CC BY
66
СОЩАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА
Олена ДОБОШ
ПЕДАГОГ1ЧНИЙ ВСЕОБУЧ ДЛЯ БАТЬК1В Д1ТЕЙ ДОШК1ЛЬНОГО В1КУ: СУЧАСНИЙ СТАН I ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
У cmammi po3Kpumi традицшт i noeimni форми та засоби педагогiчного всеобучу для батьюв дтей дошктьного вк на сучасному етат. Встановлено, що самоосвта батьюв охоплюе два npoeidni компоненти: комплектування педагогiчноï домашньог бiблiотеки; самостшну освтню дiяльнiсть вдома.
Методолопя сшвпращ дошкшьного навчального закладу з родинами вихованщв спирасться практично на всю сукупшсть наук про дитину (людину), ïï становлення й розвиток. Особливють ïï вбачаемо в тому, що родинна виховна система, ïï ч^ка специфiчнiсть (функцiонування в локальних, до певноï мiри iзольованих умовах) зумовлюе синтез загальновизнаних педагогiчних пiдходiв, нацiональних та етнiчних прiоритетiв i традицш iз специфiчними стосунками дорослих i дiтей певноï сiм'ï з сощальним i природним довкiллям. Останнш чинник перманентно змiнюеться i защоразу набувае iншого змiсту вiдповiдно до того, як росте, розвиваеться i змшюеться дитина, ïï запити i потреби.
Дiалектика спiлкування двох рiвноцiнних за значущiстю iнститутiв формування особистосп — дуже складна в сучасних соцiокультурних умовах. Традицiйна молода шм'я, про яку йдеться в педагопчнш лiтературi i на яку здебшьшого зорiентовано всi форми органiзацiï педагопчного всеобучу, сьогоднi в Украïнi втратила свою першочерговють. Родинне виховання в умовах с^м^' мiнливостi суспiльних орiентацiй молодих батькiв набуло сумних, а школи й трагiчних вiдтiнкiв. Зростання економiчноï кризи в соцiальнiй ситуаци призвело до масового заробiтчанства, розпаду молодих сiмей зi збереженням родинних стосунюв на формально-фiнансовому рiвнi. Педагогiчний потенцiал втрачено внаслiдок дистанщювання дiтей i батькiв: дiтей почали вщдавати на виховання в сiм'ï бабусi з дiдусем, хрещених батьюв, близьких родичiв, спорiднених батькiвською чи материнською лiнiею
Практично, статистика в рiзних регiонах Украïни рiзна, ïï показники коливаються залежно вiд багатьох факторiв. Показово, що Захiдний регюн, у т. ч. Закарпаття, на вщмшу вiд iнших областей, наприклад, Киïвськоï, Одеськоï чи Донецькоï, став об'ектом фшансових манiпуляцiй i постачальником дешевоï робочоï сили в краши Свропи, США, Азiï. Очевидним е i той факт, що значна частина нових напрямiв економiчноï переорiентацiï народного господарства в краï зумовила примусову переквалiфiкацiю молодих людей вщразу пiсля закiнчення навчання у ВНЗ. Змши професiï, наповнення ïï новими знаннями теж зменшити час на родинне виховання, адже вiдбуваються таю процеси у вiльнi вiд роботи години. Ti й iншi причини зшщювали послаблення родинних зв'язкiв мiж батьками i дiтьми та сощальних зв'язкiв мiж родинами i дошкшьними навчальними закладами.
Мета cmammi полягае в обгрунтуванш необхiдностi посилення функцш педагогiчного всеобучу батькiв як очевидну й об'ективну потребу сьогодення (до цього на державному рiвнi схиляе i чинне законодавство).
Так, у ст. 59. "Вщповщальшсть батьюв за розвиток дитини" закону "Про внесення змш i доповнень до Закону Украïнськоï РСР "Про освiту" йдеться: 1) "Виховання в имЧ е першоосновою розвитку дитини, як особистостГ'; 2) "Батьки та особи, яю замiнюють ï^, зобов'язанi постiйно дбати про фiзичне здоров'я, психiчний стан д^ей, створювати належнi умови для розвитку природних здiбностей; сприяти здобуттю дiтьми освiти у вiдповiдних закладах або вщповщно до вимог щодо ïï змiсту, рiвня та обсягу" [1, 31-32].
