CC BY
175
УДК 347.12.001.33
Р. Римарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
канд. юрид. наук, доц. кафедри цивильного права та процесу
ОСНОВН1 ПОЛОЖЕННЯ КЛАСИФ1КАЦ11 ЦИВ1ЛЬНИХ ПРАВОВ1ДНОСИН
© Римарчук Р., 2016
Основним iнструментом механiзму правового регулювання виступае встановлення обов'язку. Це неминуче приводить до видшення двох способов правового регулювання -встановлення обов'язку певних осiб або пасивного обов'язку необмеженого кола ос1б. Зв1дси виникае I традицшний под1л правов1дносин на абсолютш та вiдноснi. Оскчльки основн1 положення класифжаци цившьних правовщносин пов'язаш саме з дихотом1ею "абсолютш - вщносш", I ця дихотом1я вважаеться важливою для практики, розумно виходити з такого поняття правовщносин, яке може бути об'ектом тако! класифжаци. Поняття правов1дносини не може бути однозначно виведене з юридичних текст1в чи доправових явищ.
Ключов1 слова: правовщносини; абсолютш, вщносш, речов1, зобов'язальш правовщносини; майнов1, речов1 права, право вимоги, зобов'язальне право, юридичний факт.
Р. Римарчук
ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ КЛАССИФИКАЦИИ ГРАЖДАНСКИХ ПРАВООТНОШЕНИЙ
Основным инструментом механизма правового регулирования выступает установление обязанности. Это неизбежно приводит к выделению двух способов правового регулирования - установление обязанности определенных лиц или пассивной обязанности неограниченного круга лиц. Отсюда возникает и традиционное деление правоотношений на абсолютные и относительные. Поскольку основные проблемы классификации гражданских правоотношений связаны именно с дихотомией "абсолютные -относительные", и данная дихотомия считается важной для практики, разумно исходить из такого понятия правоотношений, которое в принципе может быть объектом такой классификации. Понятие правоотношения не может быть однозначно выведено из юридических текстов или доправовых явленияй.
Ключевые слова: правоотношения абсолютные, относительные, вещные, обязательственные правоотношения; имущественные, вещные права, право требования, обязательственное право, юридический факт.
R. RymarchuK
ON THE MAIN PROVISIONS OF CIVIL RELATIONS CLASSIFICATION
The main instrument of legal regulation mechanism acts establishing duties. This inevitably leads to the separation of the two ways of legal regulation - establishing the duties of certain persons or passive duties of the general public. Hence the legal and the traditional division into absolute and relative. Since the main problem of classification of civil legal relations connected with the dichotomy of "absolute - relative" and this dichotomy is considered important for the practice, it is reasonable to proceed from such a legal concept which can in principle be subject to such classification. The concept of relationship can not be clearly deduced from the legal texts or dopravovyh yavleniyay.
Key words: absolute relationship, relative, in rem, of obligation relationship; property, property rights, the right to claim, liability law, the legal fact.
Постановка проблеми. Правоввдносини е однИею з основних категорИй права, особливо цивИльного права. Система класифшаци цивИльних правоввдносин на абсолютнИ та ввдност, на речовi та зобов'язальнИ встановилася, починаючи з римського права. Тим часом чИткого критерИю ще!' класифшаци вироблено не було, що породило не просто суперечки про те, до яко!' класифшацшно1' категори врахувати той чи Инший тип правоввдносин, а й про обгрунтованИсть традицшно!' класифшацшно1' схеми загалом.
Аналiз дослщження проблеми. До ще!' теми звертались радянськИ, росИйськИ та украшськИ вченИ у рiзнi перИоди: Т. В. Боднар, В. П. Грибанов, О. С. 1оффе, Ю. Х. Калмиков, А. М. КолодИй, Е. Г. КомИссарова, О. О. Красавчиков, О. А. Кузнецова, А. В. Луць, В. П. ПалИюк, Г. А. Свердлик, Ю. К. Толстой, С. О. Харитонов, А. О. Чукреев та Ин.
Мета дослщження - розглянути питання класифшаци цившьних правоввдносин i сформувати пропозици щодо можливого вдосконалення пiдходiв до зазначено!' класифiкацiï.
Виклад основного матерiалу. РозподИл прав на речовi i зобов'язальнi iснуe ще з часiв Стародавнього Риму. Цей подИл знайшов свое продовження у правових системах романо-германськоï системи права, а саме: у Франци, Австри, Нiмеччинi, Росiï, тобто у тих крашах, якi е правонаступниками римського права. У крашах англо-американсь^' системи права Инша концепцИя побудови ввдносин мИж суб'ектами з приводу речей. Що стосуеться Роси, Нiмеччини, то у XIX - на початку XX ст. проблема розмежування речових i зобов'язальних прав була предметом теоретичного осмислення у науковИй лИтературИ. Можна видИлити, мабуть, два ключовИ питання у цИй сферИ.
