Научная статья на тему 'Человекоизмерительное понимание техники М. Хайдеггером'

Человекоизмерительное понимание техники М. Хайдеггером Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
522
278
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ЛЮДИНА / ЛЮДИНОВИМіРНіСТЬ / ПОСТАВ / ТЕХНіКА / ТЕХНОСФЕРА / ЧЕЛОВЕК / ЧЕЛОВЕКОМЕРНОСТЬ / ТЕХНИКА / TECHNOSPHERE / HUMAN BEING / TECHNOLOGY / HUMAN DIMENSION / POSTURE

Аннотация научной статьи по философии, этике, религиоведению, автор научной работы — Винник У. Р.

Цель. Цель работы – выявление человекоразмерного подхода М. Хайдеггера к проблеме техники. Она достигнута благодаря применению методов анализа и синтеза относительно философско-технических идей философа. Научная новизна. Определены важные человекоразмерные тенденции философа касательно рассмотрения техники, которые проявляются в беспокойстве о том, чтобы человек не потерял своей человечности и достоинства, и шел на пути к свободе, освобождаясь от всего, что может пагубно влиять на его сущность. Понятие «человекомерность» предусматривает процесс духовного, интеллектуального развития человека и, в дан-ном контексте, через его развитие, гуманизм следует оценивать все, созданное им. Технический, социальный прогресс следует рассматривать прежде всего с точки зрения человека свободного, гуманного, экзистенциально и рационально независимого от искусственно созданного им мира, человека, который способен выполнять передовую роль в процессе собственного развития, прогресса общества и техники. Техника и технологии, в свою очередь, должны прогрессировать, отталкиваясь прежде всего от человеческих потребностей. Личность, сосуществуя с техническими средствами, должна брать для себя все то полезное, что они предлагают и одновременно использовать их для своего духовного, личностного развития. Выводы. Заняв особую позицию в отношении к традиции европейского критицизма, философ сделал технику, ее сущность и специфику, а также особенности технической деятельности в разные исторические эпохи, предметом позитивного философского анализа. М. Хайдеггер порвал с традицией европейской философии техники, которая акцентировала свое внимание на непосредственных, «очевидных» приобретениях прогресса, показав, что последствия вторжения техники многообразны и в отдаленной перспективе их даже трудно предвидеть. Технологическая обусловленность чуть ли не фатальна для человека в том смысле, что содержит в себе определенную неоспоримую предопределенность мышления, поведения, сознания.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

HEIDEGGER’S HUMAN DIMENSION UNDERSTANDING OF TECHNOLOGY

The aim of the research is to identify M. Heidegger's human dimension approach to the issue of technology.It is achieved by means of applying methods of analysis and synthesis in relation to philosopher’s philosophical and technical ideas. Scientific novelty. Philosopher’s important human dimension trends concerning technology are outlined in the research and are manifested in the concern for individuals to keep their humanity and dignity and make for the freedom eliminating everything that may adversely affect their essence.(немного поменяла слова и их порядок) The term "individual measurability" involves a process of spiritual and intellectual development of a man and, in this context, through his development and humanity one should evaluate everything created by him; technical, social progress should be seen primarily from the point of view of a free man, humane, rationally and existentially independent from the artificially created world, who is able to play an advanced role in the process of his own development, social progress and technology. Techniques and technologies, in their turn, should progress, based primarily on human needs. Individuals, coexisting with technical means should take everything that is good for them and simultaneously use them for their spiritual and personal development. Conclusions.. Having occupied a special position in relation to the tradition of European criticism, the philosopher considered technology, its essence and specificity, as well as features of technical activities in different historical periods to be a subject of a positive philosophical analysis. Heidegger broke with the tradition of European philosophy of technology, which focused its attention on the direct, "obvious" achievements of progress, having showed that the effects of intrusion of technology are diverse and difficult to be predicted in the long run. Technological dependence is hardly fatal to humans in the sense that it contains distinct preconceived thinking, behavior and consciousness.

Текст научной работы на тему «Человекоизмерительное понимание техники М. Хайдеггером»

Антрополопчш вимри фшософських дослiджень, 2013, вип. 4.

Ф1ЛОСОФ1Я НАУКИ I ТЕХН1КИ УДК 168.53:168.522

У. Р. ВИННИК1*

1 ДВНЗ «Прикарпатський нацюнальний ушверситет ш. В. Стефаника» (м. 1вано-Франювськ)

