CC BY
45
УДК 612.015.6-06:616.379-008.64 DOI: 10.22141/2224-0721.6.78.2016.81855
ПАСеЧКО Н.В., НАУМОВА Л.В., КУЛЬЧНСЬКА В.М., ГУЛЬКО Н.Я., ДЖУЛА МЛ, КРИЦЬКИЙ Т.1. ДВНЗ «Тернопльський державний медичний унверситет ¡м. 1.Я. Горбачевського МОЗ Украни», м. Тернопль, Украна
ВПЛИВ BiTAMiHY D НА ПОКАЗНИКИ КОМПЕНСАЦИ ЦУКРОВОГО ДiАБЕТУ 2-го ТИПУ
Резюме. АктуальнСть. Цукровий дабет (ЦД) призводить до порушення всх ви^в обмну речовин (на-самперед вуглеводного), ураження судин, нервiв, р'зних органiв / тканин. Проте вплив ЦД на рiвень в'1-тамiнiв та мiкроелементiв залишаеться недостатньо висвтленим. Попри достатнй арсенал лкарських середниюв, досягти компенсаци ЦД вдаеться менше нж у 30 % па^енлв. Саме тому пошук нових шля-х'1в покращення вуглеводного обману залишаеться актуальним. Мета дослдження: виявлення дефiци-ту 25-пдроксив'там'1ну й та встановлення його кореляцйного зв'язку з рiвнем глiкованого гемоглобину (НЬА1с) у хворих на ЦД 2-го типу. Матерiали та методи. Обстежено 35 хворих на ЦД 2-го типу вком 5574 роки з тривалстю захворювання вд двох до чотирьохроюв. Контрольну групу становили 35 практично здорових осб такого ж вку. Показники 25-пдроксив'там'1ну й вимiрювали за допомогою радiоiмуноло-пчного анап'зу. Рiвень НЬА1с вимiрювали за допомогою р^инно!хроматографа. Результати. У 37,1 % хворих на ЦД 2-го типу виявлено недостатнсть вiтамiну й. При цьому в 61,5 % з них компенса^я ЦД була задовльною (рiвень НЬА1с становив 7,5-8,5 %), а в 38,5 % — незадовльною (рiвень НЬА1с > 8,5 %). Встановлено обернену кореля^ю мж пдвищенням р^вня НЬА1с та зниженням вмсту 25(0Н)й (г = -0,39, р < 0,05). Висновки. Встановлено вiрогiдне покращання стану компенсаци цукрового д1абету 2-го типу п'юля медикаментозной корекци р^вня вiтамiну й.
Ключовi слова: цукровий д1абет 2-го типу, вiтамiн й, глiкований гемоглобiн, глiкемiчний контроль.
a ® Оригинальные исследования
/Original Researches/
International journal of endocrinology
Вступ
Цукровий дiабет (ЦД) — найнебезпечшший виклик людству, нешфекцшна епiдемiя XXI столтя. Вщпо-вщно до даних свггово! статистики, кожш 13—15 роыв кшьысть людей iз ЦД подвоюеться. На сьогодш у свт нараховуеться 415 мтьйошв хворих на ЦД, а до 2040 року прогнозуеться зростання 1х кшькосп до 642 мтьйошв [1]. Поява нових лшарських препарапв не сприяе стримуванню захворюваносп, а посилення критерив дiагностики, у свою чергу, обумовлюе с^мкий прирют ылькосп хворих, переважно за рахунок ЦД 2-го типу.
На сьогодш в Укра'1ш компенсашя пащенпв, яы страждають вщ ЦД, залишаеться незадовтьною, адже середнш показник глшованого гемоглобшу (НЬА1с) при ЦД 1-го типу становить близько 9,0 %, а у пащ-енпв, яы страждають вщ ЦД 2-го типу, — приблизно 8,5 % [2]. Пошук нових патогенетичних ланок з метою шдвищення ефективност лшування хворих на ЦД на даний час е дуже актуальним.
