CC BY
17
16. Сумбатов Л.А., Лехтман A.M., Руденко М.В. Антигипоксическое защитное действие гипотермии // Совет. мед., 1981. - №10. - С.19-20.
17. Цукерман Б.М., Титомир Л.И. Электрокардиография // Руководство по физиологии. Л.: Наука, 1980. - С. 288317.
18. Gollan F. Phisiology of deep hypothermia by total body perfusion // Ann. N.Y. Acad. Sci., 1959. - V.80, №2. - P. 301314.
Реферат.
ЗМ1НИ ЕЛЕКТР0Ф1310Л0Г1ЧНИХ ПАРАМЕТР1В МЮКАРДУ ЩУР1В ПРИ КРАНЮЦЕРЕБРАЛЬНОЙ ТА ЗАГАЛЬН1Й Г1ПОТЕРМ11'. Ябланович 1.Г., Жегунов Г.Ф. Ключов1 слова: серце, ЕКГ, ппотермт.
Дослщжували електроф1зюлопчну активнють серця щур1в при кранюцеребральнш та загальнш ппотермп. Показали, що загальна ппотермт е значною екстремальною д1ею. Цей 3aci6 до швидких i значних 3MiH ЕКГ щур1в. Проте спрямованють 3MiH однакова в обох випадках охолодження. Найбтьш чутливими до дм rinoTepMii е процеси реполяризаци, а найбтьш стмкими -процеси поширення збудження.
Summary.
THE CHANGES OF ELECTROPHYSIOLOGYCAL PARAMETERS OF RATS' MYOCARD UNDER CRANIOCEREBRAL AND
GENERAL HYPOTHERMIA.
Yablanovich I., Zhegunov G.F.
Key words: heart, ECG, hypothermia.
Electrophysiological activity of rat's heart under craniocerebral and general hypothermia was studied. Results revealed have shown the general hypothermia appears to be more extreme influence. This method leads to more rapid and significant changes of rat's ECG. Meanwhile, direction of changes is similar in both cases of cooling. Repolarization processes appear to be the most sensitive to hypothermia, and stimulation distribution is less sensitive.
УДК 616-056.97-009
ВПЛИВ АУТОТРАНСПЛАНТАЦП МЕЗИНХЕМАЛЬНИХ СТ0ВБУР0ВИХ КЛ1ТИН ЖИР0В01 ТКАНИНИ НА ПРОЦЕСИ АНГ10ГЕНЕЗУ ЗА УМ0В 1ШЕМ11 В ЕКСПЕРИМЕНТ1.
Домбровський Д.Б.
Нацюнальний ¡нститут xipyprii та трансплантологи ¡м. О.О.Шал1мова АМН Украши, м.Кшв
Триваютъ пошуки нових Memodie непрямог реваскуляризаци при irneMi'i ктщвок, коли виконання реконструктивних оперативних втручанъ на арmeрiях не можливо. Жирова тканина, е доступним i достаттм джерелом мезенхималъних стовбурових катин. Проведет експерименталът дoслiджeння на лабораторних тваринах з моделюванням 0емп ктщвки. Застосовуючи методи електронног мтроскопп доведено на мжроструктурному рiвнi в eкспeримeнmi безумовну ефективтстъ застосування аутотрансплантацп мезинхемалъних стовбкрувих клтин жировог тканини з метою стимуляцы проце^ ангюгенезу de novo при 0емп ктщвки.
Ключов1 слова: ¡шемт, непряма реваскуляризацт, електронна м1кроскоп1я Вступ.
У всьому CBiTi xpoHi4Hi обл1теруюч1 захворювання артерш кшц1вок виникають в середньому у 2-3% населения, причому з в1ком частота ix зб1льшуеться, досягаючи на сьомому десятил1тт1 життя 5-7%. [4,5,8].
Неефективнють первинних реконструктивних операц1й, при уражены артер1й дистального русла, примушуе судинних xipypriB шукати HOBi нестандартн1 методи непрямоТ реваскуляризац1|. Ц1 операц1| направлен! на стимуляцш колатерального кровотоку: артер1ал1зац1я вен гом1лки i стопи, аутотрансплантац1я чепця, реваскуляризуюча остеотрепанац1я по Ф.Н. Зусманов1чу, поперекова симпатектом1я. [2,3,5]. Позитивы результати цих операц1й виявляються через 1,5 - 2 мюяц1 в1д моменту операци, що обмежуе ix клш1чне застосування.
