CC BY
21
УДК 338.432:336.77(477)
I. В. Лантух,
кандидат економ!чних наук, Хартвський нацгональний автомобыьно-дорожтй утверситет
ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ МЕЛ1ОРАТИВНОГО КРЕДИТУ У СШЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВ1 В ДОБУ КАШТАЛ1СТИЧНО1 МОДЕРНВАЦП УКРА1НИ К1НЦЯ XIX - ПОЧАТКУ ХХ ст.
Трансформащя укра!нсько! економ1ки на рин-кових засадах обумовлюе необхвднють звернення дослвднишв до вивчення як свгтового, так 1 в1тчизня-ного досв1ду щодо господарських реформ 1 мехашз-м1в, як ввдкривали шлях до розвитку тдприемниць-ких ввдносин на теренах Укра!ни, значна частина те-ритори яко! в той час входила до складу Росшсько! 1мперИ. Ведомо, що перебудова економши Укра!ни на засадах ринку почалася тсля селянсько! реформи 1861 р. А так як Укра!на була аграрним придатком до Росшсько! 1мперИ, то значения ще! реформи для И господарства було надзвичайно вагомим. Але сам процес перебудови був особливий, бо вш був надзвичайно ускладнений тим, що за своею сутнютю, наслвдками реформа не була адекватною тим буржу-азно-демократичним революцiям, що пройшли у За-хвднш Сврот 1 усунули рудименти добуржуазних ввдносин, ставши катал1заторами швидкого утвер-джения ринкових ввдносин. Реформування еконо-мши як Укра!ни так 1 Роси не було пал1ативним, а проходило довго, болюно з р1зними ускладнениями 1 проблемами.
Цш проблем1 присвятили сво! досл1дження су-часники реформ, там корифе! економ1чно! думки як М. Бунге, М. З1бер, I. Вернадський та ш Саме !х ро-боти становлять золотий фонд досл1джень порефор-меного перюду, де основна увага була зосереджена на аграрному питанш, а саме: селянському 1 помщи-цькому землеволодшш, питаниях податшв 1 повинностей селян, великому 1 др1бному господарств^ особливостях формування ринкових вщносин на сел1 тощо [1]. Послвдовниками !х в сучасних умовах стали Т. Дерев'янкш, Е. Лортткян, Л. Коршйчук, П. Леоненко, котр1 щкавилися питаннями рол1 реформи в економ1чному розвитку кра!ни, !! впливу на еволющю р1зних галузей економши [2].
Мета роботи - дослвдити ефективнють впрова-джения мелюративного кредиту в сшьськогосподар-ське виробництво наприкiнцi XIX - початку ХХ ст. в кра!нах Захвдно! Свропи та в Росшськш iмперif, невiд'емною частиною яко! була i Укра!на. З'ясу-вати проблеми, як виникли при цьому. Провести па-ралель з сьогоденням та намггити шляхи оптимiзацii' сiльськогосподарського виробництва.
Беззаперечним економiчним законом, можна навггь сказати аксiомою, вважаеться положения про те, що усшяке виробництво потребуе обiговий кат-тал, який ввдповвдае його розмiрам. Проте, iз цього основного закону у вгтчизиянш економщ було зроблено виняток по ввдношенню до сшьськогоспо-дарського виробництва. Цей виняток полягав в
тому, що сшьськогосподарське виробництво було рiзновидом -пе! дiяльностi, яка розглядалася на теренах нашо! економiки, як видобувна промисловють, що переважно утримувала державу i давала сиро-вину для в«е! обробно! промисловост! I стався парадокс - сшьськогосподарське виробництво зали-шилося без «об^ового катталу», яким так широко користувалося, наприклад, торговельне середо-вище. Ця, и на чому не заснована, прившея торпве-льного стану надала йому невiдповiдну силу по ввд-ношенню до виробнишв та споживачiв i призвела до пригнiчення перших i навiть вiльному оббиранию останнiх.
