CC BY
42
Любомир МЕДЄШИ
АМЕРИЦКИ РУСНАЦИ ПРЕЗ СВОЮ ПРЕСУ
Руснаци ше почали насельовац на сиверни америцки континент од 1860. року, перше до Зєдинєних Америцких Державох, а потим до Канади. Понеже америцки власци до статистики уселєнцох уношели лєм податки о жеми походзеня (од 1889. року назначує ше и националну припадносц), руски пионире насельованя Америки найчастейше ше означовали як Руси, Мадяре, Австриянци, Поляци. Пре тоти причини, урядова америцка документация нє достаточна же би ше утвердзело точне число руского жительства1. Спрам податкох о висельованю зоз крайох у Европи дзе жили и по податкох о вирнїкох америцких церковних парохийох, лєм у ЗАД до 1914. року було медзи 125.000 и 150.000 Руснацох2. Нєшка ше трима же у Америки єст коло 700.000 Руснацох, алє ше вони розлично декларую: спрам жеми походзеня блїзших пред-кох, спрам вирскей припадносци, спрам етнїчних назвох руского жи-тельства3.
До Канади, починаюци од 1891. року та по конєц Першей шветовей войни, населєли ше коло 170.000 Карпатянє, преважно зоз Галичини и Буковини, алє и других обласцох дакедишнєй Австро-Угорскей. Канадским власцом ше приявйовали под меном «Руснаци» (Ruthenians). Медзи двома шветовима войнами приселєли ше ище коло 68.000, а по Другей шветовей войни коло 34.000, приношаци нове мено «Українци», часто ше нє одрекаюци анї од старого мена4.
Медзи 1860. и 1910. роком Руснаци по чишлє висельованя з Угорс-кей до Америки заберали треце место, после Нємцох и Словацох, та спрам податкох хтори поровновала Мария Маєр, Руснаци 1900. року у Угорскей творели лєм 2,5% цалого жительства, а у рамикох висельованя 3,8%5. Aнґлийски журналист Сетон-Ватсон, вельки поборнїк за национални права Славянох у Габзбурґскей монархиї, на концу пре-шлого и на початку того вику тиж зазначел же зменшани прирост рус-кого жительства («року 1880. их було 353.229, року 1890. було 379.786, а 1900. року 423.159»)6. Нови виглєдованя тиж окончовал А. Баран, приходзаци до заключеня же гоч угорски жридла податкох вецейраз приноша розлични числа, висельованє мало високи ступень, окреме при руским жительстве7.
Векши ґрупи руского жительства до Америки приходзели понайве-цей медзи 1880. и 1890. роком, у периодзе медзи двома войнами, такой
по Другей шветовей войни и тераз од шейдзешатих рокох. Углавним, найвекша часц уселєнцох була мотивована зоз економским положень-ом у старим краю и можлївосцу лєпшого заробку у индустрийних аме-рицких центрох. Миґрация, усельованє политичного характеру було векшином по Першей и окреме по Другей шветовей войни. Медзи 1820. и 1896. роком миґрация мала и вирски характер8.
Руснаци у ЗАД концентровани у сиверовосточних и сивероцентрал-них державох Конектикит, Ню Йорк, Ню Джерси и Пенсилвания, по-тим Огайо, Индияна и Мичиґен, та аж на заходзе у Минесоти. У Канади су понайвецей у держави Онтарио, алє тиж так и у Алберти, Квебеку и Британскей Колумбиї. Попри векших, концентрованих ґрупох, жию и по даскельо фамелиї або аж и поєдинєчно.
Населєнци до Канади преважно були землєдїлци и кажди други-тре-ци одходзел до широкей прериї у провинцийох Манитоба, Саскачеван и Алберта, дзе канадска влада 160 акри (6,4 гектари) пустей жеми предавала за дзешец долари. Лєм политични вибеженци глєдали воєну службу. У Галичини була орґанизована окремна кампаня за селїдбу до Канади (укапчани до нєй бул и познати културни роботнїк Иван Франко). Кампаню розпочал Йосиф Олексив, аґроном и публицист. Вон на-щивел Канаду, презнал ше о условийох живота и можлївосцох за насе-льованє зоз Галичини, та написал два кнїжки: «О шлєбодней жеми» и «О емиґрациї». Розпочало масовне пресельованє и перша канадска колония, Єдна Стар 1895. року так нагло поросла же ше почали твориц нови. По 1914. рок створени прави блок таких колонийох у заходних обласцох Канади, од Алберти, през Ростери и Йорктон-Канора дистрикт у Саскачевану, по Дафин, Интер Лейк и Пис Ривер на другим краю Алберти. Велї з перших приселєнцох нє мали средства купиц жем, та поставали физични роботнїки у вельких городох або у рудоко-пох и пиларньох на Роки гори, у сиверним Онтарию, Квебеку и на островє Капе Бретон. Медзи нїма ше затримало и єдно число Русна-цох зоз Бачкей и Сриму (поєдинци, як Дюра Папуґа зоз Едмонтону ноши почесне мено «пионира насельованя Дзивого заходу Канади»).
Рахуюци директних потомкох тих руских уселєнцох котри пришли зоз старого краю, мож повесц же Руснаци розшати по цалим сиверно-америцким континенту9.
Од самого початку у америцких руских колонийох було орґанизова-не комуникованє през пресу, т.є. средства информованя. Преса, новини були важне средство отримованя националного духа, чувства колек-тивней сиґурносци и виражованя класно-политичних и релиґийних ста-новискох и опредзелєньох. Окрем у поглядзе културней ориєнтациї, руска преса мала улогу концентрованя, алє и розбиваня Руснацох, бо ше державна подзелєносц у старим краю, политични гимбаня у Европи, алє и
у Америки, як и розлични социялни потреби и намаганя одражовали на ушорйовацку политику и на обєктивни тираж виданьох. Окреме подзе-лєносц на припадносц ґу Католїцкей и ґу Православней церкви америцких Руснацох розпинала у векшей мири як у старим краю и у преси заберала вецей места як були реални потреби од котрих завишело тир-ваце пестованє рускей заєднїци.
Найстарши руски новини у Америки зявели ше 1886. року под назву «Америка - орґан руских преселєнцох Галичини та Венгриї». Од самого початку, и попри амбициозних цильох яки означени уж у самей назви, були локалного значеня, за руске жительство у Шенендоки, де-жава Пенсилвания. Престали виходзиц о штири роки, 1890.
Найтиражнєйши и по длужини виходзеня на першим месце «Американскій русскій вестник». Новини почали виходзиц 1892. року як тижньовнїк, потим виходзели два раз и три раз до тижня, а по Другей шветовей войни лєм раз у двох тижньох. Назва им пременєна 1952. року на «Chatolic Union Messenger» и под таку анґлийску назву виходза и нєшка. Їх перши и длугорочни редактор бул Павло Й. Нашкович (18521914), народзени у Ужгородзе. До ЗАД Нашкович пришол 1891. року, а уж идуцого року постал редактор «Американского русского вестника» и полни двацец два роки ше намагал зачувац у тих новинох руски дух и нєзависносц од моцного уплїву священства.
Найвецей читачох «Американскій русскій вестник» мал у чаше медзи двома шветовима войнами. Друковани є у 100.000 прикладнїкох, бо Греко-католїцки союз, чий вон бул глашнїк, мал теди коло 123.000 чле-нох. Написи у тих новинох були преважно о: 1) руских националних питаньох; 2) Грекокатолїцкей церкви; 3) социялним, политичним и еко-номским живоце Руснацох у Америки и Европи и 4) рижних реакцийох на дзепоєдни явни питаня. У новинох тиж так була стаємна рубрика за тих цо глєдаю дакого од своєй родзини або познатих. Вшелїяк, скоро стаємне место мала релиґийна часц и литературни написи, преважно проза.
Други новини, преса америцких Руснацох у сущносци почали виход-зиц як реакция на ушорйовацку политику у «Американским русским вестнику», котра нє могла буц нєутрална на национални, политични, социялни и релиґийни питаня. Зоз реакциї на кажде з тих питаньох и становискох редакциї «Американского русского вестника» ґу нїм, наставали нови струї хтори понайвецей, кед мали орґанизовану основу, почали видавац свойо новини як средство за виражованє власних ста-новискох и цильох. На таки способ, америцки Руснаци од перших ро-кох насельованя до Америки (ЗАД и Канади) по нєшка, на анґлийским и часточнє або у цалосци на своїм руским язику видавали 15 дньово и тижньово новини, коло 40 часописи и прейґ 10 рочни алманахи10.
Характеристичны виданя
Попри «Американского русского вестника», котри гоч и под дакус вименєну назву виходзи по нєшка, скоро од початку вєдно з нїм, алє як реакция на тоти новини, виходзи «Свит» (од 1894. по нєшка). Видава-тельна политика «Свиту» виходзи зоз стновиска же Руснаци часц вель-кого руского народу, а часточнє и зоз православного християнского вирского опредзелєня редакциї. Познєйше зоз таким националним и вирским опредзелєньом виходза новини «Правда» (од 1902. року по нєшка), «Православни русски вестник» (1915-1917) и «Русский вестник» (1917. по нєшка). Православни Руснаци мали и други свойо новини локалного значеня, як наприклад «Православни гласнїк» (1952. по нєшка).
