CC BY
46
Ф1ЛОСОФ1Я НАУКИ ТА ТЕХН1КИ
УДК 111; 130.2
Д. Ю. СН1ТЬКО
1*
'"Дтпропетровський нацюнальний ушверситет зал1зничного транспорту 1мен1 акад. В. Лазаряна (Дшпро), ел. пошта dimanche82@gmail.com; ORCID 0000-0001-7417-7958
1*
МЕТАФ1ЗИЧН1 ПЕРЕДУМОВИ ТЕХН1КИ
«Если всякая метафизика в действительности предполагает теорию познания, то и в свою очередь, любая теория познания, предполагает метафизику». Ж.-П. Сартр [12, с.25]
Мета статп полягае в уточненш характеру зв'язку фшософи як метаф1зики та науково-техшчного знания, власне, техшки. Для дослвдження проблеми вiдиошеиня иауково-технiчиого мислення 1 метаф1зики автор на-магаеться прояснити сутшсть самого иауково-технiчиого мислення, проанал1зувати доцшьшсть шструмента-льного або онтолопчного п1дход1в до розумшня техшки та 11 метафiзичиi шдвалини. Методолопя дано! працi складаеться 1з таких штелектуальних п1дход1в, як феноменологiчний, герменевтичний та пор1вняльний методи. Наукова новизна. Новизна статп полягае в читай постаиовцi питання про метафiзичнi передумови технiки, що у вичизнянш лгтератур! зроблено вперше. Окр1м того, в результат! дослвдження автор аргументовано доводить, що феномен технiки вкоршений у над-емпiричних структурах буття i людського мислення, хоч i е тюно пов'язаним 1з емпiричним свгтом. Окр1м ведомо! тези про зв'язок техшки i мистецтва, автор наполягае на таких передумовах техиiки як здатнють людини до трансцендування та наявнють у людському розум1 апрюрних форм часу i простору, що лежать в основ1 будь-якого конструювання. До того ж продемонстровано, що сучас-на технологiя в контексп дослiджень квантово! Ф1зики виявляе новий споаб буття технiки (артефактiв), який позначаеться не лише позбавленням емтричного, але й практичного, iнструментального вим1р1в. Висновок. В результатi дослвдження було встановлено, що виникнення технiки як феномену тюно пов'язано 1з надемшрич-ними структурами буття та людського мислення. Зокрема, автор акцентуе увагу на таких передумовах технiки як здатшсть людини до трансцендування та наявшсть у розум1 апрiорних форм часу i простору. На постай наведених аргументiв, робиться висновок про обмеженють суто iнструментального (прагматичного) тлума-чення техиiки i наголошуеться як на метафiзичних передумовах технiки, так i на метафiзичних аспектах 11 су-часного буття, а також важливiй рол1 фшософи в питанш !х розкриття.
Ключовi слова: техшка; наука; метафiзика; творч1сть; рацiональнiсть; трансцендентне; людина
Сьогодення часто позначаеться констата-цiею вщсутносп мислення, кшця фшософи. Йдеться не лише про дiагноз постмодернiстiв щодо культури, але i про загальну суспшьну оцшку рол1 та мюця фшософи, зокрема тако! 11 форми як метафiзика. Остання, як теорети-
Актуальшсть теми дослщження
чна наука, що переймаеться надемшричними рацiональними питаннями, часто сприйма-еться як непотрiбна, оскшьки не мае безпосе-редньо1 корисп, не приносить видимих прак-тичних вигод на противагу таким приклад-ним наукам як математика, ф1зи^, механiка тощо. При под16ному шдход1 часто зневажа-
ють ту вагoмy oбcтавинy, щo cамe завдяки фiлocoфiï виникли вс cyчаcнi науки, щo то-жна кoнкpeтна cфepа пiзнання св^у маe ш-peдyciм мeтафiзичнi тдвалини.
Hаyкoвo-тexнiчна pацioнальнicть, ставши панiвним cпocoбoм cтавлeння cyчаcнoï лю-дини дo буття, виявила cвoю нeoднoзначнy дда як у cycпiльнiй, так i в пpиpoднiй цаpинi. У давдму кoнтeкcтi ocoбливo актyалiзyeтьcя питання ^o cyтнicть та пepeдyмoви наyкoвo-тexнiчнoгo миcлeння, cамoï тexнiки, щo cbo-гoднi e важливим пpeдмeтoм фiлocoфcькoгo диcкypcy.
Мета i завдання дослщження
Heoбxiднo пpoяcнити xаpактep зв'язку мeтафiзики та наyкoвo-тexнiчнoгo знання, тexнiки. Для дocлiджeння пpoблeми вщвд-шeння наyкoвo-тexнiчнoï pацioнальнocтi i фiлocoфiï нeoбxiднo уточнити cyтнicть cамo-гo наyкoвo-тexнiчнoгo миcлeння, фeнoмeнiв науки i тexнiки та ïx мeтафiзичнi пiдвалини; аpгyмeнтyвати нeoбxiднicть актyалiзацiï мe-тафiзичнoï пpoблeматики в кoнтeкcтi ocмиc-лeння фeнoмeнy тexнiки.
Огляд лiтератури
Cepeд вeликoï юль^ст пyблiкацiй з ^o-блeм наyкoвo-тexнiчнoï pацioнальнocтi, фe-нoмeнiв науки i тexнiки мoжна згадати po6o-ти такж дocлiдникiв як С. ^имський, С. Кyцeпал, А. Халапсис, О. Kopx, В. Чyйкo, П. Гай^нто, С. Швиpьoв, H. Myдpагeй та ш. Ocoбливo cлiд вiдмiтити po6ora такиx дocлi-дникiв пocтpадянcькoгo npocTOpy як А. Mа-лiвcький, I. Opeшникoв, С. Бecкаpавайний, В. Каштан, В. Cтьoпiн, M. Рoзoв, В. Гopoxoв, А. Вopoнiн, В. Чeшeв, Д. Cтeбанoв, G. Mамчyp та шшж, щo пpиcвятили багатo уваги питан-ням cyтнocтi i пpиpoди тexнiки. Cepeд сучас-ниx заиднж автopiв cлiд згадати такиx як M. дe Баp, M. foppiep, А. Рiп, П. Кpoc. В™, 6i-льшicть згаданиx автopiв зocepeджyютьcя пepeважнo на питанняx poлi тexнiки в куль-тypi, ïï oui^M, poзмeжyвання науки i тexнiки, висуваючи на пepший план eпicтeмoлoгiчнi ас^ети тexнoлoгiчнoгo знання, питання пpo xаpактep фyндамeнтальнoï науки i тexнoлoгiï; багато дocлiдникiв cтoять на пoзицiяx rape-важнo iнcтpyмeнтальнoгo poзyмiння тexнiки.
