CC BY
27Характеристика дітей як суб’єктів навчання адаптивній • •••• ^ • • ••• фізичній культурі в умовах центрів соціальної реабілітації
Яшна О.П.
Національний педагогічний університет імені М.ПДрагоманова
Анотації:
Висвітлено результати дослідження умов реабілітаційних установ і особливості характеристик 162 дітей з вадами розвитку, як суб'єктів адаптивної фізичної культури (АФК). Визначено позицію батьків щодо процесу відновлення дітей засобами АФК. За результатами дослідження було виділено типові для двох центрів групи дітей, а також вивчено їх фізичні вміння, якості, і рівень соціальної інтеграції у колективі. Доведено, що відсутність систематичних занять із дітьми з вадами розвитку позначається на ефективності проведення не лише фізкультурно-спортивної, але й фізичної реабілітації.
Ключові слова:
реабілітація, діти, інтеграція, розвиток, навчання.
Яшна О.П. Характеристика детей как субъектов обучения адаптивной физической культуре в условиях центров социальной реабилитации. В статье освящено результаты исследования реабилитационных учреждений и особенности характеристик 162 детей с отклонениями в развитии, как субъектов адаптивной физической культуры (АФК). Определено позицию родителей относительно процесса восстановления детей средствами АФК. По результатам исследования было выделено типичные для двух центров группы детей, а также изучено их физические умения, качества, и уровень социальной интеграции в коллективе. Доказано, что отсутствие систематических занятий с детьми с недостатками развития обозначается на эффективности проведения не только физкультурно-спортивной, но и физической реабилитации.
реабилитация, дети, интеграция, развитие, обучение.
Yashna O.P. Description of children as subjects of adaptive physical culture training in social rehabilitation centres. The article shows the results of rehabilitation centres' research and the peculiarities 162 of children with physical disabilities, as subjects of adaptive physical culture (APC). we have investigated the parents' opinion considering the process of children rehabilitation by means of APC. The research resulted in singling out groups typical of children for two centres, studying their physical abilities and qualities as well as their socialization level. It is proved that absence of the systematic reading with children with the lacks of development is designated on efficiency of leadthrough not only to athletic-sporting but also to the physical rehabilitation.
rehabilitation, children, socialization, development, training.
Вступ.
Вихідною умовою при побудові навчально-відновлювального процесу є вивчення характеристики суб’єкту педагогічної діяльності за станом здоров’я, фізичними, психічними, особистісними особливостями і умов в яких відбувається його розвиток, що дає можливість ставити і вирішувати навчальні завдання.
Визначено, що інтеграція індивідів відбувається під час їх сумісної діяльності [1]. У процесі реабілітації дітей засобами АФК такою діяльністю є навчання рухам, гра, спорт, активне дозвілля. Особливого значення фізичний розвиток набуває у реабілітації й навчанні дітей з обмеженими можливостями. Встановлено, що без достатнього розвитку рухових вмінь, навичок і таких фізичних якостей, як сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість неможливо обходитися у повсякденному житті. Навчання фізичним якостям відбувається з метою загального розвитку і професійної реалізації дитини в майбутньому, підтримки кондиції її організму протягом життя для забезпечення його оптимальної якості [4, 5].
Діти з вадами розвитку, які відвідують реабілітаційні установи мають різні вади здоров’я, різний вік тощо. Приходячи до центру, вони потрапляють у колектив, проте їм складно налагодити особисті стосунки, тому що вони не мають достатнього досвіду у спілкуванні і взаємодії з іншими людьми в наслідок специфічних умов життя пов’язаних із захворюванням.
У суспільстві, що культурно розвивається, після сім’ї особливу роль у соціалізації дитини відіграє школа, для дітей з вадами розвитку цю роль виконують спеціальні учбові заклади, суспільні організації, реабілітаційні установи тощо. Мережа центрів реабілітації є організованим у часі і просторі середовищем, яке складає систему державного соціально-правового забезпечення сім’ї, що виховує дитину з вадами розвитку.
