CC BY
86
Славянские языки в условиях современных вызовов
67
УДК 94(497.1)
udc
DOI 10.17223/18572685/41/5
АКТУАЛНИ ПРОЦЕСИ У РУСИНСКИМ ЯЗИКУ М. Фејса
Унивєрзитєт у Новим Садзе Др Зорана Джинджича, Нови Сад, 402920, Сербия Scopus Author ID: 56031169500 E-mail: [email protected]
Абстракт
Автор у першей часци роботи описує историйну драгу каждей зоз еґзистуюцих вариянтох русинского язика - лемковскей (у Польскей), прешовскей (у Словацкей) и закарпатскей (у України), а у другей часци ше фокусує на южнорусинску вариянту, то єст на руски язик, хтори ше хаснує у Сербиї и Горват-скей. Южнорусинску вариянту характеризує нєпреривни розвой норми, цо нє бул случай зоз другима вариянтами русинского язика. Розвой норми ше спатра през доприношенє линґвистичних авторитетах, насампредз през доприношенє трох авторох ґраматикох (Гавриїла Костельника, Миколи Кочиша и Юлияна Рамача).
Ключни слова: русински язик, бачко-сримска вариянта, прешовска вариянта, лемковска вариянта, закарпатска вариянта, полицентрична стандардизация, социолинґвистика, Русини, Руснаци.
АКТУАЛЬНЫЕ ПРОЦЕССЫ В РУСИНСКОМ ЯЗЫКЕ
Фейса М.
Университет Нового Сада
Сербия 402920, г. Нови Сад ул. Доктора Зорана Джинджича,
Scopus Author ID: 56031169500 E-mail: [email protected]
Авторское резюме
Автор в первой части работы описывает историю развития каждого из существующих вариантов русинского языка - лемковского (в Польше), прешовского (в Словакии) и закарпатского (на Украине), а во второй части фокусирует внимание на южнорусинском варианте, то есть на русинском языке, которым пользуются в Сербии и Хорватии. Южнорусинский вариант характеризует непрерывное развитие нормы, чего не было в случае с другими вариантами русинского языка. Особую роль в этом сыграли такие авторитетные филологи-русинисты, как Гавриила Костельник, Микола Кочиш и Юлиян Рамач.
Ключевые слова: русинский язык, бачко-сремский вариант, прешовский вариант, лемков-ский вариант, закарпатский вариант, полицентрическая стандартизация, социолингвистика, русины.
68
іРи/'ЄіТПЄ'П 2015, № 3 (41)
CURRENT PROCESSES IN THE RUSINIAN LANGUAGE
M. Fejsa
University of Novi Sad Dr Zorana Dindica, Novi Sad 402920, Serbia Scopus Author ID: 56031169500 E-mail: [email protected]
Abstract
In the first part of the article the author describes the history of development of each of the existing variants of the Rusinian language: Lemko (in Poland), Presov (in Slovakia) and Transcarpathian (in Ukraine). The second part focuses on the South Rusinian variant, which is the Rusinian language spoken in Serbia and Croatia. The South Rusinian variant is characterized by a continuous development of the norm, which does not occur in the other variants of the Rusinian language. Gabriel Kostelnik, Mikola Kocsis and Julia Ramach, recognized philologists, expersts in Rusinian studies, played a special role in the Rusinian language variants research.
Keywords: Rusinian language, Backa-Srem variant, Presov variant, Lemko variant, Transcarpathian variant, polycentric standardization, sociolinguistics, Rusins.
