CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Биология, химия». Том 24 (63). 2011. № 4. С. 49-56.
УДК 612.357.13:577.17 ВПЛИВ ПРОСТАГЛАНДИНУ F2a НА П1ГМЕНТНИЙ СКЛАД ЖОВЧ1 ЩУР1В
Горенко З.А.1, Карбовська Л.С.2, Весельський С.П.1
1НД1 фiзiологil Ыет академжа Петра Богача Навчально-наукового центру «1нститут бюлоги» Кшвського нащонального унверситету Шеш Тараса Шевченка, Кшв, Украта 2Кафедра фiзiологil людини i тварин Навчально-наукового центру «1нститут бюлоги» Кшвського нащонального ужверситету iMcni Тараса Шевченка, Кшв, Украна E-mail: geminiz@ukr.net
В гострих спробах на щурах з канюльованою загальною жовчною протокою дослвджено вплив простагландину F2a на вмют тгменпв в жовчг Встановлено, що простагландин F2a в дозi 10 мкг/кг маси тша тварини, введений внутрiшньопортально, в цшому за дослiд зменшуе кшьюсть секретовано! жовчi на 28,7% (р<0,01), а також вмiст в нш основних пiгментних жтадних. Результати дослвджень св^ать, що пiд впливом простагландину F2a вшьного бiлiрубiну екскретувалось на 46,3% (р<0,001), моноглюкуронiдмоноглюкозиду на 56,2% (р<0,001) та диглюкурошду бiлiрубiну на 18,5% (р<0,05) менше щодо контролю. При цьому зменшення видiлення з жовчю моноглюкуронiду та сульфату бЫрубшу пiд впливом простано!ду не було статистично значущим.
Ключевые слова: простагландин, печшка, пiгменти жовчi, моноглюкурошд бiлiрубiну, диглюкуронiд бiлiрубiну, вiльний бЫрубш.
ВСТУП
Як вщомо в склащ всх клгтинних мембран е фосфолшщи, котр1 мютять арахщонову кислоту - потенцшне джерело ейкозанощв. Простагландини -ушверсальш бюлопчш регулятори, якi зад1яш в багатьох ф1зюлопчних функщях, i можуть д1яти локально як шляхом зв'язування з мембранним рецептором безпосередньо в мсщ синтезу, так i взаемоддачи з рецепторами сусщшх клгтин. Чисельними експериментальними дослщженнями було встановлено ефекти простагландишв на органи шлунково-кишкового тракту. Так в хрошчних дослщах на собаках з фютулами шлунка показано, що простагландин Е2 (ПГЕ2) пригшчуе шлункову секрещю, стимульовану пстамшом, пентагастрином, урехолшом i 2-диоксиглюкозою та зменшуе вмют в сощ юшв Н , К , С1- а також пепсину [1]. У щур1в ПГЕ2 в малих концентращях пригшчуе, а у високих стимулюе шлункову секрещю [2]. В кишечнику ефекти простагландишв спрямоваш на регулящю секрецп б1карбонат1в, а також на координащю скорочення та розслаблення гладеньких м'яз1в, що вщграе важливу роль у здшсненш моторики. У печшщ простано!ди модулюють функцп вс1х клгтин шляхом взаемодп з простагландиновими рецепторами, виконують комушкативну функщю м1ж паренх1мними та не паренх1мними клгтинами ще! залози [3, 4], а також здатш контролювати функцп непаренх1мних клгтин печшки як аутокринним [5], так i паракринним шляхом [6]. Так в експериментах на дуплетах гепатоцита показано, що ПГЕ2 та, особливо, F2a (П^2а) можуть посилювати або
гaльмyвaти pозповсюдження кальщевих хвиль мiж клiтинaми печiнки [7], що, в свою чеpгy, може вiдобpaзитись на гоpмонaльнiй pегyляцiï метaболiзмy, се^еци жовчi, вiдповiдi на неpвовi iмпyльси, тощо. Окpiм того в дослщах in vivo та in vitro показано, що пpостaглaндини стимулюють пpолiфеpaцiю гепaтоцитiв [S], пpи чому ^ов^цна pоль належить ЕРЗ pецептоpaм, а мiноpнa FP [9]. Пpоте, не зважаючи на iснyючi дaнi джеpел лiтеpaтypи пpо внyтpiшньоклiтиннi ефекти пpостaглaндинiв в печiнцi, залишаються вiдкpитими питання пpо участь цих бiоpегyлятоpiв в pегyляцiï жовчосекpетоpноï фyнкцiï печiнки, змiни якiсного складу пiгментiв жовчi ^и дiï пpостaноïдiв, що i стало темою наших дослщжень.
