CC BY
2705. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя: психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности. - Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1967. -183 с.
6. Щукина ГИ. Роль деятельности в учебном процессе. -М.: Просвещение, 1986. - 144 с.
7. Яценко Т.С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. - К.: Вища шк., 1987. - 109 с.
Надійшла до редакції 21.03.2007р.
ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ
Ковалевська О.Л.
Харківський гуманітарно-педагогічний інститут
Анотація. Залучення учнів до пізнавальної діяльності у сфері фізичного самовдосконалення, впровадження традиційних методик формування позитивного інтересу до занять фізичною культурою сприяє формуванню інтересу учнів до занять фізичною культурою. Педагогічна майстерність вчителя передбачає створення досконалих та оптимальних умов для фізичного розвитку учнів, виявлення здібностей, інтересів, талантів дітей, формування гармонійно розвинутої особистості. Ключові слова: учень, фізична культура, інтереси, пізнавальна діяльність, школа.
Аннотация. Ковалевская О.Л. Формирование интереса учеников общеобразовательной школы к занятиям физической культурой. Привлечение учеников к познавательной деятельности в сфере физического самосовершенствования, внедрение традиционных методик формирования положительного интереса к занятиям физической культурой оказывает содействие формированию интереса учеников к занятиям физической культурой. Педагогическое мастерство учителя
предусматривает создание совершенных и оптимальных условий для физического развития учеников, выявление способностей, интересов, талантов детей, формирование гармонично развитой личности.
Ключевые слова: ученик, физическая культура, интересы, познавательная деятельность, школа.
Annotation. Kovalevskaya O.L. Formation of interest of pupils of comprehensive school to employment by physical training. Attraction of pupils to cognitive activity in sphere of physical self-improvement, introduction of traditional techniques of formation of positive interest to employment by physical training assists the formation of interest of pupils to employment by physical training. Pedagogical skill of the teacher provides creation of the perfect and optimum conditions for physical development of pupils, revealing of abilities, interests, talents of children, formation of harmoniously advanced person.
Key words: the pupil, physical training, interests, cognitive activity, school.
Вступ.
В умовах переходу українського суспільства до європейських стандартів освіти першочерговим завданням постає потреба гармонійного, інтелектуального та фізичного виховання молоді. У Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту зазначається: „Фізична культура, як складова загальної культури, суспільними проявами якої є фізичне виховання та масовий спорт, є важливим чинником здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей
та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини” [1, с.71].
Актуальність обраної теми полягає у необхідності пошуку оптимальних шляхів формування позитивного інтересу учнів до занять фізичною культурою.
Позитивний інтерес до занять фізичною культурою ми визначаємо як пізнавальну форму спрямованості особистості на предмет пізнання (соціокультурний досвід з фізичного розвитку та вдосконалення людини, можливості власного фізичного самовдосконалення у тісному зв’язку з духовною культурою). За К. К. Платоновим, у людини інтереси розвиваються на базі умовного рефлексу другої сигнальної системи і комплексно перетворюються на допитливість. „Інтерес може бути пасивним, але при включенні його до структури вольового компоненту, спрямованості і прагнення він стає схильністю, яку можна визначити як інтерес та прагнення до пізнавальної діяльності” [2, с. 126].
Дослідження методів фізичного виховання, зокрема, формування позитивного інтересу до занять фізичною культурою школярів, останнім часом привертає особливу увагу як педагогів-науковців, так і практиків, і є перспективним напрямком наукового пошуку в системі національної освіти і виховання. Проте, у вітчизняній педагогічній літературі названій проблемі приділено недостатньо уваги, хоча окремі аспекти знайшли висвітлення в працях сучасних дослідників.
Наприклад, Б. Ведмеденко у монографії „Виховання в учнів інтересу до фізичної культури” дав обґрунтування та визначення соціальних та психологічних чинників, що зумовлюють виникнення та розвиток, моральних переконань та позитивно впливають на формування зацікавленого ставлення до занять фізичними вправами [3, с. 46-49].
Вирішення названої проблеми стало також головною темою праці Є. Козака „Формування мотиваційно-ціннісного ставлення старшокласників до фізичного виховання”. Автор указує на можливість вибору спортивної спеціалізації на основі особистої зацікавленості підлітків, де конкуренція та змагання можуть стати тими чинниками, які розвивають інтерес до фізичної культури [4, с. 51-52].