Єдєн з перших конкретних крочайох ґу кодификованю всеоблапного русинского язика представяю заклученя семинара о русинским язику, хтори отримани 1992. року. На нїм учасц попри домашнїх науковцох, фаховцох и културних роботнїкох учасц вжали и колєґовє зоз Словацкей, Польскєй, України, Югославиї, Мадярскей, ЗАД, Швєдскєй, Швайцарскей и Монака. О южнорусинскей вариянти бешедовали мр Гелена Мєдєши и автор тих шорикох. На семинару, хтори до историї вошол як Перши конґрес русинского язика, учаснїки прилапели романшски модєл. У складу з тим модєлом прилапена и можлївосц же би ше розвивали штири русински норми - теди уж существуюца у Югославиї, такв. бачко-сримска, и же би ше кодификовали ещи три: у Польскєй такв. лемковска, у Словацкей такв. прешовска и у України такв. закарпатска. Принєшене и заключенє же би ше норма творела у азбуки и же би ше базовала на живим язичним матєриялу зоз каждого реґиона. Було предклади и же би дальша робота на кодификациї євентуално резултовала и зоз формованьом пиятєй русинскей литературней норми - коинеа, условно повєдзєнє русинского есперанта.
До єднєй з найвекших историйних хвилькох значних за кодификацию русинского язика пришло 2004. року. Того року у реномованей кодифика-цийнєй єдициї Ополского универзитета, як штєрнаста по шоре, обявена моноґрафия пошвецена русинскому язику, як наймладшому славянскому язику. Перши у єдициї сербски язик (1996), а шлїдза болгарски (1997),
Славянские языки в условиях современных вызовов
69
русийски (1997), лужицкосербски (1998), чєхски (1998), словацки (1998), словєнски (1998), горватски (1998), билоруски (1998), македонски (1998), українски (1999), польски (2001) и кашубски (2001). Слово о моноґрафиї Русиньскый язык главного редактора Пола Роберта Маґочия (Magocsi 2004). У моноґрафиї заступени штири вариянти русинского язика.
Пресудну улогу за кодификацию бачко-сримскей вариянти русинского язика мал Гавриш Костєльник, фундатор першого стандарду тей вариянти русинского язика. Публикованє Костєльниковєй, иншак першей ґрама-тики бачко-сримскей вариянти русинского язика под назву Граматика бачваньско-рускей бешеди 1923. року од нєпрєповєдзєного значеня (Фейса 2004: 375). Граматика Г. Костельника (обявена у Сримских Кар-ловцох) уведла и утвердзела основни лєксични, фонетични и ґраматични (морфолоґийни и синтаксични) норми и напрямки за творенє словох. Од тей хвильки руски язик достава подполну цалосц диференциялних характеристикох литературного язика.
Гоч малочислени и без значних вязох зоз своїма сонароднїками зоз «старого краю», дзекуюци тому же су по приключеню Войводини ґу новоствореней Кральовини Сербох, Горватох и Словєнцох 1918. року припознати як меншина славянского походзєня, Руснаци зачували свойо историйно-културне нашлїдство и розвили ше до того цо су нєшка - до препознатлївого културного и националного идентитета, материялно и културно розвитши (язик, писмо, обичаї, способ живота, и т.д.) од своїх сонароднїкох у «старим краю» (Хорњак 2006: 26).
По Другей швєтовєй войни, 1945. року, основана перша руска ґимна-зия и Новинско-видавательна установа Руске слово у Руским Керестуре. У шлїдуюцих двох дєцєнийох, зоз щедрим финансованьом од югославян-скей влади вдерени фундаменти основношколскєй и стредньошколскей системи. Завод за видаванє учебнїкох основани 1965. року.
Кед Автономна Покраїна Войводина здобула звекшани самоуправ-ни права по уставу зоз 1974. року, руски язик постал єдан зоз пєйцох службених язикох АП Войводини. Перши раз оможлївєнє же би ше руски язик хасновал у суду, у канцеларийох, на явних надписох и т.д. Прекла-дательом за руски язик обезпечена робота у општинох дзє значне число припаднїкох рускей националней меншини (Фејса 2010: 17).
