CC BY
27ТЕРМ1НОЛОГ1ЧНЕ ПОЛЕ ПОНЯТТЯ "СТУП1НЬ РЕЗИЛЕНТНОСТ1" У ПСИХОЛ1НГВ1СТИЦ1
Капранов Я.В.
Кшвський нацюнальний лтгвютичний унгверситет доктор фшологгчних наук, доцент, доцент кафедри англшсько1 i н1мецько1 фшологи та перекладу 1мен1 професора 1.В. Корунця
Громова В. О.
Нацюнальний педагогiчний унiверситет iменi М.П. Драгоманова
доктор фшософп, старший викладач кафедри загального мовознавства та герматстики
TERMINOLOGICAL FIELD OF "DEGREE OF RESILIENCE" NOTION IN PSYCHOLINGUISTICS
Kapranov Y.
Kyiv National Linguistic University Doctor of Sciences (Linguistics), Associate Professor, Associate Professor of Department of Professor Korunets English and German Philology and Translation
Gromova V.
Drahomanov National Pedagogical University Ph.D., Senior Lecturer of the Department of General Linguistics and German Studies
Анотащя
У статл актуалiзуeться термшолопчне поле поняття "стутнь резилентносл" у психолшгвютищ як показник феноменолопчного процесу, що вщповщае за психiчну реакцш людини на pi3Hi житти фак-тори, тобто це формат реакци на слово-стимул, для якого необхвдною е певний вид адаптаци. Зроблено спробу виокремити так1 ступенi резилентностi i адаптаци: стутнь резилентностi з фiксацiею позитивно! адаптаци - коли людина устшно, без труднощiв пристосовуеться до нових умов сощуму та не ввдчувае психологiчних труднощiв; Ступiнь резилентностi з фшсащею умовно! адаптаци демонструе групу так званого "ризику", тобто репрезентуе схильнiсть особистостi до виникнення певних труднощiв i бар'ерiв, (зо-крема психологiчних) шд час пристосування до життевих обставин; ступiнь резилентносл з фiксацiею негативно! адаптаци характеризуемся неможливiстю пристосування особистостi до нових умов життедiяль-ностi через певт психолого-фiзiологiчнi проблеми.
Abstract
The article actualizes the terminological field of "degree of resilience" notion in psycholinguistics and it is considered as an indicator of the phenomenological process responsible for the mental reaction of a man to various life factors, i.e. it is a format of reaction to the word stimulus, which requires some kind of adaptation. An attempt is made to distinguish the following degrees of resilience and adaptation: the degree of resilience with positive adaptation - when a person successfully, without difficulty adapts to new conditions of society and does not experience psychological difficulties; the degree of resistance with conditional adaptation demonstrates the group of so-called "risk", i.e. it represents the tendency of the individual to the emergence of certain difficulties and barriers (including psychological) in adapting to life circumstances; the degree of resilience with negative adaptation is characterized by the inability to adapt the individual to new living conditions due to certain psychological and physiological problems.
Ключов1 слова: термшолопчне поле, резиленттсть, стутнь резилентносл, адаптация, психолшгвю-тика.
Keywords: terminological field, resilience, degree of resilience, adaptation, psycholinguists.
Постшний економiчний розвиток, невпинна глобалiзацiя, подальшi перспективи сощальних змш та якосл життя сустльства залежать безпосе-редньо ввд потоку шформаци та !! використання. Зокрема велика шльшсть термшолопчних позна-чень, неточна й неузгоджена поява нових понять i процесiв призводять до певно! невизначеностi у ми-сленнi, а ввдтак i до змiшування явищ дiйсностi у пiдсвiдомостi людини [5]. Наразi активне викорис-
тання шформацшних технологiй i соцiальних мереж зумовлюють пiдмiну одних понять шшими, тим самим створюючи iнформацiйну прiрву. Цi та iншi фактори безперечно впливають на фiзичний, соцiальний i психологiчний розвиток особистостi, що зумовлюе певнi труднощi пiд час самого процесу життедгяльносл. У зв'язку з цим необхiдно звернутися до термшолопчного поля поняття "стутнь резилентностГ, що е прюритетним напрямом
не лише у гуманютичнш i позитивнш психологи, а й у психолшгвютищ.
