CC BY
13
УДК: 616.379-008.64:615.322:612.398-092.9
В.М. Мерецький ВПЛИВ Ф1ТОПРЕПАРАТУ „ГЛЮКОФ1Т" НА
ДИНАМ1КУ ПОКАЗНИК1В ЦИТОК1НОВОГО СТАТУСУ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЦУКРОВОМУ Д1АБЕТ1
Тернотльський державний медичний утверситет ¡м. 1.Я. Горбачевського
Ключовi слова: цукровий дгабет, дексаметазон, ФНП-а, 1Л-4, фтопрепарат «Глюкофгт» Key words: diabetes mellitus, dexamethason, TNF-a, IL-4, agent "Glucofit"
Резюме. Изучены уровни цитокинов ФНО-а и ИЛ-4 в условиях экспериментального сахарного диабета, вызванного дексаметазоном. Установлено, что концентрация ФНО-а увеличивалась в 2,9 раза, ИЛ-4 -уменьшалась в 4,7 раза. Исследовано влияние нового фитопрепарата «Глюкофит» и сбора «Арфазетин» на концентрацию ФНО-а и ИЛ-4 у крыс при экспериментальном диабете. Показано, что назначение фитопрепарата «Глюкофит» с профилактической целью приводит к достоверному снижению концентрации ФНО-а и повышению уровня ИЛ-4, более выраженному по сравнению со сбором «Арфазетин». Summary. The levels of cytokines TNF-а and IL-4 in experimental dexamethason diabetes mellitus were researched. The increase of TNF-а level by 2,9 times and the decrease of IL-4 by 4,7 times were determined. Influence of a new agent "Glucofit" and "Arfazetin" collection on the levels of cytokines TNF-а and IL-4 in rats with diabetes mellitus was researched. It was shown that use of "Glucofit" as a prophylactic agent promotes to reliable decrease of TNF-а concentration and increase of IL-4 level; "Glucofit" is more effective in comparison with the "Arfazetin " collection.
Проблема цукрового дiабету (ЦД) останшм часом стае все бшьш актуальною, що зумовлено постшним збшьшенням кшькосп людей, яю страждають на цю хворобу, хрошчним переб^ом захворювання, частим розвитком мшро- та мак-росудинних ускладнень, яю, в свою чергу, суттево скорочують тривалють при попршенш якост життя пащенпв [7]. За оцшками експерпв ВООЗ, кшьюсть хворих до 2010 р. буде ста-новити 239,4 млн ошб, причому кожш 12-15 роюв вщбуваеться подвоення кшькосп пащенпв [10]. Розповсюджешсть захворювання в Укра1ш становить близько 1700 чол. на 100 тис. на-селення, i на сьогодшшнш день нараховуеться близько одного мшьйона хворих на цукровий дiабет [7]. Грунтуючись на даних ешдемю-лопчних дослщжень, що проводяться у свт, можна стверджувати, що наведет цифри щодо розповсюдженосп цукрового дiабету II типу занижен^ мiнiмум третина хворих не шдозрюе про наявнiсть у них захворювання i не отримуе адекватно! терапи [9].
Незважаючи на активш дослiдження в галузi лiкування ЦД, появу нових цукрознижувальних лiкарських засобiв, задача досягнення стшко! компенсацп вуглеводневого та шших порушених видiв обмшу i запобiгання розвитку ускладнень е актуальною та потребуе виршення.
На сьогодшшнш день е вс шдстави вважати, що саме цитокiни вдаграють одну iз ключових
ролей у naToreHe3i цукрового дiабету [4, 5].
Слщ зазначити, що iнформацiя, викладена у роботах, присвячених цитокiновому статусу за умов ЦД 2 типу, часто е суперечливою i знаходиться на стадп накопичення. Тому таю дослщження е актуальними. Оскiльки пору-шення балансу в системi цитокшв вiдiграе важ-ливу роль у хрошзацп та прогресуваннi захворювання, не менш важливим е вивчення характеру та спрямованост змш у цитокiновому профiлi пiд впливом рiзних антидiабетичних ль карських препарапв.
