CC BY
231
Religious legal systems: challenges of the modernity
The influence of world globalization processes on the development of the religious legal systems has been analyzed in the paper.
Globalization processes in the XXI century are regarding individuals, nations, and civilizations. Global transformations lead to qualitative changes in the socio-cultural relations and actualize a wide range of issues which are related to the formation of a new world culture.
Modern globalization takes diverse range of public relations in its own orbit. The relationship between the legal systems in the twentieth century is some of the most important aspects of this process. However, the interaction of legal systems has significant differences from the interaction of economies of different countries. There are actual economic relations domination of Western financial and economic institutions and standardization of relevant rules. But the attempts to apply this approach to law lead to resistance to Western standards and the spread of major civilizational conflicts in different parts of the world. Globalization should be based on respect for cultural, religious and legal diversity. It has to ensure preservation of forced "Westernisation". Significant differences in the impact of globalization on the convergence of legal systems of Western law (Romano-Germanic and Anglo-American) and their impact on religious legal systems of Muslim, Hindu and Jewish law must be emphasized. The religious legal systems are not exposed to other systems and the related changes. This is due to such features as the divine nature, increased stability, specific sources of law etc.
An important issue that requires further study is the reverse influence which religious law exercises to secularized modern legal system.
Hadiüwna do peduornzii 25.08.2015 p.
Сидоренко Ольга Олександрiвна,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри теорп держави i права Нацюнальний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харюв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0003-0485-6431
УДК 340.142:341.231.14(477)
ВПЛИВ Р1ШЕНЬ еВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА ПРАВОВУ СИСТЕМУ УКРАНИ
У статт1 окреслено вплив ргшень бвропейського суду з прав людини на правову систему Украгни. Охарактеризовано мехатзм забезпечення виконання ухвалених ргшень.
Ключовi слова: ршення бвропейського суду з прав людини, бвропейський суд з прав людини, евроштегращя, правове регулювання, правова система, закон.
Сидоренко О. А., кандидат юридических наук, ассистент кафедры теории государства и права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected]; ORCID 0000-0003-0485-6431
Влияние решений Европейского суда по правам человека на правовую систему Украины
В статье рассматривается влияние решений Европейского суда по правам человека на правовую систему Украины. Дана характеристика механизма обеспечения исполнения вынесенных решений.
Ключевые слова: решения Европейского суда по правам человека, Европейский суд по правам человека, евроинтеграция, правовое регулирование, правовая система, закон.
Постановка проблемы. Мiжнароднi конвенцп, пакти, харти тощо надають i гарантують особливий мехашзм захисту у разi порушення прав людини. Конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 р., далi - Конвенщя) встановила найбыьш дieвий i реальний мехашзм захисту прав людини. Ключовим у цьому механiзмi е бвропей-ський суд з прав людини.
Як ввдомо, бвропейський суд з прав людини (далi - бвропейський суд) розташований у Страсбурз^ Франщя. Його юрисдикщя поширюеться на сорок сГм европейських держав, яы е членами Ради бвропи та шдписали Конвенщю, яка засновуе Суд [9]. Кожна держава-член призначае одного постшного суддю Суду [10].
Стаття 9 Конституцп УкраТни прямо вказуе, що чинш мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою УкраТни, е части-ною нацюнального законодавства УкраТни. Суд не може застосовувати закон, який регулюе правовщносини, що розглядаються, шакше шж мiжнародний договiр. Водночас мiжнароднi договори застосовуються, якщо вони не супере-чать Конституцп УкраТни.
Актуальтсть теми. Актуальшсть дослщжувано'Т проблеми обумовлю-еться зростанням вимог до забезпечення верховенства права у сферi судо-чинства, зростанням юридичноТ освiченостi громадян та Тх активностi щодо захисту своТх прав i свобод, наявнiстю невадповадност процесуального законодавства мiжнародним правовим актам. На жаль, досi процесуальне законо-давство УкраТни в багатьох аспектах не приведене не лише у вщповщшсть до ршень бвропейського суду, а й до чинноТ КонституцГТ.