Одним з напрямк1в дослщжень в цьому напрямку е використання кл1тинних технолог1й, як1 включали методи стимуляцп хемотаксису
анг1огенних кл1тин у вогнище ураження, або введения ззовы кл1тин, що зб1льшують процеси ангюгенезу, як за рахунок зб1льшення видтення анг1огенних циток1н1в, так \ за допомогою безпосередньоТ реконструкц1| судинного русла ¡з цих кп1тин. 3 ц1ею метою використовуються стромальн1 стовбуров1 кл1тини к1сткового мозку [6,9,10].
Однак ктычне використання к1сткового мозку в якосп джерела мезенх1мальних стовбурових кл1тин проблематичне, оск1льки процедура його отримання достатньо складна, \ в результат! вдаеться з1брати малу к1льк1сть кп1тин. Тому багато досл1дник1в ведуть пошуки альтернативних джерел мезенх1мальних стовбурових кл1тин. Одним з альтернативних джерел стовбурових кттин в оргашзм1 е жирова тканина, однак характер впливу стовбурових кл1тин ¡з цього джерела на ¡шем1чы прояви сьогодн1 мало вивчено [6,7].
Враховуючи дан1 л1тератури, що вказують на
BaroMicTb проблеми лкування хворих з хроычною ¡шем1ею кш^вок, яким не можливо виконати прям! реконструктивш оперативш втручання, певну невдоволенють результатами ¡снуючих метод1в лкування хворих дано'Г категори, перспективнють проведения дослщження впливу мезенх1мальних стовбурових кл1тин жировоТ тканини на процеси, що вщбуваються в кшц!вц! за умов ¡шемй', нами проведен! експериментальш дослщження в цьому напрямку.
Матер1али та методи дослщження.
Проведен! експериментальш дослщження ¡з використанням нелшшних бтих щур1в. Загальна ктькють тварин складала - 30 щур1в. Bei оперативн1 втручання на щурах проводились пщ кетамшовим наркозом. Середня маса щур1в складала 374,23±7,56 г., BiK 6±1,2 мюящ що знаходились при юмнатнш температур!, на звичайному лабораторному рацюш. Bei оперативш втручання проводились на 6a3i експериментального вщдту Нацюнального ¡нституту xipyprii та трансплантологи АМН УкраТ'ни. При проведен! дослщжень збер1гались Bei умови асептики та антисептики. По закшченню експериментальних дослщжень та забору матер1алу на дослщження тварини виводились ¡з експериментального дослщження шляхом передозування наркозу. У Bcix дослщних та контрольних груп тварин по закшченню термшу дослщження була взята м'язова тканина мед1альноТ та латеральноТ поверхонь стегна на сторон! проведения експерименту, пюля чого були застосоваш електонном1кроскошчш методи дослщження отриманоТ м'язовоТ тканини.
Bei тварини були подтеш на 2 групи, по 15 тварин в кожнш rpyni. I група - тварини, яким було виконано моделювання ¡шеми, II група -тварини, яким на фон1 ¡шеми кшц1вки введено мезинхемально-стромальну фракц1ю жировоТ тканини.
Моделювання ¡шеми тканини к1нц1вки у щура проводилось за методом Т.А.КнязевоТ [1], згщно яко1 навкруги судинноТ шжки, що кровопостачае тканини к1нц1вки проводили flBi л1гатури на в1дстан1 1 см одна вщ одноТ i перев'язували артер1ю разом з веною. Рану пошарово ушивали. За даними автор1в ¡шем1чн1 прояви виражен1 вже на 3-4 добу п1сля моделювання.
Для отримання стромально-судинноТ фракцИ' збагаченоТ мезинхемальними стовбуровими кл1тинами жирову тканину щура, яка була отримана з передньоТ черевноТ ст1нки п1сля значного подр1бнення розводили втрич1 фосфатним буфером Дульбеко i ¡нтенсивно струшували на протягом 2-3 хв. П1сля центрифугування (10 хв при 600g) жирове к1льце i супернатант видаляли, а осад мезинхемальних кл1тин ресуспендивували в ф1зюлопчний розчин, п1сля чого дану сум1ш
вводили в ¡шем1зован1 кшцшки.
