CC BY
71. Отказ в просьбе собеседника - «I have no time,' said the negro orderly, 'to fetch evening papers.' He marched out». На просьбу принести газету, следует грубый отказ со стороны оппонента. Нежелание выполнить просьбу собеседника создает де-структивность в коммуникации, которая проявляется также в использовании тактики ухода собеседника от коммуникации или игнорировании сообщений своего собеседника.
2. Игнорирование собеседника- «There,' said the tense man, 'shows you, dunnit? What the bleedin' 'ell I done wrong now ? Says good evenin' to her and she don't say good evenin', kiss my arse nor nuffin. Drives you up the wall, dunnit?» Речевые действия одного из коммуникантов направлены на избегание ответа собеседника. Коммуникация, при которой собеседник задаёт вопрос и сам на него отвечает, показывает, что ему не важно мнение слушателя, и он не желает считаться с ним. Данное речевое поведение является деструктивным общением.
3. Передразнивание собеседника - «You?' mocked Coral. 'Who's You when she's at home?». Данный прием символизирует проявление грубости в речи и показывает пренебрежительное отношение к собеседнику, что в свою очередь может послужить началом конфликта. Иллокутивное намерение содержания приведенного выше примера показывает неискренность и враждебный настрой конфликтной личности.
Таким образом, собранные данные позволяют сделать вывод о том, что конфликтный дискурс на примере литературных героев романа Энтони Бёр-джесса содержит яркие примеры речевых поведений в коммуникативном конфликте. Являясь участником конфликтного взаимодействия, адресант в первую очередь выбирает стратегию и тактику общения, а затем языковые, речевые и семиотические средства их реализации. Анализ содержания речевого поведения литературного персонажа показал, что вербальная агрессия проявляется через языковые средства, которые характеризуются ненормативной лексикой, лексикой обладающей грубой
экспрессией, и лексикой, относящейся к разряду инвективной. Игнорирование принципов вежливого общения может указывать на намерение адресата достичь деструктивных прагматических целей в коммуникативном общении. Данные показатели помогают глубже понять языковую личность и детальней построить ее речевой портрет.
Литература
1. Панов М В История русского литературного произношения XVIII—XX вв. / Отв. ред. Д. Н. Шмелев; АН СССР: Ин-т рус. яз. М.: Наука, 1990 453 с
2. Николаева Т.М. «Социолингвистический портрет» и методы его описания [Текст] / Т.М. Николаева // Русский язык и современность. Проблемы и перспективы развития русистики: докл. всесоюз. науч. конф. - М., 1991. - Ч. 2. - С. 73-75.
3. Крысин Л. П. Современный русский интеллигент: попытка речевого портрета [Текст] / Л.П. Крысин // Русский язык в научном освещении. - М., 2001. - №1. - С. 90-106.
4. Леоньтев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. М.: УРСС, 2003. 214 с.
5. Седов К.Ф. Типы языковых личностей и стратегии речевого поведения (о риторике бытового конфликта) // Вопросы стилистики. Вып.26. Язык и человек. Саратов, 1996.
6. Культура русской речи: энциклопедический словарь-справочник / под ред. Л. Ю. Иванова, А. П. Сковородникова, Е. Н. Ширяева и др. М.: Флинта; Наука, 2003. 840 с.
7. Кошкарева Н. Н. Лингвистические механизмы речевой агрессии в СМИ // Вестник Челябинского государственного университета. 2009. № 10 (148). С. 48-52.
8. Щербинина Ю. В. Речевая агрессия и пути ее преодоления. М.: Флинта, 2004. 224 с.
9. Гулакова И. И. Коммуникативные стратегии и тактики речевого поведения в конфликтной ситуации общения : дис. ... канд. филол. наук / И. И. Гулакова. -Орел, 2004. - 152 с.
АКСЮЛОГ1ЧН1 КОНОТАЦП ПР1ЗВИСЬКОВИХ 1МЕНУВАНЬ ПОЛ1ТИК1В В 1СПАНОМОВНОМУ МЕД1АДИСКУРС1
Попова Н.М.
Кшвський нацюнальний унгверситет 1мет Тараса Шевченка, доктор фшологгчних наук, професор кафедри романсько'1 фшологи
1нституту фшологи Сингагвська Г.В.
Кшвський нацюнальний унгверситет 1мет Тараса Шевченка, кандидат фшологгчних наук, доцент кафедри романсько'1 фшологи
1нституту фшологи Кшв
AXIOLOGICAL CONNOTATIONS OF POLITICAL NICKNAMES IN THE SPANISH-LANGUAGE
MEDIA DISCOURSE
Popova N.
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Department of Romance
Philology, Institute of Philology, DSc (Philology), Professor Syngayivska G.
