CC BY
17
10. Gordon P., White J. Philosophers as educational reformers. The influence of idealism on British educational
thought and practice. — London, Boston and Henley: Routledge and Kegan Paul, 1979. — 314 p.
11. Her Majesty's Inspectorate. Education for Adults: a review by HMI (London: HMSO), 1991. — 154 p.
12. Holmes B. Comparative Education: Some Consideration of Method. — London, 1981. — 134 p.
13. Loney M. Guidance in British schools. — N. Y.: Holt, Rinehart & Winston, 1998. — 275 p.
14. Lowe R. A. The philosophical bases of education. — Cambridge: University Press, 1970. — 77 p.
15. Wonzoon E. The Development of British education system after the Second World War. — London:
Longman, 1995. — 270 p.
Анна РОМАНОВСЬКА-ТОЛОЧКО, MipocAaBa МАРКС
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧНА КОНСУЛЬТАЦ1Я Й ОСВ1ТА БАТЬК1В ЯК ЗАС1Б ПОДОЛАННЯ ТРУДНОЩ1В У ВИХОВН1Й РОБОТ1 З Д1ТЬМИ У
ПОЛЬЩ1
Психолого-педагогiчна консульта^я й oceima для батьюв е потребою сучасного життя. Ця dimbHicmb може вберегти багато о^б eid виховних помилок i служити опорою у виршент проблемних ситуацш з дитиною. В процеЫ проведених до^джень отримано тформащю, яка стосуеться дiяльнocmi базових шюл та пcихoлoгo-педaгoгiчних консультацш в царин оргатзаци освттх занять для батьюв i надання виховних консультацш, а також вивчення думки батьюв про використання пропозицш цих осередюв. Виявлено, що потреба батьюв у знаннях i виховтй дoпoмoзi е значною, але думка про мoжливicmь 1х отримання — негативна. Дocлiджувaнi осередки можуть небагато запропонувати батькам у cферi пcихoлoгiчнoi освти та консульта^й.
У добу глибоких cycn№HO-eKOHOMi4Hrn та полиичних змш, у час постшного розвитку науки й техтки така важлива сфера людсько! дальноси, якою е виховання дитини, не може залишатися на yзбiччi й тривати у незмшнш традицшнш форм^ здалека в1д прогресу, що вщбуваеться. Навчання батькв у галyзi знань про розвиток i виховання дитини, пробудження 1х педагопчного мислення, а також допомога й тдтримка ам'! у виховних труднощах е потребою сучасного життя.
Психологи й педагоги, вказуючи на юнування зв'язку мiж вщхиленнями у поведанщ дитини й впливом середовища, яке е джерелом негативних емоцiйних подразниюв, що виникають iз способу трактування дитини батьками, вважають, що допомiжним способом е навчити 1х основних принципов виховно! поведiнки та пробудити педагопчне мислення. Низький рiвень педагогiчних знань, нерозумшня психики дитини та незнання на^дкв, як1 викликають рiзнi форми поведшки дитини, причиняють багато виховних помилок, що призводять значною мiрою до виникнення негативних емоцшних станш i некорисних модифшацш поведанки дитини [3].
Ввдсутшсть повного yсвiдомлення завдань i виховно! вiдповiдальностi, безпораднiсть i незнання батьшв стосуються процесу виховання та !х ролi в цьому процесi, а низький рiвень культури ствжиття, що характеризуе деяк1 с1м'!, е частою причиною дисонансу й конфлшлв [4]. Мала обiзнанiсть iз законами розвитку дтай i молодi, нерозумшня !х потреб, автократiя батьк1в, ^норування думки пiдростаючих дiтей, а також ввдсутшсть послiдовностi, надмiрна поблажливiсть i звiльнення вiд yсiляких обов'язк1в — ось основш помилки, як1 допускаються в багатьох сiм'ях. У результата допущених батьками помилок порушуеться так звана виховна штеракщя, що спричиняе порушення перебiгy й ефективностi виховного впливу та появу й наростання трyднощiв у взаемних стосунках [1].