По-перше, - це суперечка про розмежування речових i зобов'язальних прав. Питання полягае у тому, чи необхИдно i чи можливо фактично провести межу мИж речовими i зобов'язальними правами. Якими е тИ ознаки, якИ допоможуть нам безпомилково розпИзнати у конкретному правИ речове або зобов'язальне. У той самий час деякИ автори виступають проти подИлу правоввдносин на абсолютнИ та ввдност. Так, С. I. АскназИй писав, що "... правовИдносинами можуть вважатися лише конкретнИ економИчнИ чи ИншИ, врегульованИ правом". На цИй пИдставИ автор дИйшов висновку, що "...речовИ права (власнИсть) особи вИдкривають перед ним лише можливостИ рИзноманИтних правовИд-носин з будь-яким Иншим учасником цивильного обороту". Отже, С. I. АскназИй схиляеться до того, що до вступу власника у зобов'язальнИ правоввдносини з конкретними особами або до порушення права власностИ, останнИх не можна розглядати як елемент правоввдносини. БИльше того, з деяких мИркувань автора може бути зроблений висновок про те, що право власностИ вИн не зараховував до суб'ективних прав, а розглядав лише як певний момент у розвитку цивiльноï правоздатностИ [1].
У робой В. К. Райхера "Абсолютт i вiдноснi права загальним стало твердження про те, що багато правоввдносин не можуть бути покладет у "прокрустове ложе" традицiйноi класифшаци, що iснують якiсь "перехiднi" норми. Подiбнi твердження означають де-факто заперечення тако'' класифшаци. У таких умовах необхiдно або вiдмовитися вiд традицшно' класифшаци, або спробувати зробити й логiчно несуперечливою [2].
З найрозгорнупшою критикою класифiкацii абсолютних i ввдносних правовiдносин виступив Д. М. Генкин. Погляди Д. М. Генкина з цього питання зазнали ютотно'' еволюцй, розгляд яко'' являе науковий штерес. У пiдручнику з цившьного права (1950 р.) Д. М. Генкш ще не подшяе цивiльнi права на абсолютш та ввдност. При цьому йдеться у нього саме про класифшащю правовiдносин. Так, право власносп автор зараховуе до абсолютних прав у тому сенс^ що зобов'язаним суб'ектом у правовiдносинах власносп е не конкретнi особи (як це е у зобов'язальних правоввдносинах), а невизначена кшьюсть осiб, що оточують власника. Однак у доповда про класифшащю цившьних прав (1949 р.) Д. М. Генкш дшшов дiаметрально протилежного висновку, заявивши, що: "... подш прав на права абсолютш та права ввдност тчим не виправдовуеться". Пвдставою для настшьки категоричного висновку для Д. М. Генкша послужило те, що, як вш вважае, "...визначення правовiдносин як вiдносин уповноважено'' особи з усiм населенням земно'' кулi вихолощуе всякий змiст права".
Зважаючи на ввдмову вiд подшу правовiдносин на абсолютнi та ввдност, Д. М. Генкш повинен був пояснити, чи iснують правовiдносини власносп до порушення права власностi, i якщо так, то з ким саме знаходиться власник у правоввдносинах. На це питання Д. М. Генкш у рiзний час давав рiзнi ввдповвдг У 1955 р. автор стверджував, що: "... суб'ективне право власносп, поза випадками його порушення або використання для встановлення шших правоввдносин, грунтуеться на правоввдносинах власника з державою". Право власносп, вказував Д. М. Генкш, породжуе правоввдносини, але тшьки не мiж власником i всiма третiми особами, а правоввдносини як самого власника, так i усiх iнших ошб з державою. Нарештi, у 1958 р Д. М. Генкш вже не ввдтворюе колишньо'' формули про правоввдносини власника i усiх шших осiб з державою. Автор доходить висновку, що: "... подш суб'ективних прав на абсолютт та ввдност мае ютотне тзнавальне значення...", i у той самий час ввдкидае подш правовiдносин на абсолютнi та ввдност. Отже, автор розрiзняе класифшащю абсолютних i вiдносних прав, з одного боку, абсолютних i ввдносних правоввдносин, з шшого, - приймаючи першу i вiдкидаючи другу. Право власносл автор зараховуе до пе'' групи суб'ективних прав, якi виникають, на його думку: "...при наявносп юридичного факту, передбаченого у нормi права, безпосередньо у силу само'' норми, без виникнення конкретного правоввдношення мiж конкретними особами" [3]. Суб'ективне право власносп автор розглядае як абсолютне право у тому сенсг що обов'язок утримуватися вiд порушення права мае загальний характер, проте це право не е елементом правоввдносини [7].
