CC BY
63
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
УДК 338.434:94(470+571)«18»
АГРАРНА КРИЗА В РОСШСЬКШ 1МПЕРП К1НЦЯ Х1Х СТ. ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ
НА СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ БАНК1В У ГУБЕРН1ЯХ НАДДН1ПРЯНСЬКО1 УКРА1НИ
Д. А. СЕЛ1ХОВ,
канд. юрид. наук, доцент кафедри теори права та конституцшного права, Полтавський юридичний тститут Нащонального юридичногоутверситету iменi Ярослава Мудрого, м. Полтава
Проанал1зовано вплив аграрной кризи тнця Х1Х ст. в Ростськт ¡мпери на виникнення державних земельних банюв - Селянського (1882 р.) та Дворянського (1885 р.), як1, на думку царського уряду, повинш були якщо не призупинити, то певною м1рою пом 'якшити його негативы насл1дки. Украшськ1 губерни в1дносилися до числа тих регютв ¡мпери, де м1сцев1 вгддглення обох банюв дгяли особливо активно, надаючи, в загальному г цглому позитивний вплив на концентрацт сшьськогосподарських уггдь в руках безпосередшх товаровиробник1в, тобто селянство.
Ключов1 слова: Селянський банк, Дворянський банк, кредит, шотека, прившейоваш i непрившейоваш стани.
Проблеми, пов'язаш з необхщнютю тдвищення ефективност сшьськогосподарського виробництва, завжди хвилювали людство незалежно вщ континенту чи окремо взятого регюну. Не е виключенням у цьому плаш й сучасна Укра!на, тим бшьше, що рослинництво 1 тваринництво мають тут тисячолггню юторда. Ця обставина, а також низка шших чинниюв, пов'язаних 1з реформуванням аграрного сектора нашо! держави, суттево актуал1зують
\ ¡Г°ш я И Ш1 /1 11 1 | 11 I ^к/ ■■
необхщшсть вивчення досвщу ринково! трансформацп аграрних вщносин, яка мала мюце на укра!нських землях Росшсько! 1мпери шсля скасування 1861 р. кршосного права та шших реформ 60-х рр. Х1Х ст. Йдеться, зокрема, про вивчення сощально-економ1чних передумов формування державних земельних банюв, яких, на жаль, в УкраАт нараз1 ще не юнуе.
Сучасна юторюграф1я (як в1тчизняна, так 1 заруб1жна) мае вагом1 результати у вивченш державного шотечного кредитування сшьськогосподарських товаровиробниюв Росшсько! 1мпери кшця Х1Х -
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
початку ХХ ст. У цьому план слщ вщзначити грунтовш працi таких iсторикiв держави i права, як Д. А. Батуринський, М. Я. Герценштейн, О. М. Головко, О. М. Зак, В. С. Кириченко, А. П. Корелш, Н. А. Проскурякова та ш. [1; 6-7; 12; 16-17; 21]. Ще бшьше наукових видань з проблем соцiально-економiчного розвитку украшських губернш на рубежi Х1Х-ХХ ст. е загальновiдомими, тому з огляду на обмежений обсяг дано! статп називати !х тут уявляеться недоцшьним.
Метою нашого дослiдження е з'ясування впливу аграрно! кризи кiнця
|\ ^ /I
Х1Х ст. на становлення державних установ довгострокового сшьськогосподарського кредиту на територи Наддшпрянсько1 Украши.
Iсторiя розвитку рiзних кра!н свггу нового i новiтнього часiв зайвий раз шдтверджуе факт закономiрностi криз на тому чи шшому етат функцiонування ринкового господарства. Якщо говорити про украшсью землi, якi до 1917 р.
перебували у складi Росшсько1 шпери, то, за свщченням Т. М. Слабченка, шсля
/ "*> Мч \\ V^J/^ I _ //ж^г^^'^я ,
скасування крiпосного права Украша пережила декiлька аграрних криз, а саме:
1862 - 1864 рр., 1870 - 1875 рр., 1879 - 1884 рр., 1893 - 1897 рр. [24, с. 16]. 1з
таким ранжиром аграрних криз можна, звичайно, посперечатися, однак
незаперечним е той факт, що наприкшщ Х1Х ст. Росшська iмперiя брала участь
«у двох свггових промислових i свiтовiй аграрнiй кризЬ» [9, с. 1].