Роботу на нормованю и преучованю мацеринского язика котру розпо-чал Костєльник успишно предлужел Микола М. Кочиш, хтори ше зоз своїм над'звичайним талантом зявєл праве тєди кед бул найпотребнєйши. Вон написал понад 20 статї о рижних конкретних питаньох руского язика, алє бул свидоми же треба кодификовац шицко цо остало нєдоповєдзєнє и, вєдно з нормами котри створени дзекуюци Костєльникови, формовац
70 іРи/'ЄіТПЄ'П 2015, № 3 (41)
нормативну систему за школски потреби, а познєйшє их прешириц и на други сфери, у котрих ше литературни язик хаснує. Так од 1965. по 1968. рок вишли три його ґраматики под назву Мацерински язик, у котрих нє бул лєм школски материял, алє ришовани и важни нормативни питаня. Його Ґраматика руского язика I: Фонетика, морфолоґия, лексика видрукована посмертно 1974. року. Тота Ґраматика, гоч и нєдокончена, винїмно значна за розвой сучасного руского литературного язика. Окреме значне же Микола Кочиш публиковал перши Правопис руского язика (1971. року) и перши вєкши словнїк Приручни терминолоґийни словнїк сербскогрватско-руско-українски (1972. року) (Фейса 2004: 375-376).
Снованє Лектората за руски язик 1972. року, як и Катедри за руски язик и литературу 1981. року у Новим Садзе представя винїмно значне збуванє за розвой русинистики.
1975. року зявюю ше перши роботи др Юлияна Рамача, хтори по нєшка ма коло 100 роботи зоз линґвистики, од того коло 15 кнїжки. З тей нагоди видзєлїмє найзначнєйши з нїх: Лексика руского язика (1983), Фразеолоґийни словнїк: сербскогорватско-руски (1987), Словнїк лексики Гавриїла Костельника (1991), Практична стилистика (1996), Применовнїцки конструкції у руским литературним язику (1998). Ґу тому, др Юлиян Рамач виучує шицки обласци руского язика. Уж спомнути Ко-чишово ґраматики нє задоволєли шицки потреби, та требало написац єдну подполнєйшу ґраматику руского язика. Рамачова Ґраматика руского язика вишла з друку 2002. року. Ґраматика руского язика ше состої зоз шєйсцох часцох: фонетики, морфолоґиї, синтакси, лєксиколоґиї, историй-ней ґраматики и часци о нашим народним и литературним язику. Треба наглашиц же Рамач по перши раз детально обробел синтаксу и лєкси-колоґию, а з добрей часци и историйну ґраматику а и стилистику руского язик. Найвекша Рамачова заслуга у тим же доробел векшину зоз того, цо його предходнїки започали, преучел и тото цо вони нє виучовали и же шицко систематизовал до Ґраматики.
Док ше южнорусинска вариянта русинского язика у континуитету отримала у тєдишнєй Югославиї, то нє мож повєсц за шицки други вариянти, односно за русински язик у цалє. Напроцив, русински язик на жридлу, у Карпатским ареалу, скоро штири дєцєниї (1953-1989) у подполносци административно нєстал.
Причина тому же 1950-х рокох, напр. у Словацкей прейґ 300 русински школи административно, з поцагом пирка, претворени до українских. Гркокатолїцка церква забранєна. Русином / Руснацом нє допущене анї же би ше вияшнєли як Русини / Руснаци. Як резултат кратковидей язич-ней пракси и оштрого административного поцагу, зоз хторим уведзени
Славянские языки в условиях современных вызовов
71
українски язик - цо шицко запроведзене у цеку найвекшей сталїни-стичнєй репресиї - русинске / руске жительство реаґовало так же свойо дзєци посилэло до словацких школох до 6лїзких варошох або так же вимагало виучованє словацкого язикэ место українского до своїх вэлэлох (Magocsi 1996: 33). СтэлТновэ политика фактично приведла по нєставанє карпатских Русинох у периодзе од штири децениї у цэлим Карпатским ареалу. Шицки Русини, без винТмкэ, третирани як Українци, а їх комплетне образованє и култура були виключно на українским язику - аж по пэд Берлинского мура, односно по такв. Блишову револуцию 1989. року.