© Яшна О.П., 2010
Аналіз науково-методичної літератури дав змогу визначити що, на сьогодні, науковці приділяють достатньо уваги вивчанню дітей як суб’єктів навчання АФК в закладах спеціальної (корекційної) освіти [4, 5]. Проте досліджень з вивчення дітей в умовах реабілітаційних установ нами не було знайдено, тому вважаємо доцільним провести вивчення дітей як суб’єктів навчання АФК в умовах реабілітаційних установ.
Робота виконана за планом НДР національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою роботи було вивчення дітей в умовах центрів реабілітації, як суб’єктів навчання АФК.
Завдання роботи:
Вивчити нормативно-правові і фактичні функції реабілітаційних установ Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів Мелітопольської міської ради Запорізької області (МЦР) і Центру соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями «ІРИДА» Оболонського району міста Київ (КЦР).
Вивчити контингент дітей як суб’єктів навчання АФК, які обслуговуються на базі цих реабілітаційних установ. Визначити позицію батьків щодо застосування засобів АФК у процесі реабілітації.
Узагальнити отримані дані і зробити висновки.
Методологія дослідження: на теоретичному рівні - аналіз, синтез і узагальнення, на емпіричному рівні - педагогічний експеримент, педагогічне спостереження, контрольні випробування проводились із застосуванням Орієнтувального комплексу тестових оцінок стану фізичної підготовленості із Програми для шкіл інтенсивної педагогічної корекції (2006), тестування витривалості проводились із застосуванням тренажера «Степпер» і велоергометра. Для дітей з наслідками ДЦП (органічним враженням ЦНС) застосовувалось тестування рухових умінь розроблених
проблеми фізичного виховання і спорту № 12 / 2010
у школі-центрі «Динаміка»; соціологічні методи: телефонне опитування, анкетування; психологічні методи: психологічне спостереження за методикою Р.Бейзла; медико-педагогічне дослідження: вивчення і аналіз медичних карт; методи математичної статистики.
Результати дослідження.
Експериментальними базами для вивчення діяльності реабілітаційних установ стали Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Мелітополь) і Центр соціально-психологічної реабілітації дітей і молоді з функціональними обмеженнями «ІРИДА» (м. Київ). Аналіз нормативної бази і безпосереднє спостереження за діяльністю цих установ показали, що вони мають загальні і специфічні риси за своїми функціями. Так, Центр соціальної реабілітації (ЦСР) [2] має розгалужену структуру для надання різних видів реабілітації, в тому числі медичний супровід і професійну реабілітацію, а Центр соціально-психологічної реабілітації (ЦСПР) [3] - не займається наданням цих послуг, але серед іншого проводить юридичне і інформаційне забезпечення свої клієнтів. Загальним для двох установ є спрямування на соціальну, психологічну і фізичну реабілітацію свої підлеглих. Важливого значення набуває особливість відвідання двох установ за нормативними документами і фактично. Так, у ЦСР курс реабілітації має складати не менше 6 місяців, а фактично складає 1 - 1,5 тижня. У ЦСПР він не має обмежень за нормативними документами, а фактично його відвідують діти за відповідним графіком. Такі обставини пов’язані із тим, що кількість клієнтів на одного фахівця перевищує встановлену норму. Опитування фахівців і керівників 36 центрів України дало змогу встановити, що переважно в центрах використовують засоби фізичної реабілітації, а фізкультурно-спортивній реабілітації не приділяється належна увага. Однією із основних причин такого становища є відсутність у забезпеченні реабілітаційних установ методичним ресурсами, а також недостатня кількість спеціалістів за відповідним фахом, які б могли надавати кваліфіковані послуги.