Радянський дослщник аграрних криз А. В. Жданков визначив три етапи
аграрно! кризи кшця Х1Х ст.: I етап - 1881 - 1887 рр.; II етап - 1888 - 1895 рр.;
III етап - 1896 - 1900 рр. [Там само, с. 4]. Причиною аграрно! кризи наприкшщ
\ Jt"T? || а ш g1 7 1 ■ g 1 I 11 I
Х1Х ст. була революцiя у засобах транспорту, яка дозволила конкурувати на европейському ринку дешевому американському, росшському та шдшському зерну. До числа суттевих факторiв, якi прискорили й поглибили аграрну кризу в Росшськш iмперil, слiд вiднести перемщення центру виробництва зерна iз середньочорноземних губернш у швденш степовi та нижньоволзьк губерни, якi стали активно заселятися саме у 70-х i 80-х рр. Х1Х ст. Виробництво зерна у цих регюнах виросло настшьки, що вони «стали вщгравати найважливiше значення у виробництвi зерна в Укра1ш» [8. с. 90]. Що ж до центрально-
2
Тeорiя i nракmuка правознавства. — Bun. 1 (5) /2014 До 210^ччя Унiвeрсumemy
чopнoземнoгo pегioну, дo ягаго вщшсилися тpи губеpнiï Лiвoбеpежжя (Пoлтaвськa, Хapкiвськa i Чеpнiгiвськa) та тpи Пpaвoбеpежжя (Кшвська, Вoлинськa i Пoдiльськa), тo пiд впливoм ^изи нaйсклaднiшi ^щадь^-екoнoмiчнi умoви склалися на Пoлтaвщинi та Чеpнiгiвщинi, мешканщ яких знaхoдили зaсoби дo юнування майже виключнo у сфеpi сiльськoгoспoдapськoгo виpoбництвa.
У 1S94 p. кopеспoнденти Пoлтaвськoгo губеpнськoгo земства пoвiдoмляли, шр в Зiнькiвськoму пoвiтi oснoвнa маса селянства ледве виживае.
ГЧ 1\ Y . L
«Землi у нас мaлo, - читaeмo у вiдпoвiднiй кopеспoнденцiï, - i злиднi зoвсiм душать селян; бувае, шo чеpез гoлoд дехтo нaвiть кpaде чуже майш... Мoжливo ви спитаете: Чoму ж селяни не беpуть землю в opенду у ^мши^в... ? Пoмiшики мaлo i piдкo вiддaють в opенду, 6o нaйчaстiше oбpoбляють сaмi; а якщo i вiддaють ïï в opенду, тo, як пpaвилo, незpучну. Але i ïï для у^х не вистачае» [1S, с. 277]. 1з Koнoтoпськoгo пoвiту Чеpнiгiвськoï губеpнiï
/ » \\ I Чаай/^ ПгЩ^й/Л \
нaпpикiнцi Х1Х ст. гpупa селян звеpтaлaсь за дoпoмoгoю нaвiть дo уpяду, oписуючи у вiдпoвiднoму клoпoтaннi свoю спpoбу вийти з «безвих^^^ стaнoвищa за дoпoмoгoю вiдхoжих пpoмислiв i мюцевих зapoбiткiв. пpoте пoдoлaти безпpoсвiтнi злиднi виявилoся немoжливим» [22].
Як свщчить вiдпoвiднa статистика, скapги селян на умoви свoгo гoспoдapювaння тд час aгpapнoï кpизи були небезтдставними. Так, цiни на зеpнo як в у^ахнських губеpнiях, так i зaгaлoм в усiх pегioнaх eвpoпейськoï частини iмпеpiï з 1SS1 ш 1S96 pp. мали чiткo в^ажену тенденцiю дo зниження.
