CC BY
14
Лктуи.п.н i проблемы сучасно!' медицины
degree of the physical preparedness and to solve the problem of admission or exclusion from the lessons of physical training among healthy or unhealthy individuals of different age. The surveyed children have shown the age increases the physical endurance decreases. Despite the fact that almost 57% (33/59) of children have had satisfactory functional state of the cardiovascular system, a large proportion is constituted by the children with low 37% (22/59) and very low Ruffye index, that pro tanto characterizes the functional state of the cardio-vascular system and the level of physical endurance in the surveyed children.
УДК: 616.379-008.65-02: (616-092.19+616.155.3-018.5) Бучко О.Ю.
ВПЛИВ ДЕК0МПЕНС0ВАН0Г0 ЦУКР0В0Г0 Д1АБЕТУ 2 ТИПУ НА УЛЬТРАСТРУКТУРУ ТР0МБ0ЦИТ1В ПЕРИФЕРИЧН01 КР0В1 У ПАЦ1ЕНТ1В В 1ШЕМ1ЧН0Ю ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ
Льв1вський нацюнальний медичний университет ¡м. Д.Галицького
В робот{ проанал{зовано улътраструктурт змти тромбоцитлв при декомпенсованому цукро-вому д{абет{ тривалжтю бшъше 10 роте в поеднант з нестабшъною стенокард{ею. Досл{дження кл{тин кров{ проводилося за допомогою електронного мтроскопа в збшъшент вг'д 3-5000 раз. Показано, що на в1дмту вг'д групи контролю, в основнш грут спостеркалися морфолог1чт змти тромбоцит{в, ят проявлялися деструкщею зовтшнъог цитоплазматичног мембрани, опус-тоштням цитоплазми гз и вакуол{зац{ею та де гранулящею, посиленним утворенням тромбо-цитарних агрегат{в. Щ дегенеративт та гтеркоагуляцшт змти можна вважати результатом токсичного впливу гтерглтеми та тших метабол{чних порушенъ властивих цукровому д{абе-ту 2 типу.
Ключов1 слова: цукровий д1абет 2 типу, нестабтьна стенокардт, Вступ
Цукровий д1абет - одне з найпоширежших у CBiTi та складних для лкування захворювань, яке посщае провщне м1сце серед ендокринних хвороб. До 2010 року прогнозуеться збтьшення ктькосп хворих на ЦД 2 типу до 215, 6 млн. В УкраТж до 2008 року зареестровано понад мтьйон хворих на ЦД 2 типу, хоча доведено, що таких хворих е в 2-2,5 рази бтьше [3]. У розви-нених краТнах CBiTy ктькють хворих на ЦД 2-го типу становить у середньому 2-4% вщ загальноТ популяци. Однак, справжня захворюванють населения на ЦД 2-го типу набагато вища, осктьки сшввщношення ктькосп зареестрованих хворих i oci6 з прихованим, нед1агностованим цукровим д1абетом, становить приблизно 1:3. Щор1чно за-гальна ктькють хворих збтьшуеться на 5-7 %. 3 BiKOM частота цукрового д1абету зростае, дося-гаючи 7- 8% серед oci6, старших 65 роюв [8]. Складнють проблеми визначаеться не лише значним поширенням ЦД 2 типу, але й розвит-ком серцево-судинних та ¡нших ускладнень, як1 спричиняють ¡нвалщнють та смерть хворих [4,5].
За наявносп ЦД 2-го типу виникають таю фак-тори ризику серцево-судинних ускладнень, як дислтщем1я, м1кроальбумшур1я, порушення коа-гуляцшних властивостей кров1 та ознаки системного запалення. В ряд1 екпериментальних i KniHi-чних дослщжень встановлено, що при ЦД 2 типу в поеднанж з IXC спостер1гаеться тенденц1я до порушення морфо-функцюнальних властивостей кл1тин KpoBi. Це супроводжуеться зниженням fx здатносп до деформаци при циркуляци у MiK-росудинному русл1, зростанням проникносп мембран для оргажчних i неоргажчних iOHiB, зниженням тривалосп життя кл1тин Kpoei [1]. Ге-мореолопчж порушення у хворих на ЦД 2-го ти-
ультраструктура, тромбоцити. пу спостер1гаються уже на ранжх стад1ях захво-рювання \ характеризуються пщвищенням в'яз-косп кров1, агрегацшних властивостей еритро-цит1в \ зниженням ф1бринол1тичноТ активносп плазми. При ушкодженж еритроцитарноТ мембрани в судинне русло потрапляе велика ктькють гемоглобшу, южв зал1за та ¡н., ям являють-ся активаторами агрегацГ! тромбоците \ переки-сного окисления лтщ1в. Спостер1гаеться також пщвищення функцюнальноТ активносп тромбоците, зростае Тх адгезивно-агрегацшна здатнють як результат збтьшення синтезу тромбоксану А2, так \ зниження синтезу простациклшу в ен-дотели судин. В ряд1 екпериментальних \ юпжч-них дослщжень встановлено, що при ЦД-2 типу спостер1гаеться тенденц1я до порушення ф1зико-х1м1чних властивостей мембран кл1тин кров1 [1]. Це супроводжуеться зниженням Тх здатносп до деформаци при проходженж м1кросудинного русла, змшою конф1гурацм, зростанням проникнос-т1 мембран для оргажчних \ неоргажчних южв, зменшенням Тхтривалосп життя [7].