МАТЕР1АЛИ I МЕТОДИ
Дослщи пpоведенi за умов шсфо!' спpоби на самцях бших лaбоpaтоpниx щypiв масою 190-225 г. Твapини знаходились на звичайному xapчовомy paцiонi вiвapiю, а пеpед дослщом голодували (1S-20 годин) з вшьним доступом до води. Щоб уникнути похибок в оцiнцi отpимaниx pезyльтaтiв, пов'язаних iз впливом добового обмшного pитмy на xолеpез, с^оби пpоводились в один i той же час доби (10001500). Опеpaтивне втpyчaння пpоводили пiд тюпенталовим нapкозом (75 мг/кг маси тша твapини в 1 мл фiзiологiчного pозчинy, внyтpiшньочеpевно), в xодi якого y вiдпpепapовaнy загальну жовчну потоку вводили тонку канюлю, з'еднану з мiкpопiпеткою, в яку зб^али жовч. Дослiднiй гpyпi щypiв (n=6) y воpiтнy вену вводили nrF2a («Ензaпpост-Ф»; Х1НО1Н Будапешт, Угоpщинa) в дозi 10 мкг/кг маси тша твapини, pозчинений y фiзiологiчномy pозчинi (з pозpaxyнкy об'ему 1 мл/кг маси тша твapини). Контpолем слугували спpоби (n=7) iз внyтpiшньопоpтaльним введенням твapинaм вiдповiдного об'ему фiзiологiчного pозчинy. Впpодовж дослiдy збиpaли 6 твгодинних поpцiй жовчi, вpaxовyючи ïï об'ем (мкл/г маси тша). У кожнш вiцiбpaнiй пpобi жовчi за допомогою pозpобленого нами методу [10] визначали концентpaцiю (мг%) окpемиx фpaкцiй шгмеш!в жовчi з подальшим pозpaxyнком ïx дебiтiв (мг/г маси тiлa).
Статистична обpобкa даних пpоводилaся за допомогою пакету ^о^ам STATISTICA 6.0 (StatSoft, USA). Для ощнки ноpмaльностi pозподiлy викоpистовyвaвся тест Шaпipо-Вiлкa. Для ощнки значущих вiдмiнностей мiж вибipкaми викоpистовyвaвся кpитеpiй Ст'юдента. Вiдмiнностi мiж щупами вважались значущими пpи piвнi значущосп p<0,05.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Результата наших дослщжень показали, що nrF2a впpодовж всього дослiдy статистично вipогiдно гальмував об'емну швидкiсть xолесекpецiï фис. 1). Так вже в пеpшi 30 хв пiсля внyтpiшньопоpтaльного введення пpостaглaндинy кiлькiсть секpетовaноï печiнкою щypiв жовчi зменшилась на 32,5% (p<0,001), в дpyгi на 30,9% (p<0,001), в тpетi на 29% (p<0,01), в четвеpтi на 27,1% (p<0,01), в п'ятi на 26,2% (p<0,01) i в шостi на 24,7% (p<0,01). Всього за тpи години дослщу iз застосуванням пpостaноïцy жовчi видiлилось на 2S,7% (p<0,01) менше, нiж y контpольниx твapин.
