CC BY
56
Михайло ФЕЙСА
ТЕНДЕНЦИЇ РОЗВОЮ НОРМОВАНЯ РУСКОГО ЯЗИКА ВОЙВОДЯНСКИХ РУСНАЦОХ*
На територию нєшкайшей Войводини/Сербиї Руснаци ше приселєли пред 264 роками зоз сиверовосточних жупанийох тедишнєй Габсбурґ-скей монархиї, углавним зоз Земплину, Шаришу и Боршоду. Слово у сущносци о миґрациї зоз «Горнїх часцох» до «Долнїх часцох» у рами-кох истей, бувшей держави.
Же Руснаци принєсли зоз собу традицию, просвиту и духовносц шве-дочи и факт же уж о даскельо роки од приселєня основали школи (у Керестуре 1753. року, а у Коцуре 1765. року). Були то церковни (конфе-сийни) школи, такв. тривиялки у хторих ше на рускей бешеди, попри виронауки, учело читац, писац и раховац. Церква у тим периодзе була єдини фактор очуваня язика и, вообще, ширеня образованя и култури. З оглядом же ше у церкви конфесионалне виєдначовало зоз «народним» и културно-просвитним, вона здобула угляд чувара народного єства и допринєсла же би ше у чувству народа припадносц грекокатолїцкей вири идентификовала зоз припадносцу националней заєднїци (Хораак, 2006, 35).
Початок литературно-уметнїцкей творчосци на язику югославянских Руснацох вяже ше за 1904. рок, кед млади Гавриїл Костельник створел перши поетични зборнїк на руским язику «З мойого валала». По виходзеню зборнїка «З мойого валала» Костельник унапрямел свойо интересованє на преучованє законїтосцох руского язика, на глєданє одвитуюцого писма и ортоґрафичних правилох, на утвердзованє фонетичних и граматичних законох, на вибор такого лексичного фонда зоз котрим би фонетични и творебни форми словох одвитовали духу руского язика1. Принципи руского язика до хторих дошол Гавриїл Костельник кодификовал у «Граматики бачваньско-рускей бешеди». По Александрови Дуличенкови, руски язик од виходзеня Костельнико-вей «Граматики» «достава подполну цалосц диференциялних харак-
* Тота робота читана на Медзинародним симпозиюму Славянски язики и култури у сучасним швеце 25. марца 2009. року на Московским державним универзитету Ломоносов.
теристикох литературного язика: нормованосц (иснованє обробеней форми и свидоми вибор язикових формох и єдинкох) и обща обовязковосц за шицких членох заєднїїци: хасновац запровадзени норми, цо бул єй циль; функционованє у дружтвених, гоч и огранїчених, сферох (школа, литературно-уметнїцка творчосц и т.д.), иснованє писменосци (котра уж, правда, мала свою историю) и инше» (Дуличенко, 2009: 228). «Граматика» длуго стала у рукопису и видрукована є аж 1923. року у Сримских Карловцох.
Костельникова «Граматика» ше состої зоз шейсцох часцох. Перша часц облапя податки о рускей азбуки и гласох у руским язику; ту анализовани даєдни фонетични закони, дзелєнє словох на склади, акцент. У другей часци Костельник дава лексично-семантичну анализу руского язичного материялу и творенє словох. Треца часц то морфология шиц-ких пременлївих файтох словох, а у штвартей часци обробени нєпременлїви файти словох. Пията часц облапя синтаксу простого и зложеного виреченя, а шеста часц - кодекс правописних правилох.
Роботу на нормованю и преучованю мацеринского язика, котру розпочал Костельник, успишно предлужели двоме руски линґвисти: Гавриїл Надь и Микола М. Кочиш, обидвоме педаґоґове и писателє. Гоч медзи нїма исную вельки розлики, вони ше на єден способ дополнюю. Написали исте число роботох зоз лингвистики - по 34, алє Кочиш окрем статйох ма и 9 кнїжки, и шицко тото написал за лєм 10 роки, а Надь писал полни 50 роки, алє лєм статї, так же ше цале його публиковане линґвистичне нашлїдство змесцело до єдней кнїжки (Ли-нґвистични статї и розправи, 1983)2.
Надя интересовали углавним проблеми з ортоґрафиї, морфолоґиї и лексиколоґиї. Цо ше дотика роботох з ортоґрафиї, Надь звичайно интерпретує Костельниково принципи, алє их и розробює, розвива, усовершує.