Аж зоз розпадом коминтерновскей язичнєй пракси, русинске язичне питанє зновэ поставене. Русински културни активисти Чехословацкей, Польскєй и України унапрямели ше на нову народну ориєнтацию, хтора насампредз подрозумйовала и кодификованє русинского язикэ. Знэчни пременки у Централней и Восточней Европи карпатским Русином при-нєсли будзенє културного идентитету. Медзисобна свидомосц и блїзши контакти медзи Русинами у шицких державох Карпатского ареала нєспорно помогли шицким карпатским Русином у їх нєпреривней борби же би прежили як народ. По 1989. року карпатски Русини ше евидентно дзвигли як Фєникс зоз пирнї, и мож зэключиц же русинске питанє нє ришене на Сталїнов способ.
Перши конґрес русинского язикэ порушал систематичну роботу на кодификациї русинского язикэ на простору дакедишнєй Карпатскей Руси. У Словацкей ше почала твориц вариянта русинского язикэ на основи двох найрозширенших бешедох: заходноземплинского и восточнозєм-плинского. Уж шлїдуюцого, 1993. року (Magocsi 2004: 110), Русини у Словацкей основали Институт русинского язикэ и култури у Прешове, а лєм о два роки интєнзивнєй роботи створени предусловия за кодификацию. Василь Ябур и Юрий Пэнько составели Правила русиньского правопису, Юрий Пэнько обявел Ортоґрафичньт словник русиньского языка и Ру-синьско-русько-україньско-словеньско-польскьт словник линґвистичньх терминив, а Ян Гриб початнїцу и читанку за основну школу. Тоти учебнїки постали фундамент дТї кодификациї русинского язикэ у Словацкей, до хторого пришло 27. януара 1995. року у Братислави. Од тей хвильки тота вариянта русинского язикэ постала литературни язик Русинох, хтори жию на подручю Словацкей Републики. Тот русински стандард ше виучує у вецей основних школох сиверовосточней Словацкей и на Институту русинского язикэ и култури Института нэционэлних студийох и странских язикох Прешовского универзитета.
Континуованих пробованьох давеня шицкого русинского / руского було, медзитим, и 1990-х рокох. Окреме треба визнэчиц же українски
72 JPn/'enne-n 2015, № 3 (41)
влэсци, напр. 1996. року принєсли инфамни план о «ришовэню русинского питэня». У Плану наложене шицким українским орґанизацийом, як и членом Националней академії наукох и умєтносцох звонкэ гранїцох України (у Словацкей и у Сербії насампредз), же би дали цо конкретнєй-ше доприношенє «розришеню русинского питэня» на способ, на яки то вимэгэ дотични план, а яки ше може звєсц на шлїдуюци два флоскули:
1. же Русинох нєт як Русинох, алє же вони субетнос українскей нациї;
2. же язик Русинох и нє язик, алє диялєкт українского язика. Наводзиме 6., 8. и 9. член Плана мирох за ришенє проблема питэня Русини-Українци:
Член 6. Плана глэши: «Реализовац школску систему-поступок зоз поступним широким розвиваньом етнїчних, линґвистичних, културних и политичних аспектох историї Русинох-Українцох Закарпат я як нєдзелї-вей, историйней часци українского етноса. Национална академия наукох України, Министерство образованя України».
Член 8. Плана глэши: «Вибудовац систему идеолоґийней, кадровей и културней помоци українским и про-українским орґанизацийом у Восточней Словацкей, Мадярскей, Румуниї, Югославиї и Польскей у сфери своїх компетенцийох. Министерство вонкашнїх дїлох України, Владов уряд за питаня националних меншинох и емиґрацию, Министерство култури и уметносци України, Министерство информованя України, Дружтво Україна».
Член 9. Плана глэши: «НаЗакарпат ю обезпечиц масовнудистрибуцию информативних и пропаґандних материялох у хторих ше найвекши акцент кладзе на тото же тот реґион традицийно и историйно українска жем, а жителє Українци - состойна и нєдзелїва часц українского народа. Министерство информованя України, Рада за ТВ и радио України».
