CC BY
9
Summary
BLOOD PLASMA CONTENT OF MARKERS OF TYPE I AND TYPE II APOPTOSIS, THE ACTIVITY OF CASPASE AND THE LEVEL OF SCD117 IN PATIENTS WITH DIFFERENT TYPES OF VEGETO-VASCULAR DYSTONIA Krychun I.I.
Key words: vegeto-vascular dystonia, apoptosis, sCD117, caspase.
It has been established that the blood plasma content of markers of sCD95 decreases by 22% and by 27% of the protein p53 in the patients with the vegeto-vascular dystonia of hypertension type. At that time the level of sCD117 increases in patients with vegeto-vascular dystonia of the hypertensive type that is accompanied by the elevation of the caspase-but, however, the activity of caspase-3 and caspase-8, as well as the blood content of sFas-a does not change. In the patients with vegeto-vascular dystonia of the hypotonic type the blood plasma concentration of p53, TNF-a, sTRAIL, sCD95, sFas-a and the activity of caspases-1 ,-3,-8 corresponds to the control one against a background of the elevation of the sCD117 plasma level by 91%. The patients with vegeto-vascular dystonia of a combined type the blood plasma concentration of sCD95 exceeds the control values 3,8 times, sFas-a - 3,4 times, P53 - 2,4 times, TNF-a - 1,9 times, sTRAIL - 2,3 times, sCD117 - 3,5 times and that is accompanied by an increase of the activity of caspase-1- 4,1 times, caspase-3 - 3,3 times, caspase-8 - 3,8 times.
УДК: 616.379-008.65-02: (616-092.19+616.155.3-018.5)
ВПЛИВ ЦУКР0В0Г0 Д1АБЕТУ 2 ТИПУ НА КЛ1ТИНН1 ТА ГУМОРАЛЬМ П0КАЗНИКИ 1МУН1ТЕТУ У ХВ0РИХ 3 НЕСТАБ1ЛЬН0Ю СТЕН0КАРД1ЕЮ
Лаповець Л.6., Бучко О.Ю., Атмова В.М.
Льв1вський нацюнальний медичний умверситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в
В наш1й роботI проанал1зовано вплив ЦД 2 типу на кл'пинний I гуморальний ¡мун'пет у хворих з нестаб1льною стенокард1ею та показано зм1ни деяких показник1в в залежност1 в1д тривалост1 цук-рового д1абету.
Ключов1 слова: цукровий д1абет 2 типу, нестабтьна стенокардт, клггинний та гуморальний ¡муытет, фактор апоп-тозу.
часному уявленш апоптоз - це активна форма загибел1 кл1тини, що запрограмована генетично I вимагае витрат енергЛ I синтезу бтка. Вид1ляють два основних фундаментальних або сигнальних шляхи реал1заци апоптозу: рецеп-торно-опосередкований I м1тохондр1альний. На к1нцевих етапах ц1 шляхи сходяться, приводячи до активаци одних I тих же внутр1шньокл1тинних бтк1в - каспаз [3,9,11]. Численними дослщжен-нями встановлено розвиток генетично запрог-рамованого кл1тинного сущиду, який умовно, ви-користовуючи принципи наукового анал1зу, под1-ляють на дек1лька еташв - це вплив зовн1шн1х позакл1тинних чинник1в, яких сприймають кл1тин-ш рецептори I запускають процеси апоптозу, а дал1 в1дбуваеться внутр1шньокл1тинна передача сигналу в кл1тинне ядро, активування летальних ген1в, синтез апоптозспециф1чних бтмв I кшце-ва, водночас I визначальна стад1я - активац1я ендонуклеаз I фра^ментац1я ДНК [12]. Важпивим е те, що апоптоз е ¡мунолог1чно-1нертним проце-сом, коли кттини, як1 гинуть, фагоцитуються макрофагами, але це не спричинюе розвиток запа-льно'Г реакцЛ [12]. Апоптоз контролюеться системою в1дпов1дних сигнал1в в1д ендогенних та екзогенних фактор1в. Найважпив1шим ендоген-ним стимулами, що запускають апоптоз, е не-правильний переб1г кл1тинного циклу, надлишок м1тогенних фактор1в чи наявн1сть в1русного ура-ження.
