CC BY
84
УДК 338.434:94 (470+571) «18» Д. А. Сел1хов,
канд. юрид. наук, доцент Полтавського юридичного Iнституту Нацюнального утверситету «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Полтава
СШЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ КРЕДИТ У СИСТЕМ1 ЗЕМСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ (НА ПРИКЛАД1 ПОЛТАВСЬКО1 ГУБЕРНП К1НЦЯ Х1Х -
ПОЧАТКУ ХХ СТ.)
Проаналiзованi види сiльськогосподарського кредиту в системi земського самоврядування, який iснував у Полтавськш губернп кiнця XIX - початку ХХ ст. у грошовш i товарнiй формах. Розкритi найважливiшi напрямки взаeмодГi державних органiв, земського самоврядування й кооперативних оргашзацш у кредитуванш безпосереднiх товаровиробникiв продукцп рослинництва i тваринництва, а також у полшшенш якостi сiльськогосподарських угiдь.
Ключовг слова: кредит, сшьське господарство, земство, мелюращя, прокатнi пункти, товаровиробники.
Загальновiдомим е факт, що в сучаснiй Укршш мiсцеве самоврядування ще не повною мiрою задовольняе рiзноманiтнi потреби свое'1 громади. Це стосуеться всiх сфер життедiяльностi суспiльства, включаючи, звичайно, й економшо-правову. Значний досвiд щодо розв'язання невiдкладних проблем мешканцiв певного репону було накопичено в Укршш на рубежi XIX - XX ст., коли такий суспшьний феномен як земство, не обходило своею увагою жодно'1 соцiально-економiчноi проблеми. Як не дивно сьогодш це звучить, але земсью органи пiсля свого оргашзацшного становлення в 1865 р. займалися навггь такою на перший погляд нехарактерною для мюцевого самоврядування дiяльнiстю, як органiзацiя для сiльськогосподарських товаровиробниюв товарно-грошового кредиту. Iсторiя банювського й кооперативного кредиту в колишнш Росiйськiй iмперii кiнця XIX - початку XX ст. представлена багатьма працями правознавщв та економютсв, серед яких вирiзняються дослiдження М. Я. Герценштейна, О. М. Головка, В. В. Гончаренка, А. Н. Зака, В. С. Кириченка, А. О. Пантелеймоненка, Н. А. Проскуряково'1, [Див.: 7 - 9; 12; 14; 23] та ш. Стосовно земських кредшив, то це питання ще не було в центрi уваги дослщниюв. 1шлося лише про окремi сюжети, пов'язанi з дiяльнiстю земства по створенню кредитних спiлок [Див.: 3; 15] зпдно iз законодавчими актами вщ 5 червня 1895 р., 7 червня 1904 р. та 21 червня 1910 р., якими, власне, й регулювалася дiяльнiсть найрiзноманiтнiших кредитних установ. Серед останшх чшьне мiсце належало кредитним товариствам i земським касам дрiбного кредиту.
Метою ще'1 публшацп е аналiз дiяльностi земських установ (на прикладi Полтавсько'1 губернп) по забезпеченню сшьськогосподарських товаровиробникiв необхiдними кредитами (в товарнш або грошовiй формах) для розв'язання тих чи шших проблем, життево важливих для мешканцiв краю.
Об'ектом дослщження Полтавська губернiя XIX - початку XX ст. обрана не випадково, адже Полтавське земство, за переконанням такого авторитетного росшського юторика, як А. М. Анфiмов, не мало собi рiвних [1, с. 151] з погляду вивчення як умов сшьськогосподарського виробництва, так i ефективносп свое'1 рiзноплановоi роботи серед мюцевого населення. До перших форм кредитування земством дрiбних товаровиробникiв слщ вiднести створення в 1881 р. спещального фонду «Олександрiвський каттал» при Полтавськш губернськш управi. Його фундаментом послужили кошти (75 000 крб), видшеш губернським земством для купiвлi у великих землевласникiв
сшьськогосподарських упдь i перепродажу 1'х дрiбними дiлянками безземельним i малоземельним селянам. Кредит надавався не бшьше як на 10 роюв [20, с. 103], вщсотки по яких не перевищували тогочаснi показники Державного банку, тобто 6 % рiчних. При цьому зпдно зi Статутом цього Фонду, затвердженого губернським земством у 1882 р., земельна дшянка на одного домогосподаря не повинна була «перевищувати 6 дес., включаючи i його власну землю [22, с. 13].