Трансплантац1ю мезинхемальних кп1тин жировоТ тканини кл1тини проводили в ¡шем1зован1 кшц1вки на 3 добу п1сля моделювання ¡шеми пщфасц1ально тонкою смужкою на мед1альнш поверхн1 стегна. У тварин обох груп досл1дний матер1ал (м'язи стегна) отримували з мед1ально1 та латеральноТ поверхн1 досл1дно1 к1нц1вки на 7, 14, та 28 доби п1сля моделювання ¡шемй' на кшц1вц1. П1сля отримання досл1дного матер1алу проводили електроном1кроскотчш досл1дження.
Для електроно-м1кроскоп1чного дослщження шматочки м'язовоТ тканини ф1ксували в 2,5%-ном розчин1 глутаральдег1ду на фосфатному буфер1 (рН - 7,2-7,4) I дофксували в 1%-ном розчиш об04. Матер1ал зневоднювали в спиртах зростаючоТ концентрац|| I укладали в аралдит. Морфолог1чн1 структури контрастували в процеа обезводнення матер1алу насиченим розчином уран ¡л ацетату, а на зр1зах - цитратом свинцю. Зр1зи завтовшки 40-60 нм, одержан! на ультратом1 УМТП-3, вивчали в електронному м1кроскоп1 ТЕСЛА БС-500.
Були вивчен1: ¡нтактн1 ендотелюцити кап1ляр1в, ендотел1оцити при ¡шемй', а також кап1ляри в процес1 IX новоутворення.
Результати та 1х обговорення.
Проведен! електроном!кроскоп!чн!
досл!дження м'язовоТ тканини дослщних тварин показали, що у тварин I групи на 7 добу пюля моделювання ¡шемй' у цитоплазм! ендотелюцит1в зустр1чалися одиничн1 втьш рибосоми, пластинчастий комплекс мав вид пласких цистерн I др1бних везикул, часто розташованих компактно поблизу ядра. Навколоядерна зона м1стила р1зко просв1тлений матрикс.
У деяких кл1тинах втьний край цитоплазми мав незначну ктькють широких I коротких цитоплазматичних вщросшв, в яких в1дсутн1 м1кроп1ноцитозн1 везкули. На люм1нальн1й поверхн1 ендотел1оцит1в з'являеться невелика к1льк1сть ворсинок I почкопод1бних вирост1в, що зб1льшують робочу поверхню кап1ляр1в
В межах одн1е1 кттини ущ1льнен1 д1лянки цитоплазми чергувалися з д1лянками низькоТ щ1льност1. Гранулярний ендоплазматичний ретикулум майже у вс1х кл1тинах був слабо розвинений I розширений, його проф1л1 закруглен!. Гранули гткогену не виявлялися. М!тохондр!| таких кттин збер!гали нетипову структуру, виглядали др!бними, м!стили нечисленними кр!сти, ¡нтракристн! пром!жки були розширен!.
Сл!дством неконтрольованого пщвищення проникност! ст!нки судини був
субендотел!альний набряк з в!дшаруванням ендотел!альних остр!вц!в, що збереглися, деструкц!ею ф!блярноТ структури аморфно!' речовини субендотел!ально1 зони, накопичення
грубодисперсних бтш плазми \ продукте порушеного тканинного метабол1зму. Це сприяло неспециф1чнш у вщповщь реакцп, а також утворенню великого числа ендотел1альних вщростш, дискомплексацп структур цитоскелета. Зрщка в ендотелюцитах виявлялися р1зних розм1р1в включения жиру у вигляд! осмюфтьних утворень округлоТ форми. (Рис. 1).
Контакти м1ж кл1тинами в основному були простими. Ядро мало просвп"лену нуклеоплазму, грубозернистий хроматин, з1браний в глибки \ розташований ексцентрично у внутршньоТ ядерноТ' мембрани. ■ИГУ'
Рис. 1. Множины мкроворсинки, розпушування (набряк) цитоплазми, наявнють крупних жирових включень \ ¡нвапнацш ядерно!' оболонки активно функцюнуючого ендотелюцита. Злша - жирова вакуоль. х 20000.
Часто зустр1чалися кл1тини, ядра яких мають экцентрично розташований хроматин \ зигзагопод1бн1 контури. Ендоплазматичний рети-кулум таких кп1тин представлений короткими нечисленними трубочками. Втьна кл1тинна мембрана молодих эндотелюцитопод!бних кл1тин була слабо ¡нваг1нована, мала одиничш м1кроворсинки на поверхн1.
