CC BY
29
HayKOBHH BicHHK .HbBiBCbKoro Ha^OHaibHoro ymBepcurery BeTepHHapHoi' MegnuUHH Ta 6i0TexH0iroriH iMeHi C.3. f^H^Koro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
doi: 10.15421/nvlvet7828
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
http://nvlvet.com.ua/
УДК 639.1.091
Африканська чума свиней в УкраУш
П.Б. Хоецький1, О.М. Похалюк1, А.В. Шелепило2 [email protected]
1 Нацюналъний лiсотехнiчний ушверситет Украгни вул. Генерала Чупринки, 103, м. Лъвiв, 79057, Украгна; 2Державне агентство лiсових ресурав Украти, вул. Шота Руставелi, 9а, м. Кигв, 01033, Украгна
Проаналгзовано поширення африкансъкоi чуми свиней на територп Украти. За пергод 2012-2017 рр. зареестровано за-хворювання свшсъких та диких свиней на територп 131 адмтстративного району 23 областей. Станом на квтенъ 2017р. Í3 208 виявлених випадюв захворюванъ лише 14% виявлено у диких свиней, що пояснюетъся незначною чиселъшстю виду в Украгнг поргвняно з тшими европейсъкими крагнами. 1з 478 адмтстративних райошв Украти у мисливсъких уггддях 16,7% райошв дию свинг не трапляютъся, в 2,7% райошв щыъшстъ тварин становитъ менше нгж 0,1 особини на 1000 га, а в 65,0% - вона е незначною: вгд 0,1 до 1,4 особини. 1стотне добування (13-22% поголгв'я) протягом 2015-2016рр. призвело до зменшення чиселъностг у 2017 р. на 33,8%. Станом на 2017р. погол1в'я диког свинг становитъ понад 40 тис. голгв. Пер-винне значення у поширенш африкансъког чуми свиней належитъ людинг. Обмежити поширення захворювання серед диких свиней можна шляхом рацюналъного використання та управлтня популящею виду.
KrnKoei слова: Sus scrofa, Sus domestica, Pestis africanus suum, етзоотгя, чиселътстъ, щыъшстъ, добування, популящя.
Африканская чума свиней в Украине
П.Б. Хоецкий1, А.Н. Похалюк1, А.В. Шелепило2 [email protected]
1 Националъный лесотехнический университет Украины, ул. Генерала Чупринки, 103, г. Лъвов, 79057, Украина;
2Государственное агентство лесных ресурсов Украины, ул. Шота Руставели, 9а, г. Киев, 01033, Украина
Проанализированы распространения африканской чумы свиней на территории Украины. За период 2012-2017 гг. Зарегистрировано заболевание домашних и диких свиней на территории 131 административного района 23 областей. По состоянию на апрелъ 2017 с 208 выявленных случаев заболеваний лишъ 14% обнаружен у диких свиней, объясняется незначи-телъной численностъю вида в Украине по сравнению с другими европейскими странами. С 478 административных районов Украины в охотничъих угодъях 16,7% районов дикие свинъе не случаются, в 2,7% районов плотностъ животных составляет менее 0,1 особи на 1000 га, а в 65,0% - она незначителъна: от 0,1 до 1,4 особей. Существенное добычи (13-22% поголо-въя) в течение 2015-2016 гг. Привело к уменъшению численности в 2017 на 33,8%. По состоянию на 2017 поголовъе дикой свинъи составляет более 40 тыс. Голов. Первостепенное значение в распространении африканской чумы свиней принадлежит человеку. Ограничитъ распространение заболевания среди диких свиней можно путем рационалъного исполъзования и управления популяцией вида.
Ключевые слова: Sus scrofa, Sus domestica, Pestis africanus suum, эпизоотия, численностъ, плотностъ, добыча, популяция.
Citation:
Hoetskyy, P.B., Pokhaliuk, O.M., Shelepylo, A.V. (2017). African swine fever. Scientific Messenger LNUVMB, 19(78), 141-145.
