CC BY
71ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ТА РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ
Пристинський В.М., Курисько Н.О., Пристинська Т.М., Григоренко О.І.
Слов’янський державний педагогічний університет Загальноосвітня школа № 3 м. Макіївка Загальноосвітня школа № 8 м. Слов’янськ
Анотація. У статті наводяться чинники, які визначають пріоритети навчальної діяльності та характер поведінки учнів середнього й старшого шкільного віку під час уроків фізичної культури та історії України. Аргументовано доводиться доцільність реалізації більш тісного взаємозв’язку пізнавальної активності з розвитком позитивної мотивації учнів до занять фізичною культурою у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.
Ключові слова: мотивація, фізична культура пізнавальна активність, учні, навчально-виховний процес. Аннотация. Пристинский В.Н., Курисько Н.А., Пристинская Т.Н., Григоренко О.И. Взаимосвязь познавательной активности и развития мотивации к занятиям физической культурой в учебновоспитательном процессе общеобразовательных школ. В статье приводятся факторы, которые определяют приоритеты учебной деятельности и характер поведения учащихся среднего и старшего школьного возраста в ходе уроков физической культуры и истории Украины Аргументированно показана целесообразность реализации более тесной взаимосвязи познавательной активности с развитием позитивной мотивации учащихся к занятиям физической культуройв учебно-воспитательном процессе общеобразовательной школы Ключевые слова: мотивация, физическая культура познавательная активность, учащиеся, учебновоспитательный процесс.
Annotation. Pristinskii V.N., Kurisko N.A., Pristinska T.N., Grygorenko O.I. Intercommunication of cognitive activity and development of motivation to employments by a physical culture in the educational process of general schools. In the article is factors which determine priorities of educational activity and pattern of behavior studying middle and senior school ages during the lessons of physical culture and history of Ukraine are presented. Expedience of realization of more close intercommunication of cognitive activity is argued shown with development of positive motivation studying to employments a physical culture in the educational process of general school.
Key words: motivation, physical culture, cognitive activity, studying, educational process.
Вступ.
Проблема формування у сучасної молоді стійкої мотивації до цінностей освіти й здорового способу життя залишається актуальною й в наш час. Не зважаючи на деяке покращення загальної суспільно-економічної ситуації в Україні, в тому числі й позитивні зрушення в розвитку галузі фізичної культури і спорту, слід наголосити на необхідності подальшого формування у свідомості сучасного суспільства розуміння значущості фізичної культурияк достатньо дієвого засобу оздоровлення та соціалізації молоді
Не дивлячись на появу в останнє десятиліття інноваційних підходів та оригінальних розробок і досягнень з питань формування позитивної мотивації у молоді до занять фізичною культуроюі спортом, дана проблема залишається актуальною в аспекті визначення її взаємозв’язку з пізнавальною активністю школярів
Аналіз результатів досліджень та публікацій з даної проблеми свідчать, що в сучасній практиці фізичного виховання розроблена достатня кількість методик щодо формування у школярів стійкої мотивації до навчальної діяльності, а також потреби до систематичних занять фізичною культурою які є достатньо дієвими та використовуютьсяв організації різноманітних форм роботи з дітьми [3, 4, 6, 7, 9, 10].
Певні досягнення зроблені в організації й проведенні спортивних і фізкультурно-оздоровчих заходів серед школярів загальноосвітніх шкіл у формі комплексних і багатоступеневих змагань. У сільський місцевості за минулий рік було створено 2127 сільських спортивних клубів. На сьогодні в Україні функціонує 1586 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, в яких займаються понад 640 тис. дітей у віці від 6 до 18 років. Але, поряд з цим, за статистичними даними в Україні різними видами фізкультурнооздоровчої роботи охоплено тільки 9% школярів, що в 5-6 разів менше у порівнянні з Фінляндією, Францією, США, Японією та іншими країнами світу [1, 4, 7].
