CC BY
36
© Н.М. Лагода
УДК 616-006.3.04-07-091.8:54 Н.М. Лагода
ЗНАЧЕННЯ ГІСТОХІМІЧНИХ МАРКЕРІВ В ДІАГНОСТИЦІ М’ЯКОТКАНИННИХ САРКОМ
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця (м. Київ)
Робота є фрагментом НДР кафедри патоморфо-логії НМУ імені О. О. Богомольця «Особливості морфологічних проявів загально патологічних процесів в сучасній спеціальній патоморфології» № держ.ре-єстрації 0010 и 002336.
Саркоми м’яких тканин представляють собою гетерогенну групу неепітеліальних пухлин, джерелом розвитку яких є позаскелетні мезенхімальні тканини організму (м’язи, фасції, фіброзна тканина, жирова тканина, судини та периферична нервова тканина). За даними ВООЗ вони складають менше 1% всіх злоякісних пухлин (у дітей біля 8 відсотків), але разом з цим їх верифікація має ряд певних діагностичних труднощів, в першу чергу, в зв’язку із суміжною локалізацією різних типів пухлин та відносно одноманітною макроскопічною будовою [3].
Так, на сьогоднішній день описано більше ніж 50 морфологічних варіантів сарком, з яких 40 відсотків найбільш часто локалізуються в нижніх кінцівках (стегна та область колінного суглоба) [1, 2].
Нажаль, дослідження гістологічних препаратів, забарвлених тільки гематоксиліном та еозином, у більшості випадків не дозволяє достовірно встановити гістогенез пухлини, тому виникає необхідність у використанні більш демонстративних методів гістологічної діагностики. У сучасній онкоморфології для верифікації пухлин даної групи, крім звичайних рутиних методик, рекомендується застосовувати електронну мікроскопію, імуногістохімічне типування, цитогенетичні та молекулярно-генетичні методи [4,5]. Але у нашій країні в практичній онкоморфології молекулярно-генетичні та цитогенетичні методи не набули широкого розповсюдження, електронна мікр^цля широко застосування у вітчизняній практичній медицині.
Як приклад вище зазначеного, можна привести результати морфологічного дослідження м’яко-тканинних пухлин двох хворих з використанням сучасних методів імуногістохімічного аналізу. В першому випадку був пацієнт чоловічої статі 42 років, а в другому - жінка 61 року. За даними анамнезу, в обох випадках пухлини були розташовані глибоко в м’яких тканинах нижньої третини стегна і клінічно проявляли себе постійним, наростаючим в динаміці болем слабкої та помірної інтенсивності, переважно давлячого характеру, без чіткої локалізації. В одному з випадків в області пухлини візуально спостерігалось незначне вип’ячування поверхні стегна. На рентгенограмах зв’язку пухлинної тканини з кісткою та колінним суглобом не виявлено.
Після оперативного видалення пухлин проведено їх комплексне морфологічне дослідження. Макроскопічно новоутворення мали вигляд моно-вузлів, 6,5х6х4,5 см та 7х5х5 см, без чітко сформованої капсули, м’яко-еластичної консистенції, на розрізі сіруватого кольору, однорідногої структури, тобто без крововиливів і видимих ділянок некрозу. При
дослідженні гістологічних препаратів зафарбованих гематоксиліном та еозином зразки обох пухлин мали ідентичну будову і складалися переважно з клітин витягнутої форми з округлими, овальними або/ та витягнутої форми ядрами, та вузьким обідком цитоплазми (веретеноподібні клітини). Клітини формували хаотично переплетені пучки. Клітинний поліморфізм не відзначався яскравою виразністю, але при цьому ядра містили нерівномірно розташований глибчастий хроматин, спостерігалися окремі фігури мітозів, в тому числі і патологічні. Середній показник мітотичної активності в першому випадку становив 5, а в другому - 7 мітозів на 10 полів зору на великому збільшенні. В обох випадках серед пухлинних клітин були помітні апоптичні тільця, в одному з них - поодинокі дрібні осередки коагуляційного некрозу у вигляді харктерного «ядерного пилу». В окремих ділянках пухлин спостерігалося ритмічне розташування ядер за типом так званих палісадоподібних структур, а також - вогнищеве проростання пухлинних клітин у сполучнотканинну капсулу.