У зв'язку з цим необхвдно розпочати певш дИ профiлактичного характеру, серед яких повинш бути допомога ам'1 шляхом тдвищення !! культури й психолого-педагопчних знань та розвиток имейно! консультаци з метою допомогти с1м'! у подоланнi виховних трyднощiв.
Необхiднiсть пiдтримки с1м'! — це дуже помiтна проблема, однак вона практично не ввдображена у повсякденному життi.
У Польщi немае шституцл, яка б у широкому масштабi займалася сiмейною консyльтацiею та освггою батьк1в. Серед iснyючих нинi освитх осередк1в консyльтацiйно-освiтнi послуги надають школи, психолого-педагогiчнi консультаци та соцiально-терапевтичнi центри.
Школи вс1х р1вн1в зобов 'язаш забезпечити учням психолого-педагогiчнy допомогу, оргашзащею яко! повинен займатися шк1льний педагог. До його обов'язюв належить також
психолопчна освиа для батьшв у ситуаци виховних проблем, спричинених дiтьми. До завдань психолого-педагогiчних консультацш належить i пiдтримка с1м'х шляхом популяризацп знань на виховну тематику та надавання послуг у сферi имейно! консультацп [2].
Метою проведених дослiджень було здобути iнформацiю, що стосуеться проведения освiтнiх i консультативних дiй для батькiв у двох типах освiтнiх закладiв: базових школах та психолого-педагопчних консультацiях.
Опитувальнi до^дження проведено у 2005 р., застосовуючи техшку iнтерв'ю та анкети. Дослвджено 250 батьк1в (71% з них становили матер^ 29% — батьки), 30 педагопв м. Вроцлава базових шил та пращвнишв п'яти психолого-педагопчних консультацш. Пiдбiр опитуваних осiб був випадковий.
Результати до^джень, проведених у психолого-педагопчних консультащях, показують, що найбшьше часу роботи тих осередк1в займае дiагностична дiяльнiсть, хоча директори стверджують, що останнiм часом намагаються обмежити дiагнозу на користь терапевтичних занять. Тератя проводиться переважно для дией, але охоплюе невелику хх групу. Це дiти, як1 ранiше тддавалися психолого-педагогiчним дослiджениям i 1м було рекомендовано терапевтичт заняття. Стосуеться це передуем дiтей дошкольного та молодшого школьного вiку, а терапiя мае корекцшно-компенсацшний характер у разi порушених функцш або заспок1йливий для дией iз тдвищеною збудливiстю та неврозами.
1ншою формою терапи, що мае найбiльшi меж1, е логопедична тератя. В консультащях проводиться також психолопчна i сощальна терапiя для старших дней i молодi, однак у нш бере участь небагато оаб. Ще менше бажаючих взяти участь у амейнш терапи, призначенiй для дней та хх батьк1в. Батьки, що вдащують консультацiю, приходять сюди з дитиною, котра отримала направлення на дослiдження. Дуже мало е оаб, як1 звертаються за консультащею чи допомогою з власнох шщативи, хоча, як стверджують директори, кшьюсть ця з року в рш зростае.
У рамках профшактичнох дiяльностi працiвники консультацп проводять психологiчнi майстер-класи для учнiв та хх батьшв. 1х також запрошують до шшл на лекцп, призначенi для батьшв. Однак цi зустрiчi мають одинарний характер, адже одна консультацiя охоплюе своею дiею всi освiтньо-виховнi осередки, як розташованi в мiкрорайонi. Враховуючи дуже велику «територш» та значне навантаження дагностичною дiяльнiстю, можливiсть дшти до батьшв з метою тдвищення хх педагопчнох культури е надзвичайно малою. Отже, попри певнi симптоми змш, якi з'являються в робот консультацiй, надалi бiльшiсть часу призначаеться на дiагностику, а небагато — на профшактику й виховну консультацш. В дуже обмеженому обсязi консультацп займаються популяризацiею педагогiчних знань серед батьшв.
