CC BY
56ПИТАННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ АДАПТИВНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИВ УМОВАХ
ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Яшна О. П.
Національний педагогічний інститут імені Н.П. Драгоманова
Анотація. В статті розглянуто питання соціалізації дітей засобами адаптивної фізичної культури (АФК) . Шляхом цілеспрямованого опитування керівників і фахівців, а також спостережень за організацією занять, визначено зміст і форму застосування адаптивної фізичної культурив умовах центрів реабілітації. У процесі спостережень і бесід за дітьми виявлено вплив попередньо сформованого соціального досвіду на їх мотивацію і результат на заняттях АФК. Визначено особливості впливу статті, віку і відношення батьків до стану здоров’я своїх дітей на результативність навчання і відновлення засобами АФК Ключові слова: соціалізація, відновлення, навчання, заняття, соціальний досвід
Аннотация. Яшна О.П. Вопрос социализации детей средствами адаптивной физической культуры в условиях центров социальной реабилитации. В статье рассматривается вопрос социализации детей средствами адаптивной физической культуры (АФК). Путем целенаправленного опроса руководителей и специалистов, а также наблюдений за организацией занятий, определено содержание и форму использования адаптивной физической культурыв центрах реабилитации. В процессе наблюдений и бесед с детьми выявлено влияние предварительного социального опыта детей на их мотивацию и результат на занятиях АФК. Определено особенности влияния пола, возраста и отношения родителей к состоянию здоровья своих детей на результативность обучения и восстановления средствами АФК.
Ключевые слова: социализация, обучение восстановление, занятие, социальный опыт Annotation. Yashna O.P. Question of socializations children by means of adaptive physical culture in centres of social rehabilitations. In the article the question of socialization of children means of adaptive physical culture (APC). By the purposeful questioning of leaders and specialists and also looking after organization of employments, definition maintenance and form of the use of adaptive physical culture in conditions in the centers of rehabilitation. In the process of supervisions and conversations with children influence of preliminary social experience of children is exposed on their motivation and result on employments of APC. Definition of influence of sex, age and relation of parents to the state of health of the children on effectiveness of teaching and recovery means of APC.
Key words: socialization, teaching, recovery, employment, social experience
Вступ.
На кожному етапі свого розвитку, у різні часи, людство з підвищеною увагою ставилося до своїх дітей. Саме в дітях воно вбачало зростання і розквіт своїх мрій, вирішення наявних проблем, знаходження відповідей на свої питання, бачило в них своє майбутнє.
Ускладнення соціальної ситуації в Україні привило до зниження життєвого рівня більшості населення, що негативно вплинуло на розвиток самих не захищених його громадян - дітях.
Загальне зниження народжуваності і зростання дитячої інвалідності робить особливо актуальним питання збереження та покращення здоров’я нації, з метою забезпечення майбутнього нашої держави.
За останнє десятиріччя сформувалась концепція діяльності центрів соціальної реабілітації У країни, яка полягає у комплексному підході до соціального, педагогічного, психологічного впливу на дитину, що має вади в розвитку.
Одними із засобів навчання і відновлення в Індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда визначено фізичну і фізкультурно-спортивну реабілітацію, які входять до структури адаптивної фізичної культури[8].
В науковій літературі достатньо висвітлені приватні питання впливу фізичних вправ на фізичну підготовку відновлення і підтримання здоров’я, розвиток вищих психічних функцій дітей з різними вадами здоров’я. За визначенням багатьох авторів Чудна Р., Курцевич Т., Озоліна Е., Дмітрієв В., Рубцова Н., Євсєєв С.П., Шапкова Л.В. рівень психофізичного розвитку створює передумови для соціалізації дітей з вадами в розвитку.
Проте тощолог^ зокрема, Корнева Є.Н. зазначає, що не вірно вважати, що адаптація (тобто існуючий рівень розвитку психофізичних якостей) наділяють людину соціальними рисами і дає їй змогу стати повноправним членом суспільства [5].
І.Б. Котова і Є.Н. Шиянова вказують: «Соціалізація здійснює соціальну типізацію особистості, адаптує і інтегрує людину в суспільство, завдяки засвоєнню нею соціального досвіду, цінностей, норм, установок, властивих як суспільству в цілому, так і окремим групам. Проте в силу своєї природної автономності особистість зберігає і розвиває тенденцію до незалежності, свободи, формуванню особистої позиції, розвитку індивідуальності... Обидві тенденції - соціальна типізація і автономізація особистості, властиві соціалізації, зберігають свою стійкість, забезпечуючи з одного боку, взаємовідновленість суспільного життя, тобто соціуму, а з іншого - реалізацію особистісних потенцій, нахилів, здібностей...»[10].