Ввдсутнють необхiдного обiгового капiталу для сшьськогосподарського виробництва призвела вгт-чизняне сшьське господарство на саму останню схо-динку злиднiв. Жодна iз европейських держав не мала поняття про так злиденнi врожа!, яке мало вгт-чизняне сiльське господарство. Вони були менше у 2,5 раза шж у Францп i Пруссп, у 2 рази - шж в Ав-стрп, у 8 разiв - нiж у Великш Британii' [3]. Якщо ми вiзьмемо iнший тдрахунок, щоб була бшьш показо-вою така рiзниця, то на mдставi даних про середнш урожай за 13 рошв, а саме з 1874 по 1887 р., поба-чимо, що загальна щннють усього вiтчизняного вро-жайного збору: жита, озимо! та ярово! пшеницi, ячменю, вiвса, картопл становило за цей перiод 1098440250 крб. Ппотетично уявимо, що при умовi збiльшения врожаю тiльки на одне зерно, щннють останнього буде складати вже 1358562000 крб [3]. Тобто, економiчне значення для держави тдняттям врожаю лише на одне зерно буде становити прибу-ток у сумi 260121750 крб. Якщо припустити, що се-редия вiтчизияна врожайнiсть зрiвнялася би з вро-жаем Велико! Британл, то цiннiсть усього вгтчизия-ного збору вказаних сортов зернових, за умови то! само! запашки, яка була на той час, становила при-буток понад 8 млрд 288 млн крб.
Справа в тому, що жодна европейська держава не мала таких природних даних для найвищого врожаю як Укра!на, але ш в якому разi не Велика Бри-танiя. Це обумовлювалося, перш за все, грунтом. Саме грунт бшьшо! частини iмперi! був щнним ма-терiалом. Такого чорнозему як в Свропейськш частит i, насамперед, в Укра!нi, не мала жодна евро-пейська кра!на, не кажучи про Велику Бриташю. Так, за даними засiдания комюп з вивчення грунту при 1-му вщдшению вiльного економiчного товари-ства, 28 квгтня 1889 р. було зроблено поввдомлення «Про груит Кобелякського повiту Полтавсько! гу-бернi!», де дуже ретельно був описаний його якю-
ний стан. У поввдомленш зазначалося, що «прева-люючим е типовий для у«е1 чорноземно1 полоси Росп чорнозем, потужнють якого до 2,5 аршин i з вмiстом гумусу вiд 4 до 6%, а також сутсчаний або тсчаний чорнозем, але меншо! товщини i з меншим вмютом гумусу» [4]. Логiчно виникае питания: «чому, в такому випадку, середнш вiтчизияний вро-жай був майже вдвiчi менший, наприклад, нiж в Ав-стралп, де, як ведомо, сшьськогосподарська культура була дуже молодою i знаходилася на досить ни-зькому рiвнi»?
Причин було декшька. Перш за все, злиденний збiр врожаю - це некультурний, первiсний стан усього вiтчизняного сшьського господарства. Подруге, вiдсталiсть вгтчизняного сiльського господарства порiвияно iз господарством усiх iнших кра!н, не виключаючи Австралiю, Япошю, Аргентину, була наслвдком вiдсутностi обiгового капiталу для тд-йому господарства кра!ни на значну ступiнь культурности, а отже i продуктивности. Тим бшьше, що вiтчизнянi сiльськi хазя! дуже добре розумши перевагу багатопшьно! системи господарства перед непродуктивною витратою маси працi на трьохпiллi на емпiричному рiвнi. Саме ввдсутнють обiгового кат-талу на необхвдне покращення господарства змушу-вало селян «колупати» землю первiсною сохою, «шкрябати» И сучкуватим деревом, так званою «смиковкою», збирати зерно руками, очищати його з допомогою вiтру, роздроблювати його у крупу та муку у стут, ручному жорнову або на «вггрянщ», в яко! не було жодного залiзного цвяха тощо.