Проте особливих успiхiв у справi забезпечення сшьсько! бiдноти землею за допомогою вищезгаданого земського катталу досягти не вдалось. За 33 роки, що минули з часу його функщонування, на кошти «Олександрiвського катталу» було куплено лише 5 509 дес. земл^ яка була подшена мiж 30 товариствами покупщв i 990 окремими домогосподарями 19 населених пунктсв у 12 пов^ах Полтавсько! губернп [20, с. 10]. Основною причиною таких незначних успiхiв було те, що з появою на теренах Полтавського регюну в 1883 р. мюцевого вiддiлення Селянського поземельного банку, з допомогою якого можна було купити значно бшьшу дшянку земл^ у непривiлейованих сташв з'явилося бiльше можливостей по розширенню свого землеволодiння. Однак iнтерес до земського катталу в селян все ж залишався, адже, на вщмшу вщ Селянського банку, Статут «Олександрiвського катталу» не передбачав внесення при оформленн кредиту задатку, якого сшьська бiднота зазвичай не мала. Так чи шакше, але станом на 1915 р. цей Фонд суттево зрю, сягнувши 254 00 крб.
У роки вшни, врахувавши певн умови, Полтавськi губернськi земськi збори внесли деяю змiни до Статуту «Олександрiвського катталу», змiст яких зводився до такого: а) кутвлю великих дшянок землi за рахунок цього Фонду для перепродажу селянам дрiбними дшянками припинити; б) надалi купувати лише дрiбнi дiлянки - до 18 дес. виключно в оаб, яю виселялися за меж губернп; в) куплет дiлянки продавати лише постраждалим вiд вiйни 1914-1915 рр. швалщам або родинам за собiвартiстю. Не зазнали змш таю ключовi положення Статуту, як видшення площi дшянки окремому домогосподаревi - до 6 дес. i встановлення строку кредиту - не бшьше 10-ти роюв [22, с. 13].
Виходячи з того, що кредит - це «вщносини у зв'язку з передачею грошей або матерiальних щнностей у тимчасове користування за умови 1'х повернення» [28, с. 387], досить поширеною формою кредитування сшьськогосподарських товаровиробниюв органами земського самоврядування можна назвати дiяльнiсть земських складiв i прокатних пунктiв. Першi склади, на яких Рентам пропонували переважно товари сшьськогосподарського призначення, на територп Наддтпрянсько! Украши, включаючи й Полтавщину, з'явились у 80-х роках Х1Х ст. Так, 1889 р. було вщкрито такий склад у Полтав^ 1890 р. - у Кременчущ i Прилуках, 1891 р. - у Кобеляках, 1892 р. - в Миргород^ 1893 р. - в Гадячi й Ромнах, 1894 р. - в Переяславi й Лохвищ, 1896 р. - в Пирятин [13, с. 20].
У 1891 р. Полтавське губернське земство виршило надавати пов^овим земствам безвщсоткову позику - до 3000 крб на повт Таким чином, у 1895 р. вже ва 15 пов^ових земств мали таю склади. Спочатку вщповщш товари вщпускалися виключно за го^вку. Не маючи на ме^ одержання прибутку, а лише забезпечення безперебшно'1 роботи складу, тобто покриття оргашзацшних витрат на його утримання, земщ зверх цiни товару робили надбавку в межах 3 - 20 % його вартосп. «Коли ж склад продае товари з метою демонстрацп нових знарядь пращ або насшня серед населення, - говорилось у вщповщних рекомендащях Московського агрономiчного зЧ'зду (1901 р.), - то можливий продаж i по заго^вельнш цiнi i навiть нижче й» [2, с. 191]. Починаючи з 90-х роюв Х1Х ст. розширився продаж товарiв у кредит, а продаж за гот1вку скоротився. При кредитуванш клiент одержував товар на пiдставi поручительства особи, якiй керiвництво складу цiлком довiряло. Згiдно з юнуючим на той час законодавством борги ^ента земського складу квалiфiкувалися як приватнi, що, на думку земщв, значно ускладнювало процес 1'х стягнення [10, с. 198].