Як вказував німецький філософ П. Натроп, розвиваючи ідеї соціальної педагогіки, «людина. не росте поодиноко, ... не виростає і просто одна поряд із іншою, в приблизно однакових умовах, але кожна під багатобічними впливами один одної, непристано реагуючи на ці впливи» [10]. На необхідності безперервної
© Яшна О.П., 2009
соціалізації засобами навчання і виховання у колективі однолітків зауважували Макаренко А.С., Виготський Л.С. СухомлинськийВ.О. [3, 7, 11].
Робота виконана за планом НДР національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
Формулювання цілей роботи
Визначення доцільності організації процесу психофізичного розвитку і соціалізації дітей в умовах центрів соціальної реабілітації України засобами адаптивної фізичної культури
Методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення; на емпіричному - цілеспрямовані опитування спостереження, бесіди.
Результати досліджень.
Сучасна структура адаптивної фізичної культуриза Т.П. Бегідовою [2] складається з: адаптивного фізичного виховання, яке призначене для формування базових основ фізичної освіти; адаптивної рухової рекреації - для оздоровчого дозвілля, активного відпочинку, ігор, спілкування; адаптивного спорту - для вдосконалення і реалізації фізичних, психічних, емоційно-вольових здібностей; фізичної реабілітації - для лікування, відновлення і компенсації втрачених можливостей; креативних (художньо-музикальні) тілесно-ориєнтувальних практик АФК - спрямованих на самовираження і оздоровлення своєї сутності через рухи, танці, музику, образ, інші засоби мистецтва і екстремальних видів рухової діяльності - спрямованих на подолання комплексів неповноцінності, задоволення потреб у стресі, профілактика депресії.
Всі ці види АФК тісно пов’язані між собою і виконують свої завдання на шляху навчально-відновлювальної роботи з дітьми, що мають вади в розвитку.
Опитування фахівців і керівників 36 реабілітаційних центрів України виявило, що в усіх установах застосовують індивідуальні заняття, спрямовані на відновлення організму засобами фізичної реабілітації (масаж, лікувальна фізична культура бальнеотерапія, фізіотерапія тощо). Тільки в п’ятьох центрах епізодично використовуютьрухові ігри і фізкультурно-спортивні свята. У двох центрах заняття проводяться індивідуально із кожною дитиною, але діти при цьому знаходяться в одній кімнаті.
На сьогодні діяльність центрів соціальної реабілітації відіграє роль одного з перших соціальних інститутів, до якого вступають діти з вадами в розвитку. Тому важливим є вирішення питання доцільно організованого педагогічного середовища, добір адекватних завданням і меті діяльності центру форм і змісту навчальних занять, а саме занять з адаптивної фізичної культури їх методичного забезпечення, що впливатиме на подальший розвиток дитини, її навченість і відновлення
Впровадження на базі Мелітопольськогоцентру реабілітації і соціальної адаптації інвалідів практики відновлення засобами не лише фізичної, але і фізкультурно-спортивної реабілітації дало змогу провести соціально-педагогічний експеримент і виявити сфери впливу цього засобу на психофізичний і соціальний розвиток дитини.
У процесі цілеспрямованого педагогічного спостереження за 104 дітьми віком з 4 до 18 років на заняттях адаптивною фізичною культурою нами було виявлено, що поряд із психофізичним розвитком заняття значно сприяють формуванню соціальних якостей [12].
Особливості навчально-відновлювальної роботи з дітьми залежать від нозологічної групи, віку, ступеню важкості і структури дефекту, часу його виникнення, причини і характеру протікання захворювання, медичного прогнозу, наявності супутніх захворювань і вторинних відхилень, стану соматичного здоров’я, рівня фізичного розвитку і фізичної підготовки.
Проте аналіз науково-методичної літератури показав, що дотепер не висвітлено питання навчання адаптивній фізичній культурідітей в умовах центрів соціальної реабілітації, яке полягає у поєднанні різних категорій дітей на заняттях. У процесі навчально-відновлювальної роботи ми застосували групові, мало групові і індивідуальні заняття поєднуючи різні види АФК.