Рис. 1. Змши об'емно! швидкостi холерезу у щурiв пiд впливом ПГБ2а в дозi 10 мкг/кг маси тiла (М±т); ** - (р<0,01); *** - (р<0,001)
Слiд зазначити, що вщомосп джерел лiтератури щодо впливу простагландишв на рiвень секрецп жовчi суперечлив^ Так данi клiнiчних дослiджень свщчать, що при iнтрадуоденальному введеннi хворим препарату простагландину Е2 спостерiгались холецистокшетичний та холеретичний ефекти, якi супроводжувались пригнiченням моторно! акгивностi дванадцятипало! кишки. При введенш синтетичних аналогiв ПГБ2а зростав рiвень холерезу з тдвищеною секрецieю хлоридiв i бiкарбонатiв [11]. В експериментальних дослiдженнях на тваринах або iзольованiй перфузованiй печiнцi одш автори спостерiгали стимулюючий [12-15], а iншi гальмiвний ефект простагландинiв на секрещю жовчi та шлункового соку [16-18]. При цьому автори припускають рiзнi механiзми ди простагландинiв, а також залучення рiзних фiзiологiчно активних регуляторiв опосередковано! ди. Зокрема, такими посередниками можуть бути арахiдонова кислота, глюкокортико!ди, оксид азоту, секретин, глюкагон, котрi виявляють холеретичнi властивостi. Натепер вщомо, що ПГБ2а може реaлiзувaти сво! ефекти як через власш БР рецептори, так i через ЕР 1 та ЕР2 рецептори [19]. В свою чергу простагландин Еь ^м власних, взaeмодie з ЕР3 та 1Р, а Е2 - з ЕР3 та ЕР4 рецепторами [20]. Тому, розбiжнiсть отриманих рaнiше даних може бути зумовлена не тшьки видом шддослщних тварин, шляхом введення речовини, а й типом залучених до бюлопчно! вщповщ рецепторiв.
Порiвняльний aнaлiз змiн концентрацш похiдних бiлiрубiну в жовчi контрольних дослiдiв i спроб iз застосуванням простано!ду показав, що мшграмвщсотковий вмiст вiльного бiлiрубiну (ВБ), його моно- (МГБ) та диглюкуронщв (ДГБ), моноглюкуронщмоноглюкозиду (МГМГлБ) та сульфату бшрубшу (СБ) змiнюються по-рiзному (табл. 1).
Так тд впливом простагландину показники концентрацп вiльного бiлiрубiну в першш половинi спроби були меншими за контрольш (табл. 1). Це зменшення становило в першому пiвгодинному промiжку часу 10,9%, в другому 6,9% i в третьому 17,1%. Проте статистично значущими цi змiни не були. В наступш пiвтори години спостер^алось статистично вiрогiдне зниження концентрацп вiльного
бшрубшу в жовчi - в четвертш швгодиш на 31% (р<0,01), в п'ятiй на 45,4% (р<0,001) i в шостiй на 40,9% (р<0,001).
Таблиця 1
Змши концентрацп (мг %) похiдних бьшрубшу в жовчi щурiв пiд впливом простагландину Е2а (М±т)
30-хв промiж- Серiя досль ВБ СБ МГБ МГМГлБ ДГБ
ки часу Дiв
1 К 0,247+0,022 0,064+0,004 3,10+0,22 0,134+0,008 4,17+0,31
ПГ 0,220+0,015 0,068+0,008 3,32+0,19 0,120+0,009 4,62+0,18
2 К 0,261+0,014 0,054+0,007 3,19+0,25 0,153+0,009 4,51+0,27
ПГ 0,243+0,015 0,088+0,008** 3,50+0,19 0,095+0,008*** 4,85+0,17
3 К 0,263+0,020 0,056+0,008 3,24+0,23 0,177+0,010 4,53+0,27
ПГ 0,218+0,011 0,105+0,009** 3,93+0,22 0,065+0,007*** 5,13+0,17
4 К 0,287+0,023 0,063+0,006 3,26+0,31 0,171+0,009 4,59+0,30
ПГ 0,198+0,010** 0,092+0,010* 3,82+0,23 0,082+0,006*** 5,35+0,17
5 К 0,306+0,020 0,059+0,005 3,39+0,21 0,196+0,010 4,97+0,22
ПГ 0,167+0,013*** 0,073+0,008 3,52+0,21 0,117+0,006*** 5,58+0,17
6 К 0,301+0,023 0,057+0,006 3,27+0,28 0,166+0,017 4,64+0,26
ПГ 0,178+0,011*** 0,057+0,008 3,87+0,22 0,135+0,008 5,53+0,13*
Примтки: * - (р<0,05); ** - (р<0,01); *** - (р<0,001) щодо контролю; К - контроль, ПГ - простагландин Б2а
Подiбнa динамша спостерiгалась i в змiнах концентрацп моноглюкуронiдмоноглюкозиду бiлiрубiну - показники концентрацп ще! тгментно! складово! жовчi впродовж всього дослщу iз застосуванням простанощу були меншими контрольних значень (табл. 1). Так в першому швгодинному вiдрiзку часу концентрацiя МГМГлБ зменшилась на 10,4%, в другому на 37,9% (р<0,001), в третьому на 63,3% (р<0,001), в четвертому на 52% (р<0,001), в п'ятому на 40,3% (р<0,001) i в шостому на 18,7%.
