CC BY
132. Device to detect ecliptic tilt;
3. Device to detect equinox moments;
4. Device to detect degree of eclipse;
5. The Armillary sphere;
6. The Rotating quadrant;
7. The Device of two columns;
8. The Sine instrument - I;
9. The Sine instrument -II;
10. The Perfect instrument.
It was written earlier that the diameter of the Muralis quadrant, the biggest instrument of the Maragha observbatory, was 4,5 meters but escavations which were held in 1978 proved that the the Muralis quadrant diameter was 36 meters.
Jourdain highly appreciating the invention of the Maragha astronomic devices says that to achieve professionalism in astronomy one must possess rich knowledge in mathematics and metaphysics.
Urdi writes «...The ancient inventors created different devices but they either did it inaccurately or could not recieve the expected results». This conclusion was made when inaccurate measurement data and observations of the ancient scientists was found.
The rotating quadrant gave a possibility to detect the horyzontal coordinates of the celestial objects. In the following centuries the rotating quadrant was transformed into a universal prtable instrument. A noted scientist A. Berry in his "A short history of astronomy" writes «Here a great numnber of astronoms worked under the supervision of Nasireddin. The instruments used by them differed by their size and solid structure and were apparantely bettr than those used during Kopernik time; they were first exeeded by the instrumentf of Tige Brahe.» (А. Бери "Краткая история астрономии", перевод с англ. яз.М - Л. 1946, с 79)
The astronomical instruments of the Maragheh observatory found their usage in many observatories of the world. One should note Tabriz, Beijing, Samarkand observatories, the observatory of Tige Brahe among them, and etc.
REFERENCES
1. Берри А. Краткая история астрономии, М-Л,1946
2. Зутер Г.История математических наук, Кишенев,1876
3. Мамедбейли Г.Д Основатель Марагинской обсерватории Насиреддин Туси. Б. 1961
4. Суботин М.Ф Работы Мухамеда Насиреддина по теории движения Солнца и планет. "Изв.АН Азерб.ССР", №5, 1952
5. Урди Марагинская обсерватория и некоторые используемые астрономические приборы, перевод А.Журдена (франц.яз.) Париж, 1809
«ВИПРОБУВАННЯ МИЛОСЕРДЯМ»: ГРОМАДСЬКА П1ДТРИМКА Д1ЯЛЬНОСТ1 РОСШСЬКОГО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА У РОКИ ПЕРШО1 СВ1ТОВО1 В1ЙНИ
доктор icmopu4Hux наук, професор Ореховський В. О.
Чертвецький торговельно-економiчний шститут Кшвського нацюнального торговельно-економiчного ушверситету, Укрална, м. Чертвщ
Abstract. In the article, on vast actual material, the question of public support of activity of one of the most considerable eleemosynary organizations of the Russian empire - Russian society of Red Cross is investigated. An author marks that such help got distribution in: 1) kind considerable money and material offerings from all layers of population, that entered cash desk of Society; to 2) direct activities after the giving of professional help to military.
Keywords: the Russian empire, First World War, Russian society of Red Cross, medicine, charity.
Вступ. Перша св^ова вшна становить собою один iз найбшьш трагiчних i переломних перiодiв у св^овш юторп початку ХХ ст. Наслщками цього збройного конфлiкту стали мшьйони загиблих, поранених та скалiчених; руйнацiя европейського господарства; революцп та утворення нових держав.
Тема вшни 1914-1918 рр. школи не втрачала свое! актуальность Однак, серед багатьох 11 аспекпв е один, що не знайшов адекватного вiдображення у вчених -юториюв. Цим аспектом стала оргашзащя медично! допомоги на фронтах та у тилу дтчо! армп. I тут, одну з ключових ролей вiдiграло Росiйське товариство Червоного Хреста (РТЧХ) -громадська оргашзащя, що передбачала надання допомоги пораненим, хворим та каткам. Саме його дiяльнiсть надала значно! допомоги державнш вiйськовiй медицинi. Однак, вирiшення щло! низки складних та рiзнопланових завдань, що повстали перед Товариством iз початком военних дш, неможливо було би здшснити без широко! громадсько! пiдтримки.
Аналiз останнiх дослiджень. Значущють подiй 1914-1918 рр. привертали и привертають i будуть привертати до себе увагу юториюв. Однак, незважаючи на широкий спектр документiв, що висвiчують полiтичну, вiйськову, економiчну складовi ще! кампанп, iсторiографiя ряду проблем «Велико! вшни» е досить обмеженою. Одшею iз таких «бших плям» е проблема громадсько! пiдтримки дiяльностi громадських благодiйних органiзацiй iмперi!.
Серед робщ що з'явились тут в останш роки слiд вiдмiтити монограф^ укра!нського iсторика О.М. Донiка «Родина Терещенюв в iсторi! доброчинностi» [7]. Грунтовно дослiджуючи рiзнi напрями багатогранно! дiяльностi представникiв цiе! вщомо! родини, автор особливу увагу придшяе висвiтленню !хньо! дiяльностi як «фундаторiв i покровителiв закладiв соцiального захисту i охорони здоров'я».
У робоп росiйсько! дослiдницi 1.Б.Белово! «Перша свггова вiйна i росiйська провiнцiя. 1914 - лютий 1917 г». розглянуто «...вклад росiйсько! провiнцi! в процес перебудови ушх сторiн життя кра!ни на вiйськовий лад, що забезпечив устшне ведення вiйни як на Схщному фронтi, так i на фронтах союзниюв»[2, с.4].