^йбшьш вiдoмi i глибoкi cпpoби
з'ясувати cтocyнoк cамoгo фeнoмeна науто-вo-тexнiчнoгo миcлeння дo мeтафiзики зна-xoдимo в заxiднiй ф^тоф^кт тpадицiï в пpацяx К. Яcпepcа, M. Шeлepа, M. Гай-дeггepа, X. Аpeндт, Л. Meмфopда, а тому cамe дopoбoк циx миcлитeлiв бyдe викopиcтанo в якocтi мeтoдoлoгiчнoï ocнoви дocлiджeння.
Загалoм, усю piзнoманiтнicть пiдxoдiв дo визначeння фeнoмeнiв науки i тexнiки, на нашу думку, мoжна звecти дo двox ocнoвниx - онтологiчного (мeтафiзичнoгo) та антропо-логiчного (iнcтpyмeнтальнoгo). За типoлoгieю Ст. Xoyкecа та П. Вepмааcа, вид^ються се-мантичний (визнаeтьcя icнyвання мeтафiзич-ниx пepeдyмoв тexнiки i тexнiчнoï peальнocтi нeзалeжнo вiд пpактичниx im^pe^ людини) та прагматичний (тexнiка oбyмoвлeна люд-ським yтилiтаpним iнтepecoм) пiдxoди. №p-ший з названиx пiдxoдiв пpeзeнтye yявлeння пpo тexнiкy як тe, щo xoч i виявлясться в cвiтi чepeз пocepeдництвo людини, пpoтe e cвoepi-днoю фopмoю буття (лiнiя думки йдe вщ Платoна). Дpyгий пiдxiд тpимаeтьcя твep-джeння, щo тexнiка e суть iнcтpyмeнт дocяг-нeння мeти, cтвopeний людинoю (пoчинаючи з Аpиcтoтeля i аж дo пepeважнoï бiльшocтi сучаснж дocлiдникiв [3; с.50]). Влаcнe, дpy-гий пiдxiд e пepeважаючим в сучаснш куль-тypi, чepeз щo в данiй cтаттi зpoблeнo c^o6y дoвecти пpiopитeтнicть cамe oнтoлoгiчнoгo пiдxoдy, щo cпиpаeтьcя на мeтафiзикy.
Заyважимo, щo дeякi дocлiдники ^ити-кують загалoм бyдь-якi cпpoби тлумачити тexнiкy на ocнoвi мeтафiзики, маючи тд ocтанньoю наcампepeд вишукану pацioналь-нють, яка нe здатна ocягнyта буття, вoнo нe e аш poзyмним, анi лoгiчним, а œo-piшe e xаoтичним. Hа пiдcтавi данoï тeзи, за-пepeчyeтьcя сама пocтанoвка питання пpo пpиpoдy тexнiки i пpoпoнyeтьcя poзв'язyвати ïï в ram^cri пpoблeми випадкoвocтi в yмo-ваx xаoтичнoгo буття - тобто, тexнiка, як i загалoм виникжння людини, нiби, e нiчим шшим як збiгoм oбcтавин i випадтовютю, щo лeжать пoза мeжами тзнавальнж здiбнocтeй людини [21]. Ставши на гозицй пoдiбнoгo миcлeння ми апpiopi вiдкидаeмo мoжливicть вiдпoвiдi на пocтавлeнi питання. Пpoтe, як бyлo пpoдeмoнcтpoванo автopoм в пoпepeд-нix дocлiджeнняx, oнтoлoгiчний peлятивiзм i cкeптицизм гостають pадшe як мeтoдoлoгiчнi
настанови i мають допом1жний, а не абсолю-тний характер [13, с.29], а тому неможливо ^норувати здатнiсть людини до шзнання св1-ту i тим бшьше сфери артефактiв.
Виклад основного матер1алу
В данiй статтi, з метою звуження досль джуваного предмету, ми будемо виходити 1з тези, що мистецтво i техиiка мають бшьше спшьного, н1ж протилежного (що бшьш детально буде продемонстровано нижче). В цьому контекст нагадаемо i т1 два головн1 п1дходи, що юнують в розум1ння технiки i як1 ми головним чином будемо розглядати нада-л1. Мова йде про онтолопчний та шструмен-тальний тдходи до розум1ння технiки, що були сформоваш ще за чашв Античность
Як в1домо, Платон наполягав, що поет (митець) здатний творити аж шяк не завдяки майстерност^ адже кращi поети складають сво1 твори «не завдяки вмiлостi, а бувши на-тхненними й одержимими». Поет, за Платоном, здатний творити «не ратше, тж стане натхненним та нестямним i позбудеться розсудку, а поки людина володie цим даром, вона не здатна творити та вщувати» [10, с.72-74]. Тобто, творчють постае як певне просв^лення знанням, що позбавлене в1д утаттарних спрямувань розсудку i не зале-жить в1д уподобань само1 людини.
У Аристотеля ж поняття рогеъгъ означало саме розумну i цшеспрямовану, прагматичну щодо речей д1яльн1сть людини. До того ж, мислитель зазначав, що творчють, по сво1й сут1, е лише котюванням, вiдтворенням (mimeseis) вже 1снуючих зразкiв, образiв [2, с.646]. Через це Аристотель наполягав на ш-струментальному розум1нн1 творчосп, адже: «...всякий, кто творит, творит ради чего-то и творчество ^о poieton) - это не безотносительная цель, но чья-то [цель] и относительная» [1, с.174].
