CC BY
21ЖУРНАЛ «АВИАЦИЯ И ВРЕМЯ» ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ЕВОЛЮЦП ЗАСТОСУВАННЯ УДАРНИХ ГЕЛ1КОПТЕР1В В 1НТЕРЕСАХ СУХОПУТНИХ В1ЙСЬК У ВОСННИХ
КОНФЛ1КТАХ
Потоцький О.О.
штатний ад'юнкт науково-органгзацтного вгддшу, Нацгональна академ1я сухопутних вшськ 1мен1 гетьмана Петра Сагайдачного (Льв1в, Украта), ORCID: 0000-0001-9954-5809
JOURNAL «AVIATION AND TIME» AS A SOURCE OF STUDYING THE EXPERIENCE OF THE EMPLOYMENT OF ATTACK HELICOPTERS IN THE INTERESTS OF THE GROUND FORCES IN
MODERN MILITARY CONFLICTS
Pototskyi O.
organic adjunct of the scientific-organizational department, Hetman Petro Sahaydachnyi National Army Academy (Lviv, Ukraine),
ORCID: 0000-0001-9954-5809
Анотащя
У студи на 0CH0Bi iсторiографiчного ан^зу змюту укра!нського науково-популярного aBiaqrnHoro журналу «Авиация и время» доведено, що часопис е своервдною енциклопедieю та трибуною обм^ по-глядiв вчених, яш вивчають досвщ використання ударних гелiкоптерiв в штересах сухопутних вiйськ у военних конфлжтах друго! половини ХХ - початку ХН1 столiття. Публшацп, кориснi для дослщження обрано! теми, умовно подшено на чотири групи: узaгaльнюючi пращ; розввдки, в яких увагу акцентовано на досвiдi застосування ударних гелiкоптерiв на пiдтримку наземних тактичних операцш у военних кон-фл1ктах сучасносл; монографп, зосередженi на розглядi юторп, конструкцп та технiчних характеристиках конкретних титв лiтaльних aпaрaтiв; публжацп хрошкально-рекламного характеру.
Abstract
Based on the historiographical analysis of the content of the Ukrainian aviation popular non-fiction magazine «Aviation and Time», the study proved that the journal is a kind of encyclopedia and a platform for exchanging views of scientists studying the experience of using attack helicopters in the interests of the ground forces in military conflicts of the second half of XX - early XXI century. Publications useful for the study of the selected topic are divided into four groups: generalizing works; reconnaissance, in which attention is focused on the experience of the employment of attack helicopters in support of ground tactical operations in modern military conflicts; monographs focusing on the history, constructions and technical characteristics of specific types of aircraft; publications of a chronic and advertising nature.
Ключовi слова: армшська aвiaцiя (АА), ударний гелшоптер, военний конфлжт.
Keywords: Army Aviation (АА), attack helicopter, military conflicts.
Постановка проблеми. Зважаючи на ди-намiчно мшливий характер бойових ситуацш су-часних военних конфлжпв, е уа щдстави вважати, що у найближчi десятирiччя дослщження ролi ударних гелiкоптерiв АА, як одних з наймобшьшших за-собiв вогневого ураження противника, залишати-меться одним iз найбшьш актуальних наукових за-вдань вшськово-юторично! науки.
При виршенш цього завдання дослщниками можуть використовуватись рiзноманiтнi групи дже-рел, в тому чи^ публiкацii у науково-популярному виданнi — видання ведомостей теоретичних та (чи) експериментальних дослвджень у галузi науки, культури i технiки, викладених у формi, зрозумшй читачам-нефахiвцям [14].
Аналiз останнiх дослвджень i публiкацiй. В Укрэдш першим i фактично единим спецiалiзова-ним науково-популярним журналом авiацiйного спрямування е на даний час «Авиация и время» («АиВ»). У вггчизнянш гсторюграфи, присвяченiй розгляду военного мистецтва, ввдсутт науковi працi, якi б комплексно дослщжували проблему визначення мiсця i ролi часопису «АиВ» у
висвггленш досвiду застосування ударних гелшо-nrepÍB АА та acneKTiB i'x еволюцшного процесу. Частково опублiкованi часописом матерiали в кон-TeKCTi участi украшсько! авiацii в Антитерористич-нiй операци (АТО) в окремих районах Донецько].' та Луганськоi областей розглядались у пращ кторика Андрiя Харука [57].
Мета статт - полягае у здiйсненнi комплексного аналiзу в Украш спецiалiзованого науково-популярного аыащйного журналу «Авиация и Время» («АиВ») задля усвiдомлення його ролi у военнш iсторiографii' та джерелознавствi проблеми вивчення досвiду використання ударних гелшо-птерiв в iнтересах сухопутних вшськ у военних конфлжтах другоi' половини ХХ - початку ХХ1 столггтя.