У роки столитнсько'1' аграрно'1' реформи своерщною формою кредиту була дiяльнiсть прокатних пунктiв. Iнiцiативу щодо них виявило Головне управлшня землевпорядкування i землеробства (ГУЗ i З), за рахунок якого вл^ку 1910 р. в Полтавському повiтi було обладнано 6 прокатних пункпв, де селянам пропонувалися куколевiдбiрники, сiвалки, чотирилемiшнi плуги, культиватори та деяю iншi товари. Восени того ж року у вщповщь на запит мюцевого населення пов^ове земство вирiшило поповнити цi прокатш пункти сво'1'ми товарами: кiльцевим катком, боронами типу «Липа», соломорiзкою, кукурудзяною молотаркою, вiялкою селянського типу й боронами, «яю у селян дуже низько'1 якостi, якщо не сказати про !х повну непридатшсть» [21, с. 18]. Та чи не найбшьшого поширення прокатнi пункти набули в перюд контролю над ними створених за допомогою земства сшьськогосподарських товариств - своeрiдних кооперативних об'еднань безпосереднiх товаровиробникiв - з метою задоволення рiзноманiтних потреб у виробницга i збутi продукцп рослинництва i тваринництва. Цi об'еднання були оргашзоваш майже при кожному сiльськогосподарському товарисга з метою «пропаганди полiпшених сшьськогосподарських машин i полегшення користування тим особам, яю не мали можливосп купувати 1'х у власшсть..» [13, с. 109]. Станом на 1913 р. в розпорядженш 207 сшьськогосподарських товариств Полтавсько'1' губернп були: 381 авалка, 206 куколевiдбiрникiв, 429 знарядь для оброб^ку грунту, 12 зернозбиральних машин, 19 молотарок, 67 соломорiзок, 123 обприскувачi, понад120 одиниць шших машин i знарядь працi [16, с. 110]. Наприклад, авалками, за допомогою яких було зааяно 8 262 дес. орно'1' землi, в 1912 р. скористалися 3 435 оаб.
Умови користування машинами i знаряддями пращ були, звичайно, рiзними. При передачi товариству певно'1' техшки земство обов'язково вказувало умови оренди. Найчаспше члени сiльськогосподарського товариства сплачували за користування техшкою кошти, як втрое-четверо були нижчими вiд тих, як мусили вносити пересiчнi громадяни. Сплаченi орендарями кошти за знаряддя пращ, як належали земству, дшилися порiвну мiж товариством i земством. «У деяких випадках земство (наприклад Миргородське) вщпускае машини товариству безкоштовно iз зобов'язанням утримувати, страхувати й ремонтувати '1'х», - читаемо в повщомленш земського економiста Т. В. Зенченка [13, с. 116].
На початку ХХ ст. Полтавське губернське земство практикувало таку форму кредиту, як надання безвщсоткових позик пов^овим земствам для боротьби з ярами, тсками, для осушення бол^ у басейнах рiчок Оржиця, Супш, Трубiж та ш. Зрозумiло, що цей кредит теж мав яскраво виражене сшьськогосподарське спрямування, про що йшлося у постановi губернських земських зборiв вiд 8 грудня 1908 р. [17]. Починаючи з 1909 р., коли, власне, й розпочались активш роботи в Полтавськш губернп з осушення болгг, близько половини вах витрат брав на себе Вщдш земельних полiпшень Головного управлiння землевпорядкування i землеробства, який, починаючи з 1910 р., щорiчно публiкував результати сво'1'х робiт окремою книгою [6].
У 1915 р. Полтавським губернським земським зборам було подано доповщь управи пщ символiчною назвою «Про стан роб^ по осушенню бол^ у Полтавськiй губернii i необхiднiсть лiквiдувати борги, якi накопичилися за пов^овими управами» [22, с. 127-131]. У нш повiдомлялося про згоду Вщдшу земельних полiпшень перерахувати Полтавському земству 35 000 крб для мелюративних роб^ у 1916 р. Одночасно губернська управа вимагала вщ повггових земств якнайшвидше погасити заборговашсть по мелiоративному кредиту за попереднш перiод [22, с. 131]. Поступово на Полтавщинi було створено систему установ та оргашзащй, що реалiзували плани земства щодо полшшення (у той чи iнший споаб) якостi сiльськогосподарських угiдь. У 1915 р., наприклад, у губернп вщповщну роботу провадили таю тдроздши, як полтавська пошукова партiя Вiддiлу земельних полшшень ГУЗ i 3, пдротехшчна органiзацiя Полтавського губернського земства, оргашзащя Полтавського губернського земства з мелюрацп, гiдротехнiчна частина при Харкiвсько-Полтавському управлшш землеробства й державного майна, Вщдш по
обстеженню бол^ при arp0H0Mi4H0My вiддiленнi Полтавського губернського земства, спещалют по кyльтyрi болiт при державному iHcneKTopi сшьського господарства, тщано-ярова партiя департаменту люництва.
