CC BY
115
кож побачити економ1чш проблеми в момент 1хнього виникнення й одразу 1х усувати.
Однак на практицi лише деякi шдприемства споживчо1 коопераци зас-тосовують систему управлiнського облiку для ефектившшого вирiшення пи-тань i проблем ведення бiзнесу, багато керiвникiв не завжди усвiдомлюють роль управлшського облiку на шдприемств1 та недостатньо чггко розумiють поставлену мету i завдання.
Лiтература
1. УкраУна. Закон. Про бухгалтерський облiк та фшансову звiтнiсть в Украiнi// Вщ 16 липня 1999 року № 996-XlV// Галицькi контракти. - 1999, № 36.
2. Голов С.Ф. Управлшський облiк. Пiдручник. - К.: Лiбра, 2003. - 704 с.
3. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Пер. с англ./ Под ред. С. А. Табалиной. - М.: Аудит, Юнити, 1994. - 560 с.: ил.
4. Лень В.С. Управлшський облш: Навч. поаб. - К.: Знання-Прес, 2003. - (Вища ос-вiта XXI сташття).
5. Нападовська Л.В. Управлшський облш: Монографiя. - Днiпропетровськ: Наука i освiта, 2000. - 450 с.
6. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней. Москва "Аудит" Издательское объединение "Юнити" 1996 р.
УДК 330.342:167 Здобувач Н.М. Hozîwea - RbeiecbKa КА
АКЦ1ОНЕРНА ВЛАСН1СТЬ - ПРОВ1ДНА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ nEPEX^OÏ ЕКОНОМ1КИ
Розкрито суть акцюнерно'1 форми власносп. Акщонування аналiзуeться як 3aci6 максимально'1 мобшзацп iснуючих ресурав i стимулiв пiдвищення ефективностi господарювання.
Competitor N.M. Noginova - Commercial Academy of Lviv
Joint-stock property - leading form of managing in the conditions of
transitive economics
It is exposes the essense of joint-stock form property. A joint-stocking analyses as means of maximum mobilization of existence resources and stimuluses rise of efficacy managing.
Одним i3 найважливших шляхiв роздержавлення економжи виступае перетворення державних промислових шдприемств на бшьш ефективш форми господарювання, якими е, зокрема, акцюнерш товариства. У нашш кра"ш створено бшьш як 35 тис. акцюнерних товариств, кшьюсть власниюв акцiй сягае близько 33 млн., загальний обсяг емiсiï цшних паперiв дорiвнюе 100 млрд. грн. [1, с. 9]. Порiвняно з розвинутими крашами свiтy наша держава за показником чисельност акцiонерiв, ïx питомоï ваги у загальнш кшькос-тi населення випереджае iншi краïни. Але це не означае, що в Укра"ш най6iльше реальних власникiв. Для з'ясування причин та^ невiдповiдностi потрi6но розкрити суть акцюнерно'' власностi.
Дiяльнiсть акцiонерниx товариств засновуеться на акцюнернш формi власностi. Оскшьки власниками акцiй може стати держава в особi ïï органiв,
державнi шдприемства, кооперативи, приватнi фiрми, члени колективу й гро-мадяни, що не працюють на шдприемств^ тобто на одному шдприемст кон-центруються ресурси, що початково належали до найрiзноманiтнiших форм власност^ то цим викликаш полярнi позици щодо сутi акщонерно! форми власностi. Залежно вiд кшькосл акцiй, що належать державi, фiзичним та юридичним особам, акцiонерна форма власност може набувати рiзних за характером форм. Саме цим викликана дискуЫя навколо природи акщонерно! форми власност та невирiшенi дотепер питання щодо 11 економiчно! ощнки. Зокрема, цим проблемам присвяченi пращ таких економю^в як А. Галь-чинський, П. Сщенко, I. Лазня, Л. Мельник, с. Мочерний, В. Рибалкш.
Так, у статт В. Рибалкша та Л. Мамичево! акщонерна власнiсть виз-начаеться як найрозвинутша i водночас перехiдна форма "приватно! власнос-тi: асоцiйовану приватну власшсть як органiчну еднiсть двох якостей вщно-син привласнення - приватно! та сшльно!" [2, с. 49]. Конкретизуючи свое ро-зумiння сшльно! якост^ автори стверджують, що у володшт акцiонерним ка-пiталом великих корпорацш починае брати участь не одна група, а цший ряд суб'еклв, i "на цiй основi реальне володiння, розпорядження й використання спшьного (iнтегрованого) капiталу стають можливими тiльки за умови об'еднання та встановлення стшкого зв'язку (вiдносин) мiж усiма суб'ектами спiльно! корпоративно! власност^' [2, с. 48]. З цього можна зробити висновок, що у величезних корпорацш, де чисельшсть акцiонерiв становить мшьйони, власнiсть е спшьною. Однак це суперечить не лише реалiям дiйсностi, але й твердженню авторiв про наявнiсть у межах асоцшовано! власностi осiб, "... об'еднаних взаемною системою участi в одному й тому ж самому кашта-лГ' [2, с. 49]. Адже система участ - це багатоступенева система залежност й контролю, в якш дрiбний власник неспроможний впливати на розвиток акщ-онерно! власност та управлiння нею.