Упродовж ХХ ст. форми сшвпращ дошкiльних навчальних закладiв з батьками вихованщв перманентно змiнювались, удосконалювався !хнш змiст i методи реалiзащ!. Специфiка ж !хньо! дiяльностi на початку ХХ1 ст., хоч i зазнала змiн пiд впливом конкретних чинниюв, все ж не зруйнувала !хню практичну значущiсть. Як педагопчне явище, просвiта батькiв виникла з потреби доцшьно! пiдготовки матерi й батька до виховання сво!х дггей яскравими, неординарними особистостями, формування !хньо! готовностi до забезпечення подальшого поступу людсько! цившзаци. Батькiвський всеобуч розвивався поступово i на його ютори можна простежити хронологiю основних етатв удосконалення системи суспiльного дошкiльного виховання. Отже, якщо у соцiально-культурному розвитку сучасно! Укра!ни величезна роль належить родинi та родиннiй освiтi кожно! дитини, то розробляти змiст ще! освiти варто з урахуванням специфши стану соцiокультурного розвитку нашо! держави на зламi ХХ-ХХ1 ст. при цьому треба витримати виважену лшю — не iдеалiзувати анi здобутки минулого сторiччя, нi загальноцивiлiзацiйнi здобутки з порушеного питання, а синтезувати !х у контекстi гумашзаци освггньо! галузi загалом та гумашзаци змюту навчання й виховання кожно! дитини змалку зокрема.
Як вiдомо, задля вивчення традицiй виховання дитини в им'1 педагог використовуе рiзноманiтнi методики, якi рекомендовано соцiально-психологiчними i сощолопчними дослiдженнями. Водночас необхiдно зважати на своерщшсть родинного виховання (вiдокремленiсть, штимний характер життя i взаемин, шдивщуально-етшчний устрiй, релiгiйнi орiентування та ш.) i враховувати И прояви в кожному конкретному випадку. Таким чином, актуалiзуемо обов'язкову вимогу до педагога — прояв особливо! уваги до кожно! шм'! й дотримання норм етики та педагопчного такту в налагодженш взаемин.
Для одержання достовiрних матерiалiв найефективнiшими е об'ективнi методи вивчення шм'! та !! виховного впливу на дитину: бесщи та спостереження, оргашзащя iндивiдуально! роботи дитини, спшьно! дiяльностi з братами i сестрами (за !хньо! вiдсутностi — з однол^ками за мiсцем проживання), з дорослими членами сiм'!. Важливо створити такi умови для дiяльностi, в яких iнтенсифiкуються педагогiчно доцшьш прояви в дiяльностi та в стосунках дитини з однолггками й дорослими (проблемш завдання, в яких дитина послуговуеться попередньо опанованими знаннями).
Позитивним у робот вихователя з батьками е ведення щоденника запишв за результатами вiдвiдин сiм'!, типовими запитаннями виховного змiсту, проблемами тощо.
Динамiку мiнливостi у виховнiй дiяльностi батькiв, а також досягнень дитини шд !хнiм впливом радимо дiагностувати за певними i сталими критерiями. Такими можуть бути: умовний тип шм'!; з'ясування загального стану шмейного виховання; мiкроклiмат родинних стосункiв, !хнш устрiй, взаемини, цiннiснi орiентацi!; рiвень усвiдомлення батьками мети i завдань виховання !хньо! дитини на основi !! iндивiдуально-типологiчних особливостей; опанування вмшнями органiзовувати життя i дiяльнiсть дитини в домашшх умовах; вибiр джерел дитячо! поiнформованостi про об'екти i явища природи, суспiльнi подi!, працю дорослих та iн. Безумовно, в конкретних умовах i розумiння вщносносп в приналежностi сiм'! до того чи шшого типу педагог розширюе критерi! !! вивчення дотично до поставлених завдань.