У хворих на ЦД 2-го типу спостер1гаеться також пщвищення р1вня прокоагуляцшних фактор1в в плазм1 кровк бета-тромбоглубшу, альфа-макроглобулшу, ф1бриногену, тромбоцитарного фактора-4 та фактор1в згортання кров1, як1, вза-емодшчи з тромбоцитами, стимулюють Тх агре-гацш. При цьому в плазму кров1 з тромбоците видтяеться тромбоксан А2, серотонш, гютамш та багато ¡нших бюлопчно активних речовини, як1 ще бтьше стимулюють агрегацш тромбоците, зумовлюють спазм артерш та пошкодження судинного ендотелш [1,7].
Таким чином, висока захворюваннють \ по-ст1йно зростаюче поширення поеднання ¡шем1чноТ хвороби серця та ЦД 2 типу серед на-
селения вимагае детальышого вивчення юптинних механ1зм1в ураження, удосконалення cnoco6iB лкування, первинноТ та вторинноТ профтактики як важливих завдань охорони здо-ров'я.
Maicpiaji та методи
Обстеженно 18 хворих ( 7 чоловтв та 11 жшок) у вщ1 вщ 46 до 73 poxiB, з важким ступе-нем ЦД 2 типу та декомпенсац1ею захворювання (тривалють хвороби складала 10 ± 2 роки ) у по-еднанш з нестабтьною стенокард1ею . У 11 хворих був постшфарктний кардюскпероз, а у 10 хворих - знижена фракц1я викиду л1вого шлуно-чка ( ФВЛШ< 45 %). Група контролю включала 8 oci6 без даних захворювань (3 жшок та 5 чоловшв), у вщ1 вщ 45 до 67 рок1в. Важкють ЦД 2-го типу встановлювали за такими критер1ями: легка форма - ЦД компенсуеться д1етою, мож-лив1 початков1 прояви анпонейропати, р1вень mi-кеми натще до 8 ммоль/л, добова глюкозур1я до 20 г/л;середня форма тяжкосп - ЦД компенсуеться д1етою та пероральними цукрознижуючими препаратами, е наявы KniHinHi прояви анпоней-ропати, гл1кем1я натще до 14 ммоль/л, добова глюкозур1я до 40 г/л; тяжка форма - лкуеться ¡н-сулшом, можлив1 важю форми ангюнейропатш 3i схильнютю до кетозу та кетоацидозу.
Дослщження ультраструктури тромбоцит1в проводилося в ycix обстежених пац1ент1в. Для цього у них натще брали з лктьовоТ вени 10 мл венозноТ кров1 у силкогешзовану проб1рку. Кров зм1шували у npo6ipL|i з 2 % розчином цитрату натрш у cniBBiflHOLueHHi 9:1. Кров центрифугу-вали при 150 G протягом 10 хвилин до утворен-ня осаду еритроцит1в. Надосадову частину кров1 переносили у чисту проб1рку i центрифугували ще 10 хвилин при 300 G. Отриманий осад «6i-лих» кл1тин промивали какодилатним буфером i переносили у 1 % розчин осмш на 60 хв. для фшсацм. Пюля фшсацм юмтини промивали у ка-кодилатному буфера а пот1м зневоднювали у спиртових розчинах зростаючоТ концентрацП' ( 30, 50, 70, 90 %) i у 100 % ацетош по 10 хв. Дал1 L|i зразки кров1 у форм1 пл1вки занурювали в сум1ш епону та аральдп"у i пол1меризували в же-латинових капсулах при температур! 60° С. Ультратоню зр1зи готували на ультрам1кротом1 УМТП -3 за допомогою скпяних нож1в. Перед дослщженням зр1зи контрастували у цитрат1 свинцю за методом Е. Reynolds. Контрастоваш зр1зи дослщжували та фотографували в елек-тронному MiKpocKoni УЕМВ -100-J1, при збтьшены вщ 3000 до 5000 раз1в.