На нашу думку, акщонерна власшсть початково походить з приватно!, але на новому еташ розвитку утверджуеться в новш формi (колективний тип власност^ та в шших масштабах. Принципово новою е форма трудово! акщ-онерно! власностi. Наприклад, у США пращвники майже повнiстю або час-тково володшть 10500 фiрмами. На них зайнято понад 11 мшьйотв людей (тобто близько 10 % наймано! робочо! сили США). Ця цифра щорiчно зрос-тае приблизно на 10 % [3]. Продаж частини тдприемств роб^никам на пшь-гових умовах сприяе подоланню вщчуження найманих пращвниюв вiд засо-бiв виробництва.
На думку С. Кудина, суть акщонерно! форми власностi можна розкри-ти через "права володiння, користування i розпорядження певною часткою статутного кашталу спiввласниками акцiонерного товариства, усередиш яко-го iснуе !х обмежена вщповщальшсть, а !хнi права власност пiдтверджують цiннi папери - акци" [4, с. 7]. Проте глибинну суть будь-яко! форми власностi можна розкрити лише через категорш привласнення. А категори права воло-дшня, користування й розпорядження розкривають юридичний аспект влас-ностi, але не дають уявлення про реальний мехашзм !! реалiзацi!.
Значна частина вчених, наслщуючи захiдну точку зору на проблему власност^ вiдносять акцiонерну власшсть до приватно!. Так, наприклад,
В.Н. Петюх зазначае, що у сучаснш економiцi iснують лише двi форми влас-HOCTÏ: приватна й державна, а Bei iншi рiзновиди - похщт вiд них" [5]. Така спроба провести подш iснуючих тишв власностi лише на двi полярш групи неправомiрний, тому що це не вщповщае вимогам дiалектичного методу дос-лiдження, який передбачае видшення промiжних форм. На думку А. Галь-чинського, "акщонерна власнiсть вважаеться не лише найвищою за рiвнем свое! зрiлостi, а й найскладшшою за механiзмами реалiзацiï формою функщ-онування приватноï власностi, яка пройшла досить тривалий шлях свого ста-новлення" [6]. На наш погляд, такий подш економiчноï власност неправомiр-ний. По-перше, у такий спошб iгноруються вимоги системно-структурного аналiзу. Адже у процесi такого об'еднання мiж колишнiми приватними влас-никами виникають i розвиваються якiсно новi вiдносини (наприклад, замiсть конкуренцiï - вщносини партнерства, спiвробiтництва тощо). Заперечувати це - значить ототожнювати цше з його складовим елементом. По-друге, ви-никае якiсно нова форма економiчноï реалiзацiï акцiонерноï власностi - привласнення засновницького прибутку, дивiдендiв. По-трете, треба розрiзняти власнiсть на засоби виробництва та власшсть на результати виробництва (наприклад, у формi дивiдендiв). За словами А. Гальчинського, "...акщонерна власшсть вносить ютотт корективи у споЫб взаемодiï робочо1' сили iз засоба-ми виробництва. Формуеться ïx пряме поеднання: долаеться вщчуження ро-бiтника ... вiд засобiв i результатiв працi"[7]. Присвоення засобiв виробництва в акцiонерному товарист носить, безсумнiвно, колективний характер. По-четверте, рiзниця полягае у виконуваних нею функщях.
На наш погляд, основш функцiï акцiонерноï власностi можна звести до наступного:
• розширення джерел нагромадження та фшансування;
• сприяння демократизаци управлшня тдприемствами;
• подолання вщчуження пращвнишв вщ засоб1в виробництва;
• дiяльнiсть акцюнерних тдприемств сприяе штеграци р1зних форм власност1 та утворенню тдприемств 1з змшаним катталом;
• оптим1защя функцюнування й розвитку техтко-економ1чних ввдносин, тобто ввдносин спещал1заци, кооперування, комб1нування.
Вiдмiннiсть акцiонерноï власност вiд приватно!" полягае в тому, що присвоення засобiв виробництва на акщонерному пiдприемствi носить колективний характер. К. Маркс стверджував, що акщонерний каштал - це "необ-xiдний та переxiдний пункт до зворотного перетворення кашталу у власшсть виробниюв, але вже не у приватну власшсть вщокремлених виробникiв, а у безпосередньо суспшьну власнiсть", перехщ вiд "... кашталютичного способу виробництва до асоцшованого"[7, с. 298].
Вiдмiннiсть акщонерно1' власностi вiд приватно1' власностi полягае, на наш погляд, також у тому, що, з одного боку, розширюеться коло пайових учасниюв нагромадження кашталу i його продуктивного використання, з ш-шого - дохщ привласнюеться безпосередньо не у формi прибутку, а дивiдендiв на акци. Доходи на капiтал отримують багато громадян, у тому числi члени трудових колективiв. Акцiонерна форма власност характеризуеться виникнен-ням виробничих вщносин мiж рядовими дрiбними акцiонерами, власниками
контрольного пакета акцш, управлiнським персоналом акцiонерного товари-ства та iншими суб'ектами з приводу привласнення засобiв виробництва, при-бутку у виглядi заробiтноï плати та дивiдендiв, iнших об'егав власносп. При цьому численнi власники цшних паперiв, залишаючись вiдносно економiчно вщокремленими, стають носiями колективного економiчного штересу, перед ними ставиться задача прийняття спiльних рiшень, у процесi виробництва вщбуваеться колективне привласнення засобiв виробництва на шдприемств^ i суб'ектом привласнення т1е1' частини прибутку, що йде на виплату дивщен-дiв, е колектив людей. Усе це дае змогу вщнести акцюнерну форму власносп до ïï колективного типу.
