CC BY
20
ПАНЬК1В В.1.1, ГАВРИЛЮКВ.М.2, НЕПОРАДНА Л.Д.2, ПОПОВИЧЛ.В.2, ЯКОВИНА В.В.2,1ВАС1В В.М.2, Д1ДУШКО О.М.3, КОРИТКО О.О.4, ГЛУГОВСЬКА С.В.5
1 Укранський науково-практичний центр ендокринно!xipypriï, трансплантат'Ï ендокринних opraHiB i тканин МОЗ Укра!ни
21вано-Франювська обласна ^мчна лiкaрня 31вано-Франювський нацональний медичний ун'терситет 4Льв'тський на^ональний медичний ун'терситетiменiДанила Галицького 5 Чернiвецький обласний l<лiнiчний ендокринолопчний центр
взавмозв'язки mïx структурно-функцюнальними
порушеннями щитоподiбноï залози i компонентами метабо^чного синдрому
Оригинальные исследования
/Original Researches/
УДК 616.379-008.64-06:616.441-008.61
Вступ
Захворювання щитоподiбно! залози (ЩЗ) за своею поширешстю посщають перше мюце серед ендокринно! патолог!! [1]. Згщно з результатами епщемюлопчних дослщжень, поширенiсть гшотиреозу у жшок становить в!д 4 до 21 % i в чоловтв — вiд 3 до 16 % [2, 3]. У жшок субклшчний гiпотиреоз трапляеться в 2—2,5 раза часть ше, н1ж у чоловiкiв. У старшiй вжовш групi поширенiсть субклiнiчного гiпотиреозу досягае 10—16 % [4]. Поши-решсть субклiнiчного тиреотоксикозу, за даними рiзних дослiджень, становить 0,6—3,9 %, залежно в!д чутливостi методу, що використовувався для визначення рiвня тире-отропного гормону (ТТГ), i йодного забезпечення репо-ну [5]. Поширенiсть синдрому тиреотоксикозу в загаль-нiй популяци також вщносно висока i досягае 1—2 % [6].
Епщемюлопчш роботи, що вивчають структуру ти-рео'щно! патологи у дорослих, становлять великий на-уковий i практичний штерес. Порiвняння результатiв епiдемiологiчних дослiджень дозволяе розкрити законо-мiрностi розвитку i прогресування бiльшостi захворю-вань ЩЗ i виявити !х взаемозв'язок з шшою соматич-ною патологiею.
Опублжоваш на сьогоднi дослщження, що ощнюють поширенiсть тиреощно! патологи у дорослого населен-ня, значно вiдрiзняються за дизайном. У таю роботи включалися як репрезентативш вибiрки, так i клiнiчнi групи, наприклад пацiенти, госпiталiзованi в спецiалiзо-ваний стацiонар [7]. У зв'язку з цим у лiтературi наведенi рiзнi данi щодо поширеностi патологГ! ЩЗ, що визначае актуальшсть епiдемiологiчних досл!джень.
Поширенiсть окремих компонента метаболiчного синдрому (МС) у всьому свт становить 25—35 % [8]. Взаемозв'язок рiзних складових МС i функци ЩЗ неод-нозначний. З одного боку, е численш дослщження, що пiдтверджують взаемозв'язок гшотиреозу з артерiаль-
ною гiпертензieю (АГ), 1ХС i порушеннями лiпiдного обмшу, з iншого — порушення вуглеводного обмшу i гiперсимпатикотонiя тiсно корелюють з гiпертиреозом [9, 10]. При цьому шсулшорезистентшсть спостерь гаеться як при гшо-, так i при гiпертиреозi [11]. З огляду на високу поширенiсть патолог!! ЩЗ i МС в популяц!! вивчення взаемозв'язку цих розладiв з метою полшшен-ня дiагностики i лiкування е актуальним.
Мета дослщження — вивчити поширешсть струк-турно-функцiональних порушень щитопод1бно! залози у дорослого мюького населення Прикарпаття та !х взаемозв'язки з основними компонентами метаболiч-ного синдрому.
