CC BY
10
УДК 342.9:37
Микола Легенький
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат педагогiчних наук, доцент, докторант кафедри адмшютративного та шформацшного права
legenkyj @ukr.net
АДМ1Н1СТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПР1ОРИТЕТНИХ НАПРЯМ1В В УПРАВЛ1НН1 ОСВ1ТОЮ
© Легенький М., 2017
Обгрунтовуеться актуальнiсть розроблення i запровадження новггшх прiоритетiв адмiнiстративно-правового забезпечення управлiння освiтою. Опрацьованi основн1 науковi дослщження щодо вдосконалення управлiнських процеав в освггнш сферц ви-значено прюритетш напрями зазначеного вдосконалення. Проаналiзовано стан нормативно-правового та нормотворчого забезпечення управлшня освiтою та внесенi вщповщш пропозицп.
Ключовi слова: управлiння освггою; адмiнiстративно-правове забезпечення; прю-ритетнi напрямки управлшня; державно-громадське управлiння.
Николай Легенький
АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ПРИОРИТЕТНЫХ НАПРАВЛЕНИЙ В УПРАВЛЕНИИ ОБРАЗОВАНИЕМ
Обосновывается актуальность разработки и внедрения новейших приоритетов административно-правового обеспечения управления образованием. Разработаны основные научные исследования по совершенствованию управленческих процессов в образовательной сфере, определены приоритетные направления указанного совершенствования. Проанализировано состояние нормативно-правового и нормотворчес-кого обеспечения управления образованием и внесены соответствующие предложения.
Ключевые слова: управление образованием; административно-правовое обеспечение; приоритетные направления управления; государственно-общественное управление.
Mykola Lehen'kyy
Educational and Research Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University, PhD, Associate Professor
ADMINISTRATIVE AND LEGAL SUPPORT PRIORITY AREAS IN MANAGEMENT EDUCATION
Substantiates the relevance of the development and introduction of new administrative and legal priorities for management education. The basic research on improving
administrative processes in the education sector, priority directions of development. The state
regulatory and legislative management software education and made relevant proposals.
Key words: education management; administrative and legal support; management
priorities; state and public administration.
Постановка проблеми. Процес реформування освггаьо1 галузi ютотно актуалiзуe проблему управлшського забезпечення усiх освiтянських процешв. Причому управлiння освiтою у реформаторський перюд набувае подвiйноï актуальностi. По-перше, усi процедури, пов'язанi з реформуванням освгш, повиннi бути надiйними, а отже, керованими, що можливо досягти за умови функцюнування належноï управлшсь^' системи. По-друге, сама система управлшня освiтою повинна бути також реформована i вщповщати вимогам сучасностi. Отже, управлшська освiтня система виступае не тшьки об'ектом розвитку, удосконалення та видозмши, але й провiдним чинником ефективносп реформаторських освiтянських процесiв.
Революцшш змiни, якими характеризуеться суспiльне життя Украши, входження до болонсь-кого освггаього простору, формування новiтньоï вiтчизняноï освiтньоï парадигми, створеноï в умовах глобалiзацiï, розумiння прогресивних сил значення освггшх перетворень та особливо1' вщпо-вiдальностi держави i народу за результати цих перетворень - щ та iншi фактори надзвичайно актуатзують проблему оптимального ефективного та своечасного становлення вiтчизняноï освiтньоï системи та ïï управлiнського забезпечення, яке повинно поеднувати прогностичнiсть управлiнських процесiв з 1'х випереджувальним характером, чiтку регламентованють юридичних процедур з наданням можливосп повного виявлення педагогiчноï багатоманiтностi державного гарантування розвитку освгги iз залученням широких кiл громадськостi до ушх ланок управлiння нею.
Особливостi сьогодення характеризуются необхiднiстю кардинально!' модернiзацiï управ-лГнсько1' освiтньоï системи як головноï умови розвитку освГти загалом. Це зумовлено i викликами сучасносп, i наявною ситуацiею, яка характеризуеться неприродним поеднанням залишюв радянськоï командно-адмiнiстративноï системи, сформованих на 1х основГ нових державних шститупв, як попри декларування оновлення, залишилися за своею суттю осередками минулого i, врештi-решт - новгтшм принципам, iнститутам та управлшським структурам, сформованим на справдi демократичних сучасних засадах.
Особливо проблемною залишаеться прогностична сфера управлiнських процедур. Ïï недоско-налiсть призводить до запровадження режиму ручного керування та прийняття управлшських рiшень у формГ зашзншого реагування на проблемнi ситуацiï та недолши, як з часом укоршюються та стають системними, а вщтак для 1х подолання потрГ6но бшьше зусиль та часу. У результат отримуемо багато проблем i тиражування недолтв.
Подiбна ситуацiя, безумовно, потребуе кардинальних змш - i у шлузГ наукового-методологiчноï бази, i у шлузГ адмiнiстративно-управлiнського та нормативно-правового забезпечення.
AHanÍ3 дослiдження проблеми. Актуальнiсть зазначеноï проблеми розглядаеться, зокрема, у працях В. П. Андрущенка, В. П. Беха, В. Г. Вшторова, Л.А. Гаевсько1, В.А. Грабовського, Г. В. СльнГково!, В. Г. Кременя, С. В. Крисюка, В. П. Лугового, С. В. Майбороди, С.М. Ншолаенка, О. Г. Рябеки та ш.