На особливу увагу заслуговуе вивчення впливу вггамшу D на рiзнi органи й системи при рiзних за-хворюваннях, зокрема при ЦД. У рiзноманiтних на-укових джерелах вггамш D розглядаеться як гормон, що найбтьше впливае на опорно-рухову систему. Проте останшм часом значну зашкавлешсть викликають iншi
функцп вггамшу. Особливо часто науковщ почали ви-вчати вплив вггамшу D на nepe6ir ЦД 2-го типу [3—5]. Одш автори припускають, що недостатшсть вггамшу D е фактором ризику виникнення ЦД 2-го типу [6], iншi вказують, що вггамш D тдтримуе гомеостаз глюкози та його рiвень е обернено пропорцшним рiвню HbAlc при ЦД 2-го типу [7]. Крiм того, було висловлено при-пущення, що адекватне споживання вiтамiну D може бути пов'язане з бтьш низьким ризиком розвитку гестацшного ЦД [8].
Фiзiологiчний вплив вiтамiну D насттьки багато-гранний, що важко видiлити якийсь менш суттевий або незначний момент. Найважливша його роль полягае в безпосередньому впливi на фосфорно-кальшевий об-мiн: при його нестачi стае неможливим всмоктування як кальцш, так i iнших мшроелеменпв. Цiкаво, що ак-тивнiсть виамшу D безпосередньо пов'язана з багатьма фiзiологiчними процесами в органiзмi, зокрема з над-
Адреса для листування з автором: Пасечко Н.В. E-mail: redact@i.ua
© Пасечко Н.В., Наумова Л.В., Кульчшська В.М., Гулько Н.Я.,
Джула М.А., Крицький Т.1., 2016 © «М1жнародний ен,докрииолог1чиий журнал», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
ходженням вггамшу Е, станом печшки й кишечника, лшшним обмiном. Вiтамiн D необхтний для забезпе-чення нормального функцюнування Гмунно! системи, репродуктивного здоров'я, кровотворно! системи. Тому лiкування холекальциферолом та його активними метаболитами застосовують при iмунодефiцитних станах, анеми та шших автоiмунних захворюваннях [9].
Зпдно з результатами проведених дослiджень [10], серед ушх жителiв Укра!ни ттьки в 4,6 % обстежених виявлено нормальний рiвень вiтамiну D, у 13,6 % на-селення дiагностовано його недостатнiсть, а у 81,8 % жителiв — виражений дефщит. Однак питання про те, як змшюеться рiвень вiтамiну D i чи впливае вiн на по-казники компенсаци при ЦД 2-го типу, залишаеться недостатньо вивченим.
Метою дослщження було виявлення дефщиту 25-пд-роксивiтамiну D [25(OH)D] та його кореляцiйного зв'язоку з рiвнем глiкованого гемоглобiну у хворих на ЦД 2-го типу.
Матерiали й методи
Нами обстежено 35 хворих на ЦД 2-го типу вь ком 55—74 роки iз тривалютю захворювання вiд двох до чотирьох роив. Контрольну групу становили 35 практично здорових ошб такого ж вшу. Пацiенти, яы страждали вiд ЦД 2-го типу, отримували лiкування цу-крознижувальними таблетованими препаратами з групи бiгуанiдiв у терапевтичних дозах (1000—2500 мг/добу). Додатково пащенти основно! й контрольно! груп отримували альфакальцидол у дозi 1 мкг/добу протягом трьох мюящв.
Показники 25(ОН)D вимiрювали за допомогою радiоiмунологiчного аналiзу, рiвень НЬА1с — за допомогою рщинно! хроматографп. Статус вiтамiну D кiлькiсно визначають за рiвнем 25(OH)D у сироватщ кровi — основного циркулюючого метаболггу вiтамiну D. Рiвень 25(OH)D вщображае концентрацiю вiтамiну D, що утворюеться в органiзмi шляхом синтезу в шкiрi та надходить iз продуктами харчування [11].