HayKoBHH bíchhk .HHyBME ÍMeHÍ C.3. I^H^Koro, 2017, T 19, № 78
African swine fever
P.B. Hoetskyy1, O.M. Pokhaliuk1, A.V. Shelepylo2 [email protected]
1 Ukrainian National Forestry University, General Chuprynky Str., 103, Lviv, 79057, Ukraine; 2State Agency of Forest Resources of Ukraine, Shota Rustaveli, Str., 9a, Kyiv, 01033, Ukraine
The spread of African swine fever in Ukraine is analyzed. During the period of 2012-2017, the disease cases of domestic and wild pigs were registered in the territory of 131 administrative districts of 23 regions. Wild pigs are not the primary source of spreading the ASF virus. Within four years (2008-2011), the ASF, through the southern and central territories of Russia, reached the northeastern regions of Ukraine. However, the first case of the disease in the Zaporizhye region (2012) showed that the cause of the African swine fever in the territory of Ukraine was not wild pigs, but humans. The ASF was found at a considerable distance from the area of the spread of the disease. In the north-eastern regions of Ukraine, the disease was detected only in 2014. This disease could result from penetration of infected wild pigs from the territory of the neighboring state into Ukraine, in particular into Luhansk-, Chernihiv-, and Sumy regions. Evidence of this is the fact that of the 16 cases in 2014 - 12 cases were recorded in wild pigs and four
- in the private sector. As of April 2017, out of208 detected cases, only 14% was identified among wild pigs due to the small number of the species in Ukraine compared to other European countries. In 16.7% of478 administrative districts of Ukraine, wild pigs are not found in game hunting grounds; in 2.7% of the districts area, the density of animals is less than 0.1 individual per 1000 ha, and in 65.0% of the area it is insignificant: from 0.1 to 1.4 individuals. Intense hunting (13-22% harvesting of the game stock) during 2015-2016 led to a decrease in the numbers by 33.8% in 2017. As of 2017, the number of wild pigs is more than 40 thousand individuals. Most cases with fever were recorded in the period from July to March. More than 18% of cases ofpig disease were detected in August. In general, in summer, about 30% of diseases were recorded, during the autumn - about 27%, in winter - 34%, in spring
- only 9%. Wild pigs were most often infected in the autumn-winter period, not recorded - in April, June and September. Over 65% of animal disease cases were detected during the hunting season. The major cause of the spread ofAfrican swine fever are humans. Localization of the disease among wild pigs can be achieved through rational use and management of the species population.
Key words: Sus scrofa, Sus domestica, Pestis africanus suum, epizootic outbreak, numbers, density, hunting, population.
BeTyn
A^pHKaHCbKa nyMa cbhhch (Pestis africanus suum) -BipycHa xBopo6a, ^o npH3BogHTb go 3aru6egi cbhhch ycix BugÍB, nopig i CTaTeBo-BiKoBHx rpyn, rnmi TBapuHH He cnpHHHHraHBi go 36ygHHKa uiei xBopo6u. Bipyc, 36ygHHK a^pHKaHCbKoi nyMH cbhhch (A^C), Hage^HTb go pogHHH Asfaviridae pogy Asfivirus. Bíh He nepega-erbca groguHÍ Ta e 6e3nenHHM gga ii 3gopoB'a. Bipyc 3apa®ae KgÍTHHH ÍMyHHoi chctcmh guKux i CBÍHcbKHx cbhhch, npoaBgae reHeTHHHy MÍHgHBÍCTb, ^o 3yMoBgroe TpygHo^i y BHroTOBgeHHi e^eKTHBHoi BaKUHHH. Bíh gerrco nepegaeTbca Big xBopoi TBapuHH go 3gopoBoi, UboMy cnpuae Horo CTÍHKicTb go hhhhhkíb HaBKogum-Hboro cepegoBH^a: 36epirae ®Hrre3gaTHÍCTb b giana3oHÍ pH Big 4 go 10, TpuBaguH TepMÍH (Big th®hh go míchuíb) 36epiraeTbca b npogyKTax i cy6npogyKTax, hkí He nigga-Bagucb tcpmíhhíh o6po6ui Ta íh. (Nevolko, 2015; Hlebeniuk, 2016; Priskoka et al., 2016).