Динамiка змiн концентрацп сульфату, моно- та диглюкурошду бшрубшу була шшою - !х мшграмвщсотковий вмiст впродовж всього дослiду перевищував контрольнi показники (табл. 1). Проте щ змiни мали певнi особливосп. Так показники концентрацп моноглюкуронiду бшрубшу хоча в ушх пробах дослщу перевищували вiдповiднi контролю, проте статистично значущими цi змiни не були. Збшьшення впродовж спроби концентрацп диглюкурошду бшрубшу також було статистично невiрогiдним, за виключенням шостого пiвгодинного промiжку, в якому збiльшення становило 19,2% (р<0,05). Прирiст концентрацп сульфату бшрубшу в першш, п'ятiй i шостш пробах дослiду не був статистично значущим, а в другiй, третш та четвертiй вiрогiдно перевищив контрольш значення вiдповiдно на 38,6% (р<0,01), 87,5% (р<0,01) i 46% (р<0,05).
Оскiльки основним показником змiн функцюнального стану органу е дебiт, ми розрахували абсолютний вмют в жовчi дослщжуваних похiдних бiлiрубiну.
Результати наших дослщжень показали, що ПГБ2а зменшував кшьюсть печiнкового секрету та концентрацп бшьшосп похiдних бiлiрубiну, що в свою чергу, зумовило зменшення дебiтiв вшх пiгментних складових жовчi (табл. 2). Так вмют вiльного бiлiрубiну впродовж всього дослiду був статистично вiрогiдно меншим за контрольнi показники (табл. 2). Це зменшення в першш пробi жовчi становило 38,5% (р<0,01), в другiй 35,4% (р<0,01), в третш 39,9% (р<0,001), в четвертш 49,5% (р<0,001), в п'ятiй 59,5% (р<0,001) i в шостiй 55% (р<0,001). Всього за три години дослщу iз застосуванням простагландину печшка щурiв екскретувала на 46,3% (р<0,001) вiльного бiлiрубiну менше, нiж у контрольних тварин.