Аналiз остантх дослгджень. Оргашзащю та принципи дГяльностГ бвропейського суду, його структуру вивчають багато вггчизняних та зарубiжних вче-них i практикiв, зокрема: А. Абашидзе, 6. Алюевич, К. Андрiанова, 6. Бредл^ В. Буткевич, М. Буроменський, А. Бущенко, М. Гнатовський, М. Джешс,
B. Лутковська, В. Палшк, П. Рабiнович, Н. Раданович, Д. Супрун, С. Федик,
C. Шевчук, Д. Харрк та ш.
Метою статтi е визначення напрямiв впливу ршень бвропейського суду на правову систему УкраТни, мехашзму забезпечення виконання ухвале-них рiшень.
Виклад основного матерiалу. УкраТна ратифжувала Конвенщю про захист прав людини та основоположних свобод 17 липня 1997 р., i це означае, що з цього моменту для громадян нашоТ краТни з'явилась можливГсть звертатися за захистом порушених прав до бвропейського суду. У Конвенцп визначено основш права i свободи людини, а при виконанш зобов'язань за мiжнародним договором слад ураховувати тлумачення бвропейського суду. Це випливае зГ ст. 32 Конвенцп, зпдно з якою юрисдикщя Суду поширюеться на всГ питання, яю стосуються тлумачення та застосування Конвенцп i протоколГв до неТ. Прецедентна практика бвропейського суду е важливим джерелом права УкраТни.
бвропейський суд е суб'ектом судовоТ правотворчостГ. Високий авторитет бвропейського суду був отриманий завдяки забезпеченню однакового тлумачення i застосування Конвенцп в масштабах всього европейського континенту. Призначення бвропейського суду полягае в «вирГвнюванш» стан-дартГв i гарантш захисту прав людини в усГх державах-учасницях Конвенцп i формуваннГ единого европейського правового простору в сферГ захисту прав людини i основоположних свобод [1, с. 163]. Юльысть звернень до бвропейського суду постшно зростае, а його рГшення стосуються як тлумачення права, так i проблем його недосконалостГ.
Законом УкраТни «Про виконання рГшень та застосування практики бвропейського суду з прав людини» вщ 23 лютого 2006 р. визначено фундамен-тальш для правовоТ системи УкраТни положення. Суди мають застосовувати при розглядГ справ практику бвропейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17); законодавчий орган держави (орган представництва) мае здшс-нювати експертизу та перевГрку чинних закошв i шдзаконних актГв на вГдпо-вГднГсть КонвенцГТ та практицГ бвропейського суду з прав людини (ст. 19) [2].
Ц положення дають змогу украТнським суддям не тГльки прямо посила-тися у вщповвдних судових рГшеннях на практику бвропейського суду, але й зобов'язують законодавчий орган УкраТни реформувати чинне процесуальне законодавство, приводячи його у вадповадшсть до прецедентноТ практики бвропейського суду. Прецедентне право - це не все рГшення в цГлому, а лише та його частина, що мае назву ratio decidenti (вирГшальний доказ, аргумент, принцип, на якому воно Грунтуеться) [3, с. 78].
Певним еквГвалентом англосаксонськоТ доктрини дГТ прецедентного права (stare decisis) у краТнах романо-германськоТ правовоТ сГм'Т е концепцГя «уста-леноТ судовоТ практики» (jurisprudence constante), за якою «низка рашше при-йнятих та узгоджених судових рГшень розглядаеться як переконливий доказ правильного тлумачення правовоТ норми» [4, с. 783]. У свою чергу, «якщо в силу постшного застосування в довготривалш практицГ вирГшення спорГв правоположення було сформульоване i використовувалось судами, така практика отримуе визнання як jurisprudence constant i правоположення, на якому вона Грунтуеться, отримуе велике значення при вирГшенш наступних справ» [5, с. 218; 6, с. 141]. Хоча доктрина stare decisis е традицшною ознакою англосаксонськоТ правовоТ сГм'Т, через загальне визнання важливостГ ушфГковано'Т
судово! практики, ниш спостер1гаеться офщшне визнання судових прецедентов у кра!нах 1з традищями континентального права [7, с. 143]. Таким чином, як слушно зазначае С. Шевчук, зараз у правових системах континентально! бвропи спостер1гаеться своервдна конвергенщя доктрини усталено! судово! практики з прецедентним правом, де верховним судам належить найважли-в1ша роль у цьому процес [8, с. 311].