Матерiали i методи дослiдження
Обстежено 354 особи (175 жшок i 179 чоловк!в) вжом в!д 45 до 69 роюв з ознаками МС, як! не перебува-ли п!д диспансерним наглядом у л!кар!в з приводу патолог!! ЩЗ. Контрольну групу становили 114 оаб анало-пчного в!ку без ознак МС i без патолог!! ЩЗ в анамнез!.
Середнш вж чоловтв — 57,4 ± 0,6 року, жшок — 54,8 ± 0,4 року. Протокол дослщження включав: анке-тування, з6!р анамнезу, клшчний огляд, пальпацш ЩЗ. В обстежуваних рееструвалася наявшсть захворювань ЩЗ в анамнезi, патолопя ЩЗ у родич!в. Пальпаторно-вiзуальна оцiнка розм!р!в ЩЗ (за класифжащею ВООЗ, 2001) використовувалася як скриншговий метод.
Визначення р!вшв ТТГ (межi нормальних значень 0,16—4,05 мОд/л), загального тироксину (межi нормальних значень 60—160 нмоль/л) проводили радгамуноло-пчним методом !з використанням стандартних ж6ор!в виробництва ф!рми Immunotech (Чехш).
Ультразвукове дослщження (УЗД) ЩЗ здiйснювали за допомогою апарату Logiq-100 з використанням лшш-ного датчика 7,5 мГц. За даними УЗД у поняття «вогни-
щева патолопя» включали фокальнi змiни структури ЩЗ (дiаметр утворення менше за 1 см) i вузлову патоло-гiю (дiаметр утворення понад 1 см).
Визначення вмюту загального холестерину (ЗХС), триглщервдв (ТГ), холестерину лшопроте!шв високо! щiльностi (ХС ЛПВЩ) здшснювали з використанням стандартних реактивiв. Рiвень холестерину лшопро-те!шв низько! щшьносп (ХС ЛПНЩ) розраховували за формулою Фридвальда при концентраци ТГ, що не пе-ревищуе 4,5 ммоль/л: ХС ЛПНЩ = ХС - (ХС ЛПВЩ + + (ТГ/5), мг/дл (D.S. Friedwald, 1972). Використаш ко-ефiцieнти атерогенностi: ЗХС/ХС ЛПВЩ; ЗХС — ХС ЛПВЩ/ХС ЛПВЩ; ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ.
За абдомшальне ожиршня вважали значення обсягу тали (ОТ) понад 102 см у чоловтв i понад 88 см у ж!-нок згiдно з визначенням NCEP ATP III (2004). Критери МС за рекомендацiями NCEP ATP III (2004): 3 i бшьше з нижчезазначених критерив: ОТ > 102 см у чоловтв i
> 88 см у жшок, рiвень ТГ > 1,7 ммоль/л, ХС ЛПВЩ < 1,0 ммоль/л у чоловтв i < 1,3 ммоль/л у жшок, ар-терiальний тиск (АТ) > 130/85 мм рт.ст., глюкоза плазми
> 6,1 ммоль/л.
Статистичну обробку отриманих результата, що включала створення бази даних i статистичний аналiз, проведено за допомогою пакета SPSS (V. 13,0). Вiроriд-нiсть вiдмiнностей ощнювали за критерieм Стьюдента (t), Шрсона (для нормального розподiлу ознак). За наяв-ностi розподiлу, вiдмiнного вщ нормального, використо-вувався непараметричний метод — тест Манна — У!тш для двох незалежних виборок. Отримаш данi в таблицях i текста наведет як вщносш величини (%), а також як (М ± m), де М — середне арифметичне значення, m — стандартна помилка середньо!, Ме [25; 75] (Ме — медia-на; 25 i 75 — 1-й i 3-й квартилi). Вiдмiнностi розглядали як статистично вiрогiднi при р < 0,05.
Результати дослiдження та Тх обговорення
При визнaченнi функцiонального стану ЩЗ встанов-лено, що середнш рiвень ТТГ в осiб обох статей дорiв-нював 1,9 ± 0,3 мОд/л. Встaновленi вiрогiднi гендерш вiдмiнностi значень ТТГ у чоловтв — 1,5 ± 0,2 мОд/л, у жшок — 2,3 ± 0,3 мОд/л (p < 0,05). В обстеженш вибiр-цi середнш показник Т4 становив 94,6 ± 1,3 нмоль/л, i не вiдрiзнявся у чоловiкiв (91,7 ± 1,4 нмоль/л) i у жiнок (97,2 ± 1,3 нмоль/л).