У дослiдженнi вивчався новий комплексний фтопрепарат мГлюкофiтм, створений за орип-нальною технологiею з включенням структурно-впорядковано! води. До складу ф™препарату входить 12 лiкарських рослин (чорниця, мате-ринка, шавлiя та ш), яи використовуються у нетрадицiйнiй медициш самостiйно або у виглядi рiзноманiтних зборiв для зниження рiвня цукру в кровi, та ряд макро- та мшроелеменпв (цинк, хром, ванадш, мiдь, марганець, селен та ш), що беруть участь у бшьшосп життево необхiдних функцiй органiзму. За результатами попередшх дослiджень встановлено виражену гiпоглiкемiч-ну та гiполiпiдемiчну дда фiтопрепарату "Глю-кофiтм при цукровому дiабетi в експериментi [8].
Метою даного дослщження було вивчення рiвнiв цитокiнiв за умов експериментального ЦД та порiвняльний аналiз характеру змш кон-
центраци цитокшв в умовах введення деяких гiпоглiкемiчних фiтозасобiв у профiлактичному та лшувальному режимах.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Дослiдження проведено на статевозрших щурах вагою 200-250 г. Тварин утримували в стандартних умовах вiварiю на повноцiнному харчовому рацiонi з вшьним доступом до води. Дослщження виконано вiдповiдно до нащ-ональних "Загальних етичних принципiв екс-перименпв на тваринах" (Укра1на, 2001). Твари-ни були подiленi на наступш групи: I - iнтактний контроль; II - контрольна патолопя - тварини, у яких викликали експериментальний ЦД шдшюр-ним введенням розчину дексаметазону у дозi 0,125 мг/кг протягом 13 дiб [2]. Дексаметазонова модель використовувалась для вiдтворення в експерименп iнсулiннезалежного цукрового дiа-бету. Розвиток ЦД тд впливом дексаметазону ощнювали шляхом визначення концентраци глюкози в кровi щурiв, отриманiй з хвостово! вени. Дiабетиками вважали тварин, у яких рiвень глшемп становив понад 12 ммоль/л. III група -тварини, яким на фош введення дексаметазону у вказанiй дозi вводили 1 раз на день препарат "Глюкофгг" внутрiшньошлунково за допомогою металевого зонду в дозi 10 мл/кг маси тша протягом 13 дiб. Як препарат порiвняння було обрано антидiабетичний збiр "Арфазетин". Тварини IV групи на фош введення дексаметазону у зазначенш дозi отримували збiр "Арфазетин" внутрiшньошлунково в дозi 10 мл/кг маси тша протягом 13 дiб. V i VI групи - тварини, яю отримували пiсля дiагностованого ЦД препарат "Глюкофгг" та збiр "Арфазетин" вщповщно у вищевказаних дозах за наведеними методиками протягом 15 дiб. VII груш тварин вводили фiзiологiчний розчин у вищенаведений спосiб протягом 15 дiб пiсля дiагностованого ЦД, вони служили контролем до V i VI дослщних груп.
Вмiст фактора некрозу пухлини-а та рiвень штерлейюну-4 у сироватцi кровi визначали методом iмуноферментного аналiзу за допомогою iмуноферментного аналiзатора Stat FAX-303 PLUS з використанням тест-систем ТОВ „Укр-медсервю" (Укра!на). Отриманi результати тд-давали статистичнiй обробцi з використанням критерда Стьюдента.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Аналiз отриманих результатiв вказуе на змiни рiвнiв цитокiнiв в умовах експериментального дiабету, викликаного дексаметазоном. У груш контрольно! патологи спостерпаеться вiрогiдне пiдвищення концентраци ФНП-а в 2,9 раза, в той
же час мае мюце зниження кшькосп 1Л-4 в 4,7 раза, Bipor^He по вiдношенню до iнтактних тварин (табл.).