Усi досягнення в галузi сшьського господарства, що стосувалися кра!н Зах1дно! Свропи, Авст-ралп, Японп, Аргентини, вiдбулися пiд впливом ор-гашзаци обiгового катталу для сшьських хазя!в, або так званого мелюративного кредиту, який йшов на усшяке його покращення. У Росiйськiй iмперil лише при розглядi питання про заснування Державного дворянського земельного банку, Рада державних кредитних установ, що була створена у 1817 р., вперше визнала необхiдним заснувати мелюратив-ний кредит [5], а розробка цього питання стала пер-винною економiчною необхiднiстю, яка набула державного значення, i була доручена мiнiстрам державного майна i фiнансiв. Каталiзатором в розв'я-заннi цього питання стала «комгая з приводу па-дiння щн на сiльськогосподарськi вироби», що була створена при мiнiстерствi виутрiшнiх справ тд го-ловуванням товариша мшютра В.К. фон-Плеве. Ця комiсiя поставила питання про необхвдтсть заснування в Росп особливого мiнiстерства землеробства i сшьськогосподарсько1 промисловостт, що автоматично стимулювало до життя питання мелюративного кредиту. Так, за пропозищею В.К. фон-Плеве i при згодi мiнiстрiв державного майна та фшанив 1.С. Блiох, який був автором до^дження впливу бу-дiвництва залiзниць на розвиток сшьськогосподар-ського виробництва, зайнявся спецiальним вивчен-ням питання про мелiоративний кредит. Результатом цього стала фундаментальна праця «Мелюра-тивний кредит i стан сшьського господарства в Росп та шоземних державах» [6]. Щншсть цього досль
дження в тому, що воно ствставляло стан вгтчизня-ного сшьського господарства iз закордонним, яке майже вже твстолгття користувалося мелюратив-ним кредитом.
Незважаючи на те, що питанню мелiоративного кредиту в Росп на той час було вже бшя 40 рошв, його часто плутали iз звичайним короткостроковим кредитом. Мiж тим, мелiоративний кредит мав суто спещальне призначення, як обiговий каттал, що за-стосовувався для покращення самих способiв об-робки землi i впровадження нових культур. Його рiзниця iз короткостроковим кредитом: а) бшьш тривалий термiн; б) основна функщя останнього лише тдсилити обiговi кошти.
По вiдношению до постановки уах рiзновидiв кредитив на сшьськогосподарсьш потреби, а також на разi i мелiоративного, Велика Британiя завжди займала перше мiсце [6]. Проте слад зазначити, що усi землевласники останньо1, вiдносно вексельно1 вiдповiдальностi, юридично були зрiвиянi iз куп-цями, так що !м було надано повне право користува-тися головними формами кредиту, а саме облiку та вiдкритого кредиту. Фактично лише англшсьш та шотландсьш фермери вважалися справжнiми тд-приемцями, бо експлуатуючи великi ферми, вони скрiзь без усшяких перешкод знаходили кредит. Щодо iрландських фермерiв, якi вели обмежене i менш продуктивне господарство, то !м було усклад-нено користуватися кредитом. Причина в тому, що баншри не ризикували видавати !м авансiв з такою легшстю, як це практикувалося по вiдношению до англшських та шотландських фермерiв. Тому, ще у 1823 р. в 1рландп були оргашзоваш позиковi товари-ства, мета яких була «тдпитувати» кредитом дрiб-них землевласникiв, купщв та робiтникiв iз 4% на рш. До 1851 р. загальний обiг цих товариств складав 180000 фунттв на рiк, а у 1890 р. це становило вже 1164000 фунпв стерлiнгiв [5].
Такий простер щодо використання коротко-строкового кредиту особам, що займалися земле-робською промисловютю, не заважав надзвичайно широкш оргашзацл мелiоративного кредиту, який був спрямований на всебiчне покращення сшьсько-господарського виробництва. Першим правовим актом у цьому напрямку був виданий парламентом Велико! Британл у 1840 р., а поттм був доповнений низкою узаконень, ям можна роздiлити на 3 катего-рп [5]:
1) дозволялася видача грошей iз державного казначейства на роботи по дренажу у розмiрi 4000000 фунпв стерлiнгiв. Позики видавалися тер-мiном до 22 рошв по 3,5% на рш;
2) надавалося право товариствам i приватним особам видавати позики землевласникам тд гарантию уряду у термшовому одержаннi виплат нарiвнi iз кредиторами державного казначейства, на усшя-кого роду господарськ покращення, що необхадш для пiдвищения продуктивностi i доходности землi, а саме: на облаштування або покращення вiдвiдних каналiв та канав; на обводнення грунту, побудову греблi для захисту вiд велико1 води; на огородження ланiв та !х розмежування, побудову парканiв, удоб-
рения грунту; на проведения шд'!зних шляхiв; об-лаштування iригацiйних каналiв, розчистку лiсiв та хащ, побудову робгтничих та фермерських будин-кiв, насадження захисних люосмуг, побудови скла-дiв для техшки тощо;
3) узаконювалися державними актами мелюра-цiйнi займи землевласнишв у приватних осiб, що були запозичеш шд контролем особливих дшьнич-них комiсарiв, iснуючих для цiе! мети.
