CC BY
04. Потапчук А. А., Матвеев С. В., Дидур М. Д. Лечебная физическая культура в детском возрасте. СПб. : 2007 40 с.
5. Рудневская В. А., Уколова Г. Б. Биологические аспекты физической культуры и спорта / Актуальные проблемы развития физической культуры и спорта в современных условиях: Курск, 2019 160164 с.
6. Солуковцева Т. В., Уколова Г. Б. Волейбол как здоровый образ жизни / Современные проблемы развития физической культуры и спорта;
[под ред. Е. Е. Скриплева]. Курск: Изд-во Юго-зап. гос. ун-та, 2015 12-16 с.
7. Моругина П. Ю., Уколова Г. Б. Педагогика физической культуры и спорта / Актуальные проблемы развития физической культуры и спорта в современных условиях: Курск, 2019 107-110 с.
8. Курчма В. Р. Гигиена детей и подростков: Изд-во «ГЭОТАР-Медиа», 2010 289 с.
АДАПТАЦ1Я Д1ТЕЙ-М1ГРАНТ1В ЯК ВАЖЛИВИЙ АСПЕКТ Д1ЯЛЬНОСТ1 ШК1ЛЬНО1
ПСИХОЛОГ1ЧНО1 СЛУЖБИ В США
Синишина В.М.,
кандидат психологгчних наук, доцент кафедри психологИ Ужгородського нацюнального унгверситету,
Мигалина З.1. аспгрант кафедри загальног педагогжи та педагогжи вищо'1 школи Ужгородського нацюнального унгверситету
ADAPTATION OF CHILDREN-MIGRANTS AS AN IMPORTANT ASPECT OF SCHOOL PSYCHOLOGICAL SERVICE'S ACTIVITY IN USA
Synychyna V.M.,
candidate of psychological sciences, associate professor of the department of psychology of Uzhhorod National University,
Myhalyna Z.I. post graduate student of the department of general pedagogy and pedagogy of higher school of Uzhhorod National University
Анотащя
В статп розглядаеться проблема адаптаци шдлитав-мпранпв. Проаналiзовано досввд США в цьому плаш, оскшьки США традицшно вважаються крашою мпранпв i мають значш досягнення в оргашзацп роботи з мбайтами. Пвдкреслюеться важлива роль школьно! психолопчно! служби в адаптаци дгтей-Mir-ранпв.
Abstract
This article deals with the problem of adaptation of children-migrants. The experience of USA is analyzed because there are many migrants in this country. American society has great achievements in this aspect. The important role of school psychological service in adaptation of children-migrants is underlined.
Ключов1 слова: дгти^гранти, адаптащя, шкшьна психолопчна служба, досввд США.
Keywords: children-migrants, adaptation, school psychological service, USA experience.
М^ацшш процеси набули з друго! кшця XX столггтя глобальних масштабiв, охопивши ва континента планети, сощальш верстви i групи суспшь-ства, рiзнi сфери суспiльноi життедгяльносл.
Мiграцiя - вiд латинського «migratю» - переселения, перемiщення населення, яке може вщбува-тися в межах одше! кра!ни (внутрiшия м^ащя) або з однiei' кра!ни в шшу (зовнiшия мiграцiя). Це скла-дний за своею природою, рiзномаиiтний за формами i наслщками соцiальний процес, який вимагае детального, ретельного дослщження i е одним з ос-новних факторiв, що впливають на стабiльнiсть су-стльства.
Кра!ною мiгрантiв традицiйно вважаються Сполучеш Штати Америки, тому саме в цш краiнi
накопичено значний досввд роботи з мiграитами. Особливо це стосуеться роботи з дльми-м^ап-тами.
Рiзнi аспекти проблеми мiгрантiв дослщжу-ються багатьма американськими вченими: Р.Гарсiа, Т.Джакоб^ П.Хаммер (загальнi питапня роботи з мпрантами), Дж.Бенкс, С.Нiето, К.Слiттер (вирь шення освiтнiх проблем мiгрантiв), Г.Гей, Т.Говард, П.Лаурер (тдготовка фахiвцiв для роботи з дiтьми-мiгрантами).
