CC BY
80РОЛЬ СІМ’Ї У РЕАБІЛІТАЦІЇ ДИТИНИ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ
Баришок Т.В.
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. Стаття присвячена ролі сім’ї у реабілітації дітей з церебральним паралічем. Встановлено, що в сучасних умовах державної системи реабілітації дітей з особливими потребами виникає необхідність активного включення батьків у процес реабілітації дитини з ЦП, можлива і необхідна фізична реабілітація саме в сім’ї. Сім’ї приділяється достатня увага лише в аспекті соціальної адаптації дитини у суспільстві Але соціальна адаптація без корекції рухових функцій не можлива З сім’ї повинна починатися і у сім’ї повинна відбуватися реабілітація дитини.
Ключові слова: церебральний параліч, реабілітація, батьки, сім’я.
Аннотация. Баришок Т. В. Роль семьи в реабилитации ребенка с церебральным параличом. У становлене, что в современных условиях государственной системы реабилитации детей с особенными потребностями возникает необходимость активного включения родителей в процесс реабилитации ребенка с ЦП, возможна и необходима физическая реабилитация именно в условиях семьи. Семье отводится достаточное внимание лишь в аспекте социальной адаптации ребенка в обществе. Но социальная адаптация без коррекции двигательных функций не возможна. Из семьи должна начинаться и в семье должна происходить реабилитация ребенка. Ключевые слова: церебральный паралич, реабилитация, программа, родители.
Annotation. Baryshok T. Role of family in the rehabilitation of child with a cerebral palsy. It is set that in the modern terms of the state system of rehabilitation of children with the special necessities there is a necessity of the active including of parents for the process of rehabilitation of child with cerebral palsy, a physical rehabilitation is possible and needed exactly in family. T o monogynopaedium the sufficient attention only in aspect of social adaptation of the child in a society is shunted. But social adaptation without correction of motorial functions is not possible. From monogynopaedium should begin and in monogynopaedium there should be an aftertreatment of the child.
Key words: cerebral palsy, rehabilitation, parents, family.
Вступ.
В Україні в останні роки 65-70% дітей народжуються з патологією нервової системи. Особливим серед цих захворювань є ЦП, який є найбільш поширеним неврологічним захворюванням і складає 57,5% серед інвалідів дитинства [2].
Турбота про майбутнє нашої держави підводить всіх небайдужих людей до усвідомлення необхідності збереження життя кожної особистості, кожної дитини незалежно від стану її здоров’я, рівня фізичних та розумових можливостей. Дитина з особливими потребами, як й інші діти, народжується рівною у своєму праві на життя. За даними Міністерства охорони здоров’я в У країні 80% дітей з особливими потребами проживають у сім’ях [3]. І тому найбільш актуальною проблемою положення дітей з ЦП є їх адаптація до оточуючого середовища, в основі якої лежать виховання та реабілітація, які відбуваються в умовах сім’ї.
Робота виконана за планом НДР Львівського державного університету фізичної культури
Формулювання цілей роботи.
Метою нашого дослідження є виявлення ролі сім’ї у процесі реабілітації дитини з церебральним паралічем, методом аналізу літературних джерел. Об’єктом дослідження є сім’я дитини з церебральним паралічем. Предметом дослідження є процес реабілітації дитини з церебральним паралічем в умовах сім’ї.
Результати дослідження.
Вкрай актуальна максимально можлива та своєчасна адаптація і інтеграція дитини з ЦП у соціальне середовище. Це, на думку багатьох досліджень вітчизняних та закордонних авторів [5,6,9,10], повинен забезпечити комплекс медичних, соціальних, педагогічних, психологічних та фізичних реабілітаційних заходів де суттєву роль грає сім’я. Бо першою сходинкою людини у суспільство, умовою і джерелом її розвитку є сім’я [3], а сприятливе мікросоціальне оточення що складається саме в умовах родини є суттєвим чинником реабілітації.
В. П. Покась [7], аналізуючи положення дитини з особливими потребами та її сім’ї у сучасному суспільстві, показує, що «не повністю вдалося реалізувати основні ідеї соціального захисту і забезпечити повноцінну життєдіяльність, умови для максимальної психологічної фізичної та соціально-трудової реабілітації дітей, які потребують спеціальної допомоги».
В. І. Ляшенко [4] вважає, що повноцінного процесу реабілітації дитини-інваліда без участі сім’ї не може бути «Не зважаючи на цілу низку спеціальних установ у системі соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, сім’ї та молоді, саме сім’я є і завжди буде головним осередком впливу на дитину». На думку автора «дитини не можна розглядати окремо, без урахування її найближчого оточення без сім’ї. Саме сім’я має основний вплив на формування фізичного, психічного та соціального досвіду». Тому для дитини з ЦП саме сім’я є єдиним осередком підтримки, корекції та допомоги.
Дуже важливою, на думку дослідників [4,9], при роботі з сім’єю стає реабілітаційна активність батьків, зусилля всіх членів родини (пошук джерел допомоги, виконання рекомендацій фахівців, педагогічні зусилля, соціальна активність), спрямовані на оздоровлення, розвиток, соціалізацію дитини. Бо, хоча сім’я і відіграє ведучу роль у житті дитини з ЦП, вона не може самостійно проводити довготривалу, кваліфіковану, багаторівневу реабілітаційну допомогу Особливо важливим у розумінні реабілітації є її сприйняття не як
впливу, а як взаємодії з сім’єю на засадах партнерства в реалізації цілей реабілітації, особистісно орієнтованого підходу, комплексності і системності зусиль.