При дослщжеы в цей же терм1н у тварин II групи ендотел1оцити характеризуются р1зним ступенем вираженост1 цитоплазматичних органел. 1з зростанням просв1ту м1кросудини поступово зб1льшуеться I к1льк1сть ендотел1оцит1в, що його утворюють. З'являлася значна ктькють цитоплазматичних вырост1в, що м1стять безл1ч п1ноцитозних бульбашок (Рис. 2).
В процеа зсуву ендотел1альних кл1тин або Тх в1дособлення формуються м1жкп1тинн1 просв1ти. Надал1 так1 тяж1 кл1тин завдяки подальш1й канал1зац|| перетворюються на своерщы кл1тинн1 трубки. Так1 утворення до цього терм1ну набувають вигляду зртих кап1ляр1в. У склад1 ст1нки м1кросудин видно фрагменти базальноТ мембрани, що формуеться.
Спостер1галася виражена вакуол1зац|| цитоплазми I органел. Люмшальная поверхня покрита пласт1вчастою речовиною I мала нер1вш контури. Крупн1 ядра ендотел1оцит1в з рихлим хроматином, що конденсуе по периферп, локал1зован1 ближче до люм1нально1 поверхн1 I м1стили ексцентрично розташоване ядро.
Рис. 2. Фрагмент ендотел1ю кап1ляра з м1кровиростами цитоплазми ендотелюцитш \ наявн1стю великоТ к1лькост1 мкровезкул. х 20000.
Цитоплазма ендотел1альних кл1тин мае р1зну електронну щ1льн1сть, яка залежить в1д ступеня розвитку ендоплазматичноТ мереж1 I рибосомального апарату.
У вогнищах активно! прол1ферац|| мезенх1мальних кл1тин зустр1чалися як темн1 так I св1тл1 малодиференц1йован1 елементи з ознаками стволових кп1тин. Мезенх1мальн1 кл1тини були представлен! др1бними з1рчастими формами (7-10 мкм) з дек1лькома в1дростками р1зно1 довжини. Ядерно - цитоплазматичн сшввщношення було на користь ядра. Ядро, багате еухроматином, могло м1стити 1-2 щтьних ядра. У тонкому св1тлому об1дку цитоплазми зр1дка виявлялися др1бн1 одиничн1 м1тохондр||, слабовиражений апарат Гольдж1, небагато коротких канал1в гладко! ендоплазматичноТ мереж11 численн1 в1льн1 рибосоми. (Рис. 3).
Молод1 ендотел1оцити характеризуются р1зним ступенем електронноТ щ1льност1 цитоплазми. У останнш визначаються пол1соми, пом1рно розвинений ендоплазматичний ретикулум, м1тохондр1Т з наявн1стю щ1льного матриксу.
На 14 добу у тварин I групи звертае на себе увагу значне скупчення в де що сплощеннш цитоплазм! ендотел!оцит!в в!льних рибосом, полюом, л!п!дних гранул ! м!кроп!ноцитозних везкул. Деяк! набрякп! м!тохондр!Т мали розгалужеш кр!сти ! гранульований ущ!льнений матрикс. Частин! м!тохондр!й властивий
Рис. 3. Малодиференцшоваж гетерогенн1 кл1тини област1 активноТпролферацп. х 15000. Ендоплазматичний ретикулум представлений
короткими нечисленними трубочками. Пластинчастий комплекс мав вид пласких цистерн \ др1бних везкул, часто розташованих компактно поблизу ядра. Втьний край цитоплазми представлений широкими \ короткими цитоплазматичними вщростками, в яких ¡нод1 вщм!чалось скупчення м1кропшоцитозних везкул. Ущтьнен! дтянки цитоплазми чергувалися з дтянками низькоТ щтьносп. Спостер1галася дискомплексац1я \ розширення цистерн ендоплазматичного реткулума, його профт! округлялися. Виявляються р1зк1 змши м1тохондр1ально'|' системи, а саме: дискомплексац1я \ розпрямлення крют, дисо^ащя Тх мембран. КраТ ядер нер1вы, хроматин розташовуеться рихло. Край цитоплазми кл1тин, направлений до базального шару, нер1вний, цитоплазматичш вщростки не глибоко вдавалися в базальний шар. Пластинчастий комплекс мав вельми крупы везикули \ розширен! цистерни, розташоваш в р!зних дтянках цитоплазми. Ядро мало компактну або рихлу структуру.