Виклад основного матерiалу. Часопис «АиВ» заснований в Киевi у лютому 1992 р. (першi 8 но-мерiв вийшли в перiод 1992-1994 рр. пвд назвою «АэроХобби»), перюдичшсть видання (з 1995 р.) -6 разiв на рiк. Головний редактор - Олександр Ми-колайович Ларiонов. Журнал мае постiйнi рубрики: «Монографiя», «Авiацiя в локальних конфлжтах»,
«Очима свщка», «Аероархiв», «В небi Укра!ни», «Панорама», «Портрети», «Авiасалон», «Авiаекзо-тика», «Безпека польотiв», «З листiв читачiв» та iн.
£дину спробу подати узагальнений матерiал щодо обрано! тематики на сторiнках журналу здшснено ще в 1995 рощ у пращ Юрiя Григор'ева «Исторический очерк развития боевого вертолета» [8], в якш гелжоптер окремими роздшами розгля-даеться як транспортний зааб пiхоти, засiб вогнево! шдтримки пiхоти та перспективний гелшоптер-винищувач. З-помiж iншого, автор звертае увагу на те, що у В'етнамськш вiйнi, яка стала своерiдним полисном для перевiрки концепцп аеромобшь-носп, пвдвищення мобiльностi вiйськ за допомогою гелiкоптерiв привела до необхiдностi здшснювати вогневий вплив на противника як в ходi сухопутного зггкнення, так i на маршрутi перельоту. Пре-тендуючи на серйозну аналгшку ново! концепци штурмово! авiацil, автор не уникнув проблеми де-фшщп типiв гелiкоптерiв нового класу, застосову-ючи наступнi назви: ударнi, протитанков^ гелшо-птери-штурмовики, гелiкоптери вогнево! щдтримки (ГВП), перше та друге поколшня бойо-вих гелiкоптерiв, останне з яких вiдносить водночас до першого повноцiнного бойового комплексу.
Найбiльш шформативною для дослiдження обрано! теми е рубрика «Авiацiя в локальних конфлж-тах».
Так, у четвертш [61], частково в другiй [60] та п'ятш [62] частинах циклу «Огонь над Вьетнамом» Олексш Чернишов аналiзуе зростаючу роль гелшо-птерiв в умовах ведения вiйськами бойових дш осе-редкового характеру на покритш джунглями го-ристiй або болотистш мiсцевостi, де точнiсть i своечаснiсть, властивi гелiкоптерам, iнодi мали набагато бiльше значення, н1ж багато тонн бомб, скинутих лiтаками [61].
Наступний цикл статей «Жаркое небо Афганистана» Вктора Марковського розглядае серед ш-шого радянський перший досввд бойового застосу-вання гелшоптерних пiдроздiлiв. Зокрема, в чет-вертш частинi [35], описуючи особливостi застосування штурмово! авiацi! СРСР, автор тд-креслюе ефективнiсть взаемодi! штурмовиков Су-25 з ударними гелiкоптерами Мi-24 та Мь8, як1 вико-ристовувалися як розвщувальш. В шостiй частинi «Вертолеты Ми-8» [36] зазначаеться, що в умовах нестачi Мi-24 унiверсальнi Мь8 з перших мiсяцiв вiйни використовувались для ударних дiй, напри-клад, вогнево! пiдтримки висадженого ними ж десанту. В аналiзi характеру бойових втрат звер-таеться увага на велику уразливiсть гелiкоптерiв вщ ПЗРК, якi противник почав застосовувати з 1983 року. У ввдповщь на гелжоптерах було удоскона-лено та встановлено три системи активного та па-сивного захисту, сумарна ефективнiсть яких в бойових умовах досягала 70-85 %. Процес удоскона-лення озброення i тактики застосування гелiкоптерiв Мь24 в Афганiстанi за результатами набутого досввду вiдтворенi у сьомiй [37] i восьмiй [38] частинах щкавого дослвдження В. Марковсь-кого.
Приклади масового залучення бойових гелжо-птерiв в Афгашсташ наведено Сергiем Сергiевим [51]. Автор передав бойовий дух та хвд проведення двох операцiй, проведених СРСР в Афгашсташ у 1982 рощ. Так, в операци з неофщшною назвою «Швдень» залучалось близько 60 гелiкоптерiв Мi-8, оскiльки ввд послуг Мi-24 вiдмовились через значну вiддаленiсть ввд бази. А пвд час штурму 120-ти км Панджшерсько! щiлини використовувались 84 Мь8 та 53 М1-24.
Вдало доповнюе попереднi працi рубрики на афганську тематику аиалiз втрат i пошкоджень Мь24, проведений за кожним типом збро! групою авторiв: Станiслав Артамонов, Михайло Жирохов та Олександр Котлобовський [4].
Росiйський досввд застосування ударних гелiкоптерiв у першiй росшсько-чеченськш вiйнi висвiтлено менше, що пояснюеться i висновками росiйських дописувачiв журналу Миколи Новiч-кова та Володимира Шварева [47] про обмежений характер !х використання. Автори характеризують загальний стан авiацi! Росi! та АА зокрема на шнець 1994 року як кризисний, а серед основних недолЫв видмють низький рiвень бойово! пiдготовки, неза-довiльний стан озброення та ввдсутшсть едино! си-стеми управлшня iз сухопутними вiйськами.
