CC BY
317
Фiлocoфiя науки i техшки УДК 167/168.141.32
O. Ф. ТЕРЕШКУН1
1Чepнiвeцький нaцюнaльний yнiвepcитeт iмeнi Юpiя Фeдькoвичa (Чepнiвцi), eл. rnraxa eforat@bk.ru, ORCID 0000-00017448-8756
Ф1ЛОСОФ1Я ТЕХН1КИ ХОСЕ ОРТЕГИ-1-ГАССЕТА
Мета дocлiджeння: виoкpeмити тa ocмиcлити фiлocoфiю тexнiки X. Opтeги. Завдання: poзглянyти в ^au^x X. Opтeги, пo-пepшe, гешзу тa ocнoвнi eтaпи poзвиткy тexнiки; пo-дpyгe, зв'язoк пpиpoдниx oбcтa-вин, людини i тexнiки; пo-тpeтe, зв'язoк внyтpiшньoгo cвiтy людини i тexнiки; пo-чeтвepтe, зв'язoк cвiтy ку-лк^и тa йoгo життeвиx пpoeктiв з тexнiкoю; пo-п'ятe, взaeмoвплив cyчacнoï тexнiки i «людини мacи». Ме-тoдoлoгiя дocлiджeння. Для викoнaння пocтaвлeниx зaвдaнь зacтocoвaнo кoмпapaтивний пiдxiд для пopiв-няльнoгo aнaлiзy icтopичниx eтaпiв poзвиткy тexнiки, пoвeдiнки людини i твapини щoдo пpиpoдниx oбcтa-вин, життeвиx пpoeктiв бoдicaтви, iдaльгo тa джeнтльмeнa з пpoдyкyвaння тexнiки. Bикopиcтaння функцю-нaльнoгo пiдxoдy дoзвoлилo poзкpити тюний, нepoзpивний зв'язoк мiж пoявoю тa фyнкцioнyвaнням тexнiки i внyтpiшнiм cвiтoм людини, кyльтypoю, життeвoю пpoгpaмoю, яку вoнa peaлiзye. Елементами MyKoBoY iioiuniiii нaшoï poзвiдки e виoкpeмлeння, cтpyктypyвaння, aнaлiз, yзaгaльнeння тa cиcтeмaтизaцiя ocнoвниx iдeй фiлocoфiï тexнiки X. Opтeги. BMCHOBOK. Пiдcyмoвyючи, cлiд вiдзнaчити, щo X. Opтeгa cтвopюe cвoю ф^^ф^ку кoнцeпцiю тexнiки нa ocнoвi шв^го cинтeзy eкзиcтeнцiaлiзмy, фiлocoфiï життя тa мapкcизмy. Йoгo paцioвiтaлiзм i e iнтeгpaцieю piзниx фiлocoфcькиx тeчiй шнця XIX - пepшoï пoлoвини XX cr. Пpoблe-мaтикa йoгo ф^^фи тexнiки нaдзвичaйнo шиpoкa. Фiлocoф ж oбмeжyeтьcя aнaлiзoм тexнiки. Biн rpyrnm-нo дocлiджye питaння тexнiки y зв'язку з буттям людини, ïï внyтpiшнiм cвiтoм тa життeвoю пpoгpaмoю, ^и-тикуе iдeю пpoгpecy i тexнiчнoгo дeтepмiнiзмy. Дo кoлa дого дocлiджeння вxoдять тaкi пpoблeми як зв'язoк тexнiки i кyльтypи, cпpямoвaнicть тexнiчнoгo poзвиткy i йoгo зaлeжнicть вiд типу кyльтypи тa гауки.
Kлючoвi cлoва: гeнeзa тexнiки, дyxoвний cвiт людини, eкзиcтeнцiя, людинa, «людига мacи», X. Opтeгa, тexнiкa, тexнoeвoлюцiя, тexнocфepa, фiлocoфiя тexнiки, бoдicaтвa, дальго, джeнтльмeн.
Aктуальмicть
Бypxливий poзвитoк туки i тexнiки cпpияв фiлocoфcьким дocлiджeнням фeнoмeнy нe тiльки нayки, a й тexнiки. У пpaцяx видaтниx фiлocoфiв XX cт. М. Бepдяeвa, Т. Beблeнa, Ю. Гaбepмaca, M. Ta^e^epa, Ф. Дeccayepa, Ж. Еллюля, П. Eнгeльмeйepa, Л. Maмфopдa, Г. Map^e, Е. Фpoммa, Ф. Юнгepa, К. Яcпepca тa iн. миcлитeлiв бyлo пocтaвлeнo цiлy низку пи-тaнь щoдo oнтoлoгiчнoгo cтaтycy тexнiки, ïï cyтнocтi, зaкoнoмipнocтeй, тeндeнцiй тa œp-cпeктив poзвиткy, впливу та пpиpoдy, людину, cycпiльcтвo, кyльтypy, icropTO, миcлeння тa бaгaтьox iншиx, дeтepмiнoвaниx poзвиткoм тexнiки. He зaлишивcя ocropom peфлeкciï фe-нoмeнy тexнiки i видaтний icпaнcький фiлocoф Xoce Opтeгa-i-Гacceт. Biн був oдним iз пepшиx фaxoвиx фiлocoфiв, кoтpi звepнyлиcя дo дocлiджeння пpoблeмaтики фiлocoфiï тexнiки в rom^cri фiлocoфcькoï aнтpoпoлoriï, фiлocoфiï icTOpiï, кyльтypи, coцioлoгiï', oнтoлoгiï' тa фeнoмeнoлoгiï'.
Maйбyтнe людcтвa aктивiзyeтьcя в я^ст!
cьoгoдeння, якe пpoпoнye нoвi фopмaти буття y вcix cфepax життeдiяльнocтi. У зв'язку з цим визнaчaльнoю пpoблeмoю cyчacниx дocлiджeнь cтae тexнiкa як пoтyжний фopмoтвopчий фeнo-мeн piзнoмaнiтниx фopм буття, в тому чи^ людcькoгo.
Heaбиякa зaцiкaвлeнicть твopчicтю X. Opтe-ги oбyмoвлeнa aктyaльнicтю йoгo iдeй, пoлo-жeнь тa йoгo твopiв зaгaлoм для cьoгoдeння. Глибинний piвeнь фiлocoфcькoгo aнaлiзy низки гocтpиx пpoблeм, щo виникли в peзyльтaтi тex-нoгeннoгo poзвиткy людстга, тa гyмaнicтичнi зacaди йoгo твopчocтi дoзвoлили X. Opтeзi cтвopити cвoю дocтoйнy фiлocoфcькy, тaк звaнy Maдpидcькy, шкoлy (X. Л. Apaнгypeн, Ф. Beлa, X. Taoc, П. Taparopi, П. Л. Eнтpaльгo, X. Mapiac, M. Tapcia Mopeнтe, M. Сaмбpaнo, X. Сyбipi тa iн.) i зaйняти гiднe мicцe y cвiтoвiй кoгopтi видaтниx фiлocoфiв XX ст.
Огляд л1тератури
Bкaзyючи нa piзнoплaнoвicть, глибину тa aктyaльнicть iдeй X. Opтeги, cyчacнi
дослiдники намагаються вiдрефлексувати рiзноманiтнi аспекти його фшософп. Антропологiчний аспект творчостi iспанського фiлософа розглянуто у працях П. Гуревича «Проблема людини в захiднiй фшософп» та А. Зиково1 «Вчення про людину у фшософп Х. Ортеги-ьГассета». Проблеми сощально1 фшософп порушено у монографп О. Руткевича «Сощальна фiлософiя Мадридсько1 школи». Концепцiю масово! культури та формування етико-естетичного пiдходу до трактування ма-сових явищ у працях Х. Ортеги дослщжуе Г. Костша [4].