& Ж Ё шг ш/ 1 1 L ■ ш là Ж
Якшo в 1SS1 p. вoни складали в сеpедньoму пo 50 губеpнiям Рoсiï 9S кoп. за пуд зеpнa, тo в 1S96 p. - 45 гап. Виняткoм у цьoму плaнi е лише невpoжaйний 1S91 p., кoли цiнa на зеpнo зpoслa дo 1 ^6. 21 кoп. [S, с. 107]. Не бажаючи нести збитки, безпoсеpеднi тoвapoвиpoбники iз числа великих земельних власниюв неpiдкo звеpтaлись дo тагаго зaсoбу, як скopoчення пoсiвних плoщ. Усьoгo впpoдoвж oстaнньoгo двaдцятиpiччя Х1Х ст. у тpьoх губеpнiях Лiвoбеpежжя, де пaнувaлo пoмiшицьке гoспoдapствo латифунд^ь^го типу, плoшa пoсiвiв скopoтилaся iз 4 233,S тис. десятин у 1SS1 p. дo 3 945,3 тис.
3
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
десятин у 1901 р. [15, с. 85].
Головна причина скорочення плошд помщицьких земель полягала, на думку кореспондещпв Полтавського земства, «виключно у знецшенш у^е1 сшьськогосподарсько1 продукцй, а головним чином, у сильному падiннi цiн на зерно i збитковостi його вирощування... До того ж i збут продуклв е неможливим, бо на них немае шякого попиту...» [18, с. 242]. Якщо помщики в умовах кризи намагалися скоротити свою по^вну площу, то селяни, навпаки, прагнули ll розширити за рахунок розорення пасовищ та шших земель, адже лише збiльшення виробництва зерна могло врятувати !х вiд голоду. Економiст I. Левитський у 1883 р. про центрально-чорноземний регiон iмперil писав, що «тут розорано все, що можна. Подальше збшьшення площд орно1 землi неможливе без очевидно: шкоди садибним угiддям селян.» [14, с. 6].
Невдоволення умовами свого життя на рубежi 70 - 80-х рр. Х1Х ст.
охопило досить широк верстви тогочасного суспшьства, причому не лише iз
•»t /S \\ , _ /IГ"гг I
числа експлуатованих, але i привiлейованих станiв, до складу яких царське
законодавство вщносило дворян, чиновниюв, офiцерiв, купцiв, почесних громадян i духовенство. Вибух 5 лютого 1880 р. у Зимовому палащ, шдготовлений Степаном Халтурiним, а згодом (01.03.1881 р.) i вбивство народовольцями Олександра II свщчили про наявнiсть у кра1ш не лише економiчноl, але й полггично1 кризи. Царське оточення пропонувало рiзнi шляхи стабтзаци економiчноl i пол^ично1 ситуаци у державь У 1880 -1882 рр. один за одним змшювалися керiвники Мiнiстерства внутрiшнiх справ,
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
яке пiсля 1865 р. вiдiгравало в тогочаснiй Росiйськiй iмперil ключове значення. Врештi-решт, на початку 1882 р. керiвником цього вiдомства став, за визначенням П. А. Зайончковського, «реакцюнер i мракобiс» Д. А. Толстой [11, с. 190]. Саме за ча^в цього мшютра, людини ршучо1 й жорстко1, була реалiзована давня iдея оргашзаци довгострокового державного кредитування як непрившейованих (1882 р.), так i привiлейованих (1885 р.) сшьськогосподарських товаровиробникiв. Може виникнути запитання: чому уряд, який традицшно стояв на сторожi iнтересiв дворян, спочатку створив
4
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
Селянський, а вже по^м Дворянський шотечний банк? Досить чггку, на нашу думку, вщповщь на це запитання дав у 1881 р. гласний Харювського губернського земства Власовський: «Що ж можуть програти дворяни, -запитував вш сво1х опонещлв, - якщо селянам будуть надаш кошти купувати землю? Звюно, тшьки виграють, тому що з'являться новi конкуренти для придбання землi i збiльшення цiни» [23, с. 712]. Положення про селянський поземельний банк було затверджене царем 18.05.1882 р. [4]. У ст. 1 цього законодавчого акта зазначалося: «Селянський поземельний банк створено для полегшення селянам уЫх розрядiв способiв купiвлi землi у тих випадках, коли власники земель побажають !х продати, а селяни !х купити». Отже, за змiстом ще1 статп акт купiвлi-продажу повинен був здшснюватися на основi добровшьно1 угоди покупця i продавця, що цiлком вщповщало ринковим принципам господарювання. Зауважимо, що кредит селянам мй бути наданий
/¿г/^-7 Г! Д\ If
незалежно вiд рiвня потреби даного покупця у земельних упддях, тобто
/CTJM \\ ч«^ I _ I fiP&^/jX незалежно вiд того, якою е причина купiвлi даних угiдь: для потреб
виробництва продукцй чи з метою спекуляцй землею? Проте на практищ
вищезгадане Положення було реалiзоване майже через рiк, що було зумовлено
як оргашзацшно-техшчними, так i правовими потребами. Пiд останнiм слщ
розумiти необхiднiсть законодавчого регулювання переходу права власност на
землю, яку було куплено з допомогою Селянського банку, а також порядку
продажу земельних дшянок, заставлених у банку. Необхщно було розробити i
затвердити ще й Правила дiяльностi банку та його вщдшень [16, с. 233]. Лише у
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
травнi 1883 р. всi необхiднi для повноцiнного функцiонування Селянського поземельного банку правовi акти були схвалеш i вступили в дiю.