Отримаш результати показниыв 25(OH)D та НЬА1с визначали до початку прийому альфакальцидолу та через 3 мюящ пiсля лшування.
Статистичну оцiнку результатiв здiйснювали з вико-ристанням методiв варiацiйноí статистики з розрахун-ком частотних характеристик показниыв (Р) i середнiх величин (середньо! арифметично! Х). Статистичну значимють результатiв при порiвняннi групи пащентав iз контрольною групою оцiнювали з використанням коефщента Стьюдента. Регресiйний аналiз викорис-товували для визначення взаемозв'язку мiж рiвнями НЬА1с та 25(ОН^.
Результати дослiдження
Згiдно з класифшащею [11], при рiвнi 25(ОН)D вщ 50 нмоль/л (20 нг/мл) до 75 нмоль/л (30 нг/мл) дiа-гностуеться D-вiтамiнна недостатнiсть, а при зниженш рiвня 25(ОН)D нижче вщ 50 нмоль/л (20 нг/мл) — дефщит вггамшу D. При обстеженш пацiентiв iз ЦД 2-го типу в уах було виявлено дефщит або недостатнють
вiтамiну D, тобто в жодного iз хворих не спостер^алося адекватного забезпечення вггамшом D.
При цьому дефiцит виамшу D дiагностовано в 62,9 % пащенпв. У 22,7 % з !х числа спостерiгалась до-брий стан компенсаци ЦД, у 31,8 % хворих компенсащя була задовтьною та в 45,5 % хворих — незадовтьною. Встановлено обернену корелящю мiж пiдвищенням рiвня НЬА1с та зниженням вмюту 25(OH)D (г = —0,40, р < 0,05). Компенсащя ЦД вважалась доброю при рiвнi НЬА1с < 7,5 %, задовшьною — при рiвнi НЬА1с 7,5—8,5 %, незадовтьною — при рiвнi НЬА1с > 8,5 %. Дещо завищенi показники НЬА1с ми обГрунтовували тим фактом, що обстежували представниыв старшо! вшово! категори, яким рекомендовано дотримуватись вищих показникiв НЬА1с з метою уникнення гшогль кемiчних явищ та гiпоксií головного мозку.
У 37,1 % хворих на ЦД 2-го типу виявлено недостатнють вггамшу D. При цьому у 61,5 % з них компенсащя ЦД була задовшьною ^вень НЬА1с ста-новив 7,5—8,5 %), а в 38,5 % — незадовтьною ^вень НЬА1с > 8,5 %). Встановлено обернену корелящю мiж шдвищенням рiвня НЬА1с та зниженням вмюту 25(OH)D (г = -0,39, р < 0,05).
У контрольнш груш (в обстежуваних без ЦД) виявлено лише 25,7 % оаб з достатшм забезпеченням вiтамiном D, у 54,2 % осiб ще! групи рiвень 25(OH)D був недостатшм, а у 20,1 % ошб спостерiгався дефiцит вiтамiну D. Низьке забезпечення вггамшом D осiб обстежено! вшово! групи без такого суттевого фактора ризику, як ЦД, очевидно, пов'язане з алiментарним фактором та вшовими особливостями оргашзму. Рiвень НЬА1с у контрольнiй групi становив 5,10 ± 0,05 %.
Упродовж трьох мiсяцiв з метою корекци вiтамiнного дефiциту пацiенти обох груп (^м осiб iз достатнiм забезпеченням вггамшом D) отримували лшування аль-факальцидолом у дозi 1 мкг/добу, тсля чого повторно визначали в обстежуваних рiвнi 25(OH)D та НЬА1с.