Понеже америцка руска преса скоро у цалосци вязана за национални (братски) и церковни орґанизациї, новини унапрямени ґу одредзеним читачом. Єдино новини «День» (1922-26) и часопис «Карпато-руски Американєц» (1978. по нєшка) нє вязани за таки способ орґанизованя. «День» були єдини руски новини у Америки котри виходзели кажди дзень. Редактор Михал Ганчин ше намагал же би тоти новини прино-шели висти зоз шветовей политичней и привредней сцени, информациї значни за живот емиґрантох, окреме Руснацох, и понайвецей висти зоз старих руских крайох. «Карпато-руски Американєц», як тримешачнїк, спада ґу часописом чия задача толковац прикмети рускей култури и помагац младим америцким поколєньом же би цо вецей дознавали о своєй националней прешлосци.
Медзи америцкима Руснацами окремну орґанизацию, а потим и пресу мали Лемки. Вони ше орґанизацийно повязовали як окремна ґрупа, алє национално и културно у составе рускей америцкей заєднїци. Понеже руска америцка заєднїца нїґда нє була орґанизацийно, алє лєм идейно оформена, рижни ґрупи у нєй були єй кельо на чкоду, тельо и на хасен, бо ше рижни интереси котри трапели руских уселєнцох до Америки нїяк нє могли задовольовац лєм през єдну орґанизацийну форму. Лемки ше як национална ґрупа очували у своїм старим краю, у Галичини, и обєктивни їх потреби були пестовац таки способ укапчованя до шир-шей националней заєднїци з котру су културно и историйно повязани. Преса на язику Лемкох у Америки ше зявела досц позно, аж концом двацетих рокох того вику, понеже потамаль Лемки хасновали други иснуюци руски новинки. Перше ше зявела «Лемковщина» (1922-1923), потим «Лемко» (1928-1939), односно «Карпатска Русь» (1939. по нєшка) як орґан Союзу Лемкох, а з часу на час, у зависносци од превладованя рижних политичних моцох у шорох Лемко-Союзу и вонка з нього, ви-ходзели и други новини упутени Лемком: «Лемковски дзвон» (1936-
40), «Лемковски вистки» (1958. по нєшка), «Лемковина» (1971-1981), «Лемковщина» (1970. по нєшка).
У зависносци од политичних обставинох старого краю и интересох емиґрацийних кругох у ЗАД и Канади, Руснацох ше пробовало придо-биц за рижни политични и национални цилї. Руснацом ше признавало културно-историйне право националного обстояня теди кед политич-но-административни роздзельованя у Европи окончовани и на основи уважованя обставинох у технїчних матичних обласцох руского жительства, а нє лєм по узких империялистичних жаданьох вельких силох побиднїцох у Першей шветовей войни. Понеже з мировну догварку у Паризу Подкарпатским Руснацом требала буц дата автономия у ра-микох держави Чехох и Словацох, у Америки ше ческо-словацки орґа-низациї мушели прилагодзиц ґу новей ситуациї у складзе з тим. Прето, наприклад, «Канадийски листи» у поднаслове визначени як «єдини нєза-висни тижньовнїк Чехох и Словацох» (новини виходзели у Торонту у Канади), постали тижньови глашнїк и за америцких Руснацох. Проче-хословацка политична ориєнтация видавателя «Канадийских листох» виражела ше и на тот способ же признате националне право Руснацох у Подкарпатскей Руси, у Америки трансформоване до меняня одно-шеня ґу америцкому рускому жительству з боку Чехох и Словацох. Же би Руснацох придобили за себе, Чехи и Словаци мушели зменїц свою политику денационализациї емиґрантох зоз Подкарпатскей Руси и других европских крайох котри ше нє одрекали од свойого националного руского мена. «Канадийским листом» преширени поднаслов на «єдини нєзависни тижньовнїк Чехох, Словацох и Подкарпатских Русинох».
Язик
Язичне питанє америцкей рускей преси стари, алє и актуални проблем. Кед ше концом прешлого вику почали зявйовац руски новини у Америки, питанє литературного язика у матичних руских обласцох нє було ришене. Редакторе америцкей рускей преси ше нє мали операц нї на яку общу заєднїцку основу. Прето ше розиходзели у поглядзе прин-ципох на котрих би требало засновйовац писани язик.
У руских, карпатских матичних обласцох перши период у розвою литературного язика характеризує превага народного бешедного язика у церковних кнїжкох и теолоґийней полемики. У полемичних розпра-вох руских грекокатолїцких и православних священїкох у 17. и на початку 18. вику бешедни язик поставал вше вецей писани язик. Медзи-тим, концом 18. вику праве священство нє було задовольне же ше бе-шедни руски язик «уцагнул» до вирскей литератури. Пришло до наглей пременки и церковнославянски язик постал язик литератури руского
жительства, вшелїяк у такволаней подкарпатскей редакциї церковнославянского язика. У тим поглядзе Руснаци нє були винїмок, бо ше под уплївом панславизма, жаданя же би ше Славянє збивали до єдинства, у церковнославянским язику видзело ришенє за «общи язик» шицких славянских народох. У сущносци славяноруска вариянта нє була у ца-лосци прилапена прето же ше и латински язик ище вше тримало за язик «висшей литератури». Ушлїдзел период пребераня цудзих язикох, русийского и мадярского. Русийски язик руским писательом випатрал як ключ зоз котрим ше уходзи до «велькей литератури», а мадярски, як средство з котрим мож висцерац чувство инфериорносци до котерй Руснаци були историйно руцени. Заш лєм, бешедни язик мал прихиль-нїкох медзи писателями, у першим шоре з боку Александра Духнови-ча (1803-1865), народного културного руского будителя (док и вон нє одступел од своїх становискох и врацел ше ґу славянорускому язику «високого стилу»). Контраверзносц нє престала анї у штвартим пери-одзе кед под уплївом истрийно-политичних пременкох по Першей шве-товей войни руске жительство ище вше нєдосц порихтане на єдинствену национално-културну акцию. У зависносци од того як видзене дальше национално-политичне ришенє «руского питаня» (у рамикох Чехосло-вацкей, царскей Русиї, Мадярскей чи окремней українскей держави), у литератури цагане на бок русофилство, українофилство и русинофил-ство, вшелїяк и словакофилство и мадяронство. Народни бешедни язик бул и далєй у хаснованю у литератури и окреме го потримовали украї-нофили, тримаюци же по углядзе на Галичину у 19. вику и медзи Под-карпатскима Руснацами поступнє придзе до преходзеня зоз бешедно-го руского на литературни українски язик. Конєчно, по Другей шветовей войни уведзени до литератури українски язик11.
Америцка руска преса тиж нє могла самостойно превозисц гранїци розличного попатрунку на питанє литературного язика Руснацох вообще и америцких Руснацох як часци рускей етнїчней заєднїци розшатей по Европи и Америки.
Еволуцию поставяня и ришованя рускей преси у Америки може илу-стровац розвойна драга «Американского русского вестника». Тоти новини були задумани як глашнїк за Руснацох-емиґрантох з Угорскей и Галичини. Прето ше перши числа 1894. року зявели у двох редакций-ох: (1) зоз кирилским писамом и на «язичию русийского язика», медзи иншим, з характеристичним додатком «-мо» у першей особи плурала («Радуємося и веселимося презднику...») и (2) зоз латинским писмом и на такволаним «восточним словацким диялекту» (...Ufr 5 roky je u Ameriky. on, abo ktoby o nim znal, nech bude laskavi pisac na adresu...). Понеже пришло до видвойованя Галичанох зоз Грекокатолїческого союзу руских братствох, 1896. року у «Американским русским вест-
нику» ше престало хасновац «галицизми», алє тиж так утаргнута редакция «восточнословацкого» язика. У 1919. року знова зменєна ре-дакторска политика (вироятно под уплївом обставинох у Европи, кед у рамикох Чехословацкей формована Подкарпатска Рус) и по 1927. рок новини знова виходза друковани зоз «гражданску» кирилицу и зоз сло-вацку латиницу паралелно. Язик у «русскей» и «словацкей» редакциї у обидвох случайох бул исти, з тим же ше з часу на час зявйовали написи на «восточнословацким» диялекту. Потим настала ера латинизациї и на початку 30-тих рокох новини уж виходза друковани лєм зоз латиницу. Источашнє, од позних 20-тих рокох обявйованє написох на анґ-лийским язику постава вше частейша пракса, же би од 1952. року, кед новином пременєне мено, анґлийски язик скоро цалком вициснул кар-пато-руски, а латиница кирилицу. По 30-ти роки хасноване етимолоґий-не латинске писмо, а познєйше лєм верзия латиници12.
