CC BY
12
5. Кудактин А. Бурый медведь Западного Кавказа// Охота и охотничье хозяйство. -М., 1975, № 12. - С. 16-17.
6. Кучеренко С.П. Хищные звери леса. - М.: Агропромиздат, 1988. - С. 16-35.
7. Милицкий В., Федичкин П. Бурый медведь в Башкирии// Охота и охотничье хозяйство. - М., 1974, № 6. - 19 с.
8. Строганов С.У. Звери Сибири. - М.-Л.: Изд-во АН СРСР. - 1962. - С. 83-133.
9. Тавровский В.А., Егоров О.В., Кривошеев В.Г., Попов М.В., Лабутин Ю.В. Млекопитающие Якутии. - М.: Изд-во "Наука". - 1971. - С. 416-431.
УДК 630*905.2 Викл. Н. С. Дворяшина, канд. екон. наук -
Свропейський умверситет, м. Кит
АКТУАЛЬН1 П1ДХОДИ РЕОРГАНВАЦП ВЛАСН1СНОГО СТАТУСУ НА Л1СОВ1 РЕСУРСИ
Наведено актуальш проблеми люового господарства в Укршш. Подано hobí аспекта реструктуризацп та приватизацп люово" промисловосп. Розкриваються питан-ня реформування вщносин власностi у процес використання i вiдтворення лiсових ресурав з метою пiдвищення ефективностi, розвитку малих форм господарювання, створення холдингових компанш i перетворення "х у фiнансово-промисловi групи.
Ключов1 слова: приватизащя люово" промисловостi, використання i вщтво-рення лiсових ресурсiв.
Teacher N.S. Dvoriashyna - European University, Kyiv The actuality ways of reorganizations owners status on forest resources
The approaches of state management concerning overcome of hard situation in forester of Ukraine have been considered in the partied. New aspects in restructuresation of branch, privatization of forest manufacture, the part of forest fund land and forest sources and relevant improvement of forest management systems. Also mentioned that realization specified issues would support reconstruction of manufacturing structures of the branch, its transformation into different forms of economy, sanction of forest enterprises, increasing of efficiency of forest sourest use, their protection and recreation.
Keywords: privatization of forest manufacture, sanction of forest enterprises.
Стратепчна мета державноi пол1тики в сфер1 люового господарства -забезпечення збалансованого використання, оптимального вщтворення, i охо-рони люових ресурЫв як важливоi складовоi економши та екологiчноi безпе-ки краши. Серед прюритетних завдань, спрямованих на досягнення мети, важливе мюце займае проблема реформування люового сектора та на основ! р1зних форм власност на люи вщродження багатоукладно" ефективно" систе-ми господарювання. Економ1ко-правов1 засоби, як були плат рашше, зали-шилися нереал1зованими, що негативно вщбилося на сташ лшв та ефектив-носл "х використання [1, с. 176].
У теоретико-методолопчному розумшш власшсть на л1си (земл1 люо-вого фонду i л1сов1 ресурси) е складною категор1ею, яка акумулюе в соб1 еко-ном1чн1, сощальш, еколопчш i правов1 аспекти. Власшсть на люи - це система вщносин м!ж людьми в процес лiсогосподарського виробництва, розподь лу люового фонду м!ж р!зними господарсько-оргашзацшними структурами та право присвоення ренти, що утворюеться в результат люокористування. Економ!чш аспекти вщносин власностi розкривають сутшсть ii складових,
що вiдображають функци власностi: розпорядження, володшня i користування, в даному випадку - землями лiсового фонду i лiсовими ресурсами, зокрема. Рiзнi складовi вiдносин власностi конкретизуються на рiзних iерархiчних рiв-нях i в практичному плат реатзуються вiдповiдно до вимог прийнято1 системи реформування економки i переходу 11 на ринковi засади [2, с. 176; 3, с. 47-57].
Власшсть в економiчному розумiннi, тiсно пов'язуеться з поняттям ви-робництва, розмiр якого визначае 11 частку (власностi), а отже i величину присвоення [4, с. 81-82; 3, с. 23-25; 5, с. 65-70; 6, с. 5-6]. Взаемозв'язок пращ i власност е св^енням 11 трудового характеру. Якщо власнiсть розглядаеться як умова присвоення матерiальних благ, створених працею, то люи тiльки частково опосередкованi працею (на 2 %), в принцип вони вважаються продуктами природи (на 98 %). Звщси випливае, що економiчна основа для привласнення лiсiв, (кушвльпродажу) окремими юридичними чи фiзичними особами вiдсутня.
