CC BY
79
ОБГОВОРЮСМО ПРОБЛЕМУ
УДК 37.032:796.011.3 - 057.87
Н. Ю. ДОВГАНЬ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧНА АДАПТАЦ1Я СТУДЕНТ1В-ПЕРШОКУРСНИК1В ДО ЗАНЯТЬ З Ф1ЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Розглянуто процес психолого-педагог1чно'1 адаптацИ студентгв-першокурснитв до занять з ф1зичного виховання у вищих навчальних закладах (ВНЗ). Викладено погляди науковцгв щодо зазначеног проблеми. Окреслено труднощi адаптацшного процесу, що е рушшною силою розвитку, яка спрямовуе професшний розвиток особистостi у конструктивне русло, забезпечуе успiшне здшснення учбово-професшноЧ дiяльностi. Визначено два етапи адаптацИ студентiв-першокурсниюв до занять з фiзичного виховання: початковий - термiнова адаптащя; основний -довготривала адаптацiя. Виокремлено стадИ довготривалог адаптацИ. Вказано на важливiсть планування фiзично'i активностi першокурсниюв як суб 'ектiв фiзичного виховання у ВНЗ.
Ключовi слова: адаптацiя, термiнова адаптацiя, довготривала адаптацiя, фiзичне виховання, студенти-першокурсники, навчально-виховний процес.
Н .Ю. ДОВГАНЬ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ АДАПТАЦИЯ СТУДЕНТОВ-ПЕРВОКУРСНИКОВ К ЗАНЯТИЯМ ПО ФИЗИЧЕСКОМУ ВОСПИТАНИЮ В
ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ
Рассмотрен процесс психолого-педагогической адаптации студентов-первокурсников к занятиям по физическому воспитанию в высших учебных заведениях. Изложены взгляды ученых о данной проблеме. Определены трудности адаптационного процесса, что выступают движущей силой развития, которая направляет профессиональное развитие личности в конструктивное русло, что обеспечивает успешное осуществление учебно-профессиональной деятельности. Определены два этапы адаптации студентов-первокурсников к занятиям по физическому воспитанию: начальный - срочная адаптация; основной - долговременная адаптация. Выделены стадии долговременной адаптации. Отмечается важность планирования физической активности первокурсников как субъектов физического воспитания в вузе.
Ключевые слова: адаптация, срочная адаптация, долговременная адаптация, физическое воспитание, студенты-первокурсники, учебно-воспитательный процесс.
N. DOVGAN
PSYCHO-PEDAGOGICAL ADAPTATION OF FIRST-YEAR STUDENTS TO PHYSICAL EDUCATION CLASSES IN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS
The article examines the process of psycho-pedagogical adaptation of first-year students to physical education classes in higher educational institutions. It represents the views of scientists on this problem. There are outlined the difficulties of adaptation process, which are the driving force of development, directs the professional development of personality in a constructive direction, ensures the successful implementation of educational and professional activities. The stages of adaptation of first-year students to physical education classes are suggested: beginners - urgent adaptation; basic - long-term adaptation. The long-term adaptation stages are allocated. In this context, adaptation is seen as an element of the factors which have single acttion on the body and enhance physical, psychological and mental activity of those who are involved. The research stresses the importance of freshmen ' physical activity planning as subjects of physical education in high school. We believe that a harmonious flow of
_ОБГОВОРЮСМО ПРОБЛЕМУ_
these processes can optimize university educational environment, insure quality of national education and attitude to individual professional development as the highest value of society.
Keywords: adaptation, urgent adaptation, long-term adaptation, physical training, first-year students, disadaptation processes, educational process.
Навчання у ВНЗ для сучасно1 молодо1 людини е одним з найважливших перiодiв ïï життeдiяльностi, особистiсного зростання та становлення як майбутнього фахiвця. Пошук шлях1в успiшноï адаптацiï до змшених соцiальних умов та новоï дiяльностi е нагальною проблемою для кожного студента.
