CC BY
34ВПЛИВ ОКРЕМИХ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ РУХОВИМ ДІЯМ
Багінська О.В.
Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка
Анотація. У статті розглядається питання пошуку окремих індивідуальних особливостей дитини, які можуть бути основою для здійснення особистісно орієнтованого навчання руховим діям. Вивчається ступінь впливу окремих морфофункціональних показників.
Ключові слова: індивідуальні особливості, діти дошкільного віку, диференціація, фізичне виховання. Аннотация. Багинская О.В. Влияние отдельных индивидуальных особенностей детей дошкольного возраста на эффективность обучения двигательным действиям.
В статье рассматривается вопрос поиска отдельных индивидуальных особенностей ребенка, которые могут быть основой для осуществления личностно ориентированного обучения двигательным действиям. Изучается степень влияния отдельных морфофункциональныхпоказателей
Ключевые слова: индивидуальные особенности, дети дошкольного возраста, дифференциация, физическое воспитание.
Annotation. Baginskaya O.V. The influence of pre-school children peculiarities on efficiency motive action learning. The article examines the question of individual child peculiarities searching, that can be a basis to differentiation performing in process of personal orientated motive action learning. The extent of separate morfo functional indexes is studying.
Key words: individual peculiarities, pre-school children, differentiation, physical training.
Вступ.
Одним із пріоритетних напрямків сучасної педагогічної науки є орієнтація на гармонійний розвиток кожної особистості, що зумовлює необхідність пошуку оптимальних форм, засобів і методів роботи, які не тільки сприятимуть розвитку особистості в оптимальному для неї темпі, але і сприятимуть збереженню її здоров’я, тобто зниженню біологічної та соціальної „ціни” адаптації.
Індивідуальний підхід розглядається в педагогіці як один з найважливіших принципів навчання й виховання і визначається як діяльність викладача, що передбачає зміну засобів і організаційних форм навчально-виховної роботи з урахуванням індивідуальних особливостей особистості [2].
Індивідуальний підхід потребує знання індивідуальності, тобто структурно-функціональної організації організму людини З одного боку, вивчаються теоретичні передумови практичні рекомендації, з іншого — оцінюються можливості й здатності досліджуваних до навчання, набуття і реалізації базових рухових умінь. У спішність розробки системно-структурних відношень у фізичному розвитку людини є необхідною умовою побудови кільцевої залежності між діями, що застосовуються для управління, і відповідними реакціями, які коригують і уточнюють їхнє використання, виходячи з морфофункціональних характеристик особистості Наскільки точно регулюватимуться відношення між ними, настільки успішно здійснюватиметься розвиток цілісної системи, функцію якої представляють ці взаємодії [В].
Фізіологічні можливості організму, здоров'я, психічні якості дітей навіть однієї вікової групи завжди різні. Індивідуальні відмінності мають місце у засвоєнні рухів, характері реакції організму на запропоноване навантаження, тривалості відновлення після нього. Все це потребує обов'язкової індивідуалізації навчально-виховної роботи з фізичної культуридітей дошкільного віку.
Доцільність здійснення індивідуального підходу в педагогіці розглядалась в роботах Н.Г. Чернышевского, Н.А. Добролюбова, К.Д. Ушинського
Про необхідність здійснення індивідуального підходу та особистісної орієнтації навчання в фізичному виховання зазначається в працях: П.Ф. Лесгафта,1951; В. Г. Ареф’єва, 1980р.; Д.В. Хухлаєва 19В4; І.В. Бочинського 1991; А.М. Лящука, 1999, Т.Ю Круцевіч, 2001 р; О.Д. Дубогай, 2005.
Індивідуальний підхід у процесі фізичного виховання дошкільників виражається у диференціюванні навчальних завдань та шляхів їх виконання, норм фізичних навантажень та засобів їх регулювання методів та прийомів дидактики відповідно до індивідуальних особливостей організму дитини.
Робота виконана за планом НДР Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка
Формулювання цілей роботи.
Метою дослідження було виявлення окремих індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку, які мають найбільш суттєвий вплив на ефективність навчання в процесі фізичного виховання, та можуть бути основою для здійснення диференціації в умовах особистісно орієнтованого навчання руховим діям.
Задачі дослідження:
1. Проаналізувати стан проблеми в літературі та на практиці.
2. Визначити ступінь впливу на ефективність навчання руховим діям окремих індивідуальних особливостей
Результати дослідження
Індивідуальні особливості організму проявляються в кількісних параметрах будь-якої функції, яка характеризується для кожного віку середньою величиною і середнім квадратичним відхиленням. Доведено, що середні нормативні показники визначаються типовим для кожного етапу онтогенезу рівнем розвитку функцій організму, що їх вікова динаміка відповідає основному напрямку розвитку [9].