ЛЮДИНОВИМ1РНЕ РОЗУМ1ННЯ ТЕХН1КИ М. ГАЙДЕ1ТЕРОМ

Мета. Мета роботи - виявлення людиновим1рного шдходу М. Гайдеггера до проблеми техшки. II досяг-нуто, застосовуючи методи анал1зу та синтезу стосовно фшософсько-техшчних щей фшософа. Наукова новизна. Окреслено важлив1 людиновим1рш тенденцп фшософа щодо розгляду техшки, як1 проявляються у занепокоенш тим, щоб людина не втратила свое! людяносп й пдносп та прямувала на шляху до свободи, зв1льнюючись в1д усього, що може згубно впливати на II сутшсть. Поняття «людиновим1рн1сть» передбачае процес духовного, штелектуального розвитку людини, й у даному контексп через II розвиток, гумашзм слщ ощнювати все створене нею. Техшчний, сощальний прогрес варто розглядати насамперед з точки зору людини вшьно].', гуманно].', екзистенщально та рацюнально незалежноI ввд штучно створеного нею свггу, здатноI виконувати передову роль у процес власного розвитку, прогресу суспшьства та техшки. Техшка та технологи, в свою чергу, повинш прогресувати, вщштовхуючись, насамперед, ввд людських потреб. Особиспсть, сшвюнуючи з техшчними засобами, повинна брати для себе все те корисне, що вони пропонують 1, водночас, використовувати Их задля свого духовного, особистюного розвитку. Висновок. Зайнявши особливу позищю стосовно традицп европейського критицизму, фшософ зробив техшку, II сутшсть 1 специфшу, а також особливосл технiчноI д1яльност1 в р1зн1 юторичш епохи предметом позитивного фшософського аналiзу. М. Гайдеггер порвав iз традицiею европей^^' фiлософiI' технiки, яка акцентувала свою увагу на безпосереднiх, «очевидних» надбаннях прогресу, показавши, що наслiдки вторгнення технiки рiзноманiтнi й у вщдаленш перспективi 1'х навiть важко передбачити. Технолопчна зумовленiсть мало не фатальна для людини в тому сена, що мютить у собi певну незаперечну заданiсть мислення, поведiнки, свадомосп.

Ключовi слова: людина, людиновимiрнiсть, постав, техшка, техносфера.

Актуальшсть

Початок третього тисячолотя вiдзначаeться динамiчною змiною життевого св^у людини на техносвщ сферу штучно створених об'екпв i артефакпв. Вiдтак мають мiсцe чималi негативш наслiдки, якi суттево впливають як на людину (соцiальнi, тexнiчнi, шформацшш, бiологiчнi манiпyляцii), так i на природу (еколопчна криза). Тому важливо повернути проблему техшки з автономноi сфери в область людини, яка е ii творцем та без спрямування i забезпечення яко1' навiть найдосконалiша тexнiка залишатиметься бeздiяльною. У даному випадку актуальними виявляються фшо-софсько-тexнiчнi погляди М. Гайдеггера, кот-рий, окрiм онтологiчного, як прийнято вважати, окреслюе, на нашу думку, й людиновимiрний бiк техшки. Вивчення питання тexнiки з позицп ii людиновимiрностi, зокрема згiдно з екзистенщалютом М. Гайдеггером, актyалiзyе звернення до внyтрiшнього свiтy людини в ii житп у тexносфeрi, що i являе собою практич-ну значимють даного дослiджeння.

Фiлософсько-тexнiчнi погляди М. Гай-

деггера були предметом дослщження В. Бiб-ixiна, Т. Васильевой П. Гайденко, Н. Мот-рошиловоi, В. Молчанова, М. Мурзша, якi роз-глядали iдei мислителя з онтологiчноi точки зору. Проте не здшснено грунтовного аналiзy ^ei фiлософа стосовно людиновимiрностi тexнiки.

Мета

Метою дослщження е виявлення людино-вимiрного пiдxодy М. Гайдеггера до проблеми техшки.

Виклад основного матерiалу

Прогрес, внаслiдок якого тexнiка утвердилась як чинник впливу на розвиток людини, закономiрно призвiв до поширення й змщнення технократизму, вплив якого значно вщдалив людину вiд iншоi людини, суспшьства та при-роди. М. Гайдеггер зауважив, що тexнiка тдпорядковуе собi людське буття, а ращональна логiка пронизуе свiдомiсть тexнiчноi епохи. На вщмшу вiд багатьох, фшософ не керувався у своему юторичному аналiзi статичним уявленням про деяку «едину»

технiку, що змiнюeться лише в напрямку вдо-сконалення, а вивiв ряд радикально мшливих парадигм, у яких вщображено змiни, що вiдбувалися насамперед у характерi зв'язку людини з буттям. Тому його тлумачення технiки вирiзняeться iсторичнiстю та багатозначнiстю, пов'язаними з амб> валентнiстю питання технiки, яю стосуються И переваг, недолiкiв чи нейтральносп стосовно людини, що заслуговуе особливо! уваги з точки зору фшософи.

Свiт носить людиновимiрний характер: з одного боку, в ньому втшюються умови iснування людини, а з шшого - людина е умо-вою iснування свiту. Поняття «людино-вимiршсть» передбачае процес духовного, штелектуального розвитку людини, й у даному контексп через И розвиток, гумашзм слiд оцiнювати все створене нею; техшчний, соцiальний прогрес варто розглядати насамперед з точки зору людини вшьно!, гуманно!, екзистенщально та ращонально незалежно! вiд штучно створеного нею свпу, здатно! викону-вати передову роль у процесi власного розвитку, прогресу сустльства та технiки. Технiка та технологи, в свою чергу, повинш прогресувати, вiдштовхуючись, насамперед, вiд людських потреб. Особиспсть, спiвiснуючи з технiчними засобами, повинна брати для себе все те корис-не, що вони пропонують ^ водночас, викори-стовувати !х задля свого духовного, особистю-ного розвитку.