Найзложенши питаня зоз ортоґрафиї Надь розришел по Другей шветовей войни (од 1945. по 70-и роки ХХ вику). Його найлєпша робота у тей обласци то статя «З нашого правопису» зоз 1950. року. У статї нєт теорийни пообщованя, алє подробно нашоровани приклади, цо за тедишнї условия било и найнєобходнєйше. Може роботи Надя скромни по обсягу, алє ше велї його суґестиї и замеркованя потвердзели у прак-си и вон дал вельке доприношенє же би ше руски язик видзвигнул на уровень добре нормованих и розвитих славянских литературних язикох. Фактично од Другей шветовей войни та аж по половку 60-их рокох ХХ вику окрем Надя и його кратких статйох о барз конкретних язикових проблемох, нє було фаховцох котри би преучовали язик.
Микола М. Кочиш ше зоз своїм над' звичайним талантом зявел праве теди кед бул найпотребнєйши. Вон бул свидоми же треба кодификовац
шицко цо остало нєдоповедзене и, вєдно з нормами котри створени дзекуюци Костельникови, формовац нормативну систему за школски потреби, а познєйше их прешириц и на други сфери у котрих ше литературни язик хаснує. Так од 1965. по 1968. рок вишли три його граматики под єдну назву «Мацерински язик», у котрих нє бул лєм школски материял, алє ришовани и важни нормативни питаня. Розуми ше же то нє було идеалне ришенє, алє главне було поробене - створена нормативна система. Окреме значна подїя за русинистику то друкованє першого «Правописа руского язика» 1971. року, котри вишол поза рамики школи и постал нє лєм учебнїк, алє и драгоцини приручнїк у шицких сферох дзе ше руски язик хаснує. Конєчно утвердзене же основни принцип руского правопису морфолоґийно-фонетични, гоч тота друга часц ма меншу улогу.
Кочиш жадал витвориц и вельку граматику руского язика, алє му ше нє удало закончиц ю. Рукопис, гоч и нєдокончени, обявени як «Ґра-матикаруского язика». Ґраматика видрукована постгумно 1974. року.
Вельку граматику руского язика поспишело ше закончиц проф. др. Юлиянови Рамачови (2002). Як наглашує сам автор, вона треба же би послужела як школяром и студентом, так и преподавачом и шицким другим културним роботнїком. «Ґраматика руского язика» ше состої зоз шейсцох часцох: фонетики, морфологиї, синтакси, лексикологиї, историйней граматики и часци о нашим народним и литературним язику. Треба наглашиц же Рамач по перши раз детально обробел синтак-су, лексикологию, историйну граматику руского язика и стилистику.
Професор Рамач публиковал коло 100 роботи зоз лингвистики, од того коло 15 кнїжки. З тей нагоди спомнєме важнейши з нїх: «Практична стилистика»3, «Применовнїцки конструкциї у руским литературним ]'азику»4, «Руска лексика»5, «Фразеолошки речник: српскохрватско-русински»6.
Окреме значна подїя у русинистики то друкованє «Сербско-руского словнїка», котрому главни редактор др Юлиян Рамач, а редакторе мр Михайло Фейса и мр Гелена Медєши (I том вишол 1995; II том - 1997. року). До «Сербско-руского словнїка» унєшени и менши правописни виправки, алє одредзене число правописних проблемох хтори руска национална заєднїца ма потребу ришиц нє розришени.
Дружтво за руски язик, литературу и културу порушовало иницияти-ву за новим правописом на даскельо заводи, алє конкретни резултати нє було.
Чувствуюци потребу рускей националней заєднїци за осучаснєним правописом, проф. др Михайло Фейса конциповал конкретни проєкт и унапрямел активносци руских фаховцох на першу фазу, т. є. на публи-кованє правописного словнїка. Перши и по нєшка єдини правописни
словнїк обявени у рамикох «Правописа руского язика» Миколи М. Кочиша (од 81. по 156. бок), хтори у цеку прешлих 38 рокох у дзепоєд-них сегментох превозидзени. Проєкт професор Фейси ше, з єдного боку, состої у осучасньованю текста скоро штиридеценийного правописного словнїка, алє и у уношеню корекцийох, т. є. у ришованю нагромадзених правописних проблемох.