У функц1онуванн1 ¡мунноТ системи апоптоз ви-
Цукровий д1абет 2 типу - ендокринно-обмшне захворювання, яке характеризуемся хрон1чною г1пергл1кем1ею, внасл1док вщносноТ недостатнос-т1 ¡нсул1ну. В1н розвиваеться як результат впливу р1зноман1тних ендокринних, ¡мунних, екзогенних чинник1в чи IX поеднання. Цукровий д1абет - од-не з найпоширен1ших у свт та складних для л1-кування захворювань, яке пос1дае пров1дне мю-це серед ендокринних захворювань [2,4,5,10]. При цукровому д1абет1 2 типу (ЦД 2 типу) вщбу-ваеться не лише токсичне ураження тканин глюкозою та ¡ншими сполуками, але I ушкодження ¡мунноТ системи (кл1тинного та гуморального ¡мун1тету).
Ыля 40 % ус1х поверхневих антигеыв ¡муноко-мпетентних кл1тин е рецепторами контактно! взаемодп, як1 визначаються за кластерами ди-ференц1ювання. Ц1 рецептори беруть активну участь у здшсненш найважлив1ших функц1й кт-тин ¡мунноТ системи. Не лише уражаються ланки кл1тинного та гуморального ¡мун1тету, але I рецептори регулювання апоптозу кл1тин кров1 [8,12]. В1домо, що кл1тинний гомеостаз у тканинах I органах пщтримуеться за рахунок динам1ч-но1 р1вноваги м1ж процесами прол1ферац||, ди-ференц1ац||, стар1ння та загибел1 кл1тин. Ф1з1оло-г1чн1 мехашзми кл1тинно1 "смерт1" ¡снують у бага-тьох багатокл1тинних орган1змах для забезпе-чення нормального розвитку та морфогенезу, для контролю ктькосп кл1тин та з метою зни-щення мутантних та ушкоджених кп1тин. У су-
конуе низку функцш, а саме знищення аутореак-тивних л1мфоци"пв, ел1мшац1я активованих ефе-кторних кл1тин та контроль прол1фераци кттин у pi3HMX гтках гемопоезу [3,9,10,11]. Однак при надм1рнш активаци система апоптозу може стати причиною дегенеративних процеав у певних органах та кл1тинах. Добре вивченим i найваж-лив1шим рецептором "смертГ' е Fas ( CD95/ APO-1). Визначено, що апоптоз Biflirpae важливу роль у формуванш ¡мунноТ BiflnoBifli при численних захворюваннях та IT ¡нтенсивнють може бути маркером ¡мунопатолопчного стану. Таким чином апоптоз кл1тин kpobí привертае увагу через його роль у забезпеченш нормального функцюнуван-ня ¡мунноТ системи у норм1 та за умов розвитку патолопчних сташв p¡3hoi етюлогп.
У зв'язку з цим дослщження експресп CD4 + , CD8 + , CD16 + , CD19 + , CD23 + , що вщображае стан ¡мунноТ системи, а також CD95+ - на л1мфо-цитах, неадекватна експреая якого Biflirpae про-BiflHy роль при ¡муноопосередкованих захворюваннях, е важпивим кроком для вивчення ¡муш-тету при ЦД 2 типу.