Серед украшських дослщниюв творчостi Х. Ортеги слiд назвати В. Боборикша [2], У. Вин-ник, В. Табачковського, О. Ткаченко та ш.
Деякi аспекти фшософсько! рефлексп технiки Х. Ортеги анатзуються у дослiдженнях К. Мiтчема [5], Н. Аль-Аш [1], Н. Попково! [10] та iн.
Проте цшсного, системного дослiдження творчостi видатного юпанського фiлософа Хосе Ортеги-i-Гассета в Украш немае. Вiдсутнiй i глибокий сутшсний аналiз його фшософп техшки.
Мета
Мета до^дження: виокремити та осмис-лити фшософда технiки Х. Ортеги. Завдання: розглянути в працях Х. Ортеги, по-перше, гене-зу та основш етапи розвитку техшки; по-друге, зв'язок природних обставин, людини i техшки; по-трете, зв'язок внутршнього св^у людини i технiки; по-четверте, зв'язок свiту культури та його життевих проектiв з техшкою; по-п'яте, взаемовплив сучасно! техшки i «людини маси».
Методолопя
Для виконання поставлених завдань застосовано компаративний шдхщ для порiвня-льного аналiзу iсторичних етапiв розвитку техшки, поведшки людини i тварини щодо природних обставин, життевих проекпв бодiсатви, iдальго та джентльмена з продукування техшки. Використання функщонального шдходу дозволило розкрити тюний, нерозривний зв'язок мiж появою та функцюнуванням технiки i внутрiшнiм св^ом людини, культурою, життевою програмою, яку вона реалiзуе.
Виклад основного матер1алу
Видатний юпанський фiлософ ХХ ст. Хосе Ортега-ьГассет вiдомий широкому загалу сво!ми працями культурно-мистецького спря-мування «Дегумашзащя мистецтва» (1925 р.) i «Повстання мас» (1929 р.). Проте у творчому доробку мислителя, який складаеться iз два-надцяти томiв, е немало праць з фшософп техшки: «Роздуми про Дон Кiхота» (1914 р.), «Тема нашого часу» (1923 р.), «Роздуми про техшку» (1933 р.), «Навколо Галiлея» (1935 р.), «Людина i люди» (1939-1956 р.), «Мiф про людину без техшки» (1951 р.) та ш. У працях Х. Ортеги значне мюце вщведено метафiзичному аналiзу взаемозв'язку Природа - Техшка - Людина.
На технократичному пiдйомi кiнця Х1Х -початку ХХ ст. техшку здебшьшого розглядали як однозначно позитивний та безневинний витвiр, iнструмент, знаряддя пращ, зааб ви-робництва, шдвладний людинi. Цю поширену точку зору стосовно феномену техшки i нама-галися спростувати фiлософи технiки, зокрема Х. Ортега.
Iенеза та основш етапи розвитку техшки. Проблема генези техшки розглядаеться Х. Ортегою крiзь призму духовного свгту людини, И екзистенцп, оточуючого середовища i обставин, як створюють природа i культура. Фшософ вказуе на функцiональний зв'язок мiж напрямком розвитку технiки i тим способом буття людини, який вона обирае. Iсторiю технiки не можна подавати як «техшчну еволюцiю, взявши за основу той чи шший винахщ, яким би важливим i характер-ним вiн не видавався» [8, с.212]. Найбiльшою помилкою у концептуалiзацil генези технiки е зведення И юторп до хронологи рiзних технiчних винаходiв [див. 11].
Вихщний принцип, який лежить в основi концептуалiзацil розвитку технiки, на думку Х. Ортеги, - це вщносини мiж людиною i технiкою. Ставлення людини не до того чи шшого окремого техшчного винаходу, а до само1 техшчно1 функцп загалом, до вие1 сукупностi технiки, до техшчно1 формацп. Фiлософ зазначае, що «одного винаходу, який мав мюце десь i колись, зовсiм недостатньо, щоб вiн отримав свое справжне технiчне зна-
чення» [8, с.212]. Яскравим прикладом служить винайдення у Кита1 пороху i друку (Х1 ст.), яке впродовж декшькох столiть не знаходило практичного застосування. I тшьки в епоху Вщродження (ХУ ст.) цi технiчнi винаходи, злившись iз «загальною будовою технiки кшця Середньовiччя та зазнавши впливу конкретное' життево1 програми т1е1 епохи», ввшшли в iсторичну дiйснiсть, набувши техшчно! сили застосування, а вiдповiдно i великого iсторичного значення [8, с.213]. Друкарський верстат, порох, бусоль та компас вщображають життеву програму Ренесансу та втшюють праг-нення людини пе! доби подолати перш за все простр: «гармата приводить у миттеве зiткнення супротивникiв, котрi стоять далеко один вщ одного; компас i бусоль еднають лю-дину з зiркою i чотирма сторонами свггу; дру-карський верстат поеднуе самотнього, зануре-ного в себе шдивща з безкiнечною (безмежною в чаш i просторi) периферiею, яку становить уся сукупнють потенцiйних читачiв» [8, с.213].
Х. Ортега виокремлюе три основш етапи у розвитку техшки, подшяючи техшчну еволюцiю на етап випадково1 технiки, тобто «техшки випадку», ремiсницьку технiку i «техшку людини-техшка», або iнженерну технiку. До «техшки випадку» належить первюна техшка, в якiй усi технiчнi винаходи були випадковими. Характеризуеться вона об-меженим набором техшчних дiй, яю не виок-ремлюються в особливе утворення, вщмшне вiд сукупностi природних акпв. Такi технiчнi ди не усвщомлюються, вони мають невизначений характер ^ «входячи до складу природних акпв, е у сприйняттi первюно! людини части-ною нетехнiчного життя» [8, с.214]. Технiчнi ди ще! стади розвитку технiки настiльки просп, що доступнi усiм членам общини, 1'м не потрiбний розподiл пращ. Неусвгдомленими залишаються не тшьки техшчш дИ, а й техшчш в1дкриття. Вони - не результат цшеспрямованого пошуку, а випадковють, яка закршлюеться звичкою, традищею, часпше ритуалом: «ус види первюно! технiки з самого початку оточеш чудесним ореолом i е в очах дикуна рiвно тiею мiрою технiкою, якою остан-ня надiлена чарiвними атрибутами» [8, с.215]. Технiчнi вiдкриття для первюно! людини по-стають у виглядi ще одного вимiру природи, у виглядi деяко1 сили, яку природа «повщомляе»
людинi. Вiдповiдно первiсна людина не вважае себе творцем винаходiв, оскшьки, на И думку, могутш технiчнi властивостi постають з природи та спрямоваш до людини, а не навпаки.
Отже, «техшка випадку» постае частиною могутнього природного космосу, вона сама «вщшукуе» первюну людину. Тому темп технiчного розвитку незначний i малопомiтний.