Ощнку дiям ударних гелiкоптерiв ВПС Росшсько! Федерацi! (РФ), що залучались феде-ральними силами для виконання бойових завдань у Чечш i Дагестаиi у тслявоенний час надае Владислав Морозов (РФ) у розвщщ «Вертолеты на спящей войне. Северный Кавказ - 2001» [45].
Олексш Заболотний у пращ «Британские вертолеты в Фолклендской войне» [18] доходить вис-новку про те, що насичетсть бойових порядив гелжоптерами i вмше !х застосування забезпечили британцям якiсну перевагу над аргентинцями, ставши важливою складовю загального успiху бри-танцiв.
Михайло Жирохов у 5-ш частинi циклу «Пылающий Индостан» [17] компашю Iндiйських сил з тдтримки миру в Шрi Ланщ розкрив як «гелжо-птерну вшну». Висвiтлюються також i успiшнi дп АА Пакистану як на територи сусiднього Аф-гаиiстаиу, так i всерединi кра!ни, наприклад, проти повстань радянських полонених.
У продовженш вищенаведено! статтi О. Котлобовський i М. Жирохов [30] звертають увагу на низьку ефектившсть в умовах низьких температур та високопр'я озброення Мi-25, замiсть яких iндiйцi в якостi ударних гелiкоптерiв стали викори-стовувати озброенi Мь17.
Позитивний, хоч i обмежений досвщ застосування гелiкоптерiв в 1ндокита! для придушення мiсцевих повстанцiв тдштовхнув фраицузiв до створення у 1955 рощ в Алжирi гелiкоптерних ча-стин, в т.ч. i в сухопутних вiйськах. Окремим блоком у третш частинi велико! статп Андрiя Богданова та Олександра Котлобовського «Адью, Алжир!» [5] розглянуто французький досвiд озброення гелiкоптерiв рiзними системами озброення, в т.ч. вперше ПТУРами.
1раклш Аладашвш (Грузiя) провiв невелике дослщження застосування грузинських Mi-24 тд час грузино-росiйського конфлiкту у серпш 2008 року [3]. А бшьш докладно бойову роботу едино! грузинсько! гелшоптерно! ескадрилИ на Mi-24 описав Сергш Франчук (Бiлорусь) у розввдщ «Боевые крыла Грузии» [56].
Стаття Вадима Нaнiнця - це штерв'ю двох лiвiйських aвiaторiв, що воювали на сторонi по-встанщв проти вiйськ Кaддaфi шд час подш «арабсько! весни» в Лiвi! у 2011 роцi [46]. Maтерiaл цiкaвий для досл1дник1в вiдобрaженням восьми епiзодiв бойового застосування гелiкоптерiв Mi-35, з яких п'ять - у склaдi змшано! групи з Mir-21 та Mir-23.
Михайло Жирохов спшьно з вiрменським военним експертом Арцруном Оганесяном дають позитивну оцiнку ефективносп бойово! аиацп Вiр-мени пвд час вiйни в Напрному Карабас на початку 1990-х рр. [15]. Вiрмени також застосовували змiшaний склад ударно! групи, але з Mi-24 та Mi-8.
1з зах1дних aвторiв варто вiдзнaчити статтю 1гора Божиновськи з Maкедонi! у переклaдi з англшсько! Оксани Трофимчук [6]. У дослвдженш створення та модернiзaцi! македонсько! aвiaцi! широко висвiтлено активне використання ударних гелiкоптерiв проти албанщв. Цiкaвим е i македон-ський вaрiaнт подготовки пiлотiв: початкова льотна подготовка на л1таках Zlin 242L, додатковий 60-го-динний курс на гелшоптерах UH-1H, 3-4 роки служби пiлотом-оперaтором на Mi-24 або пшотом-штурманом на Mi-8/17, потiм кращих ще рiк навча-ють за програмою пiдготовки комaндирiв екiпaжiв.
О. Котлобовський, досл1джуючи к1прську кризу, в другш чaстинi свое! стaттi звертае увагу на те, що греки-шпрюти зробили ставку на гелшо-птери, озбро!вшись 12 Mi-35 та 6 Gazelle [31]. Вва-жалося, що цих сил достатньо для стримування противника та нанесення йому ввдчутних страт до прибуття допомоги з rрецi!.
У сво!й черговiй розвiдцi «Мали: война под небом, раскаленным добела...» О. Котлобовський вщзначив роботу малшських та шгершських Mi-24, а також французьких гелiкоптерiв Gazelle («Газель») та Tiger («Тигр») [26; 27]. Автор стверджуе, що французи переконались в недостатнш цiнностi як бойових гелiкоптерiв недешевих Gazelle, як1 можна було збити звичайним автоматом Ка-лашшкова [27].
Перша частина розввдки О. Котлобовського «Война со Всемирным Халифатом» [25] базуеться на мaтерiaлaх 3MI, а тому описи окремих епiзодiв застосування АА кра!нами «aнтиiгiловсько! ко-aлiцi!» мають бiльше фaктогрaфiчний характер. Проте наведеш факти дають уявлення про штен-сивнiсть та ефектившсть використання ударних гелiкоптерiв проти «щшвщв» як на Близькому i Се-редньому Сходi, так i в Африщ.