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Department of Romance
Philology, Institute of Philology, PhD in Philological Sciences, Assistant Professor
Kyiv
АНОТАЦ1Я
Стаття присвячена вивченню ре^зацп аксюлопчного компонента npi3B^bKa, його прагматичного потенщалу. Дослщження проведено на матерiалi ЗМ1 1спанп та Латинсько! Америки. Аналiзуються прь звиськовi номшацп вщомих полiтичних дiячiв, що вiдображають особливосп !х характеру, полiтичнi пе-реконання i погляди, факти з !х бiографiй i ставлення до них суспшьства. Через багатоаспектне вивчення функщонування прiзвиськ полiтикiв в медiапросторi розкриваеться потенцiал впливу аналiзованих оди-ниць. Особлива увага придметься семантичнiй класифшацп прiзвиськ пол1тик1в першого ряду, ввдомих сьогоднi в iспаномовному культурному простора Прiзвиська, що даються пол1тикам i в значнiй кiлькостi випадкiв вщображають оцiнку !х дiяльностi i особистюних якостей, знаходять реалiзацiю на рiзних рiвнях мовно! репрезентацп i створюються у вiдповiдностi з рiзними типами мовних моделей. Виявлено, що ан-тропонiмiчнi прiзвиська е одним з найб№ш яскравих феноменiв в плаш вираження суб'ективно! оцiнки.
ABSTRACT
The article examines nicknames of politicians are characterized through their in the modern Spanish-language print media. The study focuses on analysing famous politicians' nicknames representing the peculiarities of their character, political views and beliefs, facts from their biographies and public attitude towards them. The authors identify the motives for appearance of such nicknames in the modern Spanish language, consider the peculiarities of their formation. Nicknames assigned to politicians in the majority of cases reflect their personal characteristics and the results of their activity. The units in question can be realized at various levels of linguistic representation and can be created in accordance with a number linguistic models. Reveal аnthroponymic sobriquet can be considered to be one of the most prominent phenomena in terms of subjective evaluation expression. Evaluation plays a significant role in the political discourse, the most important properties of which are persuasion and incentive to action.
Ключовi слова: прiзвисько, прiзвиськове iменування, метафоризащя, полггик, ощнка, семантична класифжащя, мотива^, юпаномовний медiадискурс.
Keywords: nickname, nickname nomination, metaphorization, politician, evaluation, semantic classification, motivation, Spanish-language media discourse.
Постановка проблеми. У сучасному свт за-соби масово! шформацп е основними джерелами формування сустльно! думки, середовищем юну-вання полггачного життя, висвилення полтгачних подш в юпанськш лшгвокультурнш сшльнотг Тра-дицшно ЗМ1 називають четвертою владою, яка ви-конуе функцii публiчного критика дiй полггишв i державних дiячiв рiзних ранпв: невiрний полтгач-ний крок, неточно сформульована думка потрапляе до критичного поля журналюта. Дослiдники зазна-чають, що «медiaтексти, володiючи серйозним i ро-згалуженим потенцiалом впливу на рецитента, стали потужним знаряддям / зброею в сучасних ш-формацшних вiйнах. При цьому об'екти машпуля-цii, тобто реципiенти медiатекстiв, або взагалi не усвiдомлюють, що ними маншулюють, або усвщо-млюють це пльки тодi, коли вже практично шчого не можна змшити» [5, а 112].
Одним iз мовних зaсобiв, що забезпечують прогнозований i максимальний ефект впливу на ау-диторiю, е прiзвиськовi найменування полгтишв,
якi дозволяють створити необхiдний ощнний контекст, на фонi якого адресат сприймае iнформaцiю. Аксiологiчнa складова стае неодмiнним атрибутом полiтичних прiзвиськ. Полiтикa в текстах ЗМ1 е ощнною кaтегорiею, i прiзвиськa, моделюючи уяв-лення про полiтичний об'ект, закладають в образ того чи iншого полiтикa обов'язкову оцiнку зазви-чай негативного характеру.
Розвиток прагматичного потенщалу мовних одиниць, в тому числ прiзвиськ, а також необ-хiднiсть системного вивчення ощнно! функцii як стрaтегii впливу на адресата, визначае актуальшсть обрано! теми дослiдження.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Прiзвиськa е найменш вивченою кaтегорiею серед iнших aнтропонiмiв. Серед небагатьох робiт, прис-вячених теоретичному опису прiзвиськ, особливий штерес представляе дослiдження Д.1. Срмоловича, який запропонував свою концепцiю смислово! структури iменi i структурну клaсифiкaцiю прь звиськ [4].
Про використання прГзвиськ в прей в якосп широко поширеного експресивного прийому пише О.А. Леонович [7]. У роботi М.Ф. Алефiренка розглядаеться сутнiсть медiадискурсу з точки зору його когнггавно-комушкативно! i лшгвопрагматич-но! природи [1]. Питанню еволюцп iспанського медiйного дискурсу присвячено окрему статтю М.В. Ларюново! [6]. У колективнш монографй' «Власш назви в медiапросторi» через багатоас-пектне вивчення функцiонування власно! назви в медiапросторi розкриваеться потенцiал впливу анал1зованих одиниць, перш за все власних iмен полгшшв першого ряду, вгдомих сьогодт в росiйськомовному, англомовному, шмецькомов-ному, франкофонному культурному просторi [5].
Питання про генезу Гспанських прiзвиськ, !х комунiкативний статус, структурнi та семантичш модел1 знайшли свое вiдображення у дослвдженнях Х.Д. Валь Санчес [24], Х. Дiес Баррiо [16], М.А. Га-рая Аранди [18], Х. Рамiрес Мартiнеса [22], Ю.О. Рилова [10], Н.М. ФГрсово! [11], Н.В. Шемшово! [12].