У америцкей рускей преси вообще анґлийски язик превладал коло 1960. року, понеже му предходзел период билинґвизма (1940-1950). Потамаль карпатски тип писаного язика хасновани бул у новинох «Американскій русскій вестник», «Восток» и «Русский вєстник». Кар-патско-руске наречє, з часци прилагодзене ґу русийскому язику, хасно-ване у новинох «Светь», «Правда» и «The Church Megsager», а литера-турни українски язик затримали «Вистник», «Лемковски висти» и «Лем-ковщина». У лемковскей преси цали час єст намаганя же би ше попри русийского и українского язика затримал лемковски диялект. Найви-тирвалши у хаснованю українского язика «Карпатска зоря», а русийс-кого «Свободне слово», гоч тота преса настала и наменєна є карпатскому рускому жительству котре тоти язики нє хаснує дома13.
За карпато-руске наречє, прилагодзене ґу русийскому язику, було пробованя же би ше виградзели правописни правила. Священїк Осиф Ганюла видал 1919. року ґраматику и читанку, а 1935. року другу читанку. Петар Мацков, Дмитро Вислоцки и Стефан Пелепа видали буквари 1921, 1931. и 1938. року. Павло Р. Маґочи видал два учебнїки за закарпатску и пряшовску вариянту карпато-руского язика: «Бисидуй-ме по руски» (1976) и «Говорим по руски» (1979).
Цо ше дотика фонолоґиї и системи писаня, спрам Чарлса Є. Бизела, основа язика америцкей рускей преси стандардни русийски язик, з век-шим и меншим прилагодзованьом ґу карпато-рускей бешеди. Фоно-лоґия одражує традицийни карпато-руски способ, а нє фонолоґию у русийским язику. Старославянске «ят» писане як «і» («наслідник», «віра», «бідний»), а єст и єден случай же ше писало «ґде», а нє «ґди». Розлики тиж єст у палатализациї итд., алє гоч ше при вигваряню хас-нує «руски», «маси», «ґрупа», писало ше зоз удвоєним консонантом як у русийским: «русский», «масси», «ґруппа». Медзитим, исти линґвиста
замерковал похасновани линґвистични українски и словацки форми, односно заєднїцки прикмети яки мож найсц при заходнославянских, та и южнославянских язикох14. Тиж так класификовал лексику котра нє заєднїцка зоз русийским литературним язиком, алє церковнославянским (ибо, такмо, понеже, тоже, также, такодже), українским (також, поза, серед, аж до, межи, през), словацким (подлога, рано, сполок, застава), мадярским (вико, нємеш, шор, шорик, файта, сарка, усалашитися /од салаш/, орек, фалаток), латинским (ме-ринда /полудзенок/) и турским (приканчати, балван). Специфични приклади общеславянского походзеня, алє су нє таки як у русийским, українским або словацким язику: хворота, усопший, очи, псовати, прозраджвати, вполни итд. Обачлїве часте хаснованє интернацио-нализмох (ґаранция, телевизия, пропозиция).
Уплїв анґлийского язика на язик у америцкей рускей преси виражує ше на пейц способи: (1) з пребераньом анґлийских словох место рус-ких (чермон, амбасадор, стейт /дежава/, скешовати /плациц у готовим/); (2) з хаснованьом руских словох котри знача исте як и у анґ-лийским (фамилия); (3) з частим хаснованьом словох котри з анґлий-ского язика постали интенационализми; (4) з пребераньом анґлийских фразох и идиомох (имати хонор /мац чесц/, он бул инструменталь-ним /вон бул главни/) и (5) з прилагодзованьом ґу анґлийскей синтакси (из Ателиос, предмиста Бенрут, Лебанон, из Сидней...). Тиж так америцки Руснаци превжали анґлийски способ писаня календара (марца 8-го, место 8-го марца), алє таке правило нє прилапели шицки новини.
Обєктивни линґвистични обставини условйовали же ше язик у аме-рицкей рускей преси могол розвивац лєм по уж познатей шеми розвою литературних язикох. У литературних язикох у котрих за базу брата народна бешеда, могло ше рушац од язика литератури яка вецей нє постої, та го осучасньовац (таки случай бул у Греческей). Часточна така ориєнтация присутна у америцкей рускей преси през виражени уплїв позней старославянскей литератури. Могло ше, тиж так, за лите-ратурни язик вжац єден з диялектох котри хаснує найвекша часц жительства, або є язик водзацих политичних националних силох, яки случай бул зоз сучасним французким, италиянским и словацким язиком (по розширеносци то могол буц язик Лемкох, алє политичну и привред-ну моц у векшей мири тримали прорусийски, проукраїнски, прословац-ки и промадярски ориєнтовани пасма). Шансу давала тиж можлївосц створиц язик компоновани з вецей або шицких диялектох на основи єдного з нїх вибраного по флєкси6илносци, як то у модерним нємец-ким, або по «чистоти», як було у твореню сербскогорватского язика. Почежкосц була у тим же медзи українофилами пановало прешвеченє
же праве українски язик ма найвигоднєйшу базу у народней бешеди, нє патраци на тото чи вона блїзка и Подкарпатским Руснацом.
Кажда зоз спомнутих вариянтох була можлїва у витворйованю писаного руского язика. З часу на час руски писателє у Америки пробовали применїц кажду з нїх окреме: єдни ше прикланяли ґу рускей ре-дакциї церковнославянского, други виберали єден з диялектох же би го стандардизовали през свойо дїло, треци по дацо виберали зоз трох можлївосцох, стараюци ше виградзиц штварти, восточнославянски литературни язик з тим жє провадзeли таки намаганя у обласцох свойого политичного етноса. Було и таких котри занєдзбали народну беше-ду и писали по русийски, українски або мадярски15.
Два основни фактори уплївовали на тото же америцки Руснаци нє витворели єдинство свойого писаного язика. У першим шоре, понеже ше писани язик у одредзеней мири розликує од бешедного язика з котрого настал, а котри у якей мири є обєдинююци - у такей мири є и змишани з вецей диялектох, нєобходни бул длугши час же би ше зоз фази превозиходзеня розликох прешло до фази нормованя язика. Аме-рицким Руснацом таки час нє бул обезпечени, бо процес американиза-циї у велькей мири подрозумює прилапйованє анґлийского язика як средства общей комуникациї. Окреме у преси алтернатива зоз анґлийским язиком ше нательо швидко и силно надрильовала же рижни пробованя з нормованьом иновацийох у язику нє могли буц преверени и ище менєй обще прилапени. Руски язик нагло вимерал у бешеди, у литератури и у преси. Зоз америцким руским язиком повторел ше случай яки бул з цалим карпато-руским язиком, же медзи руским жительством место национално-културного обєдиньованя, вонкашнї интереси (териториялни претензиї формованих державох, националистична експанзия штред-ньоевропских народох, нагли дружтвено-економски пременки приме-рани ґу економски розвитим народом, а нє екстензивней привреди у карпатским ареалє итд.) приведли до процивного напряму. Векшина руского народу културно и язично приклонєла ше ґу українскей нациї.
Зраженя под уплївом релиґийней припадносци
Руснаци у Америки припадаю католїцкей або православней христи-янскей релиґиї, алє рижним церквом: Византийскей рускей католїцкей метрополитен архидияцези, Америцкей карпато-рускей ортодоксней грекокатолїцкей церкви, Ортодоксней церкви у Америки, Рускей орто-доксней церкви у ЗАД, Українскей католїцкей, Римокатолїцкей, Сло-вацкей, Византийскей грекокатолїцкей церкви, а дзепоєдни протестанти або другей вирскей припадносци.16 Єдно число руского америцкого жительства, окреме у новшим чаше, нє повязане анї до єдней вирскей
орґанизациї. Спрам церковних податкох, Официйного католїцкого име-нїка за 1982. рок и Рочней кнїжки америцких и канадских церквох за 1982. рок, коло 690.000 америцки Руснаци були християнскей вири и були члени рижних церковних орґанизацийох.
Розлична вирска припадносц од початку була препреченє за обєди-ньованє америцких Руснацох до єдней орґанизациї, гоч би вона анї нє мала вирски прикмети. Розєдинєни спрам державного походзеня, язичних диялектох, локалних националних назвох, локалних културних оз-накох, социялного походзеня, та и по ґеоґрафским розмесценю у Си-верней Америки, а подлєжни уплїву церковних орґанох, понеже ше дру-ги национални предняки нє зявйовали на даякей заєднїцкей, у першим шоре класней основи, руски уселєнци ше поларизовали медзи собу, аж и по питаньох котри наставали на особней основи медзи священством, або медзи дзепоєднима священїками и интелиґенцию. Наприклад, владика Василь Такач як одвит на критики на його поступки у церковних питаньох, котри ше зявели з боку «Американского русского вестника», хаснуюци руске дружтво и його новини на «индекс» и забранєл под-лєжним вирнїком же би их хасновали, читали або дакому другому пре-поручовали.17 У условийох такого одношеня єдного церковного орґана спрам єдней з найвекших руских орґанизацийох грожeла опасносц же придзє до розпадованя найстаршого и наймоцнєйшого руского дружт-ва у Америки. Прето ше владикови Такачови мушело зробиц уступки. У тей явней полемики на боку «Американского русского вестника» були новини «Восток», а на владиковим «Просвита». Подобне ше слу-чело зоз зраженьом медзи двома священїками о питаню целибата церковних особох. У рускей преси ше тому давало вельке значенє и розправа вжала ширши розмири як ше спочатку думало. Резултат бул же ше на чолє зоз священїком Тотом (як єдним зоз зражених), котрого помагала Православна мисия Русох у ЗАД, прейґ 30.000 Руснаци од-щипели од Византийскей католїцкей церкви, прешли на православє и постали блїзки прорусийскей ориєнтациї у националним живоце.