Матер1али та методи дослдження
Обстежено 114 хворих на ЦД 2 типу в поед-H3HHÍ з ¡шем1чною хворобою серця (нестабтьна стенокард1я). Дослщжуваны особи були у b¡m¡ вщ 46 до 75 pokíb, середнш bík становив 60,5 pokíb. Серед обстежених було 61 жшок та 54 чоловки. Серед обстежених вперше виявлений ЦД був у 44 хворих, тривалютю вщ 1 до 5 pokíb у 29, вщ 5 до 10 у 24 та бтьше 10 pokíb у 18 oc¡6. Для групи контролю обстежено 17 пац1ент1в з нестабтьною стенокард1ею у b¡m¡ вщ 35 до 54 pokíb (10 чоловн kíb та 7 жшок). Yci XBopi були подтенж на 4 групп BiflnoBiflHO до тривалосп ЦД: 1-а група -XBopi з вперше виявленим ЦД 2 типу; 2-а група - XBopi з тривалютю ЦД вщ 1 до 5 pokíb, 3-я група -тривалють ЦД вщ 5 до 10 pokíb, 4-а група- три-вал1сть ЦД б1льше 10 pokíb. Важкють ЦД 2-го типу встановлювали за такими критер1ями: легка форма - ЦД компенсуеться д1етою; можлив1 paHHi прояви анг1онейропат1|; р1вень гл1кемй' на-
тще до 8 ммоль/л, добова глюкозур1я до 20 г/л; середня форма - ЦД компенсуеться д1етою та пероральними цукрознижуючими препаратами; е наявн1 KniHinHi прояви ангюнейропати; гл1кем1я натще до 14 ммоль/л; добова глюкозур1я до 40 г/л; тяжка форма - ЦД лкуеться ¡нсулшом; мож-лив1 важю форми анг1онейропат1й 3i схильн1стю до кетозу та кетоацидозу
В ycix трупах проводилось визначення кл1тин-ного та гуморального ¡мун1тету (CD3 + , CD4 + , CD8 + , CD16 + , CD19 + , CD23 ) та фактору апоптозу л1мфоцит1в (CD95 ). Досл1дження проводили непрямим ¡мунофлюоресцентним методом за допомогою моноклональних антитт до дифере-нц1йних антиген1в поверхы кл1тин ф1рми «Сорбент» (м. Москва), з наступним досл1дженням npenapaTiB nifl люм1несцентним м1кроскопом [6]. Статистичну обробку зд1йснювали за допомогою програми Excel 2007 з використанням критерш Ньюмена-Кейлса.
Результати та i'x обговорення
Проанал1зувавши кл1тинний та гуморальний ¡муытет пац1ент1в з ЦД 2 типу та супутньою НС було змши у юлькост1 CD3 + , CD4 + , CD8 + , CD16 + , CD19 + , CD23+ та CD95 + , л1мфоцит1в перифери-чно1 KpoBi, пор1вняно з контрольною групою oci6 з НС. Дослщження встановило незначне зни-ження к1лькост1 Т-л1мфоцит1в (CD3 ) (р<0,01) та Т-хелпер1в (CD4 ) (р<0,03) у rpyni пац1ент1в, як1 хвор1ли ЦД 2 типу та НС (табл.1.), на вщмшу вщ групи контролю, в яких ц1 показники були суттево вищими. Р1вень eKcnpecii CD8+ був незначно (р <0,001) вищим в ycix групах хворих з ЦД 2 типу та НС пор1внянно з контрольною групою oci6 i не залежав в1д тривалосп захворювання. К1льк1сть NK -кл1тин (CD16+ ) суттево вища (р <0,001), шж у групах контролю i лише у 8 % ycix дослщжень цей показник був у межах норми. Цей показник залежав вщ тривалост1 ЦД 2 типу, чим б1льшою була тривал1сть процесу, тим вищим був цей показник (табл.1.).
Таблиця 1.