У тварин II групи вже в цей терм1н у ендотел1оцитах ч1тко визначалися м1сця контакту гранулярноТ I гладкоТ ендоплазматичноТ мереж1. Остання представлена короткими трубками I маленькими накопиченнями округлих або витягнутих бульбашок. Кр1м того, уздовж внутр1шньо'|' поверхн1 кл1тинноТ мембрани розташовувалися множинн1 вакуол1, що е глибокими ¡нваг1нац1ями кл1тинно1 оболонки.
Числены бульбашки були пов'язан1 з цистернами ендоплазматичноТ мереж1, особливо у дтянц1 пластинчастого комплексу. Зустр1чалася значна ктькють п1ноцитозних бульбашок. Л1зосоми зустр1чалися рщко, мали звичайну форму I щтьжсть, Тх мембрани практично не були змшенг
3 боку базальноТ мембрани виявлялися малодиференц1йован1 эндотел1оцитопод1бн1 кл1тини з вираженими п1ноцитозними вез1кулами. Проте у деякш к1лькост1 кл1тин наявн1сть звивистих контур1в ядра, глибчатого хроматину, особливо розташованого уздовж ядерноТ мембрани свщчило про обезводнення I зморщування кл1тини. Окрем1 ендотел1оцити мали явн1 ознаки дегенерац1Т. Ядра Тх п1кнотичн1, цитоплазма мютила вакуол11 вез1кули, заповнеш м1лкогранулярним вм1стом.
Про посилення бткового обм1ну в ендотел1оцитах св1дчить розширений гранулярний ретикулум, г1перосм1рований матрикс м1тохондрш, а також поява досить значноТ к1лькост1 пол1сом, окремих вез1кулярних структур в цитоплазм! I великих м1кроворсинок (Рис. 4).
Рис. 4. Фрагмент ендотелюцита з ознаками вираженоТ функцюнальноТ активност1. х 28000.
У деяких кл1тинах вакуол1 м1стили мембранн1 обривки I м1ел1нов1 ф1гури. М1тохондр1Т мали незначы ознаки набухання з пом1рною вакуол1зац1ею, фрагментац1ею I дезорган1зац1ею.
Хроматин розташовувався в центральних д1лянках ядра вщносно р1вном1рно, а по периферп - концентрувався у вигляд1 суцтьних электронощ1льних мае. Звертае на себе увагу звивит1сть ядерноТ оболонки. Р1вень 1Т складчастост1 вар1юе в1д невеликих поверхневих поглиблень до глибоких численних ¡нваг1нац1й, що додають ядру неправильну форму. Окрем1 ¡нваг1нати представлен! цитоплазматичними остр!вцями р!зноТ величини ! конф^урацп.
На прик1нц1 досл!лження у тварин I групи просв!т кап!ляр!в був звужений або трохи розширений, заповнений еритроцитами. Звуження виникало за рахунок набухання цитоплазми ендотел!оцит!в. Внутр!шня плазмолема останн!х утворюе виступи р!зноТ форми ! величини. Цитоплазма ендотел!оцит!в в основному просвп"лена, м!тохондр!Т невеликих розм!р!в, неправильноТ форми. У ц!й органел! спостер!галася фрагментац!я ! деструкц!я крют.
Пластинчастий комплекс в основному локал!зувався бтя ядра, канальц! ендоплазматичноТ мереж! розширенг У цитоплазм! спостер!галися др!бш бульбашки ! м!кровез!кули. Просв!т деяких каптяр!в ц!лком заповнений цитоплазматичним детритом десквамованих кл!тин. Комплекс Гольдж! розвинений слабо, а канальц! ендоплазматичноТ мереж! в бтьшосп випадк!в розширен!. Вщм!чалось зменшення к!лькост! м!тохондр!й. Останн! найчаепше неправильноТ форми, кр!сти в бтьшосп органел зруйнован!, а матрикс просв!тлений, вакуол!зований.
Ядра ендотел!оцит!в неправильноТ форми, Тх нуклеоплазма утворюе р1зноТ глибини ¡нваг!нац!Т. Перинуклеарний прост!р нер!вном!рно розширений, хроматин в ядрах сконцентрований в основному по перифери.
