CC BY
67ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Опарін С.С.
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»
Анотація. Розкривається актуальність, соціально-педагогічну необхідність і недостатнє наукове опрацювання проблеми формування патріотизму у студентів засобами фізичного виховання. Громадянський патріотизм розглядається як усвідомлення своєї відповідальності за існування української спільноти, забезпечення людського розвитку, здоров’я нації як фізичного, психічного, так і соціального та професійного. Проблема формування патріотизму у молоді розглядається в контексті створеної ООН багаторівневої системи показників людського розвитку.
Ключові слова: засоби фізичної культури, патріотизм, людський розвиток.
Аннотация. Опарин С.С. Воспитание патриотизма средствами физической культуры у студентов высших учебных заведений. Раскрывается актуальность, социально-педагогическая необходимость и недостаточная научная обработка проблемы формирование патриотизма у студентов средствами физического воспитание. Гражданский патриотизм рассматривается как осознание своей ответственности за существование украинского сообщества, обеспечение человеческого развития, здоровье наций как физического, психического, так и социального и профессионального. Проблема формирования патриотизма у молодежи рассматривается в контексте созданной ООН многоуровневой системой показателей человеческого развития.
Ключевые слова: средства физической культуры, патриотизм, человеческое развитие.
Annotation. Oparin S.S. Education of patriotism by physical training means at students of higher educational institutions. The urgency, social pedagogical necessity, poor scientific machining of a problem formation of patriotism at students by means of physical education is opened. Civil patriotism is considered through comprehension of the responsibility for existence of the Ukrainian community. Also ensuring of human development, health of the nations: physical, mental, social, professional. The problem of formation patriotism at youth is considered in a context of the created United Nations by multilevel system of parameters of human development.
Key words: means of physical culture, patriotism, human development
Вступ.
У сучасних умовах реформування вищої освіти в Україні постає нагальна потреба приведення виховної діяльності навчальних закладів у відповідність до завдань реалізації високих моральних принципів Української держави, забезпечення єдності свідомості й поведінки в індивідуально-особистішій і професійно-соціальній сферах життєдіяльності майбутніх фахівців.
Громадянський патріотизм розглядається як усвідомлення своєї відповідальності за існування української спільноти, забезпечення людського розвитку, здоров’я нації як фізичного, психічного, так і соціального та професійного. В даному випадку йдеться про виховання у молодого покоління відповідних національних почуттів, які сприяють його ідентифікації зі своїм народом. Така позиція ґрунтується на розумінні того, що кожна людина є невід’ємною частиною своєї нації, свого народу.
Міжнародна спільнота багато уваги приділяє міжнародному співставленню рівнів людського розвитку в різних країнах. ООН щорічно публікує свої глобальні Доповіді про людський розвиток, починаючи з 1990 року, причому кожна доповідь зосереджена на одному питанні, яке вважається ключовим для людського розвитку.
Одним з показників людського розвитку є середня очікувана тривалість життя. Цей показник людського розвитку надає найбільш усебічну інформацію про рівень життя кожної країни. Україна має найнижчий рівень тривалості життя в Європі, зокрема у чоловіків ( 62 роки - в 2006 році). Серед головних причин передчасної смертності, особливо надмірної смертності чоловіків працездатного віку, - дуже толерантне ставлення суспільства до пияцтва, паління, неправильного харчування, поєднаного із неналежним фізичним навантаженням, нездійсненням профілактичних заходів та поганими умовами безпеки на робочому місці.
© Опарін С.С. , 2009
Отже, Україні потрібно реалізувати стратегію людського розвитку, в якій важливе місце має посідати виховання в суспільстві почуття відповідальності за здоров'я та безпеку нації, за своє особисте здоров'я та формування стереотипів моральної поведінки, сприйняття здорового способу життя як свого патріотичного обов’язку. Вироблення такої стратегії повинно передбачати активну участь усіх зацікавлених сторін, в тому числі викладачів фізичної культури у вищих навчальних закладах.