Тоти проблеми, хтори у сущносци представяю значни нєусоглаше-носци и нєдоповедзеносци, мож груповац до трох цалосцох:
1. запровадзованє фонологийного або морфологийного принципу;
2. диялектизованє руского язика провадзене зоз цудзима ришенями;
3. приступ гу странским словом.
Перша група проблемох виходзи зоз медзиодношеня морфологийно-го и фонетичного принципа писаня словох, т. є. од доминованя уплїва етимологиї або ортоепиї на ортографию. У Уводним слове «Правописа руского язика» Микола М. Кочиш пише: «Морфологийни принцип котри маме у основи нашого писаня одредзує же нє записуєме слова так як их вигваряме, алє у писаню водзиме рахунку як слово настало» (Кочиш, 1971, 3). Приклад хтори дава то префиксоване слово розси-пац (нєросипац). Як приклади же велї слова пишеме и по фонетичним принципу авторови служа слова ткацки и ткацтво (нє ткачс-ки, ткачство). Александер Д. Дуличенко констатує шлїдуюце: «Кон-єчно було подцагнуте же у основи руского правопису лєжи морфоло-гийно-фонетични принцип, при чим ше улога фонетичного принципа змен-шала» (Дуличенко, 2009: 250).
Так, начално, з єдного (морфологийного) боку нє зазначуєме виєдна-чованє консонантох по дзвонкосци (та пишеме напр. бабка, кнїжка и т.д.) и префикси затримуєме у їх основней форми (розсипац, предпла-циц), а, з другого (фонетичного) боку, йотованє, палатализацию и аблаут пишеме так як слова з тима язичнима зявенями чуєме, без огляду же зме дакеди и свидоми їх етимологиї. Дилема чи запровадзиц фонологийни чи морфологийни принцип у одредзених случайох спричинює двоєня у вязи зоз писаньом насампредз суфиксох, префикса з-(у вариянтох з-, с- и зо-) и подвоєних консонантох (напр. беззаконни чи беззкони, счарнєти чи щарнєти, оддвоїц чи одвоїц). Нєпрецизо-вана юрисдикция фонетичного, односно морфологийного принципу спричинює обаваня и при писаню: гласнїк чи глашнїк, пекелни чи пе-кельни, худобенки чи худобеньки, нашлїдни чи наслїдни, стороче чи сторочє и др.
Друга група проблемох виросла зоз штучного урамиковйованя руского язика. Так напр. при Миколови М. Кочишови находзиме вельке число правописних (и лексемних) ришеньох хтори з часом руски язик, т. є. його бешеднїки нє прилапели и, пошлїдково, одруцели. Намагаюци
ше руски язик поддрилщ под украшски, вон му (першому спомнутому) додзелєл улогу диялекта, хтори у одношеню на литературни (ніби вис-ши), украі'нски язик мал инкорпорирац до себе тото цо хтошка дзешка, у других социолинґвистичних условийох, прилапел. Спорни случа! ше розришовали зоз такв. «copy-paste» процедуру, односно кед ше нє знало як, отворело ше правописни словш'к украшского язика, умеморова-ло ше ришенє и просто ше го залшело до правописа руского язика. Априорно вибрани модел за стандардизованє випродуковал, медзи ин-шима, и шлщуюци, «ришеня»: попри помилованя и милосци у Словш-ку и нєчуте пощада; попри аґента и шпиюна фантомски ше зявює и розвидтк; попри пахулька и пахолька и штжинка; попри оцена и оцинка; попри привидзеня и примара; лєм травма (нє и траума); преферовани клоун (хтори тхто з Руснацох нє пове) у одношеню на кловн; обережно випатра значнєйше (гоч є цалком цудзе рускому бе-шедт'кови) од осторожно, з оглядом же му у одреднщи предходзи итд. На тот способ ше намагало руски язик штучно «збогациц» зоз лексиконом хтори базовани на бешеди стреднього Наддншровя и окол-них обласцох (хтора у основи украшского литературного язика), а нє на рускей/русинскей/лемковскей бешеди Карпатского ареала зоз хторей руски язик природно вицека. Нормативни ришеня базовани на понук-нуцох (лексичних, фразеолоґийних, морфолоґийних, синтаксичних и др.) других русинских вариянтох з Карпатского ареалу маю далєко векшу шансу зажиц. Нормативне искуство Руснацох указало же шлєпе про-вадзенє цудзих литературних нормох може буц аж и контрапродуктив-не.