У великому дослщженш NHANES III, проведеному в США, показано, що в загальнш популяци дорослих референсний рiвень (штервал середнiх покaзникiв, визначений у 95 % тестованих) ТТГ перебувае в межах 0,45-4,12 мОд/л (2,5 i 97,5 перцентиля). У дшянку рефе-ренсних значень не включаються дуже високi показни-ки результата aнaлiзiв у 2,5 % здорових пaцiентiв i низь-кi показники в шших 2,5 %.
Для визначення референсних значень показниюв рiвня ТТГ у нашому дослщженш було вщбрано 126 осiб без дифузно! i вогнищево! патологи ЩЗ, без наявност в анамнезi оперативних втручань i замюно! гормонально! терапи. За отриманими даними, 2,5 i 97,5 перцентиля рiвня ТТГ в оаб без структурно! патолог!! ЩЗ станов-лять 0,37 i 3,21 мОд/л. Отже, в популяцшнш вибiрцi дорослих мешканщв Прикарпаття (45—69 роюв) референсний рiвень ТТГ становить 0,37—3,21 мОд/л.
При обстеженш 354 оаб iз МС встановлено гшоти-реоз у 21 (5,9 %), у тому чиот субклiнiчний гшотиреоз — у 18 (5,1 %). Сшввщношення чоловiкiв i жiнок, у яких дiагностовано субклiнiчний гiпотиреоз, становить 1 : 4. Серед чоловтв частка вперше виявленого субклшч-ного гшотиреозу досягла 3,9 % (7 оаб), серед жiнок —
6.3 % (11 оиб). Отриманi дат про поширешсть гшо-тиреозу у жшок i чоловiкiв характернi для жш^в, якi проживають за умов легкого йодного дефщиту. Цi дат збиаються з даними iнших дослщниюв i свiдчать про те, що загальна поширенiсть субклiнiчного гiпотиреозу до-сягае 7—10 % серед жшок i 2—3 % серед чоловтв [3]. У 4 оаб (1,1 %) дiагностовано субклiнiчний гiпертиреоз (у чоловтв — 0,6 %, у жшок — 1,7 % вщ ус!х обстежених). Отже, частота вперше виявлених функщональних пору-шень ЩЗ в оиб iз МС становить 7,1 %. У 92,9 % обстежених функщональний стан ЩЗ не порушений.
Нами встановлено частоту дифузно! i вогнищево! патолог!! ЩЗ у чоловтв i жшок вжом 45—69 роюв за даними пальпаторного та ультразвукового обстеження. Поширенiсть дифузного збшьшення ЩЗ серед осiб iз МС (354 особи) становила 16,1 % (57 оиб), при цьому зоб 1-го ступеня встановлено у 15,5 % (55 оаб), зоб 2-го ступеня — у 0,6 % (2 особи). Серед чоловтв з МС частота дифузного нетоксичного зоба досягала 8,9 % (16 оаб), серед жшок — 23,4 % (41 особа). Вузловий зоб методом пальпаци дiагностовано у 3,9 % (14 оиб), у тому числк у чоловтв — в 1,1 %, у жшок — у 6,9 % .
Отримаш нами рiвнi поширеност дифузного нетоксичного зоба можна порiвняти з даними шших дослщ-ниюв, згщно з якими його частота становить 10—20 % серед мюького населення, що проживав в йододефщит-них регюнах [2].
За даними УЗД ЩЗ поширешсть вогнищево! патологи становила 12,7 % (45 оиб), у тому чи^ вузлово! патологи — 5,1 % (18 оиб), фокальних змш — 7,6 % (27 оиб). З огляду на дат пальпаци частота вузлово! патологи становила 3,9 % (14 оиб), а за результатами УЗД — 12,7 % (45 о«б), виявлення вузлово! патологи вiзуально-пальпаторним методом становить лише 31,1 % вщ усгх випадюв, виявлених за допомогою УЗД (р < 0,001).