Безпосередньо вивченню добродiйностi в перiод Першо! св^ово! вiйни присвячено дисертацiйне дослiдження Г.М. Грицаево!. У роботi автором була здшснена спробу розглянути органiзацiйнi форми i особливостi досвiду допомоги потерпшим вiд вiйни 1914-1917 рр. в Роси. Основою джерельно! бази дисертащ! стала дiловодна документацiя Головного Управлшня (ГУ) РТЧХ. Головну увагу дослщниця звертае на значну роль жшок iмператорсько! родини у благодiйнiй дiяльностi [4] .
Кандидатська дисертацiя Н.1.Загребельно! «Громадськi гуманiтарнi органiзацi! в Укра!ш в роки Першо! свiтово! вшни» стала щкавою працею, в якш авторка детально розглянула органiзацiйну будову i напрямки роботи таких провщних загальноросiйських органiзацiй, як Всеросiйський Земський Союз та Всеросшський Союз Мют, Тетянинський комiтет та iн. [9].
Свщченням зростанню iнтересу до згадано! проблеми став ряд статей, що з'явилися у науковш перюдищ. З подiбних дослiджень варто вщм^ити роботи О.М. Донiка [6], Л. Г. Поляково! [20], Ж.В. Тгговсько! [26] та iн.
Проте, ще багато питань iсторi! Росiйського Червоного Хреста продовжуе залишатися поза увагою вчених. Висвгглення !х е одним з важливих завдань iсторично! науки. Все це i визначило актуальшсть теми, обрано! автором статтi.
Метою дано! публшацп стало розкриття та характеристика основних форм громадсько! шдтримки дiяльностi Росiйського товариства Червоного Хреста у 1914-1918 рр.
Виклад основного матерiалу. Патрютичний пiдйом, що охопив Росда з самого початку вшни, став у пригодi хворим i пораненим завдяки забезпеченню фронту теплими речами, вщкриттям госпiталiв та саштарних по!здiв. «Тисячi людей безкорисно вщдавали свою працю i сво! кошти на благу справу. Лазарети i санiтарнi по!зди обладнувалися членами iмператорсько! фамiлi!, рiзними громадськими органiзацiями та приватними особами», - писав у сво!х спогадах генерал-губернатор прибалтiйських губернш П.Г.Курлов [12, с.183]. Про подiбнi настро! на початку вiйни повщомляе генерал-квартирмейстер при Верховному головнокомандуючому Ю.М.Даншов, вказуючи, що «Санiтарна справа була единою, до яко! були «допущеш» громадськi сили на початку вшни» [5, с.80].
Вже в першi днi вiйни росiйське суспiльство дало зрозушти, що воно не байдуже до потреб свое! армi!. Майже на кожному засiданнi ГУ РТЧХ йшла мова про бажання яко!-небудь державно!
оргашзацп або приватно! особи взяти на себе утримання того чи шшого закладу Червоного Хреста.
Вже 28 липня 1914 р. нащйшла пропозищя вщ членiв Державно! Думи про сформування i утримання за !х рахунок госпiталю [27, арк. 67]. 30 червня 1914 р. чиновники Головного Тюремного Управлшня сповютили про свое бажання утримувати лазарет на 50 лiжок. Прохання було задоволене i етапному лазарету Слизаветинсько! общини першо! черги на 50 лiжок було присвоено найменування: «Лазарет чинiв тюремного вщомства» [27, арк. 85]. На фронтах працювали гостташ i лазарети, сформоваш i утримуванi на кошти вчит^в, адвокатiв, страхових агент1в.
Для надання допомоги пораненим у центрi i на околицях кра!ни створювались численш комiтети, якi на благодiйних засадах збирали значнi фiнансовi кошти.
8 серпня 1914 р. «Чорноморська газета» повщомила, що принц О.П. Ольденбурзький надав курорт Гагри Червоному Хресту. «На перших порах, - вiдмiчав журналiст газети, - там може розмютитися 500 хворих, а в подальшому курорт буде пристосований для 4 тис. чоловш» [20, с.43].
Керiвництво мiсцевими комiтетами Червоного Хреста здшснювали, як правило, дружини перших ошб регiонiв. Прикладом може слугувати мюто Новоросiйськ, де головою було обрано дружину губернатора - Л. Барановську. 17 серпня 1914 р. вона звернулася iз закликом до жителiв Чорноморсько! губерни : «У важкий час, який ми переживаемо, росшський народ показав усю свою могутшсть, усю велич свое! душь Забутi особистi iнтереси, полишене усе дрiб'язкове, буденне, забутий розбрат.
Об'еднаемося ж усе, вщ малого до старого, шд одним бiлим прапором Червоного Хреста - символом св^у i любовi.
Органiзуемо на Узбережж лазарети для поранених, облаштуемо !х усiм необхщним, i за наших дивних клiматичних умов i швденного сонця, оточенi нашим тклуванням, турботою i любов'ю, нашi пораненi з Божою допомогою швидко видужуватимуть...» [20, с.43].
