CC BY
174
УДК 37.013
Г.І. Фінін, кандидат філософських наук , доцент
ГРОМАДЯНСЬКЕ ТА ВОЄННО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ
ОСВІТИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Розглянуто особливості громадянського та патріотичного виховання в системі освіти Великої Британії у контексті глобалізації. Досліджено теоретичні основи громадянського, патріотичного та військово-патріотичного виховання у Великій Британії. Запропоновано впровадження позитивного досвіду громадянського, патріотичного та військово-патріотичного виховання в Україні, що належав Великії Британії. Зроблено спробу аналізу патріотичного та військово-патріотичного виховання в системі військової освіти Великої Британії.
Ключові слова: громадянське виховання, патріотизм, патріотичне виховання, воєнно-патріотичне виховання, глобалізація, Великобританія.
Актуальність проблеми. В умовах глобалізації зростає конкурентність країн як в
економічній, так і в інших сферах, і місце кожної країни в цій конкуренції визначатиметься наукою як сферою, що продукує нові знання, і освітою, що олюднює знання, робить їх діяльними. Глобалізація ставить прогрес будь-якої країни у велику залежність від загальнолюдського прогресу, ніж раніше. Динамічний розвиток можуть забезпечити лише ті країни, які тісно співпрацюють із усім світом. Для цього необхідно декілька умов. Серед них: щоб країна знаходилася в однотипних за своїм характером суспільних відносинах із іншими країнами (ринкова економіка, демократична політична система, багатоманітність духовного життя, система війської освіти), а також підготовленість громадян країни до функціонування у глобальному просторі.
В той же час, як стверджує президент Національної академії педагогічних наук України В. Кремень, в умовах глобалізації значення патріотизму, національного єднання не тільки не падає, а й зростає, бо глобалізація - не просто зближення країн, а й загострення конкуренції, зокрема в економіці. Тому тільки країна, де об’єднаний народ, який розуміє свої національні інтереси, зможе відстояти їх, а через це створить і передумови для ліпшого життя [4].
Виходячи із зазначеного, пропонується звернення до досвіду Великої Британії щодо громадянського та військово-патріотичного виховання, а також до дослідження можливостей наближення до головних пріоритетів європейської освіти, використання стандартів освіти, навчальних планів майбутніх педагогів та інших фахівців Великої Британії в системі освіти. Зарубіжний досвід організації та вдосконалення військово-професійної освіти може бути корисним для розв’язання проблем реформування вітчизняної системи освіти. Глибокий аналіз таких проблем дасть змогу продуктивно
використати передовий світовий досвід, усвідомити його продуктивність чи, навпаки, непридатність деяких елементів до впровадження.
Аналіз останніх джерел та публікацій. Найбільш повно і докладно проблеми громадянської освіти та виховання репрезентовано у роботах Н. Абашкіної, А. Алексюка,
О. Бенци, Г. Ващенка, О. Вишневського, П. Ігнатенка, В. Іванчука, Н. Косарєвої, О. Кошолапа, Л. Крицької, А. Макаренка, Т. Пантюк, В. Поплужного, М. Рагозіна, А. Сбруєвої, Н. Скотної, В. Струманського, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, К. Чорної та ін. Окремі аспекти громадянського виховання, формування громадянськості школярів, спроби визначення змісту в означеному напрямку відображено у дисертаційних дослідженнях О. Алексєєвої, О. Бажановської, П. Вербицької, Н. Дерев’янко, Ю. Завалевського, У. Кецик, Л. Корінної, Л. Момотнюк, Л. Рехтеги, І. Сопівник, М. Шимановського та ін. Особливості британської педагогіки досліджували Н. Балацька, Б. Вульфсон, О. Джуринський, Г. Єгоров, М. Лещенко, С. Позняк, М. Тадеєва, М. Триняк та ін. Проблема формування громадянина у Великій Британії вивчалася представниками суспільними наук. Вона простежується у роботах Т. Гоббса, Д. Г’юма, Д. Кіна, Д. Локка,
Т. Мора, Т. Пейна, Д. Прістлі, А.Сміта, Д. Толанда, А. Фергюсона та ін. Також цю проблему презентують праці британських філософів, педагогів, психологів, соціологів: Д. Артура (J. Arthur), Г. Батхо (G. Batho), К. Брауна (C.Brown), Г. Вілкінсона (H. Wilkinson),
Р. Гарта (R. Hart), Б. Дваєра (В. Dwyer), Л. Девіса (L. Davies), Е. Джеймса (E. James), Р. Джовела (R. Jowell), Е. Калана (E. Callan), Д. Кера (D. Kerr), Д. Кокфіта (J. Cockfit),
Б. Кріка (B. Crick), А. Маккензі (A. McKenzie), Т. Сміта (T. Smith), К. Фогельмана (K. Fogelman), Д. Хітера (D. Heater) та ін. Теоретичні та методичні засади виховання військовослужбовців, основи формування системи військового виховання в Україні взагалі та ввійськово-патріотичного виховання, зокрема досліджують Я. Зорій, І. Колодій, Ю. Красильник, Р. Макаров, В. Маслов, М. Нещадим, О. Попович, Г. Темко, М. Томчук,
В. Шевченко, В. Ягупов та ін [6; 8; 10].