Результати дослпджсння та iix обговорення
При електронно-м1кроскошчному дослщжены тромбоцит1в контрольно'!' групи пац1ент1в було виявлено пластинки, як1 мали переважно оваль-ну або круглу форму, що залежало вщ площини зр1зу. Кожен з тромбоцит1в був обмежений плаз-малемою, оточеною глкокалксом. Вони мютили
поодиною м1тохондри, щтьы гранули (у яких мь стяться АТФ, АДФ, катехоламши, фактор Втле-бранда, прокоагулянти кров1, фактор росту, ¡нте-грини (полтептиди)), а також вщкрита каналь-цева система та м1кротрубочки (рис.1). Серед тромбоците в груш контролю також спостер1галися пластинки, що мютили меншу ктькють органел. В тромбоцитах мютяться дв1 системи трубочок: перша- це система канал1в зв'язана з Тх поверхнютю, а друга - щтьна труб-чата система, компоненти яко'Г походять вщ апа-рату Гольдж1 мегакарюцит1в. Серед тромбоците знаходилося приблизно 10 % старих кров'яних пластинок, яю мютили незначну ктькють органел. Бтя 15 % уах тромбоцит1в контрольно'!' групи були «молодЬ тромбоцити великих розм1р1в ¡з великою ктькютю органел. Уса ¡нал- це були класичш тромбоцити середых розм1р1в ¡з пом1р-ною ктькютю органел (10-15 а- гранул, 2-3 щтьы гранули, 1-3 мпчэхондри).
Рис.1. Ультраструктура тромбоцита овально!'форми. В цитоплазм/' наявн/ щ/льн/ гранули система ицтьних трубочок /' мкром1хурц1в ^—канальцева система (—>), гранули глжогену (О). Контроль.
Серед тромбоцит1в хворих на ЦД 2 типу та НС спостер1гався помп"ний кл1тинний пол1морф1зм (рис. 2.). Серед них переважали дещо бшыш за розм1рами кров'яш пластинки, у пор1внянш з контролем, за рахунок набряку цитоплазми. Також були наявы тромбоцити з частково зруйнованою структурою, яю скупчувалися та прикртлялися до незмшених тромбоцит1в (рис.3.). В деяких тромбоцитах спостер1галася деструкц1я зовыш-ньо'Г цитоплазматичноТ мембрани.
Рис.2. Електронна мжрофотограф1я дегенеративно зм\-нених тромбоцитов р1зних розм/р/в та форми, з'еднаних м1ж собою за допомогою вистутв ( —>). Серед них великий тромбоцит округло)' форми майже дегранульований, мю-тить одне ьцтьне ттьце та бе/ щ/льн/ гранули(). Пац. П., 67 р. ЦД 2-го типу, важка форма, тривалють захворювання 12 роюв.
Лктуи.п.н i проблеми сучасно!" медицини
Характерним було розширення канальцевоТ системи та наявнють м1кром1хурц1в в цитоплазм! дослщжуваних тромбоцит1в. В деяких тромбоцитах венозноТ кров1 хворих на ЦД 2 типу та НС спостер1галося опустошшня цитоплазми ¡з ТТ ва-куол1зац1ею та дегрануляц1ею, на вщмшу вщ тромбоцит1в дослщжуванноТ групи пац1ент1в без ЦД 2 типу. Серед дослщжених тромбоцит1в зу-стр1чались молод1 кров'яы пластинки, як1 були у три рази бтьшими вщ зртих тромбоцтчв ( рис.3).
F Ж
Рис. 3. Ультраструктура молодого тромбоцита великих розм1р1в з виростами (—>). В ньому знаходиться система мжротрубочок ( О) та А-гранули /з включениями ф. В1н ко-нтактуе з повнютю дегранульованим тромбоцитом. Патент 68 р. ЦД 2-го типу 12 рошв.
Бтьшють тромбоците дослщженоТ кров1 пацн ент1в з тяжкою формою ЦД 2 типу мютили псев-доподи, за допомогою яких вони контактували м1ж собою, створюючи тромбоцитарш агрегати. В деяких тромбоцитах, особливо у зош псевдопод1й, спостер1галася деструкц1я зовн1шньо'|' цитоплазматично'1 мембрани. Ц1 дтянки тромбоцит1в були покрит1 безструктур-ним матер1алом, який м1г вщповщати потовще-ному шару гл1кокал1ксу. У вказаних дтянках тромбоцити найчаст1ше контактували або зли-палися м1ж собою ( рис. 4).
