CC BY
9
УДК 616-006.6:614.718
https://doi.org/10.32402/dovkil2019.03.052
THE INCIDENCE OF BREAST CANCER AND THE ROLE OF ENVIRONMENTAL CHEMICAL POLLUTANTS (LITERARY DATA ANALYSIS)
Babii V.F., Hlavachek D.O.
Chernychenko I.O., Balenko N.V., Lytvychenko O.M.
Kondratenko O.Ye.
ЗАХВОРЮВАН1СТЬ НА РАК МОЛОЧНО1 ЗАЛОЗИ I РОЛЬ Х1М1ЧНИХ ЗАБРУДНЮВАЧ1В ДОВК1ЛЛЯ (АНАЛ1З ДАНИХ Л1ТЕРАТУРИ]
ЧЕРНИЧЕНКО 1.О., БАЛЕНКО Н.В., ЛИТВИЧЕНКО О.М., БАБ1Й В.Ф., ГЛАВАЧЕК Д.О., КОНДРАТЕНКО o.e. ДУ «1нститут громадського здоров'я iM. О.М. Марзеева НАМН УкраТни», м. КиТв
Ключовi слова: рак молочно'Гзалози, захворюванiсть, xiMi4He забруднення.
останн1 десятир1ччя в усьому св1т1 рееструеться висока частота I тенденц1я до збшь-шення захворюваност1 на гор-монозалежн1 злояк1сн1 пух-лини, у т.ч. оргашв жшочоТ' та чолов1чоТ' репродуктивних систем, а також на рак щитопод1б-ноТ залози [1-5].
Рак молочноТ залози (РМЗ), за даними ВООЗ/ООН та М1жнародного агентства з вив-чення раку (МАВР), ВООЗ, е найбшьш частим гормоноза-лежним злоякюним новоутво-ренням у ж1нок I провщною причиною смерт1 ж1ночого населення у багатьох краТнах св1ту [1, 2].
Нин1 доведено, що РМЗ е багатофакторним захворюван-ням. Суттеве значення у захво-рюваност1 на РМЗ в1д1грае забруднення навколишнього середовища [1-5, 7].
У попередньому оглядi [8] нами наведено аналiз ™тера-турних джерел з доспщження ролi так званих ендокринних дизрапторiв (ЕД), тобто xiMi4-них спопук, як здатнi чинити шкiдпивий вппив на ендо-кринну систему та належать до стшких органiчних забруд-нень (дихлордифенштрихло-ретан (ДДТ) та iншi хлорорга-нiчнi пестициди, по^хпоро-ванi бiфенiпи (ПХБ), дiокси-ни).
Мета даноТ роботи попягае у з'ясуванш стану наукових доспiджень з вивчення можпи-воТ ропi у формуванш захворю-ваностi на РМЗ низки шших хiмiчних ЕД.
Об'ект та методи дослщ-ження: джерепа л^ератури з доспiджуваноТ пробпеми. Ви-користано метод теоретичного аналiзу.
ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ РАКОМ МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ И РОЛЬ ХИМИЧЕСКИХ ЗАГРЯЗНИТЕЛЕЙ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ (АНАЛИЗ ДАННЫХ ЛИТЕРАТУРЫ) Черниченко И.А., Баленко Н.В, Литвиченко О.Н., Бабий В.Ф., ГлавачекД.А., Кондратенко Е.Е. ГУ «Институт общественного здоровья им. А.Н. Марзеева НАМН Украины», г. Киев
Обоснование. В настоящее время рак молочной железы является наиболее распространенным гормонозависимым заболеванием раком среди женщин во всем мире. Этиология рака молочной железы многофакторна. Одним из предполагаемых факторов увеличения заболеваемости раком молочной железы являются химические вещества - загрязнители окружающей среды, в том числе повреждающие эндокринную систему - эндокринные дизрапторы (ЭД).
Цель. Анализ литературных данных, касающихся роли загрязнителей окружающей среды различных классов в формировании заболеваемости раком молочной железы. Результаты. Анализ эпидемиологических исследований, несмотря на относительно небольшое их количество, свидетельствует о связи воздействия исследуемых веществ с повышенным риском развития рака молочной железы у женщин. Причем эти вещества вклю-
чают не только типичные ЭД, но и убиквитарные канцерогены, такие как полициклические ароматические углеводороды, тяжелые металлы, органические растворители (бензол) и другие. При этом было установлено важное значение экспозиции в критические периоды (в утробном, неонатальном и молодом возрасте), когда химические вещества действуют на процессы диф-ференцировки клеток и развитие ткани, что может нарушать развитие ткани молочной железы и приводить к появлению рака молочной железы у взрослых женщин. Важно подчеркнуть, что ЭД действуют на уровне низких доз, а индуцированные эффекты и закономерности их проявления одинаковы у животных и людей. В связи с этим особую тревогу вызывают экспериментально доказанные трансгенерационные эффекты, когда индуцированные ЭД заболевания могут передаваться потомкам. Результаты анализа подтверждают, что риск заболевания раком молочной железы — актуальная эколого-гигиеническая и социальная проблема, требующая дальнейших исследований и решения вопросов защиты населения от вредного воздействия химических загрязнителей окружающей среды.
Ключевые слова: рак молочной железы, заболеваемость, химическое загрязнение окружающей среды.
© Черниченко 1.О., Баленко Н.В., Литвиченко О.М., Бабй В.Ф., ГлавачекД.О., Кондратенко O.G. СТАТТЯ, 2019.
Результати та ïx обгово-рення. Проведений аналiз вд повщно)' лiтератури свiдчить про численнi експериментальш та епiдемiологiчнi дослiдження хiмiчних речовин рiзних класiв, потенцiйно пов'язаних з ризи-ком захворювань на РМЗ у людей. Слщ зауважити, що у цьому оглядi ми обмежилися розглядом переважно публка-цiй за останш 10-15 рокiв, якi, за оцЫками багатьох дослщни-кiв, найбшьш обГрунтовано доводять причетнiсть хiмiчних забруднень до збшьшення за-хворюваностi населення на РМЗ. Нижче наведено характеристику окремих груп забруд-нювачiв.
Передуам слiд виокремити дослiдження, присвячеш вив-ченню впливу на розвиток РМЗ фосфороргашчних пестицидiв (ФОП), таких як паратюн, малатiон, хлорпiрiфос, езерин та Ыш^ якi е Ыпб^орами аце-тилхолiнестерази (АХЕ) i ней-ротоксикантами [9, 10].
Водночас виявлено Тхню здатнiсть порушувати розвиток молочноТ залози (МЗ) та ендо-кринш сигнальнi шляхи. Так, експериментально встановле-но, що малатюн та паратiон за дм протягом пубертатного перiоду у дозах, що пригш-чують АХЕ, викликають збшь-шення кiлькостi кiнцевих брунькоподiбних утворень тер-мiнальних протокiв МЗ та пух-лин у дорослих щурiв.
Встановлено, що за дм дея-ких пестицидiв (хлорпiрiфос, атразин, малатюн у комбЫаци з естрадюлом) порушуеться розвиток МЗ та змшюеться рiвень циркуляцiï гормонiв.
Як вказують Rodgers K.M. et al. [7], Агентством з охорони нав-колишнього середовища США (US EPA) при оцЫц цих пести-цидiв не було враховано таю дан про ушкодження розвитку Мз. Але важливо пiдкреслити, що епiдемiологiчними спосте-реженнями показано наявнють зв'язку мiж дiею цих сполук (ФОП, атразин та iншi пестици-ди) та розвитком РМЗ [7].