Отже, «техне» - це, безперечно, вид знання, проте, як видно, постае питання про джерело походження цього знання: св1т при-роди i культури чи сфера надприродного, трансцендентного?
В умовах модерно1 цившзацп той тип ра-цюнальносп, що став дом1нуючим, знахо-диться в тюному зв'язку 1з наукою, техшкою, технологiею i отримав назву «техмчног».
сутн1сть згаданого явища М. Горкгаймер пе-редае словосполученням «тструментальний розум» [5, с.26-27]. Панування даного типу рацюнальносп призвело до вщкритого запе-речення 1нших вид1в знання, зокрема i мета-ф1зики, та домiнування науково1 парадигми, сутшсть яко1 становить логiко-математичне природознавство та науково-техшчне, ш-струментальне мислення.
Сутшсть сучасного шструментального науково-технiчного мислення полягае в орiе-нтаци на речi i св1т загалом в якост1 засобiв: питання про сутн1сть та буття само1 речi вже не ставиться. под16ж iнструментальне став-лення вiдкривае бiльше можливостей саме для використання речей, оск1льки спрямова-не на виявлення функцюнальних характеристик об'екта. На мюце суттевих ознак речей висуваються т1, що шддаються калькуляци та розрахункам i сприяють 1х ефективному за-стосуванню у суспшьно-виробничш практи-ц1. Так, свгт i речi, а зрештою i людина, ста-ють абстрактними лопко-математичними символами та об'ектами, що шдлягають ста-тистичному пiдрахунку або упорядкуванню. Сприйняття под16ного п1дходу як основного загрожуе тому, що наука буде нездатна вико-нувати функци пiзнання св1ту, перетворившись на простий зашб задоволення потреб суспшьства [7].
Отже, науково-техшчна рацiональнiсть, витлумачена iнструментально, мютить в со61 смислову тенденцiю до оволодшня реальню-тю 1з подальшим 11 використанням i перетво-ренням в1дпов1дно до утилiтарних цiлей людини. Очевидно, що реальне перетворення св1ту вiдбуваеться формалiзованим розумом не прямо, а опосередковано, через систему певних засобiв. В якост1 таких засобiв саме i постае технiка. В результат поеднання науки i техшки виникае технологiя, що по суп становить симбюз знання та шструменту.
Хоча витоки технiчного св^осприйняття сягають ще антично1 культури, яка у сво1й св1тоглядн1й основ1 мала специфiчно-рацюнальш мотиви, з якими й була пов'язана орiентацiя на видиме, хоча й мшливе, буття, сьогоднiшне уявлення про техшку вельми вiдрiзняеться в1д античного. В наш час шд «техшкою» мають на увазi сукупнють штучно виготовлених людиною засобiв для досяг-
нення мети, або сукупшсть дш, що спрямо-ваш на шдкорення природи [20, с.120].
Бшьше того, сьогодш техшка в суспшьнш свщомост загалом сприймаеться як щось самодостатньо юнуюче, навколо чого не лише обертаеться буденне юнування людини, але й без чого людське юнування представля-еться неможливим. Якщо прийняти под1бн1 уявлення, то положення про первинний i ви-значальний статус технiки щодо людсько1 природи загалом може бути цшком виправ-дане. У такому випадку, теза Карла Маркса про те, що становлення людини передуем було пов'язано iз знаряддями працi, примитивною технiкою, виявиться цiлком розумною i беззаперечною.
Подiбне матерiалiстичне тлумачення лю-дини за загальним визнанням виявляеться не бiльш нiж редукцiею. Проте, сучасна система освгги е яскравим прикладом панування ш-струментального свiтогляду. Метою так звано!' «техшчно! осв^и» сьогоднi е не вихован-ня справжнього вченого, науковця, що пе-рейматиметься фундаментальними проблемами науки й техшки чи хоча б просто буде здатен до творчост в науково-техшчнш сфе-рi, а спещалюта, що буде ефективно експлуа-тувати техшчш засоби та вмiло ix обслугову-вати. Цiлi науковi пiдроздiли (факультети та кафедри) виявились поставлен на службу технологи i ïx дiяльнiсть зведена до з'ясування найбшьш ефективних та доцшь-них способiв поводження iз теxнiчними засо-бами, попри те, що саме тут мала би вщбува-тися наука в сми^ вщкриття того нового i значущого для людини, що е в свт.
Тобто, випускник теxнiчного вишу сього-днi - це людина, що знае, як влаштований певний меxанiзм i як вш працюе, як краще його використати для мети, проте навряд чи здатна вщтворити в цiлому даний мехашзм за потреби i тим бшьше не здатна ставити пи-тання про його природу, а також про причини i сили, що привели до виникнення певного техшчного пристрою. А вщтак, не задумую-чись серйозно про причини, iнженер iгноруе i серйозне запитування про наслщки викорис-тання теxнiчниx пристро!в.
Сучасна теxнiка, сприйнята як сукупшсть засобiв, сутнiсно служить процесу нескшче-ного виробництва та самовiдновлення. Сьо-
годнi людина включена в загальний процес виробництва, а тому теж знаходиться у роз-рядi того, що маеться тд рукою в наявностг Стали цiлком звичними вирази «особовий склад батареЬ>, «людськi резерви краши», «аудиторний матерiал». Викладач ушверси-тету сьогоднi втягнутий у процес поставок, у процес постачального виробництва спещал> стiв для промисловостi так, що, здаеться, без потоку студенев, що забезпечуе безпере-рвнiсть виробництва, саме виробництво зу-пиниться, а з ним вщпаде необxiднiсть у вче-ному.
Проте, цiлком очевидно, що людина по-роджуе техшку, а не теxнiка - людину. Сама ж теxнiка не е просто шструментом, як сьо-годш здебiльшого прийнято вважати.