Одним з найбiльш яскравих прикладiв приватно! доброчинностi стала дiяльнiсть укра!нсько! родини промисловцiв i землевласникiв Терещенкiв. На !! кошти утримувались чисельнi лiкувальнi заклади, здшснювалися значнi пожертвування на користь жертв бойових дш. Наприкiнцi 1915 р. з 96 госштатв, якi дiяли у Киевi - 6 утримувались коштами ще! родини. Михайло 1ванович Терещенко, як уповноважений Росiйського Червоного Хреста оргашзовував госпiталi у тилу Ивденно- Захiдного фронту, завiдував польовим складом РТЧХ, що був розташований у Киевь Ольга Микола!вна заснувала лазарет-притулок на 20 осiб та взуттеву майстерню для фронтовикiв-iнвалiдiв. Надiя Володимирiвна очолювала мiсцеве вiддiлення комюи зi збору пожертвувань Всеросiйського Земського Союзу. За шщативи !! доньки Н.Ф.Уварово! та доктора медицини М.Кисилевича у кiнцi жовтня 1915 р. була вщкрита «Майстерня по виготовленню шприцiв, голок та медичних термометрiв iм. Ф.А. Терещенка для потреб арми й лазаретiв» (за короткий час тут було виготовлено майже 11 тис голок та 500 термометрiв). Варвара Микола!вна Ханенко, зi свого боку, надала кошти на оргашзащю курсiв по догляду за хворими й пораненими в лазаретах, що тдпорядковувалися Ки!вському губернському комитету Всеросiйського Земського Союзу [6, с.62-63].
Багато дружин iменитих сановникiв, промисловщв i пiдприемцiв також висловили бажання внести свш посильний внесок у справу допомоги пораненим i хворим. Графиня М.1 Вiтте вiдкрила у мют Бiарiцце госпiталь на 19 лiжок. Госпiталь був прийнятний до складу закладiв Червоного Хреста i йому було присвоене iм'я сина iмператора - Олексiя Миколайовича (присвоення iмен осiб iмператорсько! родини вважалося високою заслугою i знаком особливо! прихильносп) [23, арк. 68]. Дружина колишнього мшстра закордонних справ, росiйського посла у Парижi М.П.1звольська також виршила органiзувати госпiталь для поранених французьких солдат та офiцерiв. На щ потреби ГУ РТЧХ вiдпустило !й 25 тис. крб.[27, арк. 92-92 зв].
1з приватних лазаретiв деякi вiдзначалися надзвичайним багатством як за сво!м укладом, так i за тдбором персоналу. Таких лазаретiв, що вщповщали за сво!м рiвнем добре обладнаним хiрургiчним лiкарням було, однак, небагато. Крiм великих, на приватш кошти влаштовувалися i величезна кшьюсть дрiбних лазаретiв на 5-10 лiжок. «Мiж ними е дуже мило обставлеш, цiлком забезпеченi хiрургiчною допомогою, але е дуже багато таких, яю придатнi для лiкування тшьки легких хворих, за якими доводиться мати постшний нагляд для уникнення яких-небудь великих упущень», - писав у своему звт завiдуючий медичною частиною Пiвнiчного району РТЧХ професор Г.Ф.Цейдлер. Далi вiн продовжуе: «Таю лазарети, треба
визнати, ми не особливо охоче приймали в наше ведення, але, з шшого боку, вони, беручи загалом, все-таки дають вщому кiлькiсть лiжок, i, головне, жаль було вщмовляти жертвувателям, бачачи щире, iнодi пристрасне бажання прийти посильними засобами на допомогу пораненому во!новь Не винш ж вони, що не розумдать, що крiм любовi i пристойно! !ж1 потребуеться ще дуже багато; i перев'язочна, i щоденне вщвщування лiкаря, i догляд, i чергування професшних сестер i т.д.» [11, с.20].
Про масштаби приватно! допомоги свщчать цифри, якi були приведет на загальних зборах РТЧХ вщ 21 вересня 1914 року. Вже тсля перших двох мiсяцiв вшни на кошти приватних осiб утримувалося: в Ившчно-Захщному районi - 6 тис., а у Ивденно-Захщному -12 тис. госттальних мiсць [30, арк. 247 зв].
Крiм «учасп коштами», була надзвичайно широко популярна i «участь справою». Вже в кшщ 1914 року Товариство стало вщчувати нестачу в лiкарях i медичних сестрах. Основною причиною цього, як вказувалося у звт РТЧХ за 1914 рш «...виявилося цшком несподiвана для всього цивiлiзованого св^у наруга ворога, головним чином шмщв, над святою емблемою Червоного Хреста i повна зневага до постанов Женевсько! конвенцi!. I самим жахливим було те, що ця наруга i зневага виявилась не тшьки не випадковим явищем, завжди можливим на полi бою, а планомiрною системою ведення вiйни. Перев'язочнi пункти, по!зди, транспорти, та iншi засоби перевезення та пересування поранених, польовi лазарети, склади, одним словом, вс заклади, якi носять цю велику емблему, з якоюсь дикою жорстоюстю стали тддавати обстрiлам та знищенню. Навт працюючi пiд градом куль i артилерiйських снарядiв лiкарi, сестри i санiтари ретельно вибирались як спещальна цiль вбивства. Таким чином, звичайне на вшш зменшення в особовому персоналi органiзацi! Червоного Хреста вщ випадкових куль i поранень i вiд взяття в полон набуло розмiрiв катастрофiчних» [18, с.27].