Ремiсницька техшка - це техшка Стародав-нього свггу i Середньовiччя аж до зародження промислово1 революц^. Характерною особливютю ремiсницькоl технiки е стрiмке розширення набору техшчних акпв, 1'х спещалiзащя та складнiсть. Засвоення ремесла потребуе спещально1 пiдготовки, виучки, професiйного вмшня, мистецтва, тому технiчнi дй цього перюду не е загальними i природними для всiх людей. Здiбнiсть до ремесла трактуеться як вроджений талант та спещальна професiйна шдготовка. Вона виключае феномен техшчного вiдкригтя. «Технiка ремесла» -це епоха майс^в та lхнiх учшв - пiдмайстрiв, над якими пануе норма, що в основному продовжуе традицiю. Ремесло всецшо звернене в минуле, закрите для новизни. Звичайно, деяю новацп як незначнi варiацil в рамках старого стилю проникають. Техшчний розвиток ремюницько1 технiки здiйснюеться повiльними темпами. Вщношення мiж технiчним i нетехшчним, природним не дозволяе вважати саме техшку основною умовою шдтримання шдивщуального i суспiльного життя. А техшчш кризи люди не розумдать i вiдповiдно не реагують на них своечасно. Ремюницька технiка - це насамперед техшка знарядь, а не машин. Сам ремюник залишаеться головною дшовою особою, а шструмент е придатком до нього. Будь-яка техшка мютить два моменти: створення проекту техшчно1 дiяльностi i його реалiзацiю. В особi ремiсника цi два аспекти техшчно1 дiяльностi об'еднанi. 1х розпад на двi складовi е свщченням становлення третьо1 стад^ техшчно1 еволюц^ - «технiки людини-техшка», або iнженерноl технiки.
Отже, характерними рисами ремюницько1 стад^ розвитку техшки е наявнють складних спецiалiзованих знарядь, шструмешгв та вiдповiдних 1'м техшчних акпв, усвщомлення технiки як природного дару i розвиток його через фахову шдготовку. Вiдсутне розумшня технiки як самостiйноl сили, вона залежна вщ
людини, е И придатком. Ремюницький метод засвоення технiчних акпв не сприяе розумiнню технiки як загально! та не обмежено! у своему зростанш техшчно! функцп.
Завдяки промисловш революци у Х1Х ст. виникае машинна технiка, яка докоршно змiнюе вiдносини мiж людиною i знаряддями працi. Технiка перестае бути професшним опе-руванням спецiалiзованими знаряддями пращ. Якщо в перiод ремюницько! технiки знаряддя працi служило i пiдпорядковувалося людинi, було li доповненням, то з появою машинно! техшки людина обслуговуе машину i стае ii придатком. Усвiдомлення цього зв'язку сприяе розумшню того, що «техшка - це вiдокремлена вiд природно! людини функцiя, яка вiд не! само! не залежить» [8, с.219]. У людському розумiннi з'являеться сприйняття техшчно! здатностi як абсолютно вщмшно! вiд жорстких i незмiнних природних задатюв, зокрема бiологiчних у тварин, яю становлять !х зоологiчну сутнють. Х. Ортега визначае технiку як «невичерпне джерело людсько! дiяльностi, яка в принцип не знае меж» [8, с.220]. Потуж-ний розвиток науки сприяв динамiчному зро-станню технiчних досягнень, якi суттево по-кращили життя людей [див. 6, с.53, 65-70]. Створенi за допомогою технiки «життевi технiчнi передумови багаторазово перевищу-ють природнi, i в результат люди вже не мо-жуть iснувати матерiально без досягнутого техшчного рiвня» [8, с.222]. Ця обставина перетворюе технiку на основну умову людсько-го iснування. Х. Ортега зазначае, що «якби техшка раптово занепала, сотш мiльйонiв людей припинили б юнування» [8, с.223]. Фiлософ робить висновок, що саме безмежш можливостi «технiки людини-техшка» стали джерелом бездуховностi сучасно! епохи, породили «лю-дину маси», призвели до фактичного духовного спустошення та зубожшня.
Отже, згiдно з фiлософiею техшки Х. Ортеги, техноеволющя - це еволющя вiдносин мiж людиною i технiкою.
Зв'язок буття людини i техшки. У працях Х. Ортеги питання техшки тюно пов'язане з буттям людини, ll перебуванням у свт. В силу того, що людське юнування повнютю не збтаеться з природним, на думку фшософа, людина змушена бути активною, на вщмшу вiд пасивно! присутностi у природi тварин. Люди-
на - трансцендентна, вона виходить за меж1 природи, нагадуючи «онтолопчного кентавра», в якого одна половина «вросла у природу, а друга - виходить за ïï меж1, тобто ш трансцендентна» [8, с.186]. Людина як бюлопчна ютота прагне звести свое природне життя до мшмуму для того, щоб «у тш порожнеч^ яка залишаеться тсля подолання людиною тварин-ного життя», створити вже шш1, небюлопчш потреби та умови, як не нав'язаш ш природою, а винайдеш нею [8, с.183]. Саме таке життя вважаеться людським, воно виходить за меж1 природи i не е наперед заданим людиш, а ви-найденим, вигаданим нею самою. Щомит людина вимушена створювати саму себе. При цьому природне, бюлопчне в людиш виявляеться самостшно. Надприродне ж юнування в якосп людського «дане людиш як абстрактна можлив1сть» [8, с.186]. Реалiзацiя можливостей залежить вщ самоï людини, вiд тих зусиль, як ïй доводиться докладати «кожноï життевоï митi не тiльки економiчно, а й метафiзично» для свого людського, надпри-родного iснування [8, с.186].
На думку Х. Ортеги, жити означае мати справу зi свггом, дiяти i турбуватися про нього. А життя людини - це активна творчють, дiяльне виробництво, немислиме без техшчних винаходiв i створення техшчних засобiв, iнструментiв, машин тощо. У технiцi та завдяки техшщ здiйснюеться збереження людиною своïх зусиль, без яких неможлива реалiзацiя буття людини у свiтi.
Спираючись на тезу, що техшка внутршньо притаманна будь-якому людському началу, Х. Ортега вважае, що людське життя не е па-сивною формою взаемодп з оточуючим свггом, природними умовами, а активним реагентом на умови навколишнього свпу. Перманентна потреба вшх живих ютот полягае у житп. Жага до життя у людини надзвичайно велика i сильна, i якщо людина «не може задовольнити своïх потреб, необхщних для шдтримання життя (оскшьки оточуюча природа не дае ш необхiдних засобiв)», то вона не кориться, смиренно не здаеться тд натиском природних умов чи обставин, а переходить у наступ, до дш, тобто створюе техшку [8, с.167].
Володдачи технiчним даром, людина створюе со6Г сприятливГ умови, пристосовуе природу до власних потреб, створюе надприро-
ду. 1накше кажучи, людина створюе техшку, що «протилежна пристосуванню суб'екта до середовища». Техшка - це «пристосування се-редовища до суб'екта» [8, с.172]. У той час як ус жив1 ютоти «зб1гаються 3i сво1ми об'ективними умовами - природою чи обста-винами», людина з обставинами нiколи не збтаеться, а навпаки, вона вщмшна вiд них [8, с.169-170]. Будучи змушеною приймати нав'язанi ш природш умови, людина сприймае ïx «як щось вороже, вимушене, мученицьке» [8, с.170].
Х. Ортега звертае увагу на те, що у природi видiлилися двi системи активностi: у тварин -«активнють», пов'язана з шстинктивною дiяльнiстю, а в людини - з техшчною. Теxнiчна дiяльнiсть людини змiнюе, перетворюе природу. Внаслщок теxнiчноï дiяльностi виникае те, чого в природi не юнувало. Природа створюе людинi умови та вимоги, на яю вона вимушена вiдповiдати, змiнюючи навколишне середовище з метою задоволення своïx потреб. Проте не вс природнi умови приводять до виникнення техшки. Для того, щоб людина стала техшком, природш умови i обставини мають вщповщати однiй з трьох умов. Фшософ виокремлюе три форми iснування природних умов, або три можливосп перебування людини у свт. Перша форма юнування природи постае як комфортна, сприятлива, яка створюе для людини переваж-но рiзноманiтнi вигоди i зручносп в чистому виглядi, сприяючи безтурботному бiологiчному iснуванню. Людське буття повнютю збiгаеться з буттям природним, воно не сприймаеться як вiдмiнне вiд природного, свгт не чинить людинi спротиву, людина i е сама природа. Зрозумшо, що за таких обставин людина не буде винахо-дити техшку, не буде прагнути кращого буття, ïï все влаштовуе. Таке iснування нiчим не в^^зняеться вiд тваринного.