Мета роботи - дослщити адмшстративно-правове забезпечення прiоритетних напрямiв в управлшш освггою.
Виклад основного матерiалу. Необхщно зазначити, що впчизняш дослщники у рГзних галузях науки впевнено i плщно ведуть роботи з пошуку новгтшх управлiнських рiшень у шлузГ освгш.
С. В. Крисюк проаналiзував двГ юторично сформованi моделi управлшня освггою, до яких зводиться уся багатомаштнють управлiнських систем, а саме - централiзована та децентралiзована
[12]. До централiзованих систем дослщник зарахував таю, у яких керiвництво найвищо1 ланки 36epirae переважну частину повноважень для прийняття рiшень. Натомють управлшсью системи, якi передбачають розподiл повноважень мiж нижчими рiвнями управлiння, належать до децент-ралiзованих. Автор встановив, що кожна з систем мае i сво1 переваги, i недолши. Так, цент-ралiзована модель управлшня здатна забезпечити еднють дiй системи управлшня, на ушх рiвнях ïï функцiонування, що дае змогу здшснювати стратегiчний розвиток освiтньоï галузi, сприяти формуванню та збереженню культурологiчноï едносп, загальних освiтнiх стандартiв, ïx змютовних та органiзацiйниx компонентiв. Варто вказати на важливють останньо1' тези у плаш розвитку i забезпечення права громадян на отримання освгти на вщповщному якiсному рiвнi та академiчну мобiльнiсть. На практицi це означае, що студент отримуе едину за яюстю освгту незалежно вiд регюну, у якому навчаеться, а також у разi переведення без ускладнень може продовжити здобуття освiти у будь-якому шшому навчальному закладi.
У той самий час зазначена система посилюе авторитарш складовi системи управлшня, ставлячи ïï ефективнють у залежнють вiд особистостi керiвника центрального рiвня, одночасно обмежуючи iнiцiативу регiональниx управлшських пiдроздiлiв та педагогiчниx працiвникiв, робить обов'язковою, а вiдтак i одномаштною систему форм i методiв роботи та недооцшюе регiональну специфiку. Ще небезпечнiшим е гiпертрофований варiант централiзованоï системи, оскiльки призводить до пасивносп суб'ектiв управлiння, зниження ïx шщативи, вiдповiдальностi, професiйного рiвня та компетентности
Децентралiзацiя системи управлiння сприяе розгортанню мiсцевоï iнiцiативи та рiзноманiтниx педагопчних експериментiв, дае можливiсть використати мiсцевi досягнення для вдосконалення педагогiчного процесу та управлшня ним. Водночас i ця система об'ективно характеризуеться низкою недолтв. Передуем до них зараховують надмiрнi розбiжностi освiти у рiзниx регiонаx, що, своею чергою, перешкоджае формуванню загальнодержавних стандартiв, ускладнюе можливосп рiвного доступу громадян до отримання освгтшх послуг. С. В. Крисюк наголошуе на необxiдностi пошуку оптимального поеднання зазначених систем, враховуючи вгтчизняний, i мiжнародний досвiд, зокрема, грунтуючись на тому, що: "...тд впливом нових соцiально-економiчниx умов, процесу iнтернацiоналiзацiï суспiльного життя, iнтеграцiï освiтньоï сфери щ двi моделi управлiння (децентралiзована й централiзована) виявляють помiтну тенденщю до конвергенцiï (вiд лат. convergere - наближатися, сходитись). Проявляеться це у тому, що у крашах, для яких була характерна сильна децентралiзацiя в управлшш освiтою (США, Анмя), сьогоднi посилюеться роль центральноï влади. Натомiсть у краïнаx з надмiрною централiзованою адмiнiстративною структурою у галузi освiти (Францiя, Украïна, Рошя) посилюеться роль регiональниx i мюцевих органiв управлiння освiтою. 1накше кажучи, вiдбуваеться пошук оптимальноï моделi управлшня освгтою, в основу якоï мае бути покладено дiалектичне поеднання позитивних централiзованиx та децентралiзованиx засад" [12, с. 109]. Отже, пошук оптимального поеднання централiзацiï-децентралiзацiï необxiдно зарахувати до першочергових завдань реформування вiтчизняноï управлiнськоï освiтньоï системи.
