CC BY
24
никнення нових умов i факторiв у навколишньому середовищi та ринковiй ситуацй. Важливе значення для ефективностi роботи менеджменту на стади тактичного планування мае шформащя, li точнiсть i своечасшсть. Отже, найбiльш визначальними чинниками якост роботи менеджерiв середнього рiвня можна вважати: якiсть роботи найвищо!" ланки керiвництва, пошформо-ванiсть, швидюсть прийняття рiшень.
Нижча ланка менеджерiв у компанii вiдповiдае за формування та ви-конання оперативних цшей, метою яких е забезпечення виконання тактичних завдань. При виконанш тактичних цшей ефектившсть та якiсть роботи ме-неджерiв залежить вiд: швидкост прийняття рiшень, своечасностi i точност виконання вказiвок керiвництва, якостi роботи постачальниюв i матерiально-технiчноi бази.
Незадовшьна робота трьох ланок керiвництва призведе до прийняття неправильних та неоптимальних рiшень щодо стратегiчних перспектив, до зниження надшносл кiлькiсних ощнок рентабельностi, ефективностi вико-ристання ресурЫв та очiкуваного прибутку.
Насамкiнець, хотшося б зазначити, що успiх дiяльностi пiдприемства у ринкових умовах ютотно залежить вiд того, чи е у системi управлiння самос-тшно мислячi керiвники i наскшьки вони можуть впливати на дiяльнiсть фiрми.
Л1тература
1. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 701 с.
2. Друкер П. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы. - Бук Чембер Интернешнл, 1992. - 264 с.
3. Машкин В. Научно-внедренческая компания "Позиция" www.pozmetod.ru
4. www.evrazia.org.
5. Менар Клод. Экономика организаций: пер. с франц./ Под ред. А.Г. Худокормова. -М.: Инфа-Менеджмент, 1996. - 160 с.
6. Пилипенко А.А., Пилипенко С.М., Отенко 1.П. Менеджмент: пщручник - Х.: ВД "1НЖЕК", 2005. - 456 с.
7. Афанасьев В.М., Шемаева Л.Г., Шерлока В.С. Основи менеджменту: навчально-методичний поабник для самостшного вивчення дисциплши/ За ред. проф. Афанасьева В.М. - Х.: ВД "1НЖЕК", 2003. - 484 с.
8. Осовська А.В. Основи менеджменту. - М.: За дело, 1994. - 642 с.
9. Гр1фш Р., Яцура В. Основи менеджменту: Пщручник/ Наук. ред. В. Яцура, Д. Олес-кевич. - Льв1в: БаК, 2001. - 624 с_
УДК 336.10 Доц. 1.Й. Яремко, канд. економ. наук -
НУ "Львiвська полiтехнiка"
модель варт1сно-ор1снтовано1 корпоративно! стратеги як 1нструмент економ1чного розвитку суб'скта господарювання
Дослщжуеться ефектившсть концепцп корпоративно! стратеги, що грунтусться на управлшш вартютю економiчного суб'екта. Зiставлено вартiсну i прибуткову систему вимiру ефективностi господарювання.
Ключов1 слова: збалансована система показниюв, економiчна додана вартiсть
Doc. I.Yo. Yaremko - NU "Lvivska politehnica"
Model of cost-oriented corporate strategy as an instrument
of economic development of subject of economic management
Efficiency of corporate strategy concept based on management of the cost of economic subject is under examination. In comparison, cost and profit system of economic management efficiency measuring is considered.
Keywords: balanced scorecard, economic value added.
Стaбiлiзaцiя трaнcформaцiйноï економжи y^ai™, ïï вщповщшеть зэ-гaльноcвiтовим тенденщям економiчного розвитку, вимaгae icтотно нових пiдходiв до cтрaтегiï економiчного зроcтaння cyб'eктiв гоcподaрювaння, aдек-вaтноï оцiнки ефективноcтi 1'хньо1' дiяльноcтi. Ефективне фyнкцiонyвaння roc-подaрcькоï одинищ i формyвaння конкурентних можливоcтей бiзнеcy y cy-чacнiй глобaльнiй поcтiндycтрiaльнiй економiцi повинно бaзyвaтиcя нa вико-риcтaннi нових iнcтрyментiв yпрaвлiння економiчним розвитком cyб'eктa roc-подaрювaння. Пошук нових yпрaвлiнcьких пaрaдигм як теори yпрaвлiння y cyчacнiй економiцi влacтивий не тiльки крaïнaм з трaнcформaцiйною еконо-мiкою, вiн e aктyaльним i для крaïн з розвинутою економiкою.