Для координацп всiх цих робгт у 1915 р. при Полтавському земствi було створено Мелюративний комiтет Полтавсько1 губернп, виконавчим органом якого стало бюро, на утримання якого в 1916 р. було видшено 6 000 крб [19, с. 59].
Беручи до уваги наявшсть у регюш значно'1' площi тщаних земель (86 185 дес.) i ярiв (3 262 дес.), деяю з вищезгаданих пiдроздiлiв вели певну роботу по боротьбi i3 цим лихом. Згiдно з даними, в 1900 - 1915 рр. було залюнено до 300 ярiв [19, с. 55]. Фшансування цих роб^ здiйснювалося за рахунок як кредипв губернського, так i кош^в повiтових земств. У 1911 р., примiром, губернське земство надало безвщсотковий кредит для боротьби з ярами в 10-ти пов^ах, сума якого становила 3 400 крб (25,7 %), тодi як повiтовi земства зi свого бюджету видiлили 9 795 крб (74,3 %). Разом це склало 13 195 крб, що становило в середньому 388 крб на один яр, або 724 крб на одну десятину змщнено1 землi [17, с. 145].
Проте дiяльнiсть Полтавського земства не обмежувалася вищезазначеними видами кредитив. Ще в першi пореформеш десятилiття тсля 1861 р. в Полтавському земствi час вiд часу обговорювалося питання про заснування земського банку, в якому сiльськогосподарськi товаровиробники могли б одержувати на випдних умовах потрiбнi 'м кредитнi ресурси. Певний досвщ видачi останнiх Полтавське земство вже мало. 1деться не лише про дiяльнiсть фонду «Олександрiвський каттал», а й про так званий посередницький кредит. Так, зпдно з реформованим у 1894 р. Статутом Держбанку слщ було «поставити банювський кредит у такi умови, за яких вiн надавав би допомогу однш з найважливiших груп населення - дрiбномy землевласниковi i дрiбномy промисловцевi, а також дрiбним посередникам у торпвлЬ» [5, № 10767]. Вщповщно до щв1 тези Державним банком було введено таку операщю, видача кредипв через посередникiв, у чист яких земству вiдводилася головна роль. Шсля обговорення порядку видачi позик у повiтових земствах губернсью земськi збори в 1897 р. затвердили схему видачi кредитiв: (1) губернське земство звертаеться до мюцевого вiддiлення Державного банку з проханням видати певну суму з метою подальшого кредитування дрiбних товаровиробникiв через повiтовi земства; (2) щомiсячно повiтовi земства iнформyють губернське про видаш кредити, а це земство, у свою чергу, зв^уеться перед Держбанком.
Для проведення кредитних кооперацiй Полтавське губернське земство просило керiвництво Держбанку надати в його розпорядження 200 000 крб, але одержало лише половину ще'' суми. Iншi повiтовi земства (Гадяцьке, Кременчуцьке й Миргородське) вщмовилися виступати в ролi посередниюв, а Костянтиноградське вирiшило органiзyвати такий кредит без посередництва губернського земства. Середнш розмiр одше1 позички в 11 пов^ах, де протягом 1899 - 1901 рр. мали мюце таю кредитш операцп, коливався вщ 5 до 600 крб.
Цiкавi данi були одержат губернським земством щодо соцiального складу отримyвачiв кредиту. За згаданi роки серед користyвачiв такого кредиту селян було 305 оаб (30,5 %), козакiв - 480 (48,0 %), мiщан i кyпцiв - 164 (16,4 %), нижнiх чинiв - 9 (0,1 %), дворян, чиновниюв i рiзночинцiв - 43 (5,0 %). Загальна сума виданих за цей час кредштв склала 62 840 крб, або 63 крб на одну позичку [27, с. 153].