Таблиця 2
Змши дебггу (мкг/г маси тiла) похщних бiлiрубiну в жовчi щурiв пщ впливом простагландину Е2а (М±т)
30-хв пром1 жки часу Се-р1я досл адв ВБ СБ МГБ МГМГлБ ДГБ
1 К 4,83+0,26 1,29+0,11 60,9+2,8 2,67+0,19 83,2+7,0
ПГ 2,97+0,34** 0,90+0,10* 41,6+2,0*** 1,62+0,17** 61,9+4,7*
2 К 5,03+0,20 1,04+0,12 61,1+4,0 2,95+0,18 87,0+5,0
ПГ 3,25+0,38** 1,16+0,10 46,6+4,8* 1,24+0,10*** 64,7+5,8*
3 К 4,79+0,26 1,05+0,17 59,8+4,4 3,29+0,24 83,4+5,1
ПГ 2,88+0,31*** 1,34+0,06 51,8+5,6 0,83+0,08*** 67,5+6,1
4 К 5,01+0,22 1,13+0,14 57,5+5,3 3,03+0,17 80,8+4,7
ПГ 2,53+0,22*** 1,15+0,12 48,7+4,7 1,06+0,12*** 69,0+6,5
5 К 5,11+0,25 1,00+0,10 57,6+3,6 3,35+0,24 84,5+4,0
ПГ 2,07+0,21*** 0,91+0,10 44,2+4,1* 1,47+0,12*** 70,8+6,4
6 К 4,80+0,24 0,92+0,10 52,4+4,1 2,63+0,25 74,0+1,8
ПГ 2,16+0,20*** 0,67+0,08 47,0+4,7 1,65+0,16** 67,8+6,1
Сума К 29,6+1,14 6,44+0,53 348,9+20,9 17,92+0,61 493,0+23,0
ПГ 15,9+1,65*** 6,13+0,54 279,9+25,3 7,85+0,67*** 401,6+35,4*
Примтки: * - (р<0,05); ** - (р<0,01); *** - (р<0,001) щодо контролю; К - контроль, ПГ - простагландин Б2а
Така ж динамша спостерiгaлaсь у змiнaх абсолютного вмюту моноглюкуронщмоноглюкозиду бiлiрубiну (табл. 2). Вже в першому швгодинному промiжку часу пiсля введення ПГБ2а дебп- МГМГлБ зменшився на 39,3% (р<0,01), в другому на 58% (р<0,001), в третьому на 74,8% (р<0,001), в четвертому на 65% (р<0,001), в п'ятому на 65,1% (р<0,001) i в шостому на 37,3% (р<0,01). В сумi за дослщ МГМГлБ екскретувалось з жовчю на 56,2% (р<0,001) менше, нiж в контроль Порiвняльний aнaлiз змiн абсолютного вмюту моноглюкурошду бiлiрубiну в жовчi контрольних дослiдiв i дослiдiв iз застосуванням ПГБ2а показав, що тд впливом простанощу дебiт МГБ зменшився в першш пробi на 31,7% (р<0,001), в другiй на 23,7% (р<0,05), в третiй на 13,4%, в четвертш на 15,3%, в п'ятш на 23,3%
(p<0,05) i в шостш на 10,3%. В сумГ за три години спроби печшка щурiв екскретувала на 19,8% МГБ менше, шж в контролi (табл. 2). ПорГвнюючи змiни дебiтy диглюкyронiдy бшрубшу в контролi i пiд впливом простагландину знаходимо, що при дп ейкозанощу абсолютний вмiст цieï тгментно1 складово1 жовчi також був меншим за контрольнi показники впродовж всього перюду спостереження (табл. 2). Це зменшення становило в першiй та другш пробах 25,6% (p<0,05), в третш 19,1%, в четвертiй 14,6%, в п'ятш 18,3% i в шостш 8,4%. В сyмi за три години спроби дебгг ДГБ зменшився на 18,5% (p<0,05).
Динамша змiн абсолютного вмiстy сульфату бшрубшу шсля застосування nrF2a була дещо iншою (табл. 2). Так дебгг цього компоненту в першiй, п'ятш та шостш швгодинах був меншим за контрольш значення, проте статистично значущим таке зменшення було тшьки в першому швгодинному промГжку часу (на 30,2%; p<0,05). В другш, третш та четвертш шв годинах спостерГгалось збiльшення дебiтy сульфату бшрубшу, проте воно не було достовГрним. Така динамiка змш впродовж дослщу зумовила незначне (на 4,8%) зменшення дебпу сульфату бшрубшу щодо контрольних показникiв, котре не було статистично значущим.