В акцюнернш формi власностi власнiсть на каттал вiдокремлена вiд капiталу-функцiï, що прискорюе концентращю та централiзацiю кашталу, його перелив з однieï галузi в iншу, рацiоналiзацiю процесу управлшня. Це означае, що реальнi можливост щодо управлiння акцiонерним товариством змщеш до менеджерiв.
Акцiонерна форма власносп дае змогу об'еднати засоби держави, ко-лективiв пiдприeмств, населення, шших iнвесторiв для створення нових i тех-нiчного переозброення старих виробничих ланок, долати вiдомчi бар'ери i здшснювати вiльне мiжгалузеве переливання кашталу. Отже, вона е найефек-тившшою формою органiзацiï пiдприeмницькоï дiяльностi з огляду на реаль-ну можливють залучення необхiдних iнвестицiй.
Крiм того, шдприемству з акцiонерною формою власносп простiше нарощувати обсяги виробництва завдяки наявност фiнансових ресурсiв та використовувати резерви для зниження собiвартостi вироблено1' продукци. Це дае добру можливють отримувати постiйно зростаючий прибуток. Звщси випливае, що корпорацiя - це оргашзацшно-правове утворення, яке може функцюнувати стабiльно протягом дуже тривалого перюду, що створюе не-обмеженi можливост для перспективного розвитку.
Для рядових власниюв акцш ця форма власносп також мае певш переваги. Кожний акцюнер як спiввласник корпораци несе лише обмежену вщ-повщальшсть (за банкрутства фiрми вiн втрачае тшьки вартiсть сво1'х акцiй). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свiй власний фшансовий ри-зик, якщо купуватиме акци кiлькох акцiонерних товариств. Кредитори мо-жуть пред'явити претензiï лише корпораци як юридичнш особi, а не окремим акцюнерам як фiзичним особам.
Нарiвнi з пiдвищенням ефективностi мобшзацп i перерозподшу фь нансових ресурЫв використання акцiонерноï форми власностi дае змогу зас-тосувати нову форму матерiального й психологiчного стимулювання пращ. Акцюнерна форма власностi дае змогу об'еднати штереси працiвника й влас-ника, частково подолати вiдчуження пращвниюв вiд засобiв виробництва. Численнi приклади роботи акцюнерних товариств (АТ "Пдросила" i "Черво-на зiрка" у Юровоград^ Львiвська "Галичфарм", Чернiгiвська "Чезара", "Ка-ховський завод електрозварювального устаткування") показують, що пози-тивнi результати на цих шдприемствах досягнутi завдяки активному менеджменту, який шдкршлений участю акцiонерiв в управлiннi шдприемством,
вдалому залученню iнвестицiй, закрiпленнi на лжвщному внутрiшньому чи зовнiшньому ринках [8, с. 11].
Акцюнерна форма власност володie значним потенцiалом перетво-рення економiчноï ролi акцiонерiв та ix становища як власникiв. Головна перевага акцiонерноï форми пов'язана з тими змшами, якi вона вносить у меха-нiзм реалiзацiï власност на засоби виробництва. Саме ця форма тд-приемництва - величезний крок до шдвищення ефективностi роботи як окре-мого пiдприeмства, так i зростання ефективност на рiвнi галузi, цiлоï про-мисловостi. Якщо враховувати, що нi теxнiчний прогрес, m передова оргаш-зацiя виробництва не е прившеем корпораци, то лопчно зробити висновок, що резерви загальноï економiчноï ефективностi корпораци як та^ лежать у галузi оргашзаци та управлiння самоï системи вщносин власностi.
Акцiонерна форма власностi шдвищуе концентрацiю виробництва, ут-воренню багатозаводських, багатопрофшьних компанiй, диверсифiкацiï виробництва. Коли створюються вщкрш! системи виробництва i розподшу, бшь-шiсть ланок яких не захищена вiд конкуренци, такий рiст веде до ефективност господарювання, не породжуючи побiчниx наслщюв, пов'язаних з монополю-тичними деформащями. Мобiльно концентруючи тимчасово вiльнi ресурси, акцюнерна форма власност вiдображаe прагнення до отримання економи на масштабах виробництва (технолопчна економiя), яка утворюеться внаслщок скорочення середнix витрат на одиницю продукци, що виробляеться. Це ско-рочення досягаеться змшою характеру ресурЫв, якi використовуються, що ви-являеться у посиленнi спецiалiзацiï пращ, введенш автоматизации меxанiзацiï внутрiшнix транспортних систем та ш. Роль акцiонерноï власностi як способу органiзацiï i фшансування великих проектiв е дуже значною.