Змши концентраци цитокчшв п1д впливом рослинних цукрознижувальних середникiв за умов експериментального дiабету (М+m, n=8)
Група тварин Показник
ФНП-а 1Л-4
1нтактний контроль 4,70±0,29 24,12±1,21
Контрольна патолопя 13,52±1,16* 5,18±0,32*
III група 6,56±0,35# 20,40±1,18#
IV група 7,05±0,42# 18,97±1,16#
V група 10,13±0,84# 7,03±0,88
VI група 10,25±0,81# 7,18±0,96
VII група 12,96±1,18* 5,75±0,36*
npMMiTKM: * - BiporiqHo по вiднoшeнню до iнтактнoгo контролю (р<0,05) ; 3. # - Bipori^o по вiднoшeнню до контрольно! патологи (р<0,05)
Цитокiни являють собою розчинш низькомо-лекулярнi бiлковi або полшептидш гормоно-подiбнi iмуномодулятори, що синтезуються i секретуються клiтинами iмунноl системи: лiм-фоцитами (лiмфокiни), макрофагами/моноцитами (монокши), а також ендотелiальними клгги-нами кiсткового мозку, фiбробластами, ади-поцитами та iншими видами клггин. Цитокiни е головними мiжклiтинними медiаторами iмунноl системи, а також беруть участь у багатьох ф> зюлопчних та патологiчних реакцiях оргашзму
[3].
У залежностi вiд функци видiляють цитокiни 1-го типу (штерлейкш (1Л)-2, 1Л-12, iнтерферон (1ФН)-у, фактор некрозу пухлини (ФНП)-а), що беруть участь у регуляци клiтинного iмунiтету, i цитокiни 2-го типу (1Л-4, 1Л-5, 1Л-6, 1Л-10 i 1Л-13), якi стимулюють переважно гуморальний iмунiтет та послаблюють клiтинний. За бюло-гiчною дiею цитокiни умовно под^ють на прозапальнi (1Л-1, 1Л-2, 1Л-6, 1Л-1р, 1Л-12, 1ФН-у, ФНП-а, гранулоцитарно-макрофагальний ко-лонiестимулюючий фактор) та антизапальш (1Л-4, 1Л-10, 1Л-13), а також фактори, як регулюють утворення, пролiферацiю та диференщащю кро-вотворних та iмунних клггин [1].
Фактор некрозу пухлини е типовим за-пальним цитокiном, вважаеться одним iз марке-рiв неспецифiчного генералiзованого запалення i характеризуеться широким спектром бюлопчно!
07/ Том XII/ 4
9
ди. Багато дослiдникiв розглядають ФНП-а як медiaтор iнсулiнорезистентностi: вш знижуе aктивнiсть тирозинкiнaзи iнсулiнового рецептора i фосфорилювання тирозину - субстрату шсу-лiнового рецептора, iндукуе апоптоз шсулш-продукуючих клiтин, особливо при одночасному застосуванш з 1Л-1, а також гальмуе експресiю внутрiшньоклiтинних переносниюв глюкози [9]. У сучaснiй лiтерaтурi е дaнi про зв'язок ФНП-а з резистентшстю до iнсулiну та aртерiaльним тис-ком у хворих на ЦД 2 типу [6].
Виявлене нами зростання концентраци ФНП-а у сировaтцi кровi при ЦД пiдтверджуеться результатами шших дослiдникiв [6, 9]. Вони при цьому також зазначають, що бшьш виражене пiдвищення секреци ФНП-а спостерпаеться на початковому етaпi ЦД, шж при тривалому пере-бiгу цього захворювання.
1Л-4 належить до плейотропних антизапаль-них цитокiнiв 2-го типу. У лiтерaтурi е лише поодиною повiдомлення про дослiдження 1Л-4 при ЦД, в яких показано, що даний штерлейкш здiйснюе захисну дда при aутоiмуннiй деструкци Р-клгтин у гризушв за умов ЦД. Iншi вказують на те, що за певних умов така дiя може i не спостерiгaтись [4, 11].