Протилежною формою юнування природи для людини постае друга - несприятлива форма, коли природа створюе людиш самi лише труднощi. Таке буття людини i буття природи перебувае в абсолютному протистоянш та протиборствг Природа не дае людиш жодних шаншв залишитись у свт, формувати свое людське життя, свш надприродний свiт. За таких умов виникнення техшки так само немож-ливе. I тшьки третя форма юнування природи дае людиш можливють реалiзуватись як
людиш, а вщповщно з'являеться можливють виникнення техшки. Третя форма - це своерщний синтез перших двох: сприятливо1' та несприятливо1'. Сприятлиш моменти дають можливють людиш самозануритися,
вiдволiктися вiд нагальних проблем, сформува-ти духовний свгт, а несприятливi нацiлюють саме на 1'х подолання для подальшого виживан-ня. Боротьба людини з труднощами, якi породжуе природа, за виживання - це боротьба саме за людське юнування. У боротьб^ в активностi людина може створювати саму себе. Х. Ортега визначае техшку як «реакщю людини на природу чи обставини, в результат яко1' мiж природою... з одного боку, i людиною - з шшого, виникае певний посередник - надпри-рода, або нова природа, надбудована над пер-винною» [8, с. 170-171].
Техшка - це не просто будь-яю ди, котрi людина виконуе, щоб задовольнити потреби природш чи бюлопчш. Об'ективнi бюлопчш потреби самi собою не можуть вважатися людськими. Для людини первинна, вихщна потреба - жити. Bti iншi потреби е наслщком цiеï фундаментально!' потреби, формами ïï вияву. Зведення техшки до певних дш для задоволення бюлопчних потреб призведе до лопчного висновку, що техшкою володiють i тварини. Такий погляд уже був репрезентований шмецьким фiлософом О. Шпенглером у пращ «Людина i техшка», де техшка вважалася бюлопчною властивютю, атрибутом ушх жи-вих iстот i визначалась як «тактика життя».
Х. Ортега заперечуе трактування техшки як бютехшки. Техшка - це перетворення природи, яка робить нас нужденними та знедоленими. Мета техшчних дш полягае у перетворенш природи чи обставин для задоволення своïx потреб, а для цього людина вимушена докласти чималих зусиль. Техшка - це бунт людини про-ти свого природного оточення, це незадоволенють свгтом, у якому людина юнуе. Фшософ доходить висновку, що людина без техшки не людина.
На вщмшу вщ людини тварина «постшно прикута до зовшшнього, до обставин», природи, тобто тварина повною мiрою шдпорядкована зовшшшм чинникам, вона принципово не здатна до самозаглиблення [9, с.486]. Саме тому тварина, яка позбавлена можливосп задовольнити своï природнi
жигтевi потреби, «школи шчого не робить i тихо чекае свое1' смертi» [8, с.167-168]. В силу того, що тварина - ютота нетехшчна, вона мириться з обставинами, в яю вона потрапила або яю ш наперед заданг I якщо зовшшш умови несприятливг то тварина помирае. Жоднш живш ютотг крГм людини, не тд силу «виклю-чити себе з природного свпу», вийти поза сферу «обмеженого набору природних акпв» [8, с.169-170]. Вiдтак ус живГ ютоти, за винятком людини, належать до природи, точшше, i е природою.
ДвГ системи активностi в природг яю представленi буттям людини i тварини, пов'язаш з рГзними цшями. У тварин ми спостерГгаемо iснування суто органiчного, природного життя, суть якого - у пристосуванш до навколишнього середовища. Людське юнування спрямоване на хороше життя, благо-получчя. Воно передбачае, навпаки, тдпорядкування навколишнього середовища волГ суб'екта.
Питання, яке хвилюе Х. Ортегу: чому людина не може обштися без техшки, на вщмшу вщ тварин, яю, задовольняючи сво1' потреби, шдтримують свое оргашчне, природне буття без будь-яко1' техшки? Вщповщь очевидна: го-ловна потреба людини - не просто вижити, пе-ребувати у свт, не просто бути, а перебувати у благополуччг мати зручне, комфортне життя. Вс людсью потреби виникають як потреби лиш остшьки, оскшьки дають можливють бла-гополуччя. Звщси i визначення фшософом людини як тако1' «тварини, якш потрГбне лише надмГрне» [8, с.175]. А саме юнування людини завжди й обов'язково пов'язане з благополуч-чям. У цьому зв'язку юпанський фшософ визначае техшку як виробництво надлишково-го, «техшка i благополуччя - синошми» [8, с.176].
Отже, дослщжуючи людське буття, Х. Ортега доходить висновку, що воно - не па-сивна присутнють людини у свт. Навпаки, фшософ стверджуе активну i перманентну бо-ротьбу людини за виживання, перебування ïï у свт не лише як природной а й надприродно1' ютоти. Боротьба й активнють спонукають лю-дину створювати саму себе саме як суб'екта. При цьому не заперечуеться природне бюлопчне начало. Проте зрозумшо, що цим статусом людина не обмежуеться. За допомо-
гою техшки людство навчилося впливати на природу, речг процеси, явища, перетворювати свГт у цшому, вибудовуючи довкола себе зону надшносп та комфорту.
Техшка i людська екзистенця. Людина навчилася змшювати природу, навколишне се-редовище для себе завдяки тому, що «викори-стовувала кожний перепочинок, котрий давав ш свгт, щоб самозаглиблюватись», занурюва-тись у себе для вибудовування свого внутршнього свпу, де вона могла скласти «план атаки на сво1' обставини» [9, с.487]. Будучи невдоволеною природними умовами, вона «миттево пускае у хгд дш шшого типу - ви-робництво, виготовлення того, чого немае у природи» [8, с.168].
Здатнють людини до самозаглиблення, про-никнення у свш внутршнш свн сприяе проду-куванню щей про обставини з метою панування над ними. Повертаючись Гз внутршнього у зовшшнш свн, до зовшшшх обставин, людина здатна перейти до дш вщповщно до створеного нею плану. Вмшня людини на певний час звшьнятися вгд нагальних життевих проблем, вимог, вщволшатися вгд них створило можливють для занять рГзноманнними видами дГяльносп, яю самГ по собГ не е задоволенням бюлопчних потреб. У трансцендентальних переходах у надприродний чи позаприродний свн, в моменти самозаглиблення та повернення з нього вщбуваеться конструювання техшки, створення рГзномаштних предмета та пристро1'в, в яких людина вщчувае потребу. За допомогою техшки людина «з власно1' волГ i користю для себе отримуе те, чого немае у природГ i чого... вона потребуе» [8, с. 170].
Х. Ортега визначае людину як Homo faber, не зводячи при цьому ïï тшьки до фабрикацп, виробництва матерГальних речей, а включае до цього визначення i духовне виробництво, творчють. Людина, крГм того, що вона е части-ною природи, ще й володГе певними щеями, здатнютю iнтерпретацiï свпу. Внутршнш свн, духовна творчють створюють базу для зовшшнього винаходу у виглядГ техшки. Тому Х. Ортега розглядае техшку як особливий вид людського проектування i передусГм проекту-вання у виглядГ жигтевоï програми. Людина сама винаходить свое життя, подГбно до того як вона створюе роман, драму, фшьм чи театраль-не дшство.