Отже, у радянськш юридичнш лiтературi е як прихильники (бшьшкть), так i противники (меншють) подшу правовiдносин на абсолютнi та ввдност. Компромюну позицiю у цьому питант зайняв Н. Г. Александров, який, визнаючи у принцит подш правоввдносин на абсолютт та ввдност, вважае зобов'язаними особами у правоввдносинах власносп лише тих осГб, "... як знаходяться у безпосередньому згткнент з власником ". В шшому мгёщ свое'' роботи Н. Г. Александров вказуе, що норми, як мютять загальнi заборони вчиняти и чи шшГ дИ, передбачають евентуальт правовiдносини. Оскшьки норми про абсолютт права передбачають загальнi заборони зазiхати на щ права, може бути зроблений висновок, що абсолютт правоввдносини, зокрема правоввдносини власносп, автор розглядае як евентуальт правоввдносини [4]. Тому розподш цившьних правоввдносин на абсолютт та ввдност мае значною мГрою умовний характер, оскшьки у багатьох цившьних правоввдносинах поеднуються як абсолютт, так Г ввдност елементи.
Найбшьшу частину цившьних ввдносин становлять майновГ ввдносини. Хоча в умовах майново'' ввдокремленосл йдеться скорше про речовГ ввдносини та ввдносини економГчного характеру, що ввдбуваються у зв'язку з рухом матерГальних щнностей.
Враховуючи, що цившьно-правовий метод правового регулювання включае як диспозитивш, так 1 1мперативш елементи, залежно ввд питомо' ваги у результат тих чи шших ввдносин, варто розр1зняти й ввдповвдш види цившьних правоввдносин, а саме: регулятивш (диспозитивш), охоронш (1мперативш), оргашзацшш. Щодо останшх, то вони визначет, як побудоваш на засадах координаци та субординаци сощальних зв'язюв, як спрямоваш на упорядкування шших суспшьних ввдносин, дш 1х учасниюв або на формування сощальних утворень [5].
1снують розб1жносп щодо сутносп майнових ввдносин. З одного боку, вони е економ1чними [6], з шшого, - майнов1 ввдносини й економ1чно об'ективш ввдносини не можна ототожнювати 11х потр1бно ввдмежовувати ввд майнових ввдносин ввд матер1альних, виробничих 1 економ1чних [7].
1нш1 вважають, що поняття зазначених 1 майнових ввдносин - це одне 1 те саме, вони ввдображають властивосп економ1чних ввдносин [8].
Кр1м того, до предмета цившьного права зараховують ввдносини з реал1заци прав вимоги. Право вимоги як об'ект цившьних прав - це зобов'язальне право майнового характеру кредитора, що може переходити до трет1х ошб, мае вартюну оцшку та якому завжди кореспондуе обов'язок боржника щодо виконання майново' вимоги кредитора; набуття та реал1зацм права вимоги виступае передумовою виникнення у його правонабувача майна чи майнових прав на майно. Положення Цившьного кодексу Укра'ни зараховують майнов1 права до речових прав, однак пвд майновими правами вважаються як зобов'язальш, так 1 речов1 права, як пвдпорядковуються пвд р1зт правов1 режими обку.
Розр1зняють також правоввдносини цившьного матер1ального права 1 правоввдносини цившьного процесуального права. Правоввдносини цившьного матер1ального права визначають права та обов'язки та процедуру 1х реал1заци. Процесуальш правоввдносини е формою цившьного процесу як спещального виду судово' дмльносп, що ввдбуваеться у межах цившьно-процесуального законодавства. Процедурт правоввдносини виникають на пвдстав1 регулятивних норм з приводу встановлення юридичних факпв або реал1заци права. Пвдставою виникнення цившьно-процесуальних ввдносин е наявшсть матер1альних цившьних ввдношень, а також факт 'хнього порушення або необхвдшсть пвдтвердження наявносп чи ввдсутносл юридичних факпв [9].
Отже, деяю елементи загально' класифшаци правоввдносин поширюються на цившьно-правов1 ввдносини як складову частину загальшшого поняття "правове ввдношення", а саме: подш правоввдношень на загальш (абстрактш) та конкретш, матер1альш та процесуальш, регуляторт та охоронш тощо [10. с. 13-19].