Вщомо, що свш вплив на функцп печшки nrF2a здшснюе через взаeмодiю зГ специфiчними рецепторами, локашзованими на паренимних i непаренимних кштинах залози. З джерел лггератури вщомо, що простагландиновГ рецептори в печшщ розташоваш з певною зональшстю [21, 22], про що свщчить рГзний рГвень мРНК простанощних рецепторГв в гепатоцитах та шших клпинах печшки. Так, велика кшьюсть рецепторГв nrF2a виявляеться в перипортальних зонах печiнковоï часточки, як надзвичайно важливГ для здшснення процесГв бiлiарноï екскрецп оргашчних анюшв i жовчних кислот [23-26], порГвняно з перивенозними зонами. На даний час вщомо, що в гепатоцитах вщбуваеться головним чином деградащя простанощв, але мае мюце також синтез простагландишв Е2, F2a, а також тромбоксану i простацикшну [4]. Встановлено, що ендотелГальш кштини судин печшки продукують переважно простациклш, який залучений в регуляцда синусощного кровотоку i фiльтрацiï [4, 27, 28]. Разом з тим згщно з сучасними уявленнями юнуе внутршньопечшкова циркуляцГя nrF2a [21, 29], а також простагландину Е та його метаболтв [11], що свщчить про важливу роль цих сполук в регуляцп функцш печшки.
Таким чином, ефекти простагландишв пов'язаш не тшьки з координованим контролем ï^ синтезу, активащею певних рецепторГв, але й активним транспортом та внутрГшньокттинною деградащею. Саме тому простагландини можуть забезпечувати упорядкованють бюхГмГчних реакцш всередиш кштини i брати участь у складнш нейрогуморальнш регyляцiï процесГв життедГяльносп тканин, оргашв, ï^ систем i всього оргашзму вцшому.
ВИСНОВОК
У щурГв в умовах гострого експерименту простагландин F2a при внутршньопортальному введенш в дозГ 10 мкг/кг маси тша знижуе рГвень холерезу та штенсивнють екскрецiï похщних бшрубшу з жовчю - гальмуе екскрещю вшьного бшрубшу, його диглюкурошду, а також моноглюкуронщмоноглюкозиду бшрубшу.
При цьому вмют сульфату бiлiрубiну та моноглюкуронiду бшрубшу змiнюeться
незакон OMipHO.
Список лiтератури
1. Mihas A.A. Inhibition of gastric secretion in the dog by 16,16-dimetyl prostaglandin E2 / A.A. Mihas, R.G. Gibson, B.I. Hirschowitz // Am. J. Physiol. - 1976. - Vol. 230. - P.351-356.
2. Distribution of prostaglandin E receptor in the rat gastrointestinal tract / M. Ding, Y. Kinoshita, K. Kishi [et al.] // Prostaglandins. - 1997. - Vol. 53. - P.199-216.
3. Fennekohl A. Differential expression of prostanoid receptors in hepatocytes, Kupffer cells, sinusoidal endotelial cells of rat liver / A. Fennekohl, L. Henrike, J.K. Ungermann, G.P. Püschel // Journal of Hepatology. - 1999. - Vol. 30. - P.38-47.
4. Tolman K.G. Eicosanoids and the liver / K.G. Tolman // Prostaglandins and other Lipid Mediators. -2000. - Vol. 61. - P.163-174.
5. Peters T. Tumor necrosis factor alpha stimulates prostaglandin but not superoxide synthesis in rat Kupffer cells / T. Peters, T. Gaillard, K. Decker // Eicosanoids. - 1990. - Vol. 3. - P. 115-120.
6. Kawada N. Eicosanoid-mediated contractility of hepatic stellate cells / N. Kawada, H. Klein, K. Decker // Boichem. J. - 1992. - Vol. 285. - P.367-371.
7. Effect of the prostaglandins PGF2a and PGE2 on calcium signaling in rat hepatocyte doublets / O. Koukoui, S. Boucherie, A. Sezan [et all.] // Am.J.Physiol.Gastrointest.Liver Physiol. - 2006. - Vol. 290. - P. G66-G73.
8. Kimura M. Prostaglandin E(2) (EP(1)) receptor agonist-induced DNA synthesis and proliferation in primary cultures of adult rat hepatocytes: the involvement of TGF-alpha / M. Kimura, S. Osumi, M. Ogihara // Endocrinology. - 2001. - Vol.142. - P.4428-4440.