Взагал^ з часу першого парламентського акту про мелюративний кредит (1840-1878) було витра-чено на усшяку оптимiзацiю сiльського господар-ства 12432477 фунпв стерлiнгiв, тобто щорiчно ця сума становила приблизно 327144,13 фунпв стер-лiнгiв [5]. Саме цим пояснювалася висока продукти-внiсть сшьського господарства у Великiй Британi!, незважаючи на те, що вона за своею економiчною спрямованiстю була фабрично-заводською. Цiкавий був досвiд i США, де був вщсутнш спецiальний кредит на сшьськогосподарське покращення i збшь-шення прибутковосп землi. Проте у них надзви-чайно був розвинутий особистiсний кредит. Так, у 1879 р. в цш кра!ш нараховувалося 3319 нацюналь-них банив з катталом у 6201274365 доларiв. Про-тягом року виникло ще 211 нових банкiв з катталом у 21240000 доларiв. Загальний обк- в указаному роцi збiльшився на 203662752 долари [5]. При такому ш-лькюному складi банков i обiгових грошей кожний фермер мк без усiляких перешкод узяти кредит i на досить вигiдних умовах. Отже, у цьому випадку ми маемо справу теж з мелюращею, але в бiльш розвинутий форм^ нiж у Великий Британп.
Щодо практики застосування мелiоративного кредиту у Росшськш iмперi!, iдея якого мала вже не-абиякий стаж, а саме 40 рошв, то його переваги тор-кнулися лише незначно! частини iмперi!, а саме Привюлянського краю. Коли цей край ще знахо-дився тд окремим управлiнням у Царствi Поль-ському, то у 1833 р. воно дозволило польському банковi видати позику спочатку на купiвлю сшь-ськогосподарських машин, а поим i на рiзнi iншi господарчi витрати. До 1 ачня 1878 р. було видано ссуд на кутвлю техшки на суму 4845032 крб. [5]. Також були видшеш грошi на добрива, закупiвлю домашнiх тварин, облаштування шд'!зних шляхiв тощо. Як бачимо, у Привiслянськiй край було вкла-дено значнi кошти. Завдяки цьому культурний рь вень i продуктивнють сiльськогосподарсько! про-мисловост в цьому кра! стала вищою, нiж де б то не було в Роси i навгть в Укра!ш з !! дуже родючими грунтами.
Проте, проблем, як вимагали активiзацi! мель оративного кредиту на теренах вгтчизняно! сшьсь-когосподарсько! промисловост було багато. Так, комю!я, яка вивчала стан грунпв Кобеляк-ського повiту Полтавсько! губернi!, у 1889 р. конс-татувала, що на значнiй територп полтавського чор-нозему з'явилися солончаки i хоча вони залягають невеликими острiвцями, проте займають доволi значну площу, яка е «мертвою» для сшьськогоспо-дарсько! культури [4]. Також проблемою було мало-земелля. Статистика свiдчила, що 2/5 усiх селян-
ських господарств брали у найм землi на сторош; з них 4/5 таких, яш робили це виключно для того, щоб добавити землi до свого надiлу, щоб мати той minimum, при якому було б можливим прогодувати родину. А щоб ïï прогодувати селянин повинний був мати щонайменше 3 десятини землi [7]. Тому проблема купiвлi землi або ïï оренди вимагали грошових витрат, що могло компенсуватися мелюративним кредитом.