Спроможшсть адаптуватися, долати труднощ^ вiднайти свое мiсце у життевому просторi е вирiшальним чинником вдалого розвитку молодо1' людини, а в майбутньому - фаивця з вищою освiтою. Процес навчання студенев налагоджуеться нелегко, характеризуеться великою динамiчнiстю психiчних процесiв i станiв, зумовлених змшою соцiального довкiлля. Вступ у ВНЗ у значно1' частини молодi супроводжуеться дезадаптацiею, спричиненою новизною студентського статусу, вщсутшстю референтно!' групи, тдвищеними вимогами з боку професорсько-викладацького складу, напруженютю та жорстким режимом навчання, збшьшенням обсягу самостiйноï роботи i самовщповщальносп загалом. Усе це вимагае вщ студента значноï мобiлiзацiï сво1х можливостей для успiшного входження в зовшм iнше оточення та яюсно iнший ритм життедiяльностi.
Розглядаючи процес адаптаци студентськоï молодi, стверджуемо, що в органiзацiï та проведеннi занять з фiзичного виховання не повною мiрою враховуеться адаптацiя студенпв-першокурсниюв, яка виявляе надмiрнi iнтелектуальнi, психолопчш та фiзичнi навантаження, що не вщповщають вiковим особливостям молодоï людини вшом 17-18 рокiв. Вiдомо, що оргашзм тих, хто займаеться, вщповщае единим комплексом реакцiй на суму рiзнохарактерних подразникiв на заняттях з фiзичного виховання.
Отже, окремо взята умовна одиниця фiзичноï активностi може бути оптимальною, а разом з шшими факторами (надмiрнi розумовi навантаження, недотримання режиму дня, погане харчування) вона вже здатна перевищити можливосп органiзму до опiрностi й, таким чином, не допомогти, а навпаки, нашкодити адаптацшним процесам. У цьому контекст адаптацiя розглядаеться як елемент системи факторiв, якi одноразово ддать на органiзм та пiдвищують фiзичну, психологiчну та розумову активнiсть тих, хто займаеться. Це означае, що вклад у навчально-виховну дiяльнiсть студента цих факторiв мае бути таким, щоб разом з iншими створювати умови для ефективного пристосування до суми вшх подразникiв, якi зустрiчаються у навчально-виховному процесi ВНЗ.
Актуальним проблемам адаптаци молодi до нових умов життедiяльностi та взаемин у сощальнш групi присвячено працi багатьох втизняних i зарубiжних вчених О. I. Гончаров, А. Д. Ердшев, Е. Ершсон, В. Л. Юкоть, Д. Клаузен, М. I. Люша, В. А. Петровський, Т. В. Середа, О. В. Симоненко, А. В. Фурман та ш. Питанню адаптаци студенпв до умов навчання у ВНЗ в сучасних психолого-педагопчних дослщженнях придiляеться значна увага: особливосп адаптацiï студентiв-першокурсникiв (С. С. 1збаш, I. М. Личагiна), адаптацiя студенпв до професiйноï дiяльностi (О. М. Галус, С. С. Федорова), психолопчна адаптацiя студентiв до навчального процесу (Т. В. Алексеева, Н. Г. Сршова), соцiально-психологiчна адаптацiя студентiв в умовах вищого навчального закладу (Ю. О. Бохонкова, С. Вiцько), адаптащя до навчання засобами фiзичноï культури (О. В. Бацилева). Увага науковщв в основному зосереджуеться на вивченш рiзноманiтних факторiв, у т. ч. особистюних властивостей, якi включають процес адаптаци студенпв до занять з фiзичного виховання у ВНЗ. Аналiз психолого-педагогiчних дослiджень засвiдчуе, що при досить широкому вивченш проблеми адаптаци студентськоï молодi до навчального процесу у ВНЗ, кшьюсть робiт, присвячених вивченню проблеми розробки педагопчних моделей адаптаци, визначенню ïï основних чинниюв та адаптаци студенпв до занять з фiзичного виховання у ВНЗ, обмежена.