Вщповщно до чинного законодавства, а саме положень Конституцп Укра-!ни та Закону Укра!ни «Про виконання р1шень та застосування практики бвропейського суду з прав людини», прецедентна практика бвропейського суду е: а) джерелом права 1 б) джерелом правових норм, зор1ентованих на забезпе-чення верховенства права через застосування м1жнародного права на територп суверенно! держави. Отже, норми, як1 застосовуються, незважаючи на те, щодо яко! кра!ни винесене р1шення, мають бшьшу юридичну силу, шж сам1 закони Укра!ни, але за умови, якщо таю норми не суперечать Конституцп.
1снування прецедент1в бвропейського суду як ушкального джерела правових норм обумовлюеться, як правило, прогалинами в прав1 чи неоднозначним його розумшням 1 базуеться на ч. 1 ст. 32 Конвенцп: «Юрисдикщя Суду поши-рюеться на вс питання, як1 стосуються тлумачення та застосування Конвенцп 1 протокол1в до не! 1 як1 передаються йому на розгляд вщповщно до статей 33, 34 1 47», а також на ч. 1 ст. 46 про обов'язок держав - учасниць Конвенцп виконувати р1шення бвропейського суду.
В умовах реформування законодавства Укра!ни р1шення бвропейського суду в сво!й системност пропонують певш концептуальш модел1 законо-творчо! д1яльност1. Ввдповщно до ст. 46 Конвенц1! нагляд за виконанням р1шень бвропейського суду здшснюе Ком1тет м1н1стр1в Ради бвропи, який для виконання ще! норми мае стежити не тшьки за своечасною виплатою грошово! компенсац1!, але 1 за тим, як держава - учасник Конвенцп виправ-ляе очевидш у св1тл1 бвропейського суду розходження норм його внутр1ш-нього права або позицп судово! практики з1 стандартами Ради бвропи. Юридично р1шення, винесене бвропейським судом, е обов'язковим лише для держави - ввдповщача у справь Однак довол1 часто значушдсть р1шень бвропейського суду виходить за нащональш меж1, впливаючи на право 1 судову практику й шших держав - учасниць Конвенцп.
Для шдвищення р1вня виконання р1шень бвропейського суду, як зазначае Ш. Дотан, у тому числ1 тих, як1 дозволяють поширювати його вплив [9], бвропейський суд прагне шдвищити свою репутащю. бвропейський суд шд-тверджуе св1й статус щоразу, коли стан речей в1дпов1дае його р1шенню. Згода держави виконувати р1шення бвропейського суду св1дчить про те, що держава зазнае великих репутацшних втрат через !х невиконання. Це, у свою чергу, сприяе усввдомленню державами-учасницями того факту, що бвропейський суд мае великий вплив [11, с. 59].
Наступним елементом мехашзму е екстеритор1альна д1я Конвенцп. Це дуже важливо, якщо людина знаходиться на територп кра!ни-учаснищ
Конвенцп, але сама е громадянином краТни, яка ще не ратифжувала цей документ, i ТТ права порушуються, то вона може посилатися i апелювати до КонвенцГТ для захисту своТх прав.
У зв'язку з дiею екстериторiального принципу для норм Конвенцп викли-кае iнтерес питання щодо можливостi екстрадицГТ (видачi) громадянина з краТни, що знаходиться шд юрисдикщею КонвенцГТ до iншоТ краТни, на територГТ якоТ юрисдикцiя бвросоюзу не розповсюджуеться. Вiдповiддю на це питання стало ршення у справi Сорiнrа проти ВеликобританГТ [12].