Спостереження за дітьми протягом року дали змогу виявити, що діти з вродженими і набутими вадами мають не однакову мотивацію відносно процесів навчання і відновлення на заняттях АФК. Якщо дитина набула ваду у свідомому віці, мала досвід перебування у одному або декількох соціальних інститутах (дитячий садок, школа), то така дитина має більш міцну мотивацію до відновлення, старанно виконує завдання, прислуховується до порад і рекомендацій вчителя, систематично відвідує заняття, приймає активну і свідому участь у загальному процесі реабілітації (78% дітей з набутими вадами). Діти, що мають вроджені вади і були з дитинства ізольовані від суспільства, навчалися в домашніх умовах, не мали достатньо сформованих мотивів до навчанні і відновлення засобами АФК, несистематично відвідували заняття, ігнорували поради, приймали пасивну участь у процесі реабілітації (86% дітей з вродженими вадами). За П.К.Анохіним є чотири компонента аферентного синтезу, тобто етапи досягнення системою (організму) робочого результату:
1. Домінантна мотивація - передумова що спонукає до дії.
2. Обстановочна аферентація - стимул, що запускає пристосувальну дію.
3. Пускова аферентація (прийняття рішення) - після чого збудження приймає еферентний (виконавчий) характер.
4. Пам’ять (акцептор результату діяльності) - ідеальні параметри заданої дії (прогноз очікуваного результату дії, порівнює одержаний результат із ідеальним образом) [1] .
У ході бесід ми встановили, що для дітей з набутими вадами є важливим відновити своє здоров’я з метою повернення до навчання у школі або дитсадку із своїми однолітками, здобуття освіти за обраним
фахом, тобто відновлення свого соціального статусу. Це і складає, перш за все, мотивацію їх навчання, подруге, це власний попередній досвід можливості володіти своїм тілом, певна форма самодостатності у реалізації своїх потреб і інтересів. Таким чином, дитина з набутою вадою, у своїх мотиваціях спирається на пам’ять, яка зберігає попередньо сформований зразок результату дії. Діяльність цих дітей набувала змістовності, тому що в своєму минулому досвіді вони досягали певних результатів від спланованої і виконаної дії.
Таким чином, нами було встановлено, що навчання і відновлення дітей з вадами в розвитку буде ускладнюватися нестачею не лише фізичного або психічного досвіду, але і насамперед соціального досвіду.
Поряд із Русовою С.Ф. [9], ми також звернули увагу на те, що діти наслідують рухам один одного на заняттях. Так, діти, що мали більш високий рівень розвитку психофізичних можливостей займали лідерську позицію і справляли своєю активною діяльністю вплив на тих дітей в групі, що мали значні порушення фізичних, психічних або соціальних якостей.
Так, Іванова І.Б. і Ляшенко В.І. визначають, що спілкування - це не тільки процес взаємодії людей, змістом якого є обмін інформацією, але і головний розвиваючий фактор. Припиняється спілкування -припиняється розвиток [4, 6]. Якщо традиційно навчання й відновлення дитини з вадами в стані здоров’я засобами фізичної і фізкультурно-спортивної реабілітації розглядалися у контексті її психофізичного відхилення, то твердження науковців вказують, що без доцільної організації групових занять психофізичний розвиток буде не тільки формуватися у відриві від розвитку соціальних якостей, а й уповільнюватися
У процесі групових занять протягом деякого часу відбувається ідентифікація дітей у колективі. Діти із значними порушеннями і обмеженнями шляхом інтеріоризації переймають соціальні потреби, ціннісні орієнтації і інтереси, наслідують рухам і загальної поведінки дітей-лідерів з набутими вади.
За нашими спостереженням дівчата виявляють більшу активність у процесі відновлення свого здоров’я аніж хлопці, які виявляють індиферентне відношення під час корекційних занять. Вони частіше за дівчат, займають позицію «людини, що опинилась у складних обставинах життя» (64 % хлопців), тому нехтують порадами і зауваженнями, займають пасивну позицію, очікують на співчуття, ухиляються від відповідальності за процес реабілітації. Проте, хлопці виявляють більший інтерес до занять спортом і рекреаційними видами діяльності. На наш погляд, витоки проблеми недостатньої мотивації до відновлення здоров’я необхідно шукати у проблемах тендерного виховання хлопців в нашій країні, це:
- недостатня актуалізація характеристик архетипичного образу українського «чоловіка, батька, сина», не сформованість сучасного образу і характеристик чоловічої статі, що відповідали би соціальним вимогам;
- переважна роль матері і жінки у вихованні хлопців в сім’ї і поза сім’єю (дитсадок, центр реабілітації, школа і т.п.)