Свiтовa прaктикa yпрaвлiння бiзнеcом i фiнaнcaми дедaлi бiльше орieнтyeтьcя нa тaкy економiчнy кaтегорiю, як вaртicть економiчного cyб'eктa (бiзнеcy). Доcвiд деяких крaïн з доcтaтнiм етупенем економiчного обгрунту-вaння доводить, що орieнтaцiя yпрaвлiння нa покэзник вaртоcтi бiзнеcy (шд-приeмcтвa) обумовлюе довготривaлicть фyнкцiонyвaння цього cyб'eктa, cприяe зроcтaнню добробуту його влacникiв тa cоцiaльно-економiчного розвитку cyc-пiльcтвa: "Шд ефективним корпорaтивним yпрaвлiнням ми розyмieмо упрэв-лiння, яке дae змогу корпорaцiям реaлiзовyвaти cвоï потенцiaльнi можливоcтi щодо зэлучення iнвеcтицiй, дозволяе рaцiонaльно викориcтовyвaти отримaнi кошти, a тaкож зaбезпечyвaти зроcтaння вaртоcтi кaпiтaлy aкцiонерiв" [1, c.10].
Метою cтaттi е розгляд ошовоположних зacaд концепци yпрaвлiння шдприеметвом, якa бaзyeтьcя нa вaртоcтi, a тaкож дieвicть викориcтовyвaних iнcтрyментiв ще1" концепци для оцiнки ефективноcтi. Знэчнэ чacтинa фшэнш-вих aнaлiтикiв вишкого рiвня, як подaeтьcя y бaгaтьох пyблiкaцiях, cхиля-ютьcя до позици, що покaзники про економiчнy одиницю шдготовлеш зa зэ-гэльноприйнятими cтaндaртaми звiтноcтi (IAS чи GAAP), не вiдобрaжyють процеcy cтворення вaртоcтi i не вщ6ивэють ефективнicть дiяльноcтi: "кну-ючi cиcтеми оцiнки ефективноcтi коммни виклигають зроcтaюче ^зэдово-лення. Бэгэто компaнiй, можливо нaвiть бiльшicть, cyмнiвaютьcя y тому, що ix одетеми фyнкцiонyють прэвильно" [2, c. 15].
Бэнкрутство кiлькоx aмерикaнcькиx cyпер-гiгaнтiв, a тэкож втрэтэ до-вiри кaпiтaловклaдцiв до покaзникiв фiнaнcовоï звiтноcтi (нacaмперед при-бутку) зробили проблему ощнки ефективноcтi компaнiй центром cyra^^ï Увэги. Проблеми вимiрy i оцiнки ефективноcтi y cyчacнiй економiчнiй дш^ ^ctí cтaють дедaлi aктyaльнiшими як y cвiтовiй, тэк i нaцiонaльнiй економь цi: "В оcтaннiй 4ac i провщш конcaлтинговi компэн^', i прэктики не розглядэ-ють покэзники рентaбельноcтi кaпiтaлy як eдинi критери ощнки дiяльноcтi пiдприeмcтвa. Трaдицiйний пiдxiд уетутае мicце концепци Performance Management (упрэвлшня резyльтaтивнicтю)" [3, c. 144].
Декларуючи ефектившсть управлшня акцюнерним товариством, в основу звггування перед акцюнерами покладаеться прибуток: "Комерцшш ком-пани знаходилися у виключному положенш, оскшьки ми вважали, що !х ус-тремлшня до максим1заци прибутку спрощуе вим1рювання !х ефективносп. Напевно колись так { було, але вже не сьогодш" [2, с. 11].
Сучасне шдприемство як вщокремлений суб'ект господарювання е складним економ1чним оргашзмом, що грунтуеться на впорядкуванш взаемо-ди кашталовкладщв (в т.ч. акцюнер1в) та !хшх агенпв - кер1вних оргашв (менеджменту) шдприемства. Основш ознаки модел1 взаемоди кашталовкладщв { органу управлшня шдприемства визначае корпоративне законодавство на нащональному р1вш, яке насправд1 може тшьки декларативно врегульовува-ти прагнення уЫх учасниюв корпоративних вщносин: реально, загальш збори акщонер1в тшьки задшм числом затверджують фактичне використання прибутку: "В основному, менеджери, управляючи компашею, приймають ршен-ня на свою користь" [4, с. 5]. Звичайно акщонери очшують не тшьки дивщен-д1в, а й зростання вартост !х акцш, що е другим шляхом примноження !х ба-гатства. Частково з ще! ж причини менеджмент не ставить за мету тдвищен-ня вартост кашталу шдприемства.