Серед чоловтв i жшок вжом 45—69 роюв у 18 оаб з вузловою патолопею середнш рiвень ТТГ становив
1.4 ± 0,3 мОд/л. Визначеш 2,5 i 97,5 перцентиля рiвня
ТТГ показали таю результати: 0,18 i 5,3 мОд/л. Як ба-чимо, показники ТТГ виходять за меж! нормальних значень, що св!дчить про функщональну нестабiльнiсть ЩЗ за наявност в нiй вузлово! патологй'.
У вибiрцi чоловiкiв i жiнок без функщонально! патологй' ЩЗ (329 оаб) проаналiзована частота вогнищево! патологй' в крайшх квартилях об'ему ЩЗ. У чоловтв середнiй об'ем ЩЗ дорiвнював 17,2 см3, частота вогнищево! патолог!! — 8,9 %, у тому числк фокально! патологй — 5,6 %, вузлово! патологй — 3,3 %.
У жшок середнш об'ем ЩЗ становив 14,9 см3, частота вогнищево! патологи — 16,6 %, у тому числ! фокально! патологи — 9,7 %, вузлово! — 6,9 %. Як у чоловтв, так i в жшок з! збшьшенням об'ему ЩЗ зростае частота !! вузлово! патолог!!. Частота непаль-пованих утворень розм!ром до 1 см однаково часто виявляеться при ультразвуковому обстеженш ЩЗ як при незбшьшених розм!рах органа, так i при його збшьшенш.
Нами здшснено пор!вняльний анал!з показниюв ТТГ, Т4 в оаб в!ком 45—69 рок!в за наявност! та в!дсут-ност! ознак МС. Серед 354 обстежених !з МС р!вш ТТГ вищ!, шж у 114 чолов!к!в i ж!нок без МС.
Дан! про взаемозв'язок тирео!дно! функц!! з компонентами МС в ос!б без порушень функц!онального стану ЩЗ нечисленн! i неоднозначн!, але б!льш!сть до-слщниюв описують опосередковану д1ю через так! компонента, як абдомшальне ожиршня, л1п1ди кров! (ТГ, ЗХС, ХС ЛПВЩ) i АТ [12], виключаючи прямий вплив ТТГ на шсулшорезистентшсть.
Таблиця 1. Взаемозв'язок м'ж ОТ у чоловШв i жн _ТТГ, Т4 i <
Обсяг тал!! е важливим компонентом МС як клшч-ний маркер шсушнорезистентность При оц1нц1 показ-ник!в ТТГ, Т4 i об'ему ЩЗ при р!зних значеннях ОТ ви-явлеш гендерн! в1дм1нност1 (табл. 1).
У чоловтв при будь-яких значеннях ОТ середш показники ТТГ, Т4 i об'ему ЩЗ в!рог!дно не в!др!знялися. У груп! ж!нок з абдомшальним ожир!нням при значеннях ОТ > 88 см показники Т4 в!рог!дно вищ!, н!ж при ОТ < 88 см (р = 0,01). У ж!нок встановлений в!рог!дний по-зитивний кореляцшний зв'язок м!ж ОТ i Т4 (г = 0,172; р < 0,05), у чоловтв такого зв'язку не спостер!галося. Отримано позитивний кореляц!йний зв'язок м!ж тире-о!дним об'емом i ОТ у ж!нок (г = 0,256; р < 0,01).
Нами ощнено показники ТТГ, Т4, об'ему ЩЗ за наявност! АГ. Середн! значення ТТГ, Т4 i об'ему ЩЗ в ос!б з АГ i без не! не мали в!рог!дних в!дм!нностей (табл. 2).
За даними кореляцшного анал!зу м!ж р!внем ТТГ i показниками систол!чного i д!астол!чного АТ (г = 0,038; р > 0,05) взаемозв'язок не виявлений. Вщсутшсть кореляцшного зв'язку м!ж р!внем ТТГ i р!внями АТ, очевидно, обумовлена переважно еутирео!дним (92,9 %) станом бшьшосл обстежених.