Зарубiжними вченими виявлено, що м^ацшш процеси призводять до виникпенпя комплексу проблем у дней, яш характеризуються певною специ-фiкою i вимагають детального вивчення та неввд-кладного вирiшенпя. Найважливiшими серед них е:
психолопчш стреси, пов'язаш з вимушеною змiною мкця проживання (пiдлiтки, в силу свое! залежно-CTi вщ дорослих, завжди е вимушеними мбайтами) i порушенням структури звичних культурно-комунiкативних, родинно-сiмейних, природно-те-риторiальних та iнших зв'язк1в; криза вдентичносп, неузгодженiсть в системi цiнностей i соцiальних норм; загальна незадоволенiсть рiзними сторонами життедiяльностi i самим собою; труднощ1 присто-сування до вимог системи; пристосування до нового середовища спiлкування, i як наслщок нерiдко виникнення стану вiдчуженостi, тривожносп, пси-х1чно! напруги й агресивносп, шдвищено! конфль ктностi та ш. [1; 2].
Отже, основнi труднощi мiгрантiв проявля-ються в адаптаци до умов нового середовища. Тому вважаемо за доцшьне бiльш детально розглянути деяк1 аспекти процесу адаптаци.
Поняття «адаптащя» походить вiд латинського слова «adaptatio» -пристосування. Вивченню адаптаци присвячеш дослiдження не тшьки в рамках психологи, але й шших наук, зокрема, бюлоги, со-цюлоги й фiзiологil органiзму. 1нтенсивний розви-ток системного подходу в 50-х роках XX столптя вплинув на логiку наукового дослвдження, i, зокрема, на вивчення адаптаци. Системний шдхвд роз-глядае поведшку як цiлiсний процес, спрямований на адаптащю органiзму до середовища й на активне перетворення середовища.
Першi дослвдженпя адаптаци були пов'язанi з концепцiею гомеостазу. Термш «гомеостаз», запро-понований У. Кенноном, означае динамiчний стан бюлопчно! рiвноваги в органiзмi, що забезпечуе оптимальнi умови його життя й розвитку [3]. У рамках гомеостатичного подходу адаптацiя розумь еться як досягнення стiйкостi органiзму, лшвщащя псих1чно! напруги, установления гармонiчних ввд-носин iз середовищем.
У сучаснш лiтературi поняття «адаптацiя» мае певну багатозначнiсть. Теоретичний аналiз дозво-ляе зробити висновок про те, що сьогодт немае едино! точки зору на цей феномен. Однак загаль-ним для вах дослiджень адаптаци залишаеться уя-влення про даний феномен як про взаемодш шди-вiда й середовища.
1снуе калька основних сфер адаптаци, кожна з яких е предметом вивчення певно! галузi знань. Уперше поняття адаптаци було використано в бюлоги, де вивчалися взаемозв'язки органiзмiв з на-вколишнiм середовищем. У рамках фiзiологil дос-лiджуються особливостi реакцш органiв або психь чних процеав на робоче навантаження або на несприятливi умови дiяльностi. Адаптащя розумь еться в цих роботах як процес перебудови рiзнома-нiтних функцш органiзму, спрямований на шдтри-мку внутршнього гомеостазу. У соцюлоги вивча-еться соцiально-економiчна адаптащя, позитивний результат яко! полягае в пiдтримцi певного рiвня життя, здатностi людини збертати й шдвищувати соцiальний статус i задовольняти сво! матерiальнi й духовш потреби.
У психологи поняття адаптаци також предста-влене досить широко. Адаптащя людини мае безпо-середне ввдношення до проблеми псих1чного благо-получчя, яка е фундаментальною проблемою вае1 психолопчно! науки. Рiзнi напрямки в тiй або шшш формi вирiшують питання про вщносини iндивiда й навколишнього середовища. Увага дослiдникiв усе частiше звертаеться до проблеми адаптаци людини до сощальних умов.
У сучасних умовах людиш протягом свого життя неодноразово доводиться зус^чатися зi змь нами сощального середовища. Це приводить до того, що минулий досвiд суб'екта стае недостатшм i непридатним для життя в нових умовах, i людина виявляеться в ситуаци, що передбачае необхвдшсть змiнювати себе, або середовище, або те й iнше разом, тобто людина виявляеться перед необхщшстю адаптуватися до умов, що змшилися, навiть в умовах сощально! й економiчноl стабiльностi.
Адаптащя - це динашчний процес. Завдяки цьому, рухливi системи живих органiзмiв, незважа-ючи на мiнливiсть умов, тдтримують стiйкiсть, не-обхвдну для юнування, розвитку й продовження роду. Процес адаптаци реалiзуеться щоразу, коли в системi «оргашзм-середовище» виникають значимi змiни, i забезпечуеться формування нового гомеос-татичного стану, який дозволяе досягати максимально! ефективностi фiзiологiчних функцш i поведь нкових реакцiй. Осшльки органiзм i середовище пе-ребувають не в статичнiй, а динамiчнiй рiвновазi, !х спiввiдношення мiняеться постшно, а, отже, пос-тiйно повинен здшснюватися процес адаптаци.