За основоположними засадами модель варт1сно-ор1ентовно! корпоративно! стратегИ економ1чного розвитку шдприемства спрямована на захист ак-щонер1в, насамперед мшоритарних. Ця категор1я власниюв найменше захище-на у сво!х правах власност перед найманим менеджментом { акцюнерним товариством як юридичною особою. Увагу, що придшяеться штересам акщоне-р1в, безпосередньо пов'язують з1 стр1мким зростанням шституцшно! власност у кра!нах з добре розвинутою економжою. З ще! точки зору у в1тчизнянш еко-ном1чнш реальност управлшня на основ! вартост в штересах акщонер1в повинно розглядатися прюритетним, оскшьки внаслщок приватизаци, 1мператив-но законодавчо! установи колектив1заци окремих сегменпв економжи акщоне-рами е переважна бшьшють населення. Вггчизняш акщонери позбавлеш будь-якого впливу на акщонерш товариства, приватизащя державних шдприемств на основ! балансових показниюв, сформованих за прибутковою концепщею: "Зростання штересу до корпоративного управлшня на пострадянському простор! спостер1гаеться уже протягом декшькох роюв" [5, с. 84].
Поряд з акщонерними товариствами також юнують шдприемства що належать територ1альним громадам - мунщипальш шдприемства (водо,-теп-лопостачання та ш.), стосовно яких також юнуе проблема оцшки ефективнос-т !х д1яльност1: "Бшьшють економ1ст1в одностайш в тому, що юнують окрем1 галуз1, як недостатньо описуються конкурентною моделлю... Найбшьш масштабна ринкова невдача мае м1сце тод1, коли ринки не е конкурентними" [6, с. 47, 232]. Проблема оцшки ефективност господарювання у в1тчизнянш еко-номщ1 посилена неадекватним, загальноприйнятим методом оцшки мунщи-пальними експлуатацшними шдприемствами.
Ощнка результат1в д1яльност1 цих природних мунщипальних монопо-лш, як е власшстю територ1альних громад, е проблематикою багатьох еконо-м1чних дослщжень. Протягом остантх десятир1ч економюти розробили склад-
Hi теори для виршення цих питань: теорiя регулювання в штересах суспшь-ства (public interest theory); нормативний анашз як позитивна теорiя (normative analysis as a positive theory); теорiя захоплення (capture theory). У цих дослщ-женнях головними критерiями виступали рiвень доходностi i прибутковостi цих суб'екпв господарювання та максимiзацiя суспшьного добробуту.
Балансуючи на дуже тонкш гранi економiчноl ефективностi, економю-ти на шдприемствах, через доходнiсть i прибутковiсть та суспiльну доступ-шсть послуг споживачам, розробляють модель ощнки ефективност природ-них монополiй, але не змогли створити загальноприйнятну теорда ощнюван-ня результатностi, оскiльки в основу завжди висувалися мкласичнiм шстру-менти аналiтичних процедур, якi не змогли враховувати особливостей дiяль-ност цих структур. До таких особливостей потрiбно, насамперед, вiднести державне регулювання щноутворення, побудоване на принципах "затратного мехашзму", диспропорцiю у цьому щноутворенш мiж категорiями спожива-чiв та у вггчизнянш економiцi, крiм цього, наявшсть таких iнструментiв для регулювання фшансово! дiяльностi цих тдприемств яка дотаци, пiльги, суб-сиди i державне бюджетування фiнансових вкладень, режим оподаткування тощо: "Усi зусилля дос закiнчувалися невдачею, оскiльки ставили надмiрнi завдання... Найголовнiшими компонентами усiх цих законопроекпв е вимога оцiнки регуляторними установами випд i витрат, пов'язаних з регулятивними актами, якi вони пропонують, i демонстрування того, що вигоди перевищу-ють витрати" [7, с. 65]. Виходячи з наведеного, висуваеться припущення, що модель вартiсно-орiентованi концепци управлiння пiдприемства сприйнятна i для мунiципальних утворень, якi е власшстю територiальних громад.