Метою статті є спроба філософського аналізу теоретичних основ громадянського, патріотичного та військово-патріотичного виховання в системі освіти Великоій Британії у контексті глобалізації.
Виклад основного матеріалу. Система освіти Великії Британії складається з таких ланок: дошкільне виховання, шкільне навчання, середня спеціальна освіта, нижча професійна освіта, також в Великій Британії налічується понад 850 вищих навчальних закладів (ВНЗ) [9]. На початку 90-х років ХХ ст. у країні існували декілька типів середніх шкіл: граматична, об’єднана, сучасна, технологічна. Лейбористські уряди другої половини
90-х років значно активізували в політику диференціації освітньої пропозиції. У 2001 р. освітній вибір передбачав 11 типів шкіл.
У доповіді Національної комісії з освіти (1993 р.) велику увагу було приділено школі, яка має передавати підростаючому поколінню такі цінності, як правдивість, повага до інших, почуття обов’язку стосовно суспільства, турбота про людей, культурна спадщина (музика, театр, живопис) тощо. В ній наголошується на важливості того, аби діти росли громадянами демократичного суспільства, знали, як воно функціонує, свої права і обов’язки, виховувалися в дусі терпимості і волі. Головною метою шкільної освіти Великої Британії, як і інших європейських країн, є формування морально стійкої особистості [1].
Протягом XX ст. англійська система освіти зазнала багато перетворень. Було створено «Єдиний національний навчальний план», який увійшов
в Закон про реформу системи освіти 1988 р. Він увів десять обов’язкових предметів для початкових і неповних середніх шкіл. Серед них: англійська мова і література, математика, природознавство (предмети, яким приділяється особлива увага), історія, географія, технологія, музика, мистецтво, а також іноземна мова в середній школі, релігія. Вдосконалення змісту освіти передбачає і вдосконалення завдань морального, інтелектуального, фізичного та трудового виховання учнів, де особливе місце посідають предмети гуманітарного циклу, котрі розглядаються як джерела духовності, патріотизму та громадянськості.
Певну роль у вихованні підростаючого покоління відіграють скаутські загони. Історія показує, що традиційне англійське виховання громадянськості, почуття колективізму, патріотизму широко відбилося в діях англійців під час Другої світової війни в ім’я захисту Батьківщини.
В окремих наукових джерелах [1-3; 13; 11] стверджується, що модель громадянського та патріотичного виховання старшокласників у Великій Британії безпосередньо базується на принципах
культуровідповідності, міжпредметних зв’язків, зв’язку з практичною діяльністю, інтеркультурності, зв’язку з життям, активності, систематичності, етнічної та релігійної толерантності і безперервності, вони співвідносяться з методами(розповідь, вправи, портфоліо, симуляції, групова робота, демонстрації, мінілекції, бесіди, ілюстрації, відео-презентації, інтерактивні методи та ін.) та засобами(створення музеїв при шкільних навчальних закладах, позакласна діяльність, шкільне самоврядування, вивчення усної народної творчості та ін.), які взаємопов’язані, мають різні форми (дебати, екскурсії, ігри, презентації, суспільні проекти, шкільні клуби, робота у групах, консультації, учнівське
посередництво, шкільні ради, зустрічі, зібрання, дискусії, тренінг, майстер-клас, мозковий штурм, коуч - сесія, взаємонавчання та ін.). В роботу з громадянського та патріотичного виховання включені такі суспільні інститути: громадянські організації, рухи, партії, школа, сім’я, релігійні громади, місцева спільнота, урядові організації та установи. Чинниками цієї діяльності є: учнівське самоврядування, спілкування, мас-медіа, природа, мистецтво, громадське життя, волонтерський рух [1; 9].