На початковш стади дiяльностi Селянського поземельного банку, тобто в 1883 р., було вщкрито 11 його мюцевих вщдшень, 7 з яких знаходилися на територй Наддншрянсько1 Украши: у Полтавськш, Чернiгiвськiй, Кшвськш, Подiльськiй, Волинськш, Катеринославськiй i Херсонськiй губернiях. У 1884 р. подiбнi вiддiлення з'являються в Тавршськш, а наступного, 1885 р., - в Харювськш губершях [16, с. 236]. Згiдно зi ст. 17 Положення розмiр позики
5
Тeорiя i nракmuка правознавства. — Buп. 1 (5) /2014 До 210^ччя Унiвeрсumemy
залежав вщ piзних фaктopiв, включаю чи pегioнaльнi oсoбливoстi кpaïни. «У будь-якoму paзi, - зaзнaчaлoсь у Пoлoженнi, - найбшьший poзмip пoзики не пoвинен у жoднiй мiсцевoстi пеpевишувaти 125 ^6. на кoжну наявну у сшьськш гpoмaдi a6o у тoвapиствi селян душу чoлoвiчoï стaтi, а за умoв пoдвipнoгo вoлoдiння - 500 ^6. на кoжнoгo oкpемoгo дoмoгoспoдapя» [20]. За бажанням клieнтa шзику мoжнa булo взяти на 24,5 po^ a6o на 34,5 po^. Згiднo зi ст. 45 Пoлoження шopiчний плaтiж oхoплювaв кiлькa склaдoвих: 1) 2,75 % зpoстaння кaпiтaлу; 2) сума, шo йшла на пoгaшення тiлa кpедиту, залежи вiд oбpaнoгo теpмiну (1 % ^и 24,5 piчнiй пoзицi та 0,5 % ^и 34,5 piчнiй); 3) витpaти на упpaвлiння бан^м та на фopмувaння зaпaснoгo катталу - 0,5 %. Отже, за prn пoзичaльник пoвинен був сплатити S,5 a6o 7,5 % залежш вiд теpмiну кpедиту. Згoдoм, у 1S95 p., за пpoпoзицieю Деpжaвнoï Ради булo встaнoвленo п'ять теpмiнiв надання пoзики, шo зумoвилo змшу i вiдсoткoвих стaвoк: 13 poкiв - 11,5 % piчних; 17 poкiв - 9,5 %; 26,5 poкiв - 7,5 %; 3S poкiв i 4 мiсяцi - 6,5 %; 51 prn i 9 мюящв - б %. Тенденщю дo зменшення вiдсoткoвoï ставки, а значить i poзшиpення мoжливoстей для двopян вигiднo пpoдaти свoï угiддя, булo пiдкpiпленo укaзoм цapя вiд б гpудня 1S9S p., яким булo нaкaзaнo пpoдoвжити теpмiн пoзики пpи зменшеннi вiдсoткiв за ^едит на 0,5 % [13]. У pora стoлипiнськoï aгpapнoï pефopми (14.10.1906 p.) вiдсoтки за надання ^едиту на 55 poкiв i б мюящв булo зниженo дo 4,5 % [3].