Найбшьш масштабы з них проведен у США за програмою «Дослщження здоров'я у сшь-ському господарствь> i сто-суються ролi персонального застосування ФОП у захворю-ваностi на РМЗ.
При цьому виявлено пщви-щений ризик розвитку РМЗ
серед ж1нок, як1 пов1домили про використання будь-яких з 10 фосфороргашчних пестици-д1в. Пор1вняльний анал1з окремих пестицид1в дозволив при-пустити пров1дну роль у виявленому зв'язку пестицид1в хлорп1р1фосу та тербуфосу.
У досл1дженнях, проведених за програмою «Сестринське дослщження», виявлено тдви-щений ризик розвитку РМЗ серед ж1нок, як1 мешкали по-близу бавовникових та тютюно-вих фермерських господарств (але не взагал1 поблизу фермерських господарств чи Ыших титв) протягом року у в1ц1 до 18 рок1в. 1нш1 автори спостер1гали зб1льшення захворювань на РМЗ серед ж1нок, як1 мешкали у в1ц1 до 20 рок1в поблизу фермерських господарств I у зон в1тряного поширення випар1в пестицид1в.
Поодинок1 досл1дження свд чать про додаткове зб1льшення захворювань на РМЗ серед ж1нок, як1 часто використовува-ли репеленти шсектицид1в, пестициди у домашньому господарств! у прим1щеннях та поза будинком, пор1вняно з тими, хто школи Тх не викори-стовували [7].
В останне десятил1ття особ-ливу увагу дослщниюв привер-тають х1м1чн1 сполуки, пов'язан1 з товарами та виробами широкого вжитку, у тому числ1 бюфе-нол А (БФА), фталати, ноншфе-ноли, фарби та випрямляч1 волосся, високофтороваш та пол1фторован1 алк1льн1 сполуки, пол1бромован1 пригн1чувач1 загоряння (ретарданти).
Найбшьша к1льк1сть дослщ-жень зосереджена на вивченш б1сфенолу А (БФА), що по-яснюеться широким викори-станням його в усьому свт. Ця сполука застосовуеться у ви-робництв1 пол1карбонатних пла-стик1в, епоксидних смол для покриття контейнер1в, бапон1в,
ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ =
пляшок, 1ншого посуду та паку-вальних матер1ал1в для збер1-гання I консервацп харчових продукт1в I напоТв. В|н е компонентом багатьох офюних, лабо-раторних та медичних вироб1в I матер1ал1в [3, 7, 12, 13].
Найчаслше вплив БФА на населення трапляеться через споживання забруднених харчових продукт1в I напоТв у зв'язку з м1грац1ею його 1з посуду при нагр1ванн1, зм1н1 рН або нав1ть за нормальних умов через деградацю слабких еф1рних зв'язк1в, що утримують мономери БФА.
БФА е водорозчинною та повсюдно забруднюючою нав-колишне середовище I харчов1 продукти сполукою, що значно ускладнюе контроль населення в епщемюлопчних доотджен-нях [3, 7].
У р1зних краТнах встановлено р1зн1 величини допустимого добового надходження БФА для населення. У США вона складае 50 мкг/кг ваги тша, в 6С - 10 мкг/кг [11], яка, за Ышими даними [3], в бврот нещодавно знижена до 5 мкг/кг ваги тша. При цьому вважаеться, що чинш стандар-ти набагато нижч1, шж реальш дози, як1 надходять до оргашз-му людей з харчовими продуктами (<1 мкг/кг ваги тша на добу). Проте, як вказують р1зш автори огляд1в [3, 7, 12], при встановленш стандарт1в не було враховано уразливють орган1зму до дм бФа у чутлив1 перюди розвитку. До того ж експериментально виявлено, що БФА може викликати ушкодження за д1Т дуже низь-ких доз - менше 0,25 мкг/кг ваги тша.
Встановлено, що у раз1 надходження до оргашзму дорослих людей БФА швидко мета-бол1зуеться та видшяеться з сечею п1сля 1нактивац1Т у печш-ц1 у вигляд1 глюкуронщних
кон'югантiв. Проте елiмiнацiя БФА значно повiльнiше вщбу-ваеться в opraHi3Mi плоду та малих д^ей [3]. Водночас спо-стереження за людьми, яю зазнають тривалого впливу БФА, шляхом вимiрювaння його рiвнiв у зразках крови, молока, амнютичноТ' рiдини та сечi показали бшьш високi рiвнi в оргaнiзмi дорослих, нiж малих дiтей, як залежали вiд характеру харчування [3].
Агенщя з охорони навко-лишнього середовища США (US EPA) кпасиф^вала БФА як одну з найбтьш ендокриноак-тивних сполук на пiдстaвi його взaемодiТ з естрогенними, анд-рогенними та iншими ядерни-ми рецепторами [7]. БФА зв'я-зуеться з обома рецепторами естрогену - a та р, проте акти-вaцiя цих рецепторiв залежить вщ типу клiтин та дози БФА [12]. Естрогеннi влaстивостi БФА були пiдтвердженi in vitro, на що вказуе стимуляцiя проли ферацп естрогеночутливих icni-тин РМЗ людини (MCF-7).
У багатьох дослiдaх на гризу-нах БФА, при експозицп у чут-ливi перiоди розвитку Мз (внутршньоутробному, перед та тсля пологiв), викликае хaрaктернi для естрогешв порушення розвитку МЗ, шду-куе суттеве збiльшення перед-пухлинних уражень МЗ (збшь-шення кiлькостi зачатюв терми нальних протокiв та пперпла-зiю епiтелiю зi збiльшенням кшькосл естроген-рецептор-но-позитивних клiтин, поси-лення деревоподiбного розга-луження протокiв тощо) та розвитку неiнвaзивного раку у дорослих тварин. Експози^я щурiв БФА протягом пубертатного перюду також призвела до порушення розвитку МЗ [3, 4, 7, 12].
Одним з мехaнiзмiв, що лежить в основi порушення розвитку МЗ за дм БФА у перюд ембрiонaльного розвитку, е неадекватна реак^я МЗ ембрiонa на дю гормонiв внас-лiдок зв'язування БФА обох рецепторiв естрогену у стро-мальних клiтинaх залози i порушення взаемоди мiж стромою та епiтелiем [4].
У деяких оглядах пщкресле-но здaтнiсть БФА шдукувати за дiТ дуже низьких доз ушкод-ження МЗ, якi не спостер^ гаються за впливу вищих доз, що демонструе немонотонний
характер залежност «доза-реакц1я» [3, 7].
Отже, наведет дан1 експери-мент1в св1дчать, що БФА може шдукувати широкий спектр ефект1в, пов'язаних з розвит-ком пухлин МЗ, хоча, незва-жаючи на численн1 дослщження I беззаперечн1 докази токсич-ност1 БФА для гризун1в, меха-н1зми його д1Т залишаються не до кшця зрозум1лими [3, 7].
До групи х1м1чних сполук, як1 мютяться у товарах та виробах широкого вжитку, належать також фталати. Вони викори-стовуються як пластиф1катори у виробництв1 р1зних продукт1в та вироб1в, у тому числ1 буд1-вельних матер1ал1в, медичного обладнання, пакувальних ма-тер1ал1в для харчових продук-т1в, як розчинник - у виробах широкого вжитку, у тому числ1 парфумерних, косметичних тощо. Харчов1 упаковки, вш1лов1 покриття для тдлоги, косме-тичн1 та парфумерн1 вироби -основы джерела впливу на населення [7].