Отримаш нами результати щодо вмюту 1Л-4 у периферичнiй кровi за умов експериментального ЦД узгоджуються iз даними деяких aвторiв, якi стверджують про зниження рiвня 1Л-4 у хворих на початкових стaдiях ЦД i предiaбету [4].
Призначення рослинних препaрaтiв на фонi введення дексаметазону (III i IV групи тварин) супроводжувалось вiдновленням цитокiнового балансу. У груш тварин, яи отримували фгто-препарат "Глюкофгт" з профшактичною метою, концентрaцiя ФНП-а зменшилась в 2,1 раза (р<0,05), у тварин, яким вводили зааб „Арфа-зетин" за такою методикою, кiлькiсть цього цитокшу зменшилася в 1,9 раза (р<0,05). Дослщ-жуваний зaсiб „Глюкофгт" вiрогiдно збiльшувaв
вмiст IЛ-4 в 3,9 раза, в той час як фiтозбiр „Ар-фазетин" - в 3,7 раза (р<0,05).
Змiни дослщжуваних цитокiнiв були менш вираженими у групах тварин, яким рослинш середники вводились з лшувальною метою (V i VI групи). Так, концентращя ФНП-а знизилась у V i VI групах однаково - в 1,3 раза (р<0,05). У вказаних групах спостерiгaлaсь тенденцiя до шд-вищення рiвня IЛ-4: вмiст його зростав в 1,4 раза у V i VI груш тварин (р>0,05).
Тварини VII експериментально! групи не зазнали вiрогiдних змш, значення дослiджувaних покaзникiв залишились практично на рiвнi тварин контрольно! патологи i були вiрогiдними по вщношенню до iнтaктних.
З огляду на провщну роль ФНП-а у розвитку шсулшорезистентносп при ЦД 2 типу [11] i aнтидiaбетичну дiю Ы-4 [4, 10] та виходячи з отриманих результaтiв, фiтопрепaрaт „Глюкофiт" можна вважати бiльш ефективним у порiвняннi зi збором „Арфазетин" щодо впливу на щ мiж-клiтиннi медiaтори.
ВИСНОВКИ
1. Експериментальний дiaбет, викликаний дексаметазоном, супроводжуеться шдвищенням рiвня ФНП-а, що тдтверджуе провiдну роль цього цитоюну у розвитку шсулшорезистентносп, та зниженням концентрaцi! IЛ-4.
2. Призначення ф™препарату „Глюкофiт" iз профшактичною метою призводить до вiрогiд-ного зниження концентраци ФНП-а та шд-вищення рiвня IЛ-4 за умов експериментального цукрового дiaбету, бiльш вираженого у порiвнян-нi зi збором „Арфазетин".
3. Застосування рослинних фiтозaсобiв у лшу-вальному режимi при дексаметазоновому дiaбетi призводить до вiрогiдного зниження концен-трaцi! ФНП-а та викликае незначне шдвищення рiвня !Л-4.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Возианов А.Ф., Бутенко А.К., Зак К.П. Ци-токины. Биологические и противоопухолевые свойства. - К.: Наук. думка, 1998. - 315с.
2. Доклшчш дослщження лшарських засобiв: (метод. рекомендацп)/ За ред. член-кор. АМН Украши О.В. Стефанова. - К.: Авщена, 2001. - 528с.
3. Ершов Ф.И. Цитокины - новое поколение биотерапевтических препаратов // Вестн. РАМН. - 2006. - № 9-10. - С. 45-50.
4. Зак К.П., Попова В.В. Цитокины и сахарный диабет 1-го типа у человека // Укр. мед. часопис. -2006. - № 1(51). - С. 78-88.
5. Иммунные и неиммунные нарушения при са-
харном диабете типа 1 у детей / Делягин В.М., Волков И.Э., Румянцев А.Г. и др. // Вопр. гематологии, онкологии и иммунопатологии в педиатрии. - 2004. - Т. 3, № 2. - С. 76-80.
6. Кравчун Н.О. Фактор некрозу пухлин-а та цу-кровий дiабет 2 типу // Пробл. ендокринно! патологи. - 2005. - № 3. - С. 3-8.