Таке ставлення до справи дозволяе забезпечити диференцшований вплив на шдивщуальний пiдхiд до рiзних сiмей та !хнiх дiтей. Умовне вщнесення родин до певного типу допомагае конкретизувати загальну картину стану шмейного виховання, проектувати основнi напрямки педагопчного патронату тих родин, в яких д^и згодом стануть вихованцями дошкшьного закладу. Порiвняння матерiалiв за рiзними етапами спiвпрацi з шм'ями вихованцiв змiцнюе спiльнi зацiкавлення в позитивних результатах, поглибленш й розширенш стосункiв.
Здебiльшого сучаснi батьки визнають значущiсть суспiльного дошкiльного виховання, водночас чималою е частина родин, яю надають перевагу сiмейному вихованню. Таким чином, !хня педагогiчна обiзнанiсть перетворюеться на очевидну соцiальну проблему, адже педагогiчнi знання батькiв дуже загальш, аморфнi. Водночас методи !хнього впливу на дтей е гуманними iз широким залученням малюкiв у практичну дiяльнiсть, навчання правил поведiнки, дотримання певних норм i вимог дорослих. Вщповщно типовими недолiками все ще е суттевi розходження мiж розумшням мети i завдань виховання та !хньою практичною реалiзацiею: домiнування стихшносп над доцiльнiстю, недооцiнка самостiйностi практично! дiяльностi
дитини як засобу i методу виховання, мало змютовне спшкування з перевагою вербальних методiв, аморфне розумшня законних потреб дитини вщповщно до ïï вiкових та iндивiдуальних особливостей, вiдсутнiсть eдностi у вимогах дорослих членiв ciM'ï до одша дитини, фiзичнi покарання тощо.
Ц та iншi недолiки у вихованш дiтей, вiдсутнiсть належного супроводу ïхнього розвитку здебiльшого суб'eктивнi й зумовлеш утрудненнями в органiзацiï сiмейного устрою, особливо молодими батьками та недостатшм рiвнем сформованостi ï^ педагогiчноï культури. Сьогодш спостерiгаeмо прогресивнi змiни — батьки защораз активнiше намагаються поглибити своï знання з педагогiки, медицини, психологи, тзнати зарубiжний досвiд виховання д^ей в сiм'ï.
Важливим у виборi форм педагогiчноï просвiти батьюв е такi, в яких доро^ й дiти почуваються комфортно з максимальним збереженням емоцiйноï стабiльностi й з мшмальними дорiканнями за невдачь Розпочнемо аналiз найпростiшоï форми — вихщного дня у дитячому садку разом iз батьками й дггьми. Це — велика радiсть для д^ей, приемнiсть для батькiв i гордють для вихователя. Тут широкий проспр для iнiцiативи й рацюнального дозвiлля, взаемноï радостi та в^хи, вселення здорового життевого оптимiзму. Вони можуть включати вiдвiдання "Матусиноï свгглищ", "Татусевоï робггш", "Бабусиноï скриш", "Юмнати казок", "Дiдусевоï бесiднi", "Украïнознавчоï скарбiвнички", огляд дитячих виставок, виступу сшльного хору батькiв i дiтей "Родина", конкурси веселих i кмiтливих тощо.
У системi роботи дитячого садка з шм'ею вагоме мiсце займае педагопчний всеобуч батькiв. Надаючи особливого значення спещальним педагогiчним знанням, К. Ушинський у передмовi до своеï фундаментальноï працi "Людина, як предмет виховання" вщзначав: "Мистецтво виховання мае ту особливють, що майже вшм воно здаеться справою знайомою й зрозумшою, а декому навiть справою легкою — i тим зрозумшшим i легшим здаеться воно, чим менше людина з ним обiзнана — теоретично чи практично. Майже вс визнають, що виховання вимагае тертння; дехто вважае, що для цього потрiбнi вроджена здiбнiсть i вмшня, тобто навичка, але дуже мало хто прийшов до переконання, що, о^м терпiння, вродженоï здiбностi та навички, потрiбнi ще й спещальш знання" [2, 192].