Натомiсть, в культурi Античностi поняття téchnë хоча i передбачало активний вплив на оточуючу дшсшсть, проте мало iншi важливi аспекти. Téchnë тiсно пов'язане iз tékton («буд1вник», «тесля») i означае не лише мис-тецтво i майстершсть будiвника, а загалом майстершсть у будь-якому виробництвi, мис-тецтво вмiлого виробництва. Тобто, початко-во слово «теxнiка» зовсiм не використовува-лось для позначення конкретних iнструмен-тiв та пристро!в, первинно означаючи скор> ше процес ïx вироблення.
До того ж, термш «téchnë» первинно означав зовсiм не «мехашзм» i вживався не лише у наведеному вище сми^ майстерно-cmi, вмгння виготовляти й створювати щось, але мав i друге значення: téchnë - це знання, пов'язане iз майструванням. I хоча в наш час «техтка» i «машина» здебшьшого ототож-нюються, демонструючи поеднання техшч-ного та шструментального, однак самi поняття «техтка» та «машина» ютотно рiзняться за смислом, що в даному випадку важливо. В основi понять «машина», «мехашзм» лежить давньогрецьке слово mëchos, що мало саме вузьке значення «засобу, виверту, хитрощi» [17, с.97-98]. Якщо через téchnë майстер створюе машину, завдяки téchnë стае можли-вим машина як суще, то mëchos виявляеться тим, завдяки чому мехашзм вмшо викорис-товуеться за призначенням як зашб, як iн-струмент. Данi вщмшш за змiстом поняття демонструють, що сутшсть поняття «теxнi-ка» мютить в собi момент творчого зусилля,
певного просвгглення, трансценденцiï, а тому не може тлумачитися суто шструментально як набiр меxанiзмiв та машин. Проте, отак вузько, в суто шструментальному смисл^ тлумачиться сьогодш загалом техшка, а iншi важливi аспекти теxнiки лишаються поза увагою.
1нструментальне тлумачення теxнiки, тобто зведення феномену техшки до сукуп-ност iнструментiв, негативно оцiнював, зок-рема, Мартш Гайдеггер. Вiн наполягав саме на такому аспект téchnë як «знання», що ре-алiзуе щось як суще, виводить його iз потай-носи, приxованостi, перетворюючи щеальне на дiйсне та явне. Рашше, до того як теxнiка стала слугувати потребам виробництва, мис-литель лиш вщповщав тому, що було до ньо-го звернено [14, с.225]. В такому випадку техшка розумiеться не як сукупшсть мехашз-мiв, а як те, що мае стосунок до ютини, до трансцендентного, що тшьки завдяки цьому стосунку поим i може втшюватися як меха-нiзм чи шструмент.
Первинно теxнiчне мислення постае не як шструментальне використання ютин трансцендентного характеру, а навпаки - е таким способом ставлення до буття, коли людина привносить трансцендентнi iстини в матерiа-льний свiт i вщтак перетворюе свiт i свое власне буття у вщповщносп до ютини. 1н-струментальна складова у визначенш поняття «теxнiка» е вторинною, а на перше мюце ви-ходить саме творчий аспект. Тому очевидно, що визначення того типу рацюнальносп, що носить шструментальний характер як «тех-тчног рацiональностi» е в певнш мiрi фор-мальним узагальненням, оскшьки епiтет «те-xнiчна» в даному випадку застосований без глибокого розумшня смислу самого феномену техшки.
Важливо розумгги, що téchnë (в сми^ знання) змiстовно вiдрiзняеться вщ iншиx видiв знання - теоретичного, спрямованого на сферу iдеального (epistëmë) та суто дос-вiдного, практичного (empereia). Téchnë -таемне, трансцендентне знання, що вщкрива-еться людиш i спрямовуеться нею щодо мш-ливого буття [18, с.106, 107] i хоча своïм об'ектом мае свщ природу, проте це знання перевищуе звичайний досвiд пересiчноï лю-дини.
1нструментальне мислення, що здатне вмшо оперувати технiчними пристроями, не е трансцендуванням людсько1 свщомосп в повному смислi, бо завжди залишае людину «тут», безпосередньо «при» утилггарних прагненнях, iнтересах, при безпосередньо даних предметах. Натомють, пiд справжшм трансцендуванням, як актом переходу «за межЬ>, треба розумiти крiм всього ще й акт виходу за межi власно! iндивiдуальностi. Як було показано вище, феномен дiйсного тех-нiчного мислення якраз i е актом трансцен-денцп, хоча, з шшого боку, технiка реалiзу-еться в шструментальному вимiрi, служить виршенню практичних завдань - i в цьому полягае двоютий характер техшки [22, р. 2].
Стосунок людини до техшки не можна звести до простого шструментального пово-дження iз речами, здатностi обирати та роз-раховувати, бо в такому вузькому значенш «технiчний» iнтелект притаманний також тваринам. Сутнюною рисою людини М. Ше-лер називав здатнють до «iдеацil», тобто ося-гнення сутносп речей свiту на одному прик-ладi вiдповiдноl сфери, незалежно вiд числа здiйснюваних спостережень та висновюв [19, с.62]. Саме прикладом подiбноl «iдеацil» постае створення будь-якого техшчного пристрою, адже будь-який артефакт представляе собою втшення сутнiсного образу бажано1 речi в матерiальному. Очевидно, що технiка не може бути результатом лише спостере-ження чи кошювання.
Сутнiсть технiки тюно пов'язана iз мисте-цтвом, що об'еднуе усi форми людсько1 дiя-льностi, пов'язанi iз створенням чогось нового, штучного, що радикально вщмшно вщ природного. Сутнiсть техшки - виведення цього нового у сферу наявного зi сфери при-хованого. М. Гайдеггер наполягав на зв'язку цього процесу iз грецьким термшом «пойе-сис», а тому «техне» у нього - щось поетич-не [14, с.231] i через це ми передуем повинш мати на увазi стосунок техшки до трансцендентного.