Класифшацм цившьних правоввдносин можлива й через шш1 пвдстави з урахуванням гхшх особливостей: строков1, безстроков1, активш й пасивш, типов1 й нетипов1, оргашзацшш [10].
Правоввдносини визначаються як урегульоваш нормами права вольов1 суспшьш ввдносини, що виражаються у конкретному зв'язку м1ж уповноваженим 1 зобов'язаним суб'ектами - нолями суб'ективних юридичних прав, обов'язюв, повноважень 1 ввдповвдальносп, 1 забезпечуються державою [11, с. 374-375]. У коротшому вар1ант1 визначення "правоввдносини" характеризуеться як специф1чш вольов1 суспшьш ввдносини, що виникають на основ1 ввдповвдних норм права, учасники яких взаемнопов'язаш суб'ективними правами 1 юридичними обов'язками [12, с. 190]. На цш загальнотеоретичнш (методолопчнш) основ1 цившьш правоввдносини, своею чергою, можуть бути визначет як суспшьш ввдносини, урегульоваш нормами цившьного права, або як заснований на нормах цившьного права правовий зв'язок м1ж юридично р1вними, майново й оргашзацшно незалежними суб'ектами, як виступають як носи суб'ективних цившьних прав 1 обов'язюв [10, с. 50].
Отже, сутшсть цившьних правоввдносин була сформульована О. С. 1оффе. Зокрема, вш звертав увагу на те, що правоввдносини е способом перетворення або умовою юнування суспшьних ввдносин. Якщо суспшьш ввдносини юнують спочатку сам1 по соб1, пот1м перетворюються на правоввдносини, а пот1м, якщо втрачають юридичний характер, збер1гаються як ввдносини суспшьш. У цьому раз1 правоввдносини виступають як спос1б перетворення суспшьних ввдносин. Якщо суспшьш ввдносини перюдично виникають 1 припиняються за наявносп певно' сукупносл зовн1шн1х обставин, але при цьому завжди виникають як правоввдносини, припиняючись одночасно
з тим, як вони втрачають юридичний характер, то правовiдносини виступають як умова iснування суспшьних вiдносин [13, с. 524-526].
Отже, класифшацм цившьних правовiдносин повинна бути проведена, враховуючи 1'хню природу та характер, як залежать вiд того, як розподшена правова влада мiж iхнiми суб'ектами. Ycí види правовiдносин являють систему. За ступенем ii конкретизаци вона виглядае так. На першому мгёщ знаходяться абсолютнi та вiдноснi правоввдносини. У першому випадку правова влада повшстю зосереджена на боцi уповноваженоi особи, в iншому, - ця влада подшена мiж уповноваженими та зобов'язаними особами. Наступною (за ступенем логiчноi конкретизаци) класифiкацiйною групою е майновi та немайновi правовiдносини. Цю класифшащю проведено за характером володарювання (товарна - нетоварна влада). Поим видшяються речовi та неречовi майновi правовiдносини, а також особистi немайновi правовiдносини пов'язанi та непов'язанi з майновими. Далi правовiдносини подшяються на речовi та зобов'язальнi. Речовi та зобов 'язальт правовiдносини подшяються за характером змкту та прояву змюту майновоi (товарноi) влади. G сенс класифшувати правовiдносини на регулятивнi та охоронш, якi розмежовуються за здатшстю свого здiйснення (виконання). У першому випадку вони постають лише як можливють, у другому -як дшстсть. Корпоративш правовiдносини не можуть бути класифiкованi як рiзновид цившьно-правових вiдносин, оскшьки вони е управлшсько-майновими вольовими вiдносинами власностi, ввдносинами, у яких реалiзують управлiнську та економiчну (майнову) влади. Усiм розглянутим класифiкацiйним групам правовiдносин передують загальнорегулятивт правовiдносини, якi виникають на стади правосуб'ектностi осiб. Прямого зв'язку мiж такими правовiдносинами та конкретними правоввдносинами немае. Вони опосередкованi юридичними фактами, як породжують конкретнi правовiдносини.
Висновки. Поняття правовiдношення не може бути виведене шдуктивно або дедуктивно. Поняття правовiдношення як i поняття суб'ективного права, е конвенщонально встановленими. Спори про сенс цих понять можуть вестися тшьки з позици 1'х зручностi, але нiяк не гётинносп.
Оскшьки в основу класифiкацii цившьних правоввдносин покладено рiзнi ознаки, як можуть характеризувати одне й те саме правоввдношення, то 1'х класифшацм можлива й за iншими критер1ями.