Видiлення мевир1шеми\ рашше частин зага-льноТ проблеми. Прiзвиськовi найменування широко розповсюджеш в певних сощальних групах i е свого роду «детонаторами», як пробуджують всю наявну у носiя мови шформацш стосовно об'екта номшацп. Асощаци, що виникають, залежать вiд особистого шформацшного фонду реципiента. Прiзвиська вужче, шж особистi та сiмейнi iмена вщомих осiб, нацiлюють на активiзацiю певно! фо-ново! шформацп [8, с. 88].
У статп розглядаються конотацп прГзвисько-вих iмен, обумовленi фоновою шформащею про носiя iменi i лшгвютичними властивостями лексем, що використовуються для номшаци. Дослгдниць-кий штерес зосереджений на прiзвиськових iменах вщомих суспiльно-полiтичних дiячiв 1спанп та Ла-тинсько! Америки, як1 маркують людину в соцiумi. Прiзвиськовi iменування полгшшв становлять без-сумнiвний iнтерес для дослщження, оск1льки саме прiзвиська несуть важливу соцюкультурну шформацш i мютять як позитивну, так i негативну оць нку суб'екпв, виражену Гмплщитно.
Новизна досл1дження обумовлена розглядом особливостей прГзвиськ полгшшв на основГ комплексного анал1зу з особливою увагою до аксюло-пчного аспекту реалГзаци прГзвиськових наймену-вань в Гспаномовному медГадискурсг
Метою дослiджeння е розгляд номшативних, структурних i семантичних особливостей прГзвиськ юпанських полгшшв, а також виявлення особливостей реалГзаци оцшного потенщалу зазначених мо-вних одиниць в юпаномовному медГадискурсг
Викладення основного мaтepiaлу. 1спанськ1 лшгвюти трактують поняття «прГзвисько» неоднозначно. Вчеш використовують рГзш термши (apodo, mote, alias, pseudónimo або sobrenombre) в синошмГчному значенш i, навпаки, один термш на-повнюеться рГзним дефшщшним змГстом. Так, Ю.О. Рилов зауважуе, що слгд розрГзняти apodo (прГзвисько), яке мае ймейний характер i переда-еться з поколшня в поколшня i mote (кличка), яке
носить iндивiдуальний характер, змiнюeться у пев-ному соцiальному 0T04eHHÍ i зазвичай даеться шди-ввду на ochobí його зовнiшнiх даних, моральних якостей, походження [10, с. 60]. Мар1я Молiнер вва-жае обидва термiни (apodo, mote) синонiмiчними i дае !м так визначення: apodo - «прiзвисько, яке iнодi застосовуеться до особи, серед звичайних людей i дуже часто в селах, де воно передаеться в!д батьшв до дiтей, i mote - пр!звисько, яке зазвичай характеризуе певш якосп, под!бшсть або обста-вини життя людини, за якими вона е ведомою» [15]. З шшого боку, А. Боначера Кано, спираючись на визначення термша пргзвисько у словнику 1спансь-ко! Корол!всько! Академй' (DRAE), стверджуе, що «фундаментальною сутшстю пр!звиськ (apodos) е характеристика людини за ф!зичним дефектом, в той час як пр!звисько (mote) характеризуе будь-як якосп людини» [18, с. 75].
Росшський лшгвют Д.1. Срмолович характеризуе пр!звисько як «неофщшне експресивно-образне чи емоцшно-оцшне !м'я, що використовуеться на додаток до антропошма або заметь нього» [4, с. 89]. Розглядаючи пр!звиська як особлив! мовш знаки, С.Ю. Потапова зазначае, що «вони е знаками щентифжацй i характеристики, знаками рацюналь-но! та емощйно! оцшки, знаками психолопчних сташв суб'екта, знаками !ллокутивного впливу, знаками специф!чно! сфери мовленневого стлку-вання, знаками екстралшгвютично детермшова-ними» [9, с. 19].
Аксюлопчне значения розум!еться в робот! як конотативний компонент семантики слова, що ввдображае ставлення члешв лшгвосощума до поняття або ознаки, що становить основу номшацп. Дослвдники оцшного значення зауважують, що оцшка може даватися за найр!зноманггшшими ознаками («ютиннють / неютиннють», «важливють / неважливють» i т. п.), Однак основна сфера зна-чень, як1 зазвичай вщносять до оцшних, пов'язана з ознакою «добре / погано» [3, c. 8]. Тому пр!звиська сусшльно-полггачних д1яч!в розглядаються як спе-циф!чний вид оцшних антропошм!в, в семантищ яких метиться оцшна сема позитивно! або негативно! оцшки; значення б!льшосп з них складаеться на основ! власних ознак об'еклв i «стереотипних уявленнях про мюце об'екта в цшшснш картин! свиу, шшими словами, спираються на об'ективш i суб'ективш чинники оцшки» [3, c. 61].
У мед!адискура оцшшсть вщграе особливу роль. Медшний дискурс е особливою формою ко-мушкацп, яка спрямована на поширення сустльно-значущо! шформацп, а також думок, оцшок, суд-жень через канали ЗМ1 [6, c. 97]. М.Ф. Алеф!ренко уточнюе, що «мед!адискурс - це мовленневорозу-мове утворення под!евого характеру в сукупносп з прагматичними, соцюкультурними, психолог!ч-ними, парал!нгв!стичними i шшими факторами, що, власне, i робить його «привабливим» i багатооб!ця-ючим для осмислення мовленневотворчих стимул!в в д!яльносл журнал!ста» [1].