У деяких каптярах в!дм!чалося набухання цитоплазми ендотелюциив, що вело до звуження судин. Ядра вказаних кл!тин просв!тлен!, хроматин локал!зувався в основному по перифери нуклеоплазми. Перинуклеарний прост!р виглядав розширеним. Пластинчастий комплекс був у вигляд! цистерн
¡з гладкоконтурних мембранних профт1в.
Зусщчалися також каптяри, наповнеш еритроцитами \ з ознаками сладж-феномену. Крюты м1тохондрш розширеш, часто з деструктивними явищами. Ктькють втьних рибосом була зменшеною. Люмшальная поверхня ендотелюцит1в практично не мютила м1кроворсинок. У везикулярному компонент! пластинчастого комплексу зустр1чалися бульбашки переважно др1бних розм1р1в. Слщ вказати, що окрем1 ендотелюцити при цьому мютили одиничы лтосоми.
У прекапиллярных просторах, як1 часто були розширеними \ просв1тленими локал1зувалися колагенов1 волокна. Спостер1галися також каптяри здавлеы сполучною тканиною, вдеяких з них не визначався просв1т. У таких випадках рееструвалося збтьшення ктькосп колагенових волокон.
Даш електронноТ м1кроскопи у тварин II групи на 28 добу досл1дження характеризувалися тим, що цитоплазматический матрикс мав низьку електронну щ1льн1сть. На люм1нарн1й поверхн1 ендотелюцит1в розташовувалися добре виражен1 в1дростки. Ядро, як правило, овальну форму. Хроматин розташовувався в1дносно р1вном1рно. Виявлялися ч1тко виражен1 пори ядерноТ оболонки, що сполучають вм1ст цитоплазми I нуклеоплазми. Зустр1чалися ядра з перераспледелением хроматина або частковим його розпилюванням. Поблизу ядра розташовувався пластинчастий комплекс.
Цитоплазма м1ж зонами пластинчастого комплексу зайнята м1тохондр1ями, безл1ччю пол1сомных розеток I цистерн гранулярноТ ендоплазматичноТ мереж1. Виявлялися др1бш пучки тонких цитоплазматических волокон, везкули р1зних розм1р1в, л1п1дн1 включения. У деяких кл1тинах м1тохондри, мали п1двищен1й щ1льност1 матрикс I щтьно упакован! кр1сти. Ду-же невелика частина м1тохондр1й мала ознаки набухання, яке р1дко супроводжувалося фрагментац1ею I дезоргашзац1ею кр1ст.
Таким чином, застосування стовбурових кп1тин на тл1 ¡шемп сприяло найб1льш швидк1й адаптаци, кл1тиннш перебудов1 I в1дновленню ендотел1оцит1в, що збереглися. Не можна виключити, що разом ¡з звичайною прол1ферац1ею кл1тин ендотел1ю материнського ложа в1дбувалася трансформац1я I
ендотел1альна спрямован1сть диференц1ювання трансплантованих стовбурових кл1тин жировоТ тканини.
Слщ зазначити, що у тварин II групи виявлялися кл1тинн1 локуси активно прол1феруючих малодиференц1йованих
мезинхемальних елемент1в. KpiM того, понижений р1вень деструктивних змш у тварин II групи (¡шем1я + трансплантац1я), напевно, пов'язаний з тим, що д1я стовбурових кл1тин в1дбувалася на тл1 вже активованих ¡шем1ею ендотел1оцит1в, що збереглися. Кл1тини ендотел1ю демонстрували особливу ст1йк1сть до пошкодження i високу активн1сть внутр1шньокл1тинних репаративних процес1в.
Отже, проведен! ультраструктурш досл!дження показали, що анг!огенез вщбуваеться як за рахунок ендотел!альних кп1тин ран!ше ¡снуючих судин, так i внасл1док стимуляци репаративних процес1в i безпосередньоТ трансформац|| трансплантованих стовбурових кп1тин. Встановлено, що введения стовбурових кл1тин зменшуе загибель кл1тин ендотел1ю в процеа анг1огенезу за умов ¡шеми.
Л1тература.
1. Князева Т.А. Первичный механизм повреждения клеток в ишемизированной ткани // Вестн. Акад. Мед. наук СССР.