Забезпечивши для двopян гapнi умoви пpoдaжу свoïх земель, якi пiд час ^изи пpинoсили все менше i менше пpибуткiв, на пoчaтку S0-х pp. Х1Х ст.
\ Jt"Tf If в ш g1 71 ■ g Hill ^^
уpяд poзpoбив пpaвoву базу для пiльгoвoгo кpедитувaння тих землевласниюв iз числа пoмiснoгo двopянствa, як намагалися вижити без тaкoгo paдикaльнoгo спoсoбу як пpoдaж свoïх упдь. Пiсля тpивaлих дискусiй, якi мали мiсце у piзних мiнiстеpствaх та в Деpжaвнiй Рaдi впpoдoвж 1SS4 - пеpшiй пoлoвинi 1SS5 p., вщшвщний зaкoнoдaвчий акт булo пiдгoтoвленo, а 03.06.1SS5 p., пiсля схвалення йoгo цapем, акт уже нaбpaв силу зaкoну [5]. Дo кшця 1SS5 p. piшенням Miнiстеpствa фшан^в на пiдстaвi пoдaнь Ради банку в iмпеpiï булo вiдкpитo 13 вщдшень, з яких б здшснювали свoï oпеpaцiï на теpитopiï
6
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Утеерситету
украшських губернш, а саме: 21.12.1885 р. - Полтавське i Харювське; 22.12.1885 р. - Катеринославське, Тавршське (закрите 1887 р.), Чершпвське i Кшвське, яке обслуговувало також Волинську i Подiльську губернй. 31.01.1899 р. вiдкрилось Одеське вiддiлення, яке обслуговувало потреби дворянства Херсонсько! та Бессарабсько! губернiй [16, с. 418].
При заснуванш Дворянського банку прившейованим станам надавався кредит iз розрахунку 5 % рiчних вщповщно до державно! позики. Та вже в 1889 р., у розпал аграрно! кризи, рiчнi вiдсотки були знижеш з 5 до 4,5 %. Було
1\ /I
збiльшено також i максимальний термш позики з 48 рокiв i 8 мiсяцiв до 51 року i 9 мiсяцiв.
Схожiсть мети дiяльностi обох державних iпотечних банюв спричинило те, що органiзацiйно вони були повнютю вiддiленi лише кшька мiсяцiв. Уже невдовзi пiсля створення Дворянського банку !х став очолювати один управляючий. У бiльшостi украшських губернш мiсцевi вiддiлення обох державних шотечних банкiв також очолював один управляючий. Виняток становили хiба що мiсцевi вiддiлення в губернiях Правобережно! Украши, причому у випадку iз Дворянським банком усi вони обслуговувались одним, Кшвським вiддiленням [7, с. 285].
Як Селянський, так i Дворянський земельш банки в особi !х мiсцевих вiддiлень, чи не найактившше дiяли в Полтавськiй губернй, серед особливостей яко! була не лише наявнють тут тако! специфiчноl з багатьох точок зору сощально! групи як козацтво, але й концентращя найчисленшшо! (порiвняно з
'"х, § § я И /1 7 1 ■ I 1 1 в 1 I
iншими регiонами) категорй дрiбних землевласникiв з числа прившейованих станiв - 10 187 володшь згiдно даних земельного перепису 1877-1878 рр. [10, с. 439]. Зрозумшо, що не було випадковим i те, що перше в iмперil вщдшення Селянського поземельного банку було вщкрито саме в Полтавi. Про результати дiяльностi ще! шотечно! установи на Полтавщиш свiдчить, зокрема, статистика продажу дворянами й кушвля сшьськими станами земельних угiдь протягом друго! половини Х1Х ст. Так, якщо за шiсть рокiв (1878 - 1882), як передували кредитним операщям Полтавського вiддiлення, дворяни продали 83 818 дес., а
7
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
селяни купили 52 675 дес., то в наступш шють роюв (1883 - 1887) дворяни продали 104 801 дес. (на 50,3 % бшьше). Селяни ж купили 73 355 дес., тобто майже на 30 % бшьше. Впродовж 1893 - 1898 рр. дворяни продали вже 123 959 дес., а селяни за той же час купили 80 247 дес. [26, с. 81]. Отже, цшком очевидною е тенденщя до зростання продажу дворянами площд сво1х сшьськогосподарських угщь, тодi як сшьсью стани навпаки поступово збшьшували площу свого землеволодшня.