Знання фізичної культури слід передавати так, щоб цілеспрямовано формувати здорові інтереси молодого покоління, наполегливо боротися зі шкідливими звичками, послідовно прищеплювати молодим людям потребу фізичного і морального вдосконалення, як цього вимагають Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ)”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст., Комплексна програма фізичної культури, Концепція національного виховання тощо.
У зв'язку із цим пріоритетним напрямком і складовою частиною освітнього процесу має стати патріотичне виховання молодого покоління.
Наукові основи розв’язання загальних проблем формування патріотизму як напряму виховання достатньою мірою висвітлюються в працях Ю.Л. Азарова, І.Д. Беха, А.М. Бойко, Н.П. Волкової, Г.Г. Ващенка, С.І. Карпенчука, В.І. Лозової, Ю.М. Орлова, М.І. Сме-танського, Г.В. Троцко та інших сучасних науковців. Узагальнення їх творчого доробку дозволило дійти до висновку, що дослідження 70-90-х років минулого століття ґрунтуються на узагальненні комплексного підходу до виховання патріотизму без урахування суб’єктивних особливостей кожної особистості, а сучасні - базуються переважно на функціональному вивченні окремих складових поведінки молодого покоління в певних видах соціально-гуманітарної, психолого-педагогічної, професійно-прикладної чи фізичної підготовки, що не дозволяє забезпечити цілісності підходу й зменшує результативність патріо-
тичного виховання. Це призводить до переваги декларувань моральних постулатів над цілеспрямованою діяльністю щодо їх осмислення з точки зору нових реалій та формування стандартів поведінки, що в своїй основі мала б відповідальність за розвиток нації та України як держави.
Робота виконана за планом НДР Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою статті є дослідження взаємозв’язку загального людського розвитку з точки зору міжнародних оцінок його рівня та формування парадигми виховання патріотизму у молоді засобами фізичної культури з метою підвищення ресурсів здоров’я нації та утвердження здорового духу національної гідності.
Результати досліджень.
Виховання молоді в сучасному українському суспільстві здійснюється в умовах економічного й політичного реформування, у ході якого істотно змінилися соціокультурне життя підростаючого покоління, принципи функціонування освітніх установ, засобів масової інформації, дитячих і молодіжних організацій.
Вочевидь, що рішення безлічі проблем у житті країни багато в чому залежить від рівня сформо-ваності громадянської позиції в молодого покоління, потреб у духовно-моральному вдосконалюванні, від поваги до історико-культурної спадщини свого народу й в цілому до України як до держави. У зв'язку із цим пріоритетним напрямком і складовою частиною освітнього процесу повинне стати патріотичне виховання підростаючого покоління.
І. Ільїн, філософ початку ХХ століття, так визначав формулу патріотичного суспільства: «Моя справа є справою моєї батьківщини й моєї держави;
таким чином, з одного боку, все, що перешкоджає моїй батьківщині й моїй державі не може стати моєю справою; а з іншого боку, справа мого народу й моєї держави мені настільки близька та важлива, начебто вона стосується мене самого й моєї долі» [5, с. 3-8].
Для виходу нашої країни із всеосяжної кризи, як стверджують вчені, необхідно висунути й реалізувати гасло збереження й зміцнення української державності, що виражає інтереси народу в цілому й кожної людини окремо. Тільки за таких умов можна далі ставити завдання виховання в молодого покоління почуття гордості за свою Батьківщину й почуття відповідальності за її подальшу долю.
Як показало соціологічне опитування, проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 20 по 27 грудня 2006 року в усіх регіонах України (опитано 2009 респондентів віком від 18 років), на питання: «Чи вважаєте Ви себе патріотом України?» - 38,1 % респондентів відповіли: «Так»; 36,7% - «Скоріше так»; 13,8% - «Скоріше ні»; 3,8% - «Ні»; 7,6% - «Важко відповісти».
