CC BY
16Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1. С. 3-7.
РАЗДЕЛ 1. СОЦИАЛЬНАЯ КОММУНИКАЦИЯ И СТРАТЕГИИ ЕЕ РАЗВИТИЯ
УДК 821.161.2 : 654.19
Жанровi особливост радюпублщистики 1.В. Качуровського
Антонова О. В.
Луганський нацональний yHieepcumem 'мен Тараса Шевченка,
м. Луганськ, УкраУна
Стаття присвячена визначенню жанрових особливостей padionepeda4 I. Качуровського, анал1зу реал1зацИ авторсько'1 прагматики засобами даного жанру, впливу iндивiдуально-авторських особливостей публщиста на жанрову форму передачi.
Ключовi слова: жанровi особливостi, радюпублщистика, радiобесiда, авторська прагматика.
Радю як канал масово! комушкаци вщзначаеться великими можливостями для формування суспшьно! думки, потужним сугестивним потенщалом, ращус дп яко-го охоплюе широк сощальш кола слухачiв. Прюритет аудiовiзуальних засобiв масово! шформаци, зокрема радiо, у соцiумi вiдзначав бiлоруський журналiстикознавець А. Белько, стверджуючи, що „поняття «четверто! влади» можна потрактувати як вла-ду ЗМ1, особливо аудiовiзуальних (видшення наше - О.А.), над темами, проблемами суспшьних обговорень i повiдомлень, а в тривалiй перспективi - над тим, що сприй-маеться в суспiльствi як найважливше, i над розвитком тенденцш" [1, с. 2-3].
Однак iсторiя втизняно! радiожурналiстики ще далеко не повшстю дослiджена. Особливо це стосуеться журналютсько! дiяльностi укра!нцiв в емiграцi!, попри те, що публщистична творчiсть митщв поза межами Укра!ни становить яскраву сторш-ку в iсторi! розвитку вггчизняно! журналiстики. Одним i3 таких майс^в слова, що працювали у цариш радiопублiцистики за кордоном, був 1гор Васильович Качуров-ський, чи! натхненнi виступи стали "смертельно небезпечними для радянського режиму виплесками вшьного слова, яю нацiонально свщома укра!нська iнтелiгенцiя слухала крiзь шумовi перешкоди" [2, с. 9]. Цикл його радюбесщ, що виходили в ефiр протягом 20 рокiв на Радю "Свобода", потребуе грунтовного дослщження як вагомий внесок в юторда укра!нсько! радiожурналiстики. Актуальтсть порушених проблем у радюпередачах I. Качуровського вбачаемо в !х вагомому державотворчому потен-цiалi та iдеологiчно-консолiдацiйному значеннi. Звертаючись в рамках передачi до надбань укра!нсько! культури в контекстi свггово!, публiцист витворюе гармонiйний, високодуховний та культуроцентричний концепт укра!нсько! нацiонально! ще!.
Метою розвiдки е окреслення жанрових особливостей радюпублщистики I. Качуровського, визначення особливостей взаемоди з аудиторiею в межах обраного жанру. Предметом, отже, виступають жанровi особливостi радiопублiцистики
митця, а об'ектом — цикл радюбесщ, що виходили в ефiр радюстанци "Свобода", опублшоваш у збiрцi "150 вiкон у свгг".
Не викликае сумнiвiв те, що вдало дiбрана жанрова форма радювиступу мае важ-ливе значення для усшшно! комушкаци, бо жанр - „своерщний «шструмент», за до-помогою якого автор створюе й оформлюе свiй виступ в ефiрi за законами публщис-тично! творчосп. Жанр - це «мюток», за допомогою якого журналiст вступае в мовне спшкування з невидимим слухачем i спiлкуеться з ним з певною метою, втiленою у творГ' [6, с. 12]. Тому питання жанрово! природи авторсько! радiопередачi I. Качу-ровського потребуе особливо! уваги.