Мета статт - розглянути термiнологiчне поле поняття "стутнь резилентностГ у психолшгвю-тицi.
Завдання статп:
- окреслити поняття "резилентнють" в ютори-чному ракурсi;
- розглянути поняття "резилентнють" як феномен психологи;
- розглянути поняття "резилентнють" як феномен психолшгвютики;
- представити термшолопчне поле поняття "стутнь резилентносп" у психолшгвютищ.
Здшснивши екскурс в iсторiю становлення поняття "резилентнють", то стае зрозумiлим, що однi з перших спроб його вивчення вiдбувалося Е. Вер-нером за допомогою дослвдно! групи гавайських дь тей у 1971 р. Так, для адекватного трактування дос-вiду дослiдник спробувало виокремити несприят-ливi чинники, зпдно з якими дiтей можна було вщнести до групи ризику: низький сощально-еко-номiчний статус ам% психiчнi розлади батьк1в, жо-рстоке поводження, злидш, громадська жорсто-к1сть, хронiчнi захворювання, катастрофiчнi поди в життi тощо. Е. Вернер показала, що, перебуваючи в подiбних несприятливо умовах, двi третини дiтей демонструють деструктивну поведшку вже в пвдль тковому вщ, тобто: хронiчне безробiття, токсико-манш, ранне дiтонародження. У той же час третина пiдлiткiв не показувала подiбно! поведiнки. Це дос-лщження було присвячено пошукам захисних сил i механiзмiв, як1 дозволяють дггям успiшно адапту-ватися у навколишньому середовищi, а також у по-дальшому виявити причини менш усшшно! адапта-ци iнших дiтей. Дослвдниця дiйшла висновку, що iснуе три групи чиннишв, якi активно впливають на розвиток резилентностi: 1) атрибути самих дiтей, 2) аспекти !х им'! i 3) характеристики сощального середовища [11, р. 503 - 515].
Взагал^ слiдом за Дж. Рiчардсоном можна при-пустити, що юторш дослвдження резилентностi можна умовно роздшити на три етапи, як1 вiн називав "хвилями": якщо перша плеяда дослiдникiв виявляе якосп (тобто захиснi фактори) осiб, яш позитивно реагують на складнi умови в !х життi, друга - розг-лядае резилентнiсть у контексп боротьби зi стресо-ром, труднощами i змiнами у життi, то третя - ви-вчае мотиващю окремих осiб i груп, яка веде !х до самореалiзацil в житп [13]. Це означае, що щ меха-нiзми не обов'язково е успадкованими, а можуть бути розвинуп в будь-яко! людини протягом життя. Можливiсть ввдновлюватися у стресових ситуациях вважаеться передумовою прогресивного розвитку i загально1 життестiйкостi людини [2; 3; 4; 12].
Варто звернути увагу на те, що розкит досль джень навколо поняття "резилентнють" пов'язаний iз його важливiстю як для психiчного здоров'я i ста-лого розвитку людини, так i для створення рiзних профiлактик й штервенцш [8, с. 161]. А останш роки вивчення термiнологiчного поля "стутнь резилентносп" характеризуються дослщженням самого процесу та опису факторiв резилентностi, а
саме чиннишв позитивного результату адаптаци та сощал!зацп (M. Rutter) тощо.
Поняття "резилентнють" (ввд англ. resilience -"пружнють", "еластичнють") потрапило до психологи з ф1зики, де воно позначае "здатнють твердих тш вщновлювати свою форму тсля мехашчного тиску" [6].