Експериментально доведено ендокриноруйн1вн1 та токсичш ефекти фталат1в на розвиток репродуктивноТ системи сам-ц1в щур1в, а також самиць з порушеннями р1вн1в гормон1в (Е2) у перюд гестацп. У щур1в та мишей, експонованих п1д час внутр1шньоутробного розвитку та протягом лактацп, виявлено порушення розвитку МЗ. Д1я фталат1в на дорослих щур1в викликала зниження р1в-н1в естрад1олу та вщсутнють овуляц1Т.
В еп1дем1олог1чних дослщ-женнях «випадок-контроль» встановлено зв'язок м1ж р1вня-ми метабол1т1в фталат1в у сеч1 I зб1льшенням ризику РМЗ у субгрут ж1нок з певним пол1-морф|змом ген1в (РРА, Ry [14], незначне п1двищення ризику РМЗ серед чолов1к1в, пов'яза-не з професмною експозиц1ею фталатами [15]. Встановлено суттеве пщвищення ризику РМЗ I його зв'язок з частим застосуванням протягом життя у родин засоб1в чищення та осв1жувач1в пов1тря, як1 можуть м1стити фталати (д1етилфталат, д1етилгексилфталат) та 1нш1 х1м1чн1 сполуки [7, 16].
До ендокринних руйшвниюв належать також нон1лфеноли -алкшфенольш сполуки, як1 широко використовуються як сурфактанти у мийних засобах,
як «шертш» iнгредiенти у пестицидах та добавки у деяких пластиках [16].
Засоби чищення, мийш засо-би, упаковки для харчових про-дуктiв, косметичш товари та пестициди - основы джерела нонiпфенопiв [17]. Згiдно з рекомендащею US EPA вони були виключеш iз мийних засо-бiв, також рекомендовано до-датковi обмеження щодо Тх використання.
В експериментi in vitro нонш-феноли проявляють естрогенш впастивостi та, за впливу у пубертатний перюд, ушкод-жують розвиток Мз у щурiв.
В епщемюлопчних дослщ-женнях було встановлено суттеве збтьшення РМЗ серед чоло-вiкiв внаспiдок профеайноТ' експозицп апкiпфенопами [15].
До сполук, що входять до складу товарiв широкого вжитку, належать i полiфторованi апкiпьнi речовини (ПФАР). Вони мютять сотнi хiмiчних сполук з високофторованими вуглеводневими ланцюгами. ПФАР часто використовуються у виробництвi нелипких, стй ких до забруднення матерiалiв для кипимiв, фурнiтури, одягу та кухонного посуду, а також теплозбережних виробiв, косметичних змащувальних засо-бiв, фарб та зв'язувальних матерiалiв [6, 7].
Населення зазнае впливу цих речовин через споживання забрудненоТ питноТ води та харчових продук^в, контакт з рiзними матерiапами та виро-бами широкого вжитку. Про-фесiйна експозицiя можлива у випадках пожеж^ у виробницт-вi текстилю, тд час переробки продуктiв.
Сполуки з бшьш довгими вуг-лецевими ланцюгами, як пер-фтороктанова кислота (ПФОК), було обмежено для викори-стання виробниками, проте використання коротколанцю-гових ПФАР продовжуе збть-шуватися [7]. Багато з цих сполук е стмкими, водорозчинни-ми i можуть стати значними забруднювачами питноТ води [18]. Найбiпьш дослщженими представниками цих сполук е перфтороктанова кислота (ПФОК) та перфтороктансуль-фонова кислота (ПФОС).
ПФОК затримуеться в орга-нiзмi, розподiпяючись у печшщ та крови. Метабопiчна транс-формащя ТТ не вiдбуваеться,
THE INCIDENCE OF BREAST CANCER AND THE ROLE OF ENVIRONMENTAL CHEMICAL POLLUTANTS (LITERARY DATA ANALYSIS) Chernychenko I.O., Balenko N.V., Lytvychenko O.M., Babii V.F., Hlavachek D.O., Kondratenko O.Ye.
SI «O.M. Marzieiev Institute for Public Health, National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv
Background: Nowadays, breast cancer is the most common hormone-dependent cancer among women worldwide. Etiology of breast cancer is multifactorial. Chemical substances, contaminating the environment, injury endocrine system (endocrine disruptors (ED)), they are suggested to be one of the factors that increase breast cancer incidence.
Objective: We analyzed the literary data on the role of the environmental pollutants of various classes in the formation of breast cancer incidence. Results: Despite a small number of the epidemio-logical studies, their analysis clearly demonstrates the association of the exposure of the studied chemical substances with an increased risk of the development of breast cancer in the women.
Besides, these substances include not only the typical EDs but the ubiquitous carcinogens such as polycyclic aromatic hydrocarbons, heavy metals, organic solutions (benzene), etc. At the same time, significance of chemical exposure was established during critical periods (in utero, neonatal and young age) when the chemicals affect the processes of the differentiation of the cells and the development of tissues that can disturb the development of breast tissues and lead to the beginning of breast cancer in adult women. It is important to emphasize that EDs affect at the level of low doses and the induced effects and patterns of their manifestation are the same in animals and humans. In this regard, the experimentally proved transgeneration effects cause anxiety when the diseases, induced by ED, can be transmitted to the descendants of the next generations. The results of the analysis confirm that breast cancer risk is an actual ecological, hygienic, and social problem that requires the further research and solution of the questions of the protection of the population from harmful effects of chemical environmental pollutants.
Keywords: breast cancer, incidence, environmental chemical pollutions.
натвперюд виведення 1з орга-шзму становить 3-4 роки. Епщемюлопчш дослщження показали зв'язок ТТ з розвитком раку нирок та тестикул, 1муно-супресп [19].
У дослщах на тваринах, кр1м токсичних уражень печ1нки та нирок, 1муносупресп, за дм ПФОК виявлено також пору-шення розвитку МЗ [20], яке спостер1галося за дм у дозах, нижчих за дози, що шдукували шш1 ефекти [21].
Щодо дм ПФОС е дан1 про розвиток пухлин МЗ у щур1в за дм низьких доз [22]. В епщемю-лопчному дослщженш вста-новлено суттеве збшьшення РМЗ у ж1нок, пов'язане з вм1-стом у крови перфтороктан-сульфонамщу (в орган1зм1 трансформуеться у ПФОС) [7].
Привертае увагу ще одна група х1м1чних сполук, яка може впливати на здоров'я населення через товари широкого вжитку. Вона представлена так званими ретардантами вогню, тобто речовинами, як1 здатш перешкоджати запалю-ванню. Це група р1зних х1м1чних сполук, як1 надають товарам та виробам певноТ стшкосл до запалювання I використову-ються у виробництв1 тканин, фурн1тури, 1золяц1йних мате-р1ал1в, пластику тощо [7].
Люди зазнають впливу пере-важно через вдихання пилу або пщ час безпосереднього контакту, оскшьки ц1 сполуки часто
не зв'язан з Тхнiм субстратом i легко мiгрують у пов^ря [7].
Експериментально встанов-лено, що таю сполуки шдукують пухлини МЗ у тварин [23]. Разом з тим до 1нформацмноТ' системи бази даних з дослщження хiмiчних канцерогешв Тх не внесено як протестованих на канцерогеннють [7].
Хоча, за даними огляду [7], епщемюлопчш дослщження у КалiфорнiТ не виявили зв'язку мiж дieю полiбромованого ди-фенiлового ефiру (ПБДЕ) i розвитком РМЗ серед жшок, лише у двох дослщженнях, проведе-них на Алясц серед туземних жшок, встановлено несуттеве збiльшення ризику розвитку РМЗ у зв'язку з його експозици ею та дieю полiбромованого бiфенiлу (ПББ) вiдповiдно. З урахуванням структурноТ по-дiбностi ПББ з полiхлоровани-ми бiфенiлами припускають, що токсичнiсть його реалiзу-еться подiбними шляхами [24].