Преса обсяжно провадзела и часточнє коментаровала зраженя у священїцких кругох. У першим шоре, руске священство пробовало затримац свою подлєжносц епархийом одкаль походза у старим краю, нє припознаваюци подредзеносц локалних католїцких бискупох. Под-зелєни медзи собу на тих котри походза з Угорскей (зоз териториї Му-качевскей або Пряшовскей епархиї) и тих зоз Галичини, священїки за свойо цилї анґажовали руске америцке жительство и заєднїцку платформу за наступ нашли єдино по питаню потреби менованя окремного руского владики за Америку.18 Верховна власц Католїцкей церкви у Риме перше лєм меновала Никофора Хоната за ґенералного викара
1893. року, потим Андрия Ходобу за апостолского визитора 1900. року,
а аж 1907. року за владику америцким Руснацом бул поставени Сотер Ортинский.
Кажди з нїх у националним и вирским живоце руского жительства запровадзовал свою концепцию. Андрия Ходоба бул промадярски ориє-нтовани (вон и меновани на предкладанє угорских власцох), иґноровал священїкох зоз Галичини и зоз своїм справованьом спричинєл ище векше прорусийске и проправославне опредзелєнє америцких Руснацох, гоч його дїйствованє у Америки требало нєутрализовац таку ориєнтацию. Ходоба оповолани и католїцке поглаварство од предложених кандида-тох за владику тераз ше опредзелєло за Ортинского зоз Галичини.
Владика Ортинский, процивнє скорейшому ґенералному викарови Ходобови, приводзел священїкох зоз Галичини же би ослабел тих зоз Угорскей (у чаше його приходу до Америки там було 58 Карпатянох и 23 галицких священїкох, а о пейц роки Галичанох було уж 70, а Карпа-тянох лєм 65). Процив себе мал вельку опозицию, дзепоєдни парохиї ше пробовали цалком оддвоїц, священїки преходзели на православє и за собу ведли и друге жительство, Руснаци по походзеню зоз Угорскей почали го наволовац «українским националистом», так же аж и «Американскій русскій вестник» станул на його охрану: «Владика Ор-тинский нє українизовани... и нїґда нє трацел довириє наших карпато-руских людзох кед “соєнинєнє” през свою пресу и нашо священство нє буду процив нього...19 Владика Ортинский нагло умар 1916. року и ситуация вихаснована же би ше меновало двох окремних апостолских администраторох - єдного за Карпатянох зоз Угорскей, другого за Галичанох. На тот способ роздзелєносц ище баржей пришла до вира-женя, а кед 1924. року Карпато-Русини достали владику Такача (19241948), а Галичанє, тераз уж наволовани и зоз новим меном - Українци, владику Богачевского (1924-1961), настал розкрок зоз глїбокима исто-рийнима пошлїдками, понеже ше америцке руске жительство у вель-кей мири идентификує зоз свою вирску и церковну припадносцу.
Спочатку у америцкей рускей преси релиґийни питаня мали превагу над написами зоз шветового живота, а 30-тих рокох того вику уж забе-рали централне место. За остатнї двацец роки, медзитим, «церковна» проблематика, окреме дискусия и полемика о релиґиї, зведзени на цал-ком знєважуюцу миру.
Политични розправи
Провадзаци рост америцкого новинарства, и руска преса у периодзе своєй найвекшей експанзиї, од 1910. до 1940. року, здобула прикмети модерного информованя (у америцкей форми). Ориєнтованє було ище вецей на обявйованє висткох о шветових политичних и економских пи-
таньох и на политичне положенє «старого краю». Америцки Руснаци ше чувствовали одвичательни за судьбу Подкарпатскей Руси после розпадованя Габзбурґскей монархиї и твореня нових державох у Евро-пи. У преси ище пред войну котра вибухла 1914. року розпочата диску-сия о економским и политичним положеню обласцох котри тримани за матични обласци америцких Руснацох. Виражоване вельке нєзадоволь-ство з одношеньом царскей Русиї, Угорскей, та и Полякох и Галичини ґу карпатскому жительству котре ношело руску або українску назву. Нє було єдногласносци, окреме коло того чи Подкарпатска Рус може буц самостойна держава чи нє, та заш лєм найменєй було закладаня же би вона требала остац у рамикох Мадярскей. У велькей мири дзе-куюци праве политичному анґажованю америцких Руснацох вона приключена ґу Чехословацкей як автономна обласц. Америцка руска преса по тим питаню була у векшей мири обрацена ґу америцкей и швето-вей явносци як ґу своїм читачом. И познєйше, у периодзе медзи двома шветовима войнами, а окреме после Другей шветовей войни, тота преса барз анґажована и критикує вкупне положенє своїх сонароднїкох у ев-ропских жемох чийо ше гранїци збиваю праве у руских матичних етн-їчних обласцох, а лєм новини «Лемко», «Карпатска Русь» и «Виснїк», з покус прихильносци ґу совєтскей политики, маю умеренши тон и пробую розлучиц взагальну критику на комунизем и третман конкретного питаня.
Цо ше дотика нукашнєй политики ЗАД и Канади, америцка руска преса у велькей мири пасивна. Спочатку було политични претензиї же би ше уплївовало на социялну политику и обширнєйше ше писало о отримованю штрайкох у котрих Руснаци нє вше мали учасц. Кед ше вежнє до огляду социялна структура руских емиґрантох, же у першей ґенерациї 55,2% були нєквалификовани роботнїки, 34,5% поликвалифи-ковани и квалификовани, 10,3% були тарґовци або паноцове, док медзи тоту ґенерацию вообще нє було руководзацих людзох,20 ситуация би мала буц иншака. Медзитим, америцки руски дружтва нє були орґани-зовани на класней основи и як асоцияциї нє участвовали у политичним нукашнїм живоце Америки. Тиж так були под моцним уплївом церкви, а церковна гиєрархия нє допущовала индивидуалне анґажованє на по-литичним планє вонка з интересох церкви, та аж и анґажованє котре би могло буц вонка з єй уплїву. Тиж так, прейґ америцкей рускей преси ше вичерповали моци коло питаня националней припадносци и национал-ней политики Руснацох, так же социялни питаня и учасц руского жительства у америцким политичним живоце були цалком подрилєни. Така ситуация одвитовала пануюцим политичним партийом у ЗАД и Канади, бо розєдинєни национални руски моци могли лєгчейше придобиц за свойо цилї. У страху од прерастаня националного (и вирского) орґани-
зованя до политичного, котре би пре социялну структуру руского жительства могло мац виражену класну основу з проґресивнима цилями, америцки руски предняци, гражданского политичного опредзелєня або зоз шорох священства, нє жадали полемичносц на политичней основи. Прето преса остала у тим поглядзе з пасивну улогу: з часу на час ше зявйовали информациї о збуваньох на нукашнїм политичним планє, ґло-рификовало ше америцку историйну прешлосц з цильом змоцньованя америцкого патриотизма, окреме ше писало о вельких америцких вож-дох (Вашинґтон и Линколн), алє написи такого характеру були без ко-ментарох котри би читача унапрямовали на єден або други политични бок. Понеже у другей и трецей ґенерациї руских уселєнцох до Америки значно звекшане число полупрофесийних и професийних руководза-цих людзох яких у першей ґенерациї анї нє було, а у другей вони 16,7% и у трецей 52,9% од вкупного роботно активного жительства,21 мож предпоставиц же вони були укапчани и до активного политичного живота ЗАД и Канади. Окреме у Демократскей странки ше пробовало зоз орґанизованьом Карпатско-русийского клубу, а у Пенсилваниї 1970. року Руснаци сцели мац свойого кандидата за державни орґани влас-ци22, медзитим, руска преса у векшей мири нє хаснована за отримо-ванє сводомосци о националним походзеню, як за политичне дїйство-ванє на нукашнїм планє. При штвартей ґенерациї, у котрей лєм дзепоє-дни поєдинци знаю язик зоз краю своїх предкох, змоцнєло ше интере-сованє за питаня националного походзеня и у преси кажди таки напис превагує над политичнима питанями америцкого живота.