Навггь якщо прийняти тезу про те, що вся техшка антропоморфна, тобто початково бу-ла заснована на кошюванш людського тiла та мислення, це не виключае ll трансцендентного характеру. Техшка постае продовженням людського тiла та розуму i Л. Мемфорд звер-
тае увагу на те, що навт селекцiя домашнiх рослин була вщображенням окультурювання сексуальностi людини [8, с.229]. В такому випадку, про техшку загалом можна сказати - вона е матерiалiзованим виявом людського, але це стало можливим через те, що людина ставила питання про належне, тобто про те «як мае бути», у зв'язку 1з чим корегувала свою поведшку i створювала знаряддя пращ.
Звичайно, можна ставити питання про природу техшки в контекст питання про сутшсть i природу науково1 рацiональностi загалом, оск1льки сучасний техшчний про-грес т1сно пов'язаний 1з наукою. В цьому контекстi варто зазначити, що наука, як i те-хнiка, бере св1й початок з метафiзики, яку можна розумгти як здатнiсть людини ставити питання про те, що е понад безпосередньо дане в чуттевому досв1д1. Так, наприклад, за Рене Декартом метою наукових пошуюв мае бути саме досягнення ютини у вс1й сво1й по-внот1, а не проста сукупнють малих, практи-чних 1стин, як1 даються в процес дослщжен-ня i е достатнiми для усшшно1 д1яльност1. 1стинним для Декарта е лише те, що реально юнуе i може бути схоплене розумом. Таким чином, мислячий шдивщ сво1м актом мислення н16и стверджуе й пiдтверджуе 1стину, що проявляеться вiдтепер у св1т емпiричних речей. Декарт в такий спос16 пов'язуе знання трансцендентне 1з емпiричним досвщом, прокладаючи шлях для прикладно1 науки i технiки.
Проблему переходу в1д iнтелiгiбельного до емпiричного св1ту, вщ метафiзичних м1р-кувань до сфери безпосередньо даних речей Рене Декарт виршив за допомогою геометри. При цьому, наука виступае лише в якост методу i сама шяк не е передумовою пiзнання; математичне знання в даному випадку висту-пае як вторинний прояв метафiзичного мислення. Тобто, передумови людського шзнання Декарт вбачав саме в сферi надчуттевого, у метафiзицi, i для нього це е беззаперечним [6, с.310].
Вiдтак, наука здобувае сво1 онтолог1чн1 та гносеологiчнi основи саме в метафiзицi. Нау-ково-техшчне мислення сво1м об'ектом мае наявне суще, але шяк не те, чого немае. Од-нак, саме те, що лежить за сферою сущого, чуттево даного нам, передуе сущому, яке е
об'ектом науки i технiки. Ось це «шщо» i виявляеться умовою можливост розкриття сущого як такого для людини. Вона, як юто-та, що знаходиться у певному вщношенш до сущого, сама висуваеться за межi сущого i таке висування ми називаемо «трансценден-щею». Саме тому «метафизика - это воп-рошание сверх сущего, за его пределы... » [16, с.24]. Без даного акту людина не могла б стати у вщношення до сущого чи до себе, не могла б шзнавати i витворити техшку.
Не зайвим буде нагадати, що позитивют-ська критика метафiзики в ХХ стол1тт ви-явилася обмеженою, оскшьки заперечувала 11 як науку про ютини, потой61чш емпiричному досвщу. Зазнав краху позитив1стський iдеал едино1 науки, оск1льки прагнення визначити метафiзику як знання, що позбавлене смислу всупереч емшричнш науцi, що спираеться лише на фшсащю смисл1в виявилося пробле-матичним. Запровадження принципу емшри-чно1 верифшаци поставило п1д сумшв окр1м метафiзичних принцип1в також i закони ф> зики, оск1льки вони грунтувалися на 1ндукци, а не на можливосп перевiрити 1х дiевiсть на обмеженiй к1лькост1 випадкiв. Запропонова-ний натомiсть К. Поппером принцип «фаль-сифшацл» показав, що можна лише вщмежу-вати науковi та метафiзичнi знання, проте це не позбавляе смислу ш т1, ш 1нш1 [11, с.274-275].
Важливим для розум1ння технiки i 11 при-роди е усвiдомлення того очевидного факту, що створення техшки пов'язано 1з уявленням простору i часу: в простор! стае можливим конструювання як таке, а призначення i мета артефакту завжди вкоршеш саме в часi. Таким чином, ще до того як реальний техшчний пристрш з'являеться i iдеальнi форми напов-нюються чуттевим зм1стом, технiчне бере св1й початок у трансцендентних формах простору i часу (апрiорних, за Кантом). В даному випадку йдеться про абсолютш передумови техшчного знання - метафiзичнi передумови, що не залежать в1д досв1ду, лежать поза досвщом i передують йому [9, с.75]. Приймаючи ц1 аргументи, можна стверджувати, що техш-ка мае саме метафiзичнi передумови, а не створюеться в результат досвщу чи кошю-вання заради вирiшення практичних цшей, на чому наполягають представники шструмен-
тального пiдxоду до розумшня теxнiки.
Метафiзичний характер питання про природу техшки (як виду артефакпв) простежу-еться також i в контексп дослiджень сучасноï фiзики i квантово1' меxанiки, постулати яко1' фактично стверджують iснування таких артефакпв (штучно створених людиною засо-бiв i об'ектiв дослiдження), що лежать поза межами людсько1' реальносп фiзичниx i шту-чних об'екпв, якостi яких можуть бути опи-санi в звичний функцiональний спошб через огляд можливостей ïx емшричного застосу-вання [4, с.3]. 1ншими словами, такi артефак-ти знаходяться не лише поза межами емшри-чно1' реальностi, але й доступш для пiзнання як суто теоретичш об'екти, якостi i характеристики яких часто виявляються непередба-чуваними, а тому не можуть бути використа-ними в практичнш площинi. Останне означае шщо iнше, як те, що сучасна технолопя до-лае таю свою, рашше неодмiннi, риси як практичнють i iнструменталiзм.