Мета статт полягае у розкритп процесу адаптацiï студентiв до занять з фiзичного виховання у ВНЗ.
Термш адаптацiя (вiд лат. «пристосовувати») використовуеться з другоï половини XVIII ст., i трактуемо як пристосування оргашзму, його систем до характеру окремих впливiв або до змшених умов життя в цшому. Вiн використовуеться в рiзних галузях наукового знання, однак
дослщники ще не виробили едино! думки про його змют. Так, однi автори (Г. Ауберт, Р. Стагнер) розглядають адаптацiю як процес та результат «пристосування», а iншi (Ж. Бюффон, Ж. Спенса, Ж. Ламарк, Ж. Сент-1ллер, Р. Спенсер, Ч. Дарвш) як «взаемодда» людини з людиною (певним колективом, групою) або як «взаемодiю» людини i середовища.
У психолого-педагогiчних дослщженнях проблема адаптаци вивчалась на рiзних рiвнях: вiд розкриття змiсту поняття (Ю. Александровський, Ф. Березiн, В. Казначеев) до виявлення особливостей 11 прояву в рiзних видах дiяльностi (В. Мерлiн, В. Рождественський, Я. Стреляу) та чинниюв, якi детермшують цей процес у тих чи шших умовах (О. Мороз, М. Раттер). К. К. Платонов визначае сощально-психолопчну адаптацiю як «адаптацiю особистосп до спiлкування з новим колективом»[4, с. 123]. Р. Р. Овчиникова дае визначення адаптаци особистостi як способу врiвноваження форм прояву суб'ективност i способiв оргашзаци життя суб'екта у макро- i мiкро-вiдносинах.
Процес адаптаци передбачае насамперед актившсть суб'екта дiяльностi, яка вимагае осмислення сво!х дiй i вчинкiв, пошуку власних шляхiв рiшень вiдповiдно конкретним умовам життедiяльностi, аналiз характерних особливостей i результатiв взаемоди (у нашому випадку першокурсника) з новими людьми й обставинами. Адаптащя мiстить у собi складнi, багатограннi взаемини людини з довкшлям.
Особливо цiкавим у межах психолопчно! науки е пiдхiд до розумшня адаптаци, запропонований австрiйським психологом Е. Вольфом, який, вперше аналiзуючи проблему пошуку закономiрностей адаптацiйного процесу, довiв, що вiн е результатом дiалектично! едностi основних протилежних тенденцш: до самозбереження i саморозвитку, де перша, прагнучи до стабiльностi i рiвноваги через пристосування, намагаеться призвести до стiйкостi i незмiнностi, а друга - спонукае до активносп, шукаючи все новi завдання i способи розвитку. Взаемозалежнiсть цих тенденцш, на думку вченого, очевидна: перша з них закршлюе ефективш, щнш способи вирiшення поведiнкових завдань, що виникають у процесi саморозвитку, створюючи оптимальш умови для друго! - саморозвиватися, активно змшюватися «зсередини».
Подiбна iнтерпретацiя Е. Вольфа стала актуальною в дослщженнях шшого австрiйського вченого Р. Варе, який довiв, що «процес адаптаци е водночас результатом «стихшного» розвитку (внаслщок необхiдностi змши тактики реагування на поточнi зовшшш та внутрiшнi обставини) i направленого закономiрного формування взаемин особи з середовищем».
К. Рудестам детально описав сутшсть та змiст психолопчно! адаптаци, що «здшснюеться шляхом пристосування людини до наявних у суспiльствi вимог у процес узгодження iндивiдуальних щнностей i переконань та суспiльних норм» [7, с. 73].
Психолого-педагопчна адаптащя студента, в нашому розумшш, - це результат пристосувального процесу першокурсника в перший перюд навчання, в якому вiн прилаштовуеться до навчально-виховно! дiяльностi ВНЗ, а також студенев старших курсiв до змiнюваних умов навчально-виховного середовища.