1нформацш, що стосуються педагопчнох освiти батькхв, яка проводиться в школах, було отримано вiд шшльних педагопв. З не! вiдомо, що в уах дослiджуваних осередках проводиться освiтня дiяльнiсть для батькхв i вiдбуваеться вона в рiзних формах i з рiзною частотою. Пiдбiр тем занять з батьками в одних школах е обов'язком директора школи X шкхльного педагога, в шших бере участь уся педагогична рада. Однак е X так школи, де теми батькхвських збор^в тдбирають шдивщуально класш керХвники. Вони також е особами, як головно займаються освхтою батьшв, бо ввдбуваеться вона, як правило, з нагоди класних збор^в X набирае форми беади.
Можна стверджувати, що в школах ми маемо справу з дуже поширеним явищем знеохочення батькхв, яке проявляеться ввдсутшстю защкавлення X запереченням усХляких пропозицш школи. Батьки також редко звертаються за допомогою у виршенш виховних труднощХв до шильного педагога. Особи, що приходять до педагога за порадою, — це переважно батьки, котрих викликали до школи через дХтей, як порушують поведшку в школ!
Педагоги визначають, що в середньому хх вХдвХдуе 10-15 ос16 у мюяць, з котрих тшьки половина приходить з власно! шщативи X просить про допомогу у виршенш виховнох проблеми або про матерiальну допомогу. Вони також стверджують, що батьки проявляють невелике защкавлення пропонованими для них школою формами педагопчнох освпи.
1з вищесказаного могло би виникати, що батьки не ввдчувають потреби у збагаченш свохх виховних знань X не потребують поради й допомоги у вихованш дiтей. Однак насправдi це не так, про що свiдчать дальшi результати до^дження.
Бiльше половини опитаних батьк1в (53%) визнае, що частше чи рщше вiдчувае безпорадтсть щодо поведiнки дитини. Застосовуванi ними виховн1 методи е малоефективними, а виховних
засобш з бшьшою ефективнiстю до вони не знають. Також батьки дуже критично оцшюють сво! виховн1 вмшня. Кожен десятий вважае, що робить багато помилок, близько половини респондента не впевненi у слушност1 сво!х виховних дш X часто задумуеться, чи правильно чинять. Зате кожен третш з батькiв не мае сумнву щодо сво!х виховних дш X стверджуе, що правильно виховуе свою дитину. Отже, понад 2/3 респондента усвщомлюе, що 1м бракуе виховних знань та вм1нь.
Близько 3/4 батьшв вважають, що для них повинш оргашзовуватися заняття, завдяки яким вони могли би збагатити сво! знання про розвиток X виховання дитини. Вони б охоче брали участь у таких заняттях, якщо б останнi справджували !х очiкувания. Решта твердить, що педагопчна освiта 1м не потрiбна, або не мають думки про 11 придатшсть. До групи батькiв, як вiдчувають потребу збагачення у цш галузi, належать, як правило, батьки, не впевнеш у правильностi сво!х д1й або т1, що ощнюють 1х негативно. Але потребу в педагопчнш осв1т1 виражають також деяк з тих батькiв, що переконаш в слушност1 сво1х виховних дш. Цей факт е несподiваним, але одночасно дуже позитивним. В1н св1дчить про те, що навiть т1 з батькiв, як вважають, що поступають з дитиною правильно, хочуть збагатити сво! знання та виховш ум1нпя. Однак, з шшого боку, в цш груп1 перебувае також найбшьше батьшв, яш виступають проти або утримуються в1д прийняття однозначно! позицп.