Всенародний пiдйом милосердя i ствчуття до ближнього, що охопив росшське суспiльство, призвiв до появи значно! кшькосп бажаючих допомогти хворим та пораненим, особливо характерно було це для жшок. З початком вшськових дш багато свтеьких дам поступали на курси сестер милосердя ^ закiнчивши !х, вiдправлялися на театр вшськових дш. Не звиклi до суворих умов, а тим бшьше до жахiв вiйськового часу, вони виявили неабияку мужнiсть та стшюсть. Деякi з дiвчат стали кавалерами солдатського Георгивського Хреста. Правда, оскшьки представникам «слабко! статi» «Георгiя» не давали, часто нагороджеш ним воювали пiд чоловiчими прiзвищами. Так, сестра милосердя З.Ф.Смiрнова була удостоена Георгивським хрестом 4-го ступеня як унтер-офщер Свген Макаров [10, с.94].
Донька К.1. Хечiпова, моряка з Батуму, вийшовши замiж за лiкаря В.Б.Цебржинського, пере!хала з ним до Петербургу. Там вона заюнчила акушерськi курси i незабаром iз родиною пере!хала до мiста Холм (мiсця служби чоловiка). Вона мала вже двох сишв, коли розпочалась вiйна. Чоловш пiшов на фронт, брав участь у бойових дiях i незабаром потрапив у полон. С.К.Цебржинська вщвезла синiв до батька, перевдягалась у чоловiчий одяг i пiд прiзвищем Цетнерського з'явилася до однiе! з маршових команд. I! зарахували фельдшером до 186-го Асландузького пiхотного полку, з яким вона пройшла шлях вщ Люблiна до Ченстохова [10, с.94].
Стшко переносячи всi труднощi вiйськового життя С.К. Цебржинська, була поранена 4 листопада 1914 р., надаючи допомогу пораненому командировi роти. Пересилюючи бшь, вона спочатку витягнула його з поля бою, а вже по т1м сама звернулась по допомогу. Лише при перев'язщ у передовому загош Червоного хреста виявилось, що фельдшер е жшкою. За мужнють та врятування життя командира «фельдшера Цетнерського» було нагороджено Георгивським хрестом 4-го ступеня. Пюля одужання С.К. Цебржинська вже як фельдшериця продовжувала службу у 3-му Кавказькому передовому загош РТЧХ [10, с.94-95].
За самовщдану допомогу пораненим орденом св. Георпя 4-го ступеня була нагороджена сестра милосердя Хрестовоздвиженсько! общини А.С.Пренкова, а також сестра милосердя Р.М.1ванова, яка зупинила вщступ солдатiв та повела !х в атаку [10, с.95].
Важку роботу сестер милосердя виконували донька товариша Морського мшстра, яка працювала в Микола!вському морському госпiталi в Петроград^ сестрою милосердя працювала на фронт також i донька голови Ради мiнiстрiв. У цьому ж званш опинилась Олександра Львiвна Толстая. У першi мiсяцi вiйни на театр военних дiй вiдбув письменник О. Купрш зi своею дружиною - сестрою милосердя. В одному iз ки!вських госпiталiв сестрою милосердя працювала Велика княгиня Ольга Олексац^вна. За свою самовщдану працю вона була
нагороджена двома Георгивськими хрестами [26, с.57].
Служшня сестер милосердя часто було пов'язане i3 небезпекою для життя i випадки загибелi останнiх не були поодинокими. Була пораненою i померла, виконуючи свш обов'язок, Ольга Шишмарьова. Загинула вщ бомби, кинуто! з ворожого аероплану, дев'ятнадцятирiчна Вiра Семенова. Вiсiмнадцятирiчну Любов Васильеву було вбито на Австршському фронтi. Донька генерал-майора Панаева померла на передових позищях Прусського фронту [26, с.57]. Трагiчно обiрвалося життя графит Катерини Микола!вни 1гнатьево!, яка служила старшою сестрою у военно-саштарнш органiзацiï Велико! княгинi Мари Павлiвни. Вона померла 16 листопада 1914 р. у Варшаву заразившись правцем. Газети писали, що в якост сестри милосердя вона брала участь «майже в ушх вiйнах останшх рокiв та мала усi бойовi вiдзнаки до перших ступенiв включно» [1, с.46]. Траплялись випадки, коли сестри ладш були добровiльно вщдати свое життя заради справи милосердя. Так, тд час бо!в Кавказько! армiï пiд Сарикамишем у ичш 1915 р., коли турками був захоплений саштарний по!зд i почалася рiзанина поранених, одна iз сестер милосердя ^м
'я ïï, на жаль, невщоме), благала застрелити ïï, а не лiкарiв, так як дiяльнiсть останнiх приносить бiльше корист у справi порятунку поранених i хворих [28, арк. 23].
Лише до 1 листопада 1915 р. на рiзних фронтах вшни 8 сестер померло вщ шфекцшних захворювань, 4 загинуло в результатi нещасних випадкiв, 5 було вбито, а 12 покшчили життя самогубством [26, с.58].
Вiддаючи належне геро1'чному та самовiдданому служiнню росшських жiнок уповноважений Пiвденного району Росшського Червоного Хреста М.П.Урусов писав: «Здавна властиве чутливiй росiйськiй жiнцi сшвчуття, що спонукае ïï у хвилини народного лихолотя вiддавати себе беззав^ному служiнню потребуючим допомоги братам, виявилось у теперiшню вiйнз особливою силою» [10, с.95].