Традицшна класифiкацiя жанрiв радiожурналiстики (радюпублщистики), яку тд-тримують В. Лизанчук [3], В. Смирнов [6], колектив авторiв пiдручника „Радюжур-налiстика" [5], на основi способiв вiдображення дшсност подiляе радiожанри на три групи: шформацшш, аналiтичнi, художньо-публiцистичнi. Згiдно з щею класифшащ-ею жанрову приналежшсть радiопередач I. Качуровського визначено як радюбесгду. Упорядниця масиву радiопублiцистики митця О. Бросалша оперуе також термшом скрипт [2, с. 9], що трактуе як синонiм жанру радюбесщи. Погоджуемось iз нею у цьому, однак варто усвщомлювати i той факт, що подш журналiстських творiв на жанри i жанровi групи досить умовний, оскшьки система жанрiв е динамiчною та залежною вщ особистiсних характеристик автора, а радiопередачi в межах циклу зна-чною мiрою варiюють за формою та змютом.
Пiдставами для такого визначення жанрово! форми радiопублiцистики I. Качуровського слугують основнi формотворчi ознаки радiобесiди, зокрема фаховий аналiз шфор-мацi!, розмовно-невимушений характер викладу матерiалу, вiльна композицiя, освггньо-дидактичне спрямування, яю знайшли виразне втiлення у радюпередачах циклу.
Жанр радiобесiди е оргашчним для радiомовлення з огляду на його генетично закладену дiалогiчнiсть, зосередженiсть на слухачах як сшврозмовниках. В. Лизанчук зазначав: „Слово, що звучить, тдпорядковуеться законам усного мовлення" [4, с. 109], тому радювиступ наближаеться за структурою, лопчною побудовою й ху-дожнiми засобами до усно! бесiди. „Спшкування зi слухачем засобами радiослова, - за влучним виразом Д. Шаповала, - е своерщною моделлю знаходження щкавого спiврозмовника кожним iз нас" [7, с. 392], а, значить, заддае т ж органи вiдчуттiв, що й при усному спшкуванш, використовуе т ж механiзми впливу, будуеться за тими ж композицiйними принципами. Тому оригшальш за композицiйною побудовою, емо-цiйно-невимушенi за тоном та суб'ективно-оцшш за характером викладу матерiалу радiобесiди I. Качуровського приваблюють слухачiв зримим, чiтким образом автора, що не ховаеться за маскою безапеляцшних суджень чи загальних мiркувань.
Генетична спорiдненiсть радiобесiди з усною розмовою шдпорядковуе !! тим же законам, що й усне мовлення, впливае на композицшну побудову передача Вшьний iмпровiзацiйний характер живого спiлкування породжуе властиву радiобесiдам I. Качуровського полтематичшсть, а розгортання !! сюжету узалежнюе вiд асоцiативного ходу авторських думок, внутршшх мiркувань. Як зазначав О. Шерель, такий процес "можна назвати паралельним мисленням, спiвпереживанням, коли слухач одночасно з виступаючим бшя мiкрофона опиняеться перед проблемою й разом з ним на основi !м обом вiдомих фактiв приходить до певних висновкiв ... Багаторiчний досвiд радi-ожурналiстики свiдчить про те, що подiбний процес паралельного мислення частiше за все виникае в слухача тсдо, коли автор бесщи говорить без попередньо написаного тексту, тобто виступае з iмпровiзованою мовою" [5, с. 138]. Таким прикладом е радю-передача, присвячена творчш спадщинi М. Рильського, зокрема, його поетичним перекладам. Вона мае декшька вiдносно автономних смислових центрiв, навколо яких й обертаеться розмова: еволющя вiтчизняно! поетично! школи, недослiдженiсть пе-рекладацько! спадщини Рильського, таемнищ творчо! лабораторi! поета-перекладача
Жанровi особливостi радiопублiцистики 1.В. Качуровського
[2, с. 12-14]. Публщист у сво!й радiобесiдi наче розмотуе клубок власних вражень вiд життя, переходячи вщ однiе! думки, одного образу-спогаду до шших, пов'язаних з попереднiми лопчно-асощативним зв'язком. Виразно простежуеться й особиста за-цiкавленiсть I. Качуровського предметом розмови, вш звертаеться до власного пере-кладацького досвiду, щоб зазирнути у творчу лабораторiю М. Рильського та розкрити !! особливостi для слухачiв, екстраполюе сво! практичнi навички на творчють героя передачi. Така композицшна побудова з переходами вщ одного об'екта розмови до шшого дозволяе публiцистовi донести до слухачiв бiльший об'ем iнформацi!, охопи-ти ширше коло проблем та завдяки ,^ркувальнш" манерi оповiдi викликати в них вщчуття причетностi до обговорення.