Воєнно-політичне керівництво Великої Британії приділяє особливу увагу стану військово-патріотичного виховання молоді. Зокрема, в країні діє принцип KAPE (Keep the Army in the public eye - тримати армію під наглядом населення), що сприяє зростанню популярності військової служби і громадянському та патріотичному вихованню. Особливе місце в роботі
з молоддю посідає міністерство оборони, яке розглядає її як важливе джерело поповнення новобранцями збройних сил. З цією метою міністерство здійснює низку соціальних програм і програм, що навчають.
Основним елементом серед них є так звані Сили кадетів (Cadet Force), які залучено понад 125000 молодих людей віком від 12 до 22 років. Ці сили у свою чергу поділяються на Об’єднані сили кадетів (CCF), які діють в 245 школах (переважно приватних) по всій країні, в них залучено 40000 чоловік. Також існують Морський кадетський корпус (SCC), Армійські сили кадетів (ACF) та Навчальний корпус Військово-Повітряних сил (ATC).
Якщо CCF створюються при школах, то інші формування - на базі спеціальних центрів. Так, в країні діють 400 центрів SCC -11000 кадетів, 1700 центрів ACF - 41000 кадетів та 1000 центрів ATC - 33000 кадетів.
В процес навчання задіяно понад 23000 співробітників як міністерства оборони, так і залучених осіб. При цьому міністерство чесно признається, що основна мета подібних курсів і центрів - зробити так, аби випускник школи в першу чергу подумав про військову кар’єру, захотів служити в армії усвідомлено і бачив в цьому користь для себе і країни.
Для багатьох приватних шкіл CCF - це частина традицій. Згадка про те, що цей клас "був створений в 1909 році за вказівкою монарха" примушує
з повагою ставитися і до військової служби, і до країни. До речі, перші класи подібного роду почали з’являтися якраз на початку ХХ ст.
Відвідування класів є добровільним. Розклад занять кожна школа встановлює по-своєму. Звичайно це дві-три години після основних занять один раз на тиждень Викладачами в CCF є діючі офіцери або офіцери запасу. Заняття включають вивчення не тільки військової справи, а й історії війн, соціальних наук, основ держави. Такі програми
багато в чому фінансуються урядом. Більше того, у міністерстві оборони існує департамент тилового забезпечення кадетів, який займається постачанням предметів обмундирування і спорядження для проведення занять (вони проводяться у формі) в школах.
Військово-патріотичне виховання молоді, яке ведеться в інших напрямках, справляється в цілому, як офіційно вважається у Великій Британії, з поставленим перед ним завданням - формувати і розвивати особу, що має якості громадянина - патріота країни і здатну успішно виконувати громадянські обов’язки в мирний та воєнний час [ 10].
Дуже цікавим є досвід Великої Британії у подоланні глобалізаційних викликів щодо створення сучасних збройних сил та реформування системи військової освіти. Трансформація характеру та умов військової служби, виконання бойових завдань у контексті глобальних соціокультурних змін змусили по-новому подивитися на роль у війську жінки.
Серйозних змін останнім часом зазнає цивільний компонент збройних сил. Як виявляється, цивільні отримують перевагу щодо військових з огляду більшу стабільність та меншу «ціну» для держави [12]. Зарубіжні експерти закликають встановити гнучку систему зв’язків, куди повинні увійти всі структури професійної військової освіти щодо співробітництва, обміну інформацією та здійснення експертизи уздовж інституційних кордонів [5].
Більшість розвинених країн світу послідовно переходять на добровільну систему комплектації війська. Ці процеси, незважаючи на специфічні умови різних країн, проходили і проходять дуже складно та суперечливо. Про це, зокрема, свідчить досвід Великої Британії (яка першою з країн НАТО розпочала «професіоналізацію» армії і флоту в 1963 р.).
У зв’язку з масовим переходом країн світу від загального військового обов’язку до добровільної основи комплектації війська збройні сили як традиційний інститут соціалізації певних сегментів суспільства втрачають свою роль і значення. Підвищення культу індивідуалізму, прагматизму, грошового благополуччя у суспільствах розвинених країн супроводжується зростанням незадоволення військових втратою свого соціального статусу, пільг, падіння престижності служби та ін. Отже, у певному сенсі можна говорити про маргіналізацію війська як тенденцію, започатковану
в 1990-х рр. і пов’язану із зміною змісту та форми сприйняття можливих загроз із боку суспільства, актуалізації питання щодо доцільності утримання значних збройних сил тощо.
Зараз військові багатьох країн світу переживають кризу ідентичності. Від них вимагають не тільки традиційної постійної готовності до бою, а й нових додаткових знань, навичок, уміння (дипломата, рятувальника, технічного фахівця тощо) [5].