Батьки оч1кують проведення для них освггтх занять школою, але також називають будинки культури та клуби м^орайошв. Для багатьох оаб важливим е, щоб зустр1ч1 ввдбувалися в малих групах X приемнш атмосферi. Категорично заперечують X виражають свое незадоволення формами педагогично! освгги, що пропонуються 1м зараз у школах. Лекщя у шк1льн1й свилищ чи бесща класного кер^вника не е тим, чого вони очшують. Батьки виражають свою потребу на такого виду осв1ту, а також у багатьох випадках оч1кують допомоги у виршент складних виховних ситуацш. Несподiваним е те, що так мало оаб користуеться хндивхдуальними консульташями шкльного педагога, одним ¡з головних завдань якого е проведення виховних консультацш. Заледве кожен шостий опитаний батько звернувся до школьного педагога з проханням про виховну допомогу, причому половина з тих оаб зробила це тшьки один раз, а решта — в1д 2 до 4 в1зипв. Батькхв, яш школи не користувалися порадою школьного педагога, можна подшити на юлька груп з огляду на рхзнорвдтсть причин. Одн стверджують, що не мали потреби просити про допомогу, бо дитина не завдае 1м виховних трудноппв 1нш1 вважають, що проблеми, як вони мають ¡з датьми, не виросли ще до таких розм1р1в, щоб було потрiбне втручання когось ззовт. Частина батьшв соромиться розмовляти з чужою особою про сво! амейт клопоти, а решта не вхрить в компетенцш педагога й переконан, що вш не може тчим допомогти.
У груш ос16, якх вдащали консультацш, переважна бшьшють була там за викликом, з метою проведення дiагностики дитини. Зате тшьки 3% ос16 прийшли в консультацiю з власно! шщативи. Безумовно, е багато причин того, що батьки не користуються допомогою фахiвцiв у виршенш виховних проблем, але безперечно одшею з них е ввдсутшсть iнформацi!. Про це свхдчать висловлювання батькхв, з яких випливае, що для значно! частини ос16 психолого-педагогiчна консультащя — це зовс1м неведома шститущя.
Необхадтсть оргашзацп психолого-педагопчно! осв1ти батькхв була вже не раз аргументована. Однак форми, в яких вона зараз проводиться, «не складають юпиту», бо не заохочують батькхв до розширення сво!х знань, а навиъ школи ввдбивають бажання брати участь у пропонованш школою освт. Батьки не люблять ат лекцш, н бесш. Вони незадоволеш, якщо продовжуеться час зборхв через лекцш класного керхвника, педагога чи шшо! особи.
Збагачення наявних у батькхв поточних педагопчних знань елементами наукових знань не може ввдбуватися з нагоди тд час перюдичних батьювських зборхв, коли, застосовуючи своервдний примус, батькхв затримують, щоб вони вислухали юлька щкавих шформацш Спорадичшсть зустрхчей, випадковють тем X невхдповщт методи подачх — це черговх риси, яш характеризують сучасну д1яльнють шк1л, спрямовану, але, на жаль, тшьки в сво!х положеннях, на тдвищенпя виховно! сввдомосп батькхв.
Критично належало би сказати X про виховн консультаций Вшсуттсть вщповщно! шформаци, обмежений доступ до фаххвцв, а також сором X небажання батькхв просити про допомогу, коли «ще не е аж ТАК погано», спричиняе наростання виховних помилок, яю порушують правильиiсть амейних стосунюв X становлять серйозну загрозу для формування особистосп дитини.
Автори, критикуючи сyчаснi способи збагачення психолого-педагопчних знань батьшв та стан виховно! консультаций усв1домлюють, що це дуже важк й складнi форми д1яльност1. Тут ми маемо справу з особами дорослими, котр1 вже мають власний життевий досв1д, закрiпленi погляди, позицп й звички, як1 не раз треба би було коригувати, змiнювати або формувати спочатку. Це вимагае в1дпов1дно пiдготованих педагогiчних идр1в та пост1йного вдосконалення органiзацiйних форм i застосування нових методiв роботи з батьками.
Однак цю даяльтсть треба, безумовно, проводити, оск1льки завдяки н1й iснyе можлив1сть застереження багатьох батькв в1д серйозних виховних помилок та 1х часто далекосяжних насладив.