Рис.4. Ультраструктура тромбоцита р1зноГформи та po3Mipie, яю контактують mí>k собою за допомогою псев-доподШ (—>). Серед них знаходяться частково (]) чи повш-стю дегранульованi пластинки ( О). Патент 54 р.,важка форма ЦД 2-го типу, тривал'ють захворювання 8 рок/в.
Висновки
Наявнють важко'Г форми ЦД 2 типу призводить до виникнення дегенеративних змш в тромбоцитах, яю можна вважати результатом токсичного впливу rinepmiKeMiï та ¡нших метабол1чних по-рушень. Важю дегенеративш змши переважно були виявленш при декомпенсацП' ЦД i значнш тривалост1 захворювання ( бтьше 10-15 pokíb), що поеднувалося з наявнютю нестаб1льно'| сте-нокардП', постшфарктного кард1осклерозу i зни-женням фракци викиду л1вого шлуночка.
JIÍTepaTypa
1. 64>ímob A.C. fliaöeTHMHi макроанпопатм / А.С.6ф1мов, О.О.Серпенко - К.: Укр. Ihct.. ендокр.та обм1ну речовин ím. Komí-саренка, 2005.-128 с.
2. Маньковський Б.Н. Основные достижения диабетологии в 2007-2008 гг. / Б.Н. Маньковський // Здоров'я Укра'ши,- 2008.-N» 9. - С. 24-25.
3. Панькив В.И. Эпидемиология сахарного диабета / В.И. Панькив // Проблемы ендокринологии. - 1995. - №3. - С.44- 46.
4. CepricHKO О.О. Д1абетична кардюмюпат1я: патогенез, основы KnÍHÍ4H¡ прояви, д1агностика, лкування // Здоров'я Укра'ши. -2008,- № 20/1.- С.32-34.
5. Тронько Н.Д. Осложнения сахарного диабета: предупреждаем, диагностируем, побеждаем / Н.Д.Тронько, В.П.Бахтиярова // Здоров'я Укра'ши. - 2008. -№ 10,- С.40-41.
6. Хем A.M. Гистология / А.М.Хем, Д.Д.Кормак. - М. : Мир, 1992. -1-2т.
7. Atkinson М.А. Atlas of Diabetes / M.A.Atkinson - N. Y. : Press, 2000,- P. 345.
8. Halles C.N. Type 2 diabetes mellitus / / C.N.Halles, D.J.P. Barker // Diabetologie. - 1992. - V. 35. - P.595-601.
Реферат
ВЛИЯНИЕ ДЕКОМПЕНСОВАННОГО САХАРНОГО ДИАБЕТА 2 ТИПА НА УЛЬТРАСТРУКТУРУ ПРОМБОЦИТОВ ПЕРЕФЕРИЧЕСКОЙ КРОВИ У ПАЦИЕНТОВ С ИШЕМИЧЕСКОЙ ЬОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА Бучко О.Ю.
Ключевые слова: сахарный д1абет 2 типа, нестабильная стенокардт, ультраструктура, тромбоциты.
В работе проанализированы ультраструктурные изменения тромбоцитов при декомпенсированном сахарном диабете 2 типа продолжительностью более 10 лет в сочетании с нестабильной стенокардией. Исследование клеток крови проводилось с помощью электронного микроскопа в увеличении от 3-5000 раз. Показано, что в отличие от группы контроля, в основной группе наблюдались морфологические изменения тромбоцитов, которые проявлялись деструкцией внешней цитоплазматической мембраны, ОПУСТОШЕНИЕМ цитоплазмы с ее вакуолизацией и дегрануляцией, усиленным образованием тромбоцитарный агрегатов. Эти дегенеративные и гиперкоагуляцийные изменения можно считать результатом токсического воздействия гипергликемии и других метаболических нарушений присущих сахарному диабету 2 типа.
Summary
EFFECT OF DECOMPENSATED DIABETES MELLITUS II TYPE ON ULTRASTRUCTURE OF PERIPHERAL BLOOD PLATELETS IN PATIENTS WITH ISCHEMIC HEART DISEASE Butchko O.Yu.
Key words: decompensated diabetes mellitus II type, ultrastructure, peripheral blood, blood platelets, instable angina (pectoris).
The paper focuses on the study of ultrastructural changes in thrombocytes under decompensated diabetes mellitus II type lasting more than 10 years in combination with instable angina pectoris. Thre cells were studied under the electronic microscope (magnification 3- 5000 times). It has been shown that unlike the control group, the main test group demonstrates the morphological changes in thrombocytes manifested by the destruction of the external cytoplasmic membrane, exhausting of cytoplasm and its vacuolization and de-granulation, increased production of thrombocyte aggregates. These degenerative and hypercoagulation changes may be regarded as the results of toxic effect due to hyperglycemia and other metabolic disturbances typical for diabetes mellitus.