Рубрика «Авiaцiя в локальних конфлжгах» була б не повною без огляду сучасно! вiйни в Сирп, перебiг подiй в якш ввдслвдковуе також iсторик Олександр Котлобовський. Дослвдник на сторiнкaх 6-ти частин циклу «Большая сирийская война»
наводить приклади бойового застосування ударних та озброених багатоцшьових гелiкоптерiв Сирй [20], Росп [23; 24], Лiвану [24], Туреччини [21; 22], 1зрашю та США [22].
Значну наукову щншсть становлять статтi роздiлу «Монографii».
Так, в 3-му чи^ часопису за 1996 piK в монографий пiд загальною назвою «Винтокрылый штурмовик Миля» метиться три piзнопланових публiкацii. Перша, В. Мiхеeва [43], зосереджена на pозглядi iстоpii конструкций унiвеpсального аpмiйського транспортно-бойового гелiкоптеpа Mi-24. Водночас автор поpiвнюe концепцп США i СРСР. Наприклад, амеpиканцi розвивали свою армшську гелiкоптеpну авiацiю шляхом pеалiзацii одночасно двох програм: багатощльового тактичного транспортного авiацiйного засобу та удоско-наленого бойового гелжоптера. Зокрема, багато-цiльовi гелiкоптеpи UH-1 Iroquois («1рокез») амери-канцi доповнили ударним гел1коптером АН-1 Cobra («Кобра»), в подальшому замiнили ix дуетом UH-60 Black Hawk («Чорний Яструб») i АН-64 Apache («Апач»). А радянський генеральний конструктор Михайло Леонтшович Miль розробив систему, що сумщала обидвi концепцп в одному апарал.
Продовженням монографй' е надзвичайно ш-формативна стаття О.Котлобовського та В. Ма-раева [29], в якш увагу акцентовано на досвiдi бойового застосування двадцятьчетвipки, яку, як зазна-чають дослiдники, вважають найбшьш воюючим iз бойових гелiкоптеpiв, оскшьки вона менше нгж 20 рошв брала участь у бiльше шж три десятки локальних вшнах i збройних iнцидентаx. Зокрема, у пращ описуються особливосп застосування Mi-24 в майже двох десятках конфлжтах, в т.ч. на теренах колишнього СРСР.
Завершуе монографш публiкацiя рекламного характеру, в якш польський автор П. Бутовск [7] презентуе пропозищю Московського веpтолiтного заводу iменi М.Л. Мшя модеpнiзувати Mi-24/25/35 поетапно до ваpiантiв Mi-35M1/2/3. Зокрема, на першому етапi передбачалося привести Mi-24Д i Mi-24B до стандарту Mi-24Bn, а на другому -озброгги гелшоптери ракетами класу «повпря-по-вiтpя».
Схожа за щншстю та глибиною анал1зу е ро-звiдка Сеpгiя Дроздова, який в дpугiй ii частиш аналiзуе «вiсiмку» в pолi ударного гелжоптера [13]. Вказуючи на програш в цiй pолi перед Mi-24, до-слiдник доходить висновку, що Mi-8 проявили себе як ефективний зааб проти незаконних збройних формувань (НЗФ).
Наступнi три пpацi iз циклу моногpафiй «мiлевськиx» гелiкоптеpiв мютять меншу к1льк1сть матеpiалу по обранш тематицi, але не через пвдхщ автоpiв, а в силу об'ективних причин, яш вони висвiтлюють.
Вадим Mixеев у пpацi «Милевская «единичка»» [44] наводить суттеве зауваження про те, що за кордоном з 1958 року розпочали озброювати Мь1, а в СРСР через ввдсутшсть у вищого коман-дування чiткого бачення необxiдностi гвинтокри-
лих машин створений до середини 1960-х рр. про-титанковий варiант МММУ з протитанковими комплексами «Фаланга» (4 ракети) та «Малютка» (6 ракет) так i не тшли в сершне виробництво.
Схож! висновки роблять i автори монографп «Вертолет c двойным гражданством» [19] про ро-зроблений в СРСР озброений вар!ант Mi-2, який не поступив на озброення, осшльки його випередив Mi-24, а в Польсьшй Народнш Республщ було ре-ал!зовано одразу дек1лька його озброених версш.
Натомiсть дослодники Юрш Пучков та Андрш Хаустов [48], придшяючи велику увагу техно-лопчним рiшенням, що були втiленi на Mi-4, тд-креслють серйозний намiр СРСР лшвщувати вiдставання кра!ни у сферi гелшоптеробудування. Експерименти по озброенню Mi-4 проводились з 1960 року, але найбшьш вдалим виявився варiант Mi-4AB, в який в СРСР було переобладнано близько 200 гелiкоптерiв. В цей перюд робились спроби передати гелшоптерш полки (60 гелшо-птерiв) танковим корпусам. Проте сухопутне ко-мандування перетворило хорошу iдею на фарс, пе-реодiвши авiаторiв у чоботи i польову форму, а та-кож зб!льшивши !м шльшсть годин стройово! подготовки.