Доцiльнiсть ушх наведених вище розмiр-кувань щодо метафiзичниx передумов техш-ки може здатись сумшвною тим науковцям, що прагнуть бачити користь саме у вид ефе-ктивного використання ресуршв та практичного застосування знань: Як взагалi можли-вий зв 'язок проблем науки i техтки, постав-лених у такий споаб, з практикою? Вщпо-вщь стае очевидною, якщо звернути увагу, що термш «етос» позначае звичай вчиняти в певний спошб i М. Гайдеггер влучно звертав увагу на спшьнють таких ^в як «поведiнка» та «виведення» в контексп аналiзу проблем техшки. Людина сво1'м способом буття одно-часно поводить себе й проводить щось у статус сущого - чи то будуть певш вчинки, або ж якюь створеш людиною артефакти. Ство-рення теxнiчниx пристро1'в е нiчим iншим як проведення до наявного буття чогось над-емшричного, його реалiзацiя в якостi сущого, адже «...осуществимо, собственно, только то, что уже есть» [15, с.192]. Так, поняття «етос» i поняття «постав» (що його викори-стовував М. Гайдеггер для позначення сутно-сп сучасного виробництва) в певнш мiрi пос-тають синошмами, оскiльки позначають одне й те саме: спошб буття людини, спошб, яким щось являе себе як суще через посередництво людини. 1ншими словами, питання про тех-
нiку очевидно виходить за межi теxнiчного i е питанням антрополопчного характеру.
Наукова новизна
Наукова новизна статп полягае в чiткiй постановщ питання про метафiзичнi переду-мови техшки, що у втизнянш лiтературi зроблено вперше. Окрiм того, в результат дослiдження автор аргументовано доводить, що феномен техшки укоршений у надемш-ричних структурах буття i людського мис-лення, хоч i е тюно пов'язаним iз емпiричним св^ом. Окрiм вiдомоï тези про зв'язок техш-ки i мистецтва, автор наполягае на таких пе-редумовах теxнiки як здатшсть людини до трансцендування та наявнють у людському розумi апрiорниx форм часу i простору, що лежать в основi всякого конструювання. До того ж продемонстровано, що сучасна техно-лопя в контексп дослiджень квантово1' фiзи-ки виявляе новий спошб буття теxнiки (арте-фактiв), який позначаеться не лише позбав-ленням емпiричного, але й практичного, ш-струментального вимiрiв.
Висновки
У результат дослiдження було встанов-лено, що виникнення теxнiки як феномену тюно пов'язано iз надемпiричними структурами буття та людського мислення. Зроблено висновок про обмеженють суто шструмента-льного (прагматичного) тлумачення теxнiки i наголошуеться на метафiзичниx передумовах техшки та метафiзичниx аспектах ïï сучасного буття, а також важливоï ролi фiлософiï в питаннi ïx розкриття, оскiльки питання про техшку виходить за меж1 теxнiчного i перет-ворюеться на питання антрополопчного характеру.
Остання теза пов'язана iз тим, що озна-кою шструментального розумiння теxнiчного постае елiмiнацiя трансцендентного, телеоло-гiï i разом з тим онтологи iз вчення про св^ i людину, ïx перетворення на проси об'екти використання. Саме тому, адекватне розв'язання проблем техшки, пов'язаних iз питанням про шзнання дiйсностi свiту природи та свггу людини, можливе через повер-нення в науковий дискурс метафiзичниx еле-ментiв, що постають передумовами самого феномену техшки. Вщповщно, роль фшосо-
фи в справi осмислення техиiки залишаеться не просто важливою, а навiть первинною щодо самих техшчних наук, бо не задумую-чись серйозно про причини техшчних арте-фактiв та 1х стосунок до буття загалом, шже-нер ^норуе i серйозне запитування про нас-л1дки використання технiки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель [пер. с древнегреч., общ. ред. А. И. Доватура] // Аристотель. Сочинения: В 4-х томах. -Москва : Мысль, 1983. - Т. 4. - С. 53-293.
2. Аристотель. Поэтика. / Аристотель [пер. с древнегреч., общ. ред. А. И. Доватура] // Аристотель. Сочинения: В 4-х томах. - Москва : Мысль, 1983. - С. 645-680.
3. Бескаравайный, С. С. Философия техники / С. С. Бескаравайный, В. П. Капитон. - Днепропетровск : ДГФА, 2011. - 302 с.
4. Васюков, В. Л. Нанотехнологии и проблема функционального описания технических артефактов / В. Л. Васюков // Актуальные проблемы современной когнитивной науки (17.11-19.11.2013): Материалы шестой всероссийской научно-практической конференции с международным участием. - 1ваново, 2013. -С. 3
5. Горкгаймер, М. Критика шструментального розуму / М. Горкгаймер. - Кш'в : ППС-2002, 2006. - 282 с.
6. Декарт, Р. Первоначала философии / Р. Декарт [пер. с лат и франц. С. Ф. Васильева, М. А. Гарнцева, Н. Н. Сретенского и др.] / Декарт, Р. Сочинения в 2 т. - Москва : Мысль, 1989. - Т. 1. - С. 297-422.
7. Мамчур, Е. А. Философия науки и техники на ХГУ Международном Конгрессе по логике, методологии и философии науки [Електрон-ний ресурс] / Е. А. Мамчур, В. Г. Горохов // Вопросы философии -2012. - Режим доступу: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&ta sk=view&id=554&Itemid=52. - Назва з екрану. - Перевiрено: 19.12.2016.
8. Мэмфорд, Л. Техника и природа человека / Л. Мэмфорд / Новая технократическая волна на западе [отв. ред., сост. и вступ. статья П. С. Гуревича]. - Москва : Прогресс, 1986. - С. 225-239.
9. Николина, Н. В. Абсолютные предпосылки познания в философии И. Канта / Н. В. Нико-лина // Вестн. Омского ун-та. - 2014. - № 3. -С. 74-75.
10. Платон. 1он / Платон / Платон. Диалоги [пер. з давньогр. ш-т лгг-ри iM. Т. Г. Шевченка НАН Укра!ни]. - Харшв : Фолю, 2008. -С. 68-84.
11. Рьод, В. Шлях фшософи: Х1Х-ХХ столптя / В. Рьод; пер. з шм. М. Д. Култаево!, В. I. Кебула-дзе, В. М. Терлецького. - Кш'в: Дух i Лгтера, 2010. - 368 с.