Багато студентiв, випускниюв медичних факультетiв унiверситетiв, молодих лiкарiв виказали бажання служити благороднiй справь
У лазарет Казенноï палати мюта Саратова деякий час працював Михайло Булгаков, тодi студент медичного факультету Кшвського унiверситету, а згодом вщомий письменник, автор романiв «Майстер i Маргарита», «Бша гвардiя», «Театральний роман». Разом з дружиною Тетяною Миколаïвною вiн приïхав до Саратова на л^ш канiкули. Тут його i застала вшна. Булгаков не перебував в штат персоналу лазарету, але багато i безкорисливо допомагав доглядати за пораненими, чергував у палатах i т. д. Але восени почалися заняття в ушверситет, i Булгаков повертаеться до Киева [14, с.27].
Через два роки прiзвище великого письменника знову зус^чаеться у документах. 4 кв^ня 1916 року вш подавши прохання на iм'я завiдуючого РТЧХ при армiях Ивденно -Захiдного фронту, у якому просить дати йому мюце лшаря в одному з медичних закладiв Червоного Хреста [29, арк. 1]. Прохання Булгакова М. було задоволене, i 6 кв^ня вiн призначаеться молодшим лiкарем передового загону № 60/3, розташованого у мiстi Кам'янець-Подiльському [29, арк. 3]. Изшше його дружина згадувала про ri часи: «Коли склали iспити, цше свято було! Потiм потрiбно було кудись влаштовуватися. Вiн пiшов в Червоний Хрест, щоб його направили в який-небудь кшвський госпiталь, але йому дали направлення до Кам'янець-Подшьського. Вш поïхав, i через тиждень я отримала телеграму: «Приïжджай до Кам'янця - Подiльського». Вiн мене зус^в (у вiйськовiй формi, тодi називали «зауряд -лiкарi») i привiз до якогось саду. Маленький такий будиночок, i прекрасш троянди ростуть. Михайло влаштував мене в госшталь працювати. Там дуже багато гангренозних хворих було, i вш увесь час ноги пиляв. Ампутував. А я щ ноги тримала» [22].
Через два мiсяцi Булгаков переводиться в Самарський госшталь на ту ж посаду i продовжуе ïï займати аж до 13 вересня 1916 року. У цей день вш подае рапорт з проханням звшьнити його вщ служби в Червоному Хрест у зв'язку з призовом на вшськову службу (Булгаков був ратником ополчення II-го розряду) [29, арк. 4, 19].
Проблеми соцiальноï реабштацп з ушею гостротою повстали одразу ж шсля початку вшни, i саме РТЧХ та iншi саштарш органiзацiï вказали шляхи ix можливого розв'язання. На приватш пожертвування в iмперiï вщкривалися чисельнi патронати i притулки.
Досить характерним у цьому планi виявився приклад Петергофського патронату- притулку для вомв-кашк Пiвнiчного району, вiдкритого при сприянт РТЧХ 1 травня 1915 року [13, с.95].
Засновник патронату граф В.О.Дми^ев - Мамонов писав, що для засновниюв патронату було головним завданням «...навчати ремеслу таких ск^чених солдат, яю внаслiдок свого поранення втратили можливють здобувати собi засоби до життя иею професieю або тим ремеслом, яким вони володши до призову на вшськову службу...» [13, с.95].
Патронат розташувався у Петергоф^ в особняку, наданому В.О.Дмитрieвим -Мамоновим. Вщкриття i обладнання патронату, за винятком вартостi дому, обшшлося бiльше нiж у 100 тис. крб. i включало пристосування примщень для потреб солдат-iнвалiдiв, створення школи садiвництва i городництва, фуражной кравецько!, кушнiрноï i шевсько! майстерень. Приймаючи 50-55 чоловiк, патронат мав невеликий штат, який складався iз начальника - полковника О.М. Корнаева, двох його помiчникiв, лiкаря лазарету з фельдшером i 5 сестер милосердя, вчителя занять у школi письменносп, ведення бiблiотеки i садiвника з двома шструкторами для нагляду за школою садiвництва i городництва [13, с.95].
Вщ 1 травня 1915 року до 2 травня 1917 року було навчено шевськш справi 350 чоловш, кравецькiй та кушшрськш - 50 чоловiк, огородництву та садiвництву, а також влаштовано на роботу садiвниками, кур'ерами та сторожами - 87 чоловш [13, с.95].
Досить устшна була дiяльнiсть приватних жертвувателiв у зв'язку з забезпеченням солдат передових позицiй всiм необхщним. У жовтнi 1914 року з приватноï iнiцiативи i пiд протегуванням РТЧХ був заснований особий комтет пiд головуванням помiчника московського градоначальника дшсного статського радника К.К.Заккiта [17, с.26].
Завданням комiтету було забезпечення тютюном, шрниками, цигарками та шшими речами солдат на передовiй. За швроку (вересень 1914-квiтень 1915 р.) комитетом було одержано пожертвувань на суму 70136 крб. 95 коп. Бшьша частина ix була витрачена на доставку цигарок i тютюну на передову [17, с.26; 25].