Нинішній військовий професіонал прагне прозорості в оцінюванні і контролі власних дій із боку держави та суспільства, ціннісної інтегрованості до зовнішнього світу (соціальної чутливості, поваги розбіжностей, розуміння «громадянської свідомості» та ін.). Йому вкрай необхідні розвинена політична свідомість, знання особливостей технологічного прогресу, адекватне оцінювання економічних тенденцій та умов, передбачення можливих наслідків у сфері національної безпеки через зміни у суспільстві
[5; 6].
Особлива увага приділяється громадянському, патріотичному та військово-патріотичному вихованню у системі воєнної освіти Великої Британії. Вона має одну із кращих у світі структуру військової освіти. Підготовка військових фахівців Великої Британії здійснюється в мережі військових та цивільних навчальних закладів, де навчаються майбутні та діючі офіцери, що забезпечує потреби Збройних сил у кадрах. Офіцерський склад Збройних сил Великої Британії поділяється на кадрових офіцерів та офіцерів короткострокової служби. Основним джерелом комплектування збройних сил кадровим офіцерським складом є військові навчальні заклади (коледжі). Крім того, частину кадрових офіцерів набирають із числа:
— осіб, які закінчили цивільні ВНЗ і пройшли короткострокові курси за обраним фахом у відповідних школах родів військ і служб;
— офіцерів короткострокової служби;
— кадрових ворент-офіцерів та сержантів.
Основним військовим навчальним закладом, що готує молодший офіцерський склад тактичної ланки сухопутних військ для всіх родів військ і служб, є Військова академія королівських Збройних сил Великої Британії в Сандхорсті.
Головним контингентом, на базі якого комплектується склад слухачів академії, є:
— юнаки та дівчата із середньою освітою віком від 16 до 20 років;
— військовослужбовці СВ віком до 25 років;
— випускники цивільних ВНЗ віком до 25 років.
Країни НАТО приділяють велику увагу проблемі підготовки офіцерів запасу (резерву) і передусім - уніфікації системи цієї підготовки. Підготовка офіцерів запасу здійснюється в усіх країнах, які дбають про захист свого суверенітету. Найпоширенішою формою позавійськової підготовки офіцерів запасу є навчання на курсах позавійськової підготовки офіцерів при цивільних навчальних закладах, які повністю фінансує держава.
Це найбільш відпрацьована і найдешевша система підготовки резервів, про що свідчить практика США, а також Великої Британії та інших країн Західної Європи.
Військова підготовка в цивільних ВНЗ проводиться за двома напрямами: позавійськова підготовка для професійних армій (Велика Британія) і підготовка офіцерів резерву для Збройних сил, які комплектуються за змішаною системою (Німеччина). Позавійськова підготовка офіцерського складу при цивільних ВНЗ здійснюється за програмами, що порівняно з програмами, розробленими для військових навчальних закладів, мають менший обсяг і більш конкретну спрямованість. З метою підвищення рівня кваліфікації офіцерів запасу передбачається активне залучення їх до деяких форм перепідготовки у вищих воєнних навчальних закладах (ВВНЗ).
Показано, що наявність військового навчання в цивільних ВНЗ позитивно впливає на весь уклад діяльності їхніх колективів, зокрема на військово-патріотичне виховання, дисциплінованість, організованість та порядок, що є невід’ємною складовою частиною підготовки студентів до виконання соціальних функцій у різних сферах життя, сприяє формуванню особи студента як громадянина і патріота.
Уряд Великої Британії та керівництво міністерства оборони приділяють велику увагу підтриманню високого рівня підготовки офіцерського складу Збройних сил. З метою забезпечення виконання планів вербування добровольців для служби на офіцерських посадах у мирний час і можливості розгортання Збройних сил у загрозливий період та під час війни значна увага приділяється також організації позавійськової підготовки в університетах, коледжах та школах [6].
Вважається, що ділові та професійні якості, а також політико-моральний стан офіцерського корпусу Збройних сил Великої Британії відповідають вимогам, які ставить перед офіцерами військово-політичне керівництво країни, і дають змогу мати в особі офіцерів надійну опору у військах і ефективно здійснювати підготовку особового складу [6]. Унікальним є досвід навчальних закладів Великої Британії щодо формування національної ідентичності в умовах глобалізаційних викликів сьогодення.