У статп "Про користь педагогiчноï лгеератури" видатний педагог, зауваживши, що оскшьки батьки завжди е "вихователями своïх дiтей i кладуть першi зерна майбутшх успiхiв чи не устх1в виховання", резюмуе: "Зрозумiло без пояснень, як важливо для них у цьому випадку набути педагогiчних знань" [2, 21]. У працi "Про народшсть у громадському вихованнi" виклад думок вiн завершуе словами, яю закликають до розгортання широкоï педагогiчноï пропаганди серед усiеï громадськостi: "Пробудження громадськоï думки в справi виховання е едино мiцною основою всяких полiпшень у цiй галузi: де нема громадсь^' думки про виховання, там нема й громадського виховання, хоч може бути багато громадських навчальних закладiв" [2, 103].
Наведена думка набула подальшого розвитку в працях видатних педагогiв наступних поколшь: "У сiм'ю органiзацiя впливу на дитину повинна пройти через широку педагопчну пропаганду — зазначав А. Макаренко, — через приклад кращоï через пiдвищення вимог до шм'].*" [3, 424].
"Батькiвська педагогiка" — це, на мiй погляд, педагопчна освiта батькiв i матерiв, освiта тих, кому завтра бути батьками й матерями", — писав В. Сухомлинський [4, 22]. Зпдно з його висновком, в нашi дш немае важлившого виховного завдання, шж навчити батька та мапр виховувати своïх дiтей: "Без турбот про педагопчну культуру батьюв, — писав вш, — неможливо розв'язати жодного завдання, що стосуеться навчання та виховання. Батьювська педагогiка, тобто елементарне коло знань матерi та батька про те, як ютота, що народилася вщ людини, стае людиною — це фундамент, основа всiеï педагогiчноï теорiï та практики" [5, 535536]. Звертаючись до педагопв, вiн закликав: "Учiть батьюв мистецтва виховання, як найблагороднiшоï, найлюдянiшоï, найвищоï творчостi, як виконання високого громадського обов'язку" [5, 537].
Кожен педагог дивився на проблеми педагопчного всеобучу з позицп свого часу, водночас спрямовуючи свш погляд у майбутне. Сутшсть головноï iдеï вбачаемо в тому, що: 1) педагопчний всеобуч завжди потрiбний; 2) загальна мета педагопчного всеобучу — тдвищення педагогiчноï культури батькiв: не може добре виховати дитину невiглас, той, хто не вмiе це робити, хто сам недовихований.
Нинi педагогiчний всеобуч батьюв йде шляхом свого духовного i нацiонального вiдродження, розвитку змюту на хвилГ загальнонародно! участ в будiвництвi незалежно! Украши. Для yспiшного здшснення педaгогiчного всеобучу бaтькiв застосовуються таю ефективш форми роботи дитячого садка з сГм'ею: педaгогiчнi yнiверситети, мат aкaдемiï мистецтв, педaгогiчнi лекторiï ти читання для бaтькiв, школи матерГ, школи молодих бaтькiв (батьками проводяться лекцп, бесiди, дискyсiï, семiнaри), батьювсью конференцiï, вечори запитань i вщповщей, педaгогiчнi консyльтaцiï, екскyрсiï, обмiн досвщом родинного виховання, оргaнiзовyються виставки педагопчно1' лiтерaтyри, демонстрування кiнофiльмiв i спектактв на теми виховання тощо. До проведення занять залучаються крaщi педагоги, науковщ, прaцiвники оргaнiв народно1' освгги, психологи, медичнi прaцiвники, юристи, священики, митцi, письменники, досвiдченi батьки.
Педагопчш yнiверситети та лекторiï здебiльшого функщонують при школах, школах-садках, школи на шдприемствах, у бiблiотекaх. Центральним осередком 1'хньо1' роботи у цш системi виступають школи i дитячi садки.
Пiдвищення педaгогiчноï культури батьюв дае нaйкрaщi результати за умови диференцшованого проведення зазначених форм, з урахуванням освГти бaтькiв, 1'хнього життевого досвiдy та вiкових особливостей 1'хшх дiтей, на основi перспективного планування за вiковими групами дошкiльнят. Це уможливлюе проведення занять з батьками окремо для тих, хто мае дггей раннього дошкшьного вiкy, iншi — для молодшо1' дошкiльноï групи, середньо1' й, нaрештi, для дГтей старшо1' групи. Такий шдхщ дозволяе послщовно збагачувати знаннями бaтькiв та формувати 1'хш вмшня з дошкшьно1' педaгогiки, розкривати 1'м перспективи розвитку дггей i готувати 1'х до попередження виникнення можливих утруднень в 1'хньому виховaннi та нaвчaннi. При цьому зустрГчГ бaтькiв певно1' вшово1' групи дошкшьнят у постшному склaдi сприяють ххнш консолiдaцiï та шдвищенню вiдповiдaльностi за долю сво1'х дггей.