Робота виконана за планом НДР Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.
Формулювання цілей роботи.
Основними завданнями нашої роботи є аналіз традиційних методик формування інтересу школярів до процесу фізичного виховання, пошук інноваційних технологій його розвитку із застосуванням диференційованих прийомів та методів навчання, які формують пізнавальний інтерес учнів до занять фізичною культурою і впливають на їхню свідомість та потребу фізичного самовдосконалення.
Результати дослідження.
Пізнавальний інтерес - це найвищий позитивний мотив учіння школярів. Разом з цим необхідно враховувати таку психологічно-особистіс-
ну рису як активність. Активність як найважливіша якість людини - це властивість змінювати навколишню дійсність відповідно до власних потреб, поглядів та цілей.
Інтерес до фізичної культури є одним із проявів складної мотиваційної сфери. Мотивацію доцільно розрізняти як зовнішню (діяльність вчителя), так і внутрішню (власна усвідомлена діяльність учня), які в умовах педагогічного процесу є взаємопов’язаними. Інтерес до занять фізичною культурою формується за наявності внутрішньої мотиваційної діяльності учня, що є усвідомленим переживанням власної потреби у постійному вдосконаленні. Вона виникає лише в тому випадку, коли зовнішні мотиви (задоволення від самого процесу й умов занять фізичною культурою, від характеру взаємин під час занять з учителем тощо) і цілі, які ставить учитель, відповідають можливостям учня і є для нього оптимальними, а також коли учень під керівництвом учителя починає усвідомлювати власну відповідальність за їхню реалізацію.
Дослідження позитивної мотивації учнів до занять фізичною культурою, як невід’ємної частини новітніх інноваційних освітньо-виховних технологій є новою сферою наукових пошуків українських педагогів. Більшість з них погоджується з тим, що виховний процес може бути ефективним та цілеспрямованим лише в тому разі, коли в учнів буде сформовано орієнтацію на здоровий спосіб життя, на них впливатиме особистий приклад вчителя, а ставлення усього шкільного колективу до предмета фізичної культури буде як до улюбленої та найважливішої для життя та здоров’я дисципліни.
Отже, формування мотивації інтересу до занять фізичною культурою відбувається за умов:
1) Організація процесу навчання має, насамперед, спонукати школярів до самостійної, пізнавальної діяльності, щоб вони побачили, усвідомили і зрозуміли причинно-наслідкові зв’язки, могли оцінити ті чи інші факти і явища дійсності.
2) Спираючись на фізіологічні та психологічні властивості дітей, учитель будує заняття, органічно поєднуючи загальнопедагогічні методи навчання та новітні освітні технології.
Самостійність школярів пов’язана із визначенням об’єкта пізнання, засобів діяльності, її здійснення без участі дорослих та за допомогою ззовні, що вимагає активності. Тому пізнавальна активність і самостійність є невід’ємними складовими цілісної особистості. Джерелом пізнавальної діяльності і самостійності є потреби школярів у набутті знань, оволодінні засобами навчально-пізнавальної діяльності, в самоутвердженні та самовираженні. Задоволення одних потреб веде до виникнення інших. При цьому головне завдання вчителя - стимулювати формування цих потреб, що вимагає створення в навчанні умов, які спонукають учнів до активної самостійної діяльності.
Активність пізнавальної діяльності учнів потребує використання різних методів, способів,
форм навчання, які стимулюють школярів до виявлення активності і самостійності. Для цього необхідно, щоб об’єкт пізнання був залученим до сфери діяльності школяра, і діалектична взаємодія між ними створювала б умови прояву активності і самостійності особистості.
Основними методами, на наш погляд, при вирішенні проблеми формування інтересу до занять фізичною культурою є:
1). Застосування пізнавальних ігор (пізнавальною грою є спеціально створена захоплююча навчально-розважальна діяльність, яка має суттєвий вплив на засвоєння учнями знань, набуття вмінь та навичок. Гра в навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчальної діяльності, знімає втому, перевантаження);
2). Змагання (воно ґрунтується на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Виховна сила змагання виявляється лише за умови, що воно стає дієвою формою самодіяльності учнівського колективу).