До сьогодшшнього дня не розроблена чiтка едина теорiя сощально-психолопчно! адаптаци особистостi, яка дала б вичерпну вiдповiдь на запи-тання про те, як адаптивнi механiзми дозволяють особистостi подолати складш життевi ситуаци й до-сягти стану адаптованостi.
У рамках теори психоаналiзу вважаеться, що людина ввд народження мае засоби адаптаци, яш розвиваються, а потiм використовуються в адапти-вних процесах. У психоаналiзi розглядаеться низка процесiв, за допомогою яких людина може устшно адаптуватися до навколишнього середовища.
Психоаналггичний пiдхiд пропонуе концепци адаптаци, далек вiд поглядiв 3. Фрейда. У кон-текстi iндивiдуальноl психологи А. Адлера стиль життя е способом адаптаци людини. Стиль життя заснований на зусиллях, спрямованих на подолання почуття неповнощнностц основними характеристиками, що визначають життевий стиль особис-тосп, е сощальний iнтерес i стутнь активностi. За А. Адлером, добре адаптована людина приносить своею дiяльнiстю певну користь суспiльству. У не! досить смшивосп, щоб вiдкрито зус^чати проблеми й труднощi, яш трапляються в И життi [4]. Таке розумiння адаптаци близьке до поглядiв, хара-ктерних для гумашстично! психологи, хоч зроблене в межах психоаналггичного подходу.
Суттевий внесок у розвиток поняття адаптаци вню творець операцшно! концепци iнтелекту й ге-нетично! ешстомологи Ж. Пiаже. Дослвджуючи як1-
сний розвиток штелектуальних структур, Шаже ро-зглядав iнтелект як особистюну властивiсть живого, що адаптуеться до навколишнього середо-вища. Адаптащя при цьому пiдроздiляеться на вза-емозалежнi компоненти - асимiляцiю й акомодащю. Асимiляцiя розумiеться як пристосу-вання за рахунок змiн середовища. Процес акомо-дацп представляе собою пристосування органiзму й особистостi до властивостей середовища [5].
У рамках штеракцюшзму поняття адаптаци тлумачиться як активна взаемод1я особистостi й середовища. Ефективною адаптацiя вважаеться в тому випадку, якщо особистiсть вщповвдае мшма-льним вимогам i оч^ванням суспiльства. У цьому планi тдкреслюеться певна вiдмiннiсть мiж понят-тями «адаптащя» (adaptation) i «пристосування» (adjustment). Зазвичай поняття «adjustment» харак-теризуе те, як оргашзм пристосовуеться до вимог специфiчних ситуацiй. Поняття «adaptation» пов'я-зане з ефективними способами виршення життевих проблем.
В iнтеракцiонiзмi видiляються два типи адап-тацшного реагування на вплив середовища. У пер-шому випадку адаптивною вважаеться конформна поведшка особистостi у ввдповщь на вимоги, про-понованi суспшьством. Другий тип адаптивно! по-ведшки характеризуеться успiшним прийняттям розв'язк1в, проявом iнiцiативи. Основу цього типу адаптивно! поведшки становить вдея активностi особистосп, творчий, цiлеспрямований характер дiй, прийняття вiдповiдальностi за власне майбу-тне.
У бiхевiоризмi поняття пристосування (adjustment) е основним. Зпдно з поглядами бiхеви-ористiв дезадаптивний стан людини обумовлений помилковою минулою поведiнкою. Бiхевiоральна терашя А. Бандури спрямована на формування спо-собiв адаптивно! або сощально бажано! поведiнки, яка буде корисною при зустрiчi з тими або шшими складними життевими ситуащями, и метою е тдви-щення iнiцiативи й полiпшення навичок сощаль-ного спшкування. [6].
Для гумашстично! психологi!, засновано! на фiлософi! екзистенцiалiзму, характерне уявлення про те, що природа людини школи не може бути ви-вчена повнiстю, тому що життя людини визнача-еться системою !! виборiв i тим, як вона усвщомлюе свое буття. Зпдно з концепцiею екзистенцiалiзму й поглядiв К. Роджерса, подальше життя людини за-лежить вiд !! свiтоглядно! позицi!, а не ввд зовнiшнiх факторiв. Логiчним продовженням такого тдходу е принципи особистiсного росту, розвитку людсь-кого потенцiалу, яш розглядаються в якостi основно! мети адаптацi!. Адаптац1я розумiеться не як ш-нцевий результат, а як напрямок руху (розвитку) людей [7].
