноТ точки безпосередньо на ва боки [1, с. 106].
Для вщносних правовщно-син характерна складна, системна структура змюту. Ядро змюту вщносних правовщносин становлять основы права та обов'язки сторЫ.
Важпивють встановлення особи - учасниц1 вщносних правовщносин мае велике значения в раз1 застосування засо-б1в цивтьно-правового захисту Тх прав. За договором пщряду, наприклад, перед замовником вщповщае ттьки пщрядник -особа, яка е безпосередньою учасницею правовщносин. Будь-яких вимог до ¡нших оаб висунуто бути не може. Якщо ж виконання певноТ частини робп-покладено на ¡ншу особу - суб-пщрядника, ця обставина мае зазначатися в договорк
У деяких випадках у пра-вовщносинах може виникнути необхщнють замЫи Тх учасниюв. За згодою кредитора боржник, наприклад, мае право перевести свм борг на ¡ншу особу, яка \ буде надал1 виступати як учасниця правовщносин. Мож-лива також \ замЫа кредитора. У будь-якому випадку замЫа учасника проводиться за спецн альними правилами, передба-ченими законодавством. Однак це не порушуе загального принципу щодо необхщност1 визна-ченост1 суб'екпв вщносних правовщносин, осктьки й п1сля проведено!' замши склад учас-
ниюв правовщносин залиша-еться чпжо визначеним. У деяких випадках замша учасниюв правовщносин взагал1 не може мати м1сця як, наприклад, у раз1 завдання шкоди. Ттьки особа, яюй було запод1яно шкоду (потерпта), мае право на ТТ' вщ-шкодування \ це право не може бути передано ¡нипй особк У свою чергу лише особа, яка завдала шкоду, може визна-чатися як зобов'язана сторона [13, с. 104-105].
Треба звернути увагу на одну важпиву особливють вщ-носин права власностк Вони, як вже зазначалося, е абсолют-ними правовщносинами. У раз1 порушення права власност1 виникають уже конкретш правовщносини, обидв1 сторони якого чпжо визначеы - це власник майна та особа, яка порушила належне йому право власност1 - правопорушник. Ц1 правовщ-носини перетворюються вже на вщноа-п.
3 цього можна зробити висновок, що для того, щоб визначити правовщносини з точки зору 1'х абсолютности чи вщносност1, необидно ретельно простежити суб'ектний склад правовщносини й визначити, до якого з вид1в правовщносин належать дан1 правовщносини. Також необхщно мати на уваз1, що в деяких випадках абсолюты! правовщносини можуть
бути трансформован/' у в/'д-носш, але в/бносн/ правов!дно-сини не можуть бути транс-формован/ в абсолюты, тому що у вщносних правовщносинах завжди визначеы сторони, як уже зазначалося, вони можуть бути замшеними, але все таки вони е (тобто уповноважена та зобов'язана особи).
Таким чином, практичне значения такого розмежування цивтьних правовщносин поля-гае в тому, що право уповноваже-ноТ особи в абсолютних правовщносинах може бути порушене будь-якою особою. Право ж упо-вноваженоТ особи у вщносних правовщносинах можуть бути порушен з боку строго визна-чених оаб, як\ беруть участь у даних правовщносинах. Вщпо-вщно до цього право уповно-важеноТ особи в абсолютних правовщносинах захищаеться вщ порушень з боку будь-якоТ особи, а право уповноваженоТ особи у вщносних правовщносинах захищаеться вщ порушень з боку строго визначених оаб.
Через призму вчиненого правопорушення можна про-стежити вщмшы риси, а також взаемозв'язок абсолютних \ вщносних правовщносин. Так, унаслщок порушення чужого абсолютного цивть-ного права можуть виникати вщносини цивтьно-правовоТ вщповщальност1, зм1стом яких
е вщшкодування (компенса-ц1я) завданоТ уповноважен1й особ1 майновоТ чи немайновоТ (морально'!') шкоди. Ц1 вщносини, на вщм1ну вщ порушених абсолютних правовщносин, передбачають наявнють ц1лком визначеного запод1ювача шкоди \ суб'екта вщповщальност1, тому вони е вщносними. Тобто виникае ситуац1я, коли поряд з умовно поспйним не персона-л1зованим правовим зв'язком, що може продовжувати юну-вати з приводу певного об'екта м1ж уповноваженим суб'ектом \ вама ¡ншими особами (включно з правопорушником), виникають ¡ндивщуал1зоваш правов1 вщносини м1ж потерптим \ конкрет-ним суб'ектом вщповщальност1, на якого покладаеться обов'язок надати належну потерптому компенсац1ю.
Отже, вщносними пра-вовщносинами е передуам зобов'язальш вщносини (дел1к-тн1 зобов'язання та вщносини догов1рноТ вщповщальност1), а також ¡нип вщносини, де на конкретного, цтком визначеного боржника покладаеться обов'язок активного типу. Основною пщставою виникнення зазначених правовщносин е договори. Суть цих правовщносин уможпивлюе використання таких специф1чних способ1в цив1льно-правового захисту, якими е, наприклад, примусове
виконання обов'язку в натура вщмова вщ зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, стягнення неустойки [12, с. 159].
3 проведеного анал1зу можна зробити такий висновок: 1) абсолюты правовой осин и виникають м1ж суб'ектом права з приводу будь-якого об'екта цивтьних прав та необмеже-
ною ктькютю невизначених зобов'язаних суб'екпв; у свою чергу, в/'дносн/ правов!дносини виникають м1ж строго визначе-ними суб'ектами; 2) в абсолют-них та вщносних правовщноси-нах у суб'екпв виникають певн1 права та обов'язки, що охоро-няються законом; 3) абсолюты правовщносини можуть бути трансформоваш у вщносж.