У зв'язку з цим, слід констатувати що стан розвитку масової фізичної культурив Україні залишається ще на достатньо низькому рівні. Причина такої ситуації полягає насамперед в тому, що фізична культура не розглядається на достатньо ґрунтовному рівні як важливий і значущий засіб оздоровлення людини, як фактор активізації мотивів в тому числі й до навчальної діяльності школярів з інших дисциплін в програмі навчально-виховних закладів освіти. Багатьох із нас захоплюють результати високих досягнень спортсменів, але в той же час серед дорослих лише четверо людей із ста систематично займаються своїм фізичним удосконаленням. Т обто й сьогодні,спорт для багатьох залишається поки що лише як своєрідне видовище [1, 2, 7].
Таке пасивне відношення суспільства до цінностей впливу занять фізичними вправами на розвиток організму людини не сприяє також поліпшенню стану фізичного виховання підростаючого покоління. За статистичними даними майже 90% учнів мають функціональні відхилення у стані свого здоров’я, понад 50% -незадовільний рівень загальної фізичної підготовленості, близько 60% - низький рівень фізичного розвитку [1,
4, 7, 9].
Методологія організації процесу фізичного виховання школярів у загальноосвітніх навчально-виховних закладах залишається нажаль на традиційному рівні та потребує подальшого вдосконалення насамперед в аспекті реалізації більш тісного взаємозв’язку пізнавальної активності дітей з розвитком у них позитивної мотивації до навчальної діяльності та ціннісних потреб щодо систематичних занять різноманітними засобами фізичної культури
Робота виконана за планом НДР Слов’янського державного педагогічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Метою дослідження є визначення взаємозв’язку пізнавальної активності учнів середніх і старших класів з темпами розвитку у них мотивації до занять фізичною культуроюі спортом
Завдання дослідження:
1. Аналіз і узагальнення даних літературних джерел, інноваційного педагогічного досвіду з проблеми активізації навчальної діяльності школярів;
2. Визначення пріоритетів навчальної діяльності та темпів розвитку мотивації учнів середнього й старшого шкільного віку до занять фізичною культуроюта здорового способу життя.
3. Розробка рекомендацій щодо підвищення якості між предметних взаємозв’язків в структурі навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи
Для досягнення поставленої мети були використані наступні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури й документальних матеріалів, опитування і анкетування (за методикою Б.К. Пашнєва), педагогічні спостереження, методи математичної статистики. До педагогічного експерименту були залучені 103 учні загальноосвітніх шкіл №№ 3, 80 м. Макіївки та 54 учні середнього й старшого шкільного віку загальноосвітньої школи № 8 м. Слов’янська Донецької обл.
Результати дослідження.
Результати проведеного дослідження підтвердили наші передбачення та точку зору інших авторів, які свідчать, що тільки за період з 2001 року на 8% збільшилося кількість школярів, які мають функціональні відхилення у стані здоров’я, а тому віднесені до спеціальної медичної групи або звільнення від занять з фізичної культури У засобах масової інформації реклама тютюнових виробів і спиртних напоїв значно перевищує соціальну рекламу й майже відсутня інформація щодо пропаганди здорового способу життя та значущості засобів фізичної культуриі спорту та його формування [1, 4, 7].
У процесі опитування й анкетування нас насамперед цікавили питання, які можливо узагальнити наступним чином: чи згодні ви з тим, що фізична культура сприяє зміцненню вашого здоров’я?; чи подобаються вам заняття фізичною культурок?; чим подобаються або чому не подобаються такі заняття?; хотіли б ви покращити свої результати з предмету по фізичній культур? тощо.
Аналізуючи результати опитування було встановлено, що у 6,82% учнів повністю відсутня будь-яка мотивація до уроків фізичної культурі; у 20,38% - спостерігали досить байдуже ставлення до уроків з фізичною культурі; 25,24% - були зацікавлені тільки «ігровою» частиною уроку; 39,82% ставилися до уроків фізичної культурияк до достатньо дієвого засобу поліпшення загального фізичного стану та тільки 7,74% респондентів показали високий рівень мотивації до уроків фізичної культури(рис. 1).