Значна диференціація відповідей спостерігається у різних регіонах України. Найбільш патріотичний настрій відчувається в Західному регіоні України (Діаграма 1)
Ще більш занепокоює те, що третина українських студентів мріють виїхати з України за кордон назавжди. Такими є результати соціологічного дослідження українського студентства, яке проводив Державний інститут розвитку сім'ї та молоді. Дослідження проводилось для президента, уряду та Верховної Ради, аби можновладці проаналізували стан справ у молодіжній політиці, оскільки нині в українських вузах навчається понад два мільйони студентів. Майже 30 відсотків українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання через матеріальні
Не відповіли Важко відповісти Зовсім не пишаюся Не дуже пишаюся Скоріше пишаюсь, ніж ні Дуже пишаюсь
0
10
□ Схід
□ Південь П Центр П Захід
□ Україна
15
20
25
30
35
40
45
5
Дуже пишаюсь Скоріше пишаюсь, ніж ні Не дуже пишаюся Зовсім не пишаюся Важко відповісти Не відповіли
■ Схід 16,2 26,3 33,7 10,7 12,0 1,1
□ Південь 15,9 35,8 28,5 13,9 4,0 2,0
Р Центр 17,8 42,3 25,5 5,7 7,2 1,5
■ Захід 35,4 42,2 14,0 2,1 4,2 2,1
■ Україна 20,3 35,9 26,5 7,9 7,7 1,6
■ О
Діаграма 1. Наскільки Ви пишаєтесь тим, що Ви громадянин України? (за інформацією Українського центру
економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова).
Застосовується такий розподіл областей за регіонами: Південь — АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська області; Центр — Київ, Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області; Захід — Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області; Схід — Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області.
негаразди або через те, що не можуть повністю себе реалізувати на батьківщині, а ще 25 відсотків хотіли б поїхати на заробітки за кордон. Найбільше студентів приваблює Великобританія, США та Німеччина.
Дані дослідження підтверджують, що здебільшого молодь не цікавиться політикою, однак екологічний напрям політичних ідей їм найближчий. Вони готові йти на пікети, якщо погіршиться рівень життя їхніх сімей та екологічні умови існування.
Своїми моральними орієнтирами українські студенти називають здоров’я, сімейне та матеріальне благополуччя, економічну незалежність та особисту свободу.
На перший погляд, між цими моральними орієнтирами та патріотизмом прямої кореляційної залежності не проглядається. Проте, саме налашто-ваність студентства на формування здорового образу життя та на сімейні цінності мають визначальний вплив на розвиток нашої держави та укріплення патріотичних настроїв майбутніх поколінь. Саме низький рівень здоров’я українців є гальмом на шляху людського розвитку та становлення повноцінної розвиненої держави.
Нині Україна дуже відстає від більшості європейських країн у рівні багатьох показників економічного розвитку. Хоча стабільне економічне зростання впродовж останніх років створило передумови для довгострокового покращення, мине багато років, поки українська економіка досягне сучасного європейського рівня життя. Водночас слід визнати, що економічний розвиток сам по собі не вирішить усіх соціальних проблем України.
Перетворення України на державу з демократичною системою, громадянським суспільством і соціально орієнтованою ринковою економікою вимагає визнання того, що людський розвиток є як завершальною, так і ключовою метою економічного розвитку.
Недооцінка економічних наслідків людського розвитку є ключовою, хоча й не єдиною причиною розриву в розвитку між Україною та іншими країна-
ми. Отже, видатки на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист слід розглядати не просто як «витрати» бюджетних коштів, а й як соціальні інвестиції (особливо якщо поєднати їх із необхідними реформами), які могли б суттєво і перспективно вплинути на розвиток України.
Не дарма ж з метою вимірювання людського розвитку ООН у 1990 році розробила багаторівневу систему показників, покликану допомогти у визначенні прогресу, досягнутого кожною країною в людському розвитку, за єдиною шкалою. Показник найвищого рівня - індекс людського розвитку (ІЛР) є простим середнім трьох індексів другого рівня, що охоплюють дохід, стан здоров’я та рівень освіти (таблиця 1).