Культурна матриця, життевий проект людини i техшка. Х. Ортега вважае, що буття людини завжди обумовлене певним життевим проектом. Фшософ визначае особистюне «Я» як деяку «програму»: як те, чого ще немае, але активно прагне бути. Детермшованють юнування людини рамками певного життевого проекту перетворюе ïï в ушкальну ютоту, буття якоï полягае в прагненш реалiзувати себе, бути рiзноплановою особистiстю. Все те, що мае свое буття вщразу готовим та звершеним виявляеться рiччю, але людина - не рiч. Вона завжди прагне бiльшого, анiж просто юнувати як природна iстота. Вона докладае неймовiрниx зусиль, щоб бути вище бюлопчного iснування. Природне буття людини не вщповщае сутностi справжнього людського буття, тому що воно реалiзуеться само по собг Буття людини, на вщмшу вiд вшх iншиx природних iстот, не е раз i назавжди данiстю. Ушкальнють людського буття визначаеться тим, що йому, як буттю як сущому ще належить стати, воно юнуе у можливостi. Вщповщно необxiдно постiйно докладати значних зусиль, щоб можливють реалiзувалася. Надприродне людське начало не може вважатися чимось вже зреалiзованим, здшсненим. Людина перебувае у постшному прагненнi юнувати, перебувати у перманентному життевому проекту в реалiзацiï певноï про-грами iснування. Саме це i становить ïï справжне буття.
Для Х. Ортеги жити означае виробляти, тво-рити, вщнаходити засоби для реалiзацiï себе як певноï життевоï програми. Зовшшнш свiт, природу й ri обставини, що виникають дано людиш як сировину i мехашзм, а «людина-теxнiк намагаеться виявити у свт прихований пристрш, потрiбний для ïï цшей» [8, с. 191]. Iсторiя людськоï думки, мислення постае низкою спостережень, дослщжень для розкриття меxанiзму, що прихований у матери, свт. Ця точка зору спорщнена з позицiею нiмецького фiлософа ХХ ст. Е. Блоха, який вважае, що ви-токи техшки, техшчних винаxодiв мютяться у матерiï, а свгт розглядаеться як потужний мехашзм, як машина машин.
Жити означае вщнаходити засоби для реалiзацiï себе як програми, як «сукупносп цшностей, свгтоглядних принцишв, iнтересiв, що спонукають до пошуку надiйноï, задовольняючоï шшГ у сощуш» [2, c.210]. I хо-
ча саме з розвитком техшки починаеться юторГя людства, техшка не е чимось першопо-чатковим, первинним стосовно людини. Техшка лише сприяе здшсненню людськоï програми, але вона не створюе програму життя. Життева програма мае нетехшчний характер. ïï походження дотехшчне i залежить вщ оригiнального людського бажання, «вона -творчють людини, результат духовного, часто драматичного вибору» [2, с.210]. Це бажання е не що шше, як iдеал людини, те, якою б вона хотша стати i бути. Х. Ортега зазначае, що хоча роль техшки надзвичайна, чудова i гщна глибокоï поваги, все ж вона другорядна. Фшософ заперечуе техшчний детермтзм у розвитку людства. Людина починаеться з роз-витку техшки, а ïï техшчне завдання полягае у самостворенш. Доля людини розкриваеться у виконанш «шженерного завдання»: вбудувати свое надприродне буття у природний свгт. Мюя техшки - звшьнити людину вщ природноï залежностi, дати ш можливють бути людиною, вившьнити сили i час для реалiзацiï життевоï програми. Х. Ортега розглядае техшку як функщю «перемiнноï людськоï програми» [8, с.197]. Це означае, що iснуе певний функцюнальний зв'язок мГж способом буття людини i тим напрямком розвитку техшки, який вона обирае.
1нтенщя до реалiзацiï саме людського у кожну юторичну епоху у кожного народу, ет-носу, наци та конкретного шдивща формуеться i реалiзуеться по-рГзному. А це означае, що людське життя - це те, «що ми самi повинш для себе створити» [8, с.190]. Х. Ортега вважае, що кожнш людськГй програмi, кожному людсько-му проекту вiдповiдае своя техшка. З iсторичноï множини рiзноманiтниx програм фшософ обирае як об'ект аналiзу три рГзш типи життевих проекпв: «ГндГйського бодiсатви», «iспанського iдальго ХУ1 ст.» i «англiйського джентльмена». Буття бодюатви не сприяе ство-ренню матерiальноï теxнiки. Його програма грунтуеться на переконаннi, що «iснувати у свт чистих позiрностей - все одно що взагалi не юнувати. Бо справжне юнування бодюатви -це не окреме буття як деякоï частинки Всесвгту, а абсолютне злиття з Цшим, розчинення в ньо-му» [8, с.197]. Насправдi бодiсатва прагне не жити, або, точшше, бажае жити найменшою мГрою, зводячи ïжу, рух, загалом будь-яку
матерГальну i фГзичну активнють до мшмуму. ВГрогщнють того, що таке буття сприятиме техшчному винаходу, наприклад засобу пере-сування (автомобшя, лнака та ш. видГв транспорту), дуже низька. Проте воно дасть шшу техшку, не характерну для европейщв: техшку медитацп, тобто винайде рГзномаштш техшчш способи, яю сприятимуть змшам не у матерГальнш, а в тшеснш, психГчнш, душевнш природг Наприклад, техшку, яка викликае стан каталепси, нечуттевосп, зосередження тощо.
1ншим значним юторичним типом для Х. Ортеги виступае буття вбогого, проте благородного та з високим почуттям гщносп юпанського щальго. Спшьним з бодюатвою в щальго е те, що вш зводить сво1' матерГальш потреби до мшмуму, вш не працюе, живе здебшьшого за рахунок природи. В результат такого буття щальго теж не створить сучасних видГв техшки.
Яскравою юторичною шюстращею виступае буття англшського джентльмена. На вщмшу вщ попередшх життевих проекпв - шдшського бодюатви та юпанського щальго, джентльмен «прагне жити в справжньому свт максимально насиченим життям» [8, с.204]. Цьому життевому типу притаманш таю важливГ характеристики: почуття справедливости чеснють, самовладання, чнке розумшня сво1'х прав i обов'язюв, добросовюне ставлення до всього, що вш робить i чим займаеться. Джентльмен шукае у своему житп зовнГшньо1' пристойностГ у всьому. Х. Ортега робить вис-новок, що «народу, який складаеться Гз джентльмешв, не потрГбна конститущя; АнглГя прекрасно обшшлась без не1», а продукщя англшських промисловщв характеризуеться як добротна, надшна, солщна [8, с.204].