Пщ тиском малоземелля i безземелля, як в 1889 р. охоплювали загалом 74,3 % у^х господарств непрившейованих сташв Полтавщини [27, с. 81], селяни дуже хотiли купити бшьше земл^ однак прибутки вiд господарювання у низщ випадкiв не давали можливост гасити кредит i сплачувати iснуючi численнi податки. Наслiдком цих обставин були для багатьох кшенлв серйозш фiнансовi трудношi. Не випадково, очевидно, що саме в Полтавськш губернп
впродовж 1883 - 1895 рр. у селян було вадбрано за недошки найбiльше землi -
/ * \\ VJ^ I I\
38 745 дес. [2, с. 105]. 1ншою причиною виникнення проблем iз погашенням
кредш^в, якi сягали 90 % вартосп куплених угiдь, був низький рiвень
забезпечення покупцiв власною землею. Так, серед полтавських покупщв, яю в
1898 - 1900 рр. звернулися за допомогою до банку, 18,9 % не мали власних
угщь; 45,3 % мали до 1,5 дес.; 24,5 % - вщ 3 до 6 дес. i тшьки 6,0 % мали вщ 6
дес. i бшьше, тобто належали до середньо-забезпечених або заможних верств
полтавського села [25, с. 45]. Але слщ мати на уваз^ що серед кшещлв банку
поняття «безземельний» у бшьшост випадюв мало чисто формальний характер.
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
Про це писали т ж земськi економiсти, вказуючи, для прикладу, на факт надання кредиту одному селянину Кобеляцького повггу, який, як «безземельний», купив за сприянням банку 8 дес. земл^ У той же час його батько, з яким вш мешкав, мав 45 дес. власно1 землi [Там само].
Якщо мiсцевi вщдшення Селянського банку ставились до сво1х боржниюв досить суворо, вщбираючи землю у неспроможних платниюв кредиту при найменших порушеннях умов вщповщно1 угоди. 1накше застосовували до сво1х ктещлв кредитне законодавство представники Дворянського банку. Так,
8
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Утверситету
упродовж 1886 - 1900 рр. Полтавське вщдшення ще! шотечно! установи видало сво!м киентам 2 115 позик (88,3 % у^х кредитних заяв). До 1891 р. випадюв продажу заставлено! землi за несплату кредиту в непрившейованих станiв взагалi не було, а в наступи 10 рокiв у них було вщбрано лише 26 маетюв загальною площею 9 827 дес. [19, с. 106].
Загальний висновок з наведеного дае вс тдстави для твердження про виршальне значення внутрiшньо економiчних факторiв при формуванш
державного довгострокового iпотечного кредитування сшьськогосподарських
"у^¡¡^
товаровиробниюв. При всiх очевидних i не очевидних недолшах створення державного мехашзму кредитування виробникiв продукцi! рослинництва i тваринництва на територi! Надднiпрянсько! Укра!ни наприкiнцi Х1Х ст. мало позитивш наслiдки як для кредитних установ, так i для !х киенпв. Як результат - неухильне зростання валового виробництва сшьськогосподарсько! продукцi!
та зростання и якосп, що може бути предметом подальшого дослщження
/ ^ СлгТА \\ \ .1 ¡Н^^й'^А Га \
проблеми взаемовпливу державно! iпотеки на економiку i навпаки.
Список лггератури:
1. Батуринский Д. А. Аграрная политика царского правительства и Крестьянский поземельный банк / Д. А. Батуринский. - М., 1925. - 145 с.
2. Вдовин В. А. Крестьянский поземельный банк (1883 - 1895 гг.) / В. А. Вдовин. - М. : Госфиниздат, 1959. - 107 с.
3. Высочайше утвержденное 14 октября 1906 г. Положение Совета Министров «Об изменении и дополнении действующих относительно выпуска и погашений свидетельств Крестьянского поземельного банка узаконений // Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3-е. - Т. XXVI. - СПб., 1906. - № 28417.