Список л'иператури: 1. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / С. С. Алексеев. - М. : Юрид. лит., 1981. - Т. 2. - 360 с. 2. Аскназий С. И. Основные вопросы теории социалистического гражданского права / С. И. Аскназий // Вестник Ленинград, ун-та. - 1947.
- № 12. - С. 110-125. 3. Гражданское право : в 4-х т. - Т. I. Общая часть : учебник / отв. ред. Е. А. Суханов. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2004. - 720 с. 4. Гражданское право : учебник для студ. сред. спец. учеб. завед., обучающихся по специальности «Правоведение» / Т. В. Богачова, Л. И. Гоушкова, С. П. Гоишаева и др. ; под ред. С. П. Гришаева. - М. : Юристъ, 1998. - 360 с. 5. Гражданское право : учебник : в 3-х т. / Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев и др. ; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. - 6-е изд., перераб. и доп. - М. : ТК Велби ; Проспект, 2004. - Т. 1. - 776 с. 6. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жофре-Спиноза ; [пер. с фр. В. А. Туманова]. - М. : Междунар. отношения, 1999.
- 400 с. 7. Иоффе О. С. Избранные труды: Правоотношение по советскому гражданскому праву : в 4-х т. / О. С. Иоффе. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. - Т. 1. - 574 с. 8. Лапач В. А. Субъективные гражданские права и основания их возникновения / В. А. Лапач // Журн. росс, права. - 2001. - № 10. - С. 13. 9. Общая теория государства и права. Академ, курс : в 2-х т. / под ред. М. Марченко. - М. : Зерцало, 2000. - Т. 2. - 656 с. 10. Райхер В. К. Абсолютные и относительные права / В. К. Райхер // Известия экономического факультета Ленинград, политех. ин-та. - 1928. - Вып. I (XXV). - С. 273-306.11. Сидорова О. Ю. Информация как объект абсолютных и относительных гражданских правоотношений : автореф. дис. на соиск. учен, степ. канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. Ю. Сидорова. - Волгоград, 2003. - 30 с. 12. Советское гражданское право : учеб. для вузов : в 2-х т. / под ред. Д. М. Гэнкина. - М.: Госюриздат., 1950. -Т. 1. - 324 с. 13. Цивтьне право Украши. Загальна частина : пщруч. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. КузнецовоТ, Р. А. Майданика. - 3-те вид., перероб. \ доп. - К. : ЮрЫком 1нтер, 2010. -976 с. 14. Цивтьне право : пщруч. : у 2-х т. / В. I. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. I. Бегова та ¡н. ; за ред. В. I. БорисовоТ, I. В. Спасибо-ФатеевоТ, В. Л. Яроцького. -X. : Право, 2011. - Т. 1. - 656 с. 15. Цивтьне право Украши : пщруч. : у 2-х кн. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. КузнецовоТ. - К. : ЮрЫком 1нтер, 1999. - Кн. 1. - 864 с.
АНАЛИЗ ДЕЛЕНИЯ ГРАЖДАНСКИХ ПРАВООТНОШЕНИЙ НА АБСОЛЮТНЫЕ И ОТНОСИТЕЛЬНЫЕ Наден В. В.
В статье анализируется деление правоотношений на абсолютные и относительные. Рассмотрены особенности этих правоотношений, их общие и отличительные черты, сделаны выводы относительно их характеристики.
Ключевые слова: правоотношения, абсолютность, относительность, субъективный состав, субъективные права, субъективные обязанности.
ANALYSIS DIVISION CIVIL RELATIONS INTO ABSOLUTE AND RELATIVE
Nadion V. V.
The article analyzes the legal division of the absolute and relative. Consider the features of these relations, their common and distinctive features. The conclusions on the analysis of data relationships.
Keywords: relationship, absolute, relative, subjective composition, personal rights, subjective responsibility.
Hadiuuina do pedaKuj'i 04.03.2013 p.
УДК 341.9 А. А. Степанюк,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний ун'/верситет «Юридична академ'м У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. Харюв
ПРИНЦИПИ ПРАВО ВОТ ПОЛ1ТИКИ У М1ЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВ1
Статтю присвячено дослщженню сутност1, функцюнальност1 та значения принципш правовоТ полп^ики у микнародному приватному прав1, з'ясуванню Тх мюця серед ¡нших еле-ментш цюТ системи.
Ключов1 слова: правова пол^ика, принципи права, принципи правовоТ полп^ики у мм-народному приватному правк
Дослщження правовоТ полн тики у м1жнародному приватному прав1 неминуче звертае увагу на з'ясуваны 17 принципе - основних, вихщних поло-жень, начал, вщправних пункте, кер1вних щей, першооснов \ передумов ц1еТ' д1яльностк За визначенням О. Ю. Рибакова, при науковм характеристик будь-якоТ' системи проблему принципу оминути неможпиво, адже без неТ' тема, що розро-блюеться, не буде глибоко роз-
крита \ дослщжена [10, с. 137]. Як вщзначаеться в теорм полн тики, безпринципна пол1тика -це взагал1 не пол1тика, а шарахания ¡з крайносп у крайнють [2, с. 31]; розумшня \ роз'яснення пол ¡тики неможпиве без знания принцитв, що м формують, адже останы в концентрова-ному вигляд1 виражають саму пол1тику [1, с. 32].
Тому будь-яка пол1тика, особливо правова, повинна бути дослщжена з точки зору м