Засоби масово! !нформац!!, зд!йснюючи вели-чезний вплив на картину св!ту ц!льово! аудитори
медiадискурсу, часто створюють уявлення про по-лiтикiв як символiчних представник1в держав.
Антропонiмiчнi прiзвиська е одним Í3 найяск-равiших феномешв в планi вираження суб'ективно! ощнки. «Тяга до яскравих виразних прiзвиськ ви-кликана бажанням газети наблизитися до «людиш з вулищ», заговорити !! мовою, а з шшого боку, обу-мовлена прагненням газети скомпрометувати або, навпаки, пiдгримати щею або людину, не вдаючись до лопчних аргуменпв» [7, с. 38].
Публiчнi прiзвиська, на вiдмiну вщ ТндивТдуа-льних, виражають ставлення сустльства до вщо-мих постатей i пронизан соцiальною оцiнкою. Рiзноспрямована ощншсть прiзвиськ мае в основi штереси i погляди рiзних соцiальних груп. Найбiльш очевидно це проявляеться в прiзвиськах полiтикiв.
Так, Педро Санчес, голова уряду 1спанп, вТдо-мий в юпанськш пресi як Pedro el Guapo (Красун-чик Педро). З iронiею так говорять про нього недоброзичливщ, натякаючи на те, що фотогенiчна зовнiшнiсть i посмiшка - головна його зброя. Але його однопарпець в iнтерв'ю газет! Vanitatis сказав, що «прiзвисько само по соб! забавне, але важливо не те, що вiн зовш привабливий. Важливо, що його слова також приваблив^ що !м вiрять i що за ним йдуть люди» [2]. У зв'язку iз останнiми подтями, Педро Санчес отримав нове прiзвисько -¡Vacunator! (Вакцинатор). Журналют юпансько! радюстанцп COPE, Карлос Еррера з певною долею Тронп перейменовав голову уряду тсля того, як вш оголосив новi прогнози вакцинацп. Санчес очiкуе, що за нишшшх темпiв у серпнi буде вакциновано 70% населення 1спанп [17].
Лщер партй' лiвих активiстiв та iнтелектуалiв Podemos, Пабло Iглесiас, носить прiзвисько El coletas (coleta - косичка), отримане через його зачь ску. Депутат вiд ще! ж партй', Альберто Родриес, отримав у рiзних ЗМ1 прiзвисько El Rastas (Дреди) за свою зачюку, що, безсумшвно, привертае увагу.
Антонiо Рафаель Барсело-i-Мартiнес, який в 1917 рощ став першим президентом сенату Пуерто-Ржо був вiдомий як El capitán de su pueblo (Капiтан свого народу) за просування закошв про сощальну справедливiсть, тодi як Лу!с Фортуньо носить прь звисько Milhouse (Мшгаус) за зовншню схожють iз персонажем телевiзiйного серiалу «Омпсони» [19].
Вiце-президент Аргентини Крiстiна Фернандес де Юршнер вiдома тд багатьма прiзвиськами: La Cristina, La Señora, Королева ботокса, яке отри-мала через велику шльшсть зроблених пластичних операцiй. Осшльки Крiстiна де Кiршнер змiнила на посад! президента свого чоловiка Нестора Юрш-нера, подружжя мае в Аргентиш прiзвисько «Клш-тони Швденно! Америки» [29].
Образ королеви Летици складаеться 1з суми клiше i упереджень, з явним дисбалансом мiж пане-гiриком та рiзкою критикою, особливо усною i ано-шмною. У книзi журналiста i письменника Карлоса Гараа-Кальво Лети^я, eid А до Я (Letizia, de la A a la Z) зiбранi вiдомi i не дуже факти про iспанську королеву. Зупинимося на прiзвиськових Тменуван-нях, список яких настшьки великий, що вистачило
б написати книгу, присвячену виключно цьому пи-танню. Для Хуана Карлоса його невютка завжди була la Princesa de Tolosa, скорочено вТд 'todo lo sabe' «все знае». Деяк1 колеги по iспанському теле-баченню називали !! La Ficticia (Вигадана). А, за словами письменника Леонардо Фаччо, «друзi Фе-лше VI не змогли прийняти того, що вш одружився з простолюдинкою, i за його спиною називають королеву Летищю принизливим прiзвиськом домаш-ньо! прислуги Chacha (Покогвка). Автор розповiдае нам про один з улюблених висловiв, на той час наречено! принца Астуршського Летици, яка пос-тiйно вимовляла слово Jolín (вигук) i його похвдне Jolines коли щось !! дуже дратувало. Тому й дос королева Летищя ведома як La Jolines [26].
Дослщження прiзвиськових найменувань про-вТдних полiтикiв 1спани та Латинсько! Америки ви-явило, що вони даться на власне прiзвиська (оди-ницi вторинно! номшацп, що мають розмовне сти-лютичне забарвлення, часто глузливi), i прiзвиськовi перифрази, що складаються з дешль-кох лексем i мiстять алюзп на певнi поди в житп того чи iншого полiтика.