Значним поштовхом до прiоритетностi концепци управлiння вартютю стало банкрутство компани Enron. Банкрутство Enron, що було неочжуваним для вшх, пiдняло питання: як компашя, що оголошувала про загальний при-буток розмiром 1,5 млрд. доларiв за перiод з третього кварталу 2000 р. до тре-тього кварталу 2001 р., могла оприлюднити вщомоси про банкрутство (початок процедури) вже у наступному кварталi цього ж року? Висновки були пе-редбачуваними: ризикована (майже авантюрна) практика управлшня фшан-сами, вщносини з аудиторами i консалтинговими фiрмами, якi влаштовували всiх, ще бiльшi довiрливi вiдносини з аналiтиками з Wall Street, а також ке-рiвництво, яке настiльки захопилося ростом Enron i щедрими директорськи-ми винагородами, що забуло про свою вщповщальшсть.
Ще у 1994 р. аналопчна ситуащя мала мiсце i з компанiею IBM, влас-ники акцш яко! були змушенi вщкласти свiй вихiд на пенсiю через втрати в акщонерному капiталi компани. Про доведення до такого стану було детально описано у статл журналу "The Wall Street journal": "IBM зазнала найтяж-чо! кризи за свою юторш. Але Ви школи б не здогадалися про це, якби пот-рапили на курорт в Палм^ч у Флоридi в перiод з 5 до 13 травня". Стаття докладно розповiдала, як вище керiвництво IBM проводило святкування "золотого кшьця". По^м стаття розповiдае про т почуття, якi вiдчувають звшь-неш службовцi та роздратованi iнвестори, коли вони стають свщками очевидного марнотратства, прошджаючи поблизу трьох замюьких клубiв компани,
якi утримуються для керiвництва IBM, та бачачи як вишд KepÍBHÍ особи компани лгають по всьому CBiTy на реактивних лiтаках повггряного флоту ком-панiï [8 с. 25].
Вщносини акцiонерiв (власникiв) i шдприемства не е законодавчо зо-бов'язальними, а тому сплата частини прибутку (дивiдендiв) на користь влас-ника не може вважатись прямим зобов'язанням пiдприемства: зобов'язання виникають факультативно. Практика невиплати дивiдендiв стала звичною, незалежно вiд обчисленого розмiру прибутку: менеджмент не вдаувае себе зобов'язаним виплачувати суми за користування чужим катталом. Управлш-ня вартiстю акщонерного товариства - це процес прийняття i реалiзацiï уп-равлiнських ршень, спрямованих на пiдвишення доходу власниюв, через шд-вищення ринковоï вартост акцiй. За умов зростання вартост акцiонерного товариства власники мають можливють отримання: курсового грошового доходу вщ перепродажу належних 1м акщй або курсового негрошового доходу, внаслщок зростання вартостi власного капiталу акщонерного товариства.
Сучасний шструментарш оцiнки ефективност дiяльностi суб'екта гос-подарювання достатньо широкий: вщ набору класичних фшансових показни-кiв до нових концепцш економiчноï доданоï вартостi (EVA) i збалансованоï системи показникiв (Balanced Scorecard). Проте в мiру розвитку економжи i ускладнення системи управлiння, дедалi складнiше стае з'ясовувати вплив певних процешв на ефективнiсть функцiонування економiчноï одиницi. Miж двома системами вимiру ефективностi дiяльностi - прибутковiстю i створен-ня акцiонерноï вартостi - юнують фундаментальнi протирiччя: "Причина шю-з^* конфлiкту мiж ними полягае в тому, що менеджери нерщко змiшують по-няття максимiзацiï акцiонерноï власностi i загального збiльшення прибутко-востГ [9, с. 16].
Концепщя управлiння вартiстю пiдприемства (shareholder value concept, value based management - VBM) носить орiентацiю на зростання ринко-воï вартостi компани, або зростання майнового комплексу, що створюеться чи розвиваеться в шноващйних проектах: "Важливим е розумiння того, що вартють - це системний показник, що зосереджуе в ^6í повну шформащю про дiяльнiсть акщонерного товариства i охоплюе всi стади виробничо-ко-мерцiйного циклу" [10, с. 158].