- ухилення батька від обов’язків опіки над дитиною, що має інвалідизуюче захворіння (ухід батька з
сім’ ї);
- загальна криза інституту сім’ї в суспільстві
Діти до 5 років (а іноді і старші) не завжди усвідомлюють свою ваду і необхідність цілеспрямованого впливу на своє здоров’я. У свідомлення і оцінка особливостей розвитку дитини приходить через зворотній зв’язок найближчих оточуючи?, по-перше, батьків, по-друге, близьких родичів та інших оточуючих (друзів, сусідів), по-третє, фахівців медичних і освітніх закладів. Так Ляшенко В.І., у своєму дослідженні зазначив, що батьки можуть займати наступні позиції у процесі відновлення дитини: енергійну, пасивну або байдужу, агресивну, пристосувальну [6]. Відношення батьків і близьких оточуючихдо стану здоров’я дитини формує згодом її власне відношення до своєї вади. Звісно, що основні якості дитини закладаються в до 5 років, тому позиція батьків щодо відновлення стану здоров’я дитини, на ранньому етапі її розвитку, має вирішальне значення і закладає основи для її майбутнього життя в соціумі
Висновки.
Отже, у ході дослідження нами було встановлено наступне:
1. Навчально-відновлювальна робота в центрах реабілітації ґрунтується переважно на характеристиках первинного відхилення дитини, про що свідчить практика використання фізичної реабілітації у формі індивідуальних занять.
2. Врахування при побудові навчально-відновлювальної роботи, поряд із іншим, соціального досвіду дітей з психофізичними вадами дає змогу доцільно організувати групові заняття.
3. Визначення сімейних обставин і особливостей виховання хлопців з вадами в розвитку надає можливість дібрати ефективні виховні підходи і прийоми до процесу їх навчання й відновлення.
4. Визначення часу і умов набуття інвалідизуючого захворювання, стану збереження інтелекту, статевих і вікових особливостей, характеру відношення батьків і близьких оточуючихщодо стану здоров’я дитини, сприятимуть корекції і профілактиці неадекватної реакції батьків на стан здоров’я дитини. Дозволять якомого раніше активно включити дитину до процесу відновлення і навчання.
5. Практика застосування різних видів адаптивної фізичної культуриу формі групових і колективних занять показує, що доцільно організоване педагогічне середовище впливає не тільки на психофізичний, а й соціальний розвиток дітей і підлітків з психофізичними вадами.
Напрямки подальшого дослідження. Розробка методичного підходу до навчання адаптивної фізичної культуридітей з різними вадами в стані здоров’я.
Література
1. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы. Избранные труды - М., “Наука”, 1978 г. - 399 с.
2. Бегидова Т.П. Основы адаптивной физической культуры Учебн. пособие. - М.: Физкультураи Спорт, 2007. - 192 с.
3. Выготский Л.С. Основы дефектологии - М.: Педагогика // Собр. Соч. в 6 т. - 1982. - Т.5. - С. 70.
4. Іванова І.Б. Соціально-педагогічна робота з дітьми-інвалідами в системі соціальних служб для молоді:
Дис... канд. пед. наук. - К., 1998. - 174 с.
5. Корнеева Е.Н. Взгляд на социализацию с точки зрения возрастной психологии // Ярославский педагогический вестник. 1996. № 2. С.17-23.
6. Ляшенко В.І. Формування життєвої компетентності дітей-інвалідів у центра ранньої соціальної реабілітації: Дис. кандпед. наук - Херсон, 2004. - 277 с.
7. Макаренко А.С. Общие условия семейного воспитания. Соч.в 7. М.: Изд-во АКН РСФСр, 1985. - Т.4. -С. 200.
8. Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та порядку їх складання. Наказ МОЗ У країни 08.10.2007 № 623.
9. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. - Львів - Харків - Париж: Просвіта, 1993. - С. 31.
10. Социальная психология в вопросах и ответах / Под ред. В.А. Лабунской М.: Гардарики, 1999.- С.76,36.
11. СухомлинскийВ.О. Вибрані твори в 5-ти Т.- Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина.: Рад. Школа, 1997. - С. 322.
12. Яшна О.П. Адаптивна фізична культура в процесі відновлення й навчання дітей в умовах центрів соціальної реабілітації // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - № 10. - 2008. - С. 148-151.
Надійшла до редакції 17.11.2008р.