Поняття «людиновимiрносri» тюно пов'язане з поняттям «гумашзму», для якого воно е визначальним, онтолопчним сенсом. Тобто, якщо йдеться про гумашзм у контексп людини та техшки, то маються на уваз^ передусiм, людиновимiрнi критерi! оцiнки того чи шшого техшчного явища. При цьому варто враховувати, що людиноподiбне не е тотожним людиновимiрному.

Людину, на думку М. Гайдеггера, оточують речi («свповють свпу», як назвав !х фiлософ), вбудованi в так звану «турботу». Вiдповiдно, кожна рiч мае свое призначення, пов'язане з !! значенням, яке, в свою чергу, приписуеться речам не людиною, а буттям, котре означуе себе з !! допомогою. Для сучасно! технологiчно! людини важливi не «речЬ> й не субстанци, а зна-чення та функцп. Значення речей напряму пов'язанi зi свiтом людсько! «стурбованосп». Саме «стурбоване буття-у-свт» встановлюе

знаки в силу невиразного вияву свпом себе у значеннях речей. Свп стурбованосп, що оточуе людину, називаеться «свпом пращ». Вш виникае, коли розриваеться природний зв'язок людини з природним свпом та з'являеться «роз!рванють». Таким чином свп виявляе себе як «розрив, пробш цього зв'язку»; так виника-ють штучш заповнювач1 мюць розриву -«техшчш шструменти», чи, ширше, «техшка» як така.

М. Гайдеггер зазначив, що грецьке слово «техне» означало не тшьки д1яльн1сть ремюника, вмшня, майстершсть, але також мистецтво загалом. Водночас сутнютю техшки не е дещо техшчне; техшка не е i чимось ней-тральним, як багато хто вважае, пов'язуючи розумiння !! або з технiчними засобами, або з людською дiяльнiстю, що використовуе щ за-соби: «Ми... школи не усвiдомимо свого став-лення до сутносп технiки, поки будемо просто думати про не!, користуватись нею, справляти-ся з нею чи уникати !!. У вшх цих випадках ми ще рабськи приковаш до техшки... У найзлiшому полош в технiки, однак, ми виявляемось тодi, коли вбачаемо в нш дещо нейтральне; таке уявлення, в нашi днi особливо розповсюджене, робить нас повнютю слiпими до !! сутностi» [6, с. 221]. Техшка, на переко-нання фiлософа, е не просто засобом, а способом розкриття потаемносп: «сутнiсть техшки розташована в областi, де мають мiсце вiдкриття i його непотаемшсть, де збуваеться iстина» [6, с. 225]. Мислитель хоча й визнавав сучасне тлумачення техшки як засобу, шструменту «формально вiрним», проте вважав «шструментально-антрополопчну» iнтерпретацiю технiки недостатньою в розумшш сутностi даного поняття. 1стотним у технiцi е виявлення, а не дiяння, не виготов-лення i не манiпулювання. Звiдси й завдання, яке ставить перед собою М. Гайдеггер, - дати технiцi нетехнiчне обгрунтування, виявивши !! сутнiсть. Технiка, згiдно з думкою мислителя, -це не просто атрибут шдустри, технолопя, шструмент чи засiб досягнення прагматичних завдань, а щось незрiвнянно бiльше. Зпдно з думкою мислителя, технiка - це:

1. Найважливший спосiб виявлення глибин-

них властивостей буття;

2. Спошб пiзнання;

3. Спосiб самореалiзацi! людства;

4. Форма виявлення ютини.

Технiка виконуе ряд позитивних функцiй:

1. дозволяе виявити в бута:

• те, що в ньому приховане та мае бути виявлене i представлене у справжньому, невикривленому виглядк

• ¡стину:

2. за допомогою технiки, людина

об'ективовуе сво! задуми.

В основi техшчно! дiяльностi М. Гайдеггер бачив властиве людям прагнення до пiзнання, до виявлення ютини. Фiлософ не розглядае iндивiдуальний аспект у процес реалiзацi! технiчного розвитку: розвиток техшки, на його думку, - це становлення вищих можливостей буття через людський рiд загалом. Грунтуючись на основi природного матерiалу, технiка входить в екзистенщальну структуру буття люди-ни, тому через сутнють технiки людина «спшкуеться» з буттям, чуе його поклик. Таким чином, сутнють технiки корениться не в людиш, а в бутп.

Мислитель вiв мову й про небезпеки, пов'язаш з техшкою. Будучи способом самореалiзацi! людства, техшка стае первинною стосовно людини й суспшьства та не просто конструюе «технiчний свiт», в якому вона пе-реможна й унiверсальна, а шдпорядковуе своему диктату чи не весь проспр буття; вла-стива !й логiка проникае в людський i соцiальний вимiри юторп, а шструментальний розум екстраполюеться на свщомють сучасно! епохи.