На заходi збiльшення вартост компанiï - це те, до чого, насамперед, орiентуеться найманий менеджмент. Шдвищення вартостi компанiï - якраз той критерш, за яким ощнюють ефективнiсть роботи. Це пов'язано з тим, що в цих крашах юнуе добре розвинутий фондовий ринок, наявш чисельнi мшо-ритарнi акщонери, якi ретельно стежать за тим, як росте вартють належних 1х акцiй, тобто 1х особистий добробут. В Укра1ш вiдсутнiй фондовий ринок i мь норитарники жодного впливу на менеджмент не мають. Зате у в^чизняних "великих власниюв" е причини мати клопоти в окремих iз випадках збшь-шенням вартость Зазвичай, про управлiння вартiстю компани найчастше за-думуються тi, хто хоче продати свш бiзнес щлком або частково вийти з нього; якщо власник виршив укрiпити чи розширити свiй бiзнес шляхом злиття/поглинання iншоï компанiï.
При цьому варто враховувати, що узагальнено акцюнерне товариство можна розглядати, з одного боку, як систему шституту власност (колектив-но!), а з шшого, - як систему шституту господарювання (суб'екта господарю-вання) [11]. Взаемозумовлешсть { взаемозалежшсть системи шституту влас-ност { системи шституту господарювання передбачае здшснення акцюнерно! { дивщендно! пол1тики (рис. 1).
Наведена акцюнерна пол1тика вщбивае консолщоваш штереси акць онер1в, що володдать значною часткою статутного (акцюнерного) кашталу товариства та реал1зуються у процес управлшня кашталом акцюнерного то-вариства. Дивщендна полггика повинна бути спрямована на дотримання про-порцшност у поточному споживанш приросту кашталу (дивщенди з прибут-ку) { майбутшм ростом кашталу (решвестування), який спрямований на мак-сим1защю ринково! вартост акцюнерного товариства { забезпечення його стратепчного розвитку.
Вектор потенцшногоо розвитку
Рис. 1. Акцюнерне товариство як система iнститутiв власностi i
господарювання
За своею сутшстю вартюно-ор1ентована стратепя шдприемства е уза-гальненою та штегрованою моделлю, що спрямовуе д1яльшсть суб'екта господарювання на шдвищення його вартост на баз1 наявного потенщалу (еко-ном1чних ресурЫв) шституту господарювання. Ефектившсть корпоративно!
CTpaTeriï дютае свiй прояв у здатност реалiзувати принцип корпоративно: рiвноваги мiж суб'ектами пiдсистеми корпоративного самоуправлiння (за-гальнi збори акцiонерiв, спостережнi ради) i суб'ектами виконавчо1' шдсисте-ми (найманий менеджмент) за напрямом прийняття економiчних ршень, що обгрунтовують стратегда.
В останнi десятилiття поняття "збалансована система показникiвм (Balanced Scorecard) домiнувала у дискусiях з проблем ощнки ефективностг "Фь нансовi показники - це провщш зiрки для менеджерiв, вони не тiльки визна-чають цiлi, а й задають певнi стандарта... скеровують ïx як у напрямку найбшьш вигiдниx довготривалих стратегiй, так i у прийнятт ефективних по-точних рiшень" [12, с. 18].
За цей час було опублжовано достатню юльюсть книг, статей i прикла-дiв використання збалансовано: системи показникiв. Журнал Harvard Business Review назвав збалансовану систему показниюв однiею iз найзначущiшиx щей у галузi менеджменту за останш 75 рокiв. Для популяризацiï авторами ще1" концепцiï була створена оргатзащя Balanced Scorecard Collaborative, яка на сьогодт крiм консалтинговоï дiяльностi, займаеться розробкою стандарта. Система збалансованих показниюв небезтдставно вважаеться майже единим внутршшм iнструментарiем оцiнки корпоративно1' ефективностi, який можна безпосередньо прив'язати до ощнювання вартостi пiдприемства.
Як вiдзначаеться у багатьох л^ературних джерелах, iнформацiï, опри-людненiй у мас-медiа акцiонернi товариства в УкраАт дiють за безсистемним принципом: ощнка вартостi товариства розглядаеться окремо вщ мети i зав-дань стратепчного управлiння i фшансового менеджменту та в основному орiентуеться на показник рентабельностi капiталу: "Рентабельшсть кашта-лу - показник корисний, розраховувати його потрiбно, проте не варто його абсолютизувати: якщо у минулому рощ вш був невеликим, ще не означае, що тдприемство працювало погано. Воно, наприклад, могло "вкладати" в новi теxнологiï, яю повиннi принести ефект у наступному рощ" [13, с. 81].
Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що вггчизняне за-конодавство у сферi корпоративно1' взаемодiï акцiонерiв i менеджменту повинно мати бшьш потужну, врегульовано примусову силу у напрямку захис-ту акщонерно1" власностi як у поточному момент (дивiденди), так i в страте-гiчному аспект (зростання акцiонерноï власностi). Корпоративне управлшня, грунтоване на зростаннi акцiонерноï власност, мае бути визнано на урядово-му рiвнi як бiльш ефективна з економiчноï точки зору i прюритетна з точки зору захисту акщонерно1" власностi стратегiя вiтчизняного менеджменту. До-цiльнiсть вартiсно-орiентованоï системи вимiру ефективностi господарюван-ня мунiципальниx природних монополш, власниками яких е територiальнi громади, повиннi стати предметом подальших економiчниx дослiджень.
Поряд з цим потрiбно визначити, що проти тако1' моделi стратегiчного розвитку буде тиск як самого урядового апарату (орган приватизаци державного сектору економжи), так i управлшського апарату (обгрунтування - виз-нання традицiйниx загальноприйнятих пiдxодiв до оцiнки, за якими показники шдприемства повинш задовольняти широке коло користувачiв фшансово!"
звггностг - кредиторiв, гнвесторгв, податковi органи тощо), а також самих фг-нансових i фiскальних органiв держави - на початковому етапг переходу до вартгсно-оргентовано! корпоративно! стратегii прибутки понижуються, внас-лiдок чого зменшуються податки з прибутку до бюджету i можливе понижен-ня дивiдендiв, що також негативно сприймаеться частиною акцiонерiв.
Л1тература
1. Чечетов М., Мендрул О. Корпоративне управлшня в умовах економгчно! трансформаций Економiка Укра!ни. - 2001, № 9. - С. 10-18.
2. Мейер, Маршал В. Оценка эффективности бизнеса/ Пер. с англ. А.О. Корсунский. -М.: ООО "Вершина", 2004. - 272 с.
3. Лившиц П., Лагода Т., Поддубный Д. "Я человек серьезный, я люблю точность". Теория капитального строительства.// Бизнес. - 2003, № 13 (532). - С. 140-146.
4. Мартш Джон Д., Петл Вшьям Дж. VBM - управлгння, що базуеться на вартостг: Корпоративна вгдповгдь революцг! акцгонергв/ Пер. з англ.; За наук. ред. О.Б. Максимово!, 1.Ю. Шарапово!. - Днгпропетровськ: Баланс Бгзнес Букс, 2006. - 272 с.
5. Пестрецова О. Как обеспечить эффективность корпоративного управления// Бизнес. - 2003, № 44. - С. 84-86.
6. Ст1глщ Д. Економгка державного сектора/ Пер. з англ. - К.: Основи, 1988. - 854 с.
7. В1скуз1, В. Kin та гн. Економгчна теоргя регулювання та антимонопольна полгтика: Пер. з англ. - К.: Вид-во "Основи", 2004. - 1074 с.
8. Бр^хем С.Ф. Основи фгнансового менеджменту/ Пер. з англ. - К.: КП "Вазако" в-во "Молодь", 1997. - 1000 с.
9. Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость/ Пер. з англ. - СПб: Питер, 2001. - 480 с.
10. Момот Т.В. Модель вартгсно-оргентовано! корпоративно! стратеги як гнструмент за-безпечення реалгзацг! стратеги економгчного розвитку акцгонерного товариства// Економгка i реггон// Наук. вгсник Полтавського НТУ гм. Юргя Кондратюка, 2005, № 4(7). - С. 158-163.
11. Бутшк-Оверський О.Б., Дерев'янко О.Г. Корпоративна стратегия: самооргангзацгя i фгнансово-економгчний розвиток капгталу// Стратегия економгчного розвитку Укра!ни. -2001, № 7. - С. 382-393.
12. Уолш, Кяран. Ключовг фгнансовг показники. Аналгз та управлгння розвитком пгд-приемства/ Пер. з англ. - К.: Всеувито; Наукова думка, 2001.
13. Данковский А., Лагода Т. "Взрослые очень любят цифры". Теория капитального строительства.// Бизнес. - 2003, № 8 (527). - С. 80-86._