Хоча поняття "резилентнють", на думку окремих дослвднишв (M. Werner, S. R. Maddi), продов-жуе залишатися дискусшним у зв'язку з тим, що мае велику шлькють синошм!чних позначень (на-приклад, "життестшкють", "стресостшкють" i ба-гато шших), проте в психологи вже остаточно за-кршилося i означае "динам1чний процес позитивно! адаптаци людини до важких життевих обставин", тобто "здатнють збертати в несприятливих ситуа-щях стабшьний р1вень психолопчного та ф1зичного функцюнування, виходити з таких ситуацш без стшких порушень, устшно адаптуючись до несприятливих змш" [6]. I це не очевидно, що "резилентнють" нараз1 вивчають разом !з таким явищем як "життестшкють" - можливють подолання особи-стих обставин i як результат тдкорення особис-тост1 само! себе [2].
На окрему думку з приводу розумшня поняття "резилентнють" в психологи заслуговуе С. Р. Мадд1 [12, p. 261-262]. Так, С. Р. Мадд тдкреслюе, що "резилентнють" мае вщношення до б!хевюрально! диспозици, то К. В1херт розглядае поняття "резилентносп" як один !з аспеклв життестшкост!. На думку останнього, "резилентностГ- зааб для розвитку, формування життестшкост!, а тому И можна вважати системоутворюючим у структур! життево! стшкосп особистост! [2; 12, p. 261 - 262].
Показовим е те, що на сьогодш "резилентнють" розглядають кр1зь призму трьох аспекпв: по-перше, у контекст! явища "життестшкють"; подруге, зпдно з адаптащею та неадаптащею; потрете, як можливють формування морального ви-бору, щнностей шдлитав i юнацтва, що е передумовою особливостей розвитку життестшкосп у нового поколшня [2].
У публжащях шоземних дослвднишв (M. Rutter, E. Werner та ш.) термш "резилентнють" розгля-даеться у трьох основних тдходах. Ввдповщно до когттивного 6ixeeiopu3My, акцент спрямований на вивчення процеав емоцшно! регуляци поведшко-вих реакцш дггей у стресових ситуащях, способ1в подолання !х з життевими труднощами. Другий -конструктивний nidxid - зосереджений на опану-ванш активно! життево! позици людини. За даними, Д. Гелерштейна, резилентн!сть мае два компонента: ф!зичний i психолог!чний. При цьому екологi-чний nidxid спрямований на подолання важких обставин життя саме сощальними факторами. Зверта-емо увагу i на те, що подальш! досл!дження сприяли появ! нового мгжкультурного подходу, який був спрямований на комплексне вивчення життед^яль-ност! i способ!в реакци у ситуац!ях великого ризику ввдповщно до расово! приналежност!, в!ку, стал, м!сця проживания [2; 5; 6].
Також icHye припущення, що "резилентшсть" е результатом взаемодй' людини з навколишшм свь том i процесами, що сприяють добробуту i захища-ють вiд впливу факторiв ризику. К.М. Ушаков стве-рджуе, що "резилентшсть"- це можливють дося-гати устху в тяжких умовах життя, незважаючи на обставини. Ti, хто реагують на несприятливi умови, адаптуючись, мають тенденцiю виходити з важких життевих ситyацiй, а iншi люди, яш демонструють негативнi емоцй' при важких обставинах у житл, як страх, розпач, страждання, безнадiйнiсть, зменшу-ють свою здiбнiсть вирiшyвати проблеми, з якими вони зiткаються, тим самим ускладнюючи процес адаптацй' та, як результат, психолопчно почува-ються також дуже незручно [2; 7, с. 2 - 3].
Необхвдно також звернути увагу й на характеристики поняття "резилентнiсть": якщо з теоретично! позицii - позитивш особистiснi якостi, стiйка мотивация i yспiшна адаптацiя у складних життевих ситyацiях, то з практично досвщу - супротив зни-щенню, тобто ефективний захист власно! особис-тостi пiд час сильного тиску оточуючого середо-вища; створення повноцшного, адаптованого життя шд час складних умов [2].