Експрес/я peu,enmopie контактно!' взаемоди п'шфоцит'т у кров! хворих на ЦД 2 типу з НС*
Групи спосте- Показники (%)
ре CD3 + CD4 + CD8 + CD16 + CD19 + CD23 +
ження
Контроль 59,47 ± 42,52 ± 13,17 ± 13,58 ± 20,64 ± 10,29 ±
n=17 1,90 1,77 1,02 0,79 0,72 0,74
Група 1 53,45 ± 32,38 ± 21,60 ± 23,34 ± 23,50 ± 18,89 ±
n=44 0,91 1,02 1,55 0,75 0,44 1,14
Група 2 52,28 ± 30,54 ± 18,72 ± 20,21 ± 25,35 ± 20,01 ±
n=29 1,40 0,89 0,27 1,10 0,78 1,03
Група 3 49,77 ± 30,85 ± 22,14 ± 23,33 ± 25,55 ± 21,66 ±
n=24 1,39 0,88 1,22 1,12 1,38 1,97
Група 4 54,54 ± 33,54 ± 20,18 ± 21,01 ± 23,45 ± 18,57 ±
n=18 1,75 1,23 0,85 1,09 1,42 0,92
Примака : * p<0.05 порвняно з групою НС (критерш Ньюмена-Кейлса). К1льк1сть В-л1мфоцит1в (CD19 ,CD23 ) була п1двищена у 85% хворих з ЦД 2 типу та НС, у
решти пац1ен"пв вона була в межах норми. Вщо-мо, що В-л1мфоцити е антитто продукуючими кл1тинами, та е кл1тинною основою гуморального ¡муытету [1,5]. Зростання кшькосп Ой19 + л1м-фоцит1в говорить про активацш гуморальноТ' ланки ¡мунноТ' системи. Под1бною тенденц1ею володшть Ой8 + л1мфоцити (Т-цитотоксичш / су-пресори). Доведено, що цитотоксичш л1мфоцити е одним ¡з ефекторних кп1тин апоптозу [9].
Апоптоз л1мфоцит1в (ОР95) у хворих на ЦД 2
типу був набагато ¡нтенсившшим у пор1вняны з контрольною групою (рис.1). У 3 та 4 трупах pi-вень експресп CD95+ значно зростав, але його р1вень у 1 та 2 трупах був BiporiflHirne нижним. TaKi зм1ни в кров1 при ЦД 2 типу та IXC можуть вказувати на порушення адапторних ¡мунних процеав.Збтьшення концентрацп CD95+ вказуе на можпивють посилення апоптичних процеав не лише в л1мфоцитах, але i в ¡нших ¡муноком-петентних кттинах кров1 [9,11].
контроль Група 1 Група 2 Група 3 Група4
Рисунок 1. Експреая Сй95 на / хворих ЦД
Результати дослщжень свщчать про активну участь ¡мунноТ' системи у переб1гу ЦД 2 типу. Зниження р1вня ОР3, Ой4 л1мфоцит1в вказуе на порушення Т- кттинноТ' ланки ¡муытету, що може спровокувати важчий ускладнений переб1г ЦД, а це передбачае негативний прогноз захворюван-ня. Звертають на себе увагу р1зноспрямоваш зм1ни фактору апоптозу л1мфоцит1в у пац1ент1в ¡з р1зними формами ЦД 2 типу. Отже, результати дослщження дозволили не лише виявити важ-ливу роль активац1йних антиген1в л1мфоцит1в периферичноТ кров1 у хворих на ЦД 2 типу, але й констатувати Тх в1дм1нност1 залежно вщ переб1гу та тривалост1 процесу для деяких з них.
Висновки
1. У кров1 хворих на ЦД 2 типу та НС виявлено активацш гуморальноТ та кл1тинно1 ланки ¡муштету: незначне зниження вм1сту Ой3 + , Ой4+ та п1двищення Ой8 + , ОР19 + ,ОР23+ та вагоме п1двищення Ой16 + , на вщмшу в1д групи пор1вняння .
2. Достов1рне п1двищення к1лькост1 фактору апоптозу Ой95+ на л1мфоцитах виявлене у вс1х трупах хворих на ЦД 2 типу та НС.
3. Збтьшення Ой16+ та Ой95+ безпосередньо було пов'язане з тривалютю та важк1стю за-хворювання, чим тривал1шим був ЦД 2 типу, тим вищими були ц1 показники.
¡мфоцитах периферичноТ кроеi 2 типу, %.
Ллература
1. Вершигора А.Ю. 1мунолог1я / А.Ю. Вершигора. - К. : Вища школа, 2005. - 600 с.
2. Генделека Г.Ф. Сучасн1 уявлення про nepe6ir цук-рового д1абету 2 типу та принципи його лкування / Г.Ф. Генделека // Досягнення б1олог1Т та медицини.