9. Meisdalen K. Prostaglandins enhance EGF-induced DNA syntesis in hepatocytes by stimulation of EP3 and FP receptors / K. Meisdalen, O.F. Dajani, T. Christoffersen, D. Sandnes // J.Pharmacol.Exp.Ther. -2007. - Vol. 322. - P.1044-1050.
10. Патент на корисну модель 41602 Украша, МПК G01N 33/52, G01N 33/72. Cnoci6 визначення спектра жшдних бЫрубшу та бЫвердину в бюлопчнш piдинi / Гарник Т.П., Макарчук М.Ю., Весельський С.П., Крохша Т.1., Самонша Г.О., Горенко З.А., Решетнж С.М., Полетай В.М.; заявники та власники патенту Гарник Т.П., Макарчук М.Ю., Весельський С.П. - № u 200900708; заявл.30.01.2009; опубл.25.05.2009, Бюл.№ 10.
11. Нейрогуморальная регуляция пищеварения / [Под ред.В.Х.Василенко, Е.Н.Кочиной]. - М.: Медицина, 1983. - 228 с.
12. Cortese I. Effect of prostaglandin F2 alpha on biliary secretion in the rat / I.Cortese, G.Renna, G.Siro-Brigiani // Boll.Soc.Ital.Biol.Sper. - 1983. - Vol.59 (6). - P.813-816.
13. Kaminski D.L. Arachidonic acid metabolites in hepatobiliary physiology and disease / D.L. Kaminski // Gastroenterology. - 1989. - Vol.97 (3). - P.781-792.
14. Kaminski D.L. Evaluation of the role of the F prostaglandins in canine bile flow / D.L. Kaminski, Y.G. Deshpande // Prostaglandins. - 1980. - Vol. 20 (2). - P. 373-382.
15. Kaminski D.L. The relationship between glucagon and prostaglandin F in stimulating canine hepatic bile flow / D.L. Kaminski, Y.G. Deshpande // Hepatology. - 1986. - Vol. 6 (2). - P.275-281.
16. Beck K. Direct regulation on bile secretion by prostaglandins in perfused rat liver / K. Beck, S. Kneip, R. Arnold // Hepatology. - 1994. - Vol.19 (5). - P.1208-1213.
17. The role of nitric oxide in hemodynamic and metabolic alterations induced by prostaglandin F2 alpha in the perfused rat liver / H. Weidenbach, K. Beckh, M. Gunthor [et al.] // Biochim.Biophys.Acta. - 1995. -Vol.1245 (2). - P.181-186.
18. Reduction of bile secretion by prostaglandins in the rat in vivo / H. Weidenbach, J. Scheibner, E.F. Stange [et al.] // Life Sci. - 1996. - Vol.58 (18). - P. 1531-1538.
19. Prostanoids and prostanoid receptors in signal transduction / C.L. Bos, D.J. Richel, T. Ritsema [et al.] // International. J. Biochem. Cell Biol. - 2004. - Vol.36. - P.1187-1205.
20. PGE1 and PGE2 modify platelet function through different prostanoid receptors / D. Iyu, M. Jüttner, J.R. Glenn [et al.] // Prostaglandins & Other Lipid Mediators. - 2011. - Vol. 94. - P. 9-16.
21. Prostaglandin responses in isolated perfused rat liver: Ca2+ and K+ fluxes, hemodynamic and metabolic effects / D. Haussinger, T. Stehle, T.A. Tran-Thi [et al.] // Biol. Chem. - 1987. - Vol.368. - P.1509-1513.
22. Kmiec Z. Cooperation of liver cells in health and disease / Z. Kmiec // Adv. Anat. Embryol. Cell. Biol. -2001. - Vol.161. - P. 1-151.
23. Bile secretion and liver cell heterogeneity in the rat / J.J. Gumucio, C. Balabaud, D.L. Miller [et al.] // J. Lab. Clin. Med. - 1978. - Vol.91(2). - P.350-362.