Заняття проводяться один раз щомюяця (тобто дев'ять занять в рГк), у зручний для бaтькiв час, за програмою, складеною вихователями разом ¡з бaтькiвським активом. У центрГ 1'хньо1' уваги — пiдвищення педагопчно1' культури бaтькiв та посилення 1'хнього впливу на виховання дiтей, забезпечення гармони у стльнш виховнш дГяльносп сiм'ï i дитячого садка. Неодмшно треба брати до уваги умови життя шм'! та дошкшьного закладу, особливосп ххнього розташування (село, мюто чи селище), стан родинно-побyтовоï культури, рiвень виховaностi дiтей, освiченiсть батьюв, мiсцевi нaцiонaльнi звичш, обряди, традици, свята, особливосп говГрки, фольклору, оргашзаци дГяльносп коршних мешкaнцiв.
Важливо подбати, щоб заняття педaгогiчного всеобучу проводились не етзодично, а систематично, на основГ зaздaлегiдь складеного та ухваленого плану. Перспективне планування лекцш не допускае дублювань i випадковостей. Батьки звикають до того, що кожне наступне заняття у педaгогiчнiй школГ ютотно збагачуе ххш знання в галузГ дошкшьного виховання. Так, для батьюв стaршоï групи можна передбачити таку проблематику: "Як шдготувати дитину до школи?", "Психолопя розвитку дитини в дошкшьному вщГ', "Використання y^a^^raï нaродноï педагопки у виховання дошкшьнят", "Народш казки — тдручник життя", "Режим харчування та фГзичного загартування дитини", "Дщусь i бабуся — вихователГ свохх онуюв", "Розвиток потреб та штересГв дошкшьнят", "Украшське народне дитинознавство", "Вплив сiм'ï на розвиток зв'язного мовлення дитини" та шше.
Актуальшсть цих i подГбних тем зумовлена необхщнютю: через рГк дитина ще до школи, отже, тдготовку до цiеï поди треба вести заздалепдь. ВихователГ надають батькам необхщну квалГфГковану допомогу, радять, як краще в сiм'ï зробити куток майбутнього школяра, чим стимулювати штерес до шкшьного навчання i т.д.
Як бачимо, запропонована тематика конкретно спрямовуе батьюв на виршення розв'язання досить типових проблем, з якими вони зустрГчаються тодГ, коли ххня дитина готуеться до шкшьного навчання. Користь вщ такого педагопчного всеобучу очевидна. За подГбним принципом плануеться робота i для батьюв дггей всГх попередшх вГкових груп — ранньох, молодшох, середньох. За основу висвГтлення питань беремо скарби нaродноï педагопки, яю разом з педагопчною наукою, загальною i педагопчною психолопею, фГзюлопею та ппеною, репрезентують найкращий виховний досвщ. Проповщування yкрaïнськоï етнопедагопки проводиться читанням спещальних лекцш, принапдним
використанням пiд час висв^лення iнших тем. Загалом це неабияк оптишзуе реалiзацiю мети батькiвського всеобучу.
Перспективне планування роботи з батьками за вшовими групами ïхнiх дггей (рання, молодша, середня, старша) уможливлюе проведення двiчi-тричi в рiк спшьних для всiх заходiв. Вони посилюють почуття вiдповiдальностi батькiв за стан справ усього дитячого садка. Згодом щ заходи доповнюються i конкретизуються на заняттях i для батьюв дтей вiдповiдних вiкових груп.
Теми спшьних лекцш вибираються вiдповiдно до защкавлень всiх батькiв, як-от: "Украшський народний iдеал сiм'ï", "Мати й батько — першi вихователi сво1х дiтей", "Украïнськi родиннi чесноти", "Украшський дитячий садок: проблеми й перспективи", "Дiтнiсть украïнськоï родини", "Роль рел^и i церкви у родинному житп", "Бабусi й дiдусi — помiчники батькiв у вихованнi дiтей" тощо.