Bipyc Mae a^puKaHCbKe noxog^eHHa. y MHHygoMy CTogÍTTÍ Horo HeogHopa3oBo 3aBo3ugu b GBpony. none-pegHÍ enÍ3ooTÍi xBopo6u 6ygu noB'a3aHÍ 3 nomupeHHAM BÍpycy A^C reHoTuny I, hkhh xapaKTeproyBaBca mch-moro geTagbHÍCTM. 3apa3 BugigeHo Ta onucaHo 22 reHo-THnu BÍpycy. B yKpaiHi BuaBgeHo Bipyc A^C reHoTHny II (Priskoka et al., 2016). 3axBoproBaHHa cynpoBog^y-eTbCH 3HanHoro CMepTHÍCTro cepeg ypa^eHHx TBapuH Ta íctothhmh ckohomíhhhmh 36uTKaMH, ^o 3yMoBgroe Heo6xigHÍCTb y npoBegeHHÍ gocgig^eHb, MoHÍTopuHry norogÍB'a guKux i CBÍHCbKux cbhhch. ToMy MeTa po6oTH - aHagÍ3 nomupeHHa a^puKaHCbKoi nyMH cbhhch Ha
TepuTopii yKpaiHH Ta 3HaHeHHa guKux cbhhch b nomu-peHHÍ 3axBoproBaHHH.
MaTepia^ i MeTogu goe^ig^eHHH
npoaHagÍ3oBaHo gÍTepaTypHÍ Ta ÍHmi g^epega (Sytiuk, 2012; Stehnii et al., 2012; Sviderskyi et al., 2013; Nevolko, 2015; Hlebeniuk, 2016; Priskoka et al., 2016). ^ga aHagÍ3y guHaMÍKH norogÍB'a gHKoi cbhhí BHKopuc-TaHo MaTepiagu ^ep^aBHoi areHuii gicoBHx pecypcÍB yKpaiHH, norogÍB'a CBÍHcbKoi cbhhí - MiHicTepcTBa CTaTHCTHKH yKpaiHH (http://www.ukrstat.gov.ua). nig nac gocgig^eHHa 6ygo 3acTocoBaHo CTarHCTHHHÍ, 3ara-gbHoHayKoBÍ MeTogu (nopÍBHHHHa, y3aragbHeHHa, aHa-gÍ3).
Pe3y^bTaTH Ta ix o6roBopeHHH
y 1903 p. b A^puui Bnepme 3apeecTpoBaHo BÍpyc A^C. y GBponi b 1957 p. xBopo6a 3'aBugaca y nopTy-ragii, a noTÍM nomupugacb b ÍHmi eBponeHcbKÍ KpaiHu (IcnaHÍa, ®paHuia, Eegbria Ta íh.) (Nevolko, 2015). y 1977 p. nyMy cbhhch BHHBgeHo b yKpaiHi b OgecbKÍH o6gacTÍ (Hlebeniuk, 2016). 3HoBy BÍpyc b yKpaiHi 3apee-CTpyBagu Ha nonaTKy XXI ct. npoTaroM 2008-2011 pp. nepe3 KaBKa3 (2007-2008 pp.) i eBponeHcbKy nacTHHy Pocii (2008-2011 pp.) A^C gocarHyga cxigHoro Kopgo-Hy yKpaiHH. B 2012 p. y 3anopÍ3bKÍH o6gacTÍ (npuMop-CbKHH p-H) 3apeecTpoBaHo y npuBaraoMy rocnogapcTBÍ 3axBoproBaHHa cbhhch Ha a^puKaHCbKy nyMy. ^epe3 gBa poKH (2014 p.) y nÍBHÍHHo-cxigHÍH nacTHHÍ KpaiHu Ha TepuTopii Tpbox o6gacTeH (.HyraHCbKa o6g., ^eprnriBCb-
ка обл., Сумська обл.) виявлено 16 випадшв захворю-вання, з них: 11 реестрацш - у Чершпвськш области Наступного року (2015 р.) захворювання виявлено в 11 областях Укра!ни i знову найбшьше (13 випадк1в) -у Чершпвськш. ^ím пiвнiчних областей (Кшвська обл., Житомирська обл.) АЧС проникла у швденний (Одеська обл., Микола!вська обл.) i захщний ^внен-ська обл.) регюни кра!ни. Загалом у 2015 р. зареест-ровано 40 випадшв захворювань, а в 2016 р. !хня шль-к1сть збшьшилась майже у 2,3 раза i досягла максимуму (91 випадок). За перюд 2012-2017 рр. АЧС ви-явили у приватних господарствах, спецiалiзованих свинофермах, стадах диких свиней в 23 областях Украши. Станом на початок квггня 2017 р. в кра!ш
Найчастше хворiли свиш (по 27 випадкiв) у Чершпвськш та Одесьшй областях. 1стотна чисельнiсть виявлена у Полтавськiй (25 випадшв) i Миколш'всьшй (23 випадки). Понад 10 захворювань зареестровано у Харшвсьшй, Сумськ1й, Кшвсьшй областях, в шших -менше нiж десять. Станом на 2017 р. в Украш пого-лiв'я свiйських свиней становило 6669,1 тис. голiв. Порiвняно з 2010 р. чисельнiсть зменшилась на 12,0%. На територп краши щiльнiсть тварин стано-вить вщ 2,5 (Луганська обл.) до 31,9 (Тернопшьська обл.) голiв на км2, у середньому - 13,5 ± 1,4 голiв на км2. Вважають, що збiльшення чисельностi поголiв'я диких i свшських свиней е одшею iз передумов для розвитку шфекцшних хвороб (Sytiuk, 2012). Однак проведений кореляцшний аналiз засвщчив вiдсутнiсть залежносп мiж щiльнiстю свiйських свиней i шльшс-тю випадк1в захворювання.
