CC BY
36
УДК504.61 Астр. Т.В. ТриснюК - 1нститут телекомуткацш
i глобального тформацшного простору НАН Украти
З 1СТОРН РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ПРИРОДИ НА ТЕРНОПГЛЬЩИШ
Ретроспективний аншш лггературних даних територп дослщжень забезпечуе видь лення найвагомiших наукових теоретичних досягнень i практичних результатов. Охоро-на природи на Тернопшьщиш бере свiй початок з етнокультурних традиций i звичаш, якi передавались з поколения в поколiння. Першими природоохоронними органiзацiями тут були: Галицьке лiсове товариство, Подiльське товариство природниюв, Галицьке товариство охорони тварин та ш. Зараз на Тернопiльщинi нараховуеться 528 територш та об'ектш природно-заповщного фонду. Наведенi iсторико-краезнавчi факти сввдчать про велику кiлькiсть природних та туристичних об'ектiв. Науковцi краю провели досль дження територи з точки зору геоекологп, фiзичноl географй ландшафйв.
Ключовi слова: охорони природи, пам'ятки природи, рiдкiснi види, лiсовий резерват, туристсько-краезнавче товариство.
Iсторiя охорони природи на Терношльщиш бере свiй початок з еколопч-них народних традицiй, повiр'íв, ят збереглися в украшського народу i передавались з поколiння в поколiння.
Однi з перших природоохоронних органiзацiй в Захiднiй Украíнi, ят були створенi у Львов^ - Галицьке лiсове товариство (1882 р.) i Польське Товариство природник1в iM. Коперника (1875 p.). З iнiцiативи священика i професора германiстики Льв1вського унiверситету 6. Яноти у Львовi було створено Галицьке товариство охорони тварин (1876 p.), яке впродовж 40 ротв видавало свiй журнал. Оскiльки частина Тернотльщини належала до Галичини, то заходи з охорони природи поширювались i на li терени. Ще в 1904 р. Польське товариство природодослщнитв запропонувало охороняти значну кiлькiсть природних об'екпв в Карпатах i на Подiллi [1].
На початку XX ст. у м. Кам'янщ-Подальському було створено товариство Подшьських природодослвднитв i любител1в природи. У 1914 р. один iз членiв цього товариства М. Раевський виступив iз доповiддю "Про необхiднiсть охорони пам'ятникш природи на ПодшлГ. Вш запропонував взяти пiд охорону природш об'екти, зокрема i Медобори як пам'ятку природи Подшля [2].
У 1919 р. при Мiнiстерствi освгги Польщi було органiзовано Тимчасову державну комiсiю з охорони природи, яку очолював професор В. Шафер. У 1926 р. вона була реоргашзована в Державну раду з охорони природи. У деяких воеводствах, зокрема i Терношльському, дiяли держкомiтети з охорони природи. Льв1вський держкомiтет (1926 p.), яким керував професор Ш. Вердак, поши-рював сво! до на територш теперiшнiх Львiвськоl, Терноп1льсько!, 1вано-Фран-кгвсько!, Волинсько! i Рiвненськоl областей.
Природоохоронну дiяльнiсть у першiй половинi XX ст. на Галичиш здiйснювало Польське дендролопчне товариство у Львовi, Природничий музей iм. Дзедушицького у Львов^ комiсiя з охорони природи Геолопчного iнституту [1]. Природоохоронних заходiв на теренах Тернопшьщини вживало Подшьське туристсько-краезнавче товариство, оргашзоване у 1925 р. У Тернополi був роз-
1 Наук. кергвник: проф. О.М. Трофимчук, д-р техн. наук
ташований центральний вiддiл Товариства, що складався з восьми секцш, од-нieю з яких була секцiя охорони природи. Вона займалась опiкою природи, збе-реженням флори i фауни, пропагувала красу печер, скель тощо. "Щкавими i унiкальними е печери - велит порожнини з гротами, шдземними озерами" [3]. Одними з найдавшших е печери в БшьчьЗолотому та с. Кривче, якi взятi шд охорону держави [4, 5].
1з 1931 р. газета "Кур'ер Львовский" стала випускати додаток "Туризм i курортна справа", де публiкувались статп з охорони природи. До 1938 р. у Польшд було видано 17 рiчникiв " Охорона природи", 9 рiчникiв Бюро з охорони природи при Мiнiстерствi освгги, 2 науковi природоохороннi монографц, 54 на-уково-популярних видання, 1 шдручник з охорони природи, 8 номеров " Кош-товного додатку" до молодiжного краезнавчого видання "Орлиний полiт". У рiчниках з охорони природи, що видавались з 1920 по 1935 рр., мiстилась знач-на кiлькiсть публiкацiй щодо охорони вжових дерев: букiв, дубш, лип [6, 7, 9,], охорони природи Медоборiв [8] та ш. Тему охорони природи порушували в га-лицьких украшомовних виданнях - газетах "Дшо", "Недшя", "Туристика i краезнавство" [13].