До iндивiдуальних форм роботи вихователя дитячого садка з батьками належать: вщвщини й вивчення родин дошкшьнят; вiдвiдання батьками дитячого садка; бесщи з батьками та iншими членами сiм'ï; днi вiдкритих дверей чи батьювсью днi; листування з батьками; стимулювання педагогiчноï самоосвiти батькiв; дiяльнiсть "Педагогiчноï свiтлицi" для батькiв.
Вщвщини й вивчення вихователем родин дтей сприяе налагодженню з батьками педагопчно доцiльного контакту. Пiдтримуючи постiйний зв'язок iз родиною, вихователь допомагае батькам змютовними порадами з налагодження iндивiдуального пiдходу до дитини, допомозi ш у навчаннi, утвердженнi режиму дня. Вщвщини сiм'ï допомагають вивчити характер, штереси й схильностi дитини, ïï ставлення до батька i матер^ до виконання хатшх доручень, трудових обов'язюв. Добре знання дошкiльняти дае змогу вихователевi конкретно планувати виховну роботу, що, безумовно, шдвищуе ïï яюсть i результативнiсть.
Вiдвiдання батьками дитячого садка вщкривае можливiсть спшьно вибрати й обговорити найдоцiльнiшi варiанти вирiшення складних питань виховання й навчання, домовитися про взаемодiю в рацюнальнш органiзацiï побутовоï, iгровоï трудовоï та навчальноï дiяльностi дитини. При цьому вихователь наочно показуе на живих прикладах своï методи i прийоми роботи.
Постшно у вихователя виникае потреба ввiчливо запросити батькiв та шших членiв сiм'ï на шдивщуальш бесiди, в процесi яких можна вщверто i щиро обговорити питання про успiхи й недолiки в усшшносп i поведiнцi дошкiльняти. Тут визначаються шляхи подальшого вдосконалення оргашзацп та виховання дiтей, оздоровчi заходи, подолання вщставання в успiшностi й розвитку, вносять потрiбнi корективи в режим дня дитини, профшактику захворювань. Таю бесщи зазвичай спокiйнi, доброзичлив^ з дiловим характером, вони вмщують поради про рацiональнi пiдходи i педагопчний вплив на кожну дитину.
Дш вiдкритих дверей (батькiвськi дш) встановлюються для бесiд, проведення консультацш. Батьки приходять у дошкiльний навчальний заклад для одержання потрiбноï шформацн вiд вихователiв про поведiнку, розвиток та усшшшсть своеï дитини. Вони можуть проконсультуватися з будь-якого питання виховання дтей, що викликае посилений штерес чи ускладнення.
Не унеможливлюеться i листування з батьками, в якому ïх повщомляють про устхи й поведiнку ïхнiх дiтей, дають вщповда на поставленнi ними запитання. Завдяки листуванню чи заповненню батьками надюланих вихователем анкет можна довщатися про поведiнку дiтей вдома, ставлення до батьюв, дотримання режиму дня, способи товаришування, проведення дозвiлля. Потреби в листуванш найчастiше виникають тод^ коли безпосередне спiлкування з батьками утруднене через певш обставини: вшзд батькiв на заробiтки, у тривале вiдрядження, ïх затяжне лiкування, перебування на дачi тощо.
Таким чином, робимо висновок, що вказаш форми сшвпращ дитячого садка з шм'ею дають очiкуваний результат, коли стимулюють педагопчну самоосв^у батькiв, що передбачае здобуття знань iз дошкiльноï педагопки та сумiжних з нею наук. Самотужки, поза педагогiчною школою чи ушверситетом, однак пiд ïхнiм безпосередшм впливом батьки вчаться. Самоосвiта охоплюе два провщш компоненти: 1) комплектування педагогiчноï домашньоï бiблiотеки; 2) розумову працю дома, самостiйно.