Ароматичш амiни, як компо-ненти деяких фарб, викли-кають занепокоення у зв'язку з виявленою мутагеннiстю та збшьшенням пухлин МЗ у щурiв при нашкiрних аплка-цiях.
Встановлено, що часто вико-ристовувана фарба р-феншен-дiамiн забруднена 4-амiнобiфе-ншом (4-АБФ), вiдомим канцерогеном групи ароматичних ам^в, який iндукуe рак сечово-го мiхура. У разi пiдшкiрного
введення щурам 4-АБФ викли-кае також пухлини МЗ [25].
В епщемюлопчних дослщ-женнях, проведених у Фш-лянд1Т, виявлено збшьшення ризику РМЗ серед жшок, що використовували фарби для волосся. При цьому збшьшен-ня захворювань на РМЗ спо-стер1галося у жшок, як1 почали користуватися фарбами у в1ц1 20-29 рок1в, але не виявлено при використанш у вщ1 40 рок1в I п1зн1ше. Зв'язок захворювань на РМЗ з використанням ви-прямлювач1в волосся у дослщ-женнях серед чорношк1рих ж1нок дониш не виявлено.
Низка досл1джень була при-свячена вивченню впливу на захворюванють на РМЗ за-бруднень пов1тря, викид1в автотранспорту, полщикшчних ароматичних вуглеводн1в (ПАВ).
Забруднюеться пов1тря за-вислими частинками, метала-ми, токсикантами, у тому числ1 леткими оргашчними сполука-ми, ПАВ та н1тро-ПАВ. Останн1 значною м1рою видшяються з викидами дизельних двигун1в. МАВР забруднення атмосферного пов1тря визнае канцеро-генним для людей на пщстав1 механ1зм1в, доведених в експе-риментах на лабораторних тваринах та в епщемюлопчних дослщженнях [26].
Серед забруднювач1в атмосферного пов1тря виявлено багато генотоксикант1в та спо-
лук з естрогенними i анти-естрогенними властивостями.
За даними аналiзу [7], в екс-периментальних та ешдемю-логiчних дослщженнях доведено, що завислi частинки шду-кують оксидативний стрес, запалення, що призводять також до порушення окисно-вiдновних процесiв, наслiдком яких е утворення вiльних ради-калiв з наступним ушкоджен-ням ДНК, тобто викликають змiни, якi можуть сприяти роз-витку раку.
ПАВ е найбшьш дослiдженим компонентом забруднення по-в^ря у зв'язку з РМЗ i мiстять сотнi хiмiчних сполук та Т'хшх метаболiтiв з рiзною бюлопч-ною активнiстю. МАВР та Нацюнальна токсикологiчна програма США (NTP) щентифи кували 15 сполук - ПАВ та декшька нiтро-пАв, якi можна вважати канцерогенними для людей [23, 27].
Rudel R.A. et al. [6] щентифи кували 5 ПАВ (бенз(а)трен, дибенз(а,^антрацен, дибен-зо^е^рг)хризен, 3-метилхо-лантрен, 7,12-диметилбенз(а)ан-трацен) та 6 штро-ПАВ (1-шт-ропiрен, 1,3-диштротрен, 1,8-динiтропiрен, 4-нiтропiрен, 2-нiтрофлуорен, 6-штрохризен), якi специфiчно викликають розвиток пухлин МЗ у тварин.
Подiбно до полiхлорованих бiфенiлiв (ПХБ) ПАВ про-являють естрогенну та анти-естрогенну активнють. Як i ПХБ, багато з них зв'язують арилвуг-леводневий рецептор (Ah-рецептор), активують цито-хром-опосередкований мета-болiзм ПАВ та утворюють реа-гуючi з ДНК метаболiти, а також кисневi радикали, якi утворюють з ДНК адукти, що, у свою чергу, призводить до утворення генетичних мутацм [27].
Оскшьки Ah-рецептор пов'я-заний з експресiею рiзних iзо-мерiв цитохрому Р-450 (CYP1A1, CYP1A2, CYP1B1), ризик розвит-ку РМЗ через дiю окремих пред-ставникiв ПАВ залежить вщ Тхнь-оТ зв'язувальноТ афiнностi до цього рецептора.
Припускаеться, що анти-естрогенш ефекти виникають внаслiдок шдукцп ПАВ iзомера цитохрому CYP1A1 та створю-ють перешкоди у перехресних гормональних шляхах Ah-рецептора та естрогенного рецептора (EP). I навпаки, пд-роксиметаболiти ПАВ про-
являють естрогенн! властиво-ctí, як було показано in vitro та in vivo [28].
ПАВ також здатш активувати цитохром CYP3A4 через рецептор ваптност X(PXR) i таким шляхом також порушувати метаболiзм естрогену [29].
Генотоксичш варiанти генiв Í3 ам'Т цитохрому та глютатюн-S-трансферази можуть порушувати метаболiзм ПАВ. Iншi гени, що пов'язаш з ДНК-репа-ращею, промоцieю пухлин, апоптозом клiтин, можуть викликати каскад явищ на шляхах, як ведуть до розвитку раку. Уа ц порушення у сукуп-ностi модифiкують реакцiю оргашзму у вiдповiдь на дiю ПАВ.
Пов^ряне середовище можуть забруднювати також деякi леткi органiчнi сполуки, як 1,3-бутадieн, етиленоксид та бензол, як визнанi канцерогенами для людей з ч^ко доведеною генотоксичнiстю. У моделях на лабораторних тваринах ц сполуки викликали розвиток пухлин МЗ [23, 26].
За 2006-2016 роки опублко-вано близько 50 нових роб^, в яких вивчали зв'язок мiж захворюванiстю РМЗ i дieю ПАВ та забруднення атмосферного пов^ря [7].
Найбшьш часто у таких роботах використовували визна-чення бiомаркерiв у бших ктти-нах крови (великих ДНК-адук-тiв i ПАВ-ДНК адук^в) та сечi (метаболтв ПАВ), якi розгля-дають як свщчення експозицп забруднень ПАВ пов^ря, хар-чових продуктiв, а також впли-ву палiння тютюну.
Як вщомо, ПАВ-ДНК адукти е специфiчними раннiми бiомар-керами канцерогенного ефек-ту ПАВ. Водночас велик адукти ДНК е неспецифiчними i утво-рюються внаслiдок дм широкого спектра хiмiчних канцероге-нiв: ароматичних амiнiв, гормо-шв, iнших гiдрофобних сполук на додаток до дм ПАВ. Адукти у кштинах крови репрезентують експозицiю протягом вщ кшь-кох тижнiв до кшькох мiсяцiв, тодi як метаболии у сечi вщоб-ражають експозицю протягом кiлькох днiв.
Декiлька дослщжень було присвячено вивченню зв'язку з ризиком розвитку РМЗ профе-смноТ експозицií ПАВ. Так, дослщження «випадок-конт-роль», проведенi у Канадi [30],
якi Грунтувалися на даних анамнезу трудовоТ дiяльностi пацieнтiв, показало збшьшення частоти РМЗ серед жшок у пю-ляменопаузний перiод i його зв'язок з професiйною експо-зицieю ПАВ нафтового поход-ження. Цкаво, що показники були найвищими у жiнок, якi зазнали експозицп у вiцi до 36 роюв порiвняно з особами, експонованими у старшому вiцi. Показники зростали зi збiльшенням експозицiТ на кожш 10 рокiв. Виявлено бшьш високе зростання частоти ЕР+/ПР+субтипiв РМЗ, нiж ЕР-/ПР-субтитв. Отже, отриманi результати вказують на бшьшу чутливiсть до дiТ ПАВ жшок молодого в^, а домшування гормонально позитивних суб-типiв пухлин свщчить про роль естрогенних шляхiв за впливу ПАВ в Тхньому розвитку.