Однак, iмовiрно через брак часу, короткий хронометраж передачi митцевi часто доводиться пунктирно окреслювати т чи iншi гранi предмету розмови. Однак ця непо-внота висв^лення перебирае на себе функцiю реалiзацi! авторсько! прагматики. Урив-частiсть композици, фрагментарнiсть висвiтлення окремих аспектiв творчосп сво!х геро!в, певною мiрою недосказашсть викликають асоцiацi! з акордами струн, що !х зачепив у ходi розмови зi слухачами I. Качуровський. Останнiм переможним акордом звучить на завершення майже кожно! радiобесiди поетичний уривок, що, на думку I. Качуровського, е найтиповшим чи найзнаковшим для творчостi героя передачi, що стало вже вiзитiвкою радiобесiд митця. Добiр заключних поетичних рядкiв е невипад-ковим, бо вiрш наприкшщ радiобесiди завжди суголосний думцi публщиста, вiн пщсу-мовуе сказане, перебирае на себе найвищу напругу сугестивного потенщалу розмови, лишае у свщомосп слухачiв емоцiйний шлейф по завершенню радiобесiди. Ц шфор-мацiйнi акорди то дисонують мiж собою, то зливаються у мелодiю, змушуючи слухачiв самостiйно додумувати, дошукуватись iнформацi!, на яку публщист натякнув у передача Розповiвши про найсуттевiше або про найщкавше, заiнтригувавши аудиторiю на-черковим окресленням ще невiдомого, вш сприяе розвитковi пiзнавально! дiяльностi слухачiв, прилученню !х до скарбницi укра!нсько! й свiтово! лiтератури.
Жанровi радюбесщи властиве просвiтницьке спрямування, вона несе в собi освгг-нiй потенщал, обов'язково грунтуеться на думцi фахiвця. За словами В. Смирнова, „функщя бесiди - повiдомити новi знання слухачам у формi глибокого, системного викладу певно! теми. Тема бесщи завжди актуальна, спiвзвучна часу, а нерщко й викликана оперативним приводом" [6, с. 146]. Бесщи !горя Качуровського завжди грунтувалися на оперуванш цiкавим, актуальним (новим, нелприлюдненим досi або спецiально приуроченим до важливо! дати) фактичним матерiалом про життя i твор-чiсть укра!нських та закордонних майстрiв слова, що у поеднанш з авторитетним авторським аналiзом несуть потужний освiтнiй потенщал, дають змогу аудитора д> знатись нове та переосмислити вже вщоме. Так, у радюбес^щ, що вийшла в ефiр 10 квiтня 1983 року I. Качуровський звертаеться до постап видатного лггератора Васи-ля Мисика. Вщчуваючи професiйну спорiдненiсть з героем, автор створюе щкавий, емоцшний, навiть лiричний портрет поета. Однак у центрi уваги Качуровського не тшьки й не стiльки професшна дiяльнiсть Мисика — орiентуючись на широке коло слухачiв, вiн прагне защкавити аудиторiю героем насамперед як людиною, показа-ти його житевий шлях, погляди й переконання як представника свого поколшня. На початку бесщи публiцист вдаеться до штригуючого зачину: "Сiм грецьких мiст, як вщомо, сперечалися, котре з них Гомерова батьювщина. На Днiпропетровщинi в нас е п'ять Новопавлiвок, але в котрш iз них народився Василь Олександрович Мисик, про це нам важко довiдатися... " [2, с. 21]. Проведення iсторично! паралелi з Гомером не тiльки дозволило I. Качуровському наголосити на творчш обдарованосп героя, а й стало для радюбесщи сюжетотворчим.