Будь-який технiчний пристрш можна роз-глядати або щодо шкiдливостi для природно! людини (вш загрожуе, заважае), або щодо його використання. Таким чином, перше передбачае захист вщ природи, а друге - використання 11 як джерела отримання користi. В обох випадках природа розглядаеться як дещо вороже людиш. В новочасному свiтоглядi особливють ще! ворожнечi гiпертрофуеться: «виходячи iз» природи, звiльнюючись вiд не! заради свое! самостiйностi, людина готова тдкорити природу, i цей процес в И свщомост набувае ознак справжньо! битви за владу.

Процес вiдчуження людини вiд природи був тривалим, адже антична «техне» була пов'язана з тзнанням i способом розкриття iстини, а не з «виготовленням чого-небудь заради певно! мети». Проте античне розумiння техшки ютотно вiдрiзняеться вiд сучасного, «машинного» И

розумшня насамперед тим, що останнш тип техшки грунтуеться на точному природознавств^ про що йтиметься нижче. Виршальною под1ею в процес вщчуження людини вщ природи, на думку М. Гайдеггера, стала поява фшософи Р. Декарта, який ототожнюе «протяжнють» як геометричний образ простору з «реальним простором», фактично розглядаю-чи природу виключно як «протяжну р1ч», зво-дячи розумшня буття до буття як представленосп. Саме ця редукщя природи до «протяжно! речЬ>, яка може бути математично розрахована i представлена, була тими переду-мовою i грунтом, як зробили метафiзично можливими новоевропейську машинну технiку i з нею - техносферу та !! людину. Тому почи-наючи з Нового часу, який дав поштовх обчис-лювальному освоенню свiту, а звiдси - й експериментальнш фiзицi, спрямоване на буття «виявлення» з пошуку ютини перетворюеться на агресивно-примусове ставлення до природи, «затребування» !! ресурсiв, енерги з урахуван-ням переробно! шдустри, що грунтуеться на нiй, i готового продукту. Таким е нишшне ставлення людства до свiту та, в певному сенш, iстина сьогодення. Саме такого роду свiтогляд неминуче став причиною того, що людина, не помiчаючи цього, сама стала «затребуваною» в цей всеосяжний стан, вважаючи, що вся природа, св^ у виглядi запашв повнiстю перебувае в И розпорядженнi. Вiдтак сутнiсть людини опи-нилася в ситуаци крайньо! небезпеки.

Технологiчнiсть людини виявляеться у владнш вимозi, зверненiй до природи: «Сучасш технологи е застосуванням науки...; це об'ективний процес. На вiдмiну вщ традицiйного ремесла, яке виготовляе шдивщуальш речi, сучаснi технологи створю-ють ресурси, об'екти, якi можуть бути використаш. З точки зору сучасно! техшки, св^ складаеться з ресуршв, якi мають перетворити-ся на новi ресурси» [8, с. 15], тобто за допомогою техшки природа приводиться в наявний стан як призначена для постачання чого-небудь заради чогось. Однак «наявний стан» не е де-чим зовшшшм стосовно людини як предмет, що !й протисто!ть, а е способом здшснення як техшки, так i само! людини, тому виявляеться непом^ним. Цю поставленють природи, дшсносп, роблячи !! непотаемною, здiйснюе людина. Вона впроваджуе виробництво, через яке так звана дшснють виходить зi стану

пoтaeмнoстi в няявний CTa^ вoнa «мoжe тим чи шшим спoсoбoм пpeдстaвляти, oписyвaти i ви-poбляти тi чи iншi pe4i. Але нeпoтaeмнiстю, в якiй тотазуе себе чи дiйснiсть, людинa не poзпopяджaeться» [6, с. 228].