Л. А. Гаевська спрямувала науковий пошук на розроблення проблем формування та запровадження шновацшного освiтнього управлiнського менеджменту, який здiйснюеться з метою переведення освiтньоï системи, ïï змiсту та об'ект-суб'ектного потенцiалу на вищий яюсшший рiвень та приведення рiвня освети вiдповiдно до вимог сучасностi. 1нновацшний менеджмент автор розглядае як управлшський вплив держави на змiну факторiв, що визначають забезпечення надання осветшх послуг з метою пiдвищення ефективносп роботи освiтньоï оргашзаци. Основнi напрями реформування системи управлiння освiтою автор вбачае у четкому визначеннi компетенцш, повноважень i вiдповiдальностi органiв управлшня на усх рiвняx за умови належноï ïx взаемодiï та переорiентацiï з авторитарно-розпорядчого на демократично-регулювальне управлiння, яке, своею чергою, тюно пов'язане з розвитком державно-громадських форм управлшня освпою. Важливою умовою забезпечення зазначених змш i реформ автор вважае подготовку вiдповiдниx управлiнськиx кадрiв: "Успiшне досягнення поставлених прiоритетiв дуже пов'язане з вирiшенням проблеми подготовки управлiнськиx кадрiв, якi мають усвщомлювати, що виконують справу державну, що здатш управлiнську дiяльнiсть
наповнити новим змютом. Проблема тдвищення квалГфГкацп державних службовцiв потребуе не тшьки виршення питання щодо формування системи та створення мережi пщготовки, а й наповнення ïï певним змютом. Необхщно розробити новi освiтнi програми, що сприятимуть оновленню змiсту тдготовки управлiнських кадрiв до роботи в умовах демократичного управлiння освiтою. Водночас важливо забезпечити якiсний рiвень навчання представниюв громадських структур до учасп в управлiннi, делегувати повноваження так, щоб рiвень складностi завдань, що розв'язуються ними, вщповщав рiвню ïхньоï управлiнськоï культури" [7, с. 76].
Н. М. Заворотинська здшснила аналiз iнновацiйного освiтнього управлiння з погляду його структури, яка передбачае наявнють таких напрямiв, як адмiнiстративно-органiзацiйний, фшансово-економiчний та психолого-педагогiчний. Автор напрацювала низку адмiнiстративно-управлiнських заходiв, якi повинш забезпечити переведення управлiнськоï освiтньоï системи на шновацшний рiвень. Передусiм - це запровадження модульноï структури управлшня, критерiем диференцiювання якоï е або специфша видiв дiяльностi - виховна, навчальна, управлiнська, або за формами управлшня - державна i громадська, або за суб'ектами i об'ектами управлшня - керiвник навчального закладу чи шновацшного проекту та учасники iнновацiйноï дiяльностi. Одразу зазначимо, що подiбне структурування е важливiшим у теоретичному плаш, у той час як у практичному особливо актуальним буде взаемопроникнення зазначених модулiв у вигляд^ скажiмо, державно-громадського управлiння, суб'ект-об'ектних педагопчних систем тощо. Наступним напрямом шновацшносп пропонуеться запровадження органiзацiйно-структурних, психолопчних, дiагностичних та iнформацiйних форм i методiв управлiння, якi здатнi забезпечити ефективнють, своечаснiсть i оригiнальнiсть у прийнятп управлiнського рiшення та супроводу поетапноï його реалiзацiï. Проектно-iнновацiйна модель управлшня передбачае постшне пiдтримання керiвником дiяльностi авторiв та учасникiв шновацшних проектiв на усiх рiвнях та етапах освггшх iнновацiй. Важливими компонентами шновацшного освггаього управлiння вважаеться управлшня цшями та максимально можливе залучення громадськостi до управлiнських процедур, економiчне стимулювання, пiдтримка пiдприемництва i конкуренци та рiзноманiтнiсть i рiвноправнiсть усГх форм iнновацiйноï дГяльностг Управлiння саме шновацшним управлiнням робить максимальним залучення наукових та науково-техшчних досягнень [10, с. 16].
О. М. Бандурка та О. П. Рябченко, враховуючи актуальнють проблеми пiдвищення оперативностi та гнучкосп державного управлiння вищою освггою, пропонують чотири головш умови вдосконалення зазначеного управлшня. Першою умовою дослщники вважають необхiднiсть побудови системи вищоï освГти, грунтуючись на юторичних, нацюнальних, культурних та етнiчних особливостях украшсь^' нацiï, здшснюючи в такий спошб тдготовку педагогiчних та науково-педагопчних працiвникiв. Наступним чинником пiдвищення ефективносп управлiння освггою визначено вiдпрацювання наукових загальнотеоретичних засад ïï формування, що, своею чергою, повинно покращити штегращю нацiональноï освГти у европейський та свгговий освггаш простр. Наступною пропозищею е удосконалення органiзацiйно-штатноï структури центральних оргашв виконавчоï влади з обов'язковим визначенням шдроздшу, на який будуть покладеш функцiï, пов'язаш зГ стратепчним розвитком та формуванням державноï политики у галузГ освГти. I, нарештг пропонуеться розширити коло оргашв управлшня освггою за допомоогою створення громадських, наглядових чи тклувальних рад тощо. Незважаючи на те, що предметом дослщження науковщ обрали вищу освГту, вважаемо, що вищеозначеш фактори можуть бути повною мГрою застосоваш i до шших рГвшв вiтчизняноï освГти [6].
О. Г. Рябека запропонував принципи побудови оргашзацшних структур апарату державного управлшня, метою якого е ефективнють функцюнування галузГ загалом. Дослщник видшив таю принципи, як еднють мети, первиннють функцш i вториннють структури, функцюнальна замкненють шдроздшв апаратв управлшня, простота органiзацiйноï структури, еднють управлшня, оптимальнють норми керованосп, оптимальнють централГзованих i децентралГзованих форм управлшня i зворотного зв'язку. На думку дослщника, зазначеш принципи можуть бути застосоваш в усГх без винятку галузях, а отже, i в освггаш теж [14, с. 209].