7,74% 6,82%
Рис. 1. Оцінка власного відношення учнів до уроків фізичної культури
Отримані дані дозволяють зазначити, що учні, які проявляли негативне відношення до уроків фізичної культури (6,82%) відзначали, що в загалі не розуміють, а тому, напевне, і не полюбляють спорт як компонент фізичної культури На уроках такі діти намагалися бути непримітними, не проявляли майже будь-якої ініціативи навіть при виконанні найпростіших фізичних вправ, або зовсім відмовлялись від їх виконання. При вивченні нового навчального матеріалу ми спостерігали низьку концентрацію уваги учнів щодо розуміння та
відтворення структури техніки фізичних вправ, а мотивація їх обмежувалась інтересом до отриманої оцінки. У таких дітей не спостерігалось майже ніякого бажання поліпшити ступінь розвитку своїх рухових якостей, а при виконанні нормативних тестів вони мали низький рівень показників. В основному така тенденція спостерігалась у дівчат старших класів.
Наступну категорію учнів (20,38%) склали діти, у яких інтерес до уроків фізичної культуриобмежувався, так би мовити, ще недостатньо свідомим розумінням їх значущості, а їх точку зору можна констатуватитак, що фізична культура є предмет, який легше засвоюється у порівнянні з іншими, але обґрунтувати свої відчуття вони не могли.
У таких дітей, з байдужим ставленням до фізичної культурі; ми спостерігали достатньо високий емоційний настрій на початку уроку, який надалі дуже швидко знижувався. При самостійному виконанні рухових завдань або вправ концентрація уваги швидко зменшувалась, а учні вимагали постійного контролю й уваги з боку вчителя. Якщо такої пристальної уваги діти не відчували, то інтерес до виконання вправ дуже швидко зникав, вони відволікалися самі, й відволікали увагу інших учнів під час занять. Але, коли було потрібно виконувати вправу «на оцінку», така категорія дітей виконувала її, не докладаючи надмірних зусиль для досягнення результату, їх улаштовувала навіть низька оцінка. Таке ставлення й поведінку найчастіше ми спостерігали у хлопців середнього шкільного віку.
Окремою категорією визначалася група учнів (25,24%), яких цікавила переважно «ігрова» форма організації завдань на уроці. Навчальна діяльність таких учнів відрізнялась високою емоційною забарвленістю, вони виказували задоволення від можливості позмагатися, але в разі негативного результату ми спостерігали дещо неадекватну реакцію і обурення Поряд з цим, слід зазначити, що при вивченні нового навчального матеріалу такі діти не проявляли високої мотивації у прагненні одержати відмінні або добрі оцінки.
Спостерігаючи за такими дітьми під час позакласних занять, було встановлено, що вони відвідують спортивні секції, як правило тоді, коли з’являється бажання, або «за компанію» з друзями. Такий стиль поведінки характерний для хлопців з низьким і середнім рівнем показників з фізичної підготовленості
Група учнів з достатньо вираженим ступенем мотивації до фізичної культури (39,82%) більш усвідомлено сприймали рухові завдання й вправи, які пропонувалися в процесі уроків. Результати анкетування та педагогічні спостереження свідчать, що дана категорія дітей активно прагне підвищити стан свого фізичного розвитку та вважають заняття фізичними вправами дієвим засобом поліпшення свого здоров'я. При засвоєнні нового навчального матеріалу на уроках такі діти проявляли високу концентрацію уважності, а у спробах невдалого виконання вправи прагнули зрозуміти причини рухових помилок та одержати високу оцінку. У виконанні завдань середньої й високої складності намагались невпевненість, а іноді й незадоволеність результатами своїх дій подолати стійким бажання й наполегливістю у досягненні позитивного результату. При самостійному виконанні фізичних вправ вони першими проявляли ініціативу демонструвати вправи перед класом та намагалися це робити без активного контролю з боку вчителя. На контрольних уроках при складанні тестів з фізичної підготовленості виказували бажання порівняти свої власні досягнення з нормативними вимогами та підвищити їх.
Група учнів, яка за результатами дослідження мала високу й стійку мотивацію до занять фізичною культурою (7,74%), вже достатньо цілеспрямовано прагнула поліпшити показники рівня своєї фізичної підготовленості на уроках фізичної культури Більшість дітей з цієї категорії учнів активно займаються не тільки у спортивних секціях школи, але й у центрах дитячої і юнацької творчості та дитячо-юнацьких спортивних школах. У повсякденному житті вони усвідомлено приділяють підвищену увагу своєму фізичному стану та наголошували, що достатньо систематично займаються різними видами активного рухового дозвілля разом з батьками. Серед своїх однолітків ці учнів відрізнялися міцною статурою, врівноваженістю у поведінці та спілкуванні Зауваження які вони отримували в процесі уроку сприймали з розумінням, завжди прагнули надати допомогу при засвоєнні нового навчального матеріалу або при самостійному виконанні завдань.