УДК [616.248:575.113]-053.5-071 Боек Ю.О.
КЛ1Н1К0-ГЕНЕТИЧН1 АСПЕКТИ БР0НХ1АЛЬН01 АСТМИ У ДНЕЙ: СТРУКТУРА СХИЛЬНОСТ! ТА ПЕРВИННИЙ ПРОГНОЗ
Вищий державний навчальний заклад Украши «Украшська медична стоматолопчна академия», м. Полтава
Метою даног роботи було вивчення клтшо-анамнестичних особливостей розвитку бронх{алъног астми у д{тей з обтяженою спадковжтю. Резулътати досл{дження показали, що захворюва-тстъ на БА у родич1в 1-го та 2-го ступеню спор{дненост{ буе в 7,4 рази вищим, тж в популя-цшному контрол{. Видшено 3 групи д{тей в залежност{ вг'д форми схильност1 до БА. Проведене обстеження показало, що атотчний статус матер{ е силътшим предиктором реал{заци брон-хгаяъног астми, тж атотчний статус батька. Доведено, що ступть тяжкост{ астми не мае кореляцшного зв'язку гз р{внем загалъного гмуноглобулту Е.
Ключов1 слова: атопт, астма, генетика, мультифакторнп захворювання, генеалопчний метод, генеалопчний ¡ндекс, фора схильностк
На сучасному еташ розвитку науки доведено, що стан здоров'я населения залежить вщ взаемоди двох фактор1в - генетичного та впливу навколишнього середовища. Але, на жаль, ми \ до цього часу акцентуемо свою увагу ттьки на вже юнуючому фактор! попршення здоров'я, ¡, чомусь, вважаемо, що це наслщок неправильного стилю життя, харчування , попршення екологи \ зовам не враховуемо ¡ншу скпадову - спадкову [1, 12].
Кожна людина ужкальна, складна та багато-гранна. Ми стали такими завдяки взаемоди середовища та ужкального неповторного набору гежв, я и успадковаж вщ батьюв. Адже при всш свош ¡ндивщуальносп кожен ¡з нас несе в соб1 генетично детермшоваж ознаки, як1 передаются ¡з поколшня в поколшня, \ проявляються в форм1 конкретного фенотипу [1, 6]. Деяю ознаки можуть проявлятись через поколшня в поколшня, щоб з'явитись знову у нащадюв, ¡ще раз нагадуючи про те, що незважаючи на вщсутнють у нас певно'Г ознаки, ми можемо бути и ноаем, передавати м дп"ям, т1 в свою чергу внукам, а по™ \ правнукам.
Останжм часом ми часто чуемо про генетичну схильнють до багатьох захворювань. На сьогоджшнш день доведена спадкова природа ряду нозолопй, \ |'х список збтьшуеться щоден-
но завдяки новим вщкриттям в генетиц! людини. На думку бтьшосп дослщниюв, алерпчж захворювання слщ вщносити до адитивно-пол1генного типу успадкування, при якому сумарний вплив генетики та фактор1в навколишнього середовища досягае або ж перевищуе порогов! значения [5, 17]. При високому ступеж генетичноТ схильносп даний пор1г досягаеться навпъ в зви-чайних для бтьшосп людей умовах. 3 ¡ншого боку, тривалий та виражений вплив агресивних фактор1в навколишнього середовища може реал1зувати навпъ мш1мально виражеж генетичж дефекти [3]. Такий пщхщ передбачуе наявнють в популяцп значноТ ктькосп феноти-пово здорових оаб, яю генетично несуть пщпороговий р1вень дефекте, яю в майбутньому пщ впливом зовжшжх фактор1в можуть реал1зуватися в захворювання.
Усп1хи в молекулярнш генетик дозволили ви-користовувати методи ДНК-д1агностики для ви-явлення на конкретних хромосомах «гежв-кандидат1в», як1 вщповщальж за розвиток атопм. На сьогоджшнш день вщомо, що схильнють до атошчноТ БА пов'язана, як мш1мум, з трьома ос-новними трупами гежв, як1 кодують незалежно один вщ одного продукцш загального 1дЕ, утво-рення специф1чних 1д Е антитт та пперреактивнють бронх1ального дерева (хромо-
* Робота виконана в рамках НДР: «Визначення poni пол/морф/зму То11-подЮних рецептор/в у механ/змах розвитку iмуноопосередкованих захворювань УкраУни» номер держреестраци (№ 0109U001629).