Ще дв! розвщки монографiчного характеру торкаються б!льш сучасних тенденцш розвитку ударного гелшоптера в РФ та США.
Зокрема, росшський автор розлого! студи ««Чорна акула», «Алтатор» та шшЬ> Андрш Фомш [55] подкреслюе дом!нування росшських зразшв над аналопчними американськими, проте не дае розлогого пор!вняння, обмежуючись загальними фразами на зразок «волод!в рядом явних переваг».
В свою чергу Андрш Совенко у розвщщ-моно-графи, розмщенш, щоправда, в рубрищ «Ав!аекзо-тика», досл1джуе американський досвод створення бойового гелшоптера третього поколшня - RAH-66 Comanche [52]. Привертае увагу висновок автора щодо закриття вказано! програми, яке вш пояснюе результатом анал!зу бойового застосування i втрат гел!коптер!в в 1ращ, Афгашсташ та Чечш, де бшь-шють гел!коптер!в було збито за допомогою ПЗРК. При цьому досл1дник особливо критично ощнюе вартють проекту.
В рубрищ «Аероарх!в» велика праця Серпя Дроздова «На руинах Великого и Могучего» на сторшках аж 7-ми числ!в часопису подшмае пи-тання розподшу ав!ацшного парку тсля розпаду СРСР, почергово висвгглюючи формування ВПС нащональних збройних сил, в тому числ! гелшо-птерних шдроздшв СРСР та кра!н Балтп [9], Азербайджану, В!рмени, Груз!! [10], Туркмешстану, Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану, Казахстану [11], Молдови та Бшорусп [12].
Афганську тему доповнюють чотири статп рубрики «Очима очевидця», серед яких слад вщзна-чити дв! пращ колишнього радянського военного радника в Афгашсташ Валер!я Аблазова. Зокрема, в першш розводщ автор, анал!зуючи стан ВПС Аф-гашстану на початку вшни, висвггив шляхи виршення подготовки ек1паж1в для бойових гелжо-
nTepiB: переподготовку афганських пiлотiв в Радян-ському Союзi та вщрядження до Афганiстану ра-дянських шструкторських груп [2].
1нша розводка В. Аблазова на базi оригiналiв докуменпв 40-ï армiï ВПС СРСР узагальнюе досвод застосування пiдроздiлiв ВПС Радянсько1' Армiï в перший рiк вшни в Афгашсташ [1]. Крiм аналiзу бойових втрат та ушкоджень гелiкоптерiв, автор звертае увагу на практику сумюних дiй рiзнорiдних сил винищувальноï авiацiï, винищувально-бомбар-дувальноï та АА.
Iншi двi статгi-спогади хронiкального характеру дають можливiсть краще зануритись у вихор афгансько1' вiйни, а саме: «Страницы афганского дневника» Серг1я Мельникова [41], який вiв автор тд час свого спецвiдрядження, та «Кабульские зарисовки вертолетчика» Самвела Мелконяна зi складу 50-го окремого змшаного авiацiйного полку, опрацьованi науковцем М. Жироховим [39; 40].
Досвщ застосування гелiкоптерiв АА Сухопут-них вшськ (СВ) Збройних сил (ЗС) Украши в анти-терористичнiй операцп (АТО) висвiтлюють чотири розводки рубрики «В небi Украши».
Так, О. Котлобовський та Р. Мараев у статп «Невозможная война» [28] подкреслюють, що РФ тд час анекси пiвострова використовувала бойовО гелiкоптери АА в основному для демонстраций сили тд час захоплення вшськових об'екпв та прово-кацiй.
Значну наукову щншсть становить записане Р. Мараевим штерв'ю начальника АА Командування СВ ЗС Украши генерал-майора Валентина Шстрюги про використання АА на Донбаа [34]. Водзначено, що за вщсутносп чико1" лши фронту та активного застосування противником новпшх ПЗРК шаблонний подход до застосування армшсь-ко1' авiацiï виявився неефективним.
Ще двО невелик! статгi Р. Мараева мютять ма-терiал для аналiзу втрат украшсько1' армiйськоï авiацiï в АТО [32; 33]. Наприклад, привертають увагу дд пiлота знищеного в Краматорському аеро-порту озброеного Мь8МТ, який встиг розвернути гелiкоптер носом в поле, що запобОгло додатковим жертвам вод ракет, як вилетiли з подвюних блошв машини [32].
КрОм того, рубрика «В небО Украши» завдяки пращ М. Жирохова не оминула теми модершзаци ударних Мь24, а також озброених Мь8 та Мь2 [16]. Щоправда, автор тдсумовуе, що жоден Оз варОанлв модершзаци не вивОв застаршу техншу на рОвень, достатнш для виршення завдань в сучасних умовах.
Украшську тематику доповнюе серпневий спе-цвипуск за 2005 рж, в якому А. Совенко пропонуе читацькш увазО свш переклад i редакщю статп гол-ландського видання «The Maastricht International Aeronautic Society», написану Маршксом Сапом та Карлом Бруммером [50]. У розвщщ аналОзуються структурно змши АА Украши в перюд з 1992 по 2005 роки, а також досвщ застосування ïï в миро-творчих мю1ях. У цьому матерОалО, зокрема, згадано
про те, що зпдно мОжнародних угод кшьшсть удар-них гелжоптерОв Укра!ни обмежена 330 машинами.