7. Маньковский Б.Н. Профилактика сахарного диабета - мечта или реальность? // Мистецтво л^-вання.- 2005. - № 4. - С. 54-55.
8. Шманько В.В., Мерецький В.М. Ефектившсть застосування структурно-впорядкованого фитопрепарату як гiпоглiкемiчного засобу // Сб. ст. науч.-практ.
конф. с междунар. участием "Актуальные вопросы нутрициологии. Роль биологически активных пищевых добавок в обеспечении здоровья населения". - К., 2004. - С. 148-150.
9. Inhibitory effects of suppressor of cytokine signa-ling-3 on tumor necrosis factor-alpha induced signaling in pancreatic beta cells / Bruun C., Heding P.E., Ronn S.G. et al. // Diabetologia. - 2005. - N 48. - P. 181-206.
УДК 616.441-006.6-078.33-091.8
1.С. Шпонька, О. О. Бондаренко, М.М. Федченко
Дтпропетровсъка державна медична академiя кафедра патологiчноi анатома та судовоХ медицини (зав. - д. мед. н., проф. 1.С. Шпонъка)
Ключовi слова: щитовидна залоза, папшярний рак, тiреоглобулiн, р53, Ki-67 Key words: thyroid gland, papillary carcinoma, thyroglobulin, p53, Ki-67
recurrence.
Проблема раку щитовидно! залози (РЩЗ) зай-мае в сучаснш онкологи особливе мюце у зв'язку з тенденщею до збшьшення кшькосп зах-ворювань [1, 2, 6, 10]. За даними Е. Vаrkondi та сшвавт. [6], при високоточному ультразвуковому
10. Mandrup-Poulsen T. Beta cell death and protection // Ann. N. Y. Acad. Sci. - 2003. - Vol. 1005. - P. 32-42.
11. Santangelo C., Scipioni A., Marselli L. Suppressor of cytokine signaling gene expression in human pancreatic islets: modulation by cytokines // Eur. J. Endocrinology. - 2005. - Vol. 152. - P. 485-489.
скануванш вузли у щитовиднш залозi (ЩЗ) виявляються у кожного другого дослщжуваного. Найбшьш поширена форма злояюсного ново-утворення в цьому оргаш - папшярний РЩЗ (ПРЩЗ).
ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКСПРЕСП Т1РЕОГЛОБУЛ1НУ ТА ОНКОМАРКЕР1В (Р53 ТА К1-67) В Р1ЗНИХ ВАР1АНТАХ ПАП1ЛЯРНОГО РАКУ ЩИТОВИДНОÏ ЗАЛОЗИ
Резюме. Проведено иммуногистохимическое исследование материала, полученного от 27 больных папиллярным раком щитовидной железы. Иммуногистохимический метод в сочетании с количественным и полуколичественным анализом материала был использован для определения прогностической ценности таких маркеров, как тиреоглобулин, р53 и Ki-67. Было выявлено снижение экспрессии тиреоглобулина и, наоборот, увеличение экспрессии онкобелков р53 и Ki-67 в более инвазивных вариантах папиллярного рака. Таким образом, увеличение экспрессии Ki-67 и р53, со снижением окрашивания на тиреоглобулин, в папиллярных раках щитовидной железы отражает более злокачественный потенциал опухоли.
Summary. The surgical material obtained from 27 patients with papillary thyroid carcinoma (PTC) was immunohistochemically studied. Immu-nohistochemistry with quantitative and semiquantitative analyses of the results of test was used to define the prognostic expression of such oncoproteins as thyreoglobulin p53, and Ki-67. It was defined decrease of the thyroglobulin expression and, on the contrary, overexpression of p53 and Ki-67 in more invasive variants of PTC. So, increase of Ki-67 expression reflects a malignant potential of papillary carcinoma of the thyroid and may be recommended as a predictive marker. Low expression of thyreoglobulin and high expression of p53 are markers of a poor prognosis and tumor
07/ Том XII/ 4
11