- 1974. - №12. - С.3-8.
2. Caplan A.I. and Bruder S.P. Mesenchtmal stem cells: building blocks for medicine in the 21st century // Trends in Molecular Medicine. - 2001. - Vol. 7. - P.259-264.
3. Delp M.D., Colleran P.N., Wilkerson M.K., McCurdy M.R. Structural and functional remodeling of skeletal muscle microvasculature is induced by simulated microgravity // Am J Physiol Heart Circ Physiol. - 2005. - №4. - P.278-299.
4. Dormandy J.A. Critical leg ischaemia // Vascular Disease in the Limbs / edited by Clement DL and Shepard JT. -London: Mosby, 1993, - P. 46-52.
5. Dormandy J.A. Nahir M, and Ascady G. Fate of the patient with chronic leg ischaemia // J Cardiovasc Surg (Torino). -1999. - №30. - P.50-57.
6. Gimble J.M. Adipose tissue-derived therapeutics // Expert Opin. Biol. Ther. - 2003. - Vol. 3(5). - P.705-713.
7. Mizuno H. Versatility of adipose tissue as a source of stem cells // J. Nippon. Med. Sch. - 2003. - Vol. 70, №5. - P.428-431.
8. Pell J.P., Fowkes F.G.R. Epidemiology of critical limb is-chaemia // Am J Physiol Heart Circ Physiol. - 2005, №2. -P.23-29.
9. Pittenger M.F., Mackay A.M., Beck S.C. et al. Multilineage potential of adult human mesenchymal stem cells // Science.
- 1999. - Vol. 284. - P. 143-147.
10. Zuk P.A., Zhu M., Mizuno H. et al. Multilineage cells from human adipose tissue: implications for cell-based therapies // Tissue Eng.- 2001.- Vol.7. - P. 211-226.
Реферат
ВЛИЯНИЕ АУТОТРАНСПЛАНТАЦИИ МЕЗЕНХИМАЛЬНЫХ СТВОЛОВЫХ КЛЕТОК ЖИРОВОЙ ТКАНИ НА ПРОЦЕСИ АНГИОГЕНЕЗУ В УСЛОВИЯХ ИШЕМИИ В ЭКСПЕРИМЕНТЕ Домбровський Д.Б.
Ключевые слова: ишемия, непрямая реваскуляризация, електронная микроскопия
Длятся поиски новых методов непрямой реваскуляризации при ишемии конечностей, когда выполнение реконструктивных оперативных вмешательств на артериях не возможно. Жировая ткань, является доступным и достаточным источником мезенхимальных стволовых клеток. Проведены экспериментальные исследования на лабораторных животных с моделированием ишемии конечности. Применяя методы электронной микроскопии доказано на микроструктурном уровне в эксперименте безусловную эффективность применения аутотрансплантации мезинхемальных стволовых клеток жировой ткани с целью стимуляции процессов ангиогенеза de novo при ишемии конечности.
Summary
INFLUENCING OF AUTOTRANSPLANTATION OF MESENCHYMAL STEM CELLS OF ADIPOSE TISSUE ON PROCESSES OF THE ANGIOGENESIS UNDER ISCHEMIA IN THE EXPERIMENT. Dombrovskij D.B.
Keywords: ischemia, indirect revascularisation, electronic microscopy
The searches of new methods of indirect revascularization under ischemia of extremities, when implementation of reconstructive surgical interventions on arteries are impossible. Adipose tissue is the accessible and sufficient source of mesenchymal stem cells. Experimental researches are conducted on laboratory animals with the design of ischemia of extremity. Applying the methods of electronic microscopy has proved on microstructure level in the experiment the absolute efficiency of application of autotransplantation of mesenchymal stem cells of adipose tissue with the purpose to stimulate the processes of angiogenesis of de novo at the ischemia of extremity.
УДК 616.26-007.43-089.819.7
РОЛЬ ЕНД0В1ДЕ0ЛАПАР0СК0П1ЧНИХ МЕТ0Д1В У Л1КУВАНН1 ГРИЖ СТРАВ0Х1ДН0Г0 ОТБОРУ Д1АФРАГМИ.
Павловський М.П., Попик М.П., ПлахтЫ О.Д., Гавриш Я.1., Бшик B.I.