Кожен фахГвець прагне мати власну бГблютеку за своею спещальшстю i таке прагнення е цшком природним. ОкрГм фaховоï бГблютеки, батькам ще варто мати педагопчну бГблютеку — невщ'емну частину зaгaльноï домaшньоï книгозбГрш, а то й фамГльнох, що, як найкращий маеток, передаеться родовими та свояцькими лшями вщ поколшня до поколшня. Адже в кожного батька е двГ професп: водночас з фахом, скашмо, агронома, лГкаря, тракториста чи продавця, вш займае ще одну вщповщальну перед своею сГм'ею, Богом i людьми та власною совютю посаду — посаду домашнього вихователя власних дней. Не меншою мГрою це стосуеться й матерь
При багатьох дитячих закладах ддать "Педагопчш свплищ" для батьюв, в яких зГбрано лпературу про виховання дней у сГм% матерГали про передовий досвщ родинного виховання, педагопчш пам'ятки для батька, матерГ, бабус й дгдуся, стшшвки "СГм'я та дитсадок" з практичними порадами й рекомендащями щодо впливу на формування характеру дитини, yкрaïнськоï нaцiонaльноï свщомосп й патрютизму, виховання волГ, уваги, пам'ятГ, культури поведшки, плекання духовностГ, розумових i творчих здГбностей, естетичних смаюв, утвердження здорового способу життя.
Жодна поважна справа чи подГя на Укрaïнi не обходиться без участ громадськосп, що повною мГрою стосуеться й допомоги дитячш установГ та сiм'ï у вихованш дошкшьнят. Традици нашого народу спираються на те велике значення, яке надаеться ролГ громади в житп кожноï людини i суспшьства загалом. Допомогу сГмЧ з виховання дней шляхом залучення громадськосп ширше проаналГзуемо в подальших наших дослщженнях.
Л1ТЕРАТУРА
1. Закон "Про внесения змш i доповнень до Закону Украшсв^ РСР "Про освиу". — К.: Генеза,
1996. — 36 с.
2. Ушинський К. Д. Вибраш педагопчш твори: В 2-х т. — К.: Радянська школа, 1983. — Т. 1.
3. Макаренко А. С. Розмова з читачем: Твори в 7 т. — К.: Радянська школа, 1954. — Т. 4. — 424 с.
4. Сухомлинський В.О. Батьшвська педагопка. — К.: Радянська школа, 1978. — 22 с.
5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителевг Вибр. твори в 5-ти Т. — К.: Радянська школа, 1978. —
Т. 2. — 537 с.
Оксана ВОРОЩУК, Людмила ГАБОРАК
РОБОТА СОЩАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З СШ'бЮ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
У cmammi розглянуто проблеми ciMeü, що виховують дитину з особливими потребами; простежено особливостi роботи сощального педагога з ними та ïx дiтьми; показано, що сощально-педагогiчна робота спрямована на вiдновлення виховного потенцiалу 'ï, захист прав члетв родини у кризових ситуащях тощо. Таку роботу здшснюе сощальний педагог у школi, спецiалiсти соцiальниx служб дiтей та молодi i кризових центрiв. Проаналгзовано й опублковано результати анкетування батьюв, що виховують дитину-iнвалiда.
Одним ¡з найважливших чинниюв прогресивного розвитку суспшьства на початку третього тисячолГття е гуманне, милосердне, дбайливе ставлення до дней i молодГ, як не мають можливосп вести повноцшне життя внаслщок недолшв у фГзичному та розумовому розвитку. Дни з особливими потребами, як i ¡нш дни, народжуються з однаковим правом на життя. В Украш юторично склалася ситуащя, за якоï вони залишалися сощально незахищеною категорГею i деякою мГрою ¡зольоваш вщ сощуму. Тому щ дни перебувають в умовах штернатних закладГв або на вихованш у сГм'!, яка не здатна вести повноцшне життя.
Ниш в Украш спостерГгаеться тенденщя зростання чисельносп швалщГв (низький рГвень медичного обслуговування, катастрофа на ЧАЕС, поширення СН1Ду, наркомани, алкоголГзму). Питання соцiaльноï пщтримки захисту дней з особливими потребами набувае небyвaлоï гостроти. Значно зросли труднощГ у сГм'ях, де виховують дпей-швалщГв.
Одш з перших дослщжень про взаемовплив хвороби й швалщносп одного з члешв сГмЧ на родичГв проводилися у 30-т роки ХХ столптя в Сполучених Штатах Америки у науково-