Значною проблемою на пiвднi Росiï була iрига-цiя ланiв. Так тд пiвденним краем в Роси розумши тодi географiчний простiр на твдень вiд Харкова до Перекопського перешийку i з заходу на схвд усю полосу, що лежала мiж рiчками Днiпро, з одного боку, i Доном - з другого. Значною проблемою тут була вода, а точшше - ïï наявнють. II дефщит створювали низьш рiчнi атмосфернi опади (усього 373,4 мшль лiтрiв, що в двiчi менше потрiбноï норми) та за-бруднення рiчок. Так, у верхiв'ях Сiверського Дон-цю, що орошав Харшвську та частину Катерино-славськоï губернiï, знаходилися вовномийнi виробництва. 1з пуду брудноï вовни виходило усього 13 фунтов митоï, тобто бшя 26 фунтiв, а саме - двi тре-тини ваги брудноï вовни «освдало» на дш рiчки. Так само, та бшьш значною мiрою, вiдбувалося в селах ввд мочки пеньки в рiчках Харкiвськоï та Катерино-славськоï губернш Крiм цього, в украï'нських селах орали шд посiви навiть берегову полосу рiчок з метою одержання кращих врожаïв i тим самим руйну-вали береги, а весняш води зносили з них рихлу землю, що осiдала в самих глибоких степних озерах [8]. Тому, на засвданш технiчного товариства у грудш 1890 р. Г. Герсеванов, який дослiджував цей регюн, розглядаючи способи обводнения пiвденних стешв зазначив, що iригацiйнi роботи з проведення в полi каналiв iз рiчок були неефективними, бо вони мали незначне падiння води. Прокладання каналiв iз штучно збудованих водоймищ (за прикладом Пiв-денноï 1ндп) було неможливим, бо природнi опади в степах були малими; будiвництво ж запруд у лощинах з метою затримати веснянi води було недостат-нiм. На його думку вихвд був один - насадження ль сосмуг та облаштування артезiанських колодязiв, якi вже функцюнували у Мелiтополi (Таврiйськоï губернiï), Саках (Свпаторшського повiту Таврiй-ськоï губернл). Там колодязi давали на добу 47000 цеберок вiдмiнноï води [9]. Отже, чистка дна рiчок, облаштування артезiанських колодязiв, насадження лiсосмуг - це все вимагало великих катталовкла-день, що було пiд силу лише мелюративному кредиту. Але це було лише дешлька проблем, що лежали на поверхш
Отже, як показало до^дження, актуальнють мелiоративного кредиту, незважаючи на його 40-рiчне iснування в Росшськш iмперiï, було затребу-вано самою дшснютю кiнця XIX-початку ХХ ст. Реформа 1861 р. ввдкрила широш можливост^ для ка-mталiстичноï модернiзацiï сiльськогосподарського виробництва, яке потребувало реформування, осна-щення техиiкою, передовою мелюращею, останшх досягнень агрономiï та тваринництва, а отже - великих кашталовкладень, на якi Рос!я була дуже бiдна
[10]. Тобто сшьське господарство повинно було ввд-поввдати вимогам капiталiстичного товарного ви-робництва.
Проблеми сучасного сiльського виробництва майже вiддзеркалюються у сiльському виробництвi шнця Х1Х-початку ХХ ст. Трансформуючи еконо-мiку у ринкову систему, перезавантажуючи сiльське господарство за сучасними методиками, прогляда-ються т ж самi проблеми:
1. Через 150 роив в Укра!т майже нiчого не змшилося, бо залишилися так ж низьк врожа! по-рiвняно i3 Захiдною Свропою.
2. Вiдсутнiсть шфраструктури, дешевих кредитив, занепад iригащйноl системи, низька продуктив-нiсть пращ, ввдстала сiльськогосподарська технiка, яка «губить» значний вiдсоток врожа!в.
3. До всього цього додалися ще й новi проблеми, яких не було в ii давнi часи, а саме зменшення вiдсотку сшьського населення, виснаження грунтiв, завдячуючи грабiжницьким методам ведения госпо-дарства, рейдерське захоплення орних земель тощо.
Рецепти «лшування» ще! хвороби у сшьського-сподарському виробнищи залишилися т ж самг Тобто, орiентиром мають стати кра!ни з високим рь внем культури сiльськогосподарського виробництва, як експериментально довели шляхи вирь шення вищезазначених проблем. Одним iз них е по-вернення мелiоративного кредиту, але в новому прочитаны, щодо проблем сучасного сшьськогосподар-ського виробництва.
Л^ература
1. Бунге Н.Х. Очерки политико-экономической литературы / Н.Х. Бунге. - С.-Петербург, 1895. -465 с. 2. Зибер Н. К вопросу о развитии крупного хозяйства / Н. Зибер // Собрание сочинений. В 2-х т.