24. Cholic acid and chenodeoxycholic acid transport in the hepatic acinus in rats. Effect of necrosis of zone 3 induced by bromobenzene / S. Dionne, P. Russo, B. Tuchweber [et al.] // Liver. - 1990. - Vol. 10 (6). -P. 336-342.
25. Aiso M. Biliary excretion of bile and organic anions in zone 1- and zone 3-injured rats / M. Aiso, H. Takikawa, M. Yamanaka // Liver. - 2000. - Vol. 20(1). - P. 38-44.
26. Mottino A. Role of perivenous hepatocytes in taurolithocholate-induced cholestasis in vivo / A. Mottino, B. Tuchweber, G.L. Plaa, I.M. Yousef // Toxicol. Lett. - 2000. - Vol.116 (1-2). - P.69-77.
27. Kmiec Z. Cooperation of liver cells in health and disease / Z. Kmiec // Adv. Anat. Embryol. Cell Biol. -2001. - Vol.161. - P.149-151.
28. Birney Y. Eicosanoids in cirrhosis and portal hypertension / Y. Birney, E. Redmond, J. Sitzmann, P. Cahill // Prostaglandins and other Lipid. Mediat. - 2003. - Vol.72. - P.3-18.
29. Intact biliary excretion of gastrically administered prostaglandin F2 alpha in rats: developmental differences / A.D. Bedrick, M.A. Wells, D.L. Ford [et al.] // Am.J.Physiol.Gastrointest.Liver Physiol. -1987. - Vol. 253. - P. G787-G792.
Горенко З.А. Влияние простагландина F2a на пигментный состав желчи крыс / З.А Горенко, Л.С. Карбовская, С.П. Весельский // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Биология, химия». - 2011. - Т. 24 (63), № 4. - С.49-56
В острых опытах на крысах с канюлированным общим желчным протоком изучали влияние простагландина F2a на содержание пигментов в желчи. Установлено, что простагландин F2a в дозе 10 мкг/кг массы тела животного, введенный внутрипортально, в целом за опыт уменьшает количество секретируемой желчи на 28,7% (р<0,01), а также содержание в ней основный пигментных производных. Результаты исследования свидетельствуют, что под влияние простагландина F2a свободного билирубина экскретировалось на 46,3% (р<0,001), моноглюкуронидмоноглюкозида на 56,2% (р<0,001) и диглюкуронида билирубина на 18,5% (р<0,05) меньше относительно контроля. При этом уменьшение выделения с желчью моноглюкуронида и сульфата билирубина под влиянием простаноида не было статистически достоверным.
Ключевые слова: простагландин, печень, пигменты желчи, моноглюкуронид билирубина, диглюкуронид билирубина, свободный билирубин.
Gorenko Z.A Effect of Prostaglandin F2a on the rat bile pigment composition / Z.A Gorenko, L.S. Karbovska, S.P. Veselsky // Scientific Notes of Taurida V.Vernadsky National University. - Series: Biology, chemistry. - 2011. - Vol. 24 (63), No. 4. - Р. 49-56.
Influence of Prostaglandin F2a on pigment content in the bile was investigated in acute experiments on rats with cannulated common bile duct. It was established that Prostaglandin F2a at the dose of 10 mkg/kg animal body weight after intraportal introduction decreased bile output (-28.7%, p<0.01) and basic pigmentary derivatives content on the whole experiments. The results of investigation demonstrate that under the influence of Prostaglandin F2a unconjugated [indirect reacting] bilirubin excretion was decreased at 46,3% (р<0,001), monoglucuronidmonoglucoside at 56,2% (р<0,001) and diglucuronid bilirubin at 18,5% (р<0,05) compared with control. At the same time content of monoglucuronid and sulphate bilirubin in rat bile under the influence of prostanoid was invariable.
Keywords: prostaglandin, liver, bile pigments, monoglucuronid bilirubin, diglucuronid bilirubin, unconjugated bilirubin.
Поступила в редакцию 10.09.2011 г.