Рiзнi види адаптацi! (психофiзiологiчна, бюло-гiчна й соцiально-психологiчна) слщ розглядати як щдсистеми усерединi явища адаптаци iндивiда в целому. Сощально-психолопчна адаптащя особис-тостi, будучи одним з видiв адаптацi!, !! пiдсисте-мою, у свою чергу, являе собою складне системне явище, спрямоване на стльну змiну особистостi й
сощального середовища з метою досягнення оптимального сшвввдношення мiж ними.
Зпдно з дослщженнями американських учених (А.Дардер, С.Шето, К.Слiтгер та iн.), найважливь шою умовою ефективностi адаптацiйного процесу дiтей-мiгрантiв е максимальне задоволення актуа-льних потреб, серед яких найбшьше значения набу-вають потреби в: почутп спiльностi, спiлкуваннi, хороших взаеминах, приналежносп до певно! групи, отриманш знань, самореалiзацi!, можливостi бути самим собою, сощально-психолопчно! захи-щеностi, впевненосп в майбутньому, мaтерiaль-ному благополучч^ сприятливих умовах прожи-вання.
Серед багатьох об'ективних факторiв, що впли-вають на процес соцiально-психологiчно! адаптацй' тдттюв-млранпв в нове соцiокультурне середо-вище, особливе значення, на думку бшьшосп американських учених, мае школа як шститут сощаль зацп. Саме школа, яка е специфiчним пол^льтур-ним освiтнiм середовищем, мае можливють створити всi умови для ефективносл процесу сощ-ально-психологiчно! адаптаци тдттав-млранпв при органiзацi!' вiдповiдно!' допомоги та психолоп-чно! пiдтримки.
Важливу роль в адаптаци дггей-млранпв вщ-грае психологiчна служба, яка функцiоиуе в кожнш американськ1й школi. Шкiльнi психологи об'еднаш в Нацiональиу асоцiацiю шкшьних психологiв, яка е складовою частиною Американсько! психолопч-но! асоцiацi! (APA). Зауважимо, що бiльшiсть з них мають магiстерський рiвень (1-2 рiчнi програми, як1 включають 10-15 курав), або рiвень доктора фшо-софи (Ph.D) чи доктора психологй' (Psy.D) (4-5 рiчнi програми, як1 включають 25-30 курав), рш штерна-тури i зазвичай захист дисертaцi!. Крiм цього, пот-рiбно мати 1-2 роки практики, щоб отримати лщен-зш на повноцiниу психологiчиу дiяльнiсть. Слiд пiдкреслити, що в США не здшснюеться пiдготовкa психологiв на рiвнi бакалавра, що сввдчить про ва-жливе значення, яке надаеться цiй професи i велику ввдповщальшсть фах1вця психологи.
В роботi з дпъми^грантами психологи здшс-нюють шдиввдуальне тестування, пряме i непряме втручання, супервiзiю, корекцiю, превенщю.
Чiльне мюце в !х дiяльностi посiдaе оргашзащя в школьному середовищi психолого-педaгогiчного супроводу процесу адаптацй' пiдлiткiв-мiгрaнтiв, який е складною сощально-психолопчною та педа-гопчною дiяльнiстю, що охоплюе весь освпнш процес (навчання, виховання i розвиток), виступае единою психолого-педaгогiчною системою, що включае в себе об'ект i суб'ект, !! цiльовий, змюто-вий, операцшно^яльшсний i ощночно-результа-тивний компоненти. Це цшеспрямований, сплано-ваний i особливим чином оргaиiзовaиий освиньо-виховний процес, спрямований на створення необ-хвдних умов, що сприяють повноцiннiй самореаль заци особистостi та !! штеграци в соцiумi. Це напрямок, де психологя та педaгогiкa штегруються, ви-ступаючи, як система дш, доповнюючи зусилля одна одно! у виршенш загально! зaдaчi. Вирiшения
такого завдання також вимагае реалiзацil комплексного тдходу на основi синтезу даних iнших наук: культурологи, етнологи, релiгiезнавства, права та соцюлоги.