За юнуючим в лiнгвiстичнiй лiтературi тради-цiйним аналiзом прiзвиськ за !х мотивацiею в данiй статтi пропонуеться наступна семантична класифь кацiя прiзвиськ:
1. Прiзвиська, як1 дають ощнку зовнiшнiх да-них iменованого i мютять вказiвки на його фiзичнi недолiки. Прiзвиська ще! групи можуть характери-зувати зовнiшнiй вигляд поливка в цiлому, акцен-тувати увагу на будь-яких фТзичних вадах, вказу-вати на окремi деталi його зовшшносп: Trompapendécuaro, El Jefe Cejas, Chato, El Quinceuñas, Taquito, El Peludo, Doctor Confucio [14]. Наведемо декшька приклащв прТзвиськ, як1 отри-мали аргентинсьш полиичт дТячг Gato amarillo (Жовтий кт) - Люандро де ла Торре за його свиле волосся у поеднаннi з поганою вдачею, La hormiga negra (Чорний мураха) - 1саак Рохас за невисокий зрют, до того ж носить велик! сонцезахисш оку-ляри, El flaco (Худий) - Артуро ФрондТз! за крихку статуру i високий зрют [27]. ПодТбт прТзвиська не мютять яскраво виражено! суб'ективно! ощнки, але вказують на втдтнносп !х носив вщ шших члешв сустльства.
2. ПрТзвиська, як1 називають особливосп характеру i поведшки полпика. Часто акцентують увагу на негативних рисах, що виражаеться як у емо-цшно-ощнних дериватах, так i в метафоричних образах: Adolfo López Paseos (прТзвисько президента Мексики Адольфо Лопеса Матеоса, який постшно !здив по кра!ш та за !! межами) [13], Juan Beduino, El loco, El zorro.
3. Неофщшш ошми, мотивоваш пею або ш-шою формою офщшного Тмент На сторшках перю-дичних видань 1спани та Латинсько! Америки зу-стрТчаються прТзвиськов! Тменування, що мають уачену форму втд прТзвищ i Тмен полличних лще-р!в, наприклад: Nito втд Juan Foncuberta Riba - Тмеш депутата партй' Ciudadanos, Javi вТд Javier López Fernandez - Тмеш депутата партй' PSOE, Conchi вТд Concepción Martín Gualda - Тмеш депутата ще! ж
партп, Juanma ввд Juan Manuel Moreno - голови уряду Андалусп [25].
4. Поширеними в юпаномовнш прес е !мену-вання, що вказують на нацюнальшсть або похо-дження полггака: El romano (Римлянин) - пр!зви-сько Хуана Карлоса I, яке вш отримав в!д противников монарх!! за народження за кордоном у мюп на семи пагорбах [20]. El gallego (ГалШець), El turco (Турок) - пр!звиська аргентинських президента Рауля Альфонсша, предками якого були галь сшщ та Карлоса Менема, який мав сиршсько-л!ва-нське коршня [28].
5. Пр!звиськов! антропошми, мотивоваш про-фесшною д1яльшстю полггака. У юпаномовному мед!адискура високочастотним е вживання пр!зви-ськових !менувань полггашв, що характеризують !х стиль управлшня державою, шдкреслюють !хш ще-олопчш переконання, вказують на етапи полгтич-но! кар'ери. Наприклад: Juan Carlos el breve (Хуан Карлос Недовгий), осшльки шхто не в!рив, що вш втримаеться посту глави держави [20]. Вщомого пуерториканського полгтика Северо Колберга Рамь реса прозвали El látigo (Бат1г) за його полтгачну аг-ресившсть, Томаса Р!вера Шатца називають El tiburón blanco (Бша акула), за його жорстошсть у полтгащ [19].
До л!нгвютичних засоб!в вираження оцшносп вщносяться наступш: 1) використання власне оцш-но! лексики i емоцшно оцшних сл!в, оцшних i емо-цшно-оцшних суфжйв i префшйв; 2) вживання дескриптивно -оцшних прикметник1в i !меннишв; 3) використання стилютично маркованих одиниць; 4) алелящя до фонових знань референта, що розгляда-еться як окремий випадок соцюлшгвютично! обу-мовленосп оцшки [8, с. 104].
Розглянемо аксюлопчне значення власне прь звиськ. Шляхом використання зменшувальних су-фжйв -ito, -ita, -illa створюеться мелюративна оць нка деяких пр!звиськ, у яких вживання цих суфжйв мае значення не зменшувальносп, а служить для вираження емоцшно-оцшного (пестливого) став-лення. Наприклад, пуерториканський полтгак, ко-лишнш губернатор Рафаель Ернандес Колон був вь домий принаймш за двома пр!звиськами: Cuchín для свое! родини та найближчого оточення (у ди-тинста його звали Cuchi - лапдне, пестливе звер-тання до дтгей) та El gallito (Швник), аргентинський полтгачний д1яч Хосе Рондо мав пр!звисько Mamita (Маттка) за гарне ставлення до сво!х тдлеглих [19].
Позитивна оцшка пр!звиська "Tata" Cárdenas виникае тд впливом використання !менника з по-зитивними конотащями (tata - батько). Таке пр!зви-сько мав один з найкращих президенпв, що коли-небудь керував Мексикою, Ласаро Карденас. У ме-ксиканському штат! М!чоакан, звщки вш був родом, форма звертання tata (батько) використовува-лась до високоповажних ойб [13].