Суттево ускладнюе ситуацiю в краíнi проникнення вiрусу в популяцiю свинi дико!. 1з 208 зареестрованих випадк1в захворювань свиней на африканську чуму близько 14% виявлено в диких свиней, решта - свшських (рис. 2).
За перюд 2012-2017 рр. зареестровано 29 випадшв захворювання диких свиней в 11 областях Украши, найбшьше (8 захворювань) - у Чершпвськш обласп. Найчаспше хворши дик свиш в 2014 р. У цьому рош на швшчному сходi краши зареестровано 12 випадшв,
в наступш роки менше: в 2015 р. - 5 випадшв, 2016 р. - 8. Станом на квггень 2017 р. було виявлено чотири випадки.
■ Sus sciofa
■ Sus domestica
Рис. 2. Захворювання свиней африканською чумою на територп УкраУни, %
В адмiнiстративно-територiальному устро! Укра!-ни в 24 областях нараховуеться 478 райошв. Залежно вiд областi, к1льк1сть райошв становить вiд 11 (Черш-вецька обл.) до 27 (Вшницька обл.), у середньому -20 райошв. У 16,7% райошв диких свиней не зареестровано, а в 2,7% райошв щшьшсть становила менше шж 0,1 особини на 1000 га. Загалом щшьшсть пого-лiв'я дико! свиш на територп адмшстративних райошв краши становить вщ 0,1 до 5,8 голiв на 1000 га. Однак в понад 65,0% райошв вона е незначною i становить вщ 0,1 до 1,4 особини на 1000 га. В Украш, на вщмшу вщ деяких европейських краш (Польща, Лат-вiя, Литва, Естошя), рееструють бiльшу к1льк1сть випадк1в захворювання у свшських свиней, а менше -у диких. Причини, на думку деяких дослщнишв (Priskoka et al., 2016), полягають у значному рiвнi бiозахисту, незначнiй чисельностi свшських тварин, що дозволяе придшяти бшьшу увагу проведенню ветеринарно-санiтарних заходiв в европейських кра!-нах. В Украш значна кiлькiсть свиноферм, приватних господарств мае недостатнш рiвень бiозахисту, що призводить до iстотноí чисельностi захворювання свшських свиней (Priskoka et al., 2016). Понад 50% поголiв'я свшських свиней перебувае у приватному сектор^ що характеризуеться низьким рiвнем бюбез-пеки. Менша чисельнiсть захворювання диких свиней пояснюеться незначною щiльнiстю поголiв'я в мис-ливських уг1ддях кра!ни (порiвняно з Польщею, кра!-нами Балтп).
За перiод 2006-2017 рр. чисельшсть диких свиней в Украш становила вiд 44,8 (2006 р.) до 40,7 тис. голiв (2017 р.), максимальна - 65,0 тис. голiв (2011 р.). Добування з 2006 по 2014 рр. становило вщ 3,5 до 7,2 тис. голiв, в середньому - 5,9 ± 0,4 тис. Лише з 2015 р. добування ютотно зб№шилось i протягом двох рокiв (2015-2016 рр.) було добуто близько 20 тис. голiв, що становило майже половину вщ добуто! чисельносп (53,2 тис.) у попередш дев'ять рошв (2006-2014 рр.).
було зареестровано 60 таких випадшв (рис. 1).
1. Динамша захворювання свиней на АЧС в УкраУш (станом на 1.04.2017 р.)