Гоч ше од 1953. року та по 1989. рок нїч подобне такому ґєноцид-ному, як цо ше случовало Русином у Совєтским Союзу нє случовало ше Русином / Руснацом у Югославиї / Сербиї, з оглядом же вони без препреченьох з боку держави предлужели существовац и розвивэц ше, тот план мал одгук и у Войводини. Мож го найяснєйше замерковац у эктивносцох Союза Русинох Українцох (перше зоз и мєдзи тима двома нэционэлнимэ меншинами, а од Скупштини СРУ-а у Коцуре 2005. року и без «одиозного» u). Истого року кед принєшени и ґєноцидни план, у Русини / Руснаци 1745-1995, у зборнїку роботох зоз Медзинародней науковей конференції Приселєнє и живот Руснацох у Бачкей, Сриму и Славониї 1747-1995, отриманей у Новим Садзе 27-28. септембра 1995. року, волшебно ше зявєли констатациї, хтори вообще нє були виповєд-зєни на науковей конференції. То ше напр. одноши на текст учаснїка Конференциї Михайла Ковача (хтори анї нє мал наукове званє), зоз
Славянские языки в условиях современных вызовов
73
хторого видзєлюємє його критизиранє «вєльких приятєльох нашого народу звонка» (думаюци ту на проф. др Александра Д. Дуличенка зоз Тартуского универзитета и академика Пола Р. Маґочия зоз Торонтского универзитета), хтори «прешли на нову драгу», и на «малючку гарсточку наших младих интелектуалцох, при хторих ше народзело сознанє о єтнїчнєй автономиї у русин...» (претаргнуце думки направел М. Ковач; 1996: 203). Тоти «млади коло Дружтва за руски язик и видавательного предприяца Руске слово, свидомо або нєсвидомо, пошвидшую асимила-цию тей гарсточки нашого народу, хтора и иншак нє преставала, алє ю зоперали праве гевти нашо науковци хторим од початку було ясне нашо походзєнє» (Ковач 1996: 201). Тоти, по Ковачови, «автономаше, хтори зоз богатим фондом пожичєних сербских словох, усвоєних и прилагодзених "духу руского язика" (хтори нє українски), сцу буц окремни руски "народ". Же ше ту пробує предлужовац на тим новим курсу унапрямованя руского язика, требало би послужиц и друге, уж наявене "капиталне дїло" Сербско-руски словнїк» (Ковач 1996: 204).
Литературна форма лємковскєй вариянти русинского язика формовала ше у творох лємковских писательох, а мєдзи нїма найпознатши Иван Русенко (Фонтаньскі 2008: 129). Перши приручнїки, хтори публиковал Мєтодий Трохановский - Перша лемківска чытанка (1934) и Буквар: перша книжечка для народных школ (1935) - хасновани и у школох.
По Другей шветовей войни хаснованє лємковскєй вариянти русинского язика огранїчене, а тексти по лємковски обявйовани лєм у часопису Здруженя Українцох у Польскєй Наше Слово. Виучованє лємковского язика у школох було забранєне.
Аж 1989. року допущене реґистрованє Стоваришиня Лємкох, хторе себе як основни циль поставело кодификацию лємковского язика. Нєод-луга поставени фундаменти нєшкайшого стандарду, цо окреме зробене 1992. року кєд публиковани перши приручнїки (Лемківскьі буквы) и ґра-матики (Перша ґраматька лемківского языка; Лемківска ґраматька для діти) Мирослави Хомяк, хтори уведзени и до основнєй школи. Од того року под редакторством Петра Трохановского (Мурянки) почал виходзиц лємковски часопис Бесіда, у рамикох хторого запровадзени и даскельо видавательни єдициї (Ковач 1996).