Згiдно статт 6 Лiсового кодексу Укра1ни [7, с. 42], "ус люи... е влас-нiстю держави". По сут це означае, що держава вщ iменi народу надiлена всiма 11 повноваженнями (функцiями) - розпорядження, володшня i користування. Державна форма власност на лiси задекларована i Основним законом Укра1ни - Конститущею (хоч це стосовно лiсових ресурЫв в нiй прямо не зазначено). Дана форма власност^ на наш погляд, порiвняно з iншими, мае певш переваги, оскiльки на 11 базi формуеться нацiональна лiсова пол^ика, що передбачае:
• оргатзацш 1 розробку комплексных державних, регюнальних 1 галузевих програм розвитку 1 розмщення лшогосподарського виробництва;
• розробку 1 реал1защю законодавчих та нормативних документов з проблем л1-су, охорони, ввдтворення 1 використання лшових ресуршв;
• оргатзацш безпечно1 системи функцюнування лшогосподарського виробництва в умовах техногенного забруднення лю1в;
• регулювання лшоземельних ввдносин;
• формування ефективно1 податково1 1 фшансово-кредитно1 полггики в галузц
• здшснення контролю за люами, наданими у володшня (користування) р1зним юридичним 1 ф1зичним особам.
Викладене вище, однак не означае, що притаманна люам Укра1ни ви-нятково державна (загальнонародна) форма власност е бездоганною. Данiй формi власност як з економiчноl, так i сощально-еколопчно1" точки зору, властивi певш негативи. Це вдауження широких мас населення вщ лiсу як засобу виробництва, вщрив лiсового господарства вщ iнтересiв суспiльства i екологи. Люи за даних умов належать "уЫм i нiкому". Держава, як свщчить 80-рiчний досвiд, мало зацiкавлена в розширенш власно1 люосировинно1" ба-зи, шдвищенш продуктивностi лiсiв та посиленш 1х екологiчних функцiй, хо-ча для цього були реальш можливост i резерви. Функцiонування винятково державно1 форми власностi на лiси не узгоджуеться i з антимонопольним за-конодавством. Монополiсти, в особi юнуючих державних структур, дiють застарiлими методами державного управлшня, байдужi до назрших питань реформування лiсового фонду i лiсового господарства.
Влaснiсть m лiси, y розвинyтиx крaïнax св^у предстaвленa рiзними формaми: держaвними, привaтними тa iншими. 3a дaними 00Н [8, с.107] нa чaсткy привaтноï форми влaсностi нa лiси вщ ïx зaгaльноï площi припaдae: в Австри - 82 %, Фшлянди - б5, Норвегiï - 80, Фрaнцiï - 73, Iтaлiï - б0, Япо-нiï - 58, Швецп - 50, Нiмеччинi - 45, Англи - 57, Швейцaрiï - б5, США - б1, Kaнaдi - 5 %. При цьому, ^м держaвниx оргaнiв влaди, лiсовлaсникaми e пiдприeмствa (компaнiï, об^дшння, фiрми) деревообробно1' промисловостi, громaдськi оргaнiзaцiï, фiнaнсовi структури тa привaтнi особи [8, с.100]. Зок-ремa, в ^ai'mx центрaльноï Gвропи i Скaндинaвiï до 50-б0 % лiсiв нaлежить фермерaм i привaтним особaм, a пiдприeмствaм деревообробно1' промисло-востi в середньому до 15 % (Швещя 23 %). Володaрем лiсiв в деякж крaïнax e мiсцевa влaдa (Швейцaрiя) aбо регiонaльнi уряди (3ax^a Нiмеччинa). Лгге-рaтyрнi джерелa свiдчaть [9, с.172], що пiд впливом регулюючо1' регiонaльноï полiтики привaтнi люи в окремиx крaïнax 3axiдноï Gвропи стaли продуктив-ними тa ефективними в еколопчному вiдношеннi, полiпшyeться системa ви-користaння, оxорони тa вщтворення лiсовиx ресyрсiв, вiдбyвaються позитив-ш стрyктyрнi змiни в лiсовомy господaрствi.