За даними [31], пщвищення ризику розвитку РМЗ спостери галося серед жшок, як зазнали професмного впливу ПАВ нафтових джерел та бензину. В шшм роботi повiдомляeться про незначне збiльшення ризику РМЗ серед жшок у домено-паузний перюд внаслiдок дiТ ПАВ iз викидiв дизельних мото-рiв та бензину [32].
Декiлька роб^ були зосеред-женi на вивченш зв'язку РМЗ та його субтитв з забрудненням ПАВ атмосферного пов^ря населених мiсць. Так, у дослщ-женнi за програмою LIBCSP встановлено зв'язок мiж дieю ПАВ через забруднення вики-дами сучасного транспорту i суттeве збiльшення ризику розвитку ЕР-/ПР-субтитв РМЗ порiвняно з шшими субтипами ( 90% проти 50%) [33]. Дослщження дев'яти генетичних варiантiв генiв репарацiТ нуклеотидiв показало досто-вiрне збiльшення захворювань на РМЗ серед жшок, як мали генотип репараци нуклеотидiв XPD (xeroderma pigmentosum group D) у поeднаннi з найви-щим рiвнем експозицп ПАВ транспортних забруднень. От-римаш результати узгоджують-ся з наведеними вище даними iнших дослiдникiв про зв'язок генотипу гена репараци XPD з ПАВ-ДНК адуктами i Т'хнш сумюний вплив на розвиток РМЗ [34].
Випадок-контрольне дослщження у Захщному Нью-Йорку показало важливе значення
експозицiТ ПАВ у раншй перiод життя та менопаузного стану [35]. Бшьш високий ризик РМЗ спостерiгaли серед жiнок у доменопаузний перюд, якi зазнали експозици ПаВ вики-дiв транспорту у найвищих кон-центрaцiях у перюд менархе порiвняно з дiею м^мальних концентрaцiй. Зростання до-даткового ризику РМЗ вщ-значено також серед жшок у постменопаузний перiод, яке було пов'язане з дiею найвищих концентрацм пiд час перших полопв. Експозицiя у перюд менархе для цих жшок була невщомою.
В обох випадках зв'язок мiж розвитком РМЗ у до- та пюля-менопаузний перiод i експози-цiею ПАВ був бшьш ч^ким серед жiнок, якi не палять. Отримаш дaнi пiдтверджують роль дм ПАВ у рaннiй перюд життя на формування захворю-ваност на РМЗ.
Кaнaдськi дослщники встано-вили пiдвищення ризику розвит-ку РМЗ серед жiнок у постменопаузний перюд, як мешкали на вщстаы 3,2 км вщ пiдприемствa з очистки нафти та сталеплавильного заводу [36].
У дектькох роботах вивчали зв'язок мiж зростанням роз-витку рiзних субтитв рМз i експозицiею рiзних забрудню-вaчiв атмосферного повiтря.
Так, достовiрне додаткове зростання розвитку ЕР- (ес-троген-рецептор негативно-го)/ПР- (прогестерон-рецептор негативного) субтитв РМЗ встановлено у випадок-конт-рольному дослщженш за впли-ву дюксиду азоту (NO2) на рiвнi 5,8 ppb [37].
Водночас у бiльшостi дослд-жень вплив забруднення пов^-ря оксидами азоту (NO2, NOJ, як i завислими частинками рiз-ного розмiру (PM25, PM10), на захворювання на РМЗ не виявлено [7].
Дослщженнями у КaлiфорнiТ встановлено достовiрну пози-тивну асощацю мiж розвитком ЕР+ (естроген-рецептор позитивного)/ПР+ (прогестерон-рецептор позитивного) субтитв РМЗ i верхньою квар-тиллю порiвняно з нижчою квартиллю забруднення канцерогенами для Мз у 19952011 роках [38] та суттеве перевищення ризику ЕР-/ПР-пухлин при верхшх порiвняно з нижнiми квартилями забруд-
нення бензолом, кадм1ем, миш'яком [38, 39].
Стосовно бензолу вщомо, що в1н належить до летких оргашч-них розчинник1в I входить до складу викид1в транспортних засоб1в, а також м1ститься у бензиш. МАВР бензол визнано канцерогеном для людей, який етюлопчно пов'язаний з захво-рюваннями на лейкемю. У лабораторних тварин бензол викликае також пухлини МЗ. За даними р1зних автор1в, бензол може д1яти на оргашзм через утворення активних форм кисню (АФК) у процес1 метабо-л1зму за участ1 цитохрому р-450 з наступним ушкодженням ДНК та виникненням мутац1й [7, 40]. Показано також його взаемод1ю з А^рецептором, насл1дком чого е порушення гормональних шлях1в, у тому числ1 естрогенних. Канцеро-генний ефект бензолу зале-жить вщ пол1морф1зму гешв ферменту цитохрому.
До агент1в, пов'язаних з розвитком РМЗ, належить кадм1й (Cd), представник важких ме-тал1в, визнаний ендокринним руйшвником [1]. МАВР цей метал кпасифковано як канцероген для людей, що викликае пухлини легешв, нирок та передм1хуровоТ залози [41].
За даними огляду [42], кад-м1й у великих кшькостях ви-явлено у харчових рослинах, зокрема зернових культурах та Тхн1х продуктах, картопл1, коре-неплодах, овочах, продуктах пал1ння тютюну. Вважаеться, що 80% експозицмного кадмю формуеться за рахунок його надходження до орган1зму з харчовими продуктами. Пщ час 1нгаляц1Т Cd також активно аб-сорбуеться, I вмют його у крови ос1б, що палять, у 4-5 раз1в вищий, н1ж у тих, хто не палить. Вважаеться, що для жшок Cd бшьш небезпечний у зв'язку з вищою кумуляц1ею в орган1зм1 внасл1док нижчих р1вн1в зал1за.
Канцерогенний ефект Cd реал1зуе через декшька меха-н1зм1в, а саме: порушення екс-прес1Т ген1в, пригшчення ДНК-репарац1Т, 1ндукц1ю оксидатив-ного стресу та пригшчення апоптозу. Як ендокринний руйшвник кадмм може 1м1ту-вати д1ю естроген1в I андроге-н1в, завдяки чому може викли-кати розвиток естрогеноза-лежних пухлин - рМз та рак ендометрю.
EcTporeHHi властивостi кадмю доведено дослщженнями in vitro та in vivo, показано його здатнють зв'язувати ЕР-a у кштинах МЗ та пiдвищувати чутливiсть МЗ до дм iнших кан-церогешв (диметилбенз(а)ант-рацену).
В епiдемiологiчних дослщ-женнях доведено зв'язок експозици кадмiю зi збiпьшенням ризику розвитку РМЗ [43]. Роль кадмю, що надходить до оргашзму з харчовими продуктами, у розвитку РМЗ у жшок у постменопаузний перюд було пщтверджено у проспективному дослщженш велико! когорти жшочого контингенту (55987 оаб) [44]. При цьому встановлено зв'язок мiж надходжен-ням кадмю у скпадi дieти зi збiпьшенням ризику рМз, зо-крема з ризиком розвитку пухлин естроген-рецептор позитивного типу.