Л. В. Гаевська та Т. В. Куренна вказують на необхщшсть вдосконалення законодавчо1' бази з метою упорядкування нормативного регулювання учасп громадськосп в управлшш освiтою. Вони наголошують на актуальносп активiзацiï громадсько1' iнiцiативи у розбудовi освiтньоï системи та необхщносп наукових розвiдок з цього напряму. Нормативне вдосконалення регулювання управ-лшсько-освгтшх процедур потребуе оновлення та удосконалення багатьох закошв та пiдзаконниx нормативних акпв. Це потрiбно для визначення статусу громадських оргашзацш в освгтньо-управлiнськiй сферi реалiзацiï iдеï реально1' автономiï навчальних закладiв, розширення ïxmx прав i можливостей фiнансовоï самостшносп. До важливих проблем удосконалення управлшня освгтою автори зараховують необxiднiсть подолання бюрократизацп освiтньоï системи та потребу компе-тентiстноï готовностi керiвникiв освгти усix рiвнiв i громадських активю^в до налагодження ефек-тивно1' сшвпращ. Зазначена готовнiсть повинна бути сформована i у випускниюв вищих педагопчних закладiв, що, своею чергою, потребуе вщповщного коригування змiсту, форм i методiв здобуття вищо1' педагогiчноï освгти. I, врештi-решт, необxiдна система шформацшно-комунiкацiйного забезпечення цiеï роботи з метою належного шформування сощуму про стан та результативнють участi громадськосп в управлiннi освгтою та формуванш широко1' позитивно!' мотивацп щодо зазначених заxодiв [13, с. 73].
УсГ перелiченi напрямки реформування управлiння освгтою акумулюються у стратегiï переходу вгд державноï до державно-громадськоï форми управлшня, яке мае оптимальш можливосп управлiнськоï дГяльносп в умовах загальноï демократизацiï суспшьних вгдносин, змши векторiв впливу вгд централiзацiï до децентралiзацiï та актуалiзацiï суспiльноï потреби у максимальному врахуванш i задоволеннi освгтшх потреб у^х державних елементiв та суспшьних верств.
В. А. Грабовський визначае державно-громадське управлшня освгтою як процес поеднання рiзноспрямованоï дГяльносп державних та суспшьних суб'екпв, яке здшснюеться в iнтересаx окремоï особистосп, сощуму, влади, держави. У той самий час, державно-громадське управлшня, залишаючи за державою прюритет у прийнятп управлшського рiшення, наголошуе на обов'язковосп урахування при цьому громадськоï думки. За владою, окргм того, залишаеться функщя постшного регулювання динамiчниx стосунюв держави i громадськосп в обговореннi, прийнятп та реалiзацiï управлiнськиx рiшень [8].
Л. А. Гаевська розглядае державно-громадське управлшня освгтою як : "...управлшня, яке грунтуеться на спшьнш, взаемодоповнювальнш i взаемошдтримувальнш дГяльносп державних ор-гашв та громадськосп у галузг освгти, розподш мГж суб'ектами повноважень, прав та вщповь дальносп за ïx реалгзащю для забезпечення функцюнування й розвитку системи освгти" [13, с. 60].
Г. В. Сльшкова сформулювала систему моделей державно-громадського управлшня, до якоï зарахувала моделг структурно-громадського та шформацшно-громадського супроводу i суборди-нацшно-промгжного партнерства. Модель структурно-громадського супроводу закршлюе за кожним ргвнем управлшня вщповщну громадську оргашзацш, яка покликана забезпечити незалежну експертизу та стан паритету мГж структурами державного управлшня та громадськосп. Функцюнування моделг шформацшно-громадського супроводу передбачае наявнють збалансо-ваних шформацшних потоюв - нормативно-правового та розпорядчого, вектор якого спрямований вгд оргашв державного управлшня до громадськосп та протилежний - суспшьно-цшнюний, який полягае у реакцiï громадськосп на вищезазначену нормативно-правову шформащю i мае оцшоковий - схвальний, або претензшний характер. Модель субординацшно-промгжного партнерства характеризуеться ствробгтництвом мГж органами влади та громадськими оргашзащями у виконанш тих чи шших завдань i характеризуеться субординацшними стосунками. Кожна з цих моделей мае право на юнування, а доцшьнють вибору залежить вгд змюту спiльноï дГяльносп, поставлених завдань, особливостей правового поля та соцiальноï ситуацiï [9].
Проблеми удосконалення управлшня освгтою зазначеш у програмних документами державного стратепчного освгтнього планування. Так, Нацюнальна доктрина розвитку освгти визначае вектором розвитку системи освгти саме переход до державно-громадського управлшня, яке повинно враховувати регюнальш особливосп, зростання автономи навчальних закладгв, загострення проблеми конкурентоспроможносп надання освгтшх послуг. Обов'язковою умовою зазначеного
управлшня доктрина визначае необхщнють покладення в основу управлшських освпянських ршень вщповщних науково-аналгшчних розробок та 1'х шформацшний супровщ. Найважлившим результатом учасп громадськосп в управлшш освпою е змша навантажень, функцш, структури та стилю центрального i регюнального управлшня освггою [4].