Подолaння кризового стaнy в люовому господaрствi Укрaïни бaчиться в реформaцiï пiдxодiв держaвного yпрaвлiння, рестрyктyризaцiï Ta^i - роз-держaвленнi лiсогосподaрського виробництвa, привaтизaцiï чaстки земель ль сового фонду i люовж ресyрсiв тa вiдповiдного yдосконaлення системи уп-рaвлiння лiсaми i лiсокористyвaнням. G пiдстaвa ввaжaти, що реaлiзaцiя зaз-шченж питaнь сприятиме перепрофiлювaнню виробничиx структур гaлyзi, ïï переxодy нa бaгaтоyклaднi форми господaрювaння, сaнaцiï лiсовиx тд-приeмств, a звiдси - сприятиме тдвищенню ефективностi використaння люо-вж ресyрсiв, ïx оxорони i вщтворення.
Привaтнa влaснiсть нa лiси мae прaво нa iснyвaння [10, с.211-215]. В Укрaïнi це прaво ст^шно уже зaпочaтковaно. 3гiдно з дaними облiкy люово-го фонду, нaрaxовyeться мaйже б.4 тис. гa лiсiв, що знaxодяться у користу-вaннi (володiннi) окремиx громaдян. Перевaги привaтноï форми влaсностi вь домi. Господaрство зa дaниx умов невiддiльне вщ присвоeння продукту своeï прaцi, a це вaгомий стимул розвитку лiсогосподaрського виробництвa, чин-ник подолaння збитковос^ лiсовиx пiдприeмств тa змiцнення ïx ф^н^вого стaновищa. При дaнiй формi влaсностi, як вiдомо, господaрство невщдшьне вiд присвоeння продукту своeï ^a^, що e вaгомим стимулом розвитку люо-господaрського виробництвa, чинником подолaння збитковостi лiсовиx пiд-приeмств тa змiцненням ïx фiнaнсового стaновищa. Лiсовлaсники мaють можливiсть вклaдaти своï кaпiтaли у лiсовирощyвaння, чим гaрaнтyють ïx збереження (у виглядi деревини, m коренi) вiд iнфляцiï (кризи). Нaдiлення прaвaми влaсностi дae лiсоволодiльцям свободу, a отже тaкi форми господa-рювaння, що вiдповiдaють ïx вимогам тa iнтересaм. Лiсовлaсники одержують свободу пiдприeмництвa, yдосконaлення процесу виробництвa, прaво розпо-ряджaтися своïми здiбностями i резyльтaтaми прaцi, зa винятком звичaйно ренти, вiдповiдниx подaткiв i плaтежiв зa користyвaння лiсоземельними yгiд-дями, люовими ресyрсaми тa iншими зaсобaми виробництвa.
На сьогоднi в лiсовому господарствi Украши склалася така ситуацiя: командно-адмiнiстративнi структури ще досить живучi, демократичнi перет-ворення йдуть важко, а школи гальмуються, становлення приватного сектора затягуеться, пщприемства i вiдомства цим процесом не займаються. Привати-зацiя люу сприймаеться неоднозначно. Такий менталiтет державних структур i населення [10, с. 211].
Мета реформування вщносин власност на люи це - не потурання заходу, не забезпечення рiзноманiття ïx форм, а створення умов для найбшьш ефек-тивного регулювання процесами використання i в1дтворення лiсовиx ресурсiв. Для цього об'екти лiсового фонду необxiдно реструктурувати i на основi еколо-го-економiчноï оцшки встановити ïx кiлькiснi i яюсш параметри та визначити суб,ектiв власность В кiнцевому пiдсумку реалiзацiя питання вимагае:
• проведения люоземельно1 реформи, утвердження на землi лiсового фонду i лiсовi ресурси, поряд з державною, шституту приватно1 власиостi;
• створення економiчного меxаиiзму ринкового типу як основно1 передумови дииамiчиого розвитку лiсового господарства та пiдвищеиия ефективност використання, охорони i ввдтворення лiсу;
• формування в сферi лiсовирошувания багатогалузево1 виробничо1 структури на сучаснш теxиологiчиiй осиовi та на принципово нових засобах виробнищва;
• ввдпрацювання в галузi з рiзними формами власност i господарювання ефек-тивиоï' структури органiзацiï' лiсового господарства i управлiння лiсами.