Охорош пiдлягають також птахи, наземнi тварини, рослини та iншi ком-поненти природи. У 1908 р. у Тернополi ввдкрито лiсовий iнспекторат. З 1918 р. до початку II свггово1 вшни на територií Терношльсько!' областi дiяло лiсове за-конодавство Польшд. Декшька указiв щодо охорони релжтово!' флори в Медо-борах видало Терношльське воеводство.
Значну увагу придшяли охоронi вiкових дерев на територц населених пунктов як з боку держави, так i церкви. У 1935 р. в Тернотльському воеводствi охоронялось 13 вiкових дерев [1, 6, 7]. Одним iз перших заповщнитв не тiльки на Захвднш Украíнi, але й в УкраЫ взагалi був створений у 1886 р. любителем природи графом В. Дзедушицким бшя с. Пеняки Тернопiльського воеводства (зараз територк Львшсько!' областi) резерват букового лку (20 га). На жаль, у 1914 i 1940 рр. лiс там майже був вирубаний [1].
У 1910 р. в Тернотльському воеводствi землевласником Федоровичем бшя с. В^о було створено степовi резервати "Любомля" i "Гостра Скеля" на площд 10 гектарiв. У 1932 р. землевласником А. Бохенським бшя м. Збаража на Тернопiльшинi було оргашзовано скельно-лiсовий резерват. У 1933 р. було створено перший в Польщд i в Украíнi шюльний заказник в пiвнiчнiй частинi Медоборш бiля с. Киданцi, Стриíвка (тепер Збаразький район Терноп1льсько1 областi) [1, 12].
До 1939 р. на Терношльщиш було 19 природних резервапв (лiсових, степових, скельних, водних, фаушстичних), з них - 1) печера "Кживче горная"; 2) степовий резерват "Любомля" бшя с. Вiкно; 3) степовий резерват "Гостра скеля" бшя с. Вжно; 4_7) чотири лкових резервати "Шутроминцi" в повiтi Заль щики; 8) степовий резерват в Олексинцях пiд Борщовом; 9) Скальний резерват на околицi м. Кременця в районi вул. Княжо!'; 10) лкостеповий резерват "Жи-жава"; 11) степовий резерват в Обiжевi шд Залiшиками; 12) степовий резерват "Коло^бка" пiд Залiшиками; 13) лковий резерват "Глоди" над Дшстром; 14) скельний резерват гори Бони шд Кременцем; 15) скельний резерват "Замкова
132
Збiрник науково-технiчних праць
гора" шд Корцем; 16) лiсовий резерват у лкнищго Три- балин; 17) лковий резерват у лкнищга Вербiв Бережанського району; 18) лковий резерват у лкниц-твi Учтан; 19) лковий резерват Братаршизна в Борщдвщ Кременецького повiту. Окрш цього, пропонували заповiсти 32 об'екти, в основному по берегах р. Днк-тер [1, 14].
Починаючи з 1940 р., у Львовi та Киевi здiйснюють активнi спроби вщ-новлення заповiдних об'ектiв, створених за часш Польшi. Резервати мкцевого значения заповiдались на обласному ршш, а три заповiдники - Горгани, Чорно-гора i Днiстровська стшка - на республiканському. Заказниками мкцевого значення згiдно з ртенням Тернопiльського облвиконкому вiд 25 березня 1941 р. стали 7 масивш, серед них - урочище Глоди (100 га), Шутроминщ (200 га), Зо-лотий Потiк (10 га), Галшея (258 га). Усi щ об'екти стали заповiдними завдяки робоп комiсií у справах заповiдникiв при Г1ПС УРСР.
У 1951 р. в УкраЫ було закрито 19 заповщниюв, з них 4 на теренах Тер-нопiльськоí областi - у Золотому Потощ, Шутроминцях, урочище Глоди та дача Галшея (Чортювський район). Кiнець 50-х роюв характеризувався тим, що при-родиi об'екти привернули увагу уряду УРСР завдяки громадськосп [10]. У 1963 р. Рада Мiнiстрiв УРСР затвердила список пам'яток природи республь канського значення, в який було внесено Кременецьт гори. На початку 70-х роив було вжито певних заходiв для полiпшения заповiдноí справи. Згiдно з постановами Ради МЫстрш УРСР (1974, 1977 рр.) у Терношльськш областi створено 4 заказники республшанського значення: боташчш - Обiжевський та Жи-жавський, лiсовий - дача Галiлея та ландшафтний - Каспершський.