Взаемозамшшсть i переплетення власницьких повноважень, яю перед-бачають акцюнерш товариства, визначае ускладнення структури власниюв та характеру ïx взаeмодiй. G безлiч органiзацiйниx можливостей формування власницьких коалщш. Це двостороннi спiльнi тдприемства (створення нових пiдприeмств з взаемною участю в ïx акцюнерному капiталi i активноï участi "батькiвськиx компанш" в ïx управлiннi), багатостороннi партнерства з силь-ним становищем однieï фiрми, iнвестицiйна участь (з кашталовкладенням одного партнера у тдприемство iншого), поглинання однieï фiрми шшою тощо.
З акцiонерною формою власност з'являеться можливiсть здiйснювати вертикальну штегращю, диверсифiкацiю та iнтернацiоналiзацiю виробництва; з'являються багатопродуктов^ багатогалузевi та багатонащональш ком-пани. Всi цi процеси вщображають прагнення до економи на масштабах сфе-ри дiяльностi (або економи на асортиментi та ринках збуту). По-друге, з'являеться потреба в економи на трансакцшних витратах. Щ витрати пов'язанi iз здшсненням ринкових договiрниx вiдносин i виникають тод^ коли вщбу-ваеться перехщ товару або послуги вiд однieï теxнологiчно вiдособленоï структури до шшо", тобто коли мае мiсце трансакщя - угода, контракт, дого-вiр, операцiя. Скорочення цих витрат досягаеться за рахунок обмеження об-сягу ринкових вщносин за допомогою вертикальноï iнтеграцiï, диверсифжа-ци, iнтернацiоналiзацiï\ Акцюнерна форма власност дае змогу зменшити цi
витрати. Вона дае можливють об'еднати постачальникiв i споживачiв в штег-ровану систему, сприяе створенню особливого економiчного кимату, де па-нуе взаемовигiдне партнерство. Постачальникам забезпечуеться гарантова-ний ринок збуту, що тдвищуе загальну ефектившсть економiчноï системи.
Розкриваючи специфiку акцюнерно1' форма власностi, ми подiляемо думку В. Логвиненко та I. Лазш про те, що вона е складним економiчним феноменом, а саме:
• частково особиста власшсть (невелика шльшсть акцш, як приносять незнач-ний дохщ, що вщграе в бюджет! акцюнера другорядну роль);
• вона може бути одтею з форм приватного привласнення i приносити ïï влас-нику дохщ вщповщно з вартютю акцш, а не з кшьшстю вкладено1 пращ;
• у випадку, коли власник акцш е також пращвником, вш одержуе на акци ди-ввденди, а за працю (використання робочо1 сили тдприемцем) - заробгтну плату. Джерелом диввденду е частина прибутку, яка безпосередньо не пов'я-зана з трудовим внеском, а з номшальною вартютю акци;
• акщонерна власшсть виникла як об'еднання приватних та 1нших власнишв, тобто вона перетворила р1зних власнишв у колективного [9, с. 34].
Пiд час розгляду акцiонерноï власностi з точки зору системного шдхо-ду необхщно розрiзняти ïï глибинну суть та форми прояву або ж форми ре-алiзацiï, якi розкривають цю глибинну суть через низку специфiчниx мехашз-мiв. Такою рушiйною силою е економiчний меxанiзм реалiзацiï власносп. За-гальний змiст поняття "реалiзацiя власностi" утворюе процес привласнення, присвоення через процес виробництва корисних властивостей, притаманних об'ектам власностi, i отримання на цш основi доxодiв. Можна ще сказати, що це процес вилучення з об'еклв власносл ïxнix корисних властивостей. Першим ступенем даного процесу е охоплення об'екта власносп реальними еко-номiчними вiдносинами присвоення, тобто, за словами професора В. Рибалю-на, "... перехщ власностi з форми спокою (свого юридичного змюту) у форму руху - виробничi вiдносини, якi утворюють економiчний змкт власностi. Другим ступенем меxанiзму реалiзацiï власностi е переxiд виробничих вщно-син в ïxнi конкретнi економiчнi форми (заробiтну плату, прибуток, ренту, ди-вiденд, процент тощо), що е особливими формами доходу, в яких здшснюеться реалiзацiя вiдповiдниx об'еклв власностi" [10, с. 68]. Через щ доходи вiдбуваеться привласнення (кушвля) суб'ектами власностi нових еко-номiчниx благ, тобто перетворення ïx на свое надбання, що утворюе сутшсть процесу реалiзацiï власностi. Тому цшсшсть виробничих вiдносин та ïxнix конкретних економiчниx форм утворюють цiлiсний мехашзм реалiзацiï влас-ностi як вщносин привласнення суб'ектами власностi вiдповiдниx частин сус-пiльного продукту.
Щоб розкрити змют економiчниx форм реалiзацiï акцiонерноï влас-ностi, потрiбно розглядати акщонерну власнiсть як еднiсть реального й фж-тивного капiталу. Реальний каштал акцiонерного товариства - це засоби виробництва, яю створюють товари у речовш i вартiснiй формах, тодi як фiк-тивний каттал - це випущенi в обш акцiï, якi безпосередньо не створюють m речовоï, нi вартiсноï форми багатства. На думку професора В. Рибалкша, змютом перетворення фiктивного кашталу е, по-перше, рух реального кашта-
лу, i, по-друге, розподiл i перерозподш створеноï реальним капiталом вартос-ri, а також спекулятивноï вартостi, що породжуе особливi форми доxодiв, яю е формами реалiзацiï фiктивного кашталу [10, с. 68].