За сучасни стандард лємковскєй вариянти русинского язика най-релевантнєйши ґраматики Генрика Фонтанского и Мирослави Хомяк, хтори обявени 2000. и 2004. року (Граматука ј^зука tемкоwскиего). У академским року 2001/2002. лємковски першираз у историї уведзени до високого школства, односно на Педаґоґийну академию у Кракове, дзє отворени студиї русинскей филолоґиї зоз лемковско-русинским
74 JP^feiTHIMl 2015, № 3 (41)
язиком. Студиї пририхтую и квалификую Филолоґох, учитєльох и преподавательох лємковскєй вариянти русинского язика за будуци ґенерациї у школох.
Блїзши контакти и моцнєйша свидомосц мєдзи Русинами у шицких државох Карпатского ареала, а окреме з Русинами у державох, у хто-рих их їх матични жєми припознали, нєспорно помогли и Русином у України у їх борби прежиц як народ. И попри тим же по нєшка Русини / Руснаци у України нє припознати як национална меншина, алє лєм як субетнос українского народа, питаню нормованя русинского язика пошвецена значна увага. Закарпатска вариянта русинского язика свою першу ґраматику достала 1997. року (Материньскый язык: писемниця діла пудкарпатьскых Русинув), хтору обявело Дружтво А. Духновича зоз Мукачева. Авторе ґраматики М. Алмаший, И. Керча, В. Молнар и С. Попович (Алмашій et аі. 1997). З даскельо обявених ґраматикох у остатнїх двох дєцєнийох визначує ше, насампредз прето же є написана и за славистох и за анґлистох, двоязично, и ґраматика о. Димитрия Сидора (Сидор 2005). Як свящєнїк о. Сидор окреме наглашує подоБносци церковнославянского язика и закарпатскей вариянти русинского язика.
Прешлого року Закарпатске обласне науково-виглєдовацке общество Александра Духновича, то єст його Линґвистична секция, у рамикох хто-рей найвекше доприношенє дал Михайло Алмаший, порихтала комплєт кодификацийних публикацийох хтори творя штири приручнїки - од правописа русинского язика закарпатскей вариянти русинского язика, прейґ правописного словнїка по вєцєйязични словнїк линґвистичнох терминох.
Славянские языки в условиях современных вызовов 75
Того, 2015. року, у септембру, обчекує ше и його урядове кодификованє у рамикох програми Конґреса русинского язика у Прешове.
Пре нєвигодну державну политику у порядних школох русински язик ше вообще нє може виучовац. Єдину форма настави представяю нєд-зельово школи, хтори орґанизую и самофинансую дзепоєдни русински орґанизациї.
Як Русини Закарпат'я, так и Русини у швеце зоз радосцу дочекали 3. юлий 2012. року кед Парламент України вигласал Закон о основох державней язичней политики. У Закону як єден з реґионалних односно меншинских язикох першираз наведзени и русински язик. Же ше тот закон нє барз почитує илуструє и пробованє новшого датума єдней ґрупи совитнїкох, хтора предкладала амандмани на прилапени закон о язикох. Медзи предкладами за вименку находзел ше и предклад же би ше русински язик висцерал зоз лїстини од 18 припознатих, реґионалних язикох.
Найпримеранше ришенє за русинску язичну ситуацию було оп-редзелєнє Першого язичного конґресу у Бардейовских купельох, по хторим би русински язик требало плановац по моделу полицентрич-ней стандардизациї. Прикметнїк полицентрични упут'ює на значенє розчленьованя на вецей штредки, т.є. на виходзенє даякого, иншак єдинственого зявеня зоз вецей центрох. Практично, то значи же ше до язичней политики и планованя язика може у русинскей язичней заєднїци дойсц лєм през уключованє шицких социокултурних штредкох русинского язичного подруча до тей зложеней дїялносци. При пренаходзеню ришеньох би ше мало вжац до огляду искуства, резултати и заключеня до яких ше пришло у шицких русинских социокултурних штредкох, а тиж так и у швеце, дзе модел полицентричней язичней стандардизациї нє таки ридки случай. Будучносц русинского язика у цалосци видзиме праве у полицентричней стандардизациї (Медєши 2008: 22-23), односно у стандардизованю окремних вари-янтох, чийо ше число у будучносци, евентуално у заєднїцкей держави, годно зменшац.