Нещодавно проведений мета-анапiз та огляд дослщжень на попупяцiйному рiвнi дозволив авторам зробити висновок про те, що частота РМЗ може бути шдикатором раншх генетичних ефек^в серед населення, екс-понованого кадмieм [45]. Ендокриноруйшвш властивостi притаманнi також шшим мета-лам - миш'яку, ртут та свинцю [1]. Проте дат про Т'хшй вплив на розвиток РМЗ на сьогоднi вiдсутнi.
Отже, проведений у цiй робот аналiз джерел лiтератури у сукупност з результатами нашого попереднього огляду [8] свщчить, що великiй ктько-стi хiмiчних сполук притаманна здатнють викликати та стиму-лювати розвиток пухлин МЗ та впливати на ризик РМЗ у людей.
При цьому встановлено, що таю ефекти можуть викликати не ттьки типовi естрогеноак-тивш ЕД, а й iншi широко роз-повсюдженi у довкiллi хiмiчнi канцерогени: ПАВ, метали, оргашчш розчинники (бензол) тощо.
Як можна бачити з наведено-го аналiзу, канцерогенний ефект цих сполук на МЗ може реалiзуватися через генетичш та епiгенетичнi ушкодження,, порушення розвитку МЗ та ТТ реагування на вплив гормонiв, а також шляхом гормонального стимулювання розвитку пухлин.
Варто зазначити, що експер-тами МАВР безумовно канце-
рогенними, етiологiчно пов'я-заними з захворюваннями людей на РМЗ, визнано 6 фак-торiв (x- та Y-випромiнювання, алкогольш напоТ, синтетичний естроген ДЕС, комбшоваш естроген-прогестероновi конт-рацептиви та дюксини), для яких на сьогоднi e достатньо доказiв, та 3 фактори (етилен-оксид, естрогенна менопаузна тератя, палiння тютюну, включно пасивне) з обмежени-ми доказами [41]. На думку деяких фахiвцiв, кiлькiсть таких факторiв значно бiльша, що пщтверджують експеримен-тальнi данi [6, 7].
З гiгieнiчноТ точки зору особлива небезпека ЕД полягаe в особливостях ТхньоТ дiТ на орга-нiзм, якi визначають рiвень внеску у зростання захворюва-ностi на РМЗ. Основы з них -це експози^я у чутливi перюди розвитку МЗ, ефекти на рiвнi низьких доз та формування фенотипу захворювань, зокре-ма онколопчних, якi можуть передаватися наступним поко-лiнням.
Таким чином, РМЗ e найбiльш частою формою злоякiсних пухлин серед жшочого насе-лення, а доведена асоща^я його збiльшення з впливом хiмiчного забруднення довкiлля в усьому свт дозволяe розгля-дати ризик розвитку РМЗ як актуальну еколого-гiгieнiчну та соцiальну проблему, яка потре-буe невiдкладного вирiшення.
Незважаючи на не до юнця з'ясован механiзми канцерогенезу, iндукованого хiмiчними сполуками у МЗ, накопиченi дотепер експериментальн та епiдемiологiчнi данi вже зараз дозволяють розробляти та впро-ваджувати у практику вiдповiднi заходи з запоб^ання шкiдливому впливу Тх на здоров'я населення.
Л1ТЕРАТУРА
1. WHO/UNEP. State of the Science of Endocrine Disrupting Chemicals. 2012: An Assessment of the State of the Science Of Endocrine Disruptors Prepared by a Group of Experts for the United Nations Environment Programme (UNEP) and WHO. URL: http://www. who. int/ceh/publi-ca tions/endocrine/en/
2. World Cancer Report / by ed. B.W. Stewart, C.P. Wild. Lyon : JARC Press, 2014. 630 p.
3. Rochefort H. Endocrine Disruptors (EDs) and Hormone-Dependent Cancers: Correlation
or Causal Relationship? Comptes Rendus Biologies.
2017. № 340 (9-10). Р. 439-445.
4. Wael M. Abdel-Rahman, Yasser M. Moustafa, Bassa-mat O. Ahmed, Randa M. Mostafa. Endocrine disruptors and breast cancer risk-time to consider the environment. Asian Pac. J. Cancer Prev. 2012.
№ 13 (12). Р. 5937-5946.
5. Gore A.C., Chappell V.A., Fenton S.E. et al. Executive summary to EDC-2: the endocrine society's second scientific statement on endocrine-disrupting chemicals. Endocr. Rev. 2015. № 36 (6). P. 593-602.
6. Rudel R.A., Ackerman J.M., Attfield K.R., Brody J.G. New exposure biomarkers as tools for breast cancer epidemiology, biomonitoring, and prevention: a systematic approach based on animal evidence. Environ. Health Perspect. 2014. № 122 (9).
P. 881-895.
7. Rodgers K.M., Udesky J.O., Rudel R.A., Brody J.G. Environmental chemicals and breast cancer: an updated review of epidemiological literature informed by biological mechanisms. Environ. Res.
2018. № 160. Р. 152-182.
8. Черниченко 1.О., Бален-ко Н.В., Литвиченко О.М., Бабм В.Ф., Главачек Д.О., Кондратенко О.6. Захворю-ванють на рак молочноТ залози i роль стмких хлороргашчних забруднювачiв навколишнього середовища (аналiз даних л^ератури). Довклля та здоров'я. 2019. № 2. С. 53-59.
9. U.S. EPA. Revised Chlorpyrifos Human Health Risk Assessment. Washington D.C. : United States Environmental Protection Agency, 2014. URL: http:// www.regulations.gov [accessed Docket number EPA-HQ-OPP-2008-0850].
10. U.S. EPA. Malathion: Human Health Draft Risk Assessment for Registration Review. Washington D.C.: United States Environmental Protection Agency, 2016. URL :
h ttps://www3. epa. gov/pesti-cides/Mala thion-Human-Health -Dra ft- Risk-Assessmen t- for-Registration-Review.pdf.
11. Rayner J.L., Enoch R.R., Fenton S.E. Adverse effects of prenatal exposure to atrazine during a critical period of mammary gland growth. Toxicol. Sci. 2005. № 87. P. 255-266.
12. Mallozzi M., Leone C., Manurita F. et al. Endocrine disrupting chemicals and endometrial cancer: an overview of recent laboratory evidence and epidemiological studies. Int. J. Environ. Res. Public Health. 2017. № 14 (3). P. 334-356.
13. Gibson D.A., Saunders P.T.K. Endocrine disruption of oestrogen action and female reproductive tract cancers. Endocr.-Relat. Cancer. 2014.
№ 21 (2). P. 13-31.
14. Martinez-Nava G.A., Burguete-Garcia A.I., Lopez-Carrillo L. et al. PPARgamma and PPARGC1B polymorphisms modify the association between phthalate metabolites and breast cancer risk. Biomarkers. 2013. № 118 (part 2013/07/20). P. 493-501.
15. Villeneuve S., Fevotte J., Anger A. et al. Breast cancer risk by occupation and industry: analysis of the CECILE study, a population-based case-control study in France. Am. J. Ind. Med. 2011. № 54. P. 499-509.
16. Dodson R.E., Nishioka M., Standley L.J. et al. Endocrine disruptors and asthma-associated chemicals in consumer products. Environ. Health Perspect. 2012. № 120. P. 935-943.
17. U.S. EPA. Nonylphenol (NP) and nonylphenol ethoxy-lates (NPEs) action plan. RIN 2070-ZA09]. Washington, DC:United States Environmental Protection Agency, 2010. URL : https://www. epa. gov/sites/pro-duction/files/2015-09/docu-ments/rin2070-za09_np-npes_action _plan_final_2010-08-09.pdf.