Однак така схема земства не задовольняла користyвачiв, що й викликало на початку ХХ ст. новий спалах дискусш щодо заснування власного банку. Особливо активна полемша iз цього питання точилася в переб^у роботи Мюцевих ком^е^в з потреб сiльськогосподарськоi промисловосп, створених урядом у 1902 р. для вивчення пропозицш мюцевих оргашв влади й земського самоврядування з метою розроблення нового аграрного законодавства. Варто вщзначити, що Особлива нарада з потреб сiльськогосподарськоi промисловосп, яка в 1902-1905 рр. працювала тд керiвництвом голови Ком^ету Мiнiстрiв С. Ю. Вгтте, в березнi 1902 р. свою роботу розпочала саме з обговорення проблеми дрiбного народного кредиту [26, с. 26].
Восени 1902 р. спещальна комiсiя, обрана економiчною нарадою Полтавського губернського земства, тдготувала проект Статуту банку Полтавського земства. Головш цiлi цього банку: (а) надання населенню губернп можливостей зручно й безпечно розмщувати сво! кошти для !х зростання за рахунок вщсотюв i (б) залучення мюцевих громадських i приватних коштсв з метою задоволення потреб сшьського населення в дешевому й загальнодоступному кредита Керувати цieю установою повинш були губернськi земськi збори, а безпосередне управлiння здiйснювала губернська земська управа.
Вщповщна структура мала iснувати й у межах кожного пов^у. Саме повiтовi земськi збори й управи володши компетенцieю визначати розмiр вщсотюв за кредит на такi цш, як: (а) купiвля землi, (б) шотечний кредит за рахунок «Олександрiвського катталу», (в) кредит на кутвлю землi без 1! застави для забезпечення позики, (г) кредит на розширення площi малих садиб тощо. Окрiм цього, Статутом передбачалося надання кредиту на мелюративш потреби, кредит промисловий, речовий i грошовий; кредит кустарям на оренду землi цшими громадами, а також видача позик тд майбутнiй урожай [24, с. 138].
Ознайомившись iз запропонованим проектом, деяю земства не пiдтримали шщативи щодо заснування власного банку, мотивуючи свою позицiю тим, що функцп передаточно! шстанцп можна покласти на губернську й повiтовi управи без створення для цього особливо! установи [11, с. 143]. Хоча Полтавському губернському земству створити власний банк не вдалося, обговорення тако! актуально! проблеми, як дрiбний кредит для дрiбних товаровиробниюв, усе ж дав певш результати. Цьому сприяла публшащя закону вщ 7 червня 1904 р., за яким установам дрiбного кредиту надавалися новi можливосп для !х подальшого розвитку. У ньому знайшлося мiсце i для безпосередньо! кредитно! дiяльностi земських установ, яким вщтепер дозволялося видавати позики на кутвлю землеробського й ремюницького швентаря i здiйснювати стягнення за кредитами [4, № 24737].
Шсля 1904 р. в губершях iз земським самоврядуванням, включаючи й Полтавщину, почали створювати земськi каси дрiбного кредиту. Станом на 1912 р. у Полтавськш губерни було органiзовано 5 пов^ових земських кас - Золотошська, Зiнькiвська, Миргородська, Лубенська й Хорольська, баланс яких становив 1 245 200 крб. Кожна каса встановлювала сво! вщсотки за наданi кредити (найчаспше це були 8-10 % i тiльки Миргородська вимагала 7 %). У бшьшосп випадкiв ^енти своечасно розраховувалися й не мали борпв, якi потрiбно було стягувати з допомогою полщп. Питома вага прострочених позик у середньому по 5-ти касах не перевищувала 10 % уае! суми [16, с. 62]. 1снування заборгованостi земцi пояснювали тим, що правильно визначити кредитоспроможшсть позичальника виявилося досить складно. Найчаспше кредити видавалися тсля пред'явлення довщки волосного правлiння щодо майнового становища ^ента, якi, мабуть, не завжди були об'ективними. Якщо порiвняти вщсотки за кредитами в земських касах i в приватних оаб, де вщповщний середнiй показник складав 15 % [25, с. 48], то слщ визнати, що кредити земських кас були випдшшиими для малозабезпечених верств населення.
З усього наведеного можна зробити висновок, що саме поняття «сшьськогосподарський кредит» у конкретно-юторичних умовах функщонування земського самоврядування на украшських землях Росшсько! iмперii кшця Х1Х - початку ХХ ст. е надзвичайно багатогранним.