Упродовж 90-х роюв за суто формальними ознаками роздержавлення супроводжувалось передусiм збiльшенням частки колективноï власностi (власностi трудових колективiв). До того ж прiоритетнiсть ^eï форми влас-ностi була визнана Законом Верxовноï Ради Украïнськоï РСР "Про власшсть" [11]. Так, якщо у державному секторi чисельнiсть робггниюв i службовцiв скоротилася на 7,1 тис. чол., то у колективному (порiвняно з 1992 роком) -зросла на 2043,3 тис. чол. 1накше кажучи, у народному господарствi в цшому державна власнiсть за цим показником скоротилася на 42,8 %, а колективна -зросла у 1,6 раза [12, с. 301]. У наступш роки вщбулося подальше скорочення питомоï ваги державноï власность Це означае, що роздержавлення набувае з юльюсного боку характеру колективiзацiï у формi створення колективноï тру-довоï i колективноï капiталiстичноï власностi (об'еднання декiлькоx шдив^-альних капiталiстiв в акцiонерне товариство). Державш пiдприeмства викупле-нi трудовими колективами. Проте через труднощi з акцюнуванням тд-приемств, наступною полiтикою держави (передушм податковою) та iншиx причин, вони по суп так i не перетворилися на вщкрш! акцюнерш товариства.
Всупереч економiчному змiсту акцюнерних шдприемств, на законо-давчому та виконавчому рiвняx та рядi наукових дослщжень приватизацiя не-обгрунтовано ототожнюеться з роздержавленням, тобто приватизащею нази-вають i створення акцiонерниx товариств вщкритого типу, i викуп тд-приемства трудовими колективами, i малу приватизацiю. У багатьох урядо-вих документах йдеться про приватизащю, хоча насправдi нерiдко - це про-цес корпоратизацп. Але на практищ бувае й навпаки. Так, метою реформу-вання пiдприeмства е створення акцюнерного товариства, а замiсть цього, ко-ристуючись правовою безграмотнiстю та пол^ичною пасивнiстю рядових працiвникiв, а також недосконалютю законодавства, деякi керiвники намага-ються стати фактичними власниками приватизованих шдприемств [13, с. 15]. Таю порушення чинного законодавства знижують мотиващю до пращ, шдви-щують соцiальну напруженiсть у трудових колективах. Тому роздержавлення зумовлюе не процес поеднання пращвниюв iз засобами виробництва як сшв-власникiв-акцiонерiв, а ще бшьше ïx вiдчуження, розкол суспшьства на клас капiталiстiв i безправних пролетарiв.
Найбiльше можливостей i перспектив щодо шднесення економiки Укра-ши мають акцiонернi товариства вiдкритого типу - корпораци. Як уже зазнача-лося, акцюнерна форма власносп е специфiчною власнiстю, яка поеднуе шдивь дуальнi та колективнi начала, тобто е приватно-колективною з переважанням колективних засад. Тому для акцiонерного шдприемства притаманнi так1 риси:
• належить колективу власник1в, як1 використовують ïï як кап1тал;
• ф1зичн1 та юридичт особи, як1 входять до об'еднання акцюнер1в, також
• використовують сво1 кошти як кап1тал;
• в умовах, коли акцюнер стае пращвником даного п1дприемства (або навпаки), вш виступае у двох шостасях - власника й пращвника.
В акщонернш формi власностi завдяки поеднанню приватного штере-су (через часткову участь) та колективного використання засобiв виробництва поеднуються особист та колективш iнтереси акцiонерiв; з'являеться мож-ливють довести концентрацiю капiталу до оптимального рiвня, пiдвищуючи ефективнiсть виробництва.
Гнучюсть i багатоплановiсть акцiонерноï форми у рiзниx економiчниx умовах визначають ïï вщмшну особливiсть i широке розповсюдження у св^о-вiй практицi. На цш основi можна стверджувати, що у перехщнш економiцi Украïни оптимальною формою власносп, враховуючи досягнутий рiвень концентрацiï виробництва, повинна стати саме акщонерна власшсть. Тим бшьше, що поява акщонерних товариств як новоï форми виробничих вщно-син - явище не випадкове, а закономiрне, зумовлене розвитком кашталютич-ного виробництва та переростанням продуктивними силами вузьких рамок iснуючиx форм власносп.
Корпоратизацiя в Украïнi вщбуваеться високими темпами. Це пов'язане з тими кон'юнктурними характеристиками, як притаманш нинiшньому стану економiки краïни: розiрвання економiчниx зв'язкiв, диспропорцiï мiж грошови-ми доходами, заощадженнями i товарною масою, шфляцшш процеси. У цш ситуацiï акцiонування дае змогу шляхом продажу акцш серед постачальниюв i споживачiв налагодити втраченi зв'язки, через придбання акцш компанш, що випускають дефiцитну продукцiю, отримати доступ до не]_\ Розмiщення акцiй (роздержавлених i заново створених пiдприемств) дае змогу залучити грошовi ресурси у виробництво. Дивщенди i зростаюча (хоча б потенцшно) ринкова щ-на акцш дають змогу захистити грошовi кошти вщ iнфляцiï.