18. Hu X.C., Andrews D.Q., Lindstrom A.B. et al. Detection of Poly- and Perfluoroalkyl Substances (PFASs) in U.S. drinking water linked to industrial sites, military fire training areas, and wastewater treatment plants. Environ. Sci. Technol. Lett. 2016. № 3. P. 344-350.
19. Barry V., Winquist A., Steenland K. Perfluorooctanoic acid (PFOA) exposures and incident cancers among adults living near a chemical plant. Environ. Health Perspect. 2013. № 121. P. 1313-1318.
20. Wolf C.J., Schmid J.E., Lau C., Abbott B.D. Activation of mouse and human peroxisome proliferator-activated receptor-alpha (PPARalpha) by perfluoroalkyl acids (PfaAs): further
investigation of C4-C12 compounds. Reprod. Toxicol. 2012. № 33. P. 546-551.
21. U.S. EPA. Drinking Water Health Advisory for Perfluoro-octanoic Acid (PFOA). EPA 822-R-16-005. Washington, D.C. : United States Environmental Protection Agency, 2016. URL : h ttps://www. epa. gov/sites/pro-duction/files/2016-05/docu-ments/pfoahealthadvisoryfin al_508.pdf.
22. European Food Safety Authority. Opinion of the Scientific Panel on Contaminants in the Food Chain on Perfluorooctane Sulfonate (PFOS), Perfluorooctanoic Acid (PFOA) and Their Salts. The EFSA Journal. 2008. P. 1-131.
23. NTP. Report on Carcinogens, 14-th Edition. Research Triangle Park, NC: United States National Toxicology Program, 2016. URL : http://ntp. niehs. nih.gov/go/roc 14 [accessed 08 March 2017].
24. IARC. Monographs on the evaluation of carcinogenic risks to humans, volume 107: Polychlorinated biphenyls and polybrominated biphenyls. Lyon, France: International Agency for Research on Cancer, 2016. URL
: http://monographs.iarc.fr/ENG/ Monographs/vol 107/mono 107. pdf
25. IARC. Monographs on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans, volume 99: Some Aromatic Amines, Organic Dyes, and Related Exposures Lyon, France: International Agency for Research on Cancer, 2010. URL
: https://monographs.iarc.fr/
ENG/Monographs/vol99/mono9
9.pdf.
26. IARC. Monographs on the evaluation of carcinogenic risks to humans, volume 109: Outdoor air pollution. Lyon, France: International Agency for Research on Cancer, 2016. URL : http://monographs.iarc.fr/ ENG/Monographs/vol109/mono 109.pdf.
27. IARC. Agents classified by the IARC Monographs, Volumes 1-109. Lyon, France: International Agency for Research on Cancer, 2013. URL : http://monographs.iarc.fr/ ENG/Classification/Classificatio nsAlpha Order. pdf
28. Kummer V., Maskova J., Zraly Z. et al. Estrogenic activity of environmental polycyclic aromatic hydrocarbons in uterus of immature Wistar rats. Toxicol
Lett. 2008. № 180. P. 212-221.
29. Luckert C., Ehlers A., Buhrke T. et al. Polycyclic aromatic hydrocarbons stimulate human CYP3A4 promoter activity via PXR. Toxicol Lett. 2013.
№ 222. P. 180-188.
30. Labreche F, Goldberg M.S., Valois M.F, Nadon L. Postmeno-pausal breast cancer and occupational exposures. Occup. Environ. Med. 2010. № 67.
P. 263-269.
31. Ekenga C.C., Parks C.G., Sandler D.P. Chemical exposures in the workplace and breast cancer risk: a prospective cohort study. Int. J. Cancer.
2015. № 137. P. 1765-1774.
32. Rai R., Glass D.C., Heyworth J.S. et al. Occupational exposures to engine exhausts and other PAHs and breast cancer risk: A populationbased case-control study. Am. J. Ind. Med. 2016. № 59. P. 437-444.
33. Mordukhovich I., Beyea J., Herring A.H. et al. Polymorphisms in DNA repair genes, traffic-related polycyclic aromatic hydrocarbon exposure and breast cancer incidence. Int. J. Cancer.
2016. № 139. P. 310-321.
34. Terry M.B., Gammon M.D., Zhang FF. et al. Polymorphism in the DNA repair gene XPD, polycyclic aromatic hydrocarbon-DNA adducts, cigarette smoking, and breast cancer risk. Cancer Epidemiol. Biomarkers Prev. 2004. № 13. P. 2053-2058.
35. Nie J., Beyea J., Bonner M.R. et al. Exposure to traffic emissions throughout life and risk of breast cancer: the Western New York Exposures and Breast Cancer (WEB) study. Cancer Causes Control. 2007. № 18.
P. 947-955.
36. Pan S.Y, Morrison H., Gibbons L. et al. Breast cancer risk associated with residential proximity to industrial plants in Canada. J. Occup. Environ. Med. 2011. № 53. (Part 2011/04/16.). P. 522-529.
37. Reding K.W., Young M.T., Szpiro A.A. et al. Breast cancer risk in relation to ambient air pollution exposure at residences in the sister study cohort. Cancer Epidemiol. Biomarkers Prev. 2015. № 24. P. 1907-1909.
38. Garcia E., Hurley S., Nelson D.O. et al. Hazardous air pollutants and breast cancer risk in California teachers: a cohort study. Environ. Health. 2015.
№ 14. P. 14.
39. Liu R., Nelson D.O., Hurley S. et al. Residential exposure to estrogen disrupting hazardous air pollutants and breast cancer risk: the California Teachers Study. Epidemiology. 2015. № 26. P. 365-373.
40. IARC. Monographs on the evaluation of carcinogenic risks to humans, volume 100F Chemical agents and related occupations. Lyon, France: International Agency for Research on Cancer, 2012. URL : http://monographs.iarc.fr/ ENG/Monographs/vol 100F/ mono100F.pdf.
41. Cogliano V.J., Baan R., Straif K. et al. Preventable exposures associated with human cancers. J Natl Cancer Inst. 2011. № 103 (24). P. 18271839.
42. Del Pup L., Mantovani A., Cavaliere C. et al. Carcinogene-tic mechanisms of endocrine disruptors in female cancers (Review). Oncol. Rep. 2016.
№ 36 (2). P. 603-612.
43. McElroy J.A., Shafer M.M., Trentham-Dietz A. et al. Cadmium exposure and breast cancer risk. J. Natl. Cancer Inst. 2006. № 98. P. 869-873.
44. Julin B., Wolk A., Berg-kvist L. et al. Dietary cadmium exposure and risk of post-menopausal breast cancer: A population-based prospective cohort study. Cancer Res. 2012. № 72. P. 1459-1466.
45. Rahim F, Jalali A., Tangestani R. Breast cancer frequency and exposure to cadmium: A meta-analysis and systematic review. Asian Pac. J. Cancer Prev. 2013. № 14.
P. 4283-4287.
REFERENCES
1. WHO/UNEP. State of the Science of Endocrine Disrupting Chemicals. 2012: An Assessment of the State of the Science Of Endocrine Disruptors Prepared by a Group of Experts for the United Nations Environment Programme (UNEP) and WHO. URL: http://www. who. int/ceh/publi-ca tions/endocrine/en/
2. Stewart B.W. and Wild C.P. (eds.) World Cancer Report. Lyon : JARC Press; 2014 : 630 p.
3. Rochefort H. Comptes Rendus Biologies. 2017; 340 (910) : 439-445.
4. Wael M. Abdel-Rahman, Yasser M. Moustafa, Bassamat O. Ahmed and Randa M. Mostafa.
Asian Pac. J. Cancer Prev. 2012 ; 13 (12) : 5937-5946.