Вирiшения завдания усшшно! психолопчно! i сощально-педагопчио! адаптаци пiдлiткiв з амей мiграитiв до ново! соцюкультурно! ситуаци в освь тньому середовищi вимагае реалiзацil комплексного пiдходу на основi синтезу даних рiзних наук: психологи, педагопки, культурологи, етнологи, ре-лiгiезнавства та соцюлоги. Психолого-педагопч-ний супроввд процесу адаптаци пiдлiткiв з амей мь грaитiв мiстить програми, спрямоваиi на створения в навчальному зaклaдi толерантного розвиваючого простору, що включае вплив на освiтне середо-вище, оточения пiдлiткa (однолiткiв, батьшв, вчите-лiв), а також на нього самого. Результатом цього мае стати збережения i розвиток псих1чного здоро-в'я учнiв як одного з компонеипв сощально! компетентности показника усшшно! адаптаци. Особливе значения надаеться навчанню дiтей i шдлитав конс-труктивним формам взаемодй' на тому еташ, коли aгресивнi реакци на оточуючих сприймаються ними як нормальш i прийиятнi.
Виокремления тако! детермiнaити збережения психологiчного здоров'я, як толераитна свiдомiсть, дозволило визначити вектори психолого-педагопч-ного супроводу процесу адаптаци щдлитав-млран-тiв: aдaптaцiя в системi суспiльних вiдносин i осо-бистюний рiст; формуваиия стiйкого позитивного досввду взаемоввдносин i взаемодй'; оргaнiзaцiя со-цiaльного середовища, в якому забезпечуеться створения сприятливих психолого-педaгогiчних умов формуваиия мотиваци на сощально-психоло-гiчну адаптащю, толерaитнi мiжособистiснi взае-мини; стимулюваиия особистiсних змiн; корекци конкретних форм поведшки, що ввдхиляеться вiд норми; створения умов для особиспсних змш.
Для вирiшения цих завдань повинш бути об'е-днaнi зусилля вах державних i громадських шсти-тупв, в першу чергу, ам'! та системи освгти, з метою створення толерантного розвиваючого простору, спрямованють зусиль на гумaнiзaцiю всього суспшьства, а також шдвищения сощально! вщпо-вiдaльностi всiх за зростання гумaнностi. Проблема формуваиия мiжиaцiонaльного толерантного середовища, в яке потрапляють неповнолгтш з м^аит-ських амей, е основною у виршенш проблеми ада-птацй' дiтей i шдлптав-мираипв.
Таким чином, психолого-педагогiчний супро-ввд процесу адаптацй' дiтей i тдтткш-млраипв своею кшцевою метою вбачае формуваиия i розвиток у них, иасамперед, сощально1 компетеитиостi, толераитиосл, що веде, в свою чергу, до формуваиия вщповщальиостц емоцшно1 саморегуляцiï; навичок конструктивно! взаемодiï; адекватноï са-мооцiики, узгоджено! з потребою в досягиеииц мо-тивацiï досягнения успiху; конструктивно! поведь ики в життевих труднощах.
Оргаиiзацiя психолого-педагогiчиого супроводу процесу соцiально-психологiчноï адаптацiï, що забезпечуе швидке i повие подолання иегатив-них иаслiдкiв «культурного шоку», проходжения кризи iдеитичиостi, що иастае в результата крос-ку-льтуриого перемщения, е ефективиим шструмеи-том сприяния адаптацiï пiдлiткiв-мiграитiв до иово1' ситуаци в сощокультуриому середовищi. Важлива роль в цш роботi, безперечио, належить шкiльиiй психологiчиiй службi.
Оск1льки в Укрш'ш остаииiм часом теж иабува-ють поширеиия процеси мiграцiï, особливо внутрь шиьо1', що пов'язаио з воеииими дiями на сходi кра-ши, досвiд США в оргашзаци роботи з дггъми-м1г-раитами варто запозичити i впроваджувати в дiяльнiсть шк1льио1' психологiчиоï служби.
Список лггератури
1. Darder A. Culture and power in the classroom: A critical foundation for bicultural education / A.Darder. - New York: Bergin & Garvey, 1997. -509p.
2. Jacoby T. Reinventing the melting pot: The new immigrants and what it means to be American / T. Jacoby. New York: Basic Books, 2004. - 456 p.
3. Cannon W. Bodily changes in pain, hunger, fever and rage (2-nd ed.) / W.Cannon. New York: Apple-ton-Century-Crofits, 1929. - 227 p.
4. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Адлер. - М.: Прогресс, 1995. -275 с.
5. Smith L. From Piaget to the present / L.Smith. London: Routlege, 2001. - 280 p.
6. Bandura A. Social learning theory / A. Bandura. New York: Prentice Hall. - 320 p.
7. Роджерс, К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Роджерс. - М. : Прогресс, 1994. - 478 с.