Пoстaчaючe poзкpиття мoжe здiйснювaтися тiльки иею мipoю, якoю людинa зaвчaснo втяг-нyтa в пpoцeс oдepжaння пpиpoдниx eнepгiй: «Люник, щo вимipюe пoвaлeнy в лiсi дepeви-ну... госгавлений нa це дepeвooбpoбнoю пpoмислoвiстю. Вш пpистaвлeний дo пpoцeсy пoстaчaння цeлюлoзи, яку змушуе, в свoю 4ep-гу, виpoбляти пoтpeбa в nanepi, щo нaдaeться гaзeтaм i... жypнaлaм», якi «змушують сyспiльнy думку кoвтaти нaдpyкoвaнe, щoб люди мoгли стaти нa пoзицiï пoдaнoï в ïx poзпo-pяджeння свiтoгляднoï уставки» [6, с. 228]. Однaк, сaмe 4epe3 те, щo людинa paнiшe, нiж пpиpoднi eнepгiï, втягнyтa в пpoцeс видoбyвнo-гo пoстaчaння, вoнa нiкoли не бyвae чимoсь ^octo няявним, i це oднa з oснoв ïï пepeвaги, пepшoстi, вищoстi над тexнiкoю. Зaстoсoвyючи тexнiкy, людиш пepвиннiшe 3a не1' бepe у^сть y пoстaчaючoмy виpoбництвi як спoсoбi po3-кpиття пoтaeмнoстi. Пpoтe сaмa нeпoтaeмнiсть, yсepeдинi якoï poзгopтaeться пoстaчaючe ви-poбництвo, нiяким чинoм не ствopeнa люди-нoю. Biдкpивaючи всepeдинi нeпoтaeмнoстi те, щo в нш пpисyтнe, людинa всьoгo лише вiдпoвiдae нa ïï пoклик. Тiльки шутаючи i сто-глядaючи, людинa точите дoслiджyвaти ^и-poдy як певну сфepy свoгo уявлення; це oзнaчae, щo вoнa вже зaцiкaвлeнa тим видoм poзкpиття пoтaeмнoстi, який змушуе ïï marym-ти нa пpиpoдy як нa пpeдмeт дoслiджeння дoти, дoки й пpeдмeт не зникне в без^едметтост тoгo, щo пepeбyвae-в-нaявнoстi.

Koжeн звepнeний дo людини токлик буття гoтye ïï дo пoстaвлeнoстi. Ця пiдгoтoвкa нaлaштoвye людину m пepeвeдeння дiйснoстi в няявний стан. Сaмe тякий «виpoк буття», який ^иписуе людинi зoсepeдитись нa сaмopoзкpиттi в пpивeдeннi всьoгo дo няявтого стaнy, М. Гaйдeггep нaзивae пoстaвoм: «noCTa-вoм ми нaзивaeмo збиpaльнy oснoвy тieï yCTa-нoвки, ята стaвить, тoбтo змушуе людину вивo-дити дiйснiсть з ïï пoтaeмнoстi шляxoм пoстaв-лення ïï, як rie].', щo пepeбyвae-в-нaявнoстi. no-стaвoм нaзивaeться тoй спoсiб poзкpиrтя пoтaeмнoстi, який кepye сyтнiстю сyчaснoï тexнiки, не будучи... нiчим тexнiчним» [6, с. 229]. ^от^ляе^ся все, щo пoтpaпляe в

буттевий пpoстip: пpиpoдa, нaдpa, кoсмoс, сaмa людинa. ^му пoстaв не е нi дiяльнiстю людини, нi зaсoбoм, щo oбслyгoвye тaкy дiяльнiсть. Однaк в yмoвax пaнyвaння пoстaвy людинa, m думку М. Гaйдeггepa, yявилa себе «твopцeм» тexнiчнoï цивiлiзaцiï. Це, ввaжaв вiн, небезпеч-нo, адже в мoмeнт yсвiдoмлeння свoгo тану-вaння над oтoчyючим свiтoм людинa нaспpaвдi не бaчить спpaвжню себе в сaмiй сoбi тoмy, щo сaмa виявляеться пiд влaдoю пoстaвy. В тоств^ який poзкpивae пoтaeмнiсть тa вiдпoвiдae дoлi iстopичнoгo буття, ^иеться сyтнiсть сyчaснoï тexнiки. Ha пepeкoнaння M. Гaйдeггepa, влaдa тexнiки зaвжди вiдпpaвляe людину нa певний шляx poзкpиrтя пoтaeмнoстi, тoмy людинa тостшто xoдить нa мeжi мoжли-вoстeй, a, oтжe, нaближaeться дo того, щo буде дoслiджyвaти тiльки ri peчi, якi вiдпoвiдaють oбpaзy тосгаву, вимipюючи все йoгo мipoю, в той чaс як тexнiкy too6x^to poзглядaти гyмaн-нo, з точки зopy людини, тoбтo людинoвимipнo.

Людинoвимipнiсть тexнiки пepeдбaчae виз-нaння людини як нaйвищoгo кpитepiю oцiнки того чи iншoгo тexнiчнoгo явищa й тexнoсфepи зaгaлoм. Оскiльки людинa здaтнa змiнити тexнiкy тiльки шляxoм змши сaмoï себе, тo ш пoтpiбнo yсвiдoмити себе oсoбистiстю, здaтнoю не тшьки ствopювaти нoвi й нoвi peчi, вiдпoвiдaти зa ствopeнe тa викopистoвyвaти йoгo, вiддaючи дaнинy цивiлiзaцiï, ïï блaгaм тa чaсy, aлe й викopистoвyвaти тexнiкy зaдля шзшння себе й iстини тa влaснoï сaмopeaлiзaцiï, вдoскoнaлeння, пpoтe гж шяк не як кpитepiй влaснoï oцiнки чи oцiнки iншoï людини. !шкше пepeд людинoю зaкpиeться мoжливiсть poзкpиrтя влaснoï сyтнoстi, вoнa пepшoчepгoвo буде вникaти в сyтнiсть нeпoтaeмнoгo, пpиймaючи свoю пpинaлeжнiсть дo moro як влaснy сyтнiсть. Тoмy мюя poз-кpиrтя пoтaeмнoгo тaïть y ot6í зaгpoзy, щo лю-дита, пpoглeдiвши нeпoтaeмнe, пepeтлyмaчить йoгo. Одшк фiлoсoф бaчив y poзкpиrтi й дeщo pятiвнe, яке дoзвoляe людиш пoбaчити тайви-щу гiднiсть влaснoï сyтнoстi й пoвepнyтись дo не!,'. Ця гiднiсть y тoмy, щoб бepeгти нeпoтaeмнiсть, a paзoм iз нею - i тaeмницю бyдь-якoï сyтнoстi: «В пoстaвi, який зaгpoжye втягнути людину y пoстaчaючe виpoбництвo як y нiбитo единий стошб poзкpиrтя пoтaeмнoгo i цим штoвxae людину нa pизик вiдмoви вщ свoeï вiльнoï сyтнoстi, якpaз y тш кpaйнiй мipi небез-пеки дae пpo себе знaти нaйiнтимнiшa, нето-