Простота i доступнiсть у зверненнi означають, що для подання скарги до Суду не вимагаеться спещальних знань у двох офщшних мовах европейського судочинства; вимога надання адвокаив мае рекомендацшний характер; не потрiбно нотарiального посвiдчення усiх документiв; формуляр скарги не суво-роТ форми, головне вщповюти на всi питання, бшьше того, подання скарги не обкладаеться митом i податками, тiльки оплата поштових витрат. Немае необ-хщност вказувати свое справжне прiзвище, iм,я та по батьковi - якщо заявник бажае зберегти свое iм,я в таемницi, Суд приймае скаргу все одно.
Суд покликаний забезпечувати неухильне дотримання i виконання норм КонвенцГТ ТТ державами-учасницями. Вш здшснюе це завдання шляхом роз-гляду i вирiшення конкретних справ, прийнятих ним до провадження на основi iндивiдуальних скарг, поданих фiзичною особою, групою осiб або неурядовою оргашзащею. Можлива також подача скарги на порушення КонвенцГТ державою - членом Ради бвропи з боку шшо'Т держави-члена.
Простота у зверненш не означае швидкiсть розгляду справи по сутГ Так, звичайним е розгляд справи протягом 3-5 роыв. Але у виняткових випадках, враховуючи екстраординарш поди (обставини, що розглядаються, вiк заявника, суть справи) Суд може розглянути скаргу i в бшьш короткi термiни.
Необхiдно зауважити, що не всi скарги, комунщшоваш Судом, доходять до прийняття ршення. У деяких справах сторони укладають мирову угоду на рiзних етапах, i це допускаеться процедурою бвропейського суду.
Для допущення скарги вона мае вщповвдати певним критерiям. По-перше, предметом скарги можуть бути тшьки права, гарантованi Конвенцiею або ТТ Протоколами. Перелiк цих прав досить широкий, але в ньому ввдсутш деякi права, вiдомi конституцiйному законодавству.
Зокрема, Конститущя УкраТни (роздiл 2 «Права, свободи i обов'язки людини i громадянина»), охоплюючи всi тi права людини, про якi говорить Конвенщя, називае i деяк iншi, наприклад, право на працю, право на сощальний захист та ш. Цi права закрiпленi в шшш КонвенцГТ Ради бвропи - бвропейськш соцiальнiй хартГТ, однак юрисдикщя Суду засно-вана виключно на КонвенцГТ про захист прав людини та основоположних свобод. Практика сввдчить, що не можна скаржитися на порушення в^х статей КонвенцГТ, шакше скаргу не буде комушцшовано i заявник отримае ввдповвдь - «не шдлягае розгляду».
У Конвенцп icHye так званий «каталог прав». Вш гарантуе громадянсью i полггичш права, але не захищае cоцiальнi та економiчнi (право на працю, право на сощальний захист тощо).
По-друге, скарга може виходити тшьки вiд самого потершлого. Навiть у тому випадку, коли скаргу подае об'еднання оciб, кожен повинен довести сво1 конкретш оcобиcтi претензп. Найбiльш поширеною е подача шдивщуаль-но1 скарги. Але в практищ Суду е приклади колективних звернень. Цжаво, що ст. 33 Конвенцп допускае подачу скарги одше'1 краши на iншy, це наймогутш-ший заciб полiтичного тиску.
По-трете, скарга повинна бути подана не шзшше шж через шють мюя-цiв пicля остаточного розгляду питання компетентним державним органом. Це правило за всю кторш бвропейського суду не знало жодного винятку.
По-четверте, скаржитися можна тшьки на ri порушення, яы мали мюце пicля дати ратифiкацiï Конвенцп' Украшою.
По-п'яте, для того, щоб скарга була визнана прийнятою по cyri, заявни-ком повиннi бути вичерпаш вci внyтрiшньодержавнi засоби захисту свого права (в даному контекст розyмieтьcя - вичерпати вci cyдовi засоби такого захисту, адмшктративш iнcтанцiï не враховуються). На аналогiчних позицiях стоггь i ч. 4 ст. 55 Основного Закону Украши, якою встановлено, що кожен мае право шсля використання вciх нацiональних заcобiв правового захисту звертатися за захистом сво1х прав i свобод до вщповщних мiжнародних судо-вих установ чи до ввдповвдних органiв мiжнародних оргашзацш, членом або учасником яких е Украша [13].