На основі найбільш типових для кожного віку морфофункціональних особливостей здійснюється вікова періодизація онтогенезу людини Поряд з типовим розвитком, характерним для більшості представників даної вікової та статевої груп досить часто зустрічаються різноманітні відхилення, що легко зводяться до двох основних типів:
1. акселерація розвитку (прискорення фізичного розвитку і функціональних систем організму дітей і підлітків).
2. ретардація розвитку (затримка фізичного розвитку і формування функціональних систем організму у дітей і підлітків) [4].
В процесі фізичного виховання необхідно враховувати рівень відповідності фізичного розвитку віковим нормам. Доцільно здійснювати диференційний підхід до дітей, що мають прискорений біологічний розвиток, дітей з затримкою біологічного розвитку, а також з нормальним рівнем біологічного розвитку. Такий підхід сприятиме здійсненню принципу доступності при проведенні занять з фізичного виховання.
Оскільки при проведенні занять з фізичного виховання фізінструктор займається зі змішаною групою (дівчата та хлопчики займаються разом), то можливо враховувати і статеві відмінності в процесі фізичного виховання.
По відношенню до періоду дошкільного дитинства однозначної відповіді на питання про вплив статевих відмінностей на ефективність оволодіння руховими навичками та на розвиток рухових якостей немає. Разом з тим статеві відмінності в динаміці формування основних рухів, фізичних якостей і рухової активності у дітей до 7 років є, питання полягає в величині цих відмінностей [1].
В процесі педагогічного спостереження та анкетування інструкторів з фізичного виховання було виявлено, що більшість респондентів вказували на більш швидкий темп навчання руховим діям у дівчат та певні відмінності за рівнем розвитку фізичних якостей
Нами для виявлення відмінностей у рівні розвитку рухових якостей в залежності від статі було проаналізовано результати тестування дітей всіх вікових груп При цьому було враховано середні показники розвитку рухових якостей в групах хлопчиків та дівчат окремо по кожній віковій групі. Результати наведено у таблиці 1.
В результаті статистичної обробки даних було виявлено, що відмінності між показниками розвитку основних рухів у хлопчиків і дівчат за ^критерієм Стьюдента були несуттєвими
Відмінності спостерігалися в середній групі в кінці року при виконанні бігу на 10 м. та при метаннях. Подібна тенденція спостерігається і у старшій групі, однак кількість показників за якими переважають хлопці більша. Це свідчить про те, що фізичний розвиток хлопців дещо випереджає фізичний розвиток дівчат наприкінці дошкільного дитинства Подібні дані наведено у літературних джерелах [1;7].
Таблиця 1
Середні показники рівню розвитку основних рухів дітей дошкільного віку
Назва Час подолання дистанції, с Метання м’ячика (маса 100 г), м Стрибок у довжину з місця, см
10 м 20 м 30 м Права Ліва рука
групи Дівчатка Хлопці Дівчатка Хлопці Дівчатка Хлопці Дівчатка Хлопці Дівчатка Хлопці Дівчатка Хлопці
Початок року
Молодша 4,09 4,14 - - - - 3,5 3,5 3,4 3,3 45,5 50,0
Середня 3,8 3,7 6,5 6,3 9,2 9,4 3,4 4,4 3,5 4,1 72,6 76,2
Старша 3,4 3,3 6,7 6,5 7,9 8,2 3,4 4,9 3,3 3,8 85 97
Кінець року
Молодша 3,5 3,4 - - - - 4,2 4,0 4,1 3,8 55,6 64
Середня 3,2 2,8 6,0 5,7 8,9 9,0 4,0 5,1 4,1 5,2 87,2 92,7
Старша 3 2,8 5,3 4,9 7,6 7,5 4,1 6,2 4,1 4,6 96 117
Однак, проводити диференціацію навантажень та вправ в процесі фізичного виховання не доцільно, оскільки в середині групи, як хлопчики так і дівчата мають досить високий коефіцієнт варіації (у>15%) у всіх вікових групах. Тому можливо при особистісній орієнтації процесу фізичного виховання враховувати рівень розвитку рухових якостей дитини без врахування статі. Це підтверджують дані М. Н. Королевої (1985) про те,
що різниця у рівні розвитку фізичних якостей у хлопчиків і дівчаток в дошкільному віці тільки починає спостерігатися
Наявність відмінностей у темпі навчання руховим діям може бути викликати тим, що серед дівчат, в середньому, частіше зустрічаються особи з більш слабкою нервовою системою (Є. П. Ільїн, 2004), що і є причиною виявлення більш високих середніх показників у швидкості навчання на початковому етапі розучування рухової дії серед дівчат.
