CC BY
35Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 1. С. 266-271.
УДК 34.096
ВИКОРИСТАННЯ СПЕЩАЛЬНИХ ЗНАНЬ В КРИМШАЛЬНОМУ, ЦИВЫЬНОМУ ТА ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕС1 УКРА1НИ
Прокопанич Г. К.
Вищий господарський суд Украгни
У статт опрацьоваш науковi дат, яю висвплюють сучасний стан використання спещальних знань в кримшальному, цившьному та господарському судочинстт. Дослщжено iснуючi науковi ви-значення поняття спецiальних знань та дослвджено проблемнi питання рiвнiв та форм використання цих знань. Узагальнено науюж та органiзацiйнi аспекти використання спещальних знань в господарському та кримшальному процесс
Ключовi слова: спещальш знання, спецiалiст, експерт.
1з становленням судочинства в Укра!ш виникла гостра необхщшсть в широкому використанш р1зномаштних засоб1в доказування, серед яких визначну роль вщ1грае судова експертиза, що призначаеться у справах про господарсью та цившьш спори та кримшальш провадження, виршення яких становить компетенщю господарсь-ких, цившьних та кримшальних суд1в. Зусиллями багатьох вгтчизняних { заруб1жних вчених розроблялися в цих процесах основи доказування з використанням спещальних знань, створювалася теор1я судово! експертизи, запроваджувалися 1де!, що вщо-бражали сутшсть { значимють дотримання прав сторш тд час призначення й прове-дення судових експертних дослщжень. Основам дослщження проблем використання спещальних знань в адмшютративному, господарському, кримшальному, цившьному судочинсга присвячено пращ Л. С. Ароцкера, В. Д. Арсеньева, О. Ф. Аубаюрова, Р. С. Белкша, П. Д. Бшенчука, В. Г. Гончаренка, I. В. Гори, Г. I. Грамовича, Л. Г. Грановського, В. М. Галкша, А. А. Добровольського,
A. Х. Давтян, А. В. 1щенка, I. I. Когутича, О. С. Козлова, Ю. Г. Корухова, М. М. Коченова, В. К. Лисиченка, Б. Ф. Ломова, А. Р. Лурп, Г. М. Надгорного, Л. М. Ншолаенко, Ю. К. Орлова, I. Д. Петрухша, М. С. Полевого, В. О. Попелюшка,
B. О. Притузово!, Л. М. Рактно!, О. Р. Росинсько!, Т. В. Сахново!, М. Я. Сегая, М. О. Сел1ванова, З. М. Соколовського, Т. С. Тараново!, М. К. Треушшкова, Ф. Н. Фаткуллша, М. О. Чельцова, В. I. Шиканова, О. Р. Шляхова, К. С. Юдельсона та ш.
Процес доказування, як { вся процесуальна д1яльшсть у цшому, регламентоваш законом. Питання, пов'язаш з доказуванням (про забезпечення доказ1в, гарант прав сторш на надання доказ1в, про оскарження судових постанов, витребування додат-кових доказ1в, про засоби доказування тощо) в багатьох випадках по-р1зному врегу-льоваш в кримшальному, цившьному та господарському процесуальному законо-давсга, що й визначае проблема неоднакових шдход1в до правового врегулювання р1внозначних процесуальних вщносин й гарантш прав сторш, а також рол1 суду в
266
процес доказування. Серед питань надшного i максимального наукового забезпе-чення правосуддя в широкому розумшш цього слова, мабуть, найперше мiсце пос> дае система нормативних приписiв i кримiналiстичних рекомендацiй щодо ефектив-ного використання в процес доказування спецiальних знань. Це цшком зрозумiло, оскiльки вирiшення переважно! бшьшост ситуацiй, якi виникають в процес правового регулювання, вимагае опори на грунтовш, досконалi знання, здобут людством протягом всього його юнування. Такого роду знання, якi виходять за межi звичних, побутових знань, дають можливiсть, за всiх шших умов, здiйснювати грамотне i справедливе правосуддя. Цi знання одержали в правi офiцiйне найменування спещ-альних i вимогу розмежування !х в наукознавчому та процесуальному значен-нях.Слщ чiтко вiдмежовувати в функцiональному сенс спецiальнi знання як результат професшно! пiдготовки i певну спецiалiзовану освiченiсть окремих людей вiд передбачених процесуальними законами спецiальних знань, яю, маючи за сво!м змь стом повну тотожнiсть з першими, можуть використовуватись у точно встановлених законом формах i межах. Тобто повшстю шдиферентш до становища носiя цих знань i !х споживачiв, вони перетворюються на процесуально-правову категорiю, використання яко! передбачено лише визначеними суб'ектами i у встановлених процедурах, що у кожному випадку !х застосування вимагае наявносп одного з передбачених суб'екпв, засвiдчення його компетентности а також узаконених шляхiв одержання бажаного результату.