Розправи о националним походзеню
Початок америцкей рускей преси 4. децембер 1892. року, кед вишло перше число «Американского русского вестника» у Питсбурґу, держава Пенсилвания. У наслове тих новинох нє одступело ше од преважного наволованя руского жительства у карпатских и других европских обласцох. Язик тих новинох спочатку бул русийски, а потим карпато-руски, и нєт сумнїву же ше америцке руске жительство, односно Гре-кокатолїцка уния як цело котре претендовало представяц Руснацох у Америки, свидомо вияшньовало за националносц розличну од русийс-кей. Потамаль покля ше интересне повязованє базовало у першим шоре на социялней и териториялней основи, а потим на державним походзе-ню, нє були потребни виражованя о националних становискох. И вирс-ка припадносц тиж так мала превагу над националним питаньом. У складзе зоз тедишнїм положеньом у Австро-Угорскей, и у Америки ше хасновала назва Руснаци, Русини або Карпато-Руси. Зоз отверань-ом питаньох у Европи о походзеню и назви Руснацох, и при америцко-
му жительству ше зачина нєпомирлїва подзелєносц котра торва аж по нєшка.
Галичанє себе наволовали «Галицки Русини», а Карпатянох - «Угорски Русини». Руске мено Галичанє затримали преважно по Першу шве-тову войну и з боку державних орґанох у ЗАД и Канади официйно су наволани «Ruthenians». Медзитим, священство по походзеню зоз Галичини вше вецей було прихильне ґу проукраїнскей ориєнтациї, алє по чишлє воно було слабше од священства котре до Америки пришло зоз Угорскей. На першим сходзе у Вилкел Бареу у Пенсилваниї, 29. ок-тобра 1890. року, од дзешец паноцох седем були зоз Угорскей, а лєм троме зоз Галичини. На самим початку 20. вику у ЗАД Руснаци греко-католїки мали 43 паноцох и з нїх 24 були зоз Мукачевскей епархиї, 8 зоз Прєшовскєй, а лєм 7 походзели зоз епархийох у Галичини. Спочатку грекокатолїцки священїки нє припадали под єдну церковну управу, ос-таваюци подчинєни своїм владиком у старим краю. Кажди з нїх жадал и на националним планє завесц власне становиско витворене по угляд-зе на обласц у старим краю одкаль походзел. То була єдна з перших основних причинох дзелєня америцкого руского жительства, а познєйше аж и причина оштрих зраженьох. На подзелєносц тиж так уплївовали политични интереси угорскей власци, як и вирски интереси Православней мисиї Русох, бо кажде з нїх жада Руснацох у Америки вязац за себе23.
Грекокатолїцки союз, односно по официйней назви Зєдинєнє греко-католїцких руских братствох, як найстарша орґанизация здруженьох котри по рижних основох залапйовали америцке руске жительство, при-лапене було спочатку од цалого жительства, як того цо походзело зоз Подкарпатя, так и того цо було зоз Галичини. Орґан «Зєдинєня», як є популарни наволане, «Американскій русскій вестник» тиж були заєднї-цки новини. Розход почал 1893. року, кед Галичанє, предводзени зоз паноцом Янком Констанковичом, напущели «Зєдинєнє» и 22. фебруара
1894. року основали Руски народни союз (нєшка под назву Українски народни союз). Тота ґрупа почала виношиц свойо становиска о нацио-налним походзеню и вирских питаньох прейґ новинох «Свобода», а котри почали виходзиц ище 15. септембра 1893. року у Джерси Ситию24. Понеже «Американскій русскій вестник» заступал проруску струю и у тим ше оглашовали емиґранти угорского походзеня, а «Свобода» про-українску, и тота полемика през пресу достала широки розмири прето же ю нашироко интерпретовали и жридла информованя на других язи-кох у Америки и Европи, творєю слика о зраженю угорских Руснацох и Галичанох у ЗАД и Канади. Медзитим, у шорох як єдних так и других тиж нє було полного єдинства, бо ше зявйовали струї котри цагали ґу културному зєдиньованю з Русами або з Мадярами. З оглядом на
тото же ше полемика з обласци етноґенези мишала зоз питанями вир-скей припадносци и же ше чежко препознавало гранїци медзи нїма, при америцким руским жительстве була подобна ситуация як и при аме-рицких Ирцох медзи 1815. и 1850. роком, або медзи америцкима Поляками и Литванцами од 1860. по 1900. рок25.
Окреме мадярскей политики завадзало националне єдинство угорских и галицких Руснацох. Воно гамовало запровадзованє мадяризациї Руснацох, алє понеже Г аличина подпадла под власц Австриї, а нє Угор-скей, насилна мадяризация так як на Угорскей Руси, у Галичини ше нє могла витвориц. Прето мадярска политика потримовала проукраїнски рух на Галичини, маюци за циль угорских Руснацох спроцивц Галича-ном и таких, национално дезориєнтованих, лєгчейше подполно асими-ловац. У Америки административне подзелєнє Австро-Угорскей нє мало таке значенє як у старим краю, алє тиж так створена ситуация з боку австроугорскей власци на америцкей териториї нє могла буц кон-тролована. Указало ше же концепция о окремним руским народзе за мадяронох значи єдно, а за самих Руснацох друге; з промадярского боку на тот способ требало же би цо лєгчейше пришло до мадяризациї Руснацох у Угорскей, а з руского похопеня того питаня моцнєл рух за охрану националней свидомосци. Медзитим, и далєй ше ширела теория о националней розличносци угорских и галицких Руснацох, идеоло-ґийни зраженя медзи Руснацами поставали вше оштрейши и однарод-зованє вше векше. Однародзованє Руснацох у ЗАД и Канади у найвек-шей мири було у напряме словакизациї (наприклад «Американскій русскій вестник» виходзел паралелно у руским и словацким виданю), полякизациї и мадяризациї, односно у напряме подполного траценя на-ционалней свидомосци и претопйованя до прокламованей «америцкей нациї» по системи «melting роЪ>-а.
«Американскій русскій вестник», «Лемко» и «Восток» пестовали стару, превозидзену теорию же Руснаци спадаю до велькей ґрупи на-воланей руски народ, гоч су окремней националносци. Медзитим, нє були цалком прорусийски ориєнтовани, як цо то було зоз «Свитом», «Правду», «Карпато-русским словом» або «Карпаторусскима отзву-ками».26 Зоз проукраїнску ориєнтацию поступаю «Карпатска зоря» и «Лемковски вистки». За Руснацох як окремну националносц (до конца Першей шветовей войни найчастейше наволану «Угро-Русини») закладаю ше «Американскій русскій вестник», «Русин», «Просвита», «Денщ», «Карпатска Русь» и дзепоєдни церковни новини. Таке нацио-налне опредзелєнє, же Руснаци окремна националносц, моцно потри-мує «Зєдинєнє дружтвох у ЗАД», популарно наволане «Собраниє». Медзитим, обставини у старим краю цали час ше одражовали и на ситуацию у Америки. У велькей мири, и попри тим же нєт орґанизова-
ней струї прихильнїкох теориї же Руснаци припадаю ґу Словацом, пре блїзкосц язика, пре охрану од мадяризациї (бо як писане у словацких новинох «Єднота» 19. априла 1899. року, «лєпше буц Словак як Мадяр»), пре историйну традицию сотруднїцтва Руснацох зоз Словацами, як цо Українци свойо културни вязи углавним мали зоз Поляцами, «велї нашо людзе, по приходзе до Зєдинєних Державох, приключели ше ґу словацким парохийом и словацким дружтвом, за кратки час забули свойо националне походзенє и постали римокатолїки, цалком ше посло-вачели» («Американскій русскій вестник», 30. марец 1899). У Канади югославянски Руснаци шє и у сучасним чаше ше дзєчнєйшє притулюю ґу словацкей як ґу другим церквом, виключно пре бешеду.
Павло Р. Маґочи думаня же питанє язика хтори ше хаснує у америц-кей рускей преси, як и литератури27, то сущносц подзелєносци медзи америцкима Руснацами. Вон замерковал же редакторе до 1940. року хасновали тоти вариянти руского язика яки вон бул хасновани и у старим краю одкаль вони сами походза, або хасновали руски бешедни язик їх штредку у Америки. По 1919. року найвецей емиґрантох було зоз восточней Словацкей, та и у преси превладує язик зоз пряшовского краю. Уводзенє латинского писма место кирилици тиж дзелєло чита-чох на ґрупу хтора оправдовала таки крочаї, толкуюци то з потребу же би ше придобили млади ґенерациї котри кирилицу нє знаю, и на ґрупу котра бранєла старе писмо, оправдано страхуюци же зоз пременьова-ньом кирилици на латиницу нєстанє дезориєнтация чи Руснаци спадаю ґу Восточним Славяном (хасную кирилицу), чи ґу Заходним Славяном (хасную латиницу), и же ше поступнє страци и руски язик.
Америцке руске жительство нєшка слабо зна бешедовац по руски. Кед ше видвоя уселєнци найновшого походзеня котри знаю бешедни або литературни язик, гевти други у розличним положеню. Медзи най-старшима по рокох ище ше затримує язик «зоз краю» и служи як язик огранїченей комуникациї (у одредзених нагодох). Малди ґенерациї, на-родзени у Америки, найчастейше нє знаю язик своїх родичох, або го лєм розумя. Вони медзи собу найчастейше хасную анґлийски язик, язик своїх родичох хасную лєм кед ше стретню на ткв. националних сходох (културни, забавни, вирски и други стретнуца).