Ратифiкацiя Конвенцп та визнання юрисдикцп бвропейського суду озна-чае, що дiяльнicть вciх оргашв державно!" влади, особливо судових, ix рiшення i викориcтовyванi процедури, так само як i ршення законодавчих оргашв, не повинш суперечити положенням Конвенцп, тим бшьше, як уже зазначалось вище, вiдповiдно до ч. 1 ст. 9 Конституцп Украши Конвенщя е складовою частиною украшсько1 правово!" системи.
Необxiдно зауважити, що незалежно ввд типу взаемодп внутршньодержав-ного права та прецедентного права бвропейського суду в Страсбурз^ вш не е вищою iнcтанцieю по вщношенню до судово'1' системи держави - учаснищ Конвенцп", i незважаючи на це, сприймаеться европейською сшльнотою як «квазicyдовий орган». бвропейський суд не може скасувати ршення, винесене органом державно!" влади чи нащональним судом, не дае вказiвок законодавцю, не здшснюе абстрактний контроль нащонального законодавства чи судово! практики, не мае права давати розпорядження про вжиття заxодiв, що мають юридичш наслвдки. бвропейський суд розглядае тшьки конкретнi скарги з тим, щоб встановити, чи дшсно були допущеш порушення вимог Конвенцп". Однак бвропейський суд мае право присудити «справедливе задоволення претензп» у виглядi фшансово1 компенсацп матерiального збитку i морально!" шкоди, а також вiдшкодyвання сторош, що виграла, вcix витрат.
Висновки. Таким чином, бвропейський суд не ставить головною метою виплату фшансово'Т компенсаци за порушення прав заявника, головне завдання - звернути увагу на сам факт порушення ввдповщних статей КонвенцГТ та надати в розпорядження заявника всi засоби захисту, в яких йому було вадмовлено нащональною правовою системою.
1нтегращя нашоТ держави в бвропейське сшвтовариство сприятиме забез-печенню ч^коси i розумшня таких основних передумов: масштаб i характер прав громадян повинш ввдповвдати визнаним европейським i свiтовим сшв-товариством стандартам, викладеним зокрема в КонвенцГТ; необхвдно праг-нути до включення в украТнську правову систему й шших дiевих механiзмiв здшснення прав громадян.
Список лiтератури:
1. Анцупова Т. Забезпечення послвдовносп прецедентного права бвропейського суду з прав людини: роль ВеликоТ палати / Т. Анцупова // Право УкраТни. - 2013. - № 10. -С. 162-169.
2. Банчук О. Розумний строк розгляду справ у судк бвропейсью стандарти та укра-Тнсью реалп [Практика бвропейського суду] / О. Банчук // Адвокат. - 2005. - № 11. -С. 7-10.
3. Юридична енциклоиед1я : у 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол. та ш.) -КиТв : Укр. енцикл., 1998. - Т. 5. - 736 с.
4. Algero M. The Sources of Law and the Value of Precedent: A Comparative and Empirical Studi of a Civil Law State in a Common Law Nation // Louisiana Law Review. - 2005. - Vol. 65.
5. Johnson v. St. Paul Mercury Ins. Co., 236 So. 2d 216 (La. 1970).
6. Mazzotta F. Precedents in Italian law // Michigan State University-DCL Journal of International law. - 2000. - Vol. 9.
7. Валанчус В. Навщо потрiбна у^фшована судова практика? / В. Валанчус // Право УкраТни. - 2012. - № 11-12. - С. 137-143.
8. Шевчук С. Забезпечення едност судовоТ практики в умовах кнування спецiалiзованоТ юрисдикцп / С. Шевчук // Право УкраТни. - 2013. - № 9. - С. 306-324.
9. Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms // United Nations Treaty Series. - 1953. - № 221.
10. Popovic D.Prevailing of Judicial Activism over Self-Restraint in the Jurisprudence of the European Court of Human Rights // Creighton Law Review. - 2009. - № 42.