Треца ґрупа проблемох ше дотика правописних вариянтох лексемох у хторих углавним нє обачуєме значнєйши семантични розлики. Характеристична є за странски слова. Приклади за тоту ґрупу проблемох находзиме и медзи прикладами предходней групи (случаг' клоун чи кловн, або травма чи траума), цо значи же фалшиве урамиковй-ованє язика може у значней мири спричинщ зявйованє дублетох або триядох. Од пожичкох хтори виволую одредзени правописни обаваня з тей нагоди спомт’ме и: анґлийски/английски, ґранит/грашт, мо-заик/мозаш, космонаут/космонавт, шпиюн/шпион, анеґдота/ анекдота, ґрам/грам, гулиґан/хулиґан, каузални/кавзални, наи-вни/наïвни, пиджама/пижама, Русия/Росия и велï др. Дзепоєдни з наведзених парох формовани з директним контактом руского и дотичного странского язика, а дзепоєдни з индиректним контактом, при чим часто обачуєме и yrai^ постредуюцого язика. З оглядом же найчас-тейше нє уноша виразнєйши розлики у значеню (гоч и вони обачлïви напр. у доктор и дохтор, кор и хор), мож повесц, же дублети при тх редундантни, т. є. нє нєобходни.
За потреби нового правописного словнїка хтори у закончуюцей фази, автор тих шорикох ше намага тримац шлїдуюцих двох напрямкох:
1. кед одредзена форма жива, обща и уклопена до рускей системи, требала би мац и нормативну вредносц;
2. кед существую вариянти-реплики странских словох, зоз и без сви-домосци о ориґиналу при хасновательови (цо ше, розуми ше, нє шме одношиц на нормователя), норма реплики би ше требала унапрямовац ґу ориґиналней форми.
Свидоми комплексносци проблема, линґвиста-нормователь, а вон би требал буц тот хтори вежнє до огляду шицки релевантни фактори и «пресудзи», муши водзиц увагу и о часу/часох приходзеня дотичней лексеми, о драги/драгох єй приходзеня, о єй сфери хаснованя дакеди и нєшка, як и о єй фреквенциї. Илуструйме уплїв тих факторох зоз даске-лїма прикладами. Кед адаптация утвердзела форму гайзибан за нємец-ке слово Eisenbahn, вец нєт причини же би медзи тоту форму и норму нє бул положени знак єднакосци. Тиж так, мож шлєбодно виключиц форму ковбой прето же форма каубой и обще прилапена (правда пре уплїв сербского язика) и блїзша є вигваряню анґлийского слова cowboy. И дублети анґлийских словох baseball и hooligan би пре вше векше упознаванє зоз ориґиналнима словами и пошлїдкове хаснованє требали буц «розришени» як бейзбол и гулиґан на рахунок безбол и хулиґан (и попри тим же тоти други формовани под уплївом язика стредку). Адаптация медзинародних дифтонґох як напр. au и eu би нє шмела буц по кажду цену унификована з оглядом на то же слова у хторих су приход-зели нє у исти час и нє адаптовани су у истим кругу хасновательох; так би остали авто, евхаристия и Европа, а нє меняли ше космона-ут, реума и еурека.
Цо ше дотика приступа ґу першим двом ґрупом, нормователь ше углавним унапрями на зводзенє дублетох на нєобходни минимум. То ше насампредз одноши на случаї кед фиґурую три або штири вариян-ти. Наприклад, нєт потреби и за квартаду шлїдуюци, шлїдующи, слїду-ющи и слїдуюци, кед, маюци у оглядзе висше поведзене, досц шлїдуюци и евентуално у духовней сфери слїдующи. Тиж так, нє потреби анї за трияду Италиянка, Талиянка и Италийка (цо Микола М. Кочиш предклада у «Словнїку»), кед досц Италиянка и, евентуално у бешедней сфери Талиянка.
Док ше при адаптованю нових странских словох нормователь унап-рямує баржей ґу фонетскому принципу, у, условно наволаним, «зраже-ню» морфолоґийного и фонетского принципу при жридлових руских словох вон благоприхильнєйши ґу морфолоґийному принципу, окреме при нормованю места контакта основи и суфикса/законченє (напр. безза-конни, согвизд'є, церкв. отче; гаґски, етнолоґийни, тренирац).
При писаню зложених присловшкох зоз применовшком, кед зложене слово постава єдна акцентована цалосц, направени крочай ґу писаню вєдно (або голєм охабени дублети з чим допущене и писанє вєдно и окреме, з преферованьом писаня вєдно).