Особливого значення в процес збирання, перевiрки та ощнки доказiв в госпо-дарському, цившьному та кримiнальному судочинствi набувае судова експертиза як одна iз форм використання спещальних знань в судочинсга. Головним критерiем розмежування форм використання даних природничих та технiчних наук в госпо-дарському, цивiльному та кримшальному судочинствi е доказове значення резуль-татiв !х використання, тому що доказування становить головну сутшсть будь-якого процесу, й чггке визначення мюця, значення й змiсту кожно! з форм мае найважли-вше практичне значення. Залежно вiд доказового значення результат застосування спещальних знань в господарському, цившьному та кримшальному процес вони подшяються на: процесуальш форми (використання спецiалiстiв у оглядi докумен-тiв, речей; використання спещалюпв у межах проведення судових експертиз, використання самим суддею наявних у нього спецiальних техшко-кримшалютичних знань в ходi його офщшно! дiяльностi); непроцесуальнi форми (консультативна дiя-льнiсть фахiвцiв, виконання рiзноманiтних доручень суддi технiчного характеру, неофiцiйна робота з доказами). Залежно вщ джерела регламентацп форми застосування спещальних знань можна подшити: форми, безпосередньо передбачеш ГПК, ЦПК та КПК; форми, про як е лише згадки у процесуальному законодавствi; форми, що не передбачеш ГПК, ЦПК та КПК.
Залежно вщ характеру застосування спещальних знань суб'ектом доказування, який використовуе в доказуванш щ знання, форми подшяються на: форми безпосе-реднього застосування суб'ектами доказування спещальних знань; форми опосеред-кованого застосування. Отже, на нашу думку, необхщно визначититри процесуальш форми застосування спещальних знань в господарському, цившьному та кримшальному процес залежно вщ суб'екпв, що ними володдать: судщ, спещалюта, експер-та.
267
Основна функщя спещалюта - консультування з рiзноманiтних питань. О.Ю.Бутирш пiдкреслюe вщмшнють в характерi дiяльностi спецiалiста по вщно-шенню до експерта, зазначаючи, що спецiалiст дае консультацiю в уснш або пись-мовiй форм^ виходячи з професiйних знань, без проведення спецiальних досль джень, що призначаються ухвалою суду [1,с.17]. Участь спещалюпв нормами ГПК, на вщмшу вiд участi експертiв, прямо не передбачена. До спещалюпв звертаються представники сторiн, а результатами таких непроцесуальних звернень е письмовi висновки та клопотання про виклик в господарський суд rie! або шшо! обiзнаноl особи. У постановi Пленуму ВГСУ окремо розроблеш питання участi у судовому процес вiдповiдних спецiалiстiв, яких слiд вiдрiзняти вiд експертiв. З приводу гос-подарського судового процесу ВГСУ зазначив, якщо обставини справи свщчать про доцiльнiсть отримання пояснень спещалюта з питань, що виникають шд час розгля-ду справи, зокрема, з метою з'ясування li фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому ст. 30 ГПК, i викликати вщповщного спе-цiалiста для участi в судовому процесс притому як у шдготовщ справи до розгляду, так i пiд час ii розгляду [2].
Спещалютам надано право знайомитися з матерiалами справи, давати пояснен-ня, подавати докази, брати участь в оглядi та дослщження доказiв. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 30 ГПК зазначеш особи зобов'язаш з'явитися до господарського суду на його виклик, сповютити про знаш !м вiдомостi та обставини у справ^ подати на вимо-гу господарського суду пояснення у письмовiй формi. Так, найчаспше в порядку ст. 30 ГПК до суду викликають працiвникiв бухгалтер^', осiб. якi здiйснювали контроль за якютю продукци, спецiалiстiв з будiвництва та iн.Незалежно вiд пiдходiв до класифшаци форм застосування спещальних знань у господарському, цившьному та кримшальному судочинсга, так чи шакше основною формою е проведення судово! експертизи. Висновок експерта, як i вс докази, мае вiдповiдати вимогам належносп й допустимостi.