Для психолшгвктики поняття "резилентшсть" не е ввдносно новим, хоча i мае дещо шше наповнення, анiж в психологи чи фшософи, напри-клад. Воно спрямовано на встановлення i характеристику процесу(^в) позитивно!(-их) адаптацii(-й) людини до важких життевих обставин, яш можуть фiксyватися в словах-стимулах, яш, в свою чергу, дають змогу встановити й iдентифiкyвати показ-ники переважання таких процесiв. У зв'язку з цим у психолiнгвiстицi закршилося нове поняття - "сту-тнь резилентностi", дефiнiцiю якого спробуемо на-дати нижче.
Стyпiнь резилентностi у психолшгвютищ означае показник феноменологiчного процесу, що вiдповiдае за психiчнy реакцш людини на рiзнi життевi фактори, тобто це формат реакци на слово-стимул, для якого необхвдною е певний вид адаптацй' (визначення наше - В. К.). У зв'язку з цим умо-вно ступеш резилентностi можна покласиф^вати так.
1. Ступгнь резилентностi з фгксацгею позити-вно'1 адаптацИ - коли людина устшно, без трудно-щiв пристосовуеться до нових умов сощуму та не ввдчувае психолопчних трyднощiв.
2. Ступть резилентностi з фжсащею умовног адаптацИ демонструе групу так званого "ризику", тобто репрезентуе схильнiсть особистостi до вини-кнення певних трyднощiв i бар'ерiв, (зокрема психолопчних) тд час пристосування до життевих обставин. Проте людина, незважаючи на деструктивш фактори, все одно поступово намагаеться адаптува-тися.
3. Ступiнь резилентностi з фiксацiею негати-вно'1 адаптацИ характеризуемся неможливютю пристосування особистостi до нових умов життедь яльностi через певнi психолого^зюлопчш про-блеми.
Ступiнь резилентностi можливо визначити умовно, зокрема за допомогою сшвбеади i спосте-реження поведiнки особистост! у соцiумi, психоло-гiчного та фiзичного станiв, тобто застосовуючи р!-знi таемнi анкетування та тести, де людина може в!-дкрито пояснити свш психологiчний стан i почуття так званого комфорту. Для точно! штерпретаци цього процесу неодмшно потрiбно залучити фах!-вця, який е професiоналом i не допустить похибок у трактуванн! результатiв дослвдження.
"Резилентнiсть" як особистiсна яшсть розвива-еться у результатi взаемодi! людини зi сво!м ото-ченням та у конкретному сощальному оточеннi, у результат! чого ця яшсть не може бути постшною в умовах сьогодення, активного розвитку та життя. Це такий пiдхiд, що розглядае життя як еволюцш-ний процес, що передбачае юнування дешлькох шляхiв виршення проблем [2]. Усе це дозволяе, у зв'язку з дефщитом одних ресурс!в, замiнити !х !н-шими, що суттево розширюе адаптацiйнi можливо-стi особистостi та використовуе вс! можливi функ-ци для ефективного процесу пристосування до нових обставин або ситуацш.
Вщповвдно до адаптацй визначено основш фактори, яш сприяють розвитку та шдтримщ ризиле-нтностi у психолiнгвiстицi. Це - можлив!сть побу-дови реальних план!в 1 виконання цшеспрямованих дш для втшення в життя, позитивна самооцшка 1 впевнешсть у власних силах 1 зд!бностях, комушка-тивн! навички та навички виршення проблем; зда-тшсть управляти сильними мотивациями й влас-ними почуттями. Описан! фактори також не е успа-дкованими 1 можуть бути розвинеш особисто людиною [2].
Досить ц!кавою е описана Д. Леонтьевим бага-тор!внева модель взаемоди з несприятливими об-ставинами, де окреслено таю явища, як: резилентшсть, психолопчш захисти, котнги та постравма-тичне зростання. За ц!ею моделлю резилентшсть та !нш! процеси е посл!довними р!внями взаемоди з негативними ситуациями. Кожна взаемод!я е системою психолопчних ресурс!в, до яких належать: за-доволешсть життям, суб'ективна вггальшсть, дис-позицшний оптим!зм та життестшшсть. За даними дослвдника, резилентшсть як перший р!вень взаемоди та котнги як другий р!вень дозволяють лю-дин! впоратися !з важкими та неприемними обста-винами, тим самим не трансформуючи себе, а лише застосовуючи дан! ресурси, що демонструе проти-лежний р!вень адаптацшного процесу особистост! [3, а 258-261]. Тобто, поглиблюючи результата по-передшх досл!джень, Д. Леонтьев зм!нюе дещо ракурс вивчення питання резилентност!.