Масове впровадження машинно1' техшки, створення потужно1' промисловостГ сприяли формуванню i поширенню типу особистосп «джентльмена». I хоча життевий проект «джентльмена» розпочинаеться в середовищГ англшсь^' аристократп ХУ1 ст., яка брала ак-тивну участь в економГчнш боротьбГ у сферГ торпвлг промисловостГ та вшьних професш, подальше його утвердження фГксуеться як «деякий прототип юнування» в Х1Х ст. для до-сить широкого загалу англшщв [8, с.200]. Приналежнють до «джентльменства» вщбуваеться не на сощальному, а на
психолопчному рГвш як утвердження певно1' «життево1' програми». Джентльмен - не аристократ у розумшш спадкоемця, людини, яка володГе величезними засобами для життя i яка не доклала жодних зусиль для 1'х створення. Для джентльмена важливо бути шдивщуальнютю, зосередитися на собГ та шдтримувати власш сили за допомогою повно1' незалежностг Його юнування повинно бути найвищою насолодою вщ гри, незважаючи на суворГ земш умови, рГзномаштш труднощГ життя. Усшшний джентльмен може собГ дозволити грати, тому що його дух насолоджуеться достатком життевих засобГв, яю вш створюе. Вш спокшний та вшьний вщ «тривог та марно1' суети», яю напряму пов'язаш з убогим життям [8, с.203]. Гра як розюш життя передбачае достаток, упевненють у сво1'х силах, владу над нижчими рГвнями юнування, а, отже, вщсутнють злидшв. Стверджуючи, що крове зусилля цшком грунтуеться на самому собГ й не пов'язане з турботою виживання, Х. Ортега звертае особливу увагу на те, що будь-який тип життево1' програми людини надприродний: <агри i ri правила поведшки, котрим вони пщпорядковуються, е чистим винаходом на противагу типу життя, котрий представляе природа сама по собЬ» [8, с.202].
Атмосфера життя джентльмена пронизана загостреним почуттям життево1' свободи. Вона грунтуеться на владГ над обставинами, i таку владу людиш дае техшка. Фшософ зазначае, що пристрасть бути особистютю, яка притаманна джентльмену, «надати земнш долГ чарГвносп гри сформувала у джентльмена потребу навнь фГзично вщокремитися вщ шших... змусила його присвятити себе культу власного тша, який припускае водночас облагородження навпъ ницих функцш» [8, с.204]. Джентльмен орГентований на здоров'я тша i духу. Вш безза-стережно дотримуеться чистоти, гшени. Людина, яка нехтуе ппеною, школи не винайде «water-closet».
Життевий проект джентльмена породив ма-шинну техшку, дозволив створити потужну економГку, а на ïï основГ багатство краши. В середиш Х1Х ст. англшщ стали власниками величезного багатства, а «англшський робнник може дозволити собГ стати джентльменом., оскшьки заробляе бшьше за середнього буржуа в шших краïнах» [8, с.205].
Отже, вщповщь на запитання, чому саме в Англи зародилась машинна техшка, яка здшснила промислову револющю, змшила соцiальну структуру суспiльства, для Х. Ортеги очевидна: цьому сприяв той тип життевоï програми, проект, який втшився у взГрцевому тит життя «джентльмена».
«Людина маси» i техшка. Зниження рГвня «особливо^ притаманноï британцям техшки» i небувале зменшення аристократичних статюв на початку ХХ ст. Х. Ортега пов'язуе ¡з занепа-дом саме джентльменства як життевого проекту, як типовоï програми надприродного життя. На змшу ш приходить новий життевий проект - «людини маси». ïï психолопчний портрет визначаеться «вродженим вщчуттям легкостi та розкошГ життя, яка позбавлена тяжких обме-жень», почуттям безмежностi, всесильностi та досконалост [7, с.98]. Х. Ортега стверджуе, що у Х1Х ст. вщбулося повстання мас «проти штелектуальних i моральних засад суспiльства» [6, с.94]. «Людина маси» почуваеться морально та штелектуально досконалою, тому вже шчого 1й прагнути не треба. Будучи штелектуальною посереднiстю, арютю, «людина маси» вважае «свш розумовий i моральний рiвень бшьш шж достатшм» [7, с.98]. Вона керуеться ненасит-ними потребами та вже юнуючими потужними для ïx задоволення матерiальними, медичними, правовими i теxнiчними засобами.
Х. Ортега приходить до висновку, що «лю-дина маси» виникла як сощокультурний феномен в результат науково-техшчного розвитку та утвердження лiберальниx цшностей. 1сторично це вщбулося у Х1Х ст. внаслiдок динамiчного iндустрiального розвитку i техшчного прогресу, що викликали до життя потужш маси i започаткували техногенну цившзащю. Саме вона дозволила «людиш маси» утвердитися у свт «казкових машин, чудодшних лтв, послужливих урядГв, вигщних громадянських прав», отримати доступ до вшх життевих благ [7, с.101]. «Людина маси» пливе за течiею, вона не будуе планiв на майбутне. Бшьше того, оскшьки «людина маси» «затопила всю поверхню ютори», тобто заполонила вс сощальш шститути, то i «вс шститути суспiльноï влади живуть сьогодшшшм днем, у них немае ясноï програми на майбутне» [6, с.76].
Значш досягнення науки i теxнiки сприяють безумовнш вГрГ людства в прогрес, у те, що «в майбутньому людство буде мехашчно йти тшьки вперед» [8, с.180]. Максимальний, не-ухильний прогрес сприймаеться як мета життя, як сощальна догма, що отримала назву «прогрес». Така слша вiра в прогрес наражае европейську цившзащю на небезпечш ризики i загрозу регресу. Варварство та здичавшсть можуть знову повернутися у життевий свгт сучасноï цившзаци. Проте така загроза йде не вщ техшки, а вщ «людини маси». Особливо Х. Ортега звертае увагу на ту обставину, що саме наука i техшка в результат впровадження угафкаци, стереотишзаци та усередненосп життя не тГльки породжують людину маси, па-нування посередносп, але й сама наука стае масовою справою середньостатистичноï людини зГ стандартним набором здiбностей i потреб. На змшу талановитим, гешальним, освГченим особистостям з великим творчим потенщалом приходить посередня, сГра, шкчемна «людина маси». Вона уособлюе не торжество новоï цивiлiзацiï, а «лише голе заперечення староï» цивiлiзацiï, це «новоявлений варвар з хамськи-ми звичками», який живе для того, щоб робити все що заманеться [7, с.100, 163].
СвГтоглядна обмеженГсть, фахова вузькГсть, повна нездатнють до творчостГ, креативностГ, а також зберГгати, пГдтримувати i примножувати той цившзацшний рГвень, той спосГб життя, який вивГв «людину маси» на юторичну арену, е причиною кризи бажань. Цю проблему Х. Ортега порушив у 1922 р. у передмовГ до своеï пращ «Безхребетна 1спашя» та у «Розду-мах про технГку», стверджуючи, що Свропа страждае виснаженням здатностГ бажати, на-самперед бажати творити, постулювати неюнуюче, передбачати можливе, ще нереаль-не в силу «зростання соцГального переважання масовизованого типу особистосп» з його ¡нтенцГею на розширене паразитарне, вульгарне споживання [4, с.144]. Головна проблема нашо-го часу - наявнють псевдобажань, якГ е «блщими вГдголосками якихось намГрГв, по-збавленими сили й ¡стинностГ» [8, с.194].
Бажання завжди спГввГдносяться з життевим проектом, з тГею програмою, яку людина прагне реалГзувати. В сучасних умовах «людина не знае, ким бути; ш уже не вистачае уяви приду-мати сюжет свого життя», за œï це роблять
реклама, мода, рГзномаштш тренди, Гмщжмейкери, тобто свое право бажати «людина маси» вщдае шшим [8, с. 194]. Заклик I. Канта «Sapere aude! - май мужнють користу-ватися власним розумом!» без керГвництва збо-ку залишаеться, на думку Х. Ортеги, актуаль-ним [3, с.959]. Якщо щея, якою людина керуеться, не продукуеться нею самостшно, а мехашчно, слшо i машинально повторюеться за шшою, то вона перетворюеться на щось вщчужене, загальне, в даному випадку загальне бажання легкого, безтурботного юнування та надмГрного споживання. Вона стае свого роду фшщею, симулякром, притаманним бшьшосн. Продукуванню власних щей не надають належ-ного значення, а покладаються на вже готовГ «щеьтовари», яю поширюються через засоби масово1' шформацп. Це у свою чергу дозволяе маншулювати масами, нав'язуючи споживаць-кий спосГб життя. Ослаблення та виснаження життево1' програми, бажань обов'язково приве-де до техшчного застою, тому що сама техшка не знатиме, кому чи чому ш служити.