Допомога Росшському Червоному Хресту носила не тшьки загальностановий, а i загальновшовий характер. У серпнi 1914 року ГУ РТЧХ доручило комтету Московського Складу надзвичайно важливе i разом з тим нелегке завдання - обладнати по можливосп якнайшвидше три польових склади: Варшавський, Втебський i Киïвський. Особливi труднощi у цш справi були пов'язанi iз забезпеченням складiв перев'язувальними засобами i перед ушм бинтами, яких тшьки на перший час потрiбно було бшьше 2 млн. штук. Мiж цим, у Московському складi не було бинторiзноï майстернi, а потрiбниx для цiеï справи машин на ринку знайти було не можливо, так як вони виписувалися безпосередньо з Шмеччини. Двi великi московсью фiрми, якi заявили про готовшсть взяти замовлення на виготовлення бинпв, могли дати тiльки 10 тис. штук на добу [15, с.Ш].
При обставинах, що склалися, товариш голови Комтету Московського Складу С.Пучков просив доручити йому органiзувати виготовлення бинпв за допомогою безкоштовноï добровiльноï працi, зробивши заяву на засщанш Комiтету, що «московськi бджшки» без шмецьких машин зумiють заготовити в потрiбнiй кiлькостi перев'язочний матерiал для ддачо1' армiï. Одержавши згоду Комтету, С.Пучков негайно через пресу звернувся з закликом до широких кш московсько1' громадськостi з проханням допомогти у виконаннi цiеï важливо1' справи. Заклик знайшов вiдгук, i перша майстерня, що отримала назву «Бдж1лка», розпочала свою дiяльнiсть 21 серпня 1914 року. 1-го жовтня 1914 р. почала працювати «2-га Бджшка» [15, с. IV - V].
Л.О.Лщановою - Тушиною була оргашзована «Дитяча Бджiлка», у якiй працювали виключно дiти мiськиx початкових шкш. «Я не помилюсь, - писала згодом засновниця «Бджшки», - якщо скажу, що в цiй запопадливосп дiтвори головну роль грало, звичайно, усвщомлення, що вони працюють для поранених. У шшо1' «криxiтки» (у нас працювали i в 8-м i 9 роюв, i до 12-ти) рученята навт почервошють вщ натуги, але спробуйте 1и запропонувати вiдпочити - нiзащо, навпаки ще бшьше почне гарячкувати, щоб довести вам, що вона аж шяк не втомилася. Крилата звютка про нашу оргашзащю перелетiла якось i в iншi училища, стали приходити, проситися звiдти i незабаром у нас вже працювали iз трьох мюьких шкiл. з'явились навт декiлька гiмназисточок в охайних формених сукнях. Але ворожнечi не було шяко1', усix згуртувала робота на велику добру справу» [15, с.27-28].
Дiяльнiсть «Бджiлок» незабаром привернула загальну увагу i довiру, i до них стали надходити пожертвування грошима i речами на потреби майстерень, для поранених, а також подарунки для вщправки в ддачу армiю. Але дiяльнiсть «Бджiлок» не обмежувалася тiльки виготовленням перев'язочного матерiалу. У червнi 1915 р. Верховний начальник саштарно!' i
евакуацшно1' частини принц О.П.Ольденбурзький звернувся до головно уповноваженого Червоного Хреста Внутршнього району iмперiï О.Д.Самарiна з пропозищею органiзувати у Москвi виготовлення респiраторiв проти отруйних газiв. За розпорядженням останнього органiзацiя цiеï справи була доручена «Бджiлкам». Незабаром ця справа роз-рослась до таких масштабiв, що навт великi примiщення «Бджiлок» не змогли вмютити всix бажаючих. З ще1' причини майстерня по виробництву респiраторiв пiд назвою «Бджiлка-3-а» була видшена i переведена в Константишвський Межовий iнститут [16, с.У - VI].
Упродовж першого року свое1' дiяльностi «Бджiлки» виготовили 13 млн. 720 тис. бинпв, бiля 5 млн. марльових серветок i 1,5 млн. марльових подушечок. ïx праця дала велике збереження в коштах, так необхщних Червоному Хресту для iншиx потреб; але бiльш важливим було те, що «Бджшки» зберегли життя багатьох солдат та офiцерiв ддачо1' армп [15, с. VII].
Iнодi допомога пораненим набувала досить оригшального характеру. Так, газета «Русский инвалид» вщ 17 вересня 1914 року сповютила про такий факт. Деяю жертвувателi, турбуючись про дозвiлля поранених солдапв та офiцерiв, розсилали у мюью госпiталi квитки на оперш та театральнi вистави. Цим справа не обмежувалась. Для доставки запрошених у театр i назад цими ж жертвувателями надавалися спещальш карети та автомобш [24].
Значний внесок у справу милосердя внесли особи iмператорськоï родини. Довгий час вважалося, що у дореволюцшнш Роси спiвчувати ближньому могли лише представники «пригнiчениx класiв». Про царську ам'ю було заведено взагалi не говорити тчого доброго. Однак ïï члени не залишилися байдужими до благородноï справи допомоги пораненим i хворим.
1мператор Микола II протегував Товариству допомоги постраждалим на вiйнi солдатам та ïx сiм'ям. За весь час вшни царська шм'я витратила на добродшшсть 20 млн. фунпв стерлiнгiв власних засобiв, що зберпалися в Лондонському банку. Практично ус представники родини Романових очолили благодшш органiзацiï вiйськового часу : Комтет з надання допомоги сiм'ям ошб, що призванi на вiйськову службу - сестра iмператрицi велика княгиня Елизавета Федорiвна; Комiтет з надання тимчасовоï допомоги потерпiлим вiд вшськових лих -велика княжна Тетяна Миколаïвна; Комiтет з постачання одягом солдапв, що вiдправляються з лшувальних установ на батькiвщину - велика княгиня Марiя Павлiвна [2, с.200].