Найб!льш експресивним прийомом, що тдси-люе емоцшно-оцшний заряд пр!звиська, е метафора. Як зазначае О.М. Вольф, «у семантичному план! для оцшних номшацш характерна метафори-
чшсть, при як1й предметш найменування, що ма-ють вщповщш конотаци, можуть виступати в оцш-нш рол!» [3, с. 179]. Метафоричш пр!звиська характеризують особиспсш якосп шдиввда i вказують на пов'язаш з ним певш поди, етзоди. Яскрава ме-тафоричшсть в!др!зняе пр!звиська полггашв, вказу-юч! на !х професшш якостг Наприклад, Хулю Ар-гентино Рока, аргентинський полтгак, що дв!ч! зай-мав посаду президента, отримав пр!звисько El zorro (Лисиця) за свою полгтичну та вшськову хитрють [14]. Багато хто з прихильнишв президента Чил Себастьяна Пшьери називае його La Locomotora (Локомотив) за впевненють та натиск, з яким вш здш-снюе сво! проекти. Його недоброзичливщ, навпаки, сумшваються в остаточному устху б!знесмена та полггака, якого вони охрестили Sebastián "Piraña" (Себастьяном "Шраньей"). Газета La Nación запев-няе, що пр!звисько Фщеля Кастро, El Caballo (Кнь), пов'язане з тим, що на Куб! дуже популярною е гра китайська шарада (р!зновид лото), де к1нь ввдповщае першому номеру. Також йдеться ще про одне пр!звисько кубинського лидера, Esteban, яке походить в!д словосполучення Este bandido (цей бандит) [21].
Негативно-оцшш пр!звиська варшються за ступенем оцшки в!д глузливих (Gorrión - Гороб-чик) до р!зко образливих (El sapo del diluvio - Жаба всесвтнього потопу), характеризуючи як окрем! риси полггака, так i особистють в цшому. Домшу-вання серед пр!звиськ дерогативних найменувань особи дае дослщникам тдставу розглядати пр!зви-ська як ном!нац!ю переважно негативно! оц!нки суб'екта.
Ддйсно, серед пр!звиськ пол!тик1в дуже чис-ленш одиниц! ном!нацй', що описують ф!зичний не-дол!к або негативну рису поведшки або характеру. Пр!звиська, мотивоваш характерними особливос-тями зовн!шност! людини, - високий або низький зрют, худорляв!сть, повнота, руде волосся -, не будучи серйозним вщхиленням вщ норми, також можуть конотувати сему негативно! оц!нки. При цьому пейоративне значення створюеться двома способами:
1) простою констатащею факту ф!зично! вади або негативно! риси характеру, особливосл повед!-нки, - El Copetes (Чуб, Чуприна) - пр!звисько Енрше Пенья Н!ето, який мав шбито привабливу зовн!шн!сть, кр!м свое! акуратно! зач!ски; Manco de Celaya (Однорукий герой Селая) - пр!звисько мек-сиканського пол!тика, генерала Альваро Обрегона, який в битв! при Селай!, втратив руку внаслщок ni-дриву бомби [13]; Cotorrita (Папуга) - пр!звисько Мануеля Белграно, аргентинського полтгака i генерала, який завжди бути одягненим у його улюбле-ний зелений кол!р; El mulato (Мулат) - пр!звисько Мар!ано Морено за кол!р обличчя; El gangoso (Гуг-нявий) - пр!звисько, яке характеризуе мовленневу ваду Март!на М!геля де Гюмеса [14];
2) вибором антрополексем, що мютять оц!нне пейоративне значення - Presidente pingüica або Enano del Tapanco (Карлик з Тапанко) - пр!звисько Франйско Мадеро, мексиканського державного i политичного д1яча, що в!дзначався сво!м невисоким
зростом, менше твтора метрТв; Tribilín, Chango або Trompudo (Карапуз, Малий) - прТзвиська непопулярного президента Мексики Густаво ДТаса Ордаса, що стосуються його непривабливого зовшшнього вигляду [13].
Деяш прТзвиськов! Тменування полтгашв, сприймаються як пейоративт, незважаючи на те, що в !х основ! лежить в цшому позитивна ознака. Наприклад, саркастичне прТзвисько короля 1спанй' Фелше VI - Preparado (Шдготовлений) вживаеться в основному у зневажливому значенш, хоча це перший король 1спанп, який мае вищу юридичну освпу i стутнь мапстра мТжнародних вщносин [23, c. 9]. КрТм того, король досконало володТе не ильки юпанською, але й англшською та французькою мо-вами, стлкуеться каталонською, галюшською i баскською мовами. Негативне емоцшно-оцшне значения номшацш такого типу носить сощальний характер, осшльки визначаеться негативним став-ленням до короля з боку його противников.
Найвищий стутнь експресивносп мають прТзвиська, дерогативне конотативне значення яких е складовою денотативно! семантики антрополек-сем. Висловлюючи ставлення певних сотальних груп до епошма, вони використовують мовш оди-ниц з сильним оцшним компонентом. Наприклад, аргентинський державний та полпичний д1яч Хосе ФТгероа Алькорта серед представник1в опозицп мав прТзвисько Jettatore (Лихе око), оск1льки, за !хшми словами, вш був чорним магом, i наполягали на тому, що навпъ його поява могла спричинити сход-ження по!зд!в з рейок, посуху, повшь, пожежу [14].