Найважлившими умовами модершзацп управлшня освггою доктрина визначае оптимГзащю структури та системи управлшня з урахуванням вимоги ïï децентралiзацiï, а вщтак i оптимальний перерозподш управлшських функцш на користь територГальних структур та навчальних закладГв; становлення системи програмно-цшьового управлшня; доповнення державного контролю контролем громадським; посилення ролГ етичних управлшських стандарта; прозорють та вщкритють шдготовки та реалiзацiï управлшських ршень та мошторингу ï^ ефективносп; удосконалення мехашзму лщензування, атестацiï та акредитацп навчальних закладГв i демократизащю процедури кадрового забезпечення управлiнськоï дГяльносп та тдвищення фаховосп i компетентносп керГвниюв усГх рГвшв.
Нацюнальна стратепя розвитку освгш в Украïнi на перюд до 2021 р. визначае основою будь-яких освпшх управлшських процедур шновацшш стратегiï i передбачае, що саме управлшня повинно здшснюватися на засадах сталого розвитку та створення сучасних систем освпшх проекта. Також стратепя розвивае Где1' державно-громадського управлшня освггою, визначивши зазначене управлшня обов'язковою умовою реального партнерства особистосп, сустльства та держави. Система державно-громадського управлшня повинна бути гнучкою, цшеспрямованою та ефективною, забезпечувати штенсивний розвиток та якють освгш, яка покликана реалГзувати державш потреби та задовольнити запити особистосп. До прюритета управлшсько-освгшього розвитку через становлення системи державно-громадського управлшня стратепя зараховуе:
- оптимГзащю оргашв управлшня освггою, децентралГзащю управлшня у цш сферц перерозподш функцш i повноважень мГж центральними та мюцевими органами управлшня освггою;
- професюнальний шдхщ шд час здшснення добору та призначення керГвниюв навчальних закладГв, оргашв управлшня освггою;
- розроблення системи заходГв (науково-методичних, фшансово-економГчних тощо) стосовно впровадження ще1" автономiï навчальних закладГв, розширення ï^ прав i можливостей щодо фiнансовоï самостшносп;
- подолання бюрократизацп у системГ управлшня освггою, удосконалення порядку перевГрок та звггаосп навчальних закладГв;
- професшну шдготовку компетентних менеджерГв системи освгш, формування управлшщв новоï генерацiï, здатних мислити i дГяти системно, зокрема у кризових ситуащях, приймати управлшсью ршення у будь-яких сферах дГяльносп, ефективно використовувати наявш ресурси;
- запровадження нових ефективних форм тдвищення квалГфшацп керГвниюв освгш;
- розвиток автоматизованих систем управлшня освггою [5].
Узагальнення усГх без винятку наукових дослщжень та державних програмних документа, що розглядають проблеми розвитку управлшня системою освгш зараховуе до прюритета зазначеного управлшня його адмшютративно-правове забезпечення. У той самий час необхщно зазначити, що навпъ попереднш аналГз чинного Закону Украïни "Про освпу" дае шдстави говорити про неповноту та невщповщнють вимогам часу його положень, як регламентують здшснення вщповщних управлшських процедур.
Так, ст. 10 зазначеного Закону нормативно закршлюе створення для управлшня освггою в Украш системи державних управлшських оргашв та оргашв мюцевого самоврядування, а також встановлюе, що органи управлшня освггою та громадського самоврядування ддать у межах повноважень, визначених законодавством.
До оргашв управлшня освггою зараховаш центральний орган виконавчоï влади, що забезпечуе формування державноï полгшки у сферГ освгш; центральний орган виконавчоï влади, що реалГзуе державну полгшку у сферГ освгш; центральш органи виконавчоï влади, яким шдпорядковаш навчальш заклади; орган виконавчоï влади Автономноï Республши Крим у сферГ освгш; мюцевГ державш адмiнiстрацiï i органи мюцевого самоврядування, а також утвореш
мюцевими державними адмшютращями та органами мюцевого самоврядування структурш шдроздши з питань освгти (мюцевГ органи управлшня освгтою).
Закон встановив чГткий перелш повноважень центрального органу виконавчоï влади, що забезпечуе формування державноï полГтики у сферГ освгти, центрального органу виконавчоï влади, що реалГзуе державну политику у сферГ освгти та центральних оргашв виконавчоï влади, яким шдпорядковаш навчальш заклади, а також органу виконавчоï влади Автономноï Республши Крим у сферГ освгти та мюцевих оргашв виконавчоï влади i оргашв мюцевого самоврядування [1, с. 451].
Вщповщш положення зазначеного Закону функцюнують бшьше шж двадцять п'ять роюв i за цей час неодноразово змшювалися, доповнювалися та уточнювалися. Однак необхщнють приведення законодавчих норм до вимог часу вимагають створення принципово нового закону, яким i став законопроект "Про освгту", що вже пройшов перше читання, а сьогодш активно обговорюеться, доопрацьовуеться i уточнюеться [3].