Узагальнюючи сказане вище, можна стверджувати, що головне пояс-нення та^ розповсюдженостi акцiонерноï форми власност полягае не у характеристиках сучасноï економiчноï ситуацiï, яю пiдштовxують до корпора-тизаци. а в можливостях, якi надае саме акщонерна форма власность Серед таких можливостей можна назвати такi:
• розширення джерел нагромадження катталу тдприемства;
• демократизация управл1ння пвдприемством, стае можливим вплив прац1вни-к1в на управлшськ! р1шення;
• зростання стимул1в до прац1, матер1ально1 зац1кавленост1, адже ввд прибутку залежать див1денди кожного пращвника;
• мотивац1йний механ1зм "спираеться" не на в1дносини власност1 на засоби виробництва, а головним чином на ввдносини власност1 на результата пращ;
• прискорення обку кап1талу завдяки ч1ткому налагодженню зв'язшв з поста-чальниками i тдрядниками через продаж акц1й, удосконалення ввдносин спе-ц1ал1зац11, кооперування тощо;
• шнуе можлив1сть послабити диспропорц11 в економщ1 за допомогою акуму-лювання заощаджень населення, спрямування цих кошт1в у ту сферу еконо-м1ку, яка терм1ново потребуе кап1таловкладень.
Поряд iз цим необxiдно вiдзначити, що акщонерна форма власносп не позбавлена також деяких недолтв, а саме:
• банкрутство др1бних акц1онер1в у перюди криз та через фшансов1 мах1нац11;
• можлив1сть контролю крупних корпорац1й над др1бн1шими компан1ями через закутвлю контрольного пакета акц1й;
• акцюнерна форма тдприемництва може застосовуватися як зас1б економ1ч-ного примусу для викутвт окремих нерентабельних тдроздшв рядовими акцюнерами;
• розб1жност1 м1ж функциями власност1 i контролю 1нколи негативно вплива-ють на необхщну гнучшсть оперативного управлшня корпоращею. Розподш функцш власност1 та контролю може призвести до виникнення сощальних суперечностей (конфлдапв) мiж менеджерами й акцюнерами корпораци;
• акцюнерне товариство сплачуе бшьш1 податки в розрахунку на одиницю отри-муваного прибутку, шж шш1 оргатзацшш форми б1знесу. Адже оподаткуван-ню шдлягае спочатку отриманий корпоращею прибуток, а пот1м - дивщенди акцюнер1в, тобто може виникнути проблема подвшного оподаткування;
• юнують потенцшш можливост для зловживань 1з боку посадових ос1б. Нап-риклад, кер1вництво корпораци може орган1зувати ем1сш акц1й для покриття збитк1в, спричинених безгосподарн1стю певних структурних ланок.
На нашу думку, саме через поеднання позитивних та негативних рис акцiонерноï власностi розкриваеться ïï економiчна суть.
У 1991 р. з проголошенням незалежнос^ Украши особливого значен-ня набувають власш украïнськi закони та нормативы акти. Це Закони Украши "Про господарсью товариства" вщ 9 вересня 1991 року та "Про цшш па-пери i фондову бiржу" вiд 18 червня 1991 року. [14, 15]. Вщповщно до цих закошв, акцiонерними товариствами визнаються шдприемства, установи, ор-гашзаци, створенi на засадах угоди юридичними особами i громадянами шляхом об'еднання ïx майна та п^^темни^^ дiяльностi з метою одержання прибутку. Акцюнерним називаеться товариство, статутний фонд якого розпо-дшений на певну кшьюсть акцiй рiвноï номiнальноï вартосл, кожен з учасни-кiв якого несе вщповщальшсть за зобов'язаннями тшьки своïм майном. 1сто-рiя розвитку акцюнерних товариств показуе, що спочатку вони виникли як форма оргашзаци капiталiстичноï власностi. Однак у мiру розповсюдження цieï форми в ïï сферу почали залучатися все бшьш широю верстви населення через систему участ^ а останнiм часом - за допомогою швестицшних компа-нш. Вiдмiнною рисою у наш час стало широке використання акцюнерних форм для перетворення пращвниюв АТ у власниюв, причому пращвниюв не вищоï, а середньоï i нижчоï ланок.
