CC BY
71ПРОБЛЕМА ВІЙСЬКОВО -ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ
КУЛЬТУРИНА ЗАСАДАХ ЕТНОПЕДАГОГІКИ
Проць P.O.
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Анотація. Визначено актуальність військово-патріотичного виховання у сьогоденні, встановлено його зв’язок із фізичним вихованням, обґрунтовано значимість загальної фізичної культуримолоді та прикладної фізичної підготовки для збереження здоров’я нації, формування патріотичної свідомості, готовності до праці і захисту Вітчизни. Встановлено, що етнопедагогічні засади військово-патріотичного виховання молоді засобами фізичної культуривизначають його гуманістичну настанову та особистісну зорієнтованість.
Ключові слова: патріотизм, виховання, підготовка, здоров’я, етнопедагогіка.
Аннотация. Проць Р.Е. Проблема военно-патриотического воспитания молодёжи средствами физической культуры на началах этнопедагогики. Определена актуальность военно-патриотического воспитания для современности, установлена его связь с физическим воспитанием, обосновано значение общей физической культуры молодёжи и прикладной физической подготовки для сохранения здоровья нации, формирования патриотического сознания, готовности к труду и защите Отечества Установлено, что этнопедагогические основы военно-патриотического воспитания молодёжи средствами физической культуры определяют его гуманистическую личностную направленность.
Ключевые слова: патриотизм, воспитание, подготовка, здоровье, этнопедагогика.
Annotation. Prots R.O. The problem of military and patriotic upbringing of youth by means of physical
education using the methods of ethnic pedagogy. Certain urgency military-patriotic education for contemporaneity, is installed its relationship with physical education, is motivated importance of the general physical culture youth and applied physical preparation for conservation of health to nations, shaping the patriotic consciousness, readiness to labour and protection Fatherland. It is Installed that ethnic pedagogy of the base military-patriotic education youth
facility of the physical culture define its humanistic larval directivity.
Keywords: patriotism, education, preparation, health, ethnic pedagogy.
Вступ.
У сучасних умовах модернізації українського суспільства одним із стратегічних завдань є інтеграція виховних сил суспільства з метою всебічного розвитку особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я, здатності адаптуватися до динамічних соціо-культурних економічних політичних умов життя і гідно виконати один із найважливіших обов’язків людини - бути патріотом, готовим до праці та захисту Вітчизни. Сьогодні спостерігаємо значний інтерес Держави і суспільства до проблеми патріотичного виховання і фізичної підготовки молоді до виконання військового обов’язку, що й визначає актуальність дослідження
Військово-патріотичне виховання передбачає формування мілітарної культури заснованої на єдності загальнолюдських цінностей, національних військових традицій і цивільного, зокрема педагогічного, обґрунтування складових цієї культури усвідомлення потреби у військовому захисті нації та життєвих інтересів У країни; переконання в необхідності постійної готовності до її захисту, почуття відповідальності за безпеку держави. ЇЇ вирішенню на засадах народної педагогіки та наукового психолого-педагогічного знання приділено значну увагу у працях класиків вітчизняної педагогіки та науковців сьогодення погляди яких лягли в основу даного дослідження Зокрема, Г. Сковорода розглянув заняття військовою справою під кутом зору «спорідненої праці»; К.У шинський визначив основою системи виховання принцип народності, змістом якого є відданість Вітчизні, рідномовне виховання дитини, щонайширше використання досвіду народного життя; Г.Ващенко обґрунтував сутність виховного ідеалу на засадах релігійного, військово-патріотичного виховання та фізичного гарту молоді; М.Стельмахович визначив засади, зміст і структуруукраїнської етнопедагогіщ а також історичну роль молодіжних громадських організацій у справі військово-патріотичного виховання української молоді; В.Сухомлинський поклав в основу національного виховання проблему всебічного розвитку дитини і патріотичне виховання; І.Бех розглянув проблему патріотичного виховання молоді як складової громадянського; М.Томчук визначив психологічні основи і розробив методичні рекомендації підготовки учнів до військової служби, Руденко Ю., Губко О. запропонували вирішення проблеми патріотичного і військово-патріотичного виховання молоді шляхом фізичного і психофізичного гарту (на основі козацької педагогіки і психології).
Слід зазначити, що предмет даного дослідження вимагає постійного звернення до нормативно-правової бази проблеми військово-патріотичного виховання молоді, яку становлять: Конституція України (254к/ 96-ВР), Указ Президента України від 27. 04. 1999 р., № 456; Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09. 1999 р., № 1697; Розпорядження Президента України від 29.06.2001 р., № 173 рп; Указ Президента України від 25.10.2002 р., № 948, Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» (1992 р.), Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, Національна доктрина розвитку освіти У країни в ХХІ ст., Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров’я нації».