Нами було проведено вивчення медичних карт 162 дітей (104 дитини із МЦР і 58 із КЦР), у яких не було протипоказань до занять із фізичної і фізкультурно-спортивної реабілітації, що дало змогу встановити наступне: переважна кількість дітей в обох центрах мала вади опорно-рухового апарату. Так, у Мелітопольському центрі - 66,6% хлопців (з них у 46,3% в наслідок враження ЦНС) і 60,0 % дівчат (46,0 - в наслідок враження ЦНС). До того ж у 3,7% хлопців і 4,0% дівчат було зареєстровано супутні захворювання: сколіоз, плоскостопість, розлади мови, вади слуху чи зору, епілепсія, захворювання внутрішніх органів і психіки тощо. У Київському центрі 59,4% хлопців і 50,0% дівчат мали враження ОРА (з них 50,0 і 34,6%, відповідно - з наслідками враження ЦНС), у тому числі сполучені захворювання зустрічались у 28,1% хлопців і 26,9% дівчат. Діти з іншими вадами складали меншу кількість, так серед було виділено наступні категорії за дефектом: з вадами зору, з вадами слуху, з вадами інтелекту, із захворюваннями внутрішніх
органів і інші (сюди увійшли захворювання обмінну речовин, рак тощо) [6]. За педагогічної періодизацією в обох центрах були представлені всі вікові категорії дітей. Проведене дослідження контингенту дітей в умовах ЦР дало змогу виділити типові групи І, ІІ і ІІІ (додаткову) для занять із фізичною і фізкультурно-спортивною реабілітацією. До І групи увійшли діти з вадами опорно-рухового апарату (ДЦП і наслідками органічного враження ЦНС), до ІІ - діти з іншими вадами, ІІІ групу склали діти, які мали достатній розвиток фізичних і соціальних якостей, щоб займатися спортом.
Результат анкетування (42 респонденти), цілеспрямованого опитування і бесід (183 респонденти, якими виступали батьки, опікуну і близькі родичі дітей) [7] показали, що батьки дітей мелітопольського центру займають переважно пасивну позицію щодо відновлення здоров’я своїх дітей засобами АФК, також із безпосередніх розмов стало відомо, що вони не бачать особливої перспективи розвитку своєї дитини взагалі, хвороба дитини у ряді випадків розгублює батьків, вони не мають відповідного плану дії щодо оздоровлення дитини. Навпаки, більшість батьків зі столиці впевнені у собі і своїх можливостях, мають читку мету і ставлять відповідні завдання щодо відновлення своєї дитини, намагаються використовувати якнайбільше ресурсів для відновлення і розвитку своєї дитини. Здебільшого такі обставини пов’язані із фактично більшими можливостями батьків у Києві, їх матеріальною забезпеченістю і доступністю різноманітних засобів.
Аналіз показників середніх значень первинного дослідження вказує на те, що діти І і ІІ групи за розвитком рухових умінь і фізичних якостей не готові до щонайменших навантажень засобами фізичної і фізкультурно-спортивної реабілітації, про що свідчить відсутність статистичної достовірної різниці (р>0,05) у розвитку цих умінь і якостей між хлопцями і дівчатами (за виключенням окремих видів вправ). Діти на заняті починали скаржитися на втому вже після розминки. Вони дуже виснажувались під час силових і швидкісних вправ, часто робили інтервали для відпочинку під час вправ на витривалість. У більшості дітей, які за віком мали оволодіти базою основних рухів, не було розуміння про правильну техніку виконання елементарних вправ (присідання, ловіння м’яча, бігу, стрибання, метання тощо) і прийняття вихідних положень, структура рухів була нестабільною. Також слід зауважити, що більшість дітей не знали жодної рухливої гри. Значний розбіг дисперсії вибірки вказує на влив індивідуальних показників на середні значення у прояві тих, чи інших вмінь і навичок серед дітей різного віку і статі, тобто в групі були діти, як дуже сильні по відношенню до середніх значень, так і дуже слабкі. Не зважаючи на те, що досліджуваний контингент дітей мав різні захворювання і вік, результати показників коефіцієнту варіації свідчить, що основна частина даних, має незначне варіювання (>10 %), тобто є інформативними.
За опитуванням дітей і їх батьків, а також виходячи із результатів тестування на розвиток у дітей фізичних якостей і рухових вмінь, стало відомо, що 86,3 % дітей не займались систематичними фізичними вправами.