Характерною особливютю акцiонерного товариства е те, що загальний капiтал шдприемства утворюеться шляхом з'еднання не тшьки великих, але й дрiбниx i найдрiбнiшиx грошових нагромаджень з рiзниx джерел. Акцiонернi товариства е ушверсальним засобом акумулювання вiльниx грошових нагромаджень для фшансування великих промислових, торпвельних, транспортних та шших пiдприeмств. У цьому значеннi акцюнерне товариство - якiсно бiльш розвинена форма, шж отримання грошового кредиту. Крiм того, в акцi-онернш власностi не так помiтнi особливос^ конкретних видiв капiталу (продуктивного, торгового, банювського), за рахунок чого каштал набувае висо-коï мобшьность
Акцiонернi товариства являють собою подальший розвиток капiталiс-тичних об'еднань на пайовш основi, який iшов по лши все бiльшого обме-ження вщповщальносп учасникiв об'еднання, а також способу вступу i вихо-ду з товариства. Мiж приватним шдприемством з великою кiлькiстю працiв-
никiв та акщонерним товариством iснуе цiлий ряд перехщних рiвнiв, основ-ними з яких е повне товариство, товариство з додатковою вщповщальшстю, командитне товариство. У повному товариствi юнуе солщарна вщповщаль-нiсть усix членiв, що наближае його до приватного шдприемства. У товари-ствi з додатковою вщповщальшстю вже частково е обмеження вщповщаль-ностi фiзичниx осiб - учасниюв товариства. У командитному товариств^ крiм фiзичниx осiб, можуть брати участь юридичш особи. Вступ до командитного товариства та вихщ iз нього можливi лише за згоди вЫх учасникiв. В акщ-онерному товариствi уперше здiйснений розподiл кашталу на акци i вшьний продаж ïx поряд з обмеженою вщповщальшстю створюе особливу привабли-вiсть АТ для iнвесторiв.
Загалом, акцiонерне товариство являе собою об'еднання iндивiдуаль-них капiталiв та залучення грошових нагромаджень рiзниx верств населення для здшснення певноï господарськоï дiяльностi шляхом випуску акцш. Акщя е свiдоцтвом про внесення учасниками цього товариства рiвновеликиx вкла-дiв у загальний каштал товариства та про право акщонера на отримання що-рiчного доходу за результатами дiяльностi товариства, на участь в управлшш його дiяльнiстю та на частину майна у випадку лжвщаци товариства. При цьому вщповщальшсть акцiонера обмежуеться виключно сумою його внеску до загального кашталу акцюнерного товариства. Тiльки за ршенням акщ-онерного товариства або у випадку його лшвщаци капiтал у його натуральнш формi може спрямовуватися на погашення вимог за акщями.
Таким чином, акщя виступае особливою формою мобшзаци коштв фiзичниx та юридичних оЫб. З ïï допомогою найбшьшою мiрою досягаеться вiдображення частки доходу вщ реального процесу виробництва. Водночас акщя вщображае не лише рух реального кашталу, але й фжтивного катталу, а також процес привласнення результат ïxнього обороту рiзними суб'ектами. Суть акцiï не лише в тому, що власник мае певний пай у тдприемств^ а в тому, що цей пай набувае можливост обертатися на фондовому ринку, а ак-щонер може певною мiрою контролювати дiяльнiсть шдприемства (звичайно, можливосл контролю залежать вiд кiлькостi акцiй) i отримувати дивiденди на акцiï. Крiм того, вш мае змогу реалiзувати своï акцiï й отримати прирiст фжтивного капiталу.
Акцiï бувають кiлькоx видiв: iменнi, на пред'явника, простi, привь лейованi. Громадяни вправi бути власниками, як правило, простих iменниx акцш. Проста акщя дае право на отримання доходу й право участ в управлш-m справами товариства. Величина дивщенду не фiксуеться в нш, вона зале-жить вщ величини прибутку. Привiлейована акцiя дае право на отримання заздалепдь певного дивщенду (незалежно вiд величини прибутку) i право на переважне задоволення вимог у випадку лжвщаци акцюнерного товариства. Однак власники прившейованих акцш позбавляються права на участь в управлшш справами товариства.
Можливють зближення пращ i власносл, яку надае акщонерна форма, е для Украши особливо важливою, оскшьки дае змогу перейти до таких форм господарювання, яю здатш ефективно функщонувати в умовах регульованоï
ринковоï економши, i водночас не несуть у собi потенцiйно (або несуть мшь мальною мiрою) тенденцiï соцiальноï поляризацiï. Останне для товариства з тривалим пануванням зрiвнялiвки могло б мати трапчш наслiдки. Специфiч-на особливють саме акцiонерного товариства (це давно усвщомили керiвники корпорацiй на Заход^ полягае ось у чому. Коли пращвник, зайнятий на тдприемств^ що належить акцiонерному товариству, володiе хоча б незначним пакетом акцш "своеГ компанiï, у нього з'являеться так зване "почуття господаря", незважаючи на те, що його власна участь в управлшш справами товариства швидше всього мшмальна. У результат пом'якшуються вщносини мiж адмiнiстрацiею i працiвниками, шдвищуеться продуктивнiсть працi, вщ-буваеться зближення пращ i власносп.
Таким чином, акщонерна форма власност - це особливий суспшьний, правовий, фiнансовий та оргашзацшний iнститут, що формуе розвиток каш-талiстичниx об'еднань на пайовш основi. Економiчний змiст акцiонерноï форми власност полягае в тому, що за характером присвоення засобiв виробництва це е колективний тип власност, а за характером присвоення результатв пращ - шдив^ально-колективний. Конкретш характеристики цiеï форми власност залежать вiд тих суб'ектiв, яю об'едналися в акцiонерне товариство та конкретних умов цього об'еднання. Загалом акщонерна форма власност належить до колективного ïï типу.