Нестандартні уроки - заняття, структуру-вання змісту й форми яких викликає інтерес в учнів, сприяє їх оптимальному розвитку та вихованню. З одного боку, вони активізують пізнавальну діяльність школярів, вимагають від них суб’єктивної відповідальності за результат заняття, змушують до самостійності, а з іншого, - сприяють створенню емоційного тонусу на занятті, утворенню позитивного психологічного мікроклімату при стосунках з учителями та однокласниками.
Засобом збагачення інтересу до занять фізичною культурою є і функціональна музика. Музичний супровід занять фізичної культури швидко викликає у школярів інтерес до занять, допомагає учням більш активно, з емоційним піднесенням виконувати запропоновані завдання. Бо інтерес - це „об’єктивно зумовлений мотив діяльності суб ’ єкта, емоційно забарвлене ставлення до навколишнього” [5, с. 51-52].
Застосування ігор та змагань має важливе практичне значення. Ефективність їх полягає не тільки в удосконаленні та розвитку необхідних рухових навичок, але й наданні заняттю більш емоційного характеру, що сприяє підвищенню результативності та щільності уроку. Враховуючи вікові особливості школярів, необхідно так організовувати заняття фізичною культурою, щоб вони проходили на високому емоційному фоні та приносили задоволення від самого процесу навчання.
При проведенні дослідження було встановлено, що залежно від програмового матеріалу уроки супроводжуються різними емоційними станами (автор статті має досвід роботи вчителем фізичної культури у ЗОШ № 68). Заняття з елементами спортивних ігор викликають потужне емоційне збуд -ження, яке досить повільно зникає. Навпаки, на заняттях гімнастикою учень має зосередитися при
виконанні вправи, тому емоційний потенціал уроку є низьким, що мало сприяє інтересу до нього. Тому для ліквідації дефіциту рухової активності протягом уроку необхідно додавати спортивні ігри, естафети та елементи рухливих ігор.
Проведення нестандартних уроків як ефективної форми організації навчально-виховної діяльності сприяє зацікавленому ставленню учнів до занять фізичною культурою. Суттєвим при побудові структури цього уроку є нетрадиційна форма організації учнів, індивідуальний підхід до школярів при проведенні розминки, нестандартна тематика проведення заняття. Нестандартні уроки збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Головна мета цих занять - зруйнувати застиглі штампи знань, умінь, навичок і привнести у педагогічний процес новітнє та емоційно зацікавлене ставлення до занять фізичною культурою.
Нині набуває все більшого значення використання функціональної музики. Активно застосовувати її почали на межі 19-20 ст. ст., коли з’явився термін „функціональна музика”, яким визначали спеціально підібрані твори різного емоційного забарвлення, що необхідні для цілеспрямованого впливу на фізіологічні та психічні процеси людини при виконанні нею різних видів трудової діяльності. Численні наукові дослідження доводять, що музика не тільки впливає на психіку, але й має складний регулювальний вплив на діяльність різних органів та систем організму. Музика є невід’ємною частиною життя людини та існує вона там, де є художність і видовищність. Тому застосування музики на уроках фізичної культури має вагомий вплив на формування чи розвиток інтересу до цих занять.
Особливого значення набуває застосування функціональної музики у підготовчій частині уроку, коли відбувається вдосконалення раніше вивчених прийомів та спеціальних рухових навичок, а також під час виконання дихальних вправ. Музичний супровід рухливих ігор та естафет підвищує емоційний тонус учнів, зменшує дистанцію між учителем та учнями і, таким чином, підвищує результативність заняття.
Згідно з загально прийнятим положенням теорії та методики фізичного виховання у школі, завдання вступної частини заняття фізичної культури розв’язуються шляхом виконання легкодозова-них, простих за структурою вправ, які не вимагають великої концентрації уваги рухових дій [6,с. 54]. До них відносять різні різновиди ходіння, бігу, стрибків, загальнорозвивальні гімнастичні та підготовчі вправи. Для стимуляції зацікавленості учнів при виконанні кожного елементу підбирається відповідна функціональна музика. При виконанні ходіння, де головним завданням є синхронізація рухів, використовують музику, близьку до маршу. Йому властивий активний характер музичного руху. При виконанні загальнорозвивальних вправ застосовується музика більш динамічна та сучасна для зац-
ікавленого ставлення до розминки. Дихальні вправи та вправи на відновленя організму виконуються у повільному темпі під спокійний темп функціональної музики.