У хворих чiтко простежуеться покращення компенсаци ЦД: зменшення кiлькостi хворих iз незадовiльною компенсащею та збiльшення кiлькостi хворих з доброю та задовтьною компенсацiею (рис. 1). При цьому в 51,4 % було виявлено оптимальш рiвнi вггамшу D, а в 11,5 % — його недостатнють. Встановлено обернену
10 8 6 4 2 0
СИ П1сля лкування I До лкування
< 7,5 %
,5 %
> 8,5 %
Рисунок 1. Показники глкованого гемоглоб'шу у хворих на цукровий д1абет 2-го типу з дефцитом в1там1ну D до / тсля л1кування альфакальцидолом
10 8 6 4 2 0
dl П1сля лкування I До лкування
< 7,5 %
,5 %
> 8,5 %
Рисунок 2. Показники гл1кованого гемоглобшу у хворих на цукровий дабет, у яких було виявлено недостатнсть втамну D до i псля лкування альфакальцидолом
кореляцш мiж шдвищенням рiвня 25(ОН^ та знижен-ням рiвня НЬА1с (г = -0,38, р < 0,05).
Серед 37,1 % хворих, у яких була виявлена недостат-нiсть вггамшу D, пiсля лiкування альфакальцидолом у 34,2 % рiвень вiтамiну D був у межах норми, а у 2,9 % збериалась його недостатнють (р < 0,01). Встановлено обернену кореляцш мiж пiдвищенням рiвня 25(OH)D та зниженням рiвня НЬА1с (г = -0,39, р < 0,05) (рис. 2).
У контрольнш груш шсля трьох мiсяцiв лшування альфакальцидолом у 74,2 % обстежених оаб рiвень вiтамiну D перебував у межах норми, у 20 % пащентав у межах недостатносп, у 5,8 % — у межах дефщиту вь тамiну D.
Обговорення результатiв
Данi сучасно! лггератури все бiльш багатогранно висвiтлюють проблему дефщиту вггамшу D, що е предиктором розвитку широкого спектра рiзноманiтних захворювань, а також сприяе декомпенсаций хронiчних захворювань [12]. Проблема залишаеться актуальною в усьому свт та в Укра!ш зокрема [13]. Отже, не менш актуальним повинно залишатись завдання корекцп даного дефщиту. Найчастше в лiкуваннi зазначено! проблеми застосовують препарати холекальциферолу, яи, за даними наукових джерел, е препаратами першо! лши, що також мютять ергокальциферол та структурний аналог вггамшу D3 — дигiдротахiстерол. Препаратами друго! лiнií е кальцитрюл та альфакальцидол. Оскiльки медикаменти першо! лши зазнають в печiнцi 25-пдро-ксилювання, з подальшим перетворенням в активш метаболiти в нирках, метаболiзм даних препарапв знижуеться в осiб похилого вшу, при рiзних типах пер-винного та вторинного остеопорозу без позитивно! ди на кiсткову тканину. Щ недолiки вiдсутнi в медикамен-тiв друго! лiнií' [14]. Нами запропонований препарат альфакальцидолу для корекцп дефiциту вiтамiну D, оскiльки в дослщженш обстежувались пацiенти старшо! вшово! категорi!. Також з огляду на фактор наявност в багатьох пащенпв остеопорозу у даному випадку бтьш доцiльним е застосування саме цього препарату. Науковi джерела свiдчать про доцтьнють застосування
препарату альфакальцидолу (1 мкг/добу) порiвняно з комбiнацieю вггамшу D (880 МО/добу) та кальцш карбонату (1000 мг/добу) у пащенток i3 постменопа-узальним остеопорозом та вщсутшстю дефiциту Bi-тамiну D у плазмi кровi. Через 12 мюящв у жiнок, якi отримували альфакальцидол, збiльшилась мiнеральна щiльнiсть исток поперекового вщддлу на 2,33 % (вгд початкового рiвня), а через 18 мюящв — на 2,87 % (р < 0,001), а в груш хворих, яы отримували вггамш D та кальцш карбонат, — лише на 0,7 % [14].
Отже, можна стверджувати, що варто рекомендувати застосування альфакальцидолу в пащенпв з дефщитом виамшу D на rai ЦД 2-го типу.