Нам представляеться, що у сучасних умовах розвитку економжи Ук-раши оптимальною формою власност (особливо у промисловостi), врахову-ючи досягнутий рiвень концентрацiï виробництва, може стати акщонерна власшсть. Тим бшьше, що поява акщонерних товариств як новоï форми еко-номiчниx вiдносин - явище не випадкове, а закономiрне, зумовлене об'ектив-ним розвитком товарно-грошових вщносин. Акцiонування як зашб макси-мальноï мобiлiзацiï юнуючих ресурсiв i стимулiв пiдвищення ефективност господарювання може стати одним iз головних крокiв на шляху до станов-лення соцiально орiентованоï ринковоï економiки.
Л1тература
1. Чечетов М. Трансформащя вщносин власност в Укршш// Економша Украши. -2004, № 9. - С. 4-13.
2. Рибалюн В., Мамичева Л. Акщонерна власшсть - внутршня основа формування та функцюнування соц1ального ринкового господарства// Економiка Укра1ни. - 1998, № 2. - С. 45-52.
3. Бастрига I. Виступ на VIII з'1зд1 Укра1нського союзу промисловц1в i тдприемщв// Зб1рник матер1ал1в з'1зду. - К.: В1ра Iнсайт, 2000. - С. 29.
4. Кудин C.I. Акц1онерна власн1сть в умовах ринково1 трансформацй економ1ки Ук-ра1ни/ авт. дис. - Льв1в. - 2003. - 21 с.
5. Петюх В.Н. Рыночная экономика: настольная книга делового человека. - К. : Урожай, 1995. - 432 с.
6. Гальчинський А. Власшсть, яка вона е: чи зможемо подолати глибоку деформо-ванють// http:// www.zn.kiev.ua
7. Маркс К. К критике политической экономии. Маркс К, Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд, т.13, с. 3-167.
8. 1нформацшний бюлетень Державного ком1тету статистики Украши. - Ужгород: "ША". - 1999, № 10-12.
9. Логвиненко В., Лазня I. Оргашзацшно-економ1чш форми приватизаци// Економ1-ка Укра1ни. - 1993, № 10. - С. 34-40.
10. Рибалк1н В.О., Лазня I.B. Теор1я власност1. - К.: Логос, 2000. - 278 с.
11. Sa^B Укра'1нсько'1 PCP "Про власнють"// Вщомост Верховно'1 Paди YPCP. -1991, № 20.
12. Оржук P. Приватизащя стратепчних об'eктiв// Цшш папери Украши. - 25.03. -2004. - C. 15.
13. Чижoвa В. Pегiонaльнi особливост1 змши форми власност в Укршш// Економша Украши. - 1999, № 7. - C. 3б-42.
14. Sa^M Украши "Про господарсью товариства"// Вщомост Верховно'1 Paди Украши. - 1991, № 49.
15. Sa^n Украшськох PCP "Про цшш папери та фондову б1ржу"// Вщомосп Верхов-нох Paди YPCP. - 1991, № 3.
УДК 631.1.027 1.Р. Оленич -Львiвська НАВМím. С.З. Lжицького
ВПЛИВ MAPKEraHTOBm CTPATEnH HA PЕЗУЛЬTATИ
дIяльнocтI падотиемстВ
З'ясований вплив стратегш маркетингу на результати д1яльност1 пiдпpиeмств. Проанал1зовано види стратегий маркетингу, як перевищеш на ринку Украши.
I.R. Olenych - Lviv National academy of veterinary medicine named after S.Z. Gzhycki
Influence of marketing strategies on the results of activity of enterprises
At was found out the influence of marketing strategies on the results of the activity of enterprises. Types of marketing strategies, which are exceeded at the market of Ukraine were analysed.
У науковш лiтеpaтypi aнaлiз результата дiяльностi ^д^^мотв на ос-новi ix поpiвняння з власними плановими завданнями e достатньо реалютич-ним методом. У цьому випадку менеджери пiдпpиeмствa встановлюють влас-нi критери устху на основi врахування особливостей ринюв, що обслугову-ються i можливостей пiдпpиeмствa. Haйкpaщi результати дiяльностi поpiвня-но з плановими завданнями продемонстрували пiдпpиeмствa, якi працювали на нових ринках i виводили на ринок новi продукти. Вони проводили ринко-вий пошук i намагались вщкрити i використати новi pинковi можливость Також yспiшними були пiдпpиeмствa, якi використовували стpaтегiю поступо-вого росту. Щ пiдпpиeмствa продемонстрували крашд результати i за фшан-сових та маркетингових критерив. Haйменш усшшними були пiдпpиeмствa, що у свош стратеги використовували недифеpенцiйовaний i широкий шдхщ до охоплення ринку.
Cеpед методiв aнaлiзy pезyльтaтiв економiчноï дiяльностi на основi власних оцiнок найбшьш об'eктивним ввaжaeться aнaлiз на бaзi поpiвняння з результатами дiяльностi основних конкурента. Цей пiдxiд дae змогу контро-лювати вiдмiнностi в ринковш динaмiцi, якi влaстивi piзним галузям.
Haйвищий вiдсоток пiдпpиeмств, що покращили результати своeï дь яльностi поpiвняно з минулим роком спостеpiгaвся у ^д^^мотв з страте-гieю оборони на основi високоï якостi i на основi низьких цiн. Щ тд-пpиeмствa були кращими в област маркетингових покaзникiв (об'eм продаж, доля ринку), а також фшансових (рентабельшсть). Пiдпpиeмствa, що вико-