- № 1(5). - 2005. - с.68-72.
3. Губський Ю.И. Токсическая гибель клетки : свободно- радикальное повреждение ДНК и апоптоз / Ю.И. Губський // ГНкування та д1агностика. - 2000. -№ 4. - С. 8-13.
4. Ефимов А.С. Тридцатилетний опыт изучения сахарного диабета / А.С. Ефимов // Ендокринолопя -
- Т. 1, № 1. - 1996.- С. 64-72.
5. Змушко Е.И. Клиническая имунология / Е.И. Змуш-ко, Е.С. Белозеров, Ю.А. Митин- Санкт-Петербург, 2001. - 297 с.
6. Поабник з лабораторноТ д1агностики / укл. : Л.С. Лаповець, Б.Д. Луцик, Т.Б. Лебедь, В.М. Ак1мова. -Льв1в, 2008. - 266 с.
7. Панькив В.И. Эпидемиология сахарного диабета / В.И. Панькив // Проблемы ендокринологии. - 1995. -№3. - С.44- 46.
8. Передерий В.Р. Имунний статус, принципи его оценки и корекции имунних нарушений / В.Р. Передерий, A.M. Земков, Н.Г. Бичкова. - К.: Здоровя, 1995. - 210 с.
9. 1линська 1.Ф. Апопотоз, апоцитоз та Тх роль в ¡муннш BiflnoBifli / 1.Ф. 1л1Тнська // Лабораторна д1агностика. - № 3. - 2002. - С.66-72.
10. Кадан Л.П. Cnoci6 визначення ¡нтенсивност1 апоптозу нейтрофтьних гранулоцит1в периферичноТ KpoBi / О.А. П1дгайна, Л.В. Арефева, А.С.Ф1рсова // Лабораторна д1агностика. - №3 (33). - 2005. - С.49-53.
11. Чернушенко Е.Ф. Апоптоз клеток имунной системы - 2006 - 2007. - С.60-63.
/ Е.Ф. Чернушенко // Мистецтво лкування. - №1, 9.
Реферат
ВЫЯВЛЕНИЕ САХАРНОГО ДИАБЕТА 2 ТИПА НА КЛЕТОЧНЫЕ И ГУМОРАЛЬНЫЕ ПОКАЗАТЕЛИ ИМУНИТЕТА У БОЛЬНЫХ С НЕСТАБИЛЬНОЙ СТЕНОКАРДИЕЙ
Липовец Л.Е., Бучко О.Ю., Акимова В.М.
Ключевые слова: сахарный диабет 2 типа, нестабильная стенокардия, клеточный и гуморальный иммунитет, фактор апоптоза.
В нашей работе проанализировано влияние СД 2 типа на клеточный и гуморальный иммунитет у больных из нестабильной стенокардией .
Summary
EFFECT OF II TYPE DIABETES MELLITUS ON CELLULAR AND HUMORAL INDICES OF IMMUNITY IN PATIENTS WITH UNSTABLE ANGINA PECTORIS Lapovets L.E., Butchko O.Yu., Akimova V.M.
Key words: diabetes mellitus II type, unstable angina, cell immunity, apoptosis factor.
The present paper is devoted to the analysis effect of ii type diabetes mellitus on cellular and humoral indices of immunity in patients with unstable angina pectoris. It has been found out the changes of some indices depend on the duration of II type diabetes mellitus.
УДК 617.55-002.5-07:616.155-097.36-07
PIBEHb ПРОЗАПАЛЬНИХ ЦИТ0К1Н1В В СИР0ВАТЦ1 KP0BI ХВОРИХ НА АБДОМШАЛЬНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ
Лаповець Н.6.