- Т. 1: Вопросы землевладения и промышленности.
- С.-Петербург, 1900. - С. 430-451. 3. Вернадский
B.И. О поземельной собственности (Критику «Современника») / В.И. Вернадский // Экономический указатель. - 1875. - № 22. - С. 506-510; № 25. -
C. 583-586; № 27. - С. 633-637. 4. Дерев'янкш Т.1. Промисловий переворот на Укра!ш: Питання теорп та юторн / T.I. Дерев'яншн. - К.: Наук. Думка, 1975.
- 280 с. 5. Лортикян Э.Л. История экономических реформ: мировой опыт второй половины XIX-XX ст.: учеб. пособие для эконом. вузов / Э.Л. Лортикян. - Х.: Консум, 1999. - 288 с. 6. Корншчук Л.Я. Iсторiя економiчних учень: тдручник / Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник та ш; за ред. Л.Я. Корншчук, Н.О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 2005. - 562 с. 7. Леоненко П.М. Економiчна iсторiя: навч. поибник / П.М. Леоненко, П.1 Юхименко. - К.: Знання-Прес, 2004. - 499 с. 8. Мелиорационный кредит // Новости и биржевая газета. - 1890. - 30 сент. (12 окт.). - № 269. 9. Почвенный вопрос // Новости и биржевая газета. - 1889. - 20 апр. - № 107.
10. Наше дворянское землевладение // Новости и биржевая газета. - 1889. - 11 (28) окт. - № 283.
11. Блиох И.С. Мелиоративний кредит и состояние
сельского хозяйства в России и иностранных государствах / И.С. Блиох. - Спб., 1890. - 325 с. 12. Новости и биржевая газета. - 1889. - 23 авг. - № 231. 13. Обводнение южной России // Новости и биржевая газета. - 1890. - 22 окт. - № 301. 14. Обводнение южно-русских стезей // Новости и биржевая газета. - 1890. - 5 дек. - № 335. 15. Основной экономический недуг России // Новости и биржевая газета. -1887. - 8 мая. - № 125.
Лантух I. В. Проблеми використання мелшративного кредиту у сшьськогосподарсь-кому виробнищв в добу кашталктичнот мо-дершзацп Укратни кшця XIX - початку ХХ ст.
В статп дослвджуеться природа та ефек-тившсть впровадження мелшративного кредиту в сшьськогосподарське виробництво наприюнщ Х1Х - початку ХХ ст. в кра!нах Захвдно! Свропи та в Росшськш iмперil, неввд'емною частиною яко! була i значна територiя сучасно! Укра!ни. З'ясовуються проблеми, яш виникли при цьому. Матерiали статп екстраполюються на сучасне вггчизняне сшьськогосподарське виробництво.
Ключовi слова: сшьськогосподарське виробництво, селянська реформа, мелюративний кредит, короткостроковий кредит, особиспсний кредит, по-зиковi товариства.
Лантух И. В. Проблемы использования мелиоративного кредита в сельскохозяйственном производстве в эпоху капиталистической модернизации Украины конца XIX - начала XX ст.
В статье исследуется природа и эффективность внедрения мелиоративного кредита в сельскохозяйственное производство в конце Х1Х - начале ХХ вв. в странах Западной Европы и в Российской империи, неотъемлемой частью которой была и значительная территория современной Украины. Обосновываются проблемы, которые возникли при этом. Материалы статьи экстраполируются на современное отечественное сельскохозяйственное производство.
Ключевые слова: сельскохозяйственное производство, крестьянская реформа, мелиоративный кредит, кратковременный кредит, личностный кредит, ссудные товарищества.
Lantukh I. The problem of the use of reclamation loan in agricultural production in the era of capitalist modernization of Ukraine late XIX - early XX centuries
This article examines the nature and effectiveness of the implementation of reclamation loan in agricultural production in the late XIX - early XX centuries in Western Europe and in the Russian Empire, an integral part of which was a significant area of modern Ukraine. Settle problems that arose in this case. The article extrapolated to modern domestic agricultural production
Keywords: agricultural production, peasant reform, ameliorative loan, short-term loan, personal credit, loan communities.
Стаття надшшла до редакцл 14.06.2016
Прийнято до друку 21.09.2016