У своїй роботі ми пропонуємо програму музичної оптимізації підготовчої частини заняття з фізичної культури у 6-7 класах.
1. Шикування, здача рапорту - 2хв. Ця частина заняття не супроводжується музикою, бо вона є дисциплінарною.
2. Стройові вправи: повороти на місці направо, наліво, кругом - 2хв. Барабанний дріб.
3. Ходьба, швидка ходьба, яка переходить до бігу - 3-4 хв. „Запорізький марш”.
4. Різновиди ходьби - 3 хв. Марш спортивний або похідний. Пісня „Солдати” з однойменного кінофільму.
5. Різновиди бігу - 3 хв. Пісня „Taxi 2”, Remix Musik.
6. Загально розвивальні вправи на місці -10 хв. Група „Kazantip”, Track 06.
Наш педагогічний досвід підтверджує, що, маючи велику силу психофізіологічного впливу на організм учнів, функціональна музика на різних стадіях уроку фізичної культури (розминка, вправи, ігри та естафети, відпочинок) може збуджувати та заспокоювати, підбадьорювати та посилювати бажання школярів займатись фізичними вправами.
Важлива роль у справі залучення учнів до занять фізичними вправами та побудови моделі ведення здорового способу життя із спортивною детермінантою належить, насамперед, вчителю. Його педагогічна майстерність передбачає створення досконалих та оптимальних умов для фізичного розвитку учнів, виявлення здібностей, інтересів, талантів дітей, формування гармонійно розвинутої особистості. Учитель повинен глибоко не лише знати свій предмет, але й мати необхідні знання з нових наукових досліджень, концепцій, підходів до навчання, мати високий рівень освіченості та духовної культури.
Висновки.
Таким чином, залучення учнів до пізнавальної діяльності у сфері фізичного самовдосконалення, впровадження традиційних методик формування позитивного інтересу до занять фізичною культурою у поєднанні з новими підходами до навчально-виховного процесу (навчальні ігри, змагання, нестандартні уроки, функціональна музика) сприяє формуванню інтересу учнів до занять фізичною культурою в загальноосвітній школі.
Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення інших проблем формування інтересу учнів загальноосвітньої школи до занять фізичною культурою.
Література:
1. Операйло С. І., Єльченко А. І.. Книга вчителя фізичної культури: Довідково-методичне видання. - Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005.- 464 с.
2. Платонов К. К. О системе психологии.- М., „Мысль”, 1972. 215 с.
3. Ведмеденко Б. Виховання в учнів інтересу до фізичної культури.- Фізична культура в школі. - 2003. - N° 4. —. 46-49 с.
4. Козак Є. Формування мотиваційно-ціннісного ставлення старшокласників до фізичного виховання. - Фізична культура в школі. - 2002.,№ 4. . 51-54 с.
5. Психологічний словник За ред. В.І. Войтка. - К.: Гол. Вид-во видав. об’єднання „Вища школа”, 1982. - 216 с.
6. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів.- Частина 2.- Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001.- 272 с.
Надійшла до редакції 06.03.2007р.
ПРИМЕНЕНИЕ ГИРУДОТЕРАПИИ ПРИ НЕСТАБИЛЬНОСТИ ШЕЙНОГО ОТДЕЛА ПОЗВОНОЧНИКА
Койгушская Г.П., Кузьменко Л. В. Гуманитарный Университет «Запорожский институт государственного и муниципального управления», г. Запорожье I неврологическое отделение 6-ой городской клинической больницы, г. Запорожье
Аннотация. В работе дано краткое представление о мобильности, стабильности и нестабильности позвоночного столба. Представлены неврологические проявления нестабильности шейного отдела позвоночника и применение гирудотерапии в лечении и реабилитации при данном заболевании в условиях стационара и амбулаторно.
Ключевые слова: нестабильность, шейный отдел, гиру-дотерапия, лечение, реабилитация.