Проанал!зован! показники ТТГ, Т4, об'ему ЩЗ за-лежно в1д р!вн!в ТГ, ХС ЛПНЩ i ХС ЛПВЩ. При р!внях ТГ > 1,7 ммоль/л вмют ТТГ у кров! в середньому становив 2,6 ± 0,5 мОд/л, що в!рог!дно вище, н!ж серед ос!б при р!внях ТГ < 1,7 ммоль/л: 1,5 ± 0,1 мОд/л (р < 0,05). Показники Т4 i об'ему ЩЗ ютотно не в!др!знялися в п!д-групах з р!зними р!внями ТГ (табл. 3). Показники ТТГ, Т4, об'ему ЩЗ у чолов!к!в i ж!нок не мали в!рог!дних в!д-
(за критер'1ями NCEP-АТР III, 2004) та значеннями 'ему ЩЗ
ОТ (см) ТТГ (мОд/л) Т4 (нмоль/л) Об'ем ЩЗ (см3)
М ± m P М ± m P М ± m P
S * > 80 2,4 ± 0,4 0,5 95,4 ± 1,8 0,3 14,8 ± 0,9 0,5
* < 80 1,8 ± 0,4 91,4 ± 2,7 13,6 ± 1,3
> 88 2,5 ± 0,4 0,3 97,2 ± 2,3 0,01* 15,8 ± 1,1 0,1
< 88 1,9 ± 0,2 89,3 ± 1,8 13,3 ± 0,8
S > 94 1,7 ± 0,3 0,2 92,1 ± 2,4 0,8 18,6 ± 0,9 0,2
со о ^ о < 94 1,3 ± 0,2 91,3 ± 1,8 16,8 ± 0,8
> 102 1,5 ± 0,2 0,4 94,8 ± 4,1 0,3 18,2 ± 1,3 0,6
X < 102 1,4 ± 0,1 90,9 ± 1,7 17,6 ± 0,7
Примтка: * — р < 0,05 — eipo^Hicrb в 'щм 'шностей показниюв Т4 у жшок з ОТ < 88 i > 88 см.
Таблиця 2. Взаемозв'язок м'ж середнми значеннями ТТГ i Т4, об'ему ЩЗ у чоловШв iжшок вком 45-69
poKiB з АГ i без не/
АТ (мм рт.ст.) ТТГ (мОд/л) (M ± m) P Т4 (нмоль/л) (M ± m) P Об'ем ЩЗ (см3) (M ± m) P
<130/85 1,5 ± 0,2 0,4 93,8 ± 2,8 0,6 14,2 ± 0,8 0,2
>130/85 1,8 ± 0,2 92,6 ± 1,2 16,7 ± 0,6
<140/90 1,8 ± 0,2 0,4 94,5 ± 1,8 0,3 14,8 ± 0,6 0,1
>140/90 1,6 ± 0,2 96,9 ± 1,4 16,9 ± 0,4
Таблиця 3. Середн значення ТТГ, Т4 i об'ему ЩЗ при р1зних показниках ТГ, ХС ЛПНЩ i ХС ЛПВЩ кров1
у чолов1к1в i жнок вком 45-69 роюв
Показники (ммоль/л) ТТГ (мОд/л) (M ± m) P Т4 (нмоль/л) (M ± m) P Об'ем ЩЗ (см3) (M ± m) P
ТГ > 1,7 2,6 ± 0,5 0,03 92,2 ± 2,1 0,6 16,4 ± 1,6 0,5
ТГ <1,7 1,7 ± 0,1* 94,0 ± 1,3 15,7 ± 0,4
ХС ЛПНЩ > 3,0 2,1 ± 0,2 0,1 91,2 ± 1,3 0,4 15,8 ± 0,7 0,8
ХС ЛПНЩ < 3,0 1,6 ± 0,2 95,2 ± 2,6 15,2 ± 0,8
v ХС ЛПВЩ < 1,0 1,8 ± 0,6 88,2 ± 4,9 16,6 ± 1,4
cd о ^ о ZT ХС ЛПВЩ > 1,0 1,5 ± 0,1 0,6 92,9 ± 1,7 0,7 17,6 ± 0,6 0,6
ХС ЛПВЩ < 1,2 2,2 ± 0,5 94,7 ± 4,1 14,9 ± 1,1
v i * ХС ЛПВЩ > 1,2 2,1 ± 0,3 0,9 92,2 ± 1,6 0,5 14,6 ± 0,9 0,9
Примтка: * — р < 0,05 — в/рогЩнСть в 'щм 'шностей рiвня ТТГ при ТГ > 1,7 i < 1,7 ммоль/л.