Станом на 1 грудня 1977 р. на Терношльщиш державою охоронялось 368 заповвдних об'ектiв областi, зокрема 33 заказники, з них 4 республшансько-го i 29 мiсцевого значення; 12 пам'яток республiканського i 304 мкцевого значення; 5 парюв-пам'яток садово-паркового мистецтва республшанського значення та 14 мкцевого.
Зараз в обласп (станом на 1 ачня 1999 р.) нараховуеться 528 територш та об'екпв природо-заповiдиого фонду. З них 1 заповiдник ("Медобори" з фшею "Кременецьш гори"), 3 репональш лаидшафтнi парки; 117 заказнишв, з них 14 загальнодержавного i 103 мкцевого значення; 377 пам'яток природи, з них 11 загальнодержавного i 366 мкцевого значення; 4 заповiдиi урочища, 3 боташчш сади, з них 1 загальнодержавного, 2 мкцевого значення; 9 дендролопчних парюв, з них 2 загальнодержавного та 7 мкцевого значення; 1 зоолопчний парк та 13 парюв-пам'яток садово-паркового мистецтва, з них 4 загальнодержавного та 9 мкцевого значення. Заповiдиiсть територц обласп становить 8,5 %.
Нацюнальний природний парк " Кременецьк гори" створено 11 грудня 2009 р. зпдно з Указом Президента Украши № 1036/2009 з метою збережен-ня цiнних природних та iсторико-культурних комплекав i об'ектш. До територií национального природного парку "Кременецькi гори" включення 6951,2 га земель державно!' власносп. Нацiональний природний парк "Днктровський каньйон" - природоохоронна територiя в УкраЫ, в межах Борщдвського, Заль щицького, Бучацького, та Монастириського райошв Терноп1льсько1 областi. Площа 10829,18 га. Створений 3 лютого 2010. Перебувае у вщанш МЫстерства
охорони навколишнього природного середовища Украши та Державно!' служби заповщно1 справи.
Геоморфолопчш, ландшафтознавчi та геоекологiчнi дослiдження Подшля, зокрема Кременецьких пр, виконували Й.М. Свинк, М.Я. Сивий, Л. П. Ца-рик, К.1. Геренчук, ММ. Койнов, П.М. Цис, Б.В. Заверуха, О.В. Заставецька, Б.1. Заставецький, Д.В. Ткач, Я.О. Мариняк, М.Р. Питуляк, В О. Радзieвський, П.1. Штойк, Л.В. Янковська та багато шших.
Лiтература
1. Борейко В.Е. История охраны природы Украины (X век - 1980 г.). (X век - 1941 г.). Серия: история охраны природы / В.Е. Борейко. - К. : Вид-во Киевский эколого-культурный центр.
- 1997. - Вып. 12. - Т. 1. - 304 е.; Вып. 11. - Т. 2. - 192 с.
2. Борейко В.Е. Деятельность первых общественных природоохранных организаций Украины (1917 г.) / В.Е. Борейко // Бюллетень МОИН. Отд. биолог. - Т. 92, 4. - С. 134-143.
3. Wojewodstwo Tarnopolskie. - Tarnopol, 1931. - 451 s.
4. Kunzek Т. Ziemia Podolska / Т. Kunzek. - Tarnopol, 1935. - 48 s.
5. Kunzek Т. Przewodnik ро wojewodzwie Tarnopolskiem / Т. Kunzek. - Tarnopol, 1936. -
304 s.
6. Srodon A. Inwentarz zabytkowych dAbow w Polsce / A. Srodon // Ochrona przyrody. Organ Panstwowej Rady Ochrony Przyrody. - Krakow, 1934. - Rocznik 11. - S. 78-110.
7. Srodon A. Inwentarz zabytkowych lip w Polsce / A. Srodon // Ochrona Przyrody. Rocznik 15. Organ Panstwowej Rady Ochrony Przyrody. - Krakow, 1935. - S. 95-128.
8. Wierdak S. Uwagi о ochoronie przyrody w poludniowych Miodoborach. Ochorona przyrody / S. Wierdak. - Krakow, 1910. - Rocznik 10.
9. Skarby przyrody i ich ochrona / ' Pod red. W. Szafera. - Warszawa : Wydawnictwo zbiorowe, 1932. - 363 s.
10. Марисова 1.В. Промислова орштофауна Подшля, ïï охорона та ращоналъне використан-ня / 1.В. Марисова // Матерiали до вивчення природних ресурав Подшля. - Тернопшъ - Креме-нець, 1963. - С. 158-162.
11. Борейко В. Репресоваш резервати Захщно!' Украши / В. Борейко // Зелений сви. - № 6.
- С. 7, № 7.
12. Ochrona przyrody. - Krakow. - 1936. - Rocznik 16. - S. 234.
13. Старi дерева // Туристика i краезнавство. - 1925. - № 1. - С. 4.