Крім того, нас також зацікавило відношення школярів, які приймали участь у дослідженні, щодо прояву їх пізнавальної активності та мотивів навчальної діяльності в процесі уроків історії України та можливого взаємозв’язку цих показників з проявом мотивації до занять фізичною культуроюі спортом.
Результати анкетування свідчать, що 38,0% школярів мають низький, 48,3% - середній та 13,7% - високий рівень пізнавальної активності (рис. 2).
Рис. 2. Показники пізнавальної активності школярів
На запитання, які мали відношення до уроків фізичної культурі, а саме: «хотів би ти замість навчання займатися тільки спортом або будь-якими іграми»? та «хотів би ти іноді, щоб незакінчений навчальний матеріал з мови, історії або математики вчитель продовжив пояснювати на наступному уроці, але замість фізкультури або будь-якої розваги»?, переважна більшість учнів з високим рівнем пізнавальної активності дали однозначно негативну відповідь. Виняток (але понад 80%) склали тільки дівчата старших класів, які, доречи мали низький рівень мотивації до занять фізичною культурою
Визначаючи міру представленості провідних переваг в ієрархії навчальної діяльності учнів 9-х класів було встановлено, що 60,0% учнів надають перевагу мотиву матеріального благополуччя 26,6% - мотиву досягнення успіху; 6,7% - соціально-орієнтованим цінностям (мотив відповідальності) та тільки 6,7% -мотиву одержання інформації (знання як засіб самоствердження), пізнавальному мотиву (знання як ціль розвитку особистості) та мотиву престижу (рис. 3).
Рис. 3. Показники мотивів навчальної діяльності учнів 9 класів
Отже, аналізуючи отримані дані, слід зазначити, що переважна більшість учнів середнього й старшого шкільного віку, які приймали учать в дослідженні, мають вкрай низький рівень мотивації щодо цінностей освіченості як фактору розвитку особистості й самоствердження в учнівському колективі
З метою підвищення пізнавальної активності, мотивів до навчальної діяльності та здорового способу життя для учнів були розроблені листи особистого контролю «Мої досягнення з історії У країни» та «Фізична культура спорт і здоровий спосіб життя», що, на нашу думку, повинно вплинути на навчальні досягнення школярів.
Узагальнюючи результати дослідження слід зазначити, що у переважної більшості учнів середнього й старшого шкільного віку ми спостерігали наявність інтересу до фізичної культури, але який ще не був сформований в стійку звичку до систематичних занять фізичними вправами. Такий стан сформованості поведінки учнів можна характеризувати як цікавість та зацікавленість. Цікавість, на відміну від інтересу, пов'язана лише із зовнішньою привабливістю предмету або дії, але не розкриває його сутність. У дітей, які, не
мали стійкої мотивації, було відсутнє усвідомлене розуміння мети занять фізичною культурою що приводило до швидкого зниження інтересу. У зв’язку з цим, ми намагалися використовуватиінтерактивні методи, дія яких спрямована насамперед на виховання інтересу та розвиток зацікавленості до самого процесу виконання фізичних вправ.
Характеризуючи стан зацікавленості слід відмітити, що це вже більш тривале, стійке, емоційно забарвлене бажання відчути щось нове, не вдаючись до загальної сутності. Т ому, використовуючицікавість, яка стає початковим моментом для виникнення глибокого інтересу, ми спонукали учнів до більш ґрунтовного пізнання предмету та розуміння результатів своєї навчальної діяльності.