мшностей у пщгрупах з рiзними рiвнями ХС ЛПНЩ i ХС ЛПВЩ.
При аналiзi середн1х значень ТТГ, Т4 i показниюв ЗХС встановлено, що рiвень ТТГ в осiб iз значеннями ЗХС > 6,0 ммоль/л вищий, н1ж в обстежених з рiвнем ЗХС < 5,0 ммоль/л (р < 0,05). Рiвень Т4 у груш обстежених з високими значеннями ЗХС (> 6,0 ммоль/л) вiроriдно нижчий, н1ж при показниках ЗХС < 5,0 ммоль/л (табл. 4).
При проведенш кореляцшного аналiзу отримано вiро-гiдний слабкий позитивний зв'язок м1ж рiвнем ЗХС i ТТГ (г = 0,13; р < 0,05), ХС ЛПНЩ i ТТГ (г = 0,12; р < 0,05). Виявлений вiрогiдний слабкий негативний зв'язок м1ж ХС ЛПВЩ i Т4 (г = -0,151; р < 0,05). Не виявлено кореляцшного зв'язку м1ж рiвнем ТГ i показниками ТТГ i Т4. При стандартизаци показникiв ТТГ за вiком зберiгаеться
Таблиця 4. Середн значення ТТГ i Т4 при р1зних показниках ЗХС кров1 у чоловШв i жНок вком 45-69 роюв
ЗХС (ммоль/л) ТТГ (мОд/л) (M ± m) Т4 (нмоль/л) (M ± m)
< 5,0 1,2 ± 0,2* 97,0 ± 2,3**
5,0-5,9 1,6 ± 0,2 94,9 ± 2,3
> 6,0 2,4 ± 0,3* 89,3 ± 1,4**
Примтки: * — р < 0,05 — в/рогщнСть в'щм'тностей р/вня ТТГ при ЗХС > 6,0 i < 5,0 ммоль/л; ** — р < 0,05 — в/рогЩнСть в 'щм 'шностей р1вня Т4 при ЗХС > 6,0 i < 5,0 ммоль/л.
Таблиця 5. Взаемозв'язокм'ж серещнми
позитивний кореляцшний зв'язок мж ЗХС i ТТГ (г = 0,14; р < 0,05), ХС ЛПНЩ i ТТГ (г = 0,136; р < 0,05).
Ощнено показники ТТГ, Т4 i об'ему ЩЗ при pi3Hrn piBrax глжеми за критериями МС. За наявност пщвище-ного рiвня глжеми показники ТТГ вiрогiдно вищ^ н1ж у групi з нормальними показниками (р < 0,05). Показники Т4 вiрогiдно вищi в пщгрупах iз пiдвищеними значеннями глюкози плазми кровi (р < 0,05). Об'ем ЩЗ в обох групах не мав вiрогiдних вщмшностей (табл. 5).
У лiтературi тривають дискуси про визначення вер-хньо!' межi нормальних значень для ТТГ у популяцй'. У загальнiй популяцй' у 70—80 % оиб рiвень ТТГ перебувае в дiапазонi 0,3—2,0 мОд/л [13]. Рекомендаци Нащональ-но!' академй' клтчно! бюхгми США пропонують звузи-ти норматив для рiвня ТТГ до 0,4—2,5 мОд/л. Одним iз аргументiв для цього стали результати дослщження NHANES III, в якому показано, що рiвень ТТГ 2,5— 5,0 мОд/л визначаеться тшьки у 5 % популяцй' [14].
Тому нами було розподшено обстежених на двi пщ-групи: з ТТГ > 2,5 мОд/л i ТТГ < 2,5 мОд/л. М1ж показниками АТ, ОТ i глжеми не отримано вiрогiдних вщмшностей у цих пщгрупах. Однак у показниках лшщного спектра кровi спостер^алися статистично вiрогiднi вщ-мшносп м1ж умiстом ТГ, ЗХС i ХС ЛПНЩ.