Л1ТЕРАТУРА
1. Dryll E. Interakcja wychowawcza. Wydawnictwo Instytutu Psychologii PAN, 2001, Warszawa.
2. Romanowska-Tolloczko A. Poradnictwo wychowawcze w dobie przemian edukacyjnych, [w]: Ksztalcenie i
wychowanie w zreformowanej szkole, (red) J.Jonkisz, M.Lewandowski, AWF, 2001, Wroclaw.
3. Rorbach A. Trudnosci wychowawcze, Zycie Szkoly, 1994, nr 2.
4. Zmaczynska-Witek B. Rozwi^zywanie konfliktow mi^dzy rodzicami a dziecmi, Zeszyty Naukowe, WSP, 1994, Opole.
1рина ДАЦЕНКО
ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРЕДМЕТУ «ВИХОВАННЯ ДО ЖИТТЯ В С1М'1» У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ПОЛЬЩ1
У cmammi порушуеться питання про неoбхiдне посилення рoлi школи у проведенн статевого виховання i тдготовщ мoлoдi до сжейного життя в школах Пoльщi. Прoaнaлiзoвaнo змни, яю вiдбувaюmьcя у cвiдoмocmi i сексуальнш aкmивнocmi молодих людей, розкрито актуальн проблеми польських тдлтюв. Висунуто аргументи, що мотивують неoбхiднicmь впровадження родинного виховання в навчальних закладах Пoльщi.
Як стверджують польськ вчеш, на початку XXI ст. з'явились певш причини, що змушують спрямувати даяльтсть навчальних закладв на виховання моральних цшностей. Необх^дтсть виховання у галyзi сексyальностi виникае з деяких негативних, а навiть трапчних явищ, пов'язаних з цiею сферою. Вони юнують на р1зному р^вт в усьому св1т1. До них передуам належать: хвороби, як1 переносяться статевим шляхом; вагiтнiсть п1дл1тк1в; збшьшення проценту розлучень.
Ц1 проблеми стосуються щоразу молодших вшових груп у зв'язку 1з занижениям в1ку початку сексуально! активности На думку деяких вчених, запоб^ання цим проблемам може ввдбуватись у двох основних напрямках:
1) змiна поведiнки, яка полягае в редукци ризиковано! сексуально! поведшки (в дорослих це означае в1ршсть одному партнеру або сексуальну витримку, в молод1 — сексуальну витримку i п1зн1шу сексуальну iнiцiативy);
2) змша поведiнки, яка полягае в обмеженш шкодливо! ризиковано! поведiнки (використання засобiв контрацепци).
Незважаючи на р1зж становище молод1 в св1т1, в сексуальному здоров'! шдлиюв е багато спшьних проблем. 1з-за под16ност1 проблем полиика в ц1й сферi тдходить кра!нам з р1зним соцiальним i сусп1льним ладом. Актyальнiсть статевого виховання тдростаючого поколшня в Ус1х кра!нах очевидна.
Мета статт1 — розглянути причини швидкого розвитку сексуально! освии в Польщу, з'ясувати негативиi фактори, що ведуть до деградаци людсько! моралi, поширення хвороб, злочинност!.
Останшм часом можна пом1тити справжнiй бум сексуально! осв1ти в Польщ1: створення наукових осередшв, як1 займаються сексуальним вихованням, велика к1льк1сть пyблiкацiй, програм телебачення, виступи в преа, впровадження освишх програм у навчальнi плани шил, що призначеш i для батьшв. Причин такого швидкого розкиту сексуально! осв1ти е калька: потреба обмеження збiльшения вагiтностi серед шдлиюв, епiдемiя СН1Ду i раннi сексуальш стосунки молод1. Треба сказати, що Польща була серед пiонерiв сучасно! сексуально! осв1ти в Сврош. Досягнення наyковi та пу6л1цистичн1, осв1тн1 програми, навчання вчителiв i молод1 — все це заслуговуе на найвище визнання. Багато польських експертiв з питань сексуального виховання е ввдомими у свт, а !хн1 публшацп виданi багатьма мовами. Незважаючи на те, що Польща ввдграе проввдну роль у цьому напрямку, в кра!ш iснyе чимало проблем.