Розглянемо аксюлопчне значення прТзвисько-вих перифраз. Переважну бшьшють прТзвиськових перифразТв характеризуе мелюративне конотативне значення, осшльки на ввдшну вщ власне прь звиськ, цей вид прТзвиськово! номшацп не викори-стовуеться в особистому сшлкуванш, а вживаеться в основному засобами масово! шформацп для непрямо! характеристики особи. Основною функщею цих одиниць е вираз оцшного ставлення комушка-нпв до державних полггачних дТячТв, загальновщо-мих в юпаномовному сощумг Позитивна емоцшна оцшка створюеться рТзномаштними засобами. Широко використовуеться так звана висока лексика, що надае перифразам урочистий, тднесений характер: Motor del Cambio, Rey de la Transición, de la Democracia, Hombre Providencial [19] (це деяш пе-рифрази, як характеризують роботу, проведену Хуаном Карлосом у змш режиму вщ диктатури, яку вш успадкував, до демократа!).
Мелюративш ощнт cлова, яшсш прикметники з позитивними конотащями також е експлщитним вираженням оцшки: Héroe del 2 de abril - ПорфТрю Ддас, Aapóstol de la democracia (Апостол демократа) або Mártir de la revolución (Мученик революцИ) - Франсюко Мадера [13], El tigre de los llanos (Тигр рiвнин) - Факундо Юрога [14]. 1ндикаторами мелю-ративно! оцшки виступають позитивно-оцшш Тменники héroe, apostól, mártir, tigre, що акценту-ють визнання полтгачних дТячТв в юпаномовному сощумг
Негативно-оцiнний характер багатьох юпано-мовних npÍ3B^bK стае очевидним лише при наявно-CTÍ фонових ведомостей, що мотивують номшацш. Ввдверто-глузливий характер носять багато прь звиськ полiтикiв, президенпв, де в оcновi номiнaцii лежать будь-як неприcтойнi вчинки епонiмiв. Так, прiзвиcько National Treasure (Tesoro Nacional, На-цiональний скарб), лексемний склад якого передба-чае позитивш конотаци, нacпрaвдi е рiзко пейора-тивним, оcкiльки мова йде про масштабш фiнaнcовi мaхiнaцii' i ввдмиванш грошей колишнiм королем 1спанп Хуаном Карлосом [20]. Пейоративне конотативне значення прiзвиcьк, в оcновi яких лежить сказана колись фраза, виявляеться при наявносл фоново! iнформaцii. Так, дшчий президент Арген-тини Андрес Мануель Лопес Обрадор нещодавно отримав нове прiзвиcько - Cacas (Лайно), коли у сво!й промовi зневажливо використав фразу fuchi caca (фу, яка гидота!), говорячи про корумпованих полгтишв [13].
Висновки i пропозищУ. Анaлiз прiзвиcьк поль тичних дiячiв в icпaномовному медiaпроcторi показав, що особливе положення прiзвиcькових iмену-вань в aнтропонiмiчнiй cиcтемi юпаномовних кра!н обумовлено тим, що вони мають нaйбiльшi розш-знaвaльнi можливосп порiвняно з iншими антропо-шмами, володшть емоцiйно-оцiнною функцiею i, на ввдшну вiд особових iмен та прiзвищ, завжди се-мантично та шформацшно нaповненi. 1нформатив-нicть прiзвиcькових iменувaнь i !х емоцiйно вираз-ний потенцiaл дають журнaлicтaм додаткову мож-ливicть опосередковано охарактеризувати свого героя, i тому найвища частотшсть !х вживання за-реестрована не стшьки в iнформaцiйних мaтерia-лах, сшльки в aнaлiтичних i критичних публiкaцiях преси.
Стилicтичнi та фоновi конотаци не мають са-моcтiйного значення i використовуються в прiзви-ськових номшащях як зaciб досягнення оцшки. Ак-ciологiчне конотативне значення, що формуеться на оcновi сукупно! дп лiнгвicтичних i екстралшгвь стичних зacобiв, е ознакою прiзвиcькa, що визначае його функцюнування в мовi як характеризуючо! но-мiнaтивно! одиницi. Аксюлопчш конотаци прь звиськ cуcпiльно-полiтичних дiячiв е нaцiонaльно i cоцiaльно обумовленими, i мають переважно емо-цшний характер. З точки зору емоцшно! оцiнки прiзвиcькa полiтикiв подiляютьcя на дерогативи i мелюративи, вiдобрaжaючи диференцшоване ставлення до названих об'екпв рiзних верств i груп суспшьства. Як бачимо, прiзвиcькa полiтикiв мають чигсо виражений елемент оцшносп, головним чином негативно! (принизливо-зневажливо!, вульгарно!, грубо!, в рядi випадшв образливо!). Подальше вивчення прiзвиcькових iменувaнь можливо в руcлi прагматики, лшгвютики тексту, соцюлшгвю-тики.
Лггература
1. Алефиренко Н.Ф. Медиадискурс и его коммуникативно-прагматическая сущность. Медиа-лингвистика. 2016. № 1 (11). С. 49-57. URL:
https://medialing.ru/mediadiskurs-i-ego-kommu-nikativno-pragmaticheskaya-sushchnost/ (дата звер-нення: 16.07.2021).