рушна приналежшсть людини до здiйснення iстини - за умови, що ми з свого боку почнемо звертати увагу на сутшсть техшки» [6, с. 236].

Панування технiки в сучаснш цившзаци е такою данiстю «буттевого простору», яка пере-будувала й динамiчно продовжуе перебудову-вати саму людину, роблячи ii придатною для панування представленосп свiту. Технiка - це буттева потреба людини, але оскшьки це данiсть, то вона непомггна для само! людини, яка переконана, що саме вона перебудовуе свгг. Проте звщси зовсiм не випливае, що людиш необхiдно вщмовитися вiд нових можливостей, якi вщкриваються технiкою, адже людина в свт технiки, згiдно з думкою М. Гайдеггера, вiдкриваеться для таемницi. Ця нова здатнiсть людини, пов'язана з вщчужешстю вiд речей, надае !й грунт, на якому вона може вистояти в техносфер^ вже не побоюючись ii. Людинi тiльки потрiбно, подумки заходячи вперед, пiзнавати, що ж стае сумшвним. Крiм цього, прагнення втекти вiд технiки, вважав М. Гайдеггер, нш'вне настiльки ж, як i бажання змiнити власну долю. Адже панування техшки, на думку фшософа, - не вщ бажання людини, а через поверхове розумшня сутносп панування «технiчного»: «Вимагаеться людство, яке в самiй сво!й основi спiвмiрне унiкальнiй сутностi новоевропейсько! технiки та ii метафiзичнiй ютиш, тобто, яке дае сутностi техшки цшком оволодiти собою, щоб так без-посередньо самому скеровувати й використо-вувати вс окремi процеси й можливостi» [7, с. 130]. Тобто, навпаки, саме людина «видана» техшщ, «затребувана» нею. I в цьому вито-ки небезпеки, яка шдстер^ае людину. «Суцiльний машиноподiбний розрахунок будь-яко1 ди i планування в сво1й безумовнiй формi вимагае нового людства, що виходить за межi попередньо1 людини» [7, с. 130]. Тому техшка на сучасному етат набагато бiльш безпосеред-ньо загрожуе сутностi людини (вс зусилля яко1 спрямованi на те, щоб отримувати, видобувати примусово, управляти тощо), нiж ii iснуванню. М. Гайдеггер тдкреслив, що головна небезпека не в техшщ, не в «техшзаци життя»; немае шяко! демони технiки, але е небезпека нерозумшня ii сутностi. Найважливiше завдан-ня людини, зпдно з думкою мислителя, - не тшьки знайти для техшки «позатехшчне» обгрунтування, але й вийти за рамки технiчноi обумовленосп та бути готовою достойно

вщповюти на поклик буття, розчути те справжне, яке нечутне в «шумЬ> сучасно1 цившзаци, хоча одночасно й пiдводить людину до того, що звершуеться. Тому важливо слуха-ти й почути, бути готовими до того, що приходить до панування слщом за покликом.