Традицiйне уявлення про кредит як використання грошових ресурав суб'ектами цивiльно-правових вiдносин не повною мiрою вiдповiдае обставинам, що мали мюце в нашiй кра!ш зi скасуванням у 1861 р. кршосного права, пiсля земсько! реформи 1864 р. й реалiзащi вщповщних законодавчих актiв, якi впорядковували всю пал^ру тогочасних кредитних вiдносин. Поряд iз грошовим кредитом для сшьськогосподарських товаровиробникiв (особливо з числа непрившейованих станiв) важливу економiчну роль ввдграли товарнi кредити (машини, механiзми i знаряддя працi), а також кредити земства, спрямоваш на полiпшення якосп сiльськогосподарських угiдь (мелiорацiя й боротьба з
ерозieю орних земель). Перспективним з погляду подальшого дослiдження специфiки земських кредипв е, як вбачаеться, з'ясування оргашзацшно-нормативного забезпечення кредитними ресурсами вiтчизняного кустарного виробництва в перюд функцiонування в кра'ш земського самоврядування.
Список лтератури: 1. Анфимов А. М. Крупное помещичье хозяйство Европейской России (Конец Х1Х-начало ХХ века): моногр. / А. М. Анфимов. - М.: Наука, 1969. - 393 с. 2. Веселовский Б. История земства за сорок лет. - [Т. 2]: моногр. / Б. Веселовский. - СПб.: Изд-во О. Н. Поповой, 1909. - 703 с. 3. Власенко В. М. Про вщносини земства i кредитно'' кооперацп в Черншвськш губернп / В. М. Власенко // Оверянський л^опис. - 1996. - № 4.-С. 73-80. 4. Высочайше утверждённое Положение об учреждениях мелкого кредита // ПСЗ Рос. импер. - [Собр. 3-е. - Т. XXIV]. - СПб., 1904. - № 24737. 5. Высочайше утвержденный устав Государственного банка // ПСЗ Рос. импер. - [Собр. 3-е. - Т. XIV]. - СПб., 1894. -№ 10767. 6. Г.У.З. и З. Отдел земельных улучшений: год первый. - СПб: Б. и., 1910.- 407 с.
7. Герценштейн М. Я. Харьковский крах: По поводу злоупотреблений в Харьковском земельном и торговом банках: моногр. / М. Я. Герценштейн. - СПб.: Слово, 1903. - 202 с.
8. Головко О. М. Фшансова адмшютращя Росшсько'' iмперii в Укрш'ш (кшець XVIII -початок ХХ ст.): юторико-правове дослщження: моногр. / О. М. Головко. - Х.: С1М, 2005.
- 412 с. 9. Гончаренко В. В. Кредитна кооперащя: форми економiчноi самодопомоги сшьського i мюького населення у свт та в Укрш'ш (теорiя, методолопя, практика): моногр. / В. В. Гончаренко - К.: Глобус, 1998. - 330 с. 10. Дешевый М. С. Очерки деятельности земских сельскохозяйственных складов. - [Очерк 2-й: Деятельность земских сельскохозяйственных складов Полтавской губернии] / М. С. Дешевый. - Тип. насл. Шенфельда, 1917. - 48 с. 11. Журналы Хорольского земского собрания XXXIX созыва Заседаний 15, 16 и 17 сентября 1903 года (с приложениями). - Хорол: Тип. Л. Р. Затуренского, 1904. - 255 с.; 107 с. 12. Зак А. М. Крестьянский поземельный банк. 1883-1910 гг.: моногр. / А. М. Зак.- М.: Скорепечатня А. Н. Левенсон, 1911. - ХП, 607 с. 13. Зенченко Т. В. Малорайонные сельскохозяйственные общества Полтавской губернии: моногр. / под ред. Ю. Ю. Соколовского (Полтав. губерн. земск. агронома) / Т. В. Зенченко.