Висновки
1. У пащентав, яы страждають в!д цукрового дiабету 2-го типу, виявлено в1ропдний зв'язок мГж рiвнем вь тамiну D та ступенем компенсацГ! вуглеводного обмшу.
2. При корекцГ! дефГциту вГтамГну D спостерГгаеться вГрогГдне покращання стану компенсаций цукрового дiа-бету 2-го типу.
Конфлшт iHTepeciB. Автори заявляють про висутнють конФлГкту iнтересiв при шдготовщ статтi.
Список лiтератури
1. Kharroubi A.T., Darwish H.M. Diabetes mellitus: The epidemic of the century // World J. Diabetes. — 2015. — Vol. 25(6). — P. 850-867. doi:10.4239/wjd.v6.i6.850.
2. Паньшв B.I. Цукровий dia6em: визначення, класифка-цЯ, етдемюлогЯ, фактори ризику // Мiжнародний ендокри-нологiчний журнал. — 2013. — № 7(55). — С. 95-104.
3. Gфiмов А. С., Михальчук Л.М. Дефщит втамну D та судиннi ураження при цукровому дiабетi типу 2// Мiж-народний ендокринологiчний журнал. — 2013. — № 5(53). — С. 10-13.
4. Комкаренко Ю.1. Дефщит втамну D i його роль у розвитку порушень обмнуречовин за цукрового дiабету//Кянч-на ендокринологЯ та ендокринна хiрургЯ. — 2013. — № 3. — С. 69-74.
5. Pittas A., Lau J., Hu F, Dawson-Hughes B. The role of vitamin D and calcium in type 2 diabetes. A systematic review and meta-analysis// J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2007. — Vol. 92. — P. 2017-2029.
6. Pittas A., Nelson J., Mitri J. et al. Plasma 25-hydroxyvitamin D and progression to diabetes in patients at risk for diabetes: an ancillary analysis in the Diabetes Prevention Program // Diabetes Care. — 2012. — Vol. 35. — P. 565-573.
7. Lau S., Gunton J., Athayde N. et al. Serum 25-hydroxyvitamin D and glycated haemoglobin levels in women with gestational diabetes mellitus // Med. J. Aust. — 2011. — Vol. 194. — P. 334-337.
8. Alzaim M, Wood R. Vitamin D and gestational diabetes mellitus//Nutr Rev. — 2013. — Vol. 71. — P. 158-167.
9. Kienreich K., Tomaschitz A., Verheyen N. et al. Vitamin D and cardiovascular disease // Nutrients. — 2013. — Vol. 5(8). — P. 3005-3021.
10. Дефщит та недостаттсть втамну D у жителiв Украти / В.В. Поворознюк, Н.1. Балацька, В.Я. Муц та н. // Боль. Суставы. Позвоночник. — 2011. — № 4. — С. 5-13.
11. Holick M.F., Binkley N.C., Bischoff-Ferrari H.A. et al. Endocrine Society:Evaluation, treatment, andprevention ofvitamin D deficiency: an Endocrine Society clinical practice guideline // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2011. - Vol. 96. - P. 1911-1930.
12. Schottker B, Jorde R., Peasey A. et al. Vitamin D and mortality: meta-analysis of individual participant data from a large consortium of cohort studies from Europe and the United States // BMJ. - 2014. - Vol. 348. - g3656. doi: 10.1136/bmj.g3656.
13. Поворознюк В.В., Резниченко Н.А., Майлян Э.А. Вне-скелетные эффекты витамина D // Боль. Суставы. Позвоночник. — 2014. — № 1-2. — С. 19-25.
14. O'Donnell S., Moher D., Thomas K. et al. Systematic review of the benefits and harms of calcitriol and alfacalcidol for fractures and falls // J. Bone Miner. Metab. — 2008. — Vol. 26(6). — P. 531-542.
Отримано 17.10.16 ■
Пасечко Н.В., НаумоваЛ.В., Кульчинская В.М., Гулько Н.Я., Джула М.А., Крицкий Т.И.