Психологічне спостереження за дітьми за методикою Р.Бейзла дало можливість встановити, що переважна кількість дітей знаходилась у нейтральній соціально-емційній області вирішення соціально-інтеграційних завдань. Діти під час дослідження були включені у такі процеси: обмін інформацією і визначення ситуації у груповій свідомості; взаємне оцінювання один одного і зовнішньої інформації, формування групових цінностей; спроби індивідів командувати один одним або впливати один на одного, формування статусної ієрархії; формування групового рішення (р<0,05).
Додамо, що за результатами педагогічного спостереження діти І групи не виявляли інтересу до спілкування і взаємодії один з одним без заохочення їх з боку батьків або реабілітолога. Деякі діти виявляли агресію, штовхались, віднімали спортивний інвентар у інших тощо. Окремі діти, які були вперше включені до групи лякалися великої кількості дітей і плакали. Діти ІІ групи невпевнено почувалися у колективі, соромились, відмовлялись грати разом, вели себе напружено, іноді вступали до конфліктів і суперечок, тому намагалися виконувати завдання на самоті. При цьому на індивідуальних заняттях у дітей обох груп мотивація до виконання вправ і ігор дуже послаблялась. І навпаки, чим більше на занятті було присутньо осіб, тим зацікавленішими були діти, тим менше вони скаржилися на втому і скоріше оволодівали руховими вміннями.
Висновки.
Таким чином, можливо зробити висновок, що відсутність систематичних занять із дітьми з вадами розвитку позначається на ефективності проведення не лише фізкультурно-спортивної, але й фізичної реабілітації. Заняття з АФК в центрах, виходячи із особливостей їх нормативного і фактичного функціонування, на сьогодні є додатковою формою фізичного розвитку дитини, а за даними анкетування, опитування і бесід з батьками, для більшості дітей -це основна форма занять дітей фізичною активністю. Тому важливим є заохочення батьків до навчання своїх дітей засобами АФК поза центром. Альтернативним способом вирішення завдання фізичного і соціального розвитку дітей, ми вбачаємо у впровадженні досвіду застосування бази реабілітаційних установ для проведення систематичних занять з фізкультурно-спортивної реабілітації.
У подальшому нами буде вивчено динаміку показників розвитку рухових вмінь, фізичних якостей і інтегрованості дітей в колективі, як результату розробленої і впровадженої нами навчальної методики.
Література:
1. Андреева Г.М. Социальная психология [Электронный ресурс] / ГМ. Андреева // Третье изд. - М.: Наука, 1994. - Гл. 18. - Режим доступа к книге: http://psylib.org.ua/books/andrg01/index.htm
2. Про затвердження Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів: Наказ Мін. праці та соціальної політики України від 6 березня 2007 р., N° 201/13468// Офіційний вісник України. - 2007. - № 18. - С. 116-119.
3. Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями: Постанова Каб. Мін. України від 8 вересня 2005 р., № 877// Офіційний вісник України. - 2005. - № 37. -С. 24-25.
4. Частные методики адаптивной физической культуры: Учебное пособие / Под ред. Л.В. Шапковой. - М.: Советский спорт, 2004.
- С. 14, 29-30, 54, 104, 107-108, 111, 157, 159, 228, 230.
5. Чудна Р.В. Теорія адаптивного фізичного виховання / РВ. Чудна //Монографія. - К.: Наукова думка, 2003. - С. 199, 204-207, 270.
6. Яшна О.П. Аспекти методики навчання адаптивній фізичній культурі в умовах центрів соціальної реабілітації / О.П. Яшна // Актуальні проблеми фізичного виховання, спорту та туризму: Міжнародна науково-практична конференція, 15-16 жовтня 2009 р., тези доповідей / редкол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: Вид-во КПУ, 2009. - С. 136-138.
7. Яшна О.П. Роль центру реабілітації в організації сімейних занять адаптивною фізичною культурою / О.П. Яшна // Олимпийский спорт, физическая культура, здоровье нации в современных условиях. Мат. межд. науч.-практ. конф. - Луганськ, 2010
- С. 46 - 50.
Надійшла до редакції 02.11.2010р Яшна Ольга Петрівна [email protected]