Оповщаючи про життевий i творчий шлях В. Мисика, автор вдаеться до широких, дшсно гомерiвських узагальнень, щоб через призму бюграфп поета, у творенш
яко! bíh "змушений користатися ... трьома джерелами: «оповщають», «кажуть» та «були чутки»" [2, с. 21], показати долю цшого поколшня укра!нських митцiв, що стали жертвами режиму. Вкраплення уривюв Í3 вiршiв В. Мисика додають оповщ лiричностi, iлюструють твердження Качуровського та шби збирають в едине цше моза!ку з iсторичних та бiографiчних фактiв, елементiв лiтературознавчого анаiзу, спогавдв очевидцiв, а також запрошують слухачiв познайомитися з творчiстю поета детальшше уже самостiйно. З цiею метою I. Качуровський свщомо дiбрав найтипов> шi, ключовi для розумiння творчосп поета лiричнi рядки, супроводивши !х мшмаль-ним тлумаченням.
Однак, поряд iз бесiдами, що розрахованi на широке коло слухачiв та покликаш ознайомити аудиторiю з видатними майстрами слова, I. Качуровський створюе ра-дiобесiди, що становлять iнтерес насамперед для науковщв, фахiвщв-лiтературоз-навцiв. Розмежування аудитора виявляеться i в тематищ радiовиступу, i в глибинi осмислення лiтературних явищ, i навiть у термшологи, вживанiй митцем. Якщо у бесщах, потенцiйною аудиторiею яких автор вбачав перешчних слухачiв, вiн, як правило, уникае оперування термшами (як у вищезгаданiй передачi про В. Мисика), то в окремих випадках вш свiдомо вдаеться до використання складних дефiнiцiй, широко! термшолопчно! бази. Так, у передачi вщ 11 грудня 1974 року, присвяченш рiчницi смертi Iнокентiя Аненського, I. Качуровський дещо iронiчно зазначив: "Я не люблю зловживати технiчними термшами з дшянки поетики, але поява книжки Ва-силя Микитася «Проти фальсифiкацi! спадщини Лесi Укра!нки», де автор придшяе кiлька сторiнок мо!й особi, переконала мене, що мо! бесiди слухають ученi лтерату-рознавщ. Тому, спецiяльно для них, зазначу, що в галузi ейдологп лiрика Iнокентiя Аненського являе зразок шфштезимально! функци образу" [2, с. 65]. Або у бесад з приводу роковин смерн М. Гоголя митець говорить: "У «Мертвих душах» з-тд мiстично! назви визирае еспанський шахрайський роман, по-еспанському novela picaresca... Бiвалентнiсть творiв Гоголя, який за реалютичною - нiбито - оболонкою ховае мiстичну суть сво!х творiв, - також належить до художшх особливостей стилю барокко. Ця бiвалентнiсть викликае двi взаемозаперечливi оцiнки творчосп Гоголя" [2, с. 57]. Насичешсть тексту термiнологiчними словосполученнями робить його, iмовiрно, важким для розумiння перешчно! людини, але дозволяе авторовi виокре-мити групу зацiкавлених лiтературою слухачiв, якi вже мають певний багаж знань та обiзнанi з основами лтературознавчо! науки, сконцентруватися на !хшх потребах i зацiкавленнях, здiйснюючи для них грунтовний фаховий аналiз текснв тощо. По-стiйне коло защкавлених прихильникiв стало запорукою стабiльного виходу в ефiр "Свободи" радiобесiд 1горя Качуровського.