Особливо показовим е приклад дiяльностi дружини Миколи II - Олександри Федорiвни. Вже з початком вшськових дш Нiмеччини проти Роси iмператриця вирiшила вiдкрити у Зимньому палащ склад для збору пожертвувань на користь поранених i хворих вошв дiючоï армн. Тiльки за 1914 рш в розпорядження складу iмператрицi надiйшло пожертвувань на суму бшьше нiж 2,5 млн. крб. [21].
На початку своеï дiяльностi склад надсилав бiлизну, перев'язочнi засоби, лши i т.д. у польовi склади Червоного Хреста. Але через деякий час Олександрою Федорiвною були оргашзоваш власнi польовi склади (руxомi), - яю повиннi були забезпечувати ушм необxiдним лазарети i вiйськовi частини, розташоваш поблизу передових позицiй. Крiм того, бiлизною та перев'язувальними засобами забезпечувалися вiйськово-санiтарнi поïзди Олексiя Миколайовича i великоï княжни Мари Миколаïвни [21].
Догляд за хворими став основним заняттям iмператрицi. Величезний Скатерининський палац у Царському Селi був перетворений на вшськовий госпiталь, а у кшщ 1914 р. шд ïï протегуванням тiльки в одному Петроградi функцiонувало 45 госпiталiв [16, с.281]. Ця дiяльнiсть, хоча i в меншому масштаб^ не була чимось незвичайним. Багато дружин знатних сановниюв опiкували лазарети i саштарш поïзди. Але лише небагато з них наслщували приклад iмператрицi, яка власною персоною доглядала за хворими та пораненими.
Так, у серпш 1914 р. Олександра Федорiвна та двi ïï старшi дочки, велию княжни Ольга i Тетяна вступили до Царськосiльськоï общини Червоного Хреста для отримання звання сестри милосердя. Пюля курсу навчання, 12 листопада того ж року у засщанш Головного управлшня Червоного Хреста голова, гофмейстер О.О. 1лын, повщомив, що iмператриця та великi княжни витримали iспити i можуть працювати сестрами у медичних закладах iмперiï. За даними росйсь^' преси, Олександра Федорiвна вiдповiла наступною телеграмою: «Дочки i я щиро вдячнi головному управлшню Червоного Хреста за висловленi почуття. Радi бути сестрами милосердя i працювати для полегшення страждань наших дорогих героïв. Олександра» [8, с.63].
Наступного дня в общиш вiдбувся випуск сестер милосердя, як закiнчили короткостро-ковий курс. Перед випуском в цер^ общини вщбулося урочисте молебствування, куди
прибула також i Олександра Федорiвна з дочками. Пюля його закiнчення росшська iмператриця та великi княжни отримали свщоцтва про закiнчення курсу по догляду за пораненими [8, с.65].
Багато роюв пiзнiше фрейлiна i близька подруга iмператрицi Ганна Вирубова згадувала: «Щоб краще керувати дiяльнiстю лазаретiв, iмператриця вирiшила особисто пройти курс сестер милосердя вшськового часу з двома Великими княжнами i зi мною. Викладачкою Государиня обрала княжну Гедройц, жшку^рурга, завiдуючу Двiрцевим госпiталем. Двi години на день займалися з нею, а для практики вступили рядовими xiрургiчними сестрами у лазарет при Двiрцевому госштал^ i зараз же приступили до роботи - перев'язкам, часто важко поранених. Стоячи за xiрургом, iмператриця, як кожна операцiйна сестра, подавала стерилiзованi iнструменти, вату, бинти, виносила ампутоваш ноги i руки, перев'язувала гангренознi рани, не гребуючи шчим i стiйко виносячи запахи i жаxливi картини вiйськового госпiталю шд час вiйни. Пояснюю собi тим, що вона була природженою сестрою милосердя» [3, с.148].
Висновки. Природно, що згадаш приклади не в змозi з усiею повнотою передати картину народно1' допомоги. Можна лише вщзначити, що за роки вшни сощальна база РТЧХ значно збшьшилася. I справа тут не тшьки у росл офiцiйниx члешв Товариства (хоча i тут цифри досить показов^ в 1915 р. налiчувалося 29865 членiв проти 21804 чоловш у 1914 роцi) [18, с.207; 19, с.233]. Важливо те, що дiяльнiсть Росiйського Червоного Хреста викликала всенародну пiдтримку. Пояснювалося це не тшьки «вибухом» патрiотизму (особливо на початку вшни), але i тим, що саштарна справа була единою, до яко1' допускалися громадсью сили та iнiцiатива. Пiдтримка ця була двох видiв: 1) «участь грошима», коли державнi установи або окремi особи утримували за власний рахунок медичш заклади РТЧХ; 2) «тдтримка справою» проявилася у значнш кiлькостi добровольцiв, що записувалися на курси сестер милосердя, санiтарiв, фельдшерiв i пiсля ïx закiнчення допомагали хворим та пораненим вошам.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрюкова С.Б. Сестра милосердия графиня Екатерина Игнатьева /С.Б.Андрюкова // Медицинская сестра. - 2012. - № 3. - С.43-46.