4. Высочайше утвержденное мнение Государственного Совета «О порядке совершения крепостных актов на покупку земельных участков, приобретаемых при содействии Крестьянского поземельного банка» // Полное собрание законов Российской империи. Собр. III. - СПб., 1883. - № 1453.
5. Высочайше утвержденное Положение о Государственном дворянском земельном банке // Полн. собр. законов Российской империи. Собр. 3-е. - Т. V. - СПб., 1885. - № 3016.
6. Герценштейн М. Я. Аграрный вопрос: Национализация земли. Крестьянский банк. Выкупная операция / М. Я. Герценштейн. - М., 1906. - 190 с.
7. Головко О. М. Фшансова адмшютращя Росшсько! 1мперп в Укра!ш (кшець XVIII -початок XX ст.): юторико-правове дослщження : моногр. / О. М. Головко. - X., 2005. - 448 с.
8. Егизарова Н. А. Аграрный кризис конца XIX века в России / А. Н. Егизарова. -[М.], 1959. - 191 с.
9. Жданков А. В. Изменения условий сельскохозяйственного производства в Европейской части России конца XIX века под влиянием аграрного кризиса / А. В. Жданков. - Л., 1976. - 35 с.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) / 2014
До 210^ччя Ушверситету
10. Зайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в. / П. А. Зайончковский. - М., 1978. - 311 с.
11. Зайончковский П. А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г. / П. А. Зайончковский. - М., 1958. - 469 с.
12. Зак А. Н. Крестьянский банк (1883 - 1910 гг.) / А. Н. Зак. - М., 1911. - XII, 607 с.
13. Именной высочайший указ, данный Министерству финансов. «О понижении платежей заемщиков Крестьянского поземельного банка» // Полн. собр. законов Российской империи. Собр. 3-е. - Т. XVIII. - № 16161.
14. Историко-статистический обзор промышленности России / под ред. Д. А. Тимирязева. - Т. 1: Сельскохозяйственные произведения, огородничество, садоводство и домашние животные. Горная и соляная промышленность. - СПб., 1883. - 366 с.
15. Карнаухова Е. С. Размещение сельского хозяйства России в период капитализма (1860 - 1914 гг.) / Е. С. Карнаухова. - М., 1951. - 215 с.
16. Кириченко В. €. Установи довгострокового кредиту у Росшськш iмперii в Укра'1'ш (друга половина XIX - початок XX ст.): юторико-правове дослщження [моногр.]. - X., 2010. - 688 с.
17. Корелин А. П. Сельскохозяйственный кредит в России в конце XIX - начале XX в. / А. П. Корелин. - М., 1988. - 262 с.
18. Обзор сельского хозяйства в Полтавской губернии за 1894 год. По сообщениям корреспондентов. - Полтава, 1895. - 318 с.
19. Павловский И. К истории Полтавского дворянства / И. Павловский. - Полтава, 1907. - 236 с.
20. Положение о Крестьянском поземельном банке // Полное собрание законов Российской империи. Собр. 3-е. - Т. II. - СПб., 1882. - № 894.
21. Проскурякова Н. А. Земельные банки Российской империи / Н. А. Проскурякова. -М., 2002. - 518 с.
22. Росшський державний юторичний архiв. - Ф. 391. - Оп. 3. - Спр. 1576: «О переселении крестьян Черниговской губернии в Сибирь». - Арк. 71.
23. Сазонов Г. Обзор деятельности земств по сельскому хозяйству / Г. Сазонов. -СПб., 1896. - Т. 2. - 821 с.
24. Слабченко Т. До ютори аграрних криз на Укра'Ы / Т. Слабченко // Записки Одеського наукового при У. А. Н. товариства. Секщя сощально-юторична. - [Одеса], 1928. -№ 2. - С. 3-24.
25. Статистический ежегодник Полтавского губернского земства на 1902 год. -Полтава, 1902. - 76, 315, 252 с.
26. Статистический ежегодник Полтавского губернского земства на 1904 год. -Полтава, 1904. - 116, 178 с.
27. Статистический ежегодник Полтавского губернского земства на 1912 год. -Полтава, 1916. - 119, 215, 130 с.
Селихов Д. А. Аграрный кризис в Российской империи конца Х1Х в. как фактор влияния на возникновение государственных земельных банков в губерниях Надднепрянской Украины.