СпецифОчний блок становлять публжащ! хронжального та рекламного характеру шших рубрик журналу - «АвОановини», «Панорама», «Без-пека польопв» i т.д., присвячеш тим чи шшим под1ям, що стосуються безпосередньо предмета до-слiдження. Окремi вищенаведенi статтi супровод-жуються короткими технiчними описами та крес-леннями ударних гелiкоптерiв АА.
Ще декiлька статтей рубрики «Авiасалон» мiстять матерiали аналiтичного характеру щодо пiдходiв до створення ГВП в Ггалп, Туреччинi, ПАР, Японп та КНР.
Зокрема, привертають увагу двi працi Андрiя Харука, що претендують на роль монографп про найлегший бойовий гелiкоптер «Мангустам». В пер-шому дослiдженнi автор розкривае ггалшський шлях до успiху [59], а в другш - пропонуе читаць-к1й увазi турецький варiант створення ударно-ро-зввдувального гелiкоптера [58]. Суть останнього криеться в умовах конкурсу: закупка за кордоном ашацшно! платформи (власне ггалшського «Мангуста») i встановлення на не! турецького обладнання та озброення.
Найчастiший дописувач рубрики Андрш Со-венко у розввдщ «ЮАР модернизирует Ми-24» [53] шдшмае питання законносп практики модершзацп Mi-24 за кордоном, зокрема, твденноафрикансь-кою компанiею АТЕ, яка розробила власну про-граму модершзацп Mi-24 на базi досввду, отрима-ного в ходО створення бойового гелжоптера Rooivalk, модершзацп винищувачОв Mirage F1 k-панських ВПС та штеграцп авюнжи твденноафри-канських учбово-тренувальних лггак1в Pilatus PC7 Mk.II.
В шшш пращ А. Совенко, вивчаючи розвиток авОацшно! промисловосл Японп [54], доходить вис-новку, що Япошя бачить альтернативу закупленим американським «Апачам» та зробленим по лщенцп «Кобрам» у створенш власного ударного гелжо-птера на базО створеного ними розвщувального ОН-1 «Ншзя» (Ninja).
Цжавим виявився i досввд Пвднебесно!, описаний Серпем Михайловим у пращ «Боевые вертолеты КНР» [42]. Автор показуе, на яш хитрощО, що часом зашнчувалися скандалами, йшли китайщ на шляху до створення власних бойових гелжоптерОв, в т.ч. прийнятого на озброення в 2011 рощ WZ-10.
1ншО статп рубрики «АвОасалон» мютять короткий огляд окремих м1жнародних авОацшно-космОчних салошв. Наприклад, неоднозначно з по-зицш росшсько-укра!нського конфлжту сприй-маеться проведений редакщею огляд ювшейного 10-го Московського аыасалону в 2011 рощ, особ-ливютю якого була демонстращя тематичних льот-них показОв «Антитерор» за учасп росшських Ка-52, Мь28НЕ i Mi-8 [49].
Висновки з даного дослщження i перспек-тиви подальших розвщок у даному напрямку. Щдбиваючи подсумки, вщзначимо, що у публжащях часопису вщображеш погляди вчених, авторитетних цившьних та вшськових аыацшних
спецiалiстiв, представникiв дiлових кiл та держав-них дiячiв на розвиток та застосування ударних гелiкоптерiв АА. Зокрема, юторичш аспекти, су-часний стан та аналггичш матерiали про ГВП висвгглеш на сторiнках майже 60 праць 40 авторiв з 10 кра!н.
Незважаючи на ввдмшшсть у пiдходах до оцiнки застосування ударних гелiкоптерiв у военних конфлжтах, публжацп журналу мiстять ве-лику кiлькiсть фактичного матерiалу про рОзно-манiтнi аспекти означено! тематики. Окремi роботи збагаченi безцiнним досвОдом ветерашв-шлопв та унiкальними iлюстрацiями.
Структурний формат журналу дуже зручний як для читача-нефахiвця, так О для науковця. Його рубрики дозволяють видшити чотири групи публiкацiй, корисних для дослОдження обрано! теми:
рубрика «Авiацiя в локальних конфлiктах» метить щнш публжащ! для вивчення та узагаль-нення досвщу бойового застосування армiйсько! ашаци у В'етнамi, Афганiстанi, Аргентинi, 1ндп, Пакистанi, Македонii, АнголО, ЮпрО, Алжира Грузи, Чечш, МалО, Напрному Карабаа, Сири, на Кавказ^ ЗакавказзО та Донбаа Укра!ни;
рубрика «Монографи» щнна сталями, присвя-ченими Осторп конкретних титв бойових гелжо-птерОв АА, передуам тих, як1 перебувають на озброенш АА СВ ЗСУ - Мь24 та Мь8;
едина узагальнююча праця щодо обрано! тематики, а саме: «Исторический очерк развития боевого вертолета» ЮрОя Григор'ева [8];
публжацп шших рубрик, що носять хронжально-рекламний характер, додатково шдтверджують, що редакщя «АиВ» намагаеться оперативно вОдстежувати розвиток подш та участь у них авОаци.