Середня очікувана тривалість життя - це показник людського розвитку, який надає найбільш усебічну інформацію про рівень життя. Як бачимо із Таблиці 1 Україна займає 110 місце по показнику тривалості життя серед 177 країн. Саме низький рівень показника тривалості життя вплинув найбільшим чином на загальний індекс людського розвитку, за яким Україна опинилася на 76 місці (із 177 країн) серед таких країн, як Венесуела, Колумбія, Самоа, Таїланд тощо. Де ж наш патріотизм? До чого ми себе довели, що в Україні найгірший показник тривалості життя серед чоловіків в Європі - в 2006 році чоловіки в Україні доживали в середньому до 62,4 роки. Показник очікуваної тривалості життя в країнах-членах ЄС перевищує відповідний показник України на 11 років. Навіть якщо порівняти Україну з Польщею, то очікувана тривалість життя в Україні, яка на початку 1990-х була майже такою, як у Польщі (відповідно 70,5 і 71 рік у 1990 році), у 2006 році вже була на 7,7 року менше.
Так чому нас вражає прагнення нашої молоді вирватися з України для того, щоб жити та працювати в Європі?
Є багато факторів, що впливають на очікувану тривалість життя, як глобального характеру - наприклад, зміна клімату, так і специфічних для кожної окремої країни. Відсутність прогресу в цій сфері, од-
Таблиця 1 Індекс людського розвитку для України за 2005 рік та його компоненти
Значення ІЛР Тривалість життя від народження, (роки) Індекс освіченості, (%) Комбінований індекс охоплення початковою, середньою та вищою освітою, (%) Валовий внутрішній продукт на душу населення за ПКС, (дол. США)
1.Ісландія (0.968) 1. Японія (82.3) 1. Грузія (100.0) 1. Австралія (113.0) 1. Люксембург (60,228)
74 Венесуела (Болівія) (0.792) 75.Колумбія (0.791) 76. Україна (0.788) 77. Самоа (0.785) 78.Таіланд (0.781) 108.Фіджі (68.3) 109.Гренада (68.2) 110. Україна (67.7) 114. Азербайд-жан(67.1) 115. Мальдіви (67.0) 9. Т аджикистан (99.5) 10.Російська Федерація (99.4) 11. Україна (99.4) 12.Вірменія (99.4) 13. Молдова (99.1) 37. Сінгапур (87.3) 38. Польща (87.2) 39. Україна (86.5) 40. Бахрейн (86.1) 41. Болівія (86.0) 83. Боснія і Герцеговина (7,032) 84. Габон (6,954) 85. Україна (6,848) 86. Китай (6,757) 87. Санта Лючія (6,707)
177. Сьєра Леоне (0.336) 177. Замбія (40.5) 139. Буркіна Фасо (23.6) 172. Нігер (22.7) 174. Малаві (667)
Джерело: Human Development Report 2007 / United Nations Development Programme (UNDP)
нак, пояснюється здебільшого тим, що, незважаючи на покращення матеріального добробуту, як соціальні стандарти, так і норми споживання в Україні залишаються дуже низькими. Серед головних причин передчасної смертності, особливо високого показника смертності чоловіків працездатного віку, - дуже толерантне ставлення суспільства до пияцтва, частого паління, неправильного харчування, поєднаного із неналежним фізичним навантаженням, неналежним станом здоров'я та поганими умовами безпеки на робочому місці. Поширення алкоголізму набуло дуже серйозних масштабів, і алкогольне сп’яніння у 2006 році стало причиною 8000 смертей. Алкоголізм також дуже поширений серед молоді, й частка непитущих серед населення віком 18-24 роки майже така сама, як серед населення в цілому (відповідно 27,4 та 23,2 відсотка). Ще один важливий чинник, який скорочує очікувану тривалість життя в Україні, - паління. 58 відсотків чоловіків і 14 відсотків жінок віком старше 15 років палять, причому частка чоловіків, які палять, є значною вищою, ніж у всіх інших європейських країнах, за винятком Албанії.