Нацюнальний медичний умверситет ¡м.Данила Галицького, м.Льыв
Вивчались piBHi прозапальних циток1н1в, а саме: IL-10, 6, 8 та TNF-a у сироватцi Kpoei хворих на абдом1нальний туберкульоз. Було обстежено кров 30 хворих на абдoмiнальний туберкульоз, з pi3-ними вогнищами локал'!заци процесу. Встановлено значне п'<двищення р1вн1в досл!джуваних цитош-н1в. Отриманi данi св'<дчать про наявнiсть хрошчного запального процесу, що може служити маркером для дiагнoстики абдом '1нального туберкульозу. Ключов1 слова: абдомшальний туберкульоз, прозапальы цитокши, ¡мунод1агностика.
Вступ
Несприятлива епщем1чна ситуац1я, що скпа-лась стосовно туберкульозу, характеризуемся не ттьки ростом захворюваносп i смертности але й збтьшенням числа хворих з генерал1зова-ними специф1чними процесами [2]. ОсобливоТ уваги заслуговують випадки активного туберкульозу opraHiB черевноТ порожнини. Абдомшаль-ний туберекульоз (AT) е важливою та актуальною проблемою фтиз1атрп i привертае увагу спец1алют1в у зв'язку ¡з складностями його fliar-ностики та лкування [ 1, 5]. Виникае необх1дн1сть пошуку нових метод1в д1агностики та диферен-цшноТ д1агностики специф1чних та неспециф1ч-них запальних процеав черевноТ порожнини. 1мунод1агностка дозволяе виявити реакцш орга-н1зму на ¡нфкування м1кобактер1ями туберкульозу (МВТ), оцшити стан ¡мунноТ системи, особливо наявнють таких порушень, що знижують ада-птац1йн1 процеси ( стшкють до захворювання). 1мунна в1дпов1дь на будь-який чужорщний агент залежить Bifl характеру, дози i тривалосп його впливу, а також Bifl здатносп ¡мунноТ системи, и ¡мунокомпетентних кл1тин (IKK) повноц1нно Bifl-повюти на антигенний стимул [6, 9, 10, 15]. Вар-то сказати, що ¡мунна в1дпов1дь на МВТ ¡стотно в1др1зняеться Bifl ¡мун1тету при ¡нших ¡нфекц1ях. 1нф1кування МВТ далеко не завжди супроводжу-еться розвитком захворювання, що обумовлено
природною стшкютю до них. У в1дпов1дь на про-никнення МВТ в орган1зм1 розвиваються i спе-циф1чн1 ¡мунолопчш зрушення, як1 визначають набутий протитуберкульозний ¡мун1тет. Вони формуються як у результат! вакцинаци ВЦЖ, так i внасл1док спонтанного ¡нф1кування в1рулентни-ми МВТ. Механ1зм протитуберкульозного ¡мун1-тету визначають три ochobhI чинники: пперчут-лив1сть упов1льненого типу, або туберкулшова алерг1я, антит1лоутворення i фагоцитоз. Набутий ¡муытет також не абсолютний, вш може бути по-доланий масивним впливом МВТ, особливо при р1зного типу ¡мунодеф1цитах.
Для оц1нки ¡мунноТ системи необхщна характеристика функцюнального стану IKK та ¡нтенсив-Hocri специф1чноТ в1дпов1д1 Тх на м1кобактер1аль-ний алерген. Головним завданням ¡мунолопчних досл1джень при туберкульоз! е виявлення мож-ливих зрушень у тш чи ¡нш1й ланц! ¡мунноТ системи, KOTpi можуть бути або законом1рною реак-ц1ею на антиген, або ¡мунопатолопею.
Одним ¡з досягнень в ¡мунод1агностиц1 е мож-ливють визначення показник1в циток1нового проф1лю у складних кл1н1чних ситуац1ях. Характерною особливютю циток1н1в е Тх функцюнальна плейотроп1я. Проте для кожного цитокшу можна вид1лити ochobhI i другорядш ефекти, як1 прямо не впливають на кл1н1чний nepe6ir i завершения патолопчного процесу. Протягом останн1х рок1в вивчення циток1н1в
* Планова НДР:"Вивчити потенц/ал туберкульозноГ ¡нфекцП' з метою розробки сучасних Memodie, спрямованих на cma6ini-3au,irn enideMi4H0f ситуацГГ Т-1-01, № 0101U000227