Отже, журнал «АиВ» е щнним джерелом вивчення досвОду використання ударних гелжоптерОв в штересах сухопутних вшськ у военних конфлжтах друго! половини ХХ - початку ХХ1 столптя. У вшськово-юторичних дослщженнях згадаш у статп публжацп можна використати як для вщтворення хронжи подш, встановлення конкретних етзодОв застосування ударних гелжоптерОв, так О для бшьш глибокого аналОзу загальних тенденцш використання АА.
Таким чином, мониторинг публжащй у нау-ково-популярнш перюдищ, присвячених проблемам застосування ударних гелжоптерОв АА у военних конфлжтах, е, на думку автора, важливим завданням, яке дозволить доповнити ОсторюграфОчну базу дослщжень з вказано! проблематики. Очевидно, перспективою подальших нау-кових розвщок вважаемо розширення кола цього мониторингу за рахунок залучення заруб1жних ча-сопиав авОацшного спрямування.
Список лiтератури
1. Аблазов В. Афганистан. ВВС Советской Армии в первый год войны // Авиация и Время. 1997. № 5 (25). С. 34-37.
2. Аблазов В. Между революцией и войной (Воспоминания советского военного советника об авиации Афганистана 1978-79 гг.) // Авиация и Время. 1996. № 3 (17). С. 25-30.
3. Аладашвили И. Потери ВВС Грузии были минимальными // Авиация и Время. 2008. № 6 (103). С. 18-19.
4. Артамонов С., Жирохов М., Котлобовский А. «Шайтан-арба» по огнем. Потери и повреждения Ми-24 в Афганистане // Авиация и Время. 2006. № 5 (88). С. 40-44.
5. Богданов А., Котлобовский А. Адью, Алжир! // Авиация и Время. 2008. № 5 (102). С. 40-44.
6. Божиновськи И., ВВС Македонии / пер. с англ. О. Трофимчук // Авиация и Время. 2006. № 4 (87). С. 29-34.
7. Бутовски П. Продолжение следует... // Авиация и Время. 1996. № 3 (17). С. 16-17.
8. Григорьев Ю. Исторический очерк развития боевого вертолета // Авиация и Время. 1995. № 2 (10). С. 25-31.
9. Дроздов С. На руинах Великого и Могучего // Авиация и Время. 2011. № 6 (124). С. 17-20.
10. Дроздов С. На руинах Великого и Могучего // Авиация и Время. 2012. № 1 (125). С. 22-23, 37-41.
11. Дроздов С. На руинах Великого и Могучего // Авиация и Время. 2012. № 3 (127). С. 22-23, 36-39.
12. Дроздов С. На руинах Великого и Могучего // Авиация и Время. 2012. № 4 (128). С. 26-27, 49-51.
13. Дроздов С. Нестареющая «восьмерка». Часть 2 // Авиация и Время. 2015. № 6 (150). С. 4-21, 24-28.
14. ДСТУ 3017-95. Видання. Основш види. Термши та визначення. — Чинний вщ 01.01.1996. — Ки!в: Держстандарт Укра!ни, 1995. — 34 с.
15. Жирохов М., Оганесян А. Боевая авиация Армении в ходе войны в Карабахе // Авиация и Время. 2014. № 1 (139). С. 43-45.
16. Жирохов М. Надежда на модернизацию. Проблемы военной авиации Украины // Авиация и Время. 2019. № 5 (173). С. 22-23, 30-31.
17. Жирохов М. Пылающий Индостан. Часть V. Войны мирного времени // Авиация и Время. 2005. № 4 (80). С. 40-45.
18. Заболотный А. Британские вертолеты в Фолклендской войне // Авиация и Время. 1999. № 4 (36). С. 36-41.
19. Комиссаров Д., Котлобовский А., Русецкий М., Хаустов А. Вертолет с двойным гражданством // Авиация и Время. 2004. № 6 (75). С. 4-25.
20. Котлобовский А. Большая сирийская война // Авиация и Время. 2017. № 6 (162). С. 33-39.
21. Котлобовский А. Большая сирийская война // Авиация и Время. 2018. № 1 (163). С. 32-33.
22. Котлобовский А. Большая сирийская война // Авиация и Время. 2018. № 2 (164). С. 35-39.
23. Котлобовский А., Сейдов И. Большая сирийская война // Авиация и Время. 2018. № 3 (165). С. 22-24.
24. Котлобовский А. Большая сирийская война // Авиация и Время. 2018. № 5 (167). С. 30-34.
25. Котлобовский А. Война со Всемирным Халифатом // Авиация и Время. 2015. № 2 (146). С. 48-53.
26. Котлобовский А. Мали: война под небом, раскаленным добела. // Авиация и Время. 2013. №
1 (132). С. 25-27.
27. Котлобовский А. Мали: война под небом, раскаленным добела. // Авиация и Время. 2013. №
2 (133). С. 50-53.