Насамперед необхщн вгдзначити, що визначення у зазначеному законопроект на рГвш принцишв державноï полГтики у галузГ освгти до вимог щодо прозорост i публГчносп прийняття та реалГзаци управлшських ршень, вщповщальнють оргашв управлшня освгтою та закладГв освгти перед суспшьством, шституцшну вщокремленють здшснення функцш контролю та функцш забезпечення дГяльносп закладГв освгти, ф^а^ово^ академiчноï та адмiнiстративноï автономiï закладГв освгти у межах, визначених законами Украши, невтручання полГтичних партш та релшйних оргашзацш в освгтнш процес (за винятком дуxовноï освгти) i, нарештг - розвиток державно-громадського управлшня, державно-громадського та державно-приватного партнерства. Зазначеш принципи зазначеш в конкретних правових нормах законопроекту.
АналГзованим документом передбачений роздш "Управлшня та контроль у сферГ освгти", яким, зокрема, пропонуеться чГткий i вичерпний перелш оргашв управлшня у сферГ освгти, до яких зараховано Кабшет МшютрГв Украши, центральний орган виконавчоï влади у сферГ освгти, центральний орган виконавчоï влади ¡з забезпечення якосп освгти, постшно дшчий колепальний орган ¡з забезпечення якосп вищоï освгти, державш органи, яким шдпорядковаш заклади освгти, Верховна Рада Автономноï Республши Крим, Рада МшютрГв Автономноï Республши Крим та органи мюцевого самоврядування.
Законопроект передбачае перелши повноважень Кабшету МшютрГв Украши, центрального органу виконавчоï влади у сферГ освгти i науки, державних оргашв, до сфери управлшня яких зараховаш заклади освгти, оргашв мюцевого самоврядування та оргашв влади Автономноï Рес-публши Крим, сшьських i селищних рад та оргашв ¡з забезпечення якосп освгти, до яких зараховаш центральний орган виконавчоï влади ¡з забезпечення якосп освгти i постшно дГючий колепальний орган у сферГ забезпечення якосп вищоï освгти.
Винятково важливим в управлшському плаш е положення законопроекту, зпдно з яким акти центрального органу виконавчоï влади у сферГ освпи i науки, прийнят у межах його повноважень, е обов'язковими до виконання державними органами, органами влади Автономноï Республши Крим, органами мюцевого самоврядування, до сфери управлшня яких зараховаш заклади освгти, а також заклади освгти незалежно вгд форми власносп. У той самий час листи, шструкци, методичш рекомендаций шшГ документи оргашв виконавчоï влади, крГм наказГв, зареестрованих Мшютерством юстицiï Украши, та документа, що регулюють внутршню дГяльнють органу, не е нормативно-правовими актами i не можуть встановлювати правовГ норми.
З метою забезпечення вщкритосп оргашв управлшня та контролю у сферГ освгти пропонуеться передбачити обов'язкове оприлюднення шформаци про процедури та результати прийняття ршень органами управлшня освгтою за умови дотримання принцишв конфщенцшносп та доступности Аналопчна вимога щодо оприлюднення поширюеться на органи управлшня освгтою, що е розпорядниками бюджетних кошта щодо кошторисГв i звтв про надходження та використання кошта Державного i мюцевого бюджета. Також передбачаеться обов'язкове громадське обговорення проекта нормативно-правових акпв, що стосуються системи освгти та участь представниюв громадськосп у шдготовщ i прийнятп цих документа. ВГдразу зауважимо
позищю 1нституту законодавства, згщно з яким зазначене положення виходить за межГ правового регулювання законопроекту та стосуеться загальних питань права, а вщтак тдлягае усуненню.
На особливу увагу заслуговують положення законопроекту, яю стосуються регулювання державно-громадського управлшня у сферГ освгш, яке розглядаеться як стльна дГяльнють оргашв влади i громадських об'еднань, що взаемоддать з метою ефективного функцюнування i розвитку системи освгш. До оргашв державно-громадського управлшня у сферГ освгш зараховаш районш, мюью, обласш конференцп педагопчних пращвниюв, зЧзд пращвниюв освгш Автономно!' Республши Крим та Всеукрашський зЧзд пращвниюв освгш. Пропонуеться правова норма, яка регламентуе створення при органах влади, державних органах та органах мюцевого самоврядування робочих груп, дорадчих, громадських та шших оргашв.
Також у законопроект передбачена можливють здшснення громадського контролю у сферГ освгш та запропоновано перелш повноважень оргашв державно-громадського управлшня та суб'екпв громадського нагляду у сферГ освгш.
Також, у роздш третьому "Заклади освгш" зазначена наявнють багатьох статей, присвячених безпосередньому управлшню навчальним закладом. Зокрема, встановлюеться, що система управлшня закладами освгш визначаеться законами та установчими документами. До суб'екпв управлшня закладом освгш зараховано засновника, керГвника закладу, колепальний орган управлшня закладу освгш i колепальний орган та шшГ органи громадського самоврядування. У законопроект визначеш права i обов'язки засновника закладу освгш, передбачено, що засновники можуть делегувати окремГ своï повноваження органу управлшня закладом освгш, а також заборонено засновникам втручатися в освгтню та поточну господарську дГяльнють закладу освгш, що здшснюеться у межах передбаченоï законодавством автономи. Окреслено загальш вимоги до керГвника закладу освгш, визначено обсяг його повноважень та передбачено, що до зазначених керГвниюв застосовуеться контрактна форма трудового договору.