Значна увага пошвецена и писаню зоз смужку (окреме у странских зложених словох кед слово ма два акценти и одредзену павзу медзи компонентами), як и нормованю хаснованя фонтох и интерпункцш (ита-лика/курзива за наслови дішох а знаки наводшкох за назви статйох, оз-начованє цитата у цитату и др.).
За автора тих шорикох дилеми коло хаснованя астериска над такв. коцурскима бешеднима вариянтами, под условийом же их потвердзує карпатски ареал, нєт. Астериск, односно надрильованє чувства нєпра-вилносци з шм нє будзе присутне. То ше тиж так одноши и на тиж такв. керестурске до Дюру. А було би аж и нєлоґичне тераз кед маме мож-лх'восци черпац и модификовац дзепоєдни правописни ришеня на карпатским жридлу, єдному ещи «пришивац» етикету нєґраматичносци. У складу з тим дублети типа котри/хтори, ещи/ище, жовти/жол-ти, стредт/штредт нє буду утаргнути.
У вязи зоз «офарбеносцу» «Правописа руского язика», хтори нє лєм же ма червени рамики, алє є богато илустровани зоз прикладами хтори возвелх'чую комунистични период и нє ма значнєйшу вирску ди-мензию, мож повесц же «Правописни словтк руского язика» висце-ра коминтерновску и убудує християнску димензию. А рамики нє буду червеней фарби.
До «Правописного словшка» вшелх'як же войдзе и значни фонд од-реднщох зоз информатики, односно компютеристики. Так напр. и од-реднща гардвер а нє хардвер (слово гардвер у «Правопису руского язика», як аш у двотомним «Сербско-руским словшку», аш нє засту-пене прето же у руским язику зажило у остатнєй деценш). Закладанє за вариянту зоз г походзи од спознаня же анґлийске г у инициялним положеню идентичне зоз руским консонантом г, а нє зоз сербским консонантом х, хтори, правда, у значней мири уплх'вує на зявйованє х.
Покрашски секретарият за науку и технолоґийни розвой перши, а потим и Покрашски секретарият за образованє и културу, як и Министерство култури републики Серби препознали значносц Проєкта и потримали го, цо значи же обявйованє «Правописного словшка рус-кого язика» мож обчековац концом 2009. рока7.
ЛИТЕРАТУРА
Дуличенко Александер Д. (1995). Jugoslavo-Ruthenica I, НВУ Руске слово. Нови Сад.
Дуличенко, Александер Д. (1997). Войводянски Руснаци и їх язик: история, статус и перспективи. Шветлосц. Ч. 3. НВУ Руске слово. Нови Сад. С. 131-136.
Дуличенко Александер Д. (2002). Кнїжка о руским язику. НВУ Руске слово. Нови Сад.
Дуличенко Александер Д. (2009). Jugoslavo-Ruthenica II, Филозофски факул-тет - Оддзелєнє за русинистику и НВУ Руске слово. Нови Сад.
Костельник Гавриїл (1973). Проза. Руске слово. Нови Сад.
Кочиш Микола М. (1977). Ґраматика руского язика: Фонетика - морфология - лексика, I. Покраїнски завод за видаванє учебнїкох. Нови Сад.
Кочиш, Микола М. (1978). Лингвистични роботи. Руске слово. Нови Сад.
Надь Гавриїл Г. (1983). Лингвистични статї и розправи. Руске слово. Нови Сад.
Надь Гавриїл Г. (1988), Прилоги до историї руского язика. Руске слово. Нови Сад.
Рамач Ю., Фейса М. и Медєши Г. (1995, 1997). Српско-русински речник / Сербско-руски словнїк. Ы! Завод за уцбенике и наставна средства, Универ-зитет у Новом Саду, Филозофски факултет, Катедра за русински ]език и къижев-ност и Друштво за русински ]език и къижевност. Београд-Нови Сад.
Рамач Юлиян (2002). Ґраматика руского язика. Завод за уцбенике и наставна средства. Београд.
СупрунА.Е. (1989). Введение в славянскую филологию, Вышэйшая школа. Минск.
Фейса Михайло (1990). Розиходзеня медзи двома текстами приповедки «Хмари» Михайла Ковачаж. Studia Ruthenica. Ч. 1. Дружтво за руски язик и литературу. Нови Сад. С. 5-26.