Для визначення високонормального рiвня ТТГ, при якому, можливо, вiдбуваються змiни метаболiчних па-раметрiв у бiк субклiнiчного гiпотиреозу, ми проаналь показниками ТТГ, Т4, об'ему ЩЗ i гл1кем1ею
Глюкоза плазми кровi (ммоль/л) ТТГ (мОд/л) (M ± m) P Т4 (нмоль/л) (M ± m) P Об'ем ЩЗ (см3) (M ± m) P
> 6,1 2,5 ± 0,5 0,08 97,8 ± 2,7 0,01* 14,8 ± 0,7 0,25
< 6,1 1,8 ± 0,1 91,5 ± 1,2 16,4 ± 0,7
> 5,6 2,3 ± 0,3 0,04** 94,5 ± 1,8 0,05*** 15,6 ± 0,5 0,39
< 5,6 1,6 ± 0,1 91,6 ± 1,3 16,5 ± 0,9
прим/тки: * — р < 0,05 — в1рогщнюгь в'щм'тностей р1вня Т4 при р/вн глюкози плазми > 6,1 i < 6,1 ммоль/л; ** — р < 0,05 — в1рогЩнюгь вщм1нностей р1вня ТТГ при р/вн глюкози плазми > 5,6 i < 5,6 ммоль/л; *** — р < 0,05 — в1рогщнюгь вщм1нностей р'юня Т прир/вн глюкози плазми > 5,6 i < 5,6 ммоль/л.
зували квштит розпод1лу píbhíb ТТГ в обстежених oci6. Середнiй piBeHb ОТ у крайшх квiнтилях ТТГ не мав Bipo-гiдних вiдмiннoстей i становив: у 1-му 92,7 ± 1,5 см, у 5-му—92,7 ± 1,8 см (р > 0,05). PiBeHb глюкози плазми кро-bí при високонормальних показниках ТТГ у середньо-му досягав 6,2 ± 0,2 ммоль/л, у груш з низьконормаль-ним piвнeм — 5,9 ± 0,2 ммоль/л, але без статистично!' вipoгiднoстi (р > 0,05). У значеннях систoлiчнoгo i дiа-стoлiчнoгo АТ м1ж 1-м i 5-м квiнтилями ТТГ вipoгiдних вiдмiннoстeй також не отримано. Однак встановлено виpажeнi змiни в лшщному пpoфiлi. Так, сepeднi показ-ники ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ, шдекси атepoгeннoстi в 5-му квшткт були вipoгiднo вищими пopiвнянo зi значення-ми в другому квштит (р < 0,05).
Лише при видшенш крайньо! 5-i' квштильно! групи зi значеннями ТТГ у дiапазoнi до 4,05 мОд/л виявлeнi особливоста, якi можна вважати за ранш клшшэ-фун-кцioнальнi мeтабoлiчнi змiни (пщвищеш piвнi ТГ, ЗХС i ХС ЛПНЩ) i розглядати як пoчаткoвi ознаки форму-вання субклiнiчнoгo гшотиреозу.
Отже, при високонормальних значеннях ТТГ у дiа-пазoнi вiд 2,5 до 4,05 мОд/л лшщний спектр ^obí харак-теризуеться вищими значеннями ТГ, ЗХС, ХС ЛПНЩ пopiвнянo з обстеженими з нижчим piвнeм ТТГ у кpoвi. Тому слщ розглянути дoцiльнiсть зниження паpамeтpiв ТТГ при ощнщ функцй' ЩЗ у дорослих людей, можливо, до 2,5 мОд/л. Ми усвщомлюемо той факт, що для цього пoтpiбнe проведення великомасштабних пoпуляцiйних дослщжень.
Висновки
1. За результатами обстеження дорослого (вжом вщ 45 до 69 роюв) населення Прикарпаття, пoшиpeнiсть дифузного нетоксичного зоба становить 16,1 %. Згщно з даними УЗД ЩЗ, поширешсть вогнищево! патологй' досягае 12,7 % (45 оаб), у тому числк вузлово! патологй' — 5,1 % (18 оиб) i фокальних змiн — 7,6 % (27 оаб).
2. Peфepeнснi значення piBra ТТГ у пoпуляцiйнiй вибipцi знаходяться в дiапазoнi 0,4—3,5 мОд/л. Поширешсть синдрому гшотиреозу в чоловтв i жшок вiкoм 45—69 роюв становить 5,9 %, тиреотоксикозу — 1,1 %.