1. Аскназш С. I. Основт питания теорп соц1ал1стичного цивтьного права. - Л., 1947. -С. 713-716. 2. Райхер В. К. Абсолютт i вгдност права (До проблеми подту господарських прав) // Известия економiчного факультету Лентградського полтехтчного iнституту. - Вип. I (XXV). -Л., 1928. 3. Генкин Д. М. Право собственности у СССР. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1961. 4. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе. - М.: Госюриздат, 1955. 5. Красавчиков О. А. Гражданские организационно-правовые отношения / Антология уральской цивилистики. - 1925-1989: сб. ст. - М.: Статут, 2001. - С. 163. 6. Вильненский С. И. Лекции по советскому гражданському праву. - Х.: 1958. - С. 9. 7. Цивтьне право Укрспни: курс лекцт: у 6-ти т. / Р. Б. Шишка (кер. авт. кол.), С. О. Мiчурiн та т.; за ред. Р. Б. Шишки. - Т. 1; К. 1. - С. 20. 8. Шдопригора О. А. Римське приватне право: тдруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. - 3-те вид., переробл. та допов. - К.: 1н. Юре. 2001. - С. 134. 9. Цившьний процес Украни: тдруч. / за ред. Ю. С. Червоного. - К.: 1стина, 2007. 10. Харитонов С. О., Харитонова О. I. Цивтьт правовiдносини: навч. попб. - К. : 1стина, 2008. 11. Скакун О. Ф. Общая теория государства и права. - Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с. 12. Загальна теорiя держави i права: навч. попб. / за ред. В. В. Копейчикова. - К., 1997. - 520 с. 13. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву // О. С. Иоффе. Избранные труды по гражданскому праву. - М.: Статут, 2000. - 648 с.
REFERENCES
1. Asknaziy S. I. Osnovni pytannya teoriyi sotsialistychnoho tsyvil'noho prava. Dokt. dys. [Main questions of soviet civil law. D.J.S. diss.]. L., 1947, pp. 713-716. 2. V. K. Raykher Absolyutni i vidnosni
prava (Do problemy podilu hospodars'kykh prav). Yzvestyya ekonomichnoho fakul'tetu Leninhrads'koho politekhnichnoho instytutu, vyp. I (XXV) [Absolute and relative rights (On problems of commercial rights differentiation)], L., 1928. 3. Henkyn D. M. Pravo sobstvennosty v SSSR. [Property law in USSR] M.: Hosudarstvennoe Yzdatel'stvo Yurydycheskoy Lyteraturu, 1961. 4. Aleksandrov N. H. Zakonnost' y pravootnoshenyya v sovetskom obshchestve. [Legacy and legal relations in soviet society] M.: Hosyuryzdat, 1955. 5. Krasavchykov O. A. Hrazhdanskye orhanyzatsyonno-pravovue otnoshenyya [On civil organizational legal relations] Antolohyya ural'skoy tsyvylystyky. 1925-1989: Sbornyk stattey, M.: Statut. 2001. P.163. 6. Vil'nens'kyy S. Y. Lektsyy po sovetskomu hrazhdans'komu pravu [Lectures on civil soviet law] Kh., 1958. P.9. 7. R. B. Shyshka Tsyvil'ne pravo Ukrayiny: kurs lektsiy [Civil law of Ukraine: lectures] /(kerivn. avt. kol.), Ye.O. Michurin ta in.; zared. R. B. Shyshky., T.1., K.1., P. 20. 8. Pidopryhora O. A. Ryms'ke pryvatne pravo: Pidruchnyk dlya studeniv yuryd. spets. vyshchykh navch. Zakl. [Roma private law: textbook for students of law specialties at universities] Vyd. 3-ye pererob. ta dopovn., K.: In. Yure Publ. 2001. P.134. 9. Tsyvil'nyy protses Ukrayiny: Pidruchnyk / Za red. Yu.S. Chervonoho. [Civil process of Ukraine: textbook] K.: Istyna Publ., 2007. 10. Kharytonov Ye.O, Kharytonova O. I. Tsyvil'ni pravovidnosyny: Navch. posib. [Civil relations: textbook] - K.: Istyna Publ., 2008. 11. Skakun O. F. Obshchaya teoryya hosudarstva y prava. [Theory of state and law] Kh. : Konsum - Un-t vnutr. del, 2000. 704 p. 12. Zahal'na teoriya derzhavy i prava: Navch. posib. [Theory of state and law: textbook] / Za red. V. V. Kopeychykova., K., 1997, 520 p. 13. Yoffe O. S. Pravootnoshenye po sovetskomu hrazhdanskomu pravu [Legal relations in soviet civil law] // Yoffe O. S. Yzbrannue tru du po hrazhdanskomu pravu. M. : Statut Publ., 2000. 648p.