Однак варто вiдзначити, що митець не проводить рiзко! межi мiж творами для елiтарно!, вузько! аудитора знавцiв та бiльш простими бесiдами для широкого загалу. Вш намагаеться поступово "пiдтягати" пересiчних слухачiв до рiвня знавцiв, у до-ступнiй формi пояснюючи базовi поняття лiтературознавства, що е ще одним виявом освiтнього спрямування радiобесiд, оргашчно притаманного творам цього жанру. У якосп прикладу звернемося до радюбесщи I. Качуровського вiд 28 квггня 1987 р., присвячено! перекладам А. Содомори. Публщист розповiдае: "Щодо «Метаморфоз» у перекладi Содомори, то слщ зазначити, що там на читача дiе не лише "вiчний" ритм гексаметра, а також i його фошчна структура, себто певний добiр емоцшно за-барвлених звукiв... Накопиченням звукiв "з", "ж", "р" перекладач досягае того, що ми шбичуемо брязкiт тiе! збро! i шби бачимо, як багряше вона вщ пролито! кровi" [2, с. 51]. У такий спошб I. Качуровському вдаеться поеднати шформацшну насиченiсть тексту з його доступшстю, зрозумiлiстю, наочно пояснити слухачам, яю не мають грунтовних знань з поетики, яку роль вщграе алiтератцiя у перекладах А. Содомори, пояснити авторську концепщю поетичного перекладу митця. Ненав'язливiсть тлума-
Жанровi особливост радiопублiцистики 1.В. Качуровського
чень, умiння дiбрати влучнi приклади для шюстрацп теоретичних положень й ште-грувати 1х у просту, зрозумшу форму викладу робить бесiди I. Качуровського B3ip^M якiсного освiтнього радюпродукту.
Висновки. Радiобесiди I. Качуровського вiдрiзняються нацiокультурним спряму-ванням, оригiнальнiстю, виразним оригiнально-авторським характером, варiатив-нiстю композицшно! побудови, вiльною есе1стичною манерою викладу матерiалу. 1х просвiтницьке спрямування, орiентащя на рiзнi соцiальнi групи слухачiв, звернення до актуальних тем дають змогу з упевненiстю говорити про неперешчний внесок митця у розвиток украшсько! радiожурналiстики поза теренами держави. Оригшаль-на композицiя, творча iндивiдуалiзацiя класично! жанрово! форми радiобесiди зро-били передачi I. Качуровського вшзнаваними та популярними, сприяли успiшностi реалiзацil авторсько! прагматики.
Список лiтератури
1. Белько А. А. Общественно-политическая проблематика телевидения и радиовещания. Учебно-методический комплекс [Текст] / А. А. Белько. - Минск : изд-во БГУ, 2003. - 45 с.
2. Качуровський I. 150 вшон у свгг: З бесщ, трансльованих по Радю "Свобода" [Текст] / I. Качуровський. - К. : Вид. Дiм "Киево-Могилянська академiя", 2008. - 462 с.
3. Лизанчук В. В. Основи радюжурналютики : Пщручник [Текст] / В. В. Лизан-чук. - К. : Знання, 2006. - 628 с.
4. Лизанчук В. В. Основш засади функщонування сучасного державного радю-мовлення [Текст] / В. В. Лизанчук // Телевiзiйна й радiожурналiстика (Iсторiя, теорiя, практика i погляд у майбутне). - Збiрник наук. праць. - Вип. 2. - Львiв : Вид-во Львiв-ського ун-ту, 1999. - С. 3 - 122.
5. Радиожурналистика [Текст] / Под ред. проф. А. А. Шереля. - М., Изд-во МГУ, 2002. - 304 с.
6. Смирнов В. Жанры радиожурналистики [Текст] / В. Смирнов. - М. : Аспект пресс, 2002. - 288 с.
7. Шаповал Ю. Г. Нащональна журналютика : Науковi пращ [Текст] / Ю. Г. Ша-повал. В 2-х т. Том 2. - Львiв, 2006. - 488 с.
Антонова О. В. Жанровые особенности радиопублицистики И. В. Качуровского
// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1. С. 3-7.
Статья посвящена определению жанровых особенностей радиопередач I. Качуровского, анализу реализации авторской прагматики средствами данного жанра, влияния индивидуально авторских особенностей публициста на жанровую форму передачи.
Ключевые слова: жанровые особенности, радиопублицистика, радиобеседа, авторская прагматика.
Antonova O. V. Genre features of I.V. Kachurovsky's radiopublicism // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series "Filology. Social communications". - 2012. - V.25 (64). - № 1. Part 1. -P.3-7.
The article is devoted determination of genre features of I. Kachurovsky, to the analysis of realization an author's pragmatists by facilities of this genre, influence individually author features ofpublicist on the genre form of broadcasting.
Key words: genre features, radiopublicism, radioconversation, author's pragmatism.
Поступила до редакци 29.09.2012 р.