Х. Ортега вщображае дГалектику техшки i життевого проекту. Якщо сучасну техшку породив соцюкультурний проект «джентльмена» через реалГзащю особливо1' життево1' програми, то зворотнш вплив сучасно1' техшки на життеву програму вивГв на юторичну арену «людину маси». Техшка, будучи, з одного боку, в принцип безмежною творчютю, потужною трансформацшною силою, приводить, з другого боку, до нечуваного спустошення людського юнування. Вона спонукае кожного жити вик-лючно вГрою в техшку. Техшка е чистою i вод-ночас порожньою формою, яка не здатна ви-значити життевий змют людини. А життя людини - це «каталог наших можливостей», яю нам належить реалГзувати i тим самим зробити свое життя щкавим та рГзномаштним [6, с.74]. Саме людиш належить надати техшщ змюту. Незважаючи на те, що сучасна цившзащя е комфортною, а ïï багатство, тобто той потуж-ний набГр засобГв для життя, який е у розпорядженш сучасно1' людини, набагато перевищуе минулий, вона все ж виявилась на диво марною та беззмютовною. Причиною цьо-го фшософ вважае бГльш примГтивну душевну оргашзащю. У техногеннГй цивГлГзацк' основу становить опанування техшкою сучасного Гснування, а не виховання душГ. Забуваючи про
виховання духу, дней навчають, як найбшьш ефективно та Гнтенсивно прожити життя, але не виховують «готовнють до здшснення великих Гсторичних завдань», насильно нав'язуючи гордГсть за досягнення цившзацп та навички управлГння сучасною технГкою [6, с.78]. Саме тому «людину маси» i не щкавлять духовш цГнностГ.
Х. Ортега стурбований тим, що сучасна лю-дина втратила реальш уявлення про технГку, духовнГ умови, в яких вона виникае. В сучаснш цившзацп з'явилася величезна «диспропорщя мГж благами, якГ наука надае середнш людинГ, i тГею вдячнютю, точнГше, невдячнГстю, з якою вона до не1' ставиться» [6, с.113]. СьогоднГ люд-ство не може уявити собГ життя без техшки i тГе1' сфери надприродного, якою постае техносфера. Воно включене в не1', як первюна люди-на в природне середовище. Сучасна людина нагадуе первюного дикуна, бо вважае всГ досягнутГ цивГлГзацГйнГ блага одвГчно Гснуючими, вбачаючи в них «дари природи», яю не потребують шяких зусиль для свого Гснування. Вона не замислюеться про неприроднють, штучнють середовища, в якому Гснуе, а ïï захоплення техшкою «не поширюеться на ri основи, котрим вона зо-бов'язана щею технГкою» [7, с.88]. Маеться на увазГ ставлення до науки, яке юнуе у сустльсга. Воно виражаеться (проявляеться) у невщповщносп «тих благ, якГ пересГчна людина отримуе вГд науки, ïï ставленню до не].', тобто нечуттевосп» до ïï потреб, фшансування тощо. [7, с.91-92]. ФГлософ стверджуе, що «душа техшки - чиста наука» [7, с.89]. Проте маси не виявляють великого бажання жертвувати кош-ти на матерГальну i моральну пщтримку науки. ïх захоплення поширюеться тшьки на технГчнГ артефакти, рГзномаштш гаджети i не поширюеться на принципи, яю уможливили ïх Гснування. ВГдповГдно наука втрачае свою привабливють i престижнГсть, а, отже, своïх послГдовникГв. Занепад науки зумовить занепад техшки. Тому майбутне техшчного прогресу виглядае драматично. Розбещеш маси звикли вважати природною всю матерГальну i сощальну злагодженють навколо них, вони не бачать, що всГ щ «легко досяжнГ блага трима-ються на певних i нелегко досяжних людських якостях, найменший недобГр яких негайно
розвiе на порох розюшну споруду» нашо1' цившзаци [7, с.73].
Отже, згiдно з Х. Ортегою, визначальним чинником деградаци особистостi, 11 нiвелюван-ня та торжества «людини маси» виступають наука i технiка. Вони не тшьки створюють свiт благополуччя, комфорту, який маси успiшно освоюють i пiдпорядковують собi, а й зводять вченого, фахiвця до просто! посередносп. Сьо-годнi в наущ працюють не обдарованi, гешаль-ш, енциклопедично обiзнанi науковцi, а надшш та точнi науковi методи дослщження, за допо-могою яких для отримання результата не пот-рiбно навiть ясно розумiти 1х суть i змiст. I як-що майбутнi цивiлiзацi1' занепадали вiд недос-коналостi сво1х основ, засад та браку засобiв, i перш за все вщ науково1 i техшчно! слабкостi, то «сьогоднi зазнае краху сама людина, вже не здатна встигати за своею цившзащею» [7, с.94]. Звичайно, це стосуеться бшьшою мiрою «людини маси».
Наукова новизна
Елементами науково! новизни нашо! розвiдки е виокремлення, структурування,
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аль-Ани Н.М. Философия техники: очерки истории и теории: учебное пособие / Н.М. Аль-Ани. - СПб., 2004. - 184 с.
2. Боборишн В.Ю. Онтолопчш тдстави «фшософи життя» у творчосп Ортега-ь Гассета / В.Ю. Боборишн // Плея. Науковий в1сник: зб1рник наукових праць / гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: ПП «Видавництво "Плея"», 2013. - Вип. 78 (11). С. 208-211.
3. Кант И. Ответ на вопрос: что такое Просвещение? / И. Кант // Метафизические начала естествознання. - М.: Мысль, 1999. - С. 957967.
4. Костина А.В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества / А.В. Костина. - Изд. 3-е, стереотипное. - М.: КомКнига, 2006. - 352 с.
5. Митчем К. Что такое философия техники? / К. Митчем / Пер. с англ.; под ред. В.Г. Горохова. - М.: Аспект Пресс, 1995. - 149 с.
О. Ф. ТЕРЕШКУН1
аналiз, узагальнення та систематизащя основ-них щей фшософи техшки Х. Ортеги.
Висновок
Пщсумовуючи вказане, слщ вщзначити, що Х. Ортега створюе свою фшософську концепщю техшки на основi певного синтезу екзистенцiалiзму, фшософи життя та марксизму. Його рацювпатзм i е штегращею рiзних фiлософських течiй кiнця Х1Х - першо! поло-вини ХХ ст. Проблематика його фшософи техшки надзвичайно широка. Фшософ не обмежуеться аналiзом техшки. Вш грунтовно дослiджуе питання техшки у зв'язку з людсь-ким юнуванням, внутрiшнiм свiтом людини та 11 життевою програмою, критикуе щею прогре-су i техшчного детермiнiзму. До кола його дослщження входять таю проблеми як зв'язок техшки i культури, спрямованiсть техшчного розвитку i його залежнiсть вщ типу культури та науки.
6. Ортега-И-Гассет Х. Восстание масс / Х. Орте-га-и-Гассет // «Дегуманизация искусства» и другие работы. Эссе о литературе и искусстве: сборник пер. с исп. - М.: Радуга, 1991. -С. 40-228.
7. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Орте-га-и-Гассет // Избранные труды пер. с исп.; сост., предисл. и общ. ред. А. М. Руткевича. -М.: Весь Мир, 1997. - С. 43-163.