Наукова новизна

Таким чином, окреслено важливi людино-вимiрнi тенденци фшософа щодо розгляду тех-нiки, як проявляються у занепокоеннi тим, щоб людина не втратила свое1 людяност й гiдностi та прямувала на шляху до свободи, звшьнюю-чись вщ усього, що може згубно впливати на ii сутнiсть. Сутнiсть людини знаходиться в ii екзистенцп, вона самим же буттям закинута в ютину буття, щоб, юнуючи, берегти його iстину та щоб в ii свил суще буття явилося справдi сущим. Екзистенцiя людини - це перебування в просвт буття, де пануе свобода: «Свобода пануе в простор^ що виникае як просвгг, тобто як вихщ iз потаемностi. Розкриття потаемного, тобто ютина - подiя, до яко! свобода сто!ть у найближчiй i найiнтимнiшiй спорщненосп... Будь-яке розкриття потаемност йде з ii простору^ Свобода е иею... таемницею, в просвт яко! дме покров, що обер^ае сутшсть 6удь-яко! iстини, i через яку цей покров здаеться згасаю-чим. Свобода - це область дол^ яка вiдправляе людину на той чи шший шлях розкриття таемнищ» [6, с. 232]. Однак у техносферi свободi практично немае мюця, адже «елемент верстата», включений в систему виробництва, чи не найбшьше залежний як вщ самого вер-стата, так i вiд зовнiшнiх чинникiв. Таким чином, одна ютина закривае шшу, дещо зовшшне витiсняе екзистенцiю, внутршню природу людини, тому в пошуках iстини, пiзнаючи свiт, можна упустити щось дуже важливе i виявить-ся, що повернути його вже неможливо. В той час, як «ум» (фшософська рефлексiя) змшився на розум (що передбачае ефективнють, прагнення винайти дещо i пiти далi без зв'язку з природою), людина поставила собi завдання побороти простiр i подолала його (техшка пе-ресування, iнтернет), а тепер вона бореться з часом (шукае шляхи безсмертя, прагне вщтермшувати дещо чи повернути назад). Без-печна природна епоха використання земное' енерги давно залишилась позаду, закрившись винаходами й вiдкриттями (атомна енерпя замiсть енерги вiтру, тепло вщ спалювання газу на противагу вогню, одержаному з природних

елеменпв у результат спалення дров тощо), i сьогодш можна побачити, чим же насправдi загрожують новiтнi технологи (вибухи електростанцiй, шахт, еколопчна криза зага-лом). Людина не оцiнила того природного, що в не! було, й сьогодш !й, можливо, й хотiлося б повернутися до того, що дають сонячна енергiя, вiтер, земля, але вона практично закрила шлях назад, ставши «поставом», що постачае ресурс техносфера

Висновки

Отже, обгрунтування сутносп технiки М. Гайдеггером - безумовно, одне з найбшьш актуальних учень сучасностi. Вiн зайняв особ-ливу позищю стосовно традици европейського критицизму, зробивши технiку, li сутнiсть i специфiку, а також особливостi техшчно! дiяльностi в рiзнi iсторичнi епохи предметом позитивного фшософського аналiзу. За словами фшософа, особистiсть зможе змшити технiку тiльки шляхом змiни установки, що ii породила, тобто само! себе. Техшка - доля людини, але ця доля може тддаватися метаморфозам. Тобто фiлософ був упевнений, що можна змшити на краще i спосiб буття техшки, i саму людину.

Таким чином, М. Гайдеггер порвав з традицiею европейсько! фшософи технiки, яка акцентувала свою увагу на безпосередшх, «очевидних» надбаннях прогресу. Вiн показав,

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Воронин, А. А. Миф техники / А. А. Воронин; Ин-т философии. - М. : Наука, 2004. - 200 с.

2. Мурзин, Н. Н. Хайдеггер о технике: существо вопроса // Онлайн-журнал VOX, выпуск 6, май 2009.

3. Никитаев, В. В. От философии техники к философии инженерии / В. В. Никитаев // Вопросы философии. - 2013. - Вып. 3. - С. 68-79.

що наслщки вторгнення техшки рiзноманiтнi й у вщдаленш перспективi !х навт важко пере-дбачити. Технолопчна зумовлешсть мало не фатальна для людини в тому сенш, що мютить в собi певну незаперечну задашсть мислення, поведшки, свiдомостi. Проведення людиною значно! частини часу на робот та в соцiумi, неусвiдомлення нею можливостей шдивщуаль-ного буття, заклопоташсть людини сво!м мiсцем у сощальнш iерархil й iнтерес до свого сощального статусу обумовлюють ll тдпорядкування iншим: людина повинна роби-ти те, що схвалюють i вимагають. У ходi конформно1 поведiнки вона тддаеться тонкому, непомiтному впливу сощальних норм i нехтуе своею здатшстю до незалежних форм дiяльностi й мислення. Пiдпорядкування i залежшсть вiд соцiальних норм у повсякденно-му життi виявляються насамперед в усередненш соцiальноl поведiнки до рiвня одновимiрностi й тотожностi. Тим самим людина звшьняеться вiд необхщносп iндивiдуального буття i вiдповiдальностi за свое шдивщуальне iснування й присто-совуеться до суспiльства. Вiдтак людина може втратити свою самють та сутшсть. Тобто в но-вих умовах життя i людянiсть людини, i речовiсть речi розчиняються в технолопчних цiнностях, якi панують у сучасному бутп.

4. Павленко, А. Возможность техники / А. Павленко. - Спб. : Алетейя, 2010. - 224 с.

5. Попкова, Н. В. Антропология техники: Проблемы, подходы, перспективы / Н. В. Попкова. - М. : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. -352 с.

6. Хайдеггер, М. Вопрос о технике / М. Хайдеггер // Время и бытие. - М., 1993. - С. 221-238.

7. Хайдеггер, М. Европейский нигилизм / М. Хайдеггер // Время и бытие. - М., 1993. -С. 63-176.