Перевiрка висновку експерта е практичною дiяльнiстю процесуально! особи iз встановлення належностi до справи даних, якi мiстяться у висновку, !х допустимостi i достовiрностi. Така перевiрка й оцiнка включае аналiз дотримання процесуального порядку призначення та проведення судово! експертизи; компетенци експерта (чи не вийшов вш за меж сво!х повноважень); достатност поданих експертовi об'eктiв дослiдження; повноти вщповщей на поставленi питання; вщповщносп висновкiв iншим фактичним даним; узгодженосп мiж дослiдницькою частиною та тдсумко-вим висновком експерта; обrрунтованостi експертного висновку та його узгодженосп з шшими матерiалами справи; вщповщност висновку експерта поставленим пи-танням; повноти та науково! обrрунтованостi висновку експерта; належносп до справи, допустимост i достовiрностi висновку як доказу.
Розглядаючи питання ощнки висновку експерта, В.В. Циркаль вказуе на те, що в результат ощнки висновку експерта можна прийняти одне з таких ршень: визна-ти висновок якюним, повним та обгрунтованим, таким, що мае значення для правильного справи, i включити його до числа шших джерел доказiв та використовувати при доведенш обставин справи; у випадках, коли експертиза буде визнана неповною або не досить зрозумшою, за клопотанням учасниюв судового розгляду чи за шща-тивою слщчого або суду може бути призначена додаткова експертиза, проведення яко! доручаеться тому самому або шшому експерту; коли ж висновок буде визнано
268
необгрунтованим або таким, що суперечить шшим матер1алам справи чи з шших причин викликае сумшв у його правильности при призначенш { проведенш експер-тизи допущеш ютотш порушення кримшального процесуального закону тощо, мо-же бути призначено повторну експертизу, проведення котро! доручаеться шшому експерту [3, 67].
Висновок експерта ощнюеться з позицп його обгрунтованосп, повноти, доказо-вост1, тобто в науково-фактичному вщношенш, а також з огляду на його законнють, вщповщшсть процесуальним нормам при призначенш { проведенш експертизи, тобто в юридичному вщношенш [4, 223]. Г. А. Самсонов називае дв1 групи положень, що шдлягають ощнщ: процесуальш й науково-методичш [5, 101]. Т.В. Аверьянова вказуе на те, що оцшка висновку експерта - це не що шше, як оцшка доказ1в, лопч-на операщя, що мае вираз в ощночних судженнях. При цьому ощночш судження повинш спиратися на знання { практичний досвщ слщчого (суду), насамперед в га-луз! процесу експертного дослщження, з тим, щоб правильно ощнити вс його кри-терп [6, 459].
До елемеппв ощнки експертного висновку вщносять: оцшку процесуального порядку призначення й проведення експертизи; оцшку особи експерта; оцшку мате-р1ал1в, наданих на експертизу; оцшку повноти { науково! обгрунтованосп висновку експерта; оцшку з огляду на зроблеш висновки; оцшку правильност складання самого висновку; оцшку ймов1рних помилок, яких мш припуститися експерт; оцшку наявних у висновку доказ1в з огляду на !х вщнесенють до справи, допустимють та мюце в систем! шших доказ1в.
Перев1рка процесуально-оргашзацшних умов проведення експертизи передба-чае з'ясування правильност !! призначення { вибору експерта, дотримання правил шдготовки матер1ал1в { об'екпв, виконання вимог закону щодо прав обвинуваченого та шших ос1б, яю беруть участь у справ!, а також роз'яснення прав та обов'язюв експерту { дотримання вимог, що пред'являються до висновку. Слщчий, суд, суддя повинш з'ясувати: чи зазначеш у текст висновку передбачеш ст. 102 КПК вщомосп про шдстави призначення експертизи, щодо особи експерта, його попередження про кримшальну вщповщальнють за вщмову вщ виконання покладених на нього обов'язюв { за надання завщомо неправдивого висновку; чи дотримаш права обвинуваченого та шших учасниюв процесу при призначенш й проведенш експертизи; чи вказав експерт у висновку вс поставлен йому на виршення питання, чи правильно вш !х зрозум1в, чи на вс з них дав вщповщ, а якщо на якюь з