Таким чином, на основі гістологічного дослідження препаратів,забарвленихгематоксиліномта еозином, була встановлена належність обох новоутворень до групи сарком. За гістологічною картиною пухлини, на перший погляд, найбільш відповідали будові фібросаркоми. Однак, враховуючи дані літератури, фібросаркома є надзвичайно рідкісним новоутворенням і більшість пухлин, що при рутинному дослідженні здаються фібросаркомами, після додаткового імуногістохімічного типування або електронномікроскопічного дослідження вияляються синовіомами або злоякісними пухлинами з оболонок периферичних нервів [4,5].
Тому, з метою диференційної діагностики було проведено імуногістохімічне дослідження обох досліджуваних зразків. В обох випадках встановлена позитивна реакція пухлинних клітин на віментин, що є характерним для сарком. Водночас спостерігалась помірна нерівномірного характеру позитивна реакція з маркером Сй 99, що притаманне для 2/3 випадків синовіом, але також може зустрічатися при саркомі Юінга [7]. В одному з випадків спостерігалась помірна позитивна реакція клітин на Б-100 протеїн, що свідчить на користь синовіоми або нейрофібросаркоми. В іншому випадку реакція на Б-100 протеїн була негативною, що не виключало діагнозу фібросаркоми та синовіоми. В обох випадках в пухлинних клітинах спостерігалась нерівномірна дифузна позитивна реакція на ЕМА (епітеліальний мембранний антиген) та вогнищева позититивна реакція на цитокератини 7 та 19, що свідчить на користь синовіоми та виключає діагнози фібросаркоми та нейрофібросаркоми.
Таким чином, комплексне морфологічне дослідження пухлин розташованих в м’яких тканинах нижньої тертини стегна з використанням імуногістохімічного типування дозволили в обох випадках встановити діагноз монофазної синовіоми.
Злоякісна синовіома (синовіальна саркома) рідка пухлина м’яких тканин, складає 5-8 %% м’якотканинних сарком і за частотою виникнення займає четверте місце після злоякісної фіброзної гіс-тіоцитоми, ліпосаркоми та рабдоміосаркоми. BoHa найбільш розповсюджена серед підлітків та молодих дорослих. Типовим місцем локалізації, в першу чергу, є парасуглобові ділянки кінцівок, особливо нижніх, але синовіальні саркоми описані також і в інших місцях, наприклад, нирках, серці, парафарін-геальній області, легенях, плеврі та передній черевній стінці [6, 7].
Згідно гістологічної класифікації синовіальних сарком розрізняють наступні їх види: двофазний тип, представлений епітеліальними та веретеноподібними клітинами в різних пропорціях; монофазний веретено-клітинний тип та монофазний епітеліоклітинний тип [7].
Список літератури
1. Coindre J.M. Grading of soft tissue sarcomas: review and update / J.M. Coindre // Arch Pathol Lab Med. - 2006. - P. 1448-1453.
2. Coindre J.M. Predictive value of grade for metastasis development in the main histologic types of adult soft tissue sarcomas: a study of 1240 patients from the French Federation of Cancer Centers Sarcoma Group / J.M. Coindre, P. Terrier, L. Guillou, V. Le Doussal [et al.] // Cancer. - 2001. - P. 1914-1926.
3. Fletcher C.D.M. (Eds.): World Health Organization Classification of Tumours. Pathology and Genetics of Tumours of Soft Tissue and Bone / C.D.M. Fletcher, K.K. Unni, F. Mertens. - IARC Press : Lyon. - 2002.