Було вельо пробованя зачувац руски язик у Америки. Радио-програ-ма у Ню Йорку, Питсбурґу и Кливленду медзи 1940. и 1950. роком одбувала ше часточнє и на карпато-руским язику (рижни диялекти). У церкви ше тиж хасновал церковнославянски язик зоз часточним при-лагодзованьом на руски. Католїцки семинар византийского обряду у Питсбурґу и Карпато-руски ортодоксни грекокатолїцки семинар у Джонстону по 1950. рок тримали окремни курси за руски язик, алє без одви-туюцих учебнїкох. Одредзени фахови приступ ґу пестованю руского
язика мал Универзитет у Питсбурґу 1975, 1976. и 1977. року28, a Кар-пато-руски виглєдовацки центер у Ню Джерсию видал учебнїк «Беше-дуйме по руски» (у подкарпатскей вариянти 1976. и у пряшовскей ва-риянти 1979. року).
Понеже ше медзи Американцами руского походзеня трацел маце-рински язик, у преси заведзени анґлийски. Предносци єст у тим же руску пресу можу провадзиц и Американци иншого походзеня, алє на тот способ пресиха важне жридло през котре ше могло уплївовац же би ше чувало мацерински язик, односно же би ше го богацело и на одредзени способ нормовало. Америцка руска преса на терашнї способ пробує уплївовац на културни, а ище вецей на церковно-дружтвени живот, гоч траци воспитну функцию котра и по пейдзешати роки того вику була у узких гранїцох, алє доприношела чуваню язика и прейґ язика националней ориєнтациї. З уводзеньом анґлийского язика таке ориє-нтованє ище баржей виблядло.
За дзепоєдни новини характеристичне же у поднаслове затримую старе руске мено, алє ше нєшка наволує же то преса українского жительства. Окреме у Канади таке зявенє виражене, понеже ше до Канади населєли велї Галичанє, а вони аж по найновши часи чували свойо старе националне мено «Русини». Зоз такимм меном су означовани и на анґлийским язику, «Ruthenians», и велї официйни документи од конца прешлого вику по конєц Другей шветовей войни тото потвердзую. Наприклад, мешачни новини «Неділя», котри виходзели у Винипеґу 1932. року, були орґан Русийского православного братства св. Якова, намен-єни «релиґийним Русином и Українцом у Канади», а тижньово новини «Хата» були за «руски фамелиї у Канади». Тиж так новини «Rusin -Русин - Ruthenian» почали виходзиц у Ню Йорку и трима ше же там їх место виходзеня. Медзитим, стварни їх видаватель бул Владислав Фединец зоз Г амилтону у Канади. Новини цали час виходзели, од 1953. по 1960. рок, затримали свойо мено и попри тим же то бул период ин-тензивного дїйствованя проукраїнских ґрупох котри медзи приселєнца-ми ширели теорию о злучованю Карпатянох до українскей нациї, у першим шоре прейґ меняня старого руского мена на українске.
Южнопанонска руска преса у Америки
Потамаль покля нам друковани информациї по руски доступни були лєм прєйґ новинох «Рускє слово», Руснаци, 6єз огляду дзє жию по швєцє, дзєчнє чекали до рук тоту новинку. Вєц шє у Горватскей зявєл часопис «Нова думка», та то постало ищє єдно значне жридло нашого информованя о збуваньох мєдзи Руснацами. У 6увшєй Югославиї було тиж вєцєй локални (комунални) новини у хторих шє писало по руски,
або о Руснацох. Медзитим, поступнє пришло до витвореня задумка о информованю за наших людзох розселєних по Европи и Сиверней Америки.
Порядна преса Руснацох у Канади ма уж вецейрочну традицию. Зоз закладаньом Гавриїла Колєсара як редактора и з материялну помоцу Юлияна Сабадоша, предсидателя, Руске дружтво Сиверней Америки 1995. року почало видавац свою новинку «Гласнїк». То бул перши руски маґазин за виселєнцох (од 17. числа редактор Лю. Медєши).
По углядзе на Руснацох у Канади и ЗАД, у Руско-Нємецким дружтве приятельства у Нємецкей 1997. року пришло ше на идею о видаваню новинкох того Дружтва. По задумки и на закладанє тедишнього предсидателя Дружтва, др. Силвестера Кухара зоз Минхену, видате єдине число новинки «Руска потїха» (редактор Лю. Медєши). Зоз пременку руководства Дружтва, знова ше 1992. року зявела руска новинка, алє тераз под назву «Rusnaci-Rutneni» - Културно информативни маґазин.
У Америки ше нє остало лєм на єдней новинки. З цильом же би ше обезпечело даяке виданє за шицких Руснацох южнопанонского походзеня, без огляду дзе ширцом жию, Г. Колєсар почал видавац маґазин под назву «Руснаци у швеце». Розлика помедзи тима двома виданями постої: «Гласнїк» унапрямени на виселєнїцки теми, а «Руснаци у швеце» информує о руским живоце вообще.
ПРИЛОГ1 АМЕРИЦКА РУСКА ПРЕСА У ЗЄДИНЄНИХ АМЕРИЦКИХ ДЕРЖАВОХ*
1. АМЕРИКА Shependeca, PA 1886-1890
2. АМЕРИКАНСКИ РУССКИЙ СОКОЛ Hamesteod, Philadelphia, 1914-1936 (тижньовнїк)
3. АМЕРИКАНСКІЙ РУССКІЙ ВЕСТНИК
Ma^My City, Scranton, PA, New Jork, NY, Pittsburgh, Homesteod PO, 18921952
(тижньовнїк)
4. THE BYZANTINE CATHOLIC WORLD Pittsburgh, PA, 1956 - до тераз (тижньовнїк)
5. ВЮТНИК
McKees Rocks, PA, І936-І955 (тижньовнїк)
6. VOSTOK
Preth Amtoy, NY, 1919-1950 (двотижньовнїк, мешачнїк)
7. ВОЖДЬ
Lakewood, OH, І929-І930 (мешачнїк
8. ГОЛОС ВОСТОЧНОЙ ЦЕРКВИ Perth Amtoy, NJ, І94І-І945 (мешачнїк)
9. GREEK CATHOLIC UNION MESSENGER Homesteod, PA, І953 - до тераз (тижньовнїк)
10. ДЕНЬ
New York, NY, І922-І926 (дньовнїк, тижньовнїк)
11. EASTERN CATHOLICLIFE Passaic, NJ, І965 - до тераз (тижньовнїк)
12. THE EASTERN OBSERVER Homesteod, PA, І942-І943 (двотижньовнїк)
13. КАРПАТОРУССЮЕ НОВОСТИ New York, NY, І943-І945 (мешачнїк, двомешачнїк)
14. КАРПАТО-РУССКОЕ СЛОВО New York, NY, І935-І938 (двомешачнїк)
15. КАРПАТСКА РУСЬ Yonkers, NJ, І937 - до тераз (тижньовнїк)
16. КАРПАТСЬКА СНЧ Toronto, Canada, І950 - до тераз (нєпорядне виходзи)
І7. КАРПАТСКА ЗОРЯ (New York, NY, І95І-І952)
(мешачнїк)
1S. ЛЕМКО
Philadelphia, PA, Cleveland, OH, New York, NY, 1928-1936 (мешачнїк - тижньовнїк)
19. ЛЕМКОВИНА Yonkers, NY, 1971-19S1 (?)
2G. ЛЕМКОВЩИНА New Y)rk, NY, І922-І923
21. ЛЕМКИВЩИНА
New York, NY, І979 - до тераз
22. ЛЕМКОВСКЙ ДЭВИ New Yark, NY, 1936-1940
23. ЛЕМКОВСЬКИ ВIСТI
Y3unkers, NY, Toronto, Canada 195S - до тераз
24. НАРОДНА ОДБРАНА №mestead, PA, і9І7
(тижньовнїк)
25. THE ORTODOX CHURCH Syosset, NY, 1965 - до тераз
26. THE ORTODOX HERALD San Antoni, Texas, 1952 - до тераз
27. ПРАВДА
New Ysrk, NY, Olyphant, PA, 1902 - до тераз (двотижньовнїк, тижньовнїк, мешачнїк)
28. ПРАВОСЛАВИЕ Nicto^n, PA, 1941 (мешачнїк)
29. ПРАВОСЛАВНЫЙ АМЕРИКАНСКШ ВЕСТНИКЬ new Y)rk, NY, 1S96-197G (?)
(полумешачнїк)
30. ПРАВОСЛАВНЫЙ РУССКИЙ ВЕСТНИК Монессен, ПА, 1915-1917
31. ПРИКАРПАТСКАЯ РУСЬ New York, NY, 1914-1924 (?)