Т. Д. Ілляшенко та автори [1] вважають, що для батьків дуже важливо стати повноправним членом команди фахівців (лікаря, фізичного реабілітолога, психолога, спеціального педагога, соціального працівника), які всебічно працюють над реабілітацією дитини, тобто над пристосуванням її до життя в суспільстві А це і лікування, і поліпшення рухових функцій завдяки спеціальним вправам, і використання різних пристосувань які полегшують життя в умовах, коли рухові функції відновити не вдається. Це також педагогічна робота над всебічним розвитком дитини, її навчанням, формуванням особистісних рис, які б дозволили їй почуватися достойною людиною. Жодна з цих багатьох справ не може здійснитися без участі батьків.
Тому рішенням Вченої Медичної ради МОЗ України в лікувально-профілактичних закладах впроваджується модель комплексної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи «дитина-сім’я-фахівець», яка за рекомендаціями ВООЗ вважається однією з найбільш пріоритетних концепцій реабілітації. Ця модель полягає в об’єднанні зусиль фахівців медичного та соціально-педагогічного напрямків реабілітації і передбачає обов’язкове навчання батьків методикам реабілітації, які використовуються для лікування їх дитини [8].
В У країні спостерігається недостатність робіт, особливо вітчизняних, присвячених фізичній реабілітації дитини з ЦП в умовах сім’ї, не існує діючої моделі «дитина-сім’я-фахівець», ще не розроблено методики реалізації цієї директиви.
Для того, щоб сім’я могла бути активним учасником і помічником фахівця в процесі реабілітації, вона повинна володіти відповідними навиками і знаннями, тобто сім’ю необхідно навчати [5,9]. Батьків дітей з ЦП не навчають використанню засобів фізичної реабілітації, вони не знають особливостей психофізичного розвитку своїх дітей, не розуміють перспектив. Тому дуже важливо розпочинати реабілітаційні заходи з раннього дитинства і проводити їх безперервно, протягом усього життя [б]. Батьки мають усвідомлювати сутність проблеми своєї дитини, володіти реабілітаційними навичками та забезпечувати виконання планових реабілітаційних заходів [4].
Висновки.
Огляд літератури свідчить про те, що існує різнобічна наукова література, в якій приділяється увага ролі сім’ї дітей з ЦП в процесі відновлення, але в ній відсутній систематизований аналіз питань, пов’язаний з фізичною реабілітацією при церебральному паралічі в умовах сім’ї і участі батьків в цьому процесі.
Встановлено, що основну роль в реабілітації дитини з вадами розвитку відіграє сім’я. Сім’ї приділяється достатня увага лише в аспекті соціальної адаптації дитини у суспільстві, але соціальна адаптація без корекції рухових функцій не можлива. Таким чином, саме з сім’ї повинна починатися і у сім’ї повинна відбуватися реабілітація дитини, але нами спостерігається недостатність робіт цього напрямку. Бо в сучасних умовах державної системи реабілітації дітей з особливими потребами, можлива і необхідна фізична реабілітація саме в сім’ї.
Науково обґрунтована методика фізичної реабілітації дитини з ЦП в умовах сім’ї нами в доступній літературі виявлена не була Необхідне створення методики фізичної реабілітації дітей з ЦП в умовах сім’ї з залученням як спеціалістів так і батьків, обґрунтування організаційно-методичних основ цього процесу, які б включали найбільш ефективні засоби, раціональне їх співвідношення для відновлення втрачених функцій, та інформативні методи обстеження для спостереження за динамікою розвитку функцій, які б можна було використовувати в домашніх умовах [5]. Батьків дітей з ЦП необхідно навчати, їм треба ставати активними помічниками спеціаліста з фізичної реабілітації.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем ролі сім’ї у реабілітації дитини з церебральним паралічем.
Література.
1. Ви не самотні (на допомогу батькам дітей з особливими потребами) I Авт. кол, за ред. Т. Д. Ілляшенко -К.: Ніка-Центр, 2002.- 40с.
2. Воронянська Н. К., Борисов М. О., Ковальова С. В., Трегуб Н. Ю. Роль фізичної реабілітації у відновленні рухових можливостей у дітей з ДЦП II Соціальна педіатрія і реабілітологія. Збірник наукових праць. К. -2007. - С. 200-202.
3. Іванова І. Б. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. -К.: Логос, 2000.-87с.
4. Ляшенко В. І. Взаємодія дитячого реабілітаційного центру з сім’єю дитини-інваліда II Соціальна педіатрія і реабілітологія. Збірник наукових праць. К. - 2007. - С. 249-251.
5. Мамайчук И. И., Мартынов В. Л. Социально-гигиеническая характеристика семей детей, страдающих церебральными параличами, и психокоррекционнаяработа с родителями. II Вопросы охраны материнства и детства. - М.: “Медицина”, 1989.-№б.-Т. 34.- С. 19-22.
6. Мартинюк І. О., Пірогова В. І., Бутитер Л. Д., Матула Л. М. Загальні принципи реабілітації хворих та
інвалідів. II Практична медицина.-1999.-№5-б.- С. 123-127.
7. Покась В. П. Єдина система соціальної підтримки аномальних дітей - державна турбота II Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин: Матер. Всеукр. наук- практ. конф. (2-3 лист. 1994р.).- К., 1994.- С. 30-32.
8. Самосюк І. В. Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації В. І. Козявкіна і методи оцінки її
ефективності II Соціальна педіатрія і реабілітологія. Збірник наукових праць. К. - 2007. - С. 101-115.
9. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями. Навчально-методичний посібник для соціальних працівників та педагогів / За ред. проф. А. Й. Капської - К.: ДЦССМ, 2003.- 168 с.
10. ХуснутдиноваЗ. А., Эткина Э. И., Шагарова С. В. Социальные проблемы семей, имеющих ребенка с ДЦП. // Проблемы социальной гигиены и история медицины - 1997.-№4. - С. 14-18.
Надійшла до редакції 27.12.2007р.