Отже, на нашу думку, диференціацію навчання необхідно проводити не з врахуванням статі, а у відповідності до психофізіологічних особливостей дитини, як одного з інформативних критеріїв.
0. Д. Дубогай наголошує на необхідності врахування відповідності фізичного та рухового віку паспортному в особистісно-орієнтованому процесі навчання та виховання [3].
В результаті нашого дослідження було виявлено середній позитивний вірогідний кореляційний зв'язок відповідності фізичного та рухового віку дитини до її паспортного віку, що підтверджує необхідність включення цього показника як критерію при здійсненні диференціації навчання в фізичному вихованні дітей дошкільного віку.
Нами було враховано вплив даних показників на ефективність процесу навчання та проведено дослідження з однорідною групою.
При проведенні педагогічного спостереження було виявлено, що на занятті при освоєнні однакових вправ швидкість оволодіння ними, та якість виконання значно відрізнялись в окремих дітей.
Одна група дітей швидко засвоювала матеріал і потребувала зміни діяльності, або ускладнення вправи, що виконувалася Друга - досить повільно вивчала рухову вправу, в деяких випадках не виконувала завдання, а переходячи до складнішого втрачала цікавість.
Отже, явні відмінності були виявлені в швидкості оволодіння дітьми руховими навичками, швидкості сприйняття нового матеріалу ступенем зацікавленості, у потребі заохочення та інше.
Тому можна припустити, що процес індивідуалізації занять з фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі необхідно проводити не тільки на основі врахування рівню індивідуального розвитку рухових якостей та ступенем оволодіння руховими навичками.
Диференціацію необхідно проводити ще в процесі навчання спираючись на індивідуальні особливості особистості, що сприятиме створенню системи особистісно-орієнтовного навчання, надасть можливість кожній дитині оволодіти руховими навичками в оптимальні для неї строки.
Отже, для розробки системи особистісно-орієнтованого навчання необхідно виявити групу якостей, що найбільш впливають на ефективність та швидкість навчання. Такими, на думку, В. А. Толстова 1996; Т.О. Богуцької 1997; М.В. Макаренко, Г. М. Чайченко, 1999; Є. П. Ільїна, 2003, 2004. є індивідуально-типологічні властивості нервової системи.
Висновки
1. Оскільки, в процесі індивідуального розвитку організм дитини змінюється як єдине ціле, неможливо здійснювати диференціювання навчання за якимось одним критерієм. Необхідна розробка комплексукритеріїв, що складатиметься з найбільш значущих і інформативних показників.
2. В результаті проведеного дослідження визначено необхідність врахування при диференціації навчання руховим діям дітей дошкільного віку окремих психофізіологічних особливостей поряд з фізичним та руховим розвитком, та їх відповідністю до паспортного віку.
Перспективи подальшого дослідження. Для впровадження системи особистісно-орієнтованого навчання руховим діям необхідне створення критеріальної моделі для диференціації педагогічних впливів в процесі фізичного вихованні дітей дошкільного віку.
Література
1. Бочарова Н. Некоторые вопросы дифференцированного похода в физическом воспитании мальчиков и девочек //Дошкольное воспитание, 1997, №12, с. 72-75.
2. Деркач А. А., Исаев А. А.Педагогическое мастерство тренера/Предисл Н. В. Кузьминой, А. Ц. Пуни, А. В. Тарасова. — М.: Физкультурай спорт, 1981. — 375 с.
3. Дубогай О.Д. Навчання в русі: Здоров” язберігаючі педагогічні технології в початковій школі. - К.: Вид. дім “Шкіл. світ”, 2005.-112 с.
4. Єрмолаєва Ю.А. Возрастная физиология: Учебное пособие. - М: Высшая школа, 1985, 384 с.
5. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. - СПб.: Питер, 2004. - 701 с.
6. Круцевич Т.Ю. Влияние свойств высшей нервной деятельности на двигательные способности человека
//Физ. воспитание студ творч. спец. - Харьков: Харьк. художеств-пром. ин-т . - 2001. - № 5. - С. 33-
39.
7. Поліщук М. Шляхи індивідуалізації та диференціації навчання. Фізичне виховання в школі К.: 1998, -№4, Є. 21-23.
8. Рибковський А.Г. Управление двигательной активностью человека (системный анализ). - Донецк: ДоНГУ, 1998. - 300 с.
9. Северцов А. Н. Эволюция и психика //Психологический журнал, 1982, № 4. С. 149-159.
Надійшла до редакції 08.05.2008 р.