(тижньовнїк, полутижньовнїк)
32. РУСИНЬ
Philadelphia, Pitssburgh, PA, 1910-1916 (тижньовнїк)
33. RUSIN - РУСИН - RUTHENIAN New Ytjrk, NY, 1952-1960 (нєпоряднє виходзи)
34. РУССКИ ВЕСТНИКЬ Pittsburgh, PA, 1917 - до тераз (тижньовнїк, двомешачнїк)
35. СВи
Wilkes - Barre, PA, 1894 до тераз (тижньовнїк, мешачнїк, двомешачнїк)
36. СВОБОДА New Ysrk, NY, 1944 (тижньовнїк)
37. СВОБОДНЕ СЛОВО КАРПАТСКОЙ РУО Newark, NY, Mont Vernon, NY, 1959 (мешачнїк)
38. HORIZONS
Parma, Ohw, 1979 - до тераз
ПРИЛОГ II АМЕРИЦКА ПРЕСА У КАНАДИ
1. БУКОВИНА Winnipeg, MEN, 1920-1921
(двомешачнїк, орґан Буковинскей орґанизациї у Канади у ЗАД)
2. ВУРА
Winnipeg, MEN, 1935
(мешачнїк, орґан Русского православного братства)
3. ВОЛЯ НАРОДА Winnipeg, MEN, 1921
(двотижньовнїк, орґан Лиґи за ошлєбодзенє Карпатскей Руси)
4. ГЛАСНЇК
Kichener, ON, 1995 - до тераз (звичайно 1 - 3 числа рочнє)
5. THE CARPATHIAN Pittsburgh, PA, 1941-1943 (мешачнїк)
6. ГОЛОС КАРПАТ Toronto, ONT, 1932-1933
(мешачнїк за «жительство зоз Карпатских горох»)
7. ДРУГ НАРОДА Edmonton, AL, 1926-1930 (мешачнїк за православних русофилох)
8. КАДИЛО
Winnipeg, MEN, Vanconner, BC, Toronto, ONT, 1913-1918 (гумористични часопис)
9. КАНАДА
Winnipeg, MEN, 1913-1915 (тижньовнїк)
10. КАНАДТЙСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ РУСЬ Winnipeg, MEN, 1916-1917 (двотижньовнїк за православних русофилох)
11. КАНАДИЙСКАЯ ЖИЗНЬ Winnipeg, MEN, 1921-1930
(тижньовнїк, орґан Православней церкви у Канади)
12. НЕДІЛЯ
Winnipeg, MEN, 1932-1933
(мешачнїк, орґан Руского православного братства, «спрам того за релиґий-них Русинох и Українцох у Канади»)
13. НОВИЙ КРАЙ Rosthern, Sask, 1910-1913
(тромешачнїк, «новини за аґрикултуру и науку Рускей фармерскей орґани-зациї у Канади»)
14. ПРАВДА НАРОДА Edmonton, AL, 1929 (мешачнїк за православних)
15. РАНОК
Winnipeg, MEN, 1905-1920
(мешачнїк «за руских людзох, познєйше Українцох у Канади»)
16. РУСЬ Regina, SA, 1935
(мешачнїк «за 500.000 русийских читачох у Канади и ЗАД»)
17. РУСНАЦИ У IIIBF.IIF.
Kichener, ON, 2002 - по тераз (3-4 числа до рока)
18. РУССКИЙ ГОЛОС Edmonton, AL, 1913-1916
(тижньовнїк, орґан Русскей националней орґанизациї)
19. CARPATHO-RUSSIAN ECHOES - КАРПАТОРУССКІЕ ОТЗВУКИ -KARPATORUSSKIJE OTZVUKI
Fort. Landevdale, Florida, 1983 (мешачнїк)
20. ЦЕРКОВНІЙ ВІСТНИК Pemherton, NJ, 1944 - до тераз (двомешачнїк)
21. ФАРМЕНСКЕ СЛОВО Edmonton, Ah, 1921
(тижньовнїк, орґан зєдинєних фармерох у Алберти)
22. ХАТА
Winnipeg, MEN, 1912.
(нєреґуларни мешачнїк «за руски фамелиї у Канади»)
*Толкованя скраценьох
AL - Alberta (Алберта, провинция у Канади)
BC - British Columbia (Британска Колумбия, провинция у Канади)
MEN - Manitoba (Манитоба, провинция у Канади)
NJ - New Jersy (Ню Джерси, держава у Зєдинєних Америцких Державох) OH ^hio (Огайо, держава у ЗАД)
ONT - Ontario (Онтарио, провинция у Канади)
PA - Pannsylvania (Пенсилвания, держава у Канади) SASK - Saskochewen (Саскачеван - провинция у Канади) NY - New York (Ню Йорк, держава у ЗАД)
ЛИТЕРАТУРА И ПРИМЕЧАНИЯ
1. P.R. Magocsi, Our people Carpatho-Rusyns and Their Descendants in Nort America, Toronto 1985, б. 15: «Мадярска статистика указує же медзи 1899. и 1919. роком 54.288 Карпато-Руснаци напущели Угорску Кральовину, алє у тим чишлє нє облапени и тоти котри ше илеґално висельовали (окреме у чаше кед власц бранєла емиґрованє), а тиж так тоти жридла нє указую яке ше число врацело назад. Америцки жридла тиж нє од велькей помоци пре два причини: 1) пред
1899. роком новоприселєнци були пописани лєм спрам жеми або обласци по-ходзеня, нє по националносци; и 2) покля ше хасновала назва “Руснак” нє могло ше знац хто походзи зоз карпатского реґиону, а хто зоз Г аличини и Буковини, т. є. зоз жительства котре по 1914. рок тиж так було познате як Русини, алє ше по-знєйше декларує як Українци. Конєчно, карпато-руски емиґранти идентифико-вали ше зоз державу з котрей походзели (Угорска, “Австрия”, Чехословацка, Польска), зоз сушедну националносцу (Словак, “Чехословак”, Мадяр, Рус, Поляк або Українєц), або просто як “Славянє”. Резултат того то же єст числени статистични процивсловносци. Наприклад, беруци до огляду податки Комеса-рията за емиґрацию Зєдинєних Державох, 259.969 Руснаци допутовали до Зєдинєних Державох медзи 1899. и 1915. роком. Од тих, коло 17%, або 44.194 ше врацели до старого краю, а 215.775 остали. Медзитим, попис зоз 1920. року у Зєдинєних Державох облапел лєм 95.458 Руснацох, уключуюци и приселєнцох и їх потомкох. Кед ше ґу тому числу зоз 1920. року дода и Русох и “Славянох” зоз Австро-Угорскей (велї зоз нїх Карпато-Руснаци), собир ище вше лєм 141.681. Беруци звит попису зоз 1930. року (кед була видвоєна окремна рубрика “Українци”, а вихабена рубрика “Славянє”), вкупне число емиґрантох Руснацох лєм 9.800. Кед ґу тому додаме число Українцох и “Русох” народзених у Польскей, Чехословацкей и Австриї, сума виноши 108.130, цо значи, менєй як звит зоз 1920. року и виноши лєм два пиятини од вкупного числа зазначених приселєн-цох до тей жеми медзи 1899. и 1915. роком.
Конєчно, у подполним попису у Зєдинєних Державох 1980. року, податки були так компоновани же би ше могло знац етнїчну опредзелєносц або поход-зенє шицких Американцох, без огляду на место народзеня. Кажда особа могла вибрац єден або вецей одвити о походзеню и вецей як 83% Американцох ше вияшнєло за даєдну националносц. Медзитим, лєм 8.485 особи ше вияшнєли як Руснаци. Цо ше дотика вияшнєних як Русини - число нєпознате, бо вони (вєдно з Русами, Ґрузийцами, Азербеджанами, рускима Жидами и другима) подвед-зени под катеґорию “Руси и национално нєкласификовани”. Така нєщешлїва класификация була направена и попри тим же у упутстве за попис точно навед-зене же “Русин, нєшка, часто катеґоризовани у зродней ґрупи Рутени”. Попри
нєзадоволююцей класификациї яку направел Биро за попис, тиж так велї Руснаци Американци, ище вше нє сиурни до свойого походзеня, вияшнєли ше як “Славянє”, а таких вияшнєних було 1980. року 172.696.
Спрам того, статистични податки, як европски так и америцки, и нєшка мало хасновити за того хто сце утвердзиц число Карпато-Русинох у Зєдинєних Державох. Прето ше муши мац у оглядзе виродостойнєйши податки за Карпато-Русинох котри ше приселєли до Зєдинєних Державох, а находза ше на списку членства церковних и дружтвених орґанизацийох, котри у велїх случайох обла-пял и место народзеня емиґранта. Цо ше дотика числа першей ґенерациї емиґ-рантох и єй другей, трецей, штвартей и пиятей ґенерациї потомкох (котри конє-чно по походзеню Карпато-Русини), значне же би у попису 1990. року Биро за попис у Зєдинєних Державох почитовал власне чувство Русинох и Руснацох (так исто Карпато-Русинох, Лемкох, Византийцох), под єдну рубрику».
2 . PR. Magocsi, б. 13.