Анотація. Койгушська Г.П., Кузьменко Л. В. Застосування гирудотерапії при нестабільності шийного відділу хребта. У роботі коротко описано поняття мобільності, стабільності і нестабільності хребта. Представлені неврологічні прояви нестабільності шийного відділу хребта та застосування гирудотерапії в лікуванні та реабілітації при даній хворобі в умовах стаціонару та амбулаторно.
Ключові слова: нестабільність, шийний відділ, гирудо-терапія, лікування, реабілітація.
Annotation. Koygushskaya G.P., Kuzmenko L.V. Cervical spine instability and usage of girudoterapy. It defines such notions as mobility, stability, and instability of spine. The author also pays attention to neurological evidences of cervical spine instability. And usage of girudoterapy in treatment and rehabilitation of this disease in hospital and at home are represented.
Key words: cervical spine instability, gurudoterapi, treatment, rehabilitation.
Введение.
Самой подвижной частью позвоночника является его шейный отдел. Стабильность позвоночника - это способность поддерживать, предохранять позвоночник от деформации и боли в условиях физиологической нагрузки. Стабильность всего позвоночника обеспечивается стабильностью отдельных его сегментов: это два смежных позвонка, соединенных меж позвонковым диском. Нестабильность представляет собой патологическую подвижность в позвоночном сегменте. Это может быть либо увеличение амплитуды нормальных движений, либо возникновение нехарактерных для нормы новых степеней свободы движений.
Показателем нестабильности позвоночника является смещение позвонков. Смещение по-
звонков может протекать без боли, а нестабильность характеризуется болью, неврологическими расстройствами, напряжением мышц и ограничением движений. [6].
В норме для шейного отдела позвоночника избыточная подвижность определяется действием двух факторов: возраста и локализации позвонка.
У детей избыточная подвижность наблюдается в верхнешейном отделе позвоночника в 65 % случаев [3], что связано с отсутствием межпозвоночного диска на уровне С І - С ІІ. У детей наиболее подвижным является сегмент С -С . Нарушения на этом уровне диагностируется в 52 % случаев нестабильности позвоночника [4,7].
В шейном отделе позвоночника у больных с нестабильностью в атлантоаксиальном сочленении ирритативная боль может носить периодический характер и усиливаться после физической нагрузки. Боль является причиной хронического рефлекторного напряжения шейных мышц. У детей нестабильность является причиной развития кривошеи. В начале заболевания имеется повышенный тонус паравертебральных мышц, который приводит к их переутомлению. В мышцах происходит нарушение микро циркуляции, развитие гипотрофии и снижение тонуса. Появляется чувство неуверенности при движениях в шее. Нарушается способность выдерживать обычную нагрузку. Возникает необходимость в средствах дополнительной иммобилизации шеи вплоть до поддержки головы руками. В клинике нестабильность шейного отдела позвоночника у взрослых измеряли с помощью бальной системы оценки клинических признаков по Уайту [9].
Известно, из приведенных материалов [5], что еще с давних времен в подавляющем большинстве случаев гирудотерапия при различных заболеваниях оказывает положительный эффект. Горячими приверженцами этого способа лечения были такие известные врачи, как М. Мудров. И. Дядьков-ский, Н. Пирогов, Г Захарьин. На протяжении многих лет гирудотерапию рассматривали то как панацею от всех заболеваний, то осмеивали ее, поносили и предавали забвению. Протест против забвения и неправильного, дилетантского отношения к гирудо-терапии был заявлен знаменитым клиницистом, профессором Г. А. Захарьиным на годичном заседании Московского физико-медицинского общества в 1889 году, где в докладе «О кровоизвлечении» он определил его как «лечебное средство, пользе и важности которого научил меня многолетний опыт». «Курьезно то обстоятельство, указывал Захарьин, что отрицательные отзывы по отношению к пиявкам исходят от лиц, их не употреблявших, а потому не имеющих личной опытности в этом способе лечения». Он обосновал новый подход, точные и подробные показания и противопоказания.
Работа выполнена по плану НИР Запорожского ГУ «ЗИГМУ»: «Реабілітація хворих з використанням різних методів оздоровлення».
Цель работы.