Г. Ф. Токарева [8, с. 26] запропонувала структуру процесу адаптаци, яка характеризуемся через взаемодда студенев та соцiокультурного середовища ВНЗ, а також подала типолопю процесу адаптаци: одностороннш тип взаемоди - студент здiйснюе пристосування на свщомому й пiдсвiдомому рiвнях; конфлштний тип взаемоди - наявнiсть адаптивно! ситуацн, порушення балансу мiж сощальною системою та середовищем, стан напруженосп, дискомфорту тощо; третiй тип - взаемодiя студента i ВНЗ: останнш цiлеспрямовано задае ситуацiю, в якш формуються новi якостi, значущi для усшшного процесу адаптацi! студента.
В. Л. Бозаджiев [1, с. 66] представив комплекс педагопчних умов усшшно! адаптацi! студентiв молодших курсiв до навчання у ВНЗ, що включае управлшня процесом адаптаци студеипв на основi !х цiннiсних орiентацiй у розв'язуванш проблем, що виникають, формування у студеипв професiйно! самосвiдомостi, засновано! на ставленнi до майбутньо! професн.
Важливим складником процесу адаптацi! студента до умов ВНЗ е освоення ним сукупносп соцiальних ролей: громадянина, патрiота, захисника Батькiвщини, трудiвника, шм'янина тощо, змiст яких визначаеться конкретними реалiями соцiального життя, а мехашзми набуття - характером домiнуючих мiжособових стосункiв.
Можемо констатувати, що адаптащя студентiв-першокурсникiв в умовах нового середовища, ново! системи освiти у ВНЗ не завжди проходить успiшно. Особливо це стосуеться занять з фiзичного виховання. Так, доведено, що формування нового стереотипу поведiнки упродовж першого року навчання призводить до дезадаптащйного синдрому у 35-40% першокурсникiв. Дослщження дають пiдставу констатувати, що психодiагностика адаптацiйних можливостей студентiв першого року навчання дуже важлива, оскiльки дезадаптащя може позначитися погiршенням роботи тзнавально! сфери, змiнам в емоцшно-почуттевш сферi [2, с. 10].
Труднощi адаптаци студентiв на початкових етапах навчання у ВНЗ зумовлеш наявними чинниками. Система навчання характеризуеться великим обсягом матерiалу, самостшнютю i вщповщальшстю студентiв. Особливостi переходу iз середньо! школи до ВНЗ пов'язанi не тшьки з перебудовою провiдного типу дiяльностi, а й з входженням особистостi в новий колектив. Вступ у ВНЗ е переломною подiею у житп молодих людей.
Протягом навчання у ВНЗ молода людина проходить через кшька еташв сощатзацл. Визначальним серед них е етап адаптаци до ново! сощально! ситуаци розвитку, тобто перший курс. Вщ того, яю механiзми пристосування та життедiяльностi в нових умовах будуть обранi i закрiпленi особистiстю, залежить стиль i результативнiсть майбутньо! професшно1 самореалiзацil людини. Найбiльшi труднощi полягають у змш сощально1 позици при переходi зi шкiльного соцiуму, вузiвськiй змiнi способiв навчально1 дiяльностi, звичних для учня зв'язкiв, вiдносин i стереотипiв поведшки. На початку навчання студент повинен перестати бути школярем, а до заюнчення навчання - перестати бути студентом. Навчання у ВНЗ потребуе умшня самостшно органiзувати навчальну дiяльнiсть. Необхiдною умовою успiшностi студента е засвоення нових для нього особливостей навчального процесу. На першому курс складаеться колектив, формуються навички, вмшня.
М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк, А. Ф. Косенко i Т. I. Кочергiна [6, с. 145], визначають, залежно вiд швидкосп адаптаци, И рiзновиду та результат, три типи студентiв:
1-й тип - адаптований до нових умов студент, який швидко розробляе стратепю свое1 поведiнки, легко входить у колектив;
2-й тип - студент, адаптащя котрого щлком залежить вщ середовища та сощального оточення, для якого важлива допомога, зовшшнш контроль i пiдтримка;
3-й тип - важко адаптований студент з деструктивною, конфлштною, емоцшно нестiйкою поведiнкою, у котрого переважае деструктивний стан, що потребуе психолопчно1 допомоги.