Становлення приватного сектора в люовому господарств1 вважаеться законом1рним процесом його розвитку i до цього треба ставитися серйозно. Якщо до проблеми пщходити зважено, то на першому еташ приватизацп до-цшьно провести роздержавлення окремих виробничих структур (дшянок) га-луз^ що виробництва, а тсля люових насаджень), що були у користуванш колишшх колгосшв i радгосшв та у пщпорядкуванш шших неспещал1зова-них вщомств, i зараз стали безгосподарними. Нам вбачаеться, що л1сов1 угщ-дя, залежно вщ доцшьност i можливост приватизацп, можуть бути подшеш на вщповщш категорп, зокрема:
А. Лки, що не доцiльнi до приватизацп, до яких необхщно вщнести:
• крупиi лiсовi масиви, як посiдають домiиуюче положення в еколого-еконо-мiчиому плаиi i становлять основу державно1 (загальнонародно1) власностц
• крупт лiсовi масиви, що посiдають значне положення у лiсосировинному баланс краши. Як виняток, частина таких лiсiв може бути рекомендована до роздержавлення на основi акщонування i продажу акцш трудовим колекти-вам або ïx господарським утворенням зi збереженням контрольного пакету акпiй за державою;
• лiсовi масиви социально-культурного призначення: заповiдники, заказники, особливо цшт лiсовi масиви та особливо захист насадження.
Б. Лiси, що можливi для приватизацп, до яких необхщно вщнести:
• ввдносно невелик за площею лiсовi масиви колишнix колгоств, радгоспiв та iншиx неспепiалiзованиx оргатзацш, на яких юнуе ускладнена штенсифша-щя лiсовирошування та застосування прогресивно1 теxнологiï i теxнiки. Вка-зат дiлянки лiсу дощльно передати у володiння колективам тдприемств, або окремим юридичним (фiзичним) особам - спещалютам лiсового господарства. Розмiр люових масивiв, що передають у володiння, обмежуеться економiчними можливостями майбутнix господарських суб'екпв;
• невелик! за площею вщокремлет д1лянки л1су, що зосереджет в межах се-лянських (фермерських) господарств, на яких неможлива оргатзащя безпе-рервного люокористування, передаються у власшсть на платнш (безоплат-нш) основа Дощльтсть приватизации таких д1лянок л1су обгрунтована, ос-кшьки держава не завжди мае змогу забезпечити 1х охорону 1 збереження;
• л1сов1 насадження (плантаци), створено на приватизованих землях, вилуче-них 1з сшьськогосподарського користування. [1, с.16-23]
У кожному окремому випадку потрiбна розумна збалансованiсть мiж структурами планово-регульовано1 економiки в лiсовому господарствi i рин-ковими структурами, особливо на перехщному етапi. У випадках, коли. передача люових упдь у володiння (власнiсть) за полггичними мотивами усклад-нюеться, останнi передаються у користування або оренду.
Перш шж виршити питання про доцшьшсть т1е1 чи шшо1 форми влас-ностi, треба чiтко визначити, що таке лю з економжо-правово1' точки зору i що може бути об'ектом власностi. Земля, на якш зростае лiс (лiсовi насадження), лю, як окреме угрупування, чи лю iз землею, як оргашчне поеднання -лiсоземельне угiддя. Очевидно, найбшьш придатне з юридично1 точки зору необхщно вважати останне - люоземельне угiддя. Будь-яка дiлянка люу мае певну споживчу вартiсть [7, с.16-18] i може бути залучена в товарний общ стати предметом кушвльпродажу, дару, заповщання чи шших цившьно-пра-вових угод. Крiм того, е потреба надавати землi у власшсть для залiсення та розширення площi лiсових угiдь, необхiднiсть яких з еколого-економiчноl точки зору, гостро вiдчуваеться в Укра1ш. Отже, приватна власшсть на люи, очевидно, рано чи шзно з'явиться, i цьому процесу не треба перешкоджати, хоча, як свщчить досвiд, остання не завжди е ефективною.