14. Борейко В. Репресоваш резервати Захщно'1 Украши / В. Борейко // Зелений сви. - № 6.
- С. 7, № 7.
Триснюк Т.В. Из истории развития охраны природы на Тернополь-
щине
Ретроспективный анализ литературных данных территории исследований обеспечивает выделение значимых научных теоретических достижений и практических результатов. Охрана природы на Тернопольщине берет свое начало с этнокультурных традиций и обычаев, которые передавались из поколения в поколение. Первыми природоохранными организациями здесь были: Галицкое лесное общество, Подольское общество естественников, Галицкое общество охраны животных и др. Сейчас на Терно-польщине насчитывается 528 территорий и объектов природно - заповедного фонда. Приведенные историко - краеведческие факты свидетельствуют о большом количестве природных и туристических объектов. Учеными края проведено исследование территории с точки зрения геоэкологии, физической географии ландшафтов.
Ключевые слова: охраны природы, памятники природы, редкие виды, лесной резерват, туристско-краеведческое общество.
Trysnyuk T. V. The history of the nature conservancy in the Ternopil region
A retrospective analysis of published data concerning the area allocation of the most important study provides theoretical research achievements and also practical results. The nature conservancy in the Ternopil region originates from ethno-cultural traditions and customs that
134
Збiрник науково-техшчних праць
are passed down from generation to generation. The first environmental organizations here were: The Galician Forestry Company, The Podolsk Naturalists Society, The Galician Society of Animal Protection and others. There are now 528 territories and objects of The Nature Reserve Rund in the Ternopil region.
These historical facts and local history indicate a large number of natural and tourist sites. The scientists studied the edge of the area in terms of Geo-ecology, and physical geography landscape.
Keywords: nature conservancy, nature monuments, rare species, forest reserve, Tourism and Local History Society.
УДК 630.63+630*94:502.1 Доц. В.Р. Ковалишин, канд. екон. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв
В1Д ЕКОЛОПЧНО1 СЕРТИФ1КАЦН Л1С1В ДО ЕКОЛОПЧНО1 СЕРТИФ1КАЦН ДОВК1ЛЛЯ
Розглянуто чинники запровадження еколопчно! сертифшацп лiсiв як шструменту ведения лкового господарства на засадах сталого розвитку. Проан^зовано шщативи щодо сталого розвитку в шших галузях нацiонального господарства. За допомогою еко-лопчно! криво! Кузнеця представлено залежнiсть мiж сприйняттям еколопчних проблем довкiлля та сощадьно-економiчним розвитком населення, i, як результат, форму-вання категорп екологiчно свщомого покупця для забезпечення попиту на сертифжова-ну продукцiю та послуги. Обгрунтовано доцiльнiсть запровадження екологiчноi серти-фжаци довкiлля та запропоновано складовi та методичнi пiдходи до проведення еколо-пчно! сертифшацп довкiлля.
Ключовi слова: лкове господарство, екологiчна сертифшацш лiсiв, стадий розви-ток, еколопчно свiдомий споживач, екологiчна сертифiкацiя довкшля.
Лiси вiдiграють надзвичайно важливу соцiально-економiчну й еколопч-ну роль у житп людства. Вони забезпечують основш потреби людей у харчу-ванш, паливi, широко використовуються в промисловосп та е джерелом еконо-мiчного розвитку. Лiси е найбiльшим осередком бiорiзноманiття, беруть важливу участь у глобальних екологiчних циклах, забезпечують кнування диких тва-рин, збереження груштв i водних ресурсiв. За рiзноманiтнiстю будови та силою дп на навколишне середовище лiс е найскладшшим i найпотужнiшим рослин-ним угрупованням [2]. Разом з тим лiси е дуже важливою складовою частиною бiосфери; елементом географiчного ландшафту; акумулятором живо1 речовини на планета; вони утримують в бiосферi низку хiмiчних елемештв i воду, активно взаемодають з тропосферою й визначають ршень кисневого та вуглецевого балансу [7]. Ось чому стану та якосп лiсiв та вщповвдальному веденню лiсового господарства придаляють так багато уваги у всьому свт.
Наприкiнцi ХХ ст. одним iз важливих iнструментiв, який забезпечуе ввд-повiдальне ведення лкового господарства та пiдтримку природних цшностей лiсових екосистем, стала екологiчна сертифжащя лiсiв. Як вiдомо, цей шстру-мент був започаткований пiд впливом екологiчних рунв та мiжурядових прог-рам для сприяння веденню лкового господарства на засадах сталого розвитку насамперед у тро^чних лках та обмеження продажiв нелегально заготовлено1 деревини на свгговому ринку. Однак на цей час практика застосування еколо-гiчноí сертифiкацií найбiльш поширилася в лках розвинених кра1н помiрного та