2. Верников В. Педро Санчес в борьбе за власть. Политический портрет лидера испанских социалистов. Современная Европа. 2019, №6, С. 95-104. URL: http://www.sov-europe.ru/im-ages/pdf/2019/6-2019/10.pdf (дата звернення: 16.07.2021).
3. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. Изд. 2-с, доп. М.: Едиториал УРСС, 2002. 280 с.
4. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. Москва : «Р. Валент», 2001. 200 с.
5. Имя собственное в медиапространстве : монография / Л. И. Гришаева, О. О. Борискина, Н. А. Фененко, В.Н. Абабий, В. Г. Шимко; Воронежский государственный университет. Воронеж: Издательский дом ВГУ, 2019. 191 с.
6. Ларионова М.В. Испанский медийный дискурс: quid novum? Ибероамериканские тетради. 2017;(1):97-103. URL: https://doi.org/10.46272/2409-3416-2017-1-97-103 (дата звернення: 19.07.2021).
7. Леонович О.А. В мире английских имен. М.: ООО "Издательство Астрель", 2002. 160 с.
8. Ненашева Т.А. Коннотативная семантика референтно однозначного имени: монография. Н. Новгород, 2012. 153 с.
9. Потапова С.Ю. Номинация лица в обиходном дискурсе. Ярославль: МУБиНТ, 2003. 276 с.
10. Системные и дискурсивные свойства испанских антропонимов: под. ред. проф. Ю.А. Рылова. Воронеж: Изд-во ВГУ, 2010. 390 с.
11. Фирсова Н. М. Функционирование прозвищ в некоторых латиноамериканских национальных вариантах испанского языка в сопоставлении с пиренейским. Полилингвиальность и транскультурные практики. 2007. №3. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/funktsionirovanie-prozvisch-v-nekotoryh-latinoamerikanskih-na-tsionalnyh-variantah-ispanskogo-yazyka-v-sopostavlenii-s-pireneyskim (дата обращения: 07.07.2021).
12. Шеминова Н. В. Особенности функционирования антропонимов в современной испанской прессе : дисс. ... канд. филол. наук. Воронеж, 2006. 226 с.
13. Abril Palomino. El "Peje" y otros apodos de los presidentes mexicanos. URL: https://culturacolectiva.com/historia/los-apodos-mas-famosos-de-expresidentes-mexicanos
14. De "el Loco" a "el Pingüino": los apodos de los presidentes argentinos. URL: https://www.taringa.net/+info/apodos-para-todos-politicos-por-su-sobrenombre_uvhqt
15. Diccionario de María Moliner. URL: http ://www. diclib.com/cgi-bin/d1.cgi?l=en&base=moliner&page=showindex (дата звернення: 13.07.2021).
16. Díez Barrio G. Motes y apodos. Valladolid: Castilla Ediciones, 1995. 94 р.
17. El nuevo apodo que Carlos Herrera ha puesto a Pedro Sánchez agita las redes sociales. URL: https://www.elplural.com/comunicacion/apodo-carlos-herrera-puesto-pedro-sanchez-agita-redes-sociales_263585102
18. García Aranda Ma.A. El apodo en Villacañas (Toledo): historias de un pueblo. Universidad Complutense de Madrid, 2000. № 14. Р. 75-92. URL: http ://rua.ua. es/dspace/bitstream/10045/6269/1/ELUA _14_04.pdf (дата звернення: 06.07.2021).
19. Los apodos en políticos de P.Rico, fenómeno de la cultura de la isla caribeña. URL: https://www.efe.com/efe/usa/puerto-rico/los-apodos-en-politicos-de-p-rico-fenomeno-la-cultura-isla-caribena/50000110-3356281
20. Los 20 apodos de "Juanito", el rey que iba a ser "El breve", tachado ahora como "El comisionista". URL:
https://www.elespanol.com/reportajes/20190721/apod os-juanito-iba-breve-tachado-ahora-comisionista/406239380_3 .html
21. Ningún líder se escapa al apodo. URL: https://www.lanacion.com.ar/el-mundo/ningun-lider-se-escapa-al-apodo-nid1242930/
22. Ramírez Martínez J. El uso social de los apodos como discurso sintético en las sociedades rurales. Sociedad y Discurso, 2011. № 19. Р. 49-71 URL:
https ://dialnet.unirioj a. es/servlet/articulo?codigo=3715 543 (дата звернення: 06.07.2021).
23. Romero Galán A. El rey ante el espejo: Crónica de una batalla: legado, asedio y política en el trono de la reina Letizia y Felipe VI. Publisher. Madrid: La esfera de los libros, 2018. 360 p.
24. Val Sánchez, José Delfín. Apodos, motes y cognomentos. URL: http://www.cervan-tesvirtual.com/obra-visor/apodos-motes-y-cognomen-tos-2/html/ (дата звернення: 17.07.2021).
25. https://elcierredigital.com/investigacion/5694 32176/Los-apodos-de-los-politicos.html
26. https://www. elnacional. cat/enblau/es/casa-real/letizia-jolines-merde-libro-garcia-calvo-reina_556404_102.html
27. http ://www. lanueva. co m/sociedad-impresa/439543/apodos-la-historia-tambi-233 -n-tiene-sentido-del-humor.html
28. https://www.larazon.es/internacional/202102 14/i4yh2dj 6i5gvpmaxvfdilwbbo4.html
29. https://www.radiosvoboda.org/a/971757.html