У подполносци ше складаме зоз Михалом Тиром, хтори з єдней нагоди констатовал же кажди зоз штирох литературних вариєтетох русинского язика «резултат дїйствованя социолинґвистичних факторох, же ше медзи-собно досц розликую и же просто нєможлїва кодификация єдинственого русинского язика» (Тир 2010: 56).
Вигодна ситуация видлїва и у тим же, ше нєшка русинистични центри находза у Новим Садзе, у Прешове (Словацка), Кракову (Польска), Сарва-шу (Мадярска), Ужгороду (Україна) и Торонту (Канада), цо оможлївює и
76 іРи/'ЄіТПЄ'П 2015, № 3 (41)
орґанизованє числєних медзинародних русинистичних проєктох. Науко-во-виглєдовацки, як и шицки существуюци контакти мєдзи карпатскима Русинами, вшєлїяк же маю позитивни ефект на подзвигованє свидомо-сци о националним идентитету и барз су хасновити за интелектуални, културни, линґвистични и ємотивни вязи.
ЛИТЕРАТУРА
Алмашій et аі. 1997 - Алмашій М., Керча И., Молнар В., Попович С. Материнь-скый язык: писємниця дїла пудкарпатьскых Русинув. Мукачово: Общество имени А. Духновича, 1997. 151 с.
Chomiak et аі. 2004 - Chomiak M., Fontanski H. Gramatyka j^zyka lemkowskiego. Warszawa: Rutenika, 2004. 185 с.
Фейса 2004 - Фейса М. Социолинґвистични аспект руского язика: Войводина // Русиньский язик. Opole: Uniwersytet Opolski, Instytut Filologii Polskiej, 2004. С. 373-383.
Фејса 2010 - Фејса М. Нова Србија и њена русинска мањина / Нова Сербия и єй руска меншина // The New Serbia And Its Ruthenian Minority. Нови Сад: Издавачка куЋа Прометеј, Културно-просветно друштво ДОК, 2010.152 с.
Фонтаньскі 2008 - Фонтаньскі Г Кодифікация лємківского языка / Русини -Руснаци - Ruthenians (1745-2005) II. Нови Сад: Филозофски факултет, Одсек за русинистику, ИК Прометеј, КПД ДОК, Куцура, 2008. С. 135-139.
Хорњак 2006 - Хорњак М. Бачко-сремски Русини / Русини - Руснаци -Ruthenians (1745-2005) I. Нови Сад: ИК Прометеј, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, КПД ДОК, 2006. С. 23-73.
Ковач 1996 - Ковач М. Попатрунки вельких приятельох Руснацох на руски язик / Руснаци - Русини 1745-1995. Нови Сад: Завод за уџбенике и наставна средства, Филозофски факултет, Катедра за русински језик и књижевност, 1996. С. 199-209.
Magocsi 1996 - Magocsi P.R. The Rusyn Language Question Revisited // A New Slavic Language Is Born. New York: Columbia University Press, 1996. Pp. 19-47.
Magocsi 2004 - Magocsi P.R. Русиньскый язык. Opole: Uniwersytet Opolski, Instytut Filologii Polskej, 2004. 476 c.
Медєши 2008 - Медєши Г. Язик наш насущни. Нови Сад: Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2008. 262 с.
Сидор 2005 - Сидор Д. Граматика русинського языка для русинов Украй-ины, Центральної Європи и Америки // Grammar of the Rusyn Language for the Rusyns of Ukraine, Central Europe and America. Ужгород: Межинародный
Славянские языки в условиях современных вызовов 77
Карпатській Інститут, Кирило-Мефодиєвська академія слэвянського прос-віщєнія, Закарпатськоє подкарпато-русинськоє Общество имени Кирила и Мефодія, Сойм Подкарпатськых русинов, 2005. 312 с.
Тир 2010 - Тир М. Еуґен Паулини о руским / русинским язику // Studia Ruthenica 15. Нови Сад: Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2010. С. 55-58.