Таким чином, процес адаптаци першокурсникiв в умовах ВНЗ дозволяе назвати наступи головш труднощi: переживання, пов'язанi з перехщним перiодом - вiд шкiльного до дорослого життя; невизначенiсть мотиваци вибору професи; недостатня психологiчна пiдготовка до самостшного життя, необхiднiсть приймати ршення, брати на себе вiдповiдальнiсть за власш ди i вчинки; невмшня здiйснювати психологiчну саморегуляцiю поведiнки i дiяльностi, що пiдсилюеться вiдсутнiстю звичного повсякденного контролю педагопв та батьюв; новi умови дiяльностi студента у ВНЗ - це яюсно шша система спiввiдношення вiдповiдальностi i залежносп, де на першому планi настае необхщшсть самостшно1 регуляци свое1 поведшки; пошук оптимального режиму працi i вiдпочинку в нових умовах; налагодження побуту i самообслуговування, особливо при переходi до гуртожитку; вiдсутнiсть навичок самостшно1 роботи в процесi фiзичного виховання та iн.
Усi щ труднощi рiзнi за сво1м походженням. Одш з них об'ективно неминуч^ iншi мають суб'ективний характер i пов'язанi зi слабкою пiдготовкою, вадами виховання в родиш i школь Знання iндивiдуальних особливостей студента, на основi яких будуеться система включення його в новi види дiяльностi i нове коло спiлкування, дае можливють уникнути дезадаптацiйного синдрому, зробити процес адаптаци психолопчно комфортним.
В. Е. Василенко, В. Р. Манукян, характеризуючи п певну кризу першокурсника, наголошують на И особливосп через протирiччя мiж новими високими вимогами навчання у ВНЗ й актуальними можливостями студента. Науковщ вказують на складш моменти адаптацil першокурсника до нового способу життя, що детермшуе змiну стереотипiв його минулого життя, подальшо1 поведiнки та дiяльностi, а саме:
- негативш переживання, пов'язаш з вибуттям iз шкiльного колективу;
- недостатня психолопчна готовнiсть до вибору професи;
- вщсутнють навичок самоконтролю для регулювання свое1 поведiнки й дiяльностi;
- пошук шдивщуального стилю дiяльностi у нових умовах;
- вщсутнють навичок самостшно1 роботи.
Адаптацiя студента-першокурсника проходить два етапи:
1) адаптивна реакщя - пристосування (перший рш навчання);
2) фаза стабшзацп i виходу з кризи (третiй семестр - другий рш навчання).
Вихiд з кризи студента на першому курс ВНЗ супроводжуеться появою нових проявiв: змiн в iнтелектуальнiй сферi; розвитку професшно1 спрямованостi; формування здатностi до самооргашзацп власного життя [5, с. 547].
Ф. З. Меерсон розрiзняе два види адаптацп до фiзичних навантажень - термiнову (невдосконалену) i довготривалу (вдосконалену) [3, с. 147]. У контекст останнього, при плануванш фiзичноl активностi як фактору психолого-педагопчно1 адаптацп студенив-першокурсникiв на заняттях з фiзичного виховання, ми визначаемо два етапи адаптацп, якi враховують закономiрностi адаптацiйних процесiв: перший (початковий) - термшова адаптацiя; другий (основний) - довготривала адаптащя.