Для приватно1 власност на лiси характернi i певнi недолiки, серед яких необхщно вiдзначити:
• 1гнорування основних принцитв лшокористування (комплексности невис-нажливосп, сощально1 1 еколого-економ1чно1 ефективносп);
• незащкавлетсть власнишв в розширент площ1 лю1в як важливо1 еколопчно1 домшанти;
• 1гнорування штерес1в сустльства в забезпечент держави власними ресурсами л1су;
• ускладнетсть штенсифшацп лшовирощування, мехатзаци виробництва л1-сопродукци та координацп зусиль люовласнишв з питань ведення лшового господарства та збуту л1созагот1вельно1 продукцп;
• етзодичтсть (особливо для др1бних люовласнишв) одержання доход1в вщ лшовирощування.
Формування приватно1 форми власност на лiсовi ресурси зумовлю-еться i певними обмеженнями [11, с.272], до числа яких вiдносяться:
• довготривалють перюду люовирощування, що е причиною низько1 ефективносп вкладання кошт1в на щ процеси;
• непом1рне велике значения л1су в сощально-еколопчнш сферц
• обмежетсть лшових ресуршв та 1х нерацюнальне територ1альне розмщення;
• ускладнення переходу пщприемств л1сового господарства на самофшансування;
• нетдготовлетсть держави як щеолопчно, так 1 психолопчно до приватизацп земель лшового фонду 1 люових ресурс1в;
• негативне ввдношення населення до приватно1 власност на лiси як засоби ви-робництва;
• недосконалiсть законодавчого та нормативно-правового забезпечення з питань лiсу i лiсового господарства стосовно до ринково1 системи господарювання.
Приватна власшсть на л1си поеднана з найманою працею, прис-военням неоплачуваного додаткового продукту, утворенням абсолютно:' рен-ти, конфлжтними ситуащями з природою. G загроза, що у приватних люах не виконуватимуться еколопчш програми з питань захисту лшв вщ техногенного забруднення. Але в цившзованих економ1чно розвинутих крашах вказаш вади, за умови застосування необхщних фактор1в стимулювання, усуваються.
Оскшьки в Укра1ш набирае силу мюцеве самоврядування, виникае проблема вщродження шституту комунального (мунщипального) люоволодш-ня - люоволодшня територ1альних громад. Формування комунального люово-лодшня можливе на баз1 юнуючих мюьких лшв, люопаркових частин зелених зон та частини лшв колишшх колгосшв, радгосшв, люоземельних угщь шших фондоутримувач1в. Кр1м того, розширення комунального (громадського) люо-володшня можливе за рахунок видшення 1з державного фонду земель окремих дшянок пщ залюнення, що на наш погляд, сприятиме збшьшенню люового фонду взагал1 та полшшенню екологiчноï ситуацн регюшв краши. Нов1 л1сов1 масиви можуть створюватися силами i засобами мюцевого самоврядування та за рахунок державного бюджету, мюцевого та заруб1жного спонсорства.
На баз1 комунальних лшв (люоволодшь територ1альних громад) може утворитися колективна форма власност (чи комунальна) шляхом реал1заци ïï основних функцш - володшня, користування, а в окремих випадках i розпо-рядження. Така форма люоволодшня вважаеться перехщною - вщ державноï до приватно1\ На баз1 лшв, що передаються у колективну власшсть, оргашзу-ються вщповщш виробнич1 структури, що здшснюють своï економ1чш вщно-сини на взаемовигщнш догов1рнш основь Трудов1 колективи таких структур стають справжшми господарями люогосподарського виробництва, самос-тшно виршують економ1чш i сощальш завдання, визначають свою виробни-чу програму, реал1зують продукщю люу, керуючись попитом i пропозищею. Економ1чш вщносини м1ж державою i колективними пщприемствами здшснюються на економ1чних важелях i ринкових засадах.
Вщродженню шституту приватного сектора в люовому господарств1 може передувати оренда земель люового фонду i люових ресурЫв. В оренду можуть передаватися об'екти люового господарства ф1зичним i юридичним особам державою через м1сцев1 органи влади за умови, що щ об'екти вико-ристовуватимуться за цшьовим призначенням, вщповщно з1 встановленими напрямками люовирощування i люоексплуатаци.