Проанализировано влияние аграрного кризисна конца Х1Х в. в Российской империи на возникновение государственных земельных банков - Крестьянского (1882 г.) и Дворянского (1885 г.), которые, по мнению царского правительства должны были если не приостановить, то по крайней мере, смягчить его негативные последствия. Украинские губернии относились к числу тех регионов империи, где местные отделения обеих банков действовали особенно активно, оказывая, в общем и целом, положительное воздействие на концентрацию сельскохозяйственных угодий в руках непосредственных товаропроизводителей, т. е. крестьянства.
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
Ключевые слова: Крестьянский банк, Дворянский банк, кредит, ипотека, привилегированные и непривилегированные сословия.
Selikhov D. А. Agrarian Crisis in Russian Empire at End of XIX as Factor of State Land Banks' Origin in Dnieper Ukraine Provinces.
Influence of agrarian crisis at the end of the XIX th century in the Russian Empire on the origin of state land banks, Peasants' (1882) and Nobles' (1885), which according to the imperial government were meant if not stop but at least soften its negative consequences, has been analyzed. Ukrainian provinces were thought as those regions of the Empire where local divisions of both banks were especially active, positively influencing, by and large, on concentration of agricultural land in the hands of direct producers. i. e. of peasants.
Key words: Peasants' bank, Nobles' bank, credit, mortgage, privileged and non-privileged
classes.
Розширена анотащя статп СЕЛ1ХОВА Д. А. «Аграрна криза в рос1йськ1й iMnepii' кiнця Х1Х ст.
як фактор впливу на становлення державних земельних баикчв у губернiях наддншрянськоУ Укра'ши»
Selikhov D.A., Candidate of Law, Associate Professor, Poltava Law Institute of Yaroslav the Wise National Law University, Poltava
An extended abstract of a paper on the subject of: Agrarian Crisis in Russian Empire at End of XIX as Factor of State Land Banks' Origin in Dnieper Ukraine Provinces
Problem setting. Influence of agrarian crisis at the end of the XlX-th century in the Russian Empire on the origin of State Land Banks, Peasants' (1882) and Nobles' (1885), which according to the Imperial Government were meant if not stop but at least soften its negative consequences, has been analyzed. A direct result of the agrarian crisis in the Russian Empire at the end of the XlX-th century was a decrease in market prices of cereals which made the lion's share of both landlords and peasants' profits. But if marketability of produced by underprivileged classes' farms cereals was minimal at that time, then produced by landlords' economies on the contrary - maximum. In any case, the agrarian crisis had a rather negative impact on the financial position of all classes which had direct relevance to the agricultural sector of the country's economy. In some cases, this led to unprofitability of landlords' economies. It is the interests of this category that the Government was guided in dealing with an issue of opening the Peasants' and especially the Nobles' Land Bank. Obviously, there was no coincidence that first local offices of the Peasants' Land Bank were opened in Ukrainian provinces, which at that time included also Poltava province where in April, 1883 lending operations were started by the first local office of the aforementioned mortgage institution in the Empire. During initial period of the Peasants' Bank's activity, i.e. since 1883, seven of the eleven local offices were opened in Ukrainian provinces, namely in Poltava, Chernihiv, Kyiv, Volyn, Yekaterynoslav and Kherson. Soon, offices in Taurida (1884) and Kharkov (1885) provinces began their work. Annual interest rates on the Bank's loans have every reason to be considered satisfactory because they are favorably (7,5-8.5%) differed from ones practiced by local moneylenders (15-20%) from year to year. Significant difference in terms of the loan in both banks was the fact that Nobles' Bank rarely practiced such an extreme measure to combat debtors as confiscation of faulty payers' land whereas it was commonplace for Peasants' Bank which put the privileged and underprivileged social groups at a disadvantage in the market of goods and services.
Conclusions of the research. The conclusion of the article can be summarized as follows: Ukrainian provinces were thought as those regions of the Empire where local offices of both Banks were especially active, positively influencing, by and large, on concentration of agricultural land in the hands of direct producers, i.e. peasants.
Key words: Peasants' Bank, Nobles' Bank, credit, mortgage, privileged and underprivileged classes.