На початковому еташ, при виконаннi фiзичних вправ, необхiдний адаптацiйний ефект забезпечуеться не повшстю тому, що пристосування оргашзму тодi протiкае на межi и можливостей при майже повнiй мобшзацп фiзiологiчних резервiв органiзму тих, хто займаеться. Пiдтвердженням цього е вщчутне зниження опiрностi слабко адаптованих студенев до iнфекцiйних захворювань пiсля проведеного фiзичного тренування, зростання показникiв травмованост та захворюваностi. Термiнова адаптацiя, у нашому розумшш, це -функщональна адаптацiя систем органiзму до фiзичних навантажень, яка характеризуеться рiзким зниженням фiзiологiчних резервiв, граничним напруженням окремих и ланок i разом з тим певною невдосконаленiстю рухово1 реакци. Характерною ознакою цього етапу е те, що дiяльнiсть органiзму протшае на меж його резервних можливостей навт тодi, коли навантаження здаеться легкодоступним.
На основному еташ довготривала адаптащя охоплюе реакци, для здшснення яких в органiзмi не мае сформованих механiзмiв. е тiльки генетично детермiнованi передумови, що забезпечують поступове формування таких механiзмiв при багаторазовiй та подовженiй дн подразника. Теоретичною базою використання фiзичного навантаження для прискорення адаптацп студенев до факторiв зовнiшнього середовища е педагопчна теорiя переносу фiзичних якостей, сформованих в одних умовах, на iншi умови дiяльностi, а також фiзiологiчна теорiя пластичного забезпечення функцш органiзму та iн.
Як зазначае В. М. Платонов [4, с. 178], формування довготривало1 адаптацп до фiзичних навантажень мае сво! закономiрностi i може бути представлене чотирма стадiями:
1) пов'язана з систематичною мобшзащею функцiональних ресурсiв органiзму в процес виконання тренувальних програм певно1 спрямованостi для стимуляцп механiзмiв довготривало1 адаптацп на основi узагальнення ефекпв термшово1 адаптацп, що багаторазово повторюеться;
2) на фош навантажень, якi планомiрно зростають i систематично повторюються, штенсивно вiдбуваються структурнi i функцiональнi перетворення в органах i тканинах вщповщно1 функщонально1 системи. Наприкiнцi ще1 стадп спостерiгаеться необхiдна гiпертрофiя органiв, злагоджешсть дiяльностi рiзних ланок i механiзмiв, якi забезпечують ефективну дiяльнiсть функщонально1 системи у нових умовах;
3) стшка довготривала адаптацiя, що виражаеться в наявностi необхiдного резерву для забезпечення нового рiвня функцiонування системи, стабшьносп функцiональних структур, тiсного взаемозв'язку регуляторних i виконавчих органiв;
4) настае у неращонально побудованому, зазвичай, надмiрно напруженому тренуваннi, неповноцiнному харчуванш i вiдновленнi та характеризуеться зношуванням окремих компонентiв функцiональноl системи.
Таким чином, аналiз вищезазначених дослiджень доводить, що проблема планування фiзичноl активносп студентiв е комплексною i потребуе врахування велико1 кiлькостi факторiв, яю сприяють або перешкоджають активнiй адаптацп оргашзму. Спостереження за практичною реалiзацiею наукових рекомендацiй у фiзичному вихованш студентсько1 молодi, якi
_ОБГОВОРЮСМО ПРОБЛЕМУ_
проводилися у Кшвському нaцiонaльномy торговельно-економiчномy ушверситеп, показали !х низьку eфeктивнiсть. Пояснюеться це тим, що:
- у базових вyзiвських програмах з фiзичного виховання ще недостатньо передбачений узагальнений контроль за реакщею оpгaнiзмy студента на сумарну дда всiх навантажень, що унеможливлюе оптимальне дозування фiзичноl активности
- визначення мeжi оптимального фiзичного навантаження ускладнюеться нeодноpiднiстю у piвнях пepeдвyзiвськоl пiдготовлeностi стyдeнтiв; одне i те ж саме навантаження для одних студеипв може мати стресовий вплив, а для шших - допороговий.
Планування фiзичноl aктивностi доцшьно починати з визначення ступеня однорщносп навчальних груп та психолого-педагопчно1 адаптаци стyдeнтiв-пepшокypсникiв до занять у спортивних сeкцiях, за обраними видами спорту.