11. Дотан Ш. Судова тактика в бвропейському судГ з прав людини / Ш. Дотан // бвропейське право. - 2013. - № 1-2. - С. 58-83.
12. Справа Соршча проти УкраТни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eurocourt. in.ua/Article.asp?AIdx=407.
13. Конститущя УкраТни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
Sydorenko O. O., Doctor of Philosophy, assistant, Yaroslav Mudryi National Law University Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected]; ORCID 0000-0003-0485-6431
The impact of decisions the european court of human rights on the legal system of Ukraine
The article describes the identifying areas of influence of the European Court on the legal system of Ukraine, as well as the enforcement mechanism of decisions. Analyzes the problems that affect the designated question and points of view of different scholars and practitioners.
In Europe there are different documents - convention covenants, charters that provide and ensure the inclusion of a special protection mechanism in case of violation of human rights. These documents Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms (Rome, 1950, hereinafter - the Convention), which provides the most effective and real protection mechanism for human rights. Convention not only proclaimed fundamental human rights, but also created a special mechanism to protect them. The key to this mechanism is the European Court of Human Rights. European Court of Human Rights (hereinafter - the Court) located in Strasbourg, France. Its jurisdiction extends to forty-seven European states that are members of the Council of Europe and signatories.
Article 9 of the Constitution of Ukraine clearly states that international treaties, ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine are part of the national legislation of Ukraine. The Court can not apply the law that governs the legal relationship in question, other than an international agreement. However, international agreements apply if they do not contradict the Constitution of Ukraine.
Urgency of the problem by the growth requirements of the rule of law in the judiciary, increasing legal awareness of citizens and their activity to protect their rights and freedoms, the presence of non judicial legislation with international legal acts. Procedural legislation of Ukraine in many aspects not harmonized not only in line with the decisions of the European Court, but also to the current constitution.
Ukraine ratified the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms July 17, 1997. Since then, the citizens of our country have an opportunity to apply for protection of violated rights to the European Court. The Convention, the basic human rights and freedoms, and in performance of work by an international agreement is necessary to consider the interpretation of the Court. It follows from Article 32 of the Convention, according to which the jurisdiction of the Court shall extend to all matters concerning the interpretation and application of the Convention and its Protocols. The case-law of the European Court increasingly becoming an important source of law in Ukraine.
The European Court is the subject of judicial lawmaking. The high authority of the European Court was obtained by ensuring uniform interpretation and application of the Convention across the entire European continent. Number of appeals to the European Court is growing, and more and more of its decision relating to the interpretation of law, and the problems of its imperfection.Law of Ukraine «On execution of decisions and application of the European Court of Human Rights» dated February 23, 2006 by fundamental for the legal system of Ukraine provisions. The existence of precedents of the European Court as a unique source of law is due, usually gaps in the law or its ambiguous understanding. In terms of reforming legislation of Ukraine, the European Court in its systematic conceptual models provide certain legislative activities.
The court is designed to ensure strict adherence to and compliance with the rules of the Convention by the States Parties. It carries out this task through the consideration and resolution of specific cases taken him to the proceedings on the basis of individual complaints filed by an individual, group of individuals or non-governmental organization. It is also possible filing complaints of violations of the Convention by the State - a member of the Council of Europe of another Member State. European court can not reverse the decision rendered by a public authority or national court does not give instructions to the legislator, the abstract does not control the national legislation or judicial practice has no right to order measures with legal consequences. The Court considers only specific complaint in order to establish whether indeed been admitted violation of the Convention. However, the Court has the right to award «just satisfaction claim» in the form of financial compensation for material damage and moral damages and compensation side that won all costs. European Court puts the main purpose of the payment of financial compensation for infringement of the applicant's main task - to draw attention to the fact of violation of the relevant articles of the Convention and provide the applicant all remedies, where he was denied a national legal system.
Key words: the decision of the European Court of Human Rights, European Court of Human Rights, European integration, the legal regulation, the legal system, the law.
Hadiüwm do pedKomzii 24.08.2015 p.