5. Gore A.C., Chappell V.A., Fenton S.E. et al. Endocr. Rev. 2015 ; 36 (6) : 593-602.
6. Rudel R.A., Ackerman J.M., Attfield K.R. and Brody J. G. Environ. Health Perspect. 2014 ; 122(9):881-895.
7. Rodgers K.M., Udesky J.O., Rudel R.A. and Brody J.G. Environ. Res. 2018 ; 160 : 152-182.
8. Chernychenko I.O., Balen-ko N.V., Lytvychenko O.M., Babii V.F., Hlavachek D.O. and Kondratenko O.Ye. Dovkillia ta zdorovia. 2019 ; 2 : 53-59
(in Ukrainian).
9. U.S. EPA. Revised Chlorpyrifos Human Health Risk Assessment. Washington D.C. : United States Environmental Protection Agency; 2014. URL: http:// www.regulations.gov [accessed Docket number EPA-HQ-OPP-2008-0850].
10. U.S. EPA. Malathion: Human Health Draft Risk Assessment for Registration Review. Washington D.C. : United States Environmental Protection Agency; 2016. URL : https://www3. epa. gov/pesti-cides/Mala thion-Human-Health -Draft-Risk-Assessment-for-Registra tion - Review. pdf.
11. Rayner J.L., Enoch R.R. and Fenton S.E. Toxicol. Sci. 2005 ; 87 : 255-266.
12. Mallozzi M., Leone C., Manurita F. et al. Int. J. Environ. Res. Public Health. 2017 ; 14 (3) : 334-356.
13. Gibson D.A. and Saunders P.T.K. Endocr.-Relat. Cancer. 2014 ; 21 (2) : 13-31.
14. Martinez-Nava G.A., Burguete-Garcia A.I., Lopez-Carrillo L. et al. Biomarkers. 2013 ; 118 (part 2013/07/20) : 493-501.
15. Villeneuve S., Fevotte J., Anger A. et al. Am. J. Ind. Med. 2011 ; 54 : 499-509.
16. Dodson R.E., Nishioka M., Standley L.J. et al. Environ. Health Perspect. 2012 ; 120 : 935-943.
17. U.S. EPA. Nonylphenol (NP) and Nonylphenol Ethoxylates (NPEs) Action Plan. RIN 2070-ZA09]. Washington, DC : US Environmental Protection Agency; 2010. URL : https://www.epa.gov/sites/pro-duction/files/2015-09/docu-ments/rin2070-za09_np-npes_action _plan_final_2010-08-09.pdf.
18. Hu X.C., Andrews D.Q., Lindstrom A.B. et al. Environ. Sci. Technol. Lett. 2016 ; 3 : 344-350.
19. Barry V., Winquist A. and Steenland K. Environ. Health Perspect. 2013 ; 121 : 13131318.
20. Wolf C.J., Schmid J.E., Lau C. and Abbott B.D. Reprod. Toxicol. 2012 ; 33 : 546-551.
21. U.S. EPA. Drinking Water Health Advisory for Perfluorooctanoic Acid (PFOA). EPA 822-R-16-005. Washington, D.C. : US Environmental Protection Agency; 2016. URL : https://www. epa.gov/sites/pro-duction/files/2016-05/docu-ments/pfoahealthadvisoryfin al_508.pdf.
22. European Food Safety Authority. Opinion of the Scientific Panel on Contaminants in the Food Chain on Perfluorooctane Sulfonate (PFOS), Perfluorooctanoic Acid (PFOA) and Their Salts. The EFSA Journal. 2008 :1-131.
23. NTP. Report on Carcinogens, 14-th Edition. Research Triangle Park, NC: United States National Toxicology Program, 2016. URL : http://ntp. niehs. nih.gov/go/roc 14 [accessed 08 March 2017].
24. IARC. Monographs on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans, Volume 107: Polychlorinated Biphenyls and Polybrominated Biphenyls. Lyon, France : IARC ; 2016. URL : http:// monographs. iarc. fr/ENG/Monog raphs/vol107/mono107.pdf.
25. IARC. Monographs on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans, Volume 99: Some Aromatic Amines, Organic Dyes, and Related Exposures. Lyon, France : IARC; 2010. URL : https://monographs. iarc. fr/ ENG/Monographs/vol99/mono9 9.pdf.
26. IARC. Monographs on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans, Volume 109: Outdoor Air Pollution. Lyon, France: International Agency for Research on Cancer ; 2016. URL : http://monographs.iarc.fr/ ENG/Monographs/vol 109/mono 109.pdf.
27. IARC. Agents Classified by the IARC Monographs, Volumes 1-109. Lyon, France: IARC; 2013. URL : http://monographs. iarc. fr/ENG/Classification/ ClassificationsAlphaOrder.pdf
28. Kummer V., Maskova J., Zraly Z. et al. Toxicol Lett. 2008 ; 180 : 212-221.
29. Luckert C., Ehlers A., Buhrke T. et al. Toxicol Lett. 2013; 222 : 180-188.
30. Labreche F., Goldberg M.S., Valois M.F. and Nadon L. Occup. Environ. Med.
2010 ; 67 :263-269.
31. Ekenga C.C., Parks C.G. and Sandler D.P. Int. J. Cancer.
2015 ; 137 : 1765-1774.
32. Rai R., Glass D.C., Heyworth J.S. et al. Am. J. Ind. Med. 2016 ; 59 : 437-444.
33. Mordukhovich I., Beyea J., Herring A.H. et al. Int. J. Cancer.
2016 ; 139 : 310-321.
34. Terry M.B., Gammon M.D., Zhang F.F et al. Cancer Epidemiol. Biomarkers Prev. 2004 ; 13 : 2053-2058.
35. Nie J., Beyea J., Bonner M.R. et al. Cancer Causes Control. 2007 ; 18 : 947-955.
36. Pan S.y, Morrison H., Gibbons L. et al. J. Occup. Environ. Med. 2011 ; 53. (Part 2011/04/16.) : 522-529.
37. Reding K.W., Young M.T., Szpiro A.A. et al. Cancer Epidemiol. Biomarkers Prev. 2015 ; 24 : 1907-1909.
38. Garcia E., Hurley S., Nelson D.O. et al. Environ. Health. 2015 ; 14 : 14.
39. Liu R., Nelson D.O., Hurley S. et al. Epidemiology.
2015 ; 26 : 365373.
40. IARC. Monographs on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans. Vol. 100F : Chemical Agents and Related Occupations. Lyon, France : International Agency for Research on Cancer ; 2012. URL : http://monographs.
iarc. fr/ENG/Monographs/vol100 F/ mono100F.pdf.
41. Cogliano V.J., Baan R., Straif K. et al. J Natl Cancer Inst.
2011 ;103 (24): 1827-1839.
42. Del Pup L., Mantovani A., Cavaliere C. et al. Oncol. Rep.
2016 ; 36 (2) : 603-12.
43. McElroy J.A., Shafer M.M., Trentham-Dietz A. et al. J. Natl. Cancer Inst. 2006 ; 98 :
P. 869-873.
44. Julin B., Wolk A., Bergkvist L. et al. Cancer Res.
2012 ; 72 : 1459-1466.
45. Rahim F., Jalali A. and Tangestani R. Asian Pac. J. Cancer Prev. 2013 ; 14 : 42834287.
Hagmwna go pegaKW 20.03.2019