Психолого-педагопчна aдaптaцiя стyдeнтiв-пepшокypсникiв до занять з фiзичного виховання у ВНЗ пов'язана з перебудовою фyнкцiонyвaння оргашв, властивостей, мeхaнiзмiв, з виробленням нових навичок, звичок, якостей, що призводить у вщповщшсть оpгaнiзм до оточуючого середовища. Розглядаючи фiзичнe виховання як процес цшеспрямовано1 змiни фyнкцiонaльного стану молодо! людини, нeобхiдно враховувати основш бiологiчнi зaкономipностi ll життедiяльностi, котpi пояснюють пpистосовaнiсть до умов навколишнього середовища, що змiнюються у процес навчання. Особливостями цього структурного базису довготривало! адаптаци е не тшьки пристосування оpгaнiзмy до фiзичних навантажень, що е основою для використання на заняттях з фiзичного виховання, а й тдтримання здоров'я студентсько! молодi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бозаджиев В. Л. Аксиологический подход как фактор адаптации студентов к обучению в вузе / В. Л. Бозаджиев. - Челябинск, 2002. - 134 с.
2. Гапонова С. А. Особенности адаптации студентов вузов в процессе обучения / С. А. Гапонова // Психологический журнал. - 1994. - №3. - С. 9-12.
3. Меерсон Ф. З. Адаптация, стресс и профилактика / Ф. З. Меерсон. - М.: Наука, 1981. - 278 с.
4. Платонов В. Н. Адаптация в спорте / В. Н. Платонов. - К.: Здоров'я, 1988. - 216 с.
5. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности: теория и практика / под ред. проф. Г. С. Никифорова. - СПб.: Речь, 2010. - 816 с.
6. Психолопчне забезпечення псих1чного i ф1зичного здоров'я : навчальний поабник / [М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк, А. Ф. Косенко, Т. I. Кочерпна. - К.: 1НКОС, 2002. - 272 с.
7. Рудестам К. Групповая психотерапия; пер. с англ. А. Голубева / К. Рудестам. - СПб.: Питер, 1998. - 373 с.
8. Токарева Г. Ф. Структура социально-профессиональной адаптации студентов в вузе / Г. Ф. Токарева // Объединенный журнал. - 2005. - № 27. - С. 25-30.
REFERENCES
1. Bozadzhiev V. L. Aksiologicheskii podkhod kak faktor adaptatsii studentov k obucheniyu v vuze [Axiological approach as a factor of adaptation of students to training in higher education institution], Chelyabinsk, 2002. 134 p.
2. Gaponova S. A. Osobennosti adaptatsii studentov vuzov v protsesse obucheniya [Features of adaptation of students of higher education institutions in the course of training], Psikhologicheskii zhurnal, 1994, Vol. 3, pp. 9-12.
3. Meerson F. Z. Adaptatsiya, stress i profilaktika [Adaptation, stress and prevention], Moscow, Nauka, 1981. 278 p.
4. Platonov V. N. Adaptatsiya v sporte [Adaptation in sport], Kyiv, Zdorov'ya, 1988. 216 p.
5. Psikhologicheskoe obespechenie professional'noi deyatel'nosti, teoriya i praktika [Psychological ensuring professional activity, theory and practice], pod red. prof. G. S. Nikiforova, SPb.: Rech', 2010, 816 p.
6. Korol'chuk M. S. , Kraynyuk V. M. , Kosenko A. F. , Kocherhina T. I. Psykholohichne zabezpechennya psykhichnoho i fizychnoho zdorov'ya, navchal'nyy posibnyk [Psychological support mental and physical health], Kyiv, INKOS, 2002. 272 p.
7. Rudestam K. Gruppovaya psikhoterapiya [Group psychotherapy], St. Petersburg, Piter, 1998. 373 p.
8. Tokareva G. F. Struktura sotsial'no-professional'noi adaptatsii studentov v vuze [Structure of social and professional adaptation of students in higher education institution]. Ob"edinennyi zhurnal, 2005, vol. 27, pp. 25-30.