12. Сартр, Жан-Поль. Бытие и ничто: Опыт феноменальной онтологии / Ж.-П. Сартр [пер. с фр., предисл., примеч. В. И. Колядко]. -Москва : Республика, 2000. - 639 с.
13. Сштько, Д. Ю. Порiвняльний аналiз онтологи сщентизму та релшйно! фшософи в ХХ столгт // Антрополопчш вимiри фшософських дослщжень. - 2012. - Вип. 1 - С. 25-29.
14. Хайдеггер, М. Вопрос о технике / М. Хайдег-гер / Время и бытие: Статьи и выступления [пер. с нем. В. В. Бибихин]. - Москва : Республика, 1993. - С. 221-238.
15. Хайдеггер, М. Письмо о гуманизме / М. Хайдеггер // Время и бытие: Статьи и выступления [пер. с нем. В. В. Бибихин]. - Москва : Республика, 1993. - С. 192-220.
16. Хайдеггер, М. Что такое метафизика? / М. Хайдеггер // Время и бытие: Статьи и выступления [пер. с нем. В. В. Бибихин]. - Москва : Республика, 1993. - С. 16-27.
17. Шадевальд, В. Понятия «природа» и «техника» у греков / В. Шадевальд / Философия техники в ФРГ [пер. с нем. и англ.; составл. и предисл. Ц. Г. Арзаканяна и В. Г. Горохова]. -Москва : Прогресс, 1989. - С. 90-103.
18. Шевцов, С. В. Метафизика и мифологика поэтического мышления (античность - современность: событийный диалог) / С. В. Шевцов. -Днепропетровск : Изд-во Днепропетр. Нац унта, 2007. - 364 с.
19. Шелер, М. Положение человека в Космосе / М. Шелер / Проблема человека в западной философии [пер., сост. и послесл. П. С. Гуревича; общ. Ред. Ю. Н. Попова]. - Москва : Прогресс, 1988 - С. 31-95.
20. Ясперс, К. Современная техника / К. Ясперс / Новая технократическая волна на западе [отв. ред., составл. и вступ. статья П. С. Гуревича]. - Москва : Прогресс, 1986. - С. 119-146.
21. Karpouzos, A. The self-criticism of science. The contemporary philosophy of science and the problem of the scientific c conciousness / A. Karpouzos. - Athens : Think. Lab., 2013. - 236 р.
22. Kroes, P. Technical artefacts: creations of mind and matter / P. Kroes. - Dordrecht; Heidelberg; New York; London : Springer, 2012. - 280 р. doi: 10.1007/978-94-007-3940-6
Д. Ю. СНИТЬКО1*
1* Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта имени академика В. Лазаряна (Днепр), эл. почта dimanche82@gmail.com; ORCID 0000-0001-7417-7958
МЕТАФИЗИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ТЕХНИКИ
Цель статьи заключается в уточнении характера связи философии как метафизики и научно-технического знания, собственно техники. Для исследования проблемы отношения научно-технического мышления и метафизики автор пытается прояснить сущность самого научно-технического мышления, проанализировать целесообразность инструментального или онтологического подходов к пониманию техники и ее метафизические основы. Методология данной работы состоит из таких интеллектуальных подходов, как феноменологический, герменевтический и сравнительный методы. Научная новизна. Новизна статьи заключается в четкой постановке вопроса о метафизических предпосылках техники, что в отечественной литературе сделано впервые. Кроме того, в результате исследования автор аргументировано доказывает, что феномен техники коренится в сверхчувственных структурах бытия и человеческого мышления, хоть и тесно связан с эмпирическим миром. Кроме известного тезиса о связи техники и искусства, автор настаивает на таких предпосылках техники как способность человека к трансцендированию и наличие в человеческом уме априорных форм времени и пространства, которые лежат в основе любого конструирования. К тому же продемонстрировано, что современная технология, в контексте исследований квантовой физики, обнаруживает новый способ бытия техники (артефактов), который характеризуется не только лишением эмпирического, но и практического, инструментального ее измерений. Вывод. В результате исследования было установлено, что возникновение техники как феномена тесно связано со сверхчувственными структурами бытия и человеческого мышления. В частности, автор акцентирует внимание на таких предпосылках техники как способность человека к трансцендированию и наличие в разуме априорных форм времени и пространства. На основании приведенных аргументов делается вывод об ограниченности сугубо инструментального (прагматического) толкования техники и делается акцент как на метафизических предпосылках техники, так и на метафизических аспектах ее современного бытия, а также важной роли философии в вопросе их раскрытия.
Ключевые слова: техника; наука; метафизика; творчество; рациональность; трансцендентное; человек
D. Y. SNITKO1*
1*Dnipropetrovsk National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan (Dnipro), e-mail dimanche82@gmail.com; ORCID 0000-0001-7417-7958
METAPHISICAL BACKGROUND OF TECHNOLOGY
Purpose of the article is to clarify the nature of the connection of philosophy of both metaphysics and science-technical knowledge, the technology itself. To study the problem of relations between scientific and technical thinking, and metaphysics the author tries to clarify the nature of the scientific and technical thinking, analyze the appropriateness of instrumental or ontological approaches for understanding technology and its metaphysical foundations. Methodology of this work consists of such intellectual approaches as the phenomenological, hermeneutic and comparative methods. Originality. The originality of the article is in the clear question about the metaphysical preconditions of technology, firstly made in the national literature. In addition, the author in a well-argued manner proves that the phenomenon of technology is based on the metaphysical structures of being and the human mind, despite the fact that technologies are closely related to the empirical world. Apart the well-known thesis on the relationship of technology and art, the author insists on such precondition technologies as the human's ability of the transcendence and the presence of aprior forms of space and time that are the basis of any design, in human's brainwork. Moreover, it is demonstrated that modern technology in the context of studies of quantum physics reveals a new way of being of vehicles (artifacts), that lost not only the empirical, but also practical, instrumental measurements. Conclusion. The study found that the formation of technology as a phenomenon is closely related to metaphysical structures of being and human brainwork. Particularly, the author focuses on the following assumptions technology as the person's ability to transcend and presence of mind of a priori forms of time and space. Based on these arguments, one can make conclusion about
the limitations of purely instrumental (pragmatic) interpretation technology and emphasize the metaphysical premises equipment and metaphysical aspects of modern technology, and the important role of philosophy in these problems. Keywords: technology; science; metaphysics; creativity; rationality; transcendent; man