Крім того, майже повністю відсутня профілактична державна політика, спрямована на стримування сильного поширення пияцтва та паління. В Україні немає заборони або навіть будь-якого обмеження реклами алкоголю та тютюнових виробів. Майже всі великі культурні та спортивні заходи, такі як концерти популярних виконавців і трансляція футбольних матчів, спонсоруються виробниками алкоголю, які користуються цією нагодою для реклами своєї продукції. Крім того, правила щодо продажу цієї продукції практично не виконуються (зокрема, заборона продажу особам до 21 віку повсюдно ігнорується). Не передбачені також санкції за паління у визначених громадських місцях. Треба робити більше для того, щоб заохочувати людей брати на себе відповідальність за власне здоров'я та якість життя.
Тому громадянський патріотизм - це перш за все усвідомлення своєї відповідальності за існування української спільноти, забезпечення здоров’ я нації як фізичного, психічного, так і соціального та професійного. В даному випадку йдеться про наявність у громадянина відповідних національних почуттів, які сприяють його ідентифікації зі своїм народом. Така позиція ґрунтується на розумінні того, що кожна людина є невід’ємною частиною своєї нації, свого народу.
У сукупності факторів, що підвищують активність студентів, певна роль належить фізкультурно-спортивним традиціям, за допомогою яких успішно вирішуються завдання по формуванню в майбутніх фахівців активної соціальної й професійної позиції, залученню їх до фізкультурно-спортивної діяльності й формування позитивного відношення до неї, прищеплювання любові до своєї професії, вузу. Комплексне використання існуючих традицій є невід'ємною частиною професійного виховання студентів. Спортивні традиції повною мірою активізують формування фізичної культури студентів лише при дотриманні відповідних педагогічних умов.
Немаловажним фактором формування соціально-духовних цінностей, уявлень про себе як про необхідну складову становлення загального патріотичного фону в соціумі у процесі занять фізичною культурою є особистість викладача й те, як він розуміє завдання виховання. Духовно-моральне виховання, світогляд педагога є наслідком не тільки емоційного відгуку на явища життя й навчально-виховної діяльності, але і осмислення, глибокого усвідомлення своєї ролі, результатом чого стає побудова його професійної й життєвої позиції.
Хоча характерною особливістю процесу формування фізичної культури студента є вплив вихователя на розвиток вихованця, спостерігається й зворотна взаємодія. Якщо викладач фізичної культури не розуміє або не розділяє тієї думки, що виховання являє собою процес взаємодії між студентом і викладачем і трактує виховання як однобічний, лінійний процес, у ході якого джерелом будь-яких видів активності є він сам, то така позиція певним чином вплине на здійснення поставленої мети. Викладач фізичної культури, що спирається на такого роду «закриту концепцію викладання», керується винятково діловою стороною питання, до дрібних подробиць розробляючи методику викладання. Проте особистість студента, по суті справи, зникає, перетворюючись у якусь малу величину, оскільки викладач буде прагнути до здійснення своєї мети без врахування інтересів студентів.
Протилежна точка зору пов'язана з «відкритою концепцією викладання». Організований на її основі навчальний процес ураховує інтереси студентів, не втискуючи їхнє поводження в рамки заздалегідь установлених життєвих шаблонів і схем, від яких вони не мали б права відступити ні на крок. В основі цієї кон -цепції лежить образ, орієнтований на розвиток вільної самостійності й творчих можливостей в навчанні.
Для здійснення відкритого викладання викладачеві рекомендується займати відносно студента позицію, перейняту турботою, повагою, розумінням і терпимістю. Студент при цьому сприймається як особистість, що володіє правом на свободу дій. Описані концепції являють собою два протилежних полюса стилю викладання. Переважне використання одного з них приведе до складних проблем. Надто вільна організація навчального процесу в результаті легко може привести викладання в хаотичний, довільний, спонтанний процес. З огляду на розмаїтість ситуацій, що виникають у ході викладання, викладач фізичної культури повинен виважено вирішувати питання про те, які концепції краще сприяють практичній реалізації поставленої мети, оскільки часто саме використання їх змішаних форм, швидше за все, задовольняють вимогам вузівської реальності.