REFERENCES
Almashiy, М., Kercha, і., Molnar, V. & Popovich, S. (1997) Materin’skyy yazyk: pisemnitsya di'la pudkarpat’skykh Rusinuv [Mother Tongue: Grammar for Subcarpathian Rusins]. Mukachovo: Obshchestvo imeni A. Dukhnovicha.
Chomiak, М. & Fontanski, H. (2004) Gramatykajqzykalemkowskiego [Grammar of the Lemko Language]. Warsaw: Rutenika.
Fejsa, М. (2004) Sotsiolingvistichni aspekt ruskogo yazika: Voyvodina [Sociolinguistic Aspect of the Rusinian Language: Vojvodina]. In: Rusin’skiy yazik [The Rusinian Language]. Opole: Uniwersytet Opolski, Instytut Filologii Polskiej. pp. 373-383.
Fejsa, М. (2010) Nova Srbija i њena rusinska maњina [The New Serbia and Its Rusinian Minority]. Novi Sad: Izdavachka kuka Prometej - Kulturno-prosvetno drushtvo DOK.
Fontan'ski, G. (2008) Kodifikatsiya Lemkivskogo yazyka [Codification of the Lemko Language]. In: Fejsa, М. (ed.) Rusini /Rusnaci / Ruthenians (1745-2005) [Rusins / Rusnaks / Ruthenians (1745-2005)]. Novi Sad: FiLo-zofski fakuLtet - Odsek za rusinistiku, IK Prometej, KPD DOK - Kutsura. pp. 135-139.
Khorn'ak, М. (2006) Bachko-sremski Rusini [Bachko-Srem Rusins]. In: Fejsa, М. (ed.) (2006) Rusini / Rusnaci / Ruthenians (1745-2005) [Rusins / Rusnaks / Ruthenians (1745-2005)]. Novi Sad: IK Prometej, Filozofski fakultet - Odsek za rusinistiku, KPD DOK. pp. 23-73.
Kovach, М. (1996) Popatrunki vel'kikh priyatel'okh Rusnatsokh na ruski yazik. In: Rusnatsi - Rusini 1745-1995 [Rusnaks - Rusins 1745-1995]. Novi Sad: Zavod za иџВетке і nastavna sredstva, Filozofski fakultet. pp. 199-209.
Magocsi, PR. (1996) A New Slavic Language Is Born. New York: Columbia University Press. pp. 19-47.
Magocsi, PR. (2004) Rusin’skyyyazyk [The Rusinian Language]. Opole: Uniwersytet Opolski - Instytut Filologii Polskej.
Мedєshi, G. (2008) Yazik nash nasushchni [Our daily language]. Novi Sad: Druzhtvo za ruski yazik, literaturu і kulturu.
78 JPn/'enne-n 2015, № 3 (41)
Sidor, D. (2005) Gramatika rusins'kogo yazyka dlya rusinov Ukrayiny, tsentral'nol Evropi i Ameriki [Grammar of the Rusin Language for the Rusins of Ukraine, Central Europe and America]. Uzhgorod: International Carpathian Institute, Kirilo-Mefodievs'ka Akademiya Slavyans'kogo Prosvishcheniya, Zakarpats'koe podkarpato-rusins'koe Obshchestvo imeni Kirila i Mefodiya, Soym Podkarpats'kykh rusinov.
Tir, M. (2010) Eufen Paulini о ruskim / rusinskim yaziku [Eugen Paulini on the Rusinian / Rusin Language]. Studia Ruthenica. 15. Novi Sad: Druzhtvo za ruski yazik, literaturu i kulturu. pp. 55-58.
Фејса Михајло - ванредни професор одсека за русинистику универзитета у Новим Садзе (Србија).
Фейса Михайло - экстраординарный профессор отделения русинской филологии Ново-восадского университета (Сербия).
Fejsa Mikhajlo - University of Novi Sad (Serbia).
E-mail: [email protected]