REFERENCES
1. Aristotel. Nikomakhova etika. Tom 4 [Nicomachean ethics. Vol. 4.] Moscow, Mysl Publ. 1983. pp. 53-293.
2. Aristotel. Poetika. Tom 4 [Poetics.Vol. 4]. Moscow, Mysl Publ., 1983. pp. 645-680.
3. Beskaravaynyy S.S., Kapiton V.P. Filosofiya tekhniki [Philosophy of Technology]. Dnepropetrovsk, DGFA Publ.,
2011. 302 p.
4. Vasyukov V.L. Nanotekhnologii i problema funktsionalnogo opisaniya tekhnicheskikh artefaktov [Nanotechnology and the problem of functional descriptions of the technical artifacts]. Materialy shestoy vserossiyskoy nauchno-prakticheskoy konferentsii s mezhdunarodnym uchastiyem "Aktualnyye problemy sovremennoy kognitivnoy nauki" [Materials of sixth All-Russian Sci.-Practical Conf. with international participation "Actual problems of modern cognitive science"]. Ivanovo, 2013, pp. 3.
5. Horkhaimer M. Krytyka instrumentalnoho rozumu [Critics of instrumental mind]. Kyiv, PPS Publ., 2002, 2006. 282 p.
6. Dekart R. Pervonachalafilosofii. Tom 1. [Principles of philosophy. Vol. 1.]. Moscow, Mysl Publ., 1989. pp. 297-422.
7. Mamchur Ye.A., Gorokhov V.G. Filosofiya nauki i tekhniki na XIV Mezhdunarodnom Kongresse po logike, metodologii i filosofii nauki [Philosophy of science and technology at the XIV International Congress of Logic, Methodology and Philosophy of Science]. Voprosy filosofii - Problems of philosophy. Available at: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=554&Itemid=52. (Accessed 15 September 2016).
8. Memford L. Tekhnika ipriroda cheloveka [Technology and Human Nature]. Moscow, Progress Publ., 1986. pp. 225239.
9. Nikolina N.V. Absolyutnyye predposylki poznaniya v filosofii I. Kanta [Absolute backgrounds of knowledge in philosophy of Immanuel Kant]. Vestnik Omskogo universiteta - Bulletin of Omsk University, 2014, no. 3, pp. 74-75.
10. Platon. Ion. Platon. Dialohy [ Ion. Plato. Dialogues]. Kharkiv, Folio Publ., 2008. pp. 68-84.
11. Rod V. Shliakh filosofii: ХХ-ХХstolittia [Path of philosophy: Х1Х-ХХ centuries]. Kyiv, Dukh i Litera Publ., 2010. 368 p.
12. Sartr Zhan-Pol. Bytiye i nichto: Opytfenomenalnoy ontologii [Being and Nothingness: Experience of the phenomenal ontology]. Moscow, Respublika Publ., 2000. 639 p.
13. Snitko D.Yu. Porivnialnyi analiz ontolohii stsiientyzmu ta relihiinoi filosofii v XX stolitti [Comparative analysis of the ontology of scientism and religious philosophy in the ХХ century]. Antropolohichni vymiry filosofskykh doslidzhen - Anthropological measurements ofphilosophical research, 2012, issue 1, pp. 25-29.
14. Khaydegger M. Vopros o tekhnike. Vremya i bytiye: Stati i vystupleniya [The problem of technique. Time and Being: Articles and Speeches]. Moscow, Respublika Publ., 1993. pp. 221-238.
15. Khaydegger M. Pismo o gumanizme. Vremya i bytiye: Stati i vystupleniya [Letter on Humanism. Time and Being: Articles and Speeches]. Moscow, Respublika Publ., 1993. pp. 192-220.
16. Khaydegger M. Chto takoye metafizika? Vremya i bytiye: Stati i vystupleniya [What is Metaphysics. Time and Being: Articles and Speeches]. Moscow, Respublika Publ., 1993. pp. 16-27.
17. Shadevald V. Ponyatiya «priroda» i «tekhnika» u grekov. Filosofiya tekhniki v FRG [The concepts of "nature" and "technique" of the Greeks. Philosophy of technology in FRG]. Moscow. Progress Publ., 1989. pp. 90-103.
18. Shevtsov S.V. Metafizika i mifologika poeticheskogo myshleniya (antichnost - sovremennost: sobytiynyy dialog) [Metaphysics and mythologics of poetic thinking (antiquity - modernity: event conversation)]. Dnepropetrovsk, Izd-vo Dnepropetr. Nats un-ta Publ., 2007. 364 p.
19. Sheler M. Polozheniye cheloveka v Kosmose. Problema cheloveka v zapadnoy filosofii [Man's position in the Space. The problem of man in Western philosophy]. Moscow, Progress Publ., 1988. pp. 31-95.
20. Yaspers K. Sovremennaya tekhnika. Novaya tekhnokraticheskaya volna na zapade [Modern technology. New technocratic wave in the west]. Moscow, Progress Publ., 1986. pp. 119-146.
21. Karpouzos A. The self-criticism of science. The contemporary philosophy of science and the problem of the scientific conciousness. Athens, Think. Lab. Publ., 2013. 236 р.
22. Kroes P. Technical artefacts: creations of mind and matter. Dordrecht/Heidelberg/New York/London, Springer Publ.,
2012. 280 р. doi: 10.1007/978-94-007-3940-6
Стаття рекомендована до публкаци д. фл н., проф. О. С. Токовенко (Укра'та) Надшшла до редколегп: 14.02.2016 Прийнята до друку: 19.10.2016