8. Ортега-и-Гассет X. Размышления о технике / Х. Ортега-и-Гассет // Избранные труды пер. с исп.; сост., предисл. и общ. ред. А. М. Руткевича. - М.: Весь Мир, 1997. - С. 164-232.
9. Ортега-и-Гассет Х. Человек и люди / Х. Орте-га-и-Гассет // Избранные труды пер. с исп.; сост., предисл. и общ. ред. А. М. Руткевича. -М.: Весь Мир, 1997. - С. 480-698.
10. Попкова Н.В. Антропология техники: Становление / Н.В. Попкова. - М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. - 376 с.
11. Черняк В.З. История и философия техники: пособие для аспирантов / В.З. Черняк. - М.: КНОРУС, 2006. - 576 с.
'Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича (Черновцы), эл. почта eforat@bk.ru, ORCШ 00000001-7448-8756
ФИЛОСОФИЯ ТЕХНИКИ ХОСЕ ОРТЕГИ-И-ГАССЕТА
Цель исследования: вычленить и осмыслить философию техники Х. Ортеги. Задачи: рассмотреть в трудах Х. Ортеги, во-первых, генезис и основные этапы развития техники; во-вторых, связь природных обстоятельств, человека и техники; в-третьих, связь внутреннего мира человека и техники; в-четвертых, связь мира культуры и его жизненных проектов с техникой; в-пятых, взаимовлияние современной техники и «человека массы». Методология исследования. Для выполнения поставленных задач применены компаративный подход для сравнительного анализа исторических этапов развития техники, поведения человека и животного по отношению к природным обстоятельствам, жизненных проектов бодисатвы, идальго и джентльмена по продуцированию техники. Использование функционального подхода позволило раскрыть тесную, неразрывную связь между появлением и функционированием техники и внутренним миром человека, культурой, жизненной программой, которую он реализует. Элементами научной новизны нашей разведки являются выделение, структурирование, анализ, обобщение и систематизация основных идей философии техники Х. Ортеги. Вывод. Подытоживая, можно отметить, что Х. Ортега создает свою философскую концепцию техники на основе определенного синтеза экзистенциализма, философии жизни и марксизма. Его рациовита-лизм и является интеграцией различных философских течений конца XIX - первой половины ХХ в. Проблематика его философии техники чрезвычайно обширна. Философ не ограничивается анализом техники. Он основательно исследует вопросы техники в связи с бытием человека, его внутренним миром и жизненной программой, критикует идею прогресса и технического детерминизма. В круг своего исследования включает такие проблемы как связь техники и культуры, направленность технического развития и его зависимость от типа культуры и науки.
Ключевые слова: генезис техники, духовный мир человека, экзистенция, человек, «человек массы», Х. Ортега, техника, техноэволюция, техносфера, философия техники, бодисатва, идальго, джентльмен.
0. F. TERESHKUN1
'Yuri Fedkovych Chernivtsi National University (Chernivtsi) , e-mail eforat@bk.ru, ORCID 0000-0001-7448-8756
PHILOSOPHY OF TECHNOLOGY OF JOSÉ ORTEGA Y GASSET
The purpose of the article is to understand the philosophy of technology of José Ortega y Gasset. The task is to examine the works of José Ortega y Gasset, first, the origin and the main stages of technological development; secondly, the relationship of natural circumstances, humans and technology; third, the relationship of the inner world of man and technology; fourth, the relationship of the world of culture and their life projects with technology; fifthly, the interplay of modern technology and "human mass". Methodology. For performance of the tasks are applied comparative approach for analysis of historical stages of technological development, human behaviour and the animals on natural circumstances of life projects of bodhisattva, hidalgo and gentleman of the production technology. Using the functional approach has revealed the close, the inextricable link between the appearance and operation of equipment and the inner world of man, culture and lifestyle program that it implements. The elements of scientific novelty of our research is the isolation, structuring, analysis, synthesis and systematization of the main ideas of the philosophy of technology of José Ortega y Gasset. Conclusion. Summarizing the aforesaid, it should be noted that José Ortega y Gasset creates its philosophy of technology through specific synthesis of existentialism, marxism and the philosophy of life. His rational vitalism is the integration of various philosophical currents of the late XIX - early XX century. The issue of his philosophy of technology is extremely broad. The philosopher is not limited to the analysis technique. It thoroughly examines the issues of technology due to the existence of man, his inner world and life program, criticizes the idea of progress and technological determinism. As part of his research include issues such as communication technology and culture, orientation of technological development and its dependence on the type of culture and science.
Key words: genesis technology, spiritual world of human existence, man, "a man of the masses", José Ortega y Gasset, appliances, tehnoevolution, technosphere, philosophy of technology, bodhisattva, hidalgo, gentleman.
REFERENCES
1. Al-Any N.M. Fylosofyya tekhnyky: ocherky ystoryy y teoryy: uchebnoe posobye / N.M. Al'-Any. - SPb., 2004. - 184 pp.
2. Boborykin V.YU. Ontolohichni pidstavy «filosofiyi zhyttya» u tvorchosti Orteha-i-Hassetа I V.YU. Boborykin II Hileya. Naukovyy visnyk: zbirnyk naukovykh prats' I hol. red. V.M. Vashkevych. - K.: PP «Vydavnytstvo "Hileya"», 20i3. - Vyp. 78 (ii). 208-211 pp.
3. Kant Y. Otvet na vopros: chto takoe Prosveshchenye? I Y. Kant II Metafyzycheskye nachala estestvoznannya. -M.: Mysl', 1999. - 957-967 pp.
4. Kostyna A.V. Massovaya kul'tura kak fenomen postyndustryal'noho obshchestva I A.V. Kostyna. - Yzd. 3-e, sterеotypnoe. - M.: KomKnyha, 2006. - 352 pp.
5. Mytchem K. Chto takoe fylosofyya tekhnyky? I K. Mytchem I Per. s anhl. pod red. V.H. Horokhova. - M.: Aspekt Press, 1995. - 149 pp.
6. Orteha-Y-Hasset KH. Vosstanye mass I KH. Orteha-y-Hasset II «Dehumanyzatsyya yskusstva» y druhye raboty. Ésse o lyterature y yskusstve. Sbornyk рer. s ysp. - M.: Raduha, i99i. - 40-228 pp.
7. Orteha-y-Hasset KH. Vosstanye mass I KH. Orteha-y-Hasset II Yzbrannye trudy рer. s ysp.; sost., predysl. y obshch. red. A.M. Rutkevycha. - M.: Ves' Myr, 1997. - 43-163 pp.
8. Orteha-y-Hasset X. Razmyshlenyya o tekhnyke I KH. Orteha-y-Hasset II Yzbrannye trudy рer. s ysp.; sost., predysl. y obshch. red. A.M. Rutkevycha. - M.: Ves' Myr, 1997. - 164-232 pp.
9. Orteha-y-Hasset KH. Chelovek y lyudy I KH. Orteha-y-Hasset II Yzbrannye trudy рer. s ysp.; sost., predysl. y obshch. red. A.M. Rutkevycha. - M.: Ves' Myr, 1997. - 480-698 pp.
10. Popkova N.V. Antropolohyya tekhnyky: Stanovlenye I N.V. Popkova. - M.: Knyzhnyy dom «LYBROKOM», 2009. - 376 pp.
11. Chernyak V.Z. Ystoryya y fylosofyya tekhnyky: posobye dlya aspyrantov I V.Z. Chernyak. - M.: KNORUS, 2006. - 576 pp.
Надшшла до редколеги 30.04.2015 Прийнята до друку 21.05.2015