Фейса Михайло (1995). Три жридла проблемох у нормованю руского язика. Шветлосц. С. 2-6, 150-160.
Фейса Михайло (1992-1993). Руски - бешеда, диялект чи язик. Studia Ruthenica. №, 3. Дружтво за руски язик и литературу. Нови Сад С. 83-105.
Фейса Михайло (1996). «Коцуризми и норма» у: Руснаци / Русини 1745-1995. Нови Сад. Завод за уцбенике и наставна средства. С. 95-115.
Фейса Михайло (1997). «Карпатскосц коцуризмох» у: Зборнїк роботох зоз III конгреса Русинох/Руснацох/ Лемкох, Руски Керестур: Руска матка. С.155-168.
Фейса Михайло (2000). Способи адаптованя/адаптираня/адаптированя дїєсло-вох на суфикс -ира. Шветлосц. Ч. 1-2. НВУ Руске слово. Нови Сад. С. 72-84.
Фейса Михайло (2001-2003). 30 роки 'Правопису руского язика Миколи М. Кочиша. Studia Ruthenica. Ч. 8. Дружтво за руски язик и литературу. Нови Сад. С. 25-29.
Фе]саМиха]ло (2005). Време и вид у русинском и енглеском ]езику. Промете] . Универзитет у Новом Саду. Филозофски факултет, Одсек за русински ]език и каижевност. Нови Сад.
Фейса Михайло (2005). Транскрибованє английских словох на руски язик. Руске слово. 05. август 2005. НВУ Руске слово. Нови Сад. С. 8.
Фейса Михайло (2006). З нагоди публикованя капиталного твора рускей лингвистики. Ерато над Куцуром/Коцуром, 9-10. Дружтво за руски язик, литературу и културу. Нови Сад, Коцур. С. 41-42.
Фейса Михайло (2006). Основни характеристики руского язика у поровнаню зоз другима славянскима язиками // Славянские литературные микроязыки и языковые контакты. Тартуский университет, Кафедра славянской филологии и Шведская Королевская Академия литературы. Тарту. С. 90-100.
Фейса Михайло (2007). Лингвистична творчосц Гавриїла Г. Надя. Годишаак Филозофског факултета у Новом Саду, к&. XXII, Филозофски факултет. Нови Сад. С. 293-302.
Фейса М., Медєши Г. (2007). Правописни проблеми руского язика у Войво-дини // Jazykova кикига а jazykova погта V гш^кот jazyku / Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку. Presovska univerzita V Presove, Ustav regionalnych a narodnostnych studii, Presov. С. 59-65.
Хортак Миха]ло. Бачко-сремски Русини у: Русини /Руснаци / Ruthenians (1745-2005). Промете]. Одсек за русинистику Филозофског факултета. КПД ДОК. Нови Сад. С. 23-73.
ПРИМЕЧАНИЯ
1. То потвердзую и його писма познатому етноґрафови и фолклористови B. Гнатюкови од 1904. по 1909. рок и писмо визначному русийскому линґвистови А. Шахматову 1904. року, у котрим му пише о окремних фонетичних и ґрама-тичних зявеньох у руским язику (ґ и г, акцент на предостатшм складу, характеристични суфикс -ц у инфинитиве, секундарни припадково флексш при даєдних меновнікох - под уптвом сербского язика ...).
2. Треба, медзитим, наглашиц же його робота ма барз вельке значенє прето же Надь бул єдини руски линґвиста у перших двох повойнових деценийох и мушел ше сам бориц за язик, а було, медзи иншим, аж и предклади же би ше руске писмо пременєло на сербску кирилку. Ґу тому, треба визначиц и факт же вон розпочал велх роботи хтори творя ище єдну кніжку (Прилоги до исторш руского язика, 1988).
3. Рамач Юлиян. Практична стилистика. Нови Сад: Руске слово, 1996.
4. Рамач Юлиян. Применовнщки конструкцш у руским литературним язику. Београд, Завод за уцбенике и наставна средства, 1998.
5. Рамач Юлиян. Руска лексика. Нови Сад: Универзитет у Новим Садзе, Филозофски факултет, 1983.
6. Рамач Юлиян. Фразеолошки речник: српскохрватско-русински. Нови Сад: Филозофски факултет, Завод за издаваае уцбеника, 1987.
7. Рукопис «Правописного словшка руского язика» ше тих дньох находзи на свойофайтовей явней розправи у орґанизацш Културно-просвитного дружтва ДОК - Коцур.