Також законопроект визначае форми функцюнування колепальних оргашв управлшня закладом освгш, до яких зараховано педагопчну або вчену раду. Визначеш види, оргашзацшш форми громадського самоврядування закладом освгш та передбачено, що повноваження, порядок формування i роботи колепальних оргашв управлшня та самоврядування визначаються установчими документами закладу освгш вщповщно до законодавства.
Визначено порядок та форми громадського нагляду за дГяльнютю закладу освгш, до яких зараховаш наглядовГ або шклувальш ради, а також подано перелГк обов'язкових вимог, яю повинш забезпечити вщкритють i прозорють закладу освгш.
Визначаючи беззаперечну прогресивнють та актуальнють вищезазначеного законопроекту як загалом, так i у частиш регламентування управлГнських освГтнГх процедур, вважаемо за доцшьне означити пропозицiï до нього.
Насамперед вважаемо за необхщне додати до принцишв державноï полгшки у галузГ освГти принцип верховенства права.
Також, на нашу думку, розмщення питань, що регламентують управлшську дГяльнють у двох окремих роздшах - третьому та восьмому, призводить до розГрваносп управлГнських проблем на рГвш системи освГти загалом та закладу освгш зокрема, породжуе певне дублювання та знижуе системнють законодавчого регулювання управлшня освггою. ДоцГльнГшим стало б об'еднання вищезазначених положень у единому роздш.
Вважаемо, що доповнення законопроекту конституцшною вимогою, згщно з якою органи управлшня освггою повинш дГяти виключно у межах вщповщальносп пГдстав, повноважень i способГв дш, визначених КонституцГею та законами Украши.
Вбачаемо актуальними пропозицiï щодо покладення на центральний орган виконавчоï влади у сферГ освГти i науки та державш органи, до сфери яких належать заклади освгш, вщповщальнють за реалГзащю державноï полГтики у сферГ освГти i науки загалом, або у вщповщних галузях зокрема.
З метою уникнення суперечносп правових норм, що мютяться у рГзних нормативно-правових актах, пропонуемо також обов'язковють вимоги щодо застосування до керГвниюв освгтшх закладГв контрактноï форми договору обмежити освгтшми закладами державноï форми власностГ
Висновки. Отже, е пщстави для констатацп необхщносп кардинальноï модернiзацiï управлiнськоï освiтньоï системи як головноï умови розвитку освГти загалом. Актуальшсть проблеми визначена як для дослщниюв у галузГ правознавства, теорiï управлшня та педагопки, так i законотворщв. Результати аналГзу проведених дослщжень дають пщстави для зарахування до прю-ритетних напрямюв реформування управлiнськоï освiтньоï системи розвиток та удосконалення нормативно-правового забезпечення управлшських освгтшх процедур, перехщ вщ централiзацiï до децентралГзацп, формування та запровадження шновацшного освггаього управлшського менеджменту i тдвищення оперативносп та гнучкосп державного управлшня освггою.
Певною мГрою ус вищеперераховаш новацiï акумулюються у стратеги переходу вщ державноï до державно-громадськоï форми управлшня, яке мае оптимальш можливосп для управлiнськоï дГяльностГ Вивчення проблеми становлення системи державно-громадського управлшня освггою визначае ïï глибоке наукове дослщження, вщображення у стратепчних державно-програмних документах i недосконалють адмшютративно-правового регулювання.
Загалом же, нормативно-правове забезпечення управлшня освГтньою галуззю помггао вщстае вщ вимог сьогодення i не здатне повною мГрою забезпечити функцюнування управлшських освгтшх процесГв. Виршення наявних суперечностей можливе за рахунок прийняття та реалiзацiï нового Закону Украши "Про освпу" за умови його певного доопрацювання
1. Про освту: Закон Украгни eid 23.05.1991 р. № 1060-ХП // BidoMoemi Верховног Ради УРСР. -1991. - № 34. - Ст. 451. 2. Про вищу освту: Закон Украгни eid 01.07.2014 р. № 1556-VII // Biдoмoсmi Верховног Ради Украгни. - 2014. - № 37-38. - Ст. 2004. 3. Проект Закону "Про освту" eid 04.04.2016 р. № 3491-д. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=58639]. 4. Нащональна доктрина розвитку освти, затверджена Указом Президента Украгни вiд 17 квтня 2002 року № 347/2002. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/347/2002]. 5. Нащональна сmраmегiярозвитку освти в Украгм на перioд до 2021 року. Схвалена Указом Президента Украгни вiд 25 червня 2013 року № 344/2013. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013/ print1452598371497250]. 6. Бандурка О. Державне управлшня вищою oсвimoю в Украгм. Проблеми. Шляхи вдосконалення / О. Бандурка, О. Рябченко // Новий Кoлегiум. - 2000. - № 1. - С. 18-20. -С. 141. 