Вітчизняні педагоги минулого і сьогодення не розглядали засоби фізичної культуриу їх відповідності меті і засобам військово-патріотичного виховання молоді на засадах етнопедагогіки. На наш погляд, цю проблему слід вирішувати у таких напрямах: визначити зв’язок військово-патріотичного і фізичного виховання в історико-педагогічній ретроспекції; обґрунтувати значимість загальної фізичної культури молоді та
© Проць Р.О., 2009
прикладної фізичної підготовки допризовної молоді для збереження генофонду нації, формування патріотичної свідомості і самосвідомості, готовності до праці і захисту Вітчизни.
Робота виконана згідно з планом НДР Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Формулювання цілей роботи.
Метою даної роботи є виявлення місця і значення військово-патріотичного виховання молоді засобами фізичної культуриу цілісній сучасній системі виховання; обґрунтування реалізації цієї складової патріотичного виховання на засадах етнопедагогіки
Для досягнення мети і розв'язання поставлених завдань використовуємо метод конкретно-історичого аналізу досліджуваної проблеми, що дозволить дати оцінку розвитку військово-патріотичного виховання молоді засобами фізичної культури на засадах етнопедагогіки в діалектичній єдності традиції та інновацій; принципи і методи системного підходу, які вимагають вивчення предмету дослідження у взаємозв'язку з політичною, економічною і соціальною системами; метод реконструкції етнічної моделі патріотичного і його складової - військово-патріотичного виховання; методологічні положення Національної доктрини розвитку освіти.
Теоретичною основою дослідження проблеми є положення що ґрунтуються на історії розвитку української наукової та народної педагогіки; теорії і практиці сучасного виховання; наукових дослідженнях українських та зарубіжних вчених з проблем виховання молоді та військової освіти. А джерельну базу визначають традиції, звичаї і знання народної педагогіки, історико-педагогічна література з проблем військово-патріотичного та фізичного виховання молоді, довідкова література
Результати дослідження.
Проблема військово-патріотичного виховання молоді складна, багатогранна і, водночас, є однією з найменш опрацьованих і найбільш актуальних як для системи освіти, так і держави в цілому. Як зазначає Афанасьєв А., проблема патріотичного виховання та його складової - військово-патріотичного виховання виходить за межі педагогічних досліджень і є важливим загальнодержавним завданням, без розв’язання якого неможливий поступовий розвиток суспільства, держави та Збройних Сил У країни І водночас ця проблема є недостатньо досліджена, відсутня також концепція та програма патріотичного виховання громадян У країни, монографії з цієї проблеми, а також необхідна методична література [1, 24].
Ключові засади етнопедагогіки відповідають гуманістичній настанові особистісно зорієнтованого виховання у науковій педагогіці Гуманістичний зміст та суспільне значення військової справи і, відповідно, військово-патріотичного виховання на основі принципу природовідповідності обґрунтував Г. Сковорода: «А хто воїном народжений бути - дерзай, озброюйся!... Захищай землеробство й купецтво від внутрішніх грабіжників та зовнішніх ворогів. Тут твоє щастя й веселість. Бережи звання як око. Що може бути солодше природженому воїнові, як військова справа? Захистити від образи, захистити страдну й безборонну невинність, заступитися за основу суспільства - правду (курсив Г.С. - прим. Р.П.) - ось його пресолодкі сніданок, і обід, і вечеря» [ 5, 439].
У процесі дослідження проблеми нами встановлено зв’язок військово-патріотичного і фізичного виховання молоді, що визначено метою національного виховання: «Г оловна мета національного виховання -набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової екологічної культури) [12, 83].
Слід зазначити, що у сучасній українській педагогіці поняття «національне виховання» вживається суголосно до значення «патріотичне виховання», «громадянське виховання». Як зазначає Ткаченко В., у концепції нового патріотизму незалежної У країни дедалі більше уваги акцентується на вихованні національно-усвідомленого ставлення до Батьківщини, що передбачає і виконання військового обов’язку: «Армія є сконцентрованою вольовою силою держави, оплотом Батьківщини, організацією честі, самовідданості й служіння - таке відчуття має бути передане вихователем дитині» [8, 633-634].
Причинами занепаду у сучасному суспільстві та системі освіти патріотичного і його складової -військово-патріотичного виховання української молоді є відсутність обґрунтування національної ідеї, вироблення державно зорієнтованої моделі патріотизму, повільний перехід від авторитарного стилю виховання до демократичного, особистісно зорієнтованого В умовах нестабільного політичного, соціально-економічного стану в державі названі педагогічні прорахунки породжують у молоді протест і протидію, нігілізм і відчуження, а то й небажання виконувати свій військовий обов’язок перед Вітчизною. Саме це визначає необхідність вивчення і впровадження у виховний процес досвіду народної педагогіки, обґрунтування на засадах принципу єдності традиції та інновацій народного ідеалу здорового способу життя і фізичного гарту як основи військово-патріотичного виховання молоді, підготовки до праці і захисту Вітчизни, зокрема до служби у Збройних силах України. Таким чином очевидною є актуальність у суспільстві проблеми оборонної стратегії, яку частково може вирішити освіта, оскільки перспективні завдання професіоналізації армії неможливо вирішувати без освіченої, патріотично налаштованої молоді, готової до захисту Вітчизни.