ГВУЗ «Тернопольский государственный медицинский университет им. И.Я. Горбачевского МЗ Украины»,
г. Тернополь, Украина
ВЛИЯНИЕ ВИТАМИНА D НА ПОКАЗАТЕЛИ КОМПЕНСАЦИИ САХАРНОГО ДИАБЕТА 2-го ТИПА
Резюме. Актуальность. Сахарный диабет (СД) приводит к нарушениям всех видов обмена веществ (в первую очередь углеводного), поражению сосудов, нервов, различных органов и тканей. Однако воздействие СД на уровень витаминов и микроэлементов остается недостаточно изученным. Несмотря на достаточный арсенал лекарственных средств, достичь компенсации СД удается меньше чем у 30 % пациентов. Поэтому поиск новых путей улучшения углеводного обмена остается актуальным. Цель исследования: обнаружение дефицита 25-гидроксивитамина Б и установление его корреляционной связи с уровнем гликированного гемоглобина у больных сахарным диабетом 2-го типа. Материалы и методы. Обследовано 35 больных СД 2-го типа в возрасте 55—74 лет с продолжительностью заболевания от двух до четырех лет. Контрольную группу составили 35 практически здоровых лиц
аналогичного возраста. Показатели 25-гидроксивитамина Б измеряли с помощью радиоиммунологического анализа. Уровень гликированного гемоглобина измеряли с помощью жидкостной хроматографии. Результаты. У 37,1 % больных СД 2-го типа выявлена недостаточность витамина Б. При этом у 61,5 % из них компенсация СД была удовлетворительной (уровень НЬА1с составлял 7,5—8,5 %), а у 38,5 % — неудовлетворительной (уровень НЬА1с > 8,5 %). Установлена обратная корреляция между повышением уровня НЬА1с и снижением содержания 25(ОН)Б (г = —0,39, р < 0,05). Выводы. Установлено достоверное улучшение состояния компенсации сахарного диабета 2-го типа после медикаментозной коррекции уровня витамина Б.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, витамин Б, гли-кированный гемоглобин, гликемический контроль.
Pasyechko N.V., Naumova L.V., Kulchinska V.M., Gulko N. Ya., DzhulaM.A., Krytskyy T.I. SHEI «I. Horbachevsky Ternopil State Medical University», Ternopil, Ukraine
INFLUENCE OF VITAMIN D ON THE INDEXES OF TYPE 2 DIABETES MELLITUS COMPENSATION
Summary. Background. Diabetes mellitus (DM) results in violation of all types of metabolism (first of all carbohydrate one), lesion of vessels, nerves, different organs and tissues. However, the influence of DM on the trace elements level is not well studied yet. In spite of a good arsenal of medicaments, attaining DM compensation is succeeded less than in 30 % patients. For this reason the search of new ways to improve carbohydrate metabolism remains actual. Objective: to reveal the deficiency of 25-hydroxyvitamin D and its correlation with carbohydrate metabolism. Materials and methods. Thirty-five patients with type 2 DM were examined, aged 55—74 years old, duration of disease was 2—4 years. The control group included 35 practically healthy people of the same age and sex. Serum
levels of 25-hydroxyvitamin D were tested using radioimmunoassay. Level of glycated hemoglobin was tested using liquid chromatography method. Results. In 37.1 % patients with type 2 DM deficit of vitamin D is educed. Thus in 61.5 % among them DM compensation was satisfactory (HbAlc level was 7.5—8.5 %), and in 38.5 % unsatisfactory (HbAlc level > 8.5 %). Negative correlation is set between the increase of HbAlc level and decline of 25(OH)D (r = —0.39, p < 0.05). Conclusions. The significant improvement of the state of type 2 diabetes mellitus compensation is set after the drug correction of vitamin D level.
Key words: type 2 diabetes mellitus, vitamin D, glycated hemoglobin, glycemic control.