3. За наявност окремих компонента мeтабoлiчнoгo синдрому (вмют глюкози плазми кpoвi > 5,6 ммоль/л або ТГ > 1,7 ммоль/л) piBem ТТГ BiponaTO вищий, н1ж серед обстежених, якi мають нижчi значення цих пoказникiв.
4. При високонормальних значеннях ТТГ у дiапазoнi 2,5—4,05 мОд/л лшщний спектр ^obí характеризуеться вищими значеннями ТГ, ОХС, ХС ЛПНЩ ropiBraTO з обстеженими з низьконормальним piвнeм ТТГ (вщ 0,17 до 2,5 мОд/л).
5. В оаб з ознаками мeтабoлiчнoгo синдрому за критериями NCEP-АТР III (2004) сepeднiй piBem ТТГ вищий, н1ж у людей того ж вжу за вщсутност мeтабoлiч-ного синдрому.
Список лператури
1. Ларт О.С., Паньшв В.1., Селiваненко М.1., Грачо-ва О.О. Анализ дiяльностi ендокринологiчноi служби УкраИ-ни у 2010 рощ та перспективирозвитку Medu4Hoi допомоги хворим з ендокринною nатологieю // Мiжнародний ендо-кринологiчний журнал. — 2011. — № 3(35). — С. 10-18.
2. Canaris G.J., Manowitz N.R., Mayor G. et al. The Colorado thyroid disease prevalence study // Arch. Intern. Med. — 2000. — Vol. 160. — P. 526-533.
3. Empson M., Flood V., Ma G. et al. Prevalence of thyroid disease in an older Australian population // Intern. Med. J. — 2007. — Vol. 37, № 7. — P. 448-455.
4. Surks M.I., Ortiz E., Daniels G.H. et al. Subclinical thyroid disease: scientific review and guidelines for diagnosis and management // JAMA. — 2004. — Vol. 291, № 2. — P. 228-238.
5. Helfand M. Screening for subclinical thyroid dysfunction in nonpregnant adults: a summary of the evidence for the U.S. Preventive Services Task Force //Ann. Intern. Med. — 2004. — Vol. 140, № 2. — P. 128-141.
6. Song T.J., Kim S.J., Kim G.S. et al. The prevalence of thyrotoxicosis-related seizures // Thyroid. — 2010. — Vol. 20, № 9. — P. 955-958.
7. Gamboa-Domínguez A., Lino-Silva S., Candanedo-González F. et al. Trends of thyroid pathology in a referral center: steady prevalence of papillary thyroid carcinoma but goiter increase in thyroidectomies // Rev. Invest. Clin. — 2011. — Vol. 63, № 2. — P. 148-154.
8. Day C. Metabolic syndrome, or What you will: definitions and epidemiology // Diab. Vasc. Dis. Res. — 2007. — Vol. 4, № 1. — P. 32-38.
9. Паньшв B.I. Особливостi перебиу гтотиреозу у поеднанш з шемiчною хворобою серця // Практична ангiологiя. — 2009. — № 9-10(28-29). — С. 52-56.
10. Макар Р.Д., Сандурська М.В. Гтотиреоз: кон-цептуальш аспекти кр1зь призму часу // Мiжнарод-ний ендокринологiчний журнал. — 2009. — № 1(19). — С. 124-131.
11. Фадеев В.В. Актуальные проблемы диагностики и лечения гипотиреоза//Врач. — 2005. — № 3. — С. 63-64.
12. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Фундаментальная и клиническая тиреоидология (руководство). — М.: Медицина, 2007. — 816с.
13. Nanderpump M.P.J., Tunbridge W.M.G., French J.M. et al. The incidence of thyroid disorders in the community — A twenty-year follow-up of the Whickham survey // Clinical Endocrinology. — 1995. — Vol. 43. — P. 55-69.
14. Belin R.M., Astor B.C., Powe N.R., Ladenson P.W. Smoke exposure is associated with a lower prevalence of serum thyroid autoantibodies and thyrotropin concentration elevation and a higher prevalence of mild thyrotropin concentration suppression in the third National Health and Nutrition Examination Survey (NHANES III) // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2004. — Vol. 89, № 12. — P. 6077-6086.
Отримано 17.10.11 D