3. За блїзше упознаванє з историйну прешлосцу и културнима обставинами
Руснацох у Америки треба опатриц: P R. Magocsi, Our People> Carpatto-Rusyns and Thair Descendants in America, Pronto 1985. P R. Magocsi, Carpatto-
Rusyns, Harvard Encyctopedia of American Etnic Groups, Cambridge, Mss. 19sG, б. 2GG-21G. W. C. Warzeski, the Rusin ^mmunity in Pennsylvania, the Etnic Experience in Pennsilvania, Lewisburg, Pa. 1973, б. 175-215. A. Pekar, historical Backgrannd of the Carpatho-ruthenians in America. Український історик, 49-52, 53-54, Ню Йорк -Торонто - Мюнхен 1976, 1977, б. 82-Ш2, 7G-S4.
4. О насельованю Карпатянох до канади опатриц: V. Kaye, Earli Ukrainian Settlements in Canada, і895-199: Of Josef Oleskiw’s Role in the Settlement of the Canadion Navtwest, toronto 1S64; Z. Keywan, Ukrainian Ptoneer Settlement in Canada, montreal 1977; Ch. Yonng, Ukrainian Canadtons: A Study in Assimilatton, Toronto 1931; V. Lysenko, Men in Sheepskin ^ats: A Study in Assimilatrón, Trento 1947. Авторе начишлєних публикацийох хасную назву, етнїчне мено «Україн-ци», а у дзепоєдних случайох пробую потолковац же у питаню тиж жительство котре приходзи до Канади ношело мено «Руснаци», «Русини». У канадских документах аж до конца Першей шветовей войни Карпатянє наволовани «Руснаци» (опатриц документ о виплацованю за окончену роботу зоз 1897. року, обявени у кнїжки Владимира Каєва: Early Ukrainian Settlements in Canada 1895-
1900, Toronto 1964.
5. M. Mayer, Karpatikran (Ruszin) politikai йs tбrsadalmi tцrekvйsek 1S6G-191G, Budapest 1977, б. 169-204.
6. S. Viatov, Narodmsti Otazka v Uhrah, Brno 1913, б. 28.
7. A. Baran, Carpa^-Ukrainian (Ruthenian) emigration 1S7G-1914, New Soil -Old Roots. The Ukrainton Experence in Canada. Winnipeg 1983, б. 252-275.
S. T. Morgan, Tijumf zdruhenih tradicija. Useljeniki u Ameriku, «Pregled» - izdanje Ambasade SAD u Beogradu, broj 2G9, str. 5-7.
9. При югославянских Руснацох характеристични два споминаня (илустра-циї) о велькей заступеносци руского жительства у Сиверней Америки. Перше ше одноши на єдну жену з Руского Керестура, котра без знаня даякого другого язика окрем руского, пошла поглєдац свойого мужа до Америки, заробела пенєжи тримаюци на косту векше число роботнїкох, тиж ше зоз нїма спорозу-
мююци лєм по руски, и щешлїво ше з мужом врацела дому. Друге припове-данє о Руснакови котри пошол до Америки опатриц свою родзину, а понеже нє знал лєм руски язик, по руски ше вшадзи шмело и отворено виказовал покля му єден цалком млади нєпознати чловек у гайзибану нє указал же и вон Руснак и же, гоч є Американєц, зна по руски, та и добре розуми його нєприкладни слова.
10. Прегляд преси америсцких Руснацох у ЗАД и Канади дати у прилогу I и II зробени спрам роботох Франка Реєнковича (A buide to Newspapers and Periodicals, the Carpatho-Ruthenian Microhilm project, Minesota 1979). Francis Sviripovej (Gnide to Ukrainian Newspspers, Perodicals and Calendar - Almanacs 1903-1970, Canadian Institute of Ukrainian Studies. The University of Alberta, Edmonton 1985) и Pаvla R. Magocsija (The Carpatho-Rusyn Press, The Ethnic Press in United States, Westport, Conn. 1986, б. 15-26) и по часточним власним увиду.
11. О розвою питаня литературного язика подкарпатских Руснацох опатриц: П. Маґочи, Питанє язика медзи подкарпатскима Русинами, «Творчосц», 10, Нови Сад 1984, 6-22 и М. Штець, Літературна мова українців Закарпаття i східної словаччини (після 1918), Педагогічних збірник, і, Братіслава 1969.
12. C. E. Bidwell, The Language of Carpatho-Ruthenian Publications in America, Pittsburgh, Pa. 1971, б. 4-6.
J. M. Evans, Guide to the Amerikansky Russky Viestnik, Volume I: 1894-1914, Fairview, N. J. 1979, б. 4-6.
13. P R. Magocsi, The Carpatho-Rusyn Press, б. 22.
14. C. E. Bidwell, б. 29.
15. P R. Magocsi, Rusyn-American Etnic Literature, Rtnic Literatures Since 1776: The Manu Voices of America, II, Lubbock, Texas 1978, б. 5G3-52G.
16. Поглаварство Католїцкей церкви, Святи престол у Риме, руске жительство у ЗАД и Канади наволовало «Руснаци греческого обряду котри пришли зоз Подкарпатя» або «католїки руского обряду котри пришли зоз Подкарпатя», а у согласносци зоз ришеньом Синоду владикох Византийскей католїцкей угор-скей церкви у бечу 1773. року ше тота церква будзе урядово наволовац «Греко-католїцка церква» и єй припаднїки «грекокатолїки». Поступнє ше Руснаци почали идентификовац у вирским поглядзе як «Руснаци византийски католїки» або лєм «Руснаци католїки». Свою церкву Руснаци наволую «руска церква», а католїцку наволую «мадярска» або «словацка». (Опатриц: A. Pekar, Historical Backgrannd of the Carpatho-Ruthenians in America, українськкий історик, журнал Українського історийного товариства, 1-4 (49-52, Ню Йорк - Торонто -Мюнхен 1976, б. 91).
17. Документи о екскомуникованю Грекокатолїцкого руского дружтва и но-винох «Американский руский вєсник» у цалосци обявел Я. Сливка: Historical Mirror. Sources of Rusin and Hungarian Grek Rite Catholics in the United States of America 1884-1963. New York 1978, б. 2S4-2S5.
18. Опатриц, наприклад, «Американскій русскій вестник», 36 по 45, од 23. септембра по 25. новембер 1897. року и «Русин», 15. децембра 1910.
19. О подзелєносци грекокатолїцкого руского священства у Америки опатриц: A. Pekar, Historical Bacgrand of the Carpatho-Ruthenians in America, Украї-
нський історик, журнал Українського історийного товариства, 1-4 (53-54, Ню Йорк - Торонто - Мюнхен 1977, б. 70-81)
20. A. Simirenko, Pilgrims, Colonists and frontiersmen, New York 1964, б. 96.
21. A. Simirenko, б. 96.
22. P. R. Magocsi, Carpatho-Rusyns, Harvard Encyclopedia of American Ethnic Graups (cenapamy), Massachusetts and London 1980, б. 19.
23 . A.Pekar, б. 96-102.
24. B. PProcko, Ukrainian Catholics in America, Washington 1982, б. 10.
25. B. P. Procko, б. 9.
26. Як приклад русификациї може похасновац пракса у «Карпаторусских отзвукох». У тих новинох, число 10, октобра 1986. року, почала виходзиц статя «о наших людзох у нєшкайшей Мадярскей», а написана є преважно по драго-пису Й. Сеґедия, обявеного у Християнским календаре. Попри ортоґрафиї, русификация тексту зробена и у лексики: «У бешеди з тима людзми дознаваме, же стари свадзебни обичаї у Мучоню були исти як и у нас у бачкей: свадзба, питанки, старостове, видавач, свашки, дружбове, друшки, заставнїк, придани. Винчанє и ту волаю пришага...»
«До 1925. року служели им богослуженя по старославянски. Од теди служа по мадярски. Алє старши ище знаю на старославянскей Служби шпивац и од-витовац.» (Й. Сеґеди, У краю своїх предкох, Християнски календар 1977, Руски Керестур 1976, б. 81, 83).
«У бешеди з тима людзми ше дознаваме же стари свадзебни обочаї були сти як у нас у Бачкей: свадзба, питанки, старостове, видавач, свашки, дружбове, дружки, заставник, придани. Винчанє и ту волаю пришага»... До 1925. року служели и богослуженя по руски (славянски). Од теди служа по мадярски. Алє стари ище знаю по руски (славянски) Служби шпивац и одвитовац».
(Нашь народь вь теперешнемь Ветрш Carpatho-Russian Ehoes - Карпаторус-ские отзвуки - Karpatorusskije otzvuki, IV, 11, Port Landevdale 1987, б. 6, 7).
27. П. Маґочи, Карпато-Русини у Америки, «Нова думка», 22, Вуковар 1979,
б. 71-72.
28. P R. Magocsi, Carpatho-Rusyns, б. 17.
Официальный сайт депутата Государственной Думы России Андрея Николаевича САВЕЛЬЕВА:
http://www.savelev.ru