Льв1вський нацюнальний медичний ун1верситет ¡м. Д.Галицького Льв1вська обласна кпУчна л^арня
Шд нашим спостереженням знаходилося 69 пац{ент{в з грижами стравохгдного отвору д{афрагми , eci вони були проопероват . Серед клт1чних прояв{в матфестними е бшъ, дискомфорт в етгастрп та nечiя. Обов'язковим до виконання е ендоскотчне, ренгенологiчне обстеження та рH-метрiя стравоходу. Метод пластики дiафрагмалънói грижi та вiдновлення замикаючог функцп карди досягався як за рахунок вiдкритói операцп, так i лапароскотчно. Шсляоперацшпе рентгенологiчне та ендоскотчне обстеження стверджуютъ вiдcутнicтъ езофагiту та рецидивiв дiафрагмалъних гриж. Ключов1 слова: Д1афрагмальна грижа, езофаггг, лапароскоптна пластика
Вступ.
Гриж1 стравохщного отвору д1афрагми (hiatus hernia) е поширеним захворюванням. Рентгенолопчно вона д1агностуеться у 5-10% хворих при рентгеноскопи шлунка з причини ,,шлункових скарг". За останш 5 pokíb в Льв1вськш обласнш клш1чнш лкарш з причини гриж стравохщного отвору д1афрагми прооперовано 69 пащенти. Метою даного дослщження е анал1з проведеного лкування а вщдалених наслщмв у хворих з грижами стравоходного отвору д1афрагми. Част1ше хворшть люди похилого b¡Ky. Пац1енти, молодш1 40 pokíb складають 19%.
Kob3h¡ або ашальш гриж1 стравох1дного отвору д1афрагми зустр1чаються найчаст1ше i складають 80-90% bcíx д1афрагмальних гриж [1,2,3,4,5].
Матер1али та методи. Дом1нуючими скаргами при ковзних грижах е бол1, дискомфорт в eniracTpii; печ1я - яка може посилюватись при нахил1 тулуба до переду (с-м „зав'язування шнурк1в"), спостер1гаеться в 90% пац1ент1в; в1дрижка та зригування п1сля прийому 1ж1 [1,2].Дисфаг1я е n¡3H¡M симптомом i виникае в 10% пац1ент1в.
Найб1льш типовими признаками
параезофагеальноТ гриж1 е б1ль в eniracTpii та за грудиною, яка посилюеться пюля прийому 1ж1, блювання, в1дрижка. Основними д1агностичними методами були - ендоскотчне, ренгенолопчне обстеження та рН-метр1я стравоходу.
В 8 пац1ент1в д1агностовано параезофагеальну грижу стравох1дного отвору д1афрагми. Двое з
них оперован1 по ургентних показах з причини защемлення гриж1 (в одному випадку була защемлена товста кишка, в другому - дно та частина т1ла шлунку з некрозом ст1нки).В 5 пащенив з ковзною грижею розвинувся пептичний стеноз нижньоТ третини стравоходу, який розбужовано з добрим результатом.
В 3 пац1ент1в на фон1 тривалого рефлюкс-езофаг1ту виникли рецидивн1 ерозивш кровотеч1 з стравоходу, що вимагало ¡нтенсивноТ консервативно! терапй'. Оперативне лкування полягало в проведенн1 пластики д1афрагмальноТ гриж1 та в1дновленн1 замикаючоТ функци Kapflii.
22 пац1енти з ковзними грижами стравох1дного отвору д1афрагми опероваш лапароскоп1чним методом - пластика проводилась м1сцевими тканинами (ушивання н1жок д1афрагми та езофагофундопл1кац1я).
При наявност1 проти показ1в до лапароскоп1чного втручання ( перенесен! в минулому операц1|, а також захворювання та стани, при яких протипоказано проведения карбоксиперитонеуму ) пластика гриж1 виконувалась по методу Hill (як при ковзних так i при параезофагеальних грижах) i доповнювалась езофагофундопл1кац1ею за Nis-senn-Rossetti. В 6 випадках гострий кут Пса в1дновлено шляхом езофагофундопекс1|. При подальшому спостереженн1 за пац1ентами клш1чних ознак1в стравох1дного рефлюксу не вд1м1чаеться, бол1 в eniracTpii регресували. Рентгенолопчне та ендоскоп1чне обстеження стверджують вщсутнють езофаг1ту та рецидив1в д1афрагмальних гриж.