Проведене досл!дження дозволяе зробити ви-сновок про те, що сьогодт поняття "резилентшсть" не втратило свого семантичного наповнення, однак зумовило звернення до нового поняття "стутнь резилентност!", яке набувае !ншого наповнення у та-шй дескрипци завдяки невпинному шформацш-ному прогресу, глобал1заци та !ншим соц1альним явищам. Явище резилентност! застосовуеться для позначення динашчного процесу у контекст! жит-
тестшкосп й адаптацп. На сьогодш можна гово-рити про три ступеш резилетностi: 1) стутнь рези-лентностi з фжсащею позитивног адаптацИ -коли людина устшно, без труднощiв пристосову-еться до нових умов сощуму та не ввдчувае психо-логiчних труднощiв; 2) cmyniHb pe.3rneHmHocmi з фi-ксащею умовног адаптацИ, що демонструе групу так званого "ризику", тобто репрезентуе схильнiсть особистостi до виникнення певних труднощiв i бар'ерiв, (зокрема психолопчних) шд час пристосу-вання до життевих обставин; 3) cmyniHb резилент-ноcmi з фжсащею негативног адаптацИ, характе-ризуеться неможливютю пристосування особис-тостi до нових умов життедiяльностi через певнi психолого-фiзiологiчнi проблеми.
Перспективним е подальше дослщження феномену резилентносп та особистюно! адаптаци рiзних вiкових категорiй, узагальнення нових стратегш i методiв його опанування, як1 безперервно трансфо-рмуються.
Список л^ератури
1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Серия: Мастера психологии. 3-е изд. СПб.: Питер, 2016. 288 с.
2. Быстрова Н. В., Дереча И. И., Мамонтова Т. С, Панфилова О. В., Селиванова О.А. Изучение феномена резильентности: проблемы и перспективы. Мир науки педагогика и психология. 2020. № 3. Т. 8. С. URL: https://mir-nauki.com/PDF/04PSMN320.pdf.
3. Леонтьев Д. Многоуровневая модель взаимодействия с неблагоприятными обстоятельствами: от защиты к изменению. Материалы III
Международной научно-практической конфере-нци. 2013. Т. 1. С. 258-261.
4. Мадди С. Теория личности: сравнительный анализ. СПб.: Речь, 2002. 539 с.
5. Нагнибеда О. М. Разграничение понятий жизнестойкости, резилентности и стрессоустойчи-вости в условиях информационного общества. 36i-рник матерiалiв VI ВсеукратськоЧ науково-прак-тично'1 конференцИ молодих учених "Наукова молодь - 2018". 2018. С. 100-106.
6. Психологическая резилентность. Общая психология. 2021. URL: https://psyweb.global/data-base/knowledge/article-164-psihologicheskaya-rezi-lentnost.
7. Ушаков К. М. Новое слово резильентность. Директор школы. 2016. № 7. С. 2-3.
8. Хамшч О. М. Резшьентшсть: життестш-шсть, життездатшсть або резшьентшсть? Науковий вiсник Херсонського державного yнiверситетy. 2016. № 6. Т. 2. С. 160-165.
9. Rutter M. Resilience in the face of adversity. British Journal of Psychiatry. 1985. V. 147. P. 598611.
10. Werner E. Risk, resilience, and recovery: perspectives from the Kauai longitudinal study. Development andPsychopathology.1993. V. 5. P. 503-515.
11. Maddi S. R. On hardiness and other pathways to resilience. American psychologist. 2005. V. 60. № 3. P. 261-262.
12. Richardson G. E. The metatheory of resilience and resiliency. Journal of clinic psychology. 2002. 58 (3). P. 307-321.