Висновки. Як бачимо із викладеного матеріалу, система військово-патріотичного виховання в Великій Британії враховує сучасні тенденції розвитку суспільства, пов’язані із глобалізацією. У зв’язку з цим позитивно розв’язується важлива проблема забезпечення потреб Збройних сил у кадрах. Також велика увага приділяється активній взаємодії армії з навчальними закладами і громадськими організаціями. Уряд Великої Британії постійно вживає заходів щодо підвищення національної самосвідомості своїх громадян. Вивчаючи досвід військово-патріотичного виховання Великої Британії, необхідно намагатися залучати найкращі його досягнення у процесі формуванні громадянина і патріота в
Україні. Особливо це важливо в умовах інтеграції нашої країни у європейське співтовариство та переходу Збройних Сил України до контрактної армії.
ЛІТЕРАТУРА
1. Галус, О.М. Порівняльна педагогіка: навч. посібник / О. М. Галус, Л. М. Шапошнікова. - К.: Вища шк., 2006. - 215 с.
2. Джуринский, А.Н. Развитие образования в современном мире: учеб. пособие для вузов. / А. Н Джуринский. - М. : Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1999. 200 с.
3. Д’ячук, С.В. Національно освітні проблеми глобалізації сучасного світу / С. В. Д’ячук // Гуманіт. вісн. Запорізької держ. інж. акад. :зб. наук. пр. / голов. ред : В.Г. Воронкова -Запоріжжя: ЗДІА, Вип. №22 - 2005. - С.76-84
4. Кремень, В. Виступ президента Національної академії педагогічних наук України Василя Кременя на Загальних зборах НАПН України «Освіта в структурі цивілізаційних змін: актуальні проблеми» 18.11.2010р / Василь Кремень. [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.apsu.org.ua/ua/news/speech2010
5. Мандрагеля, В. Перспективи розвитку системи професійної військової освіти / В. Мандрагеля //Філософія освіти. - 2008. - №1 - 2 (7). - С. 161 -171
6. Нещадим, М. І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, практика : монографія / М.І.Нещадим. - К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2003. -852 с.
7. Романенко, О.В. Трансформація вищої освіти в глобальному світі / О. В. Романенко // Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2006. - № 11. - С.194-196.
8. Ротань, М.П. Військово-патріотичне виховання захисників Вітчизни: проблеми та шляхи їх вирішення / М.П.Ротань // Збірн. наук. праць Наук.-дослід. інституту українознавства. - К. : Фоліант, 2005.- Т.УІ. - С.107-115.
9. Сбруєва, А. А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник. - 2-ге вид., стер. / А. А. Сбруєва. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 320 с.
10. Сумбаев, С. В гражданине - сила государства / С. Сумбаев // Красная звезда. - 2004. -27 февр.
11. Уткин, В. Особенности воспитательной работы в ВС США, Великобритании и Франции / В.Уткин // Заруб. воен. обозрение. - 2001. - №11. - С. 8-12.
12. Dandeker, C. The United Kingodom: The Overstretched Military / С. Dandeker. In The Postmodern Militery: Armed Forces Fater the Cold War. Charles C. Moskos, John Allen Williams, David R.Segal. (Ed.). - N. Y., Oxford.: Oxford University Press, 2000. - P. 36.
13. International Dictionary of Education. - L., 1977. - 672 p.
Гражданское и воєнно-патриотическое воспитание в системе образования Великобритании в контексте глобализации.
Финин Г.И.
Рассмотрены особенности гражданского и воєнно-патриотического воспитания в системе образования Великобритании в контексте глобализации. Исследованы теоретические основы гражданского, патриотического и военно-патриотического воспитания во Великобритании. Предложено внедрение положительного британского опыта гражданского, патриотического и военно-патриотического воспитания в Украине. Предпринята попытка анализа патриотического и военно-патриотического воспитания в системе военного образования Великобритании.
Ключевые слова: гражданское воспитание; патриотизм, патриотическое воспитание, воєнно-патриотическое воспитание, глобализация, Великобритании.
Citizenship and military-patriotic education in educational system of Great Britain in the
Context of Globalization.
Finin G.I.
The subject of the article is peculiarities of citizenship and patriotic education in the system of education of Great Britain in the Context of Globalization. Theoretical foundations of
citizenship, patriotic and military-patriotic education in Great Britain are considered in the article. The introduction of Great Britain positive experience of citizenship, patriotic and military-patriotic education in Ukraine is offered. The attempt of analysis of patriotic and military-patriotic education in the system of military education of Great Britain was done.
Keywords: citizenship education; patriotism, patriotic education, military-patriotic education, globalization, Great Britain.