4. Fletcher C.D.M. Diagnostic Histopathology of Tumors. -3ird edition / C.D.M. Fletcher.- 2007.-Vol 2. - P.1883.
5. Mills S. Sternberg’s Diagnostic Surgical Pathology. 5-th edition / S. Mills, D. Carter, J.K. Greenson [et al.]. - 2010. - Vol 1. - P. 2418.
6. http://documents.irevues.inist.fr/bitstream/2042/37628/1 /02-2000-SynovSarcID5044.pdf.
7. Ji Xu. Malignant inguinal monophasic synovial sarcoma: report of a case and review of the literature / Ji Xu, Jia Wang, Long Cui, Xiangru Wu. //World J. Surg. Oncol. - 2010. - Vol 8. - P. 102.
УДК 616-006.3.04-07-091.8:54
ЗНАЧЕННЯ ГІСТОХІМІЧНИХ МАРКЕРІВ В ДІАГНОСТИЦІ М’ЯКОТКАНИННИХ САРКОМ Лагода Н.М.
Резюме. На основі проведеного імуногістохімічного дослідження 2 випадків підозрілих на фібро-саркому з використанням антитіл до виментину, CD99, S-100 протеіну, EMA (епітеліальний мембранний антиген), цитокератинам 7 и 19 діагностована монофазна синовіома, що підтверджує як достовірність, так і необхідність використання даної методики для морфологічної верифікації м’якотканинних пухлин.
Ключові слова: пухлини з м’яких тканин, синовіальна саркома, диференційна діагностика, імуногісто-хімічне дослідження, гістогенез.
УДК 616-006.3.04-07-091.8:54
ЗНАЧЕНИЕ ГИСТОХИМИЧЕСКИХ МАРКЕРОВ В ДИАГНОСТИКЕ МЯГКОТКАННЫХ САРКОМ Лагода Н.Н.
Резюме. На основании проведенного иммуногистохимического исследования 2 случаев подозрительных на фибросаркому с использованием антител к виментину, CD99, S-100 протеину, Э!^ (епителиальный мембранный антиген), цитокератинам 7 и 19 диагностирована монофазная синовиома, что подтверждает как достоверность, так и необходимость использования данной методики для морфологической верификации мягкотканных опухолей.
Ключевые слова: мягкотканные опухоли, синовиальная саркома, дифференциальная диагностика, иммунногистохимическое исследование, гистогенез.
UDC 616-006.3.04-07-091.8:54
Importence Of Histochemical Markers In The Soft Tissue Sarcoma Diagnosis Lagoda N.N.
Summary. On the basis of immune-histochemical examination of two cases suspicious of fibrosarcoma with using of the antibodies to vimentin, CD 99, S-100 protein, EMA (epithelial membrane antigen), 7 and 19 cytokera-tines, monophase synovioma was diagnosed that confirms the reliability and need to use this method for morphological verification of the soft tissue tumors.
Key words: soft tissue tumors, synovial sarcoma, differentiated diagnostic, immune-histochemical examination, histogenesis.
Стаття надійшла 7.06.2012 р.
Рецензент - проф. Гасюк А.Ї.
За результатами цитогенетичного дослідження в пухлинних клітинах синовіальної саркоми встановлені характерні хромосомні транслокації t(X;18) (p11.2;q 11.2), що виявляються у 80% майже всіх типів синовіальних сарком та мають високий потенціал до індукції злоякісного росту. B свою чергу, ці обставини впливають і на визначення тактики подальшого лікування хворих.
B останній класифікації BOOЗ пухлин м’яких тканин та кісток синовіальна саркома віднесена до злоякісних пухлин невизначеної диференціації, що не має точного нормального аналога тканини (WHO 2002).
Таким чином, отримані результати морфологічного дослідження ще раз підтвердили дані літератури, що фібросаркома повинна бути діагнозом виключення. Крім того, отримані результати показали, що імуно-гістохімічне типування із застосуванням широкої панелі антитіл є достовірним методом, який потрібно використовувати для визначення гістогенезу злоякісних пухлин з м’яких тканин.