2. Белова И.Б. Первая мировая война и российская провинция. 1914 - февраль 1917 г. / И.Б. Белова; под ред. Г.А. Бордюгова. - М.: АИР0-ХХ1, 2011. - 288 с. + 24 с. илл.
3. Вырубова А.А. Фрейлина Ее Величества. "Дневник" и воспоминания Анны Вырубовой / А.А. Вырубова. - М.: Советский писатель, 1990.-270с.
4. Грицаева А.Н. Благотворительность в России в годы Первой мировой войны (1914 -февраль 1917 г.): опыт помощи пострадавшим от военных действий: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. истор. наук: 07.00.02 «Отечественная история»/ А.Н.Грицаева; Московский педагогический государственный университет. - М., 2008. - 24 с.
5. Данилов Ю.Н. На пути к крушению /Ю.Н.Данилов //Военно-исторический журнал. -1991. -№10. - С.66-84.
6. Дошк О.М. Громадська благодшнють в Укра1'ш в роки Першо1' свгтово1' вшни /О.М.Дошк // Проблеми ютори Украши Х1Х - початку ХХ ст. - К.: 1нститут ютори Украши НАН Украши, 2005. - № 9. - С.61-86.
7. Дошк О.М. Родина Терещенюв в ютори доброчинносп. - К.6 1н-т ютори Украши НАН Украши, 2004. - 314 с.
8. Ерошенко А.П., Черкасов А.А. Россия в Первой мировой войне (1914- 1918 гг.): военно-санитарная деятельность Российского общества Красного Креста / А.П.Ерошенко, А.А.Черкасова // История и историки в контексте времени. - 2010. - Вып.7. - С.60-72.
9. Загребельна Н.1. Громадсью гумаштарш оргашзаци в Украш у роки Першо1' св™во1' вшни.: Автореф. дис. канд. ют. наук: 07.00.01 / Нацюнального педагопчного ушверситету iменi М. П. Драгоманова. - Ктв, 2004. - 20 с.
10. Иванова Ю.Н. Прекраснейшие из храбрых / Ю.Н.Иванова // Военно-исторический журнал. - 1994. - № 3. - С.93-96.
11. Краткий отчет главноуполномоченного Северного района Российского Общества Красного Креста. С начала войны по 19 июля 1915 года. - Петроград: Типография Главного Управления уделов, 1916.-205с.
12. Курлов П.Г. Гибель императорской России / П.Г.Курлов. - М.: Современник, 1992.
13. Литвин А.А. Петергофский патронат для увечных солдат /А.А.Литвин //Военно-исторический журнал. -1991. -№1. - С.95.
14. Максимов Е. К., Тотфалушин В. П. Саратовское Поволжье в годы Первой мировой войны: Учеб. пособ. к курсу «История Саратовского Поволжья»/ Е.К.Максимов, В.П.Тотфалушин. - Саратов: Научная книга, 2007. - 124 с.
15. Мастерские Московского склада Красного Креста "Пчелки". - М.: Городская Типография,1915.- VII с. + 31 с.
16. Мэсси Р. Николай и Александра / Р.Мэсси.-М.: Интерпрокс, 1990.- 447 с.
17. На табак солдату. - М.: Типография М.И.Смирнова, б/г. - 27 с.
18. Отчет Российского Общества Красного Креста, состоящего под высочайшим покровительством ее императорского величества государыни императрицы Марии Федоровны, за 1914 год. Часть II. Общий обзор деятельности Общества. - Петроград: Государственная типография, 1915.-298с.
19. Отчет Российского Общества Красного Креста, состоящего под высочайшим покровительством ее императорского величества государыни императрицы Марии Федоровны, за 1915 год. Часть II. Общий обзор деятельности Общества. - Петроград: Государственная Типография, 1916. - 286с.
20. Полякова Л.Г. Периодическая печать как средство изучения деятельности тыла в годы Первой мировой войны (на примере Черноморской губернии) / Л.Г.Полякова // Былые годы. - 2012. - № 3 (25) - С.42-51.
21. Правительственный вестник - 5 мая. 1916.
22. Рогозовская Т. «Дело врача Булгакова Михаила Афанасьевича». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. gazeta.zn.ua/.../delo_vracha_bulgakova_ ш1ЬаИа_ afanasievicha.html.
23. Росшський державний вшськово-юторичний архiв (далi - РДВ1А). - Ф. 12651. -Оп.1. - Спр.1148.
24. Русский инвалид. - 17 сентября 1914.
25. Русское слово. - 10 (23) октября 1914.
26. Тгтовська Ж.В. Росшсью жшки-добровольщ на фронтах Першо! св^ово! вшни (1914-1917 рр.) / Ж.В.Тгтовська // Вюник Луганського Нащонального Ушверситету iменi Тараса Шевченка. - 2011. - №11 (222). - Ч.1. - 1сторичш науки. - С.52-60.
27. Центральний державний юторичний архiв Укра!ни у Киевi (далi - ЦД1А Укра!ни у Киев^. - Ф.719. - Оп.1. - Спр.2.
28. ЦД1А Укра!ни у Киевь - Ф.719. - Оп.1.- Спр.67.
29. ЦД1А Укра!ни у Киевi. - Ф.719. - Оп.2. - Спр.1169.
30. ЦД1А Укра!ни у Киевi. - Ф.719. - Оп.4 - Спр.4.