- Полтава: Изд-е журн. «Хуторянин», 1914. - 318 с. 14. Кириченко В. С. Установи довгострокового кредиту Росшсько'' iмперii в Укршш (друга половина Х1Х - початок ХХ ст.): юторико-правове дослщження: моногр. / В. С. Кириченко. - Х.: Контраст, 2010. -688 с. 15. Краснтова О. М. Роль рiзних факторiв у витратах Полтавського земства на сшьськогосподарсью потреби (кшець Х1Х - початок ХХ ст.) / О. М. Красикова // Економша Укра'ни: матер. наук.-практ. конф.; Полтава, 26-27 кв^ня 2005 р. - Полтава: П1Б МНТУ, 2005. - С. 21-27. 16. Отчет о деятельности учрежденный мелкого кредита Полтавской губернии в 1912 году // Журн. Полтав. губерн. присутствия. - 1914. - № 1. - С. 33-64. 17. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1911 год. - [Вып. 1]. - Полтава: Электр. типо-литогр. И. Л. Фришберга, 1912. - 254 с.; 181 с. 18. Пантелеймоненко А. О. Аграрна кооперащя в Украш: теорiя i практика: моногр. / А. О. Пантелеймоненко. -Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. - 347 с. 19. План работ по мелиорации вод и земель в Полтавской губернии на полевой период 1915 года. - С прилож. матер. по образованию мелиорат. комитета в Полтав. губернии.].- Полтава: Электр. типо-литогр. Д. Н. Подземского, 1915. - 70 с. 20. Полтавское губернское земское собрание XXXVШ очередного созыва. (Стеногр. отчет). (2-11 декабря 1902 г.) - Полтава: Электрич. типо-литогр. торг. дома «Л. Фришберг», 1903. - 589 с. 21. Полтавское уездное земство: сб. пост. земских собраний чрезвыч. созывов 14 марта, 15 июня; 46-го очередного и чрезвычайных 3 и 30 ноября 1910 г. и 27 февраля 1911 г., с докл. и прилож. - Полтава: Электр. типо-литогр. Д. Н. Подземского, 1911. 22. Полтавское губернское земское собрание 51-го очередного созыва губернской земской управы: доклады 1915 г. - Полтава: Электр. типо-литогр. И. Л. Фришберга, 1916. - 336 с. 23. Проскурякова М. А. Земельные банки Российской империи: моногр. / М. А. Проскурякова. - М.: РОССПЭН, 2002. - 518 с. 24. Проект устава
банка Полтавского земства // Журн. Хорольского земского собрания ХХХ1Х созыва. -[Заседания 15, 16 и 17 сентября 1903 г. С приложеними.]. - Хорол: Тип. Л. Р. Затуренского, 1904. - С. 133-138. 25. Сельский кредит в Полтавской губернии - [Вып. 2: Мелкий частный кредит]. - Полтава: Тип. Д. Н. Подземского, 1895. - 173 с. 26. Симонова М. С. Кризис аграрной политики царизма накануне первой российской революции: моногр. / М. С. Симонова. - М.: Наука, 1987. - 253 с. 27. Статистический ежегодник Полтавского губернского земства на 1902 г. - [Т. VI]. - Полтава: Тип. И. А. Дохмана и Л. Т. Фришберга, 1902. - 252 с. 28. Юридична енциклопедiя: [В 6-ти т. - Т. 3] / голова редкол. Ю. С. Шемшученко. - К.: Укр. енцикл., 2001. - 792 с.
СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫЙ КРЕДИТ В СИСТЕМЕ ЗЕМСКОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ (НА ПРИМЕРЕ ПОЛТАВСКОЙ ГУБЕРНИИ КОНЦА XIX-
НАЧАЛА XX В.) Селихов Д. А.
Проанализированы виды сельскохозяйственного кредита в системе земского самоуправления, существовавшего в Полтавской губернии конца XIX - начала ХХ вв. в денежной и товарной формах. Раскрыты важнейшие направления взаимодействия государственных органов, земского самоуправления и кооперативных организаций в кредитовании непосредственных производителей продукции растениеводства и животноводства, а также в улучшении качества сельскохозяйственных угодий.
Ключевые слова: кредит, сельское хозяйство, земство, мелиорация, прокатные пункты, товаропроизводители.
AGRICULTURAL CREDIT IN THE SYSTEM OF RURAL GOVERNMENT (BY EXAMPLE OF POLTAVA PROVINCE OF THE LATE NINETEENTH AND EARLY
TWENTIETH CENTURIES) Selichov D. A.
The types of agricultural credit in the system of rural government that existed in Poltava province of the late nineteenth and early twentieth centuries both in cash and in the form of commodities have been analyzed. The important areas of cooperation between public authorities, territorial self-government and co-operative organizations in lending direct producers of crops and livestock, as well as improving the quality of agricultural land have been disclosed.
Key words: credit, agriculture, zemstvo, melioration, rental stores, commodity producer.
Надтшла доредакцИ 17.05.2013р.