28. Котлобовский А., Мараев Р. Невозможная война // Авиация и Время. 2014. № 2 (140). С. 1, 22-23.
29. Котлобовский А., Мараев Р. Под сенью знамен боевых // Авиация и Время. 1996. № 3 (17). С. 8-16.
30. Котлобовский А., Жирохов М. Пылающий Индостан. Часть V. Войны мирного времени // Авиация и Время. 2005. № 5 (81). С. 17-21.
31. Котлобовский А. Эхо старой вражды // Авиация и Время. 2008. № 2 (98). С. 25-27.
32. Мараев Р., Подушкин Д., Нискоромных В. Война и мир Краматорского аэропорта // Авиация и Время. 2014. № 4 (142). С. 21-23.
33. Мараев Р. Потери армейской авиации в ходе АТО // Авиация и Время. 2014. № 5 (143). С. 31.
34. Мараев Р., Пистрюга В. Украинская армейская авиация на Донбассе // Авиация и Время. 2014. № 5 (143). С. 28-30.
35. Марковский В. Жаркое небо Афганистана. Часть IV. Штурмовики Су-25 // Авиация и Время.
1995. № 4 (12). С. 29-35.
36. Марковский В. Жаркое небо Афганистана. Часть VI. Вертолеты Ми-8 // Авиация и Время.
1996. № 1 (15). С. 15-31.
37. Марковский В. Жаркое небо Афганистана. Часть VII. Вертолеты Ми-24 // Авиация и Время. 1996. № 4 (18). С. 14-21.
38. Марковский В. Жаркое небо Афганистана. Часть VIII. Вертолеты Ми-24 // Авиация и Время. 1996. № 5 (19). С. 25-29.
39. Мелконян С., Жирохов М. Кабульские зарисовки вертолетчика // Авиация и Время. 2007. №
3 (92). С. 40-44.
40. Мелконян С., Жирохов М. Кабульские зарисовки вертолетчика // Авиация и Время. 2007. №
4 (94). С. 30-34.
41. Мельников С. Страницы афганского дневника // Авиация и Время. 1999. № 3 (35). С. 28-32.
42. Михайлов С. Боевые вертолеты КНР // Авиация и Время. 2013. № 5 (137). С. 25-33.
43. Михеев В. История создания и развития универсального армейского транспортно-боевого вертолета Ми-24 // Авиация и Время. 1996. № 3 (17). С. 2-7.
44. Михеев В. Милевская «единичка» // Авиация и Время. 1998. № 4 (30). С. 4-10.
45. Морозов В. Вертолеты на спящей войне. Северный Кавказ 2001 // Авиация и Время. 2011. №
5 (123). С. 42-46.
46. Нанинец В. Авиация ливийских повстанцев в гражданской войне // Авиация и Время. 2012. № 3 (127). С. 25-28.
47. Новичков Н., Шварев В. Российская авиация в чеченской войне // Авиация и Время. 1995. № 5 (13). С. 36-40.
48. Пучков Ю., Хаустов А. Ми-4 достигает цели // Авиация и Время. 1995. № 3 (11). С. 2-13.
49. Редакция «АиВ». МАКС. Всегда премьера // Авиация и Время. 2011. № 3 (120). С. 22-23.
50. Сап М., Бруммер К. Армейская авиация Украины / пер. с англ. и ред. А. Совенко // Авиация и Время. 2005. № 79 (спецвыпуск). С. 18-23.
51. Сергеев С. Звезды гаснут не только на рассвете // Авиация и Время. 2004. № 4 (72). С. 38-41.
52. Совенко А. Воздушный воин из племени Команчей // Авиация и Время. 2007. № 6 (96). С. 34-37.
53. Совенко А. ЮАР модернизирует Ми 24 // Авиация и Время. 2002. № 6 (61). С. 22.
54. Совенко А. Япония претендует на большее // Авиация и Время. 2008. № 1 (97). С. 22-23, 43-44.
55. Фомш А. «Черная акула», «Аллигатор» и другие // Авиация и Время. 2005. № 2 (77). С. 4-21.
56. Франчук С. Боевые крыла Грузии // Авиация и Время. 2013. № 5 (137). С. 42-46.
57. Харук А. Висвилення у спецiалiзованiй перюдищ учасп укра!нсько! аиацп в антитерори-стичнш операци: спроба iсторiографiчного аналiзу // Вшськово-науковий вюник. 2016. № 25. С. 255-265.
58. Харук А. «Мангуст» по-турецки: боевой вертолет Т129 АТАК // Авиация и Время. 2016. № 6 (156). С. 28-33.
59. Харук А. Противотанковый «Мангуст»: вертолет А129 // Авиация и Время. 2016. № 5 (155). С. 33-40.
60. Чернышов А. Огонь над Вьетнамом. Часть II // АэроХобби. 1994. № 1 (5). С. 35-39.
61. Чернышов А. Огонь над Вьетнамом. Часть
IV // АэроХобби. 1994. № 3 (7). С. 38-42.
62. Чернышов А. Огонь над Вьетнамом. Часть
V // АэроХобби. 1994. № 4 (8). С. 25-29.