Важливу роль у формуванні соціально-духовних цінностей особистості відіграє організаційно-методичний фактор. Він містить у собі всі напрями й різноманіття впливів на студента. У ньому відображається сукупність принципів побудови методів і форм організації навчальної й поза навчальної діяльності студентів.
Структуру організаційно-методичного фактору становлять:
1. визначення місця і ролі предметного змісту
фізичної культури як підсистеми освітнього процесу майбутнього фахівця;
2. формування набору компонентів викладання (ви-
ходячи з поставленої мети освіти);
3. визначення оптимальних варіантів навчальної
діяльності студентів (обґрунтування їх з позицій психолого-педагогічних і фізіологічних закономірностей фізичного виховання, теорії оптимізації й педагогічних технологій);
4. вибір найбільш діючих і цікавих для студентів
форм фізкультурно-оздоровчої, спортивно-масової й освітньої діяльності;
5. підготовкаінструментальноїскладовоїпедагогічної
технології.
Основними складовими навчального процесу є мета й завдання, форми і методи, що впливають на процес передачі й засвоєння знань, умінь і навичок, чітко злагоджена робота викладачів по використанню прогресивних методів навчання. Удосконалювання системи контролю й корекції, оцінки рівня фізичної культури студентів, облік їх соціально-демографічних характеристик, індивідуальних особливостей та інтересів дозволяють удосконалювати навчальну діяльність, зробити її найбільш керованою й ефективною.
У процесі систематичних занять фізичною культурою й спортом здійснюється глибокий зв'язок фізичного виховання з моральним, розумовим і естетичним розвитком особистості. Багатогранні здібності, сформовані фізичною культурою й спортом, в процесі праці, соціального спілкування й наукового пізнання стають необхідними компонентами подальшого розвитку людини й різних видів його суспільної життєдіяльності. Тому елементи духовного й фізичного вдосконалення людини, придбані їм у
процесі фізкультурної й спортивної діяльності, виступають важливими сторонами його індивідуального соціально-духовного, патріотичного розвитку. Висновки.
Таким чином, прискорення соціально-економічного розвитку країни потребує активності, максимально напруженої праці викладачів фізичної культури як вирішального чинника нових досягнень нашого суспільства, виховання патріотичної поведінки студентства засобами фізичної культури і спорту, підвищення здоров’я нації, тривалості життя як базової основи збереження людського потенціалу держави. Патріотичне виховання студентів засобами фізичної культури і спорту сприятимуть підвищенню ефективності їх навчання, а завдяки емоційній насиченості кожного заходу виховуватимуть нові якості особистісної поведінки, спрямованої на підвищення якості життя.
Перспективи подальших наукових досліджень у цьому напрямі передбачають досконале вивчення роботи, спрямованої на виховання патріотизму у студентів та впровадження новітніх засобів, технологій впровадження фізичної культури у Національному технічному університеті України «Київський
політехнічний інститут».
Література
1. Демиденко В.К. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів. - К., 1996. - 200 с.
2. Гріненко М.Ф. Шлях до здоров’я. - К.: Здоров’я, 1981. - 150 с.
3. Навчальна програма „Фізичне виховання” для вищих навчальних закладів України ІІІ-ІУ рівнів акредитації. - К.: 2003. - 44 с.
4. Виленский М.Я., Горшков А.Г. Физическая культура и здоровый образ жизни студента. - М., 2007. - 210 с.
5. Иванова С.Ю. Проблемы становления и развития современного российского патриотизма // Общественные науки. - 2003. - № 4. - С.3-8.
6. Звіт з людського розвитку в Україні. - ПРООН Україна: 2008. - 122 с.
Надійшла до редакції 18.06.2009р.