На основі ретроспективного аналізу нами з'ясовано, що етнопедагогічні засади військово-патріотичного виховання молоді засобами фізичної культури і спорту формувалися у історичній відповідності до потреб і запитів суспільного життя українського народу - консолідація спільноти, захист від ворога тощо. Ця мета є актуальною і для сучасного військово-патріотичного виховання молоді, а її досягнення можливе на основі
етнопедагогічного підходу до виховання В основі цього підходу - використання емпіричного педагогічного досвіду народу та знання етнічних складових військово-патріотичного виховання молоді засобами фізичної культуриі спорту Так у традиціях козацької педагогіки мета і засоби фізичного виховання були обумовлені потребами військово-патріотичного виховання Це фізичні вправи на витривалість, гнучкість, міцність, стійкість тощо, які у практиці народної педагогіки виконували у вихованні молоді роль військового гарту і виправки, формували героїко-патріотичні риси національного характеру Причому природні фактори фізичного виховання (вода, повітря, сонце) і штучно створені (танець, закла'д тощо) сприяли прикладній фізичній підготовці до праці і військової служби.
В Указі Президента України «Про концепцію допризивної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді» окреслено зміст і мету прикладної фізичної підготовки: «прикладна фізична підготовка спрямовується на розвиток сили, витривалості, швидкості, спритності, сміливості, координації рухів. Молодь залучається до регулярних занять фізичною культуроюі спортом, у тому числі прикладними видами спорту, набуває навичок подолання перешкод, здійснення марш-кидків, метання гранат, бігу на лижах, гімнастики, рукопашного бою тощо» [10]. Одним із шляхів у сьогоденні ефективно здійснити фізичну прикладну підготовку молоді є використання емпіричного досвіду народної педагогіки у фізичному та військово-патріотичному вихованні.
Висновки.
1. Нагальною потребою сьогодення є реконструкція етнічної моделі патріотичного і його складової -військово-патріотичного виховання; необхідно виявити при цьому засоби фізичної культуриі спорту (фізичні вправи, природні та гігієнічні фактори); прослідкувати їх використання в умовах реформування освіти відповідно до потреб і запитів суспільного життя в сучасній Україні
2. Вирішити ці завдання можливо у зверненні до досвіду етнопедагогіки яка сьогодні (за Концепцією безперервної системи національного виховання, 1994 р.) визначає засади виховної роботи з молоддю: народність, природовідповідність, культуровідповідність гуманізація, демократизація, етнізація.
Подальше дослідження проблеми буде здійснено шляхом вивчення досвіду військово-патріотичного виховання молоді засобами фізичної культуриу козацькій педагогіці, що визначить перспективу його реалізації у сьогоденні
Література
1. Афанасьєв А.О. Проблема патріотичного виховання у науковій літературі та дослідженнях сучасних вчених// Військова освіта: Збірник наукових праць. - К.: Науково-методичний центр військової освіти МОУ, 2006. - №2 (18). - 277 с. - С.20-25
2. Бех І.Д. Психолого-педагогічні умови формування у молоді громадянськості'/ Громадянське виховання студентської молоді в умовах трансформації суспільства: Зб. наук ст.: За матеріалами Всеукраїнського науково-практичного семінару/ М.Л. Лукашевич та ін.. (ред.). - Черкаси: Б.В., 1998. - С.23-27
3. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори. - Дрогобич: Відродження, 1997. - 213с.
4. Руденко Ю.Д., Губко О.Т.Навчальна програма дисципліни «Козацька педагогіка і психологія) (для спеціалістів). - К.:МАУП, 2004. - 19 с.
5. Сковорода Г. Твори: У 2 т. - К.: АТ «Обереги», 1994. - Т.1. - С.439
6. Стельмахович М. Українська народна педагогіка - К., 1997.
7. СухомлинськийВ. Народженння громадянина// СухомлинськийВ.О. Вибрані твори: В 5-ти т. - К.: Рад.шк., 1977. - Т.3. - С.281-582
8. Ткаченко В.М. Патріотизм //Енциклопедія освіти. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с. - С.633-634
9. Томчук М.Психологічні основи підготовки учнів до військової служби Методичні рекомендації! - К:
Освіта, 1994. - 72 с.
10. Указ Президента України «Про концепцію допризивної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді» (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 1227/2003 (1227/2003) від 29.10.2003 р. )
11. УшинскийК. О народности в общественном воспитании// Собрание сочинений: В 11 т. - Т.2. - Москва-Ленинград: Издательство АПН СССР. - 1948. - С.69-167
12. Щербань П. Прикладна педагогіка: Навч-метод посіб. - К.: Вища школа, 2002. - 215 с. - С.83
Надійшла до редакції 09.12.2008 р.