Крім того, наші рекомендації щодо підвищення якості викладання навчальних предметів були спрямовані на необхідність ураховувати певну залежність між розвитком потреб і емоціями, які переживає людина при здійсненні діяльності, направленої на задоволення тих або інших потреб. Потреба у задоволенні рухової активності є для дітей природною біологічною потребою, яку можна сповна задовольнити тільки на уроці фізичної культури У зв'язку з цим велике значення має позитивний психоемоційний настрій, який ми намагалися підтримувати протягом усього уроку, щоб виконання вправ і рухових завдань викликали у школярів позитивні психоемоційні переживання
В процесі уроків ми суворо дотримувалися реалізації принципу поступовості, який насамперед передбачав чітку індивідуалізацію щодо компонентів фізичного навантаження з урахуванням вікових і статевих особливостей та рівня фізичної підготовленості Як тільки ми відчували, що запропоновані завдання викликають невпевненість, або скутість у діях, в той же час переорієнтовували вправи для збереження інтересу при подальшому їх виконанні Висновки.
1. В останнє десятиліття в У країні з’являються інноваційні підходи та оригінальні розробки й досягнення в технології формування позитивної мотивації у молоді щодо занять фізичною культурою і спортом Дана проблема залишається актуальною та потребує подальшого осмислення в аспекті визначення взаємозв’язку розвитку пізнавальної активності учнів з формуванням у них позитивної мотивації до здорового способу житті на засадах реалізації між предметних зв’язків у структурі навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи.
2. Результатами дослідження встановлено, що 38,0% школярів мають низький, 48,3% - середній та 13,7% - високий рівень пізнавальної активності. В ієрархії навчальної діяльності тільки 6,7% учнів 9-х класів віддають перевагу соціально-орієнтованим цінностям (мотив відповідальності). Також 6,7% учнів називають пріоритетними мотив одержання інформації (знання як засіб самоствердження), пізнавальний (знання як ціль розвитку особистості) і мотив престижу. Визначаючи оцінку власного відношення до уроків фізичної культуритільки 7,74% респондентів показали високий рівень мотивації.
3. Отримані дані свідчать про вкрай низький рівень розвитку мотивів у школярів до навчальної діяльності загалом та до уроків фізичної культури і здорового способу життя, зокрема. Активізація діяльності учнів вбачається у підсиленні більш тісного між предметного взаємозв’язку уроків фізичної культури з іншими навчальними дисциплінами.
Перспективами подальших досліджень у даному напрямку вважаємо необхідним проведення факторного й дисперсійного аналізу щодо визначення ступеню впливу пізнавальної активності школярів на темпи формування мотивів до навчальної діяльності та їх взаємозв’язку.
Література
1. Григоренко В.Г. Профессионально-педагогическая мотивация и технология ее формирования /В.Г. Г ригоренко - Бердянск: Модем, 2003. - 148 с.
2. Деминский А.Ц. Бытие физической культуры/А.Ц. Деминский. - Донецк: Донбасс, 1997. - 232 с.
3. Демінська Л.О. Оздоровча фізична культура в системі загальноосвітньої школи /Л.О. Демінська //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. моног. /за ред. проф. Єрмакова С.С. - Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 10. - С. 90 - 92.
4. Дутчак М. Синдром залишкового підходу /М. Дутчак //Урядовий кур’єр. - 15 червня 2002. - № 109. - С. 4 -5.
5. Книга вчителя фізичної культури довід.-мет. вид. /упоряд С.І. Операйло, А.І. Ільченкс, В.М. Єрмолова, Л.І. Іванова - Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. - 464 с.
6. Козленко Н.А. Школьникам - привычку заниматься физкультурой/Н.А. Козленка - К.: Рад. шк., 1985. - С. 5 - 44.
7. Пристинський В.М. Оптимальна рухова активність як важлива передумова формування знань про здоров’я та здоровий спосіб життя /В.М. Пристинський //Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. пр. наук-практ. конф. «Валеологічна культура особистості - джерело здоров’я». - Слов’янськ: вид. центр СДПУ, 2006. - С. 129 - 132.
8. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізична культура(5 - 12 кл.): навч-пр. видання МОН України. - К.: Ірпінь, 2005. - 272 с.
9. Столітненко Є. Вихованість позитивного ставлення до фізичної культури в учнів 5 - 7 класів /Є. Столітненко//Фізичне виховання в школі - 2001. - № 4. - С. 43 - 44.
10. Строкань В.В. Актуальность проблемы сохранения здоровья школьников /В.В. Строкань //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук моног. /за ред. проф. Єрмакова С.С. - Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 11. - С. 266 - 269.
Надійшла до редакції 07.04.2008 р.