Орендарем може бути будь-яка оргашзащя (державна, акцюнерна, ко-оперативна та ш.), а також громадяни, як мають професюнальш знання i практичний досвщ в галуз1 люового господарства. Орендар1 повинш прово-дити люогосподарсью роботи вщповщно з шструктивними вказ1вками дер-жавних оргашв i Люового кодексу. Виробнича д1яльшсть ïx здшснюеться власними силами i в цш частиш вони шкому не пщпорядковуються.
Реформування вщносин власностi у процесi використання i вщтворен-ня лiсових ресурЫв з метою тдвищення ефективностi, природокористування включае процеси акцiонування лiсових шдприемств, розвиток малих форм господарювання, створення холдшгових компанiй i перетворення ïx у фшан-сово-промисловi групи, про що дедалi бiльше говорять не тшьки вченi але й спецiалiсти-практики i з цим важко не погодитися [12, с.24-29].
Лггература
1. Антоненко П.М. Охорона люових ресурав та еколого-економ1чна оцшка ïx ефек-тивносп/ Дис... канд. економ. наук: 08.08.01. - К., 2001. - 190 с.
2. Власшсний i господарський мехашзм в умовах оновлення економши/ За ред. С.В. Мочерського. - Львiв: Свiт, 1992. - 176 с.
3. Мочерський С.В. Власнють i особливосп ïï розвитку в розвинутих краïнаx// Еко-номiка Украши. - 1994, № 4. - С. 48-57.
4. Петров А.П. Право собственности на леса России// Лесное хозяйство. - 1992, № 10. - С. 23-25.
5. Харичков С., Рассадников С. О формах собственности на объекты природно-ре-сурсного потенциала в Украине// Экономика Украины. - 1996, № 9. - С. 65-70.
6. Чайка В.Я. Люи Украши - в едину державну власнють// Люовий журнал. - 1994, № 1. - С. 5-6.
7. Лгсовий кодекс Украши// Вщомосп Верховно'1' Ради Украши. - 1994, № 17.
8. Мировые лесные ресурсы I Перевод с английского В. Ивантера. - М.-Л.: Гослес-бумиздат, 1959. - С. 100-107.
9. Соколов В.И. Природопользование в США и Канаде: Экономические аспекты. -М.: Наука. - 1990. - 172 с.
10. Коваль Я.В. Реформування люоземельних вщносин в Украш// "Власшсний статус i проблеми рацюнального використання земель": Зб. статей за матерiалами М1жнар. наук. конф. У 2-х ч. Ч. 2. - К.: РВПС Украши НАН Украши, 2000. - С. 211-215.
11. Коваль Я.В. Економiчна оцшка люових ресурав: методология, методика, практика. - К.: Наука, 1998. - 44 с. (Препр./ НАН Украши, РВПС Украши; 3-89).
12. Варанкин В.В. Методологические основы рациональной оценки природных ресурсов. - М.: Наука, 1974. - 240с._
УДК 630*616.9-036:616.989 Доц. 1.В. Делеган, канд. с.-г. наук -НЛТУ Украши
ПРОСТОРОВО-ЕКОЛОГ1ЧН1 ПЕРЕДУМОВИ 1СНУВАННЯ ПРИРОДНИХ ВОГНИЩ РАБИНО 1НФЕКЦП НА ЗАХОД1
УКРАШИ
Показано, що складнють будови природно-територiальних комплекав перебу-вае у системному зв'язку з бютичними компонентами ландшафту i визначае законо-мiрностi розмщення на територп елементарних вогнищ рабiчноï шфекцп. Для бо-ротьби зi сказом рекомендуеться орiентуватися не на винищення окремих видiв тва-рин на великiй територп, а на виявлення елементарних вогнищ i проведення в них комплексу профшактичних заходiв.
Ключов1 слова: природно-територiальнi комплекси, рабiчна iнфекцiя.
Doc. I. V. Delehan - NUFWT of Ukraine
Space-ecological foundations of the local foci of rabic infection in west Ukraine
The structural complication when the natural-territorial complexes bears a systems relation the landscape biotic components and determines the distribution patterns on the