7. Гаевська Л. А. Управлшня oсвimoю: нoвi прioриmеmи / Л. А. Гаевська // Проблеми та перспективи входження Украгни у европейський штелектуальний прoсmiр: освтт аспекти : зб. наук.-експерт. маmерiалiв / за ред. Н. В. Грицяк. - К. : Н1ДС, 2009. - С. 73-79. 8. Грабовський В. А. Державно-громадське управлшня освтньо-ментальними процесами формування громадянського сустльства / В. А. Грабовський [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [www.academy.gov.ua/news/ news.../grabovsky_vytup.doc]. 9. Сльникова Г. В. Теоретичт тдходи до моделювання державно-громадського управлшня / Г. В. Сльникова // Директор школи. - 2003. -№ 40-41. 10. Заворотинська Н. М. Теоретичн питання запровадження шновацшного менеджменту в oсвmi [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://vuzlib. com/content/view/250/84/]. 11. Кремень В. Освта i наука в Украш - шновацшш аспекти / В. Кремень. - К. : Грамота, 2005. - 448 с. 12. Крисюк С. В. Державне управлшня oсвimoю : навч. по-аб. для слухачiв, аспiранmiв, дoкmoранmiв спец. "Державне управлшня oсвimoю " / С. В. Крисюк. -К. : НАДУ, 2009. - 220 с. 13. Реформування освти в Украш: державно-управлшський аспект : навч. -наук. вид. / Н. Г. Протасова, В. I. Луговий, Ю. О. Молчанова та ш. ; за заг. ред. Н. Г. Про-тасовог. - К. ; Львiв: НАДУ, 2012. - 456 с. 14. Рябека О. Г. Державно-громадське управлшня у дискурс демократизацИ сустльства: мoнoграфiя / О. Г. Рябека; за наук. ред. проф. В. П. Беха; Мiн-вo освти i науки Украгни, Нац. пед. ун-т iменi М. П. Драгоманова. - К. : Вид-во НПУ iменi М. П. Драгоманова, 2011. - 289 с. 15. Управлшня oсвimoю / Мiнiсmерсmвo освти i науки Украгни,
Нац. пед. ун-т гмеш М. П. Драгоманова; за наук. ред. В. П. Беха; ред. кол.: В. П. Бех (голова), М. В. Михайл1ченко [та т ]. - К.: Вид-во НПУ 1мен1 М. П. Драгоманова, 2013. - 546 с.
REFERENCES
1. Pro osvitu [About education]. The Law Of Ukraine on May 23, 1991. 2. Pro vy'shhu osvitu [Of higher education]. The Law Of Ukraine on July 01, 2014. 3. Proekt Zakonu "Pro osvitu" [About education]. Available at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc41?pf3511=58639. 4. Nacional'na doktry 'na rozvy 'tku osvity', zatverdzhena Ukazom Prezy 'denta Ukrayiny' [National doctrine of education development, approved by the decree of the President of Ukraine]. Available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/347/2002. 5. Nacional'na strategiya rozvy'tku osvity' v Ukrayini na period do 2021 roku [The national strategy of education development in Ukraine for the period until 2021]. Available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013/print145259837 1 497250. 6. Ban-durka O. Derzhavne upravlinnya vy'shhoyu osvitoyu v Ukrayini. Problemy'. Shlyaxy' vdoskonalennya [State management of higher education in Ukraine. Problems. Ways to improve]. Novy'j Kolegium, 2000. vol. 1, 18-20рр. 7. Gayevs 'ka L. A. Upravlinnya osvitoyu: novi priory 'tety' [Managing education: the new priorities]. Kiev, NDS Publ., 2009. 73-79 рр. 8. Grabovs'ky'j V. A. Derzhavno-gromads'ke upravlinnya osvitn 'o-mental 'ny 'my' procesamy' formuvannya gromadyans 'kogo suspil 'stva [State-public management in educational and mental processes of formation of civil society]. Available at: www.academy.gov.ua/news/news.../grabovsky_vytup.doc. 9. Yel'ny'kova G. V. Teorety'chni pidxody' do modelyuvannya derzhavno-gromads 'kogo upravlinnya [Theoretical approaches to modeling public administration]. 2003, vol. 40-41. 10. Zavoroty'ns'ka N.M. Teorety'chni py'tannya zaprovadzhennya innovacijnogo menedzhmentu v osviti [Theoretical issues of implementation of innovative management in education]. Available at: http://vuzlib.com/content/view/250/84/. 11. Kremen' V. Osvita i nauka v Ukrayini - innovacijni aspekty' (Education and science in Ukraine - innovative aspects). Kiev, Diploma Publ., 2005, 448 р. 12. Kry'syuk S. V. Derzhavne upravlinnya osvitoyu (The state Department of education). Kiev, NADA Publ., 2009, 220 р. 13. N. G. Protasova, V. I. Lugovy'j, Yu. O. Molchanova ta in. Reformuvannya osvity' v Ukrayini: derzhavno-upravlins'ky'j aspekt (The reformation of education in Ukraine: state-administrative aspect). Kiev, NADA Publ., 2012, 456 р. 14. Ryabeka O. G. Derzhavno-gromads 'ke upravlinnya u dy 'skursi demokraty 'zaciyi suspil 'stva (State-public management in the discourse of democratization of society). Kiev, publishing house of NPU named after N. P. Dragomanova, 2011, 289 р. 15. Upravlinnya osvitoyu (Education management). Kiev, publishing house of NPU named after N. P. Dragomanova, 2013, 546 р.
Дата надходження: 15.03.2017р.