Р1К
Рис. 3. Динамша чисельносп та добування Sus 8его/а в мисливських уг1ддях УкраТни (2006-2017 рр.)
За перюд 2006-2014 р. добування не перевищува-ло 12,0% ввд загального погол1в'я, а протягом 20152016 рр. добування становило: у 2015 р. - 22,3%, 2016 р. - 13,3%. 1стотне офщшне добування, а також браконьерство ймов1рно перевищували природний прирют популяцп дико! свиш, що призвело до змен-шення чисельносй у 2017 р. на 33,8% (рис. 3). На зменшення погол1в'я також вплинуло ршення над-звичайних протиегазоотичних комюш у п'яти твтч-но-схвдних областях щодо добування тварин поза л1м1том.
Дишй свин у поширен в1русу АЧС належить не первинне значення. Протягом чотирьох рок1в (20082011 рр.) АЧС через твденну 1 центральну територш Росн досягла швшчно-схщних областей Укра!ни. Однак перша реестрашя хвороби у Запор1зькш облас-т (2012 р.) сввдчить про те, що причиною появи аф-рикансько! чуми на територн Укра!ни були не дик свиш, а людина. АЧС виявлена на значнш вздохам взд району поширення захворювання. У швмчно-схздних областях Укра!ни хворобу виявлено лише у 2014 р. Тут захворювання могло виникнути внаслздок прони-кнення шфжованих диких свиней з територн сусзд-ньо! держави в Украшу, зокрема в Луганську, Черш-пвську та Сумську области Свздченням цього е те, що 1з 16 випадшв у 2014 р. - 12 випадшв зареестровано у диких свиней 1 чотири - у приватному сектора
Етолопя дико! свиш складна, зокрема мехашзми розселення тварин (дисперая, емнращя, 1м1грац1я), бютошчного поширення та ш. Розселення зазвичай здшснюеться внаслздок емлрацд молодих тварин. Воно вздбуваеться у весняно-лпм сезони, перюд до-сягнення молодими тваринами статево! зршосп, при досягненн молодняком навишв до самостшного юну-вання (Са^, 2000). Розселення молодих особин не залежить взд щшьносп погол1в'я, а притаманне виду вроджену вшову стадш онтогенеза. Вони можуть здшснювати ютотш перемщення до 100 км 1 навиъ бшьше (Andrzejwski, 1978). Поширювати захворювання також можуть шфшоваш доросл самш восени, перед 1 тд час гону.
У 2015 р. загибель диких свиней взд хвороби ре-естрували у Кшвськш, Р1вненськ1й, Сумськш областях, але поява у цьому роц захворювання на ютотнш
вздстан взд мюця основного спалаху (Одеська, Мико-ла!вська обласп) ймов1рно спричинена людиною. Вважають, що диш свин можуть поширювати хворобу з1 швидшстю близько 8,5 км за 14 дб, або 300 км за рк (Nevolko, 2015; Priskoka et а1., 2016). В Украш реестрували спалахи захворювання на вздстанях знач-но бшьших, шж 300 км. Так, у 2016 р. зареестровано захворювання диких 1 свшських свиней на АЧС у Закарпатськш 1 Чершвецьшй областях, а найближчий спалах захворювання у 2015 р. виявлено у Р1вненськш области Вздстань взд мюця реестрацп у Р1вненськ1й област (Дубровицький р-н) до мюця виявлення захворювання у Закарпатськш обласп (м. Виноград1в) становить понад 600 км, а до Чершвецько! област -близько 500 км. Також ймов1ршсть подолання коротконогими тваринами прських хребпв Карпат е незна-чною. Кр1м того, у Чершвецьшй обласп захворювання свшських свиней у приватному сектор1 зареестру-вали через дев'ять мюяшв шсля виявлення у Р1внен-ськш обласп, тобто менше, шж за рш. Тому людина е причиною швидкого поширення АЧС через швентар, техшку, транспортн засоби, одяг, взуття, тобто пред-мети, як перебували в контакт! з хворими тваринами. Здатш сприяти швидкому розповсюдженню хвороби продукти жнттедiяльностi (гнш, сеча) свиней або !х забою (трупи, м'ясо, сало, внутршш органи та iн.).