Ф1ЛОСОФ1Я НАУКИ I ТЕХН1КИ У. Р. ВИННИК1*

1 ГВУЗ «Прикарпатский национальный университет им. В. Стефаника» (г. Ивано-Франковск)

ЧЕЛОВЕКОИЗМЕРИТЕЛЬНОЕ ПОНИМАНИЕ ТЕХНИКИ М. ХАЙДЕГГЕРОМ

Цель. Цель работы - выявление человекоразмерного подхода М. Хайдеггера к проблеме техники. Она достигнута благодаря применению методов анализа и синтеза относительно философско-технических идей философа. Научная новизна. Определены важные человекоразмерные тенденции философа касательно рассмотрения техники, которые проявляются в беспокойстве о том, чтобы человек не потерял своей человечности и достоинства, и шел на пути к свободе, освобождаясь от всего, что может пагубно влиять на его сущность. Понятие «человекомерность» предусматривает процесс духовного, интеллектуального развития человека и, в данном контексте, через его развитие, гуманизм следует оценивать все, созданное им. Технический, социальный прогресс следует рассматривать прежде всего с точки зрения человека свободного, гуманного, экзистенциально и рационально независимого от искусственно созданного им мира, человека, который способен выполнять передовую роль в процессе собственного развития, прогресса общества и техники. Техника и технологии, в свою очередь, должны прогрессировать, отталкиваясь прежде всего от человеческих потребностей. Личность, сосуществуя с техническими средствами, должна брать для себя все то полезное, что они предлагают и одновременно использовать их для своего духовного, личностного развития. Выводы. Заняв особую позицию в отношении к традиции европейского критицизма, философ сделал технику, ее сущность и специфику, а также особенности технической деятельности в разные исторические эпохи, предметом позитивного философского анализа. М. Хайдеггер порвал с традицией европейской философии техники, которая акцентировала свое внимание на непосредственных, «очевидных» приобретениях прогресса , показав , что последствия вторжения техники многообразны и в отдаленной перспективе их даже трудно предвидеть. Технологическая обусловленность чуть ли не фатальна для человека в том смысле, что содержит в себе определенную неоспоримую предопределенность мышления, поведения, сознания.

Ключевые слова: человек, человекомерность, постав, техника, техносфера.

U. R. VYNNYK1*

1 SHEI "The Precarpathian National University named after V. Stefanyk"

HEIDEGGER'S HUMAN DIMENSION UNDERSTANDING OF TECHNOLOGY

The aim of the research is to identify M. Heidegger's human dimension approach to the issue of technology .It is achieved by means of applying methods of analysis and synthesis in relation to philosopher's philosophical and technical ideas. Scientific novelty. Philosopher's important human dimension trends concerning technology are outlined in the research and are manifested in the concern for individuals to keep their humanity and dignity and make for the freedom eliminating everything that may adversely affect their essence.(немного поменяла слова и их порядок) The term "individual measurability" involves a process of spiritual and intellectual development of a man and, in this context, through his development and humanity one should evaluate everything created by him; technical, social progress should be seen primarily from the point of view of a free man, humane, rationally and existentially independent from the artificially created world, who is able to play an advanced role in the process of his own development, social progress and technology. Techniques and technologies, in their turn, should progress, based primarily on human needs. Individuals, coexisting with technical means should take everything that is good for them and simultaneously use them for their spiritual and personal development. Conclusions.. Having occupied a special position in relation to the tradition of European criticism, the philosopher considered technology, its essence and specificity, as well as features of technical activities in different historical periods to be a subject of a positive philosophical analysis. Heidegger broke with the tradition of European philosophy of technology, which focused its attention on the direct, "obvious" achievements of progress, having showed that the effects of intrusion of technology are diverse and difficult to be predicted in the long run. Technological dependence is hardly fatal to humans in the sense that it contains distinct preconceived thinking, behavior and consciousness.

Keywords: a human being, human dimension , posture, technology, technosphere.

REFERENCES

I. Voronin A. A. Mif tekhniki. Moscow, Nauka Publ., 2004. 200 p.

8. Murzin N. N. Khaydegger o tekhnike: sushchestvo voprosa [Onlayn-zhurnal VOX], 2009, issue 6.

9. Nikitaev V. V. Ot filosofii tekhniki k filosofii inzhenerii [Voprosy filosofii], 2013, issue 3, pp.68-79.

10. Pavlenko A. Vozmozhnost tekhniki. Saint Petersburg, Aleteyya Publ., 2010. 224 p.

II. Popkova N. V. Antropologiya tekhniki: Problemy, podkhody, perspektivy. Moscow, Knizhnyy dom «LIBROKOM» Publ., 2012. 352 p.

12. Khaydegger M. Vopros o tekhnike [Vremya i bytie], 1993. pp. 221-238.

13. Khaydegger M. Yevropeyskiy nigilizm [Vremya i bytie], 1993. pp. 63-176.

Надшшла до редколеги 20.11.2013 Прийнята до друку 25.12.2013

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.