Вважають, що етзоотям АЧС притаманна линьо-осiння сезоншсть. Кiлькiсть захворювань iстотно збiльшуеться з червня по серпень i пздвищений ризик занесення захворювання на ферми збертаеться до листопада та дещо зменшуеться пiсля сезонного забою свиней. Однак аналiз виявлених випадшв захворювань свздчить, що найчаспше хворих свиней реестрували з липня по березень (рис. 4). Понад 18% випадшв захворювання свиней виявлено у серпш Загалом влггку зареестровано близько 30% захворювань, протягом осеш - близько 27%, взимку - 34%, весною -лише 9%. Диш свиш найчаспше хворiли в осшньо-зимовий перюд, не зареестровано - у квита, червш та вересш. Понад 65% захворювань тварин виявлено у перюд полювання. У 2017 р. iз чотирьох випадшв захворювання диких свиней два захворювання вияв-леш у лютому i два - у березш
Мкящ
Рис. 4. Розподш випадшв захворюваня свиней на АЧС за мкяцями
Висновки
У 2012 р. в Украш вперше виявлено АЧС. Протя-гом 2012-2017 рр. зареестровано 208 випадшв захворювання свиней на африканську чуму. Хвор1ли свш-ськ1 та дик1 свиш на територп 131 адмшютративного району 23 областей (за винятком Льв1всько1 обласп). За анал1зований перюд (2012-2017 рр. зареестровано 29 випадшв захворювання диких свиней в 11 областях. Найменше хвор1ли диш свиш у весняний перюд. Проведет дослщження свщчать, що першопричиною поширення АЧС е людина, а не дик1 свиш.
Поширення АЧС серед диких свиней можна об-межити шляхом рацюнально! експлуатацй' та управ-лшня популяшею виду, добування молодняка, який схильний до розселення на значш вщсташ, в обсягах 60-80% погол1в'я.
Ймов1рно не ва випадки стають вщомими Держа-внш ветеринарнш та фгтосаштарнш служб1 Украши. Тому необхвдт подальш1 дослщження етологй' дико! свиш, мехашзм1в перемщення тварин на значш вщс-таш, а також мониторинг АЧС.
Бiблюграфiчш посилання
Hlebeniuk, V.V. (2016). Nozoareal afrykanskoi chumy svynei v Ukraini. Naukovo-tekhnichnyi biuleten. 4(3), 54-58 (in Ukrainian). Zhila, S. (2014). Fantazii i realii budushhego afrikanskoj chumy svinej v Ukraine. Poljuvannja ta ribolovlja. 3, 3 (in Russian).
Nevolko, O.M. (2015). Rol dykoho kabana v epizootolohii afrykanskoi chumy svynei v Ukraini.
Vetyrynarna medytsyna Ukrainy. 1, 46-50 (in Ukrainian).
Priskoka, V.A., Nevol'ko, O.M., Sviders'kij, V.S., Skovpen', V.M., Marushhak, L.V. (2016). Afrikans'ka chuma svinej: sezon 2015 roku. Naukovij visnik LNUVMBT imeni S.Z. Gzhic'kogo. 18, 1(65), 128133 (in Russian).
Sviderskyi, V.S., Derkach, I.M., Dotsenko, R.A. (2013). Otsinka ryzyku transkordonnoi khvoroby (na prykladi afrykanskoi chumy svynei v Ukraini). Ahrarnyi visnyk Prychornomoria. 68, 236-241 (in Ukrainian).
Sytiuk, M.P. (2012). Dotsilnist provedennia monitorynhovykh doslidzhen shchodo virusnykh khvorob svynei u populiatsii dykykh kabaniv na terytorii Ukrainy. Naukovyi visnyk veterynarodnoi medytsyny. 10(99), 102-105 (in Ukrainian).
Stehnii, B.T., Buzun, A.I., Horilovych, A.P. (2012). Naukovyi suprovid monitorynhu afrykanskoi chumy svynei v Ukraini. Veterynarna medytsyna Ukrainy. 9, 20-25 (in Ukrainian).
Carev, S.A. (2000). Kaban. Social'noe i territoriaTnoe povedenie. Ohotnich'i zhivotnye Rossii (biologija, ohrana, resursovedenie, racional'noe ispol'zovanie). Vyp. 3. M.: Centrohotkontrol' (in Russian).
Andrzejwski, R. (1978). Management of the wild boar population and its effects on commercial land. Acta te-riologica. 23(19), 309-339.
Received 13.09.2017 Received in revised form 17.10.2017 Accepted 20.10.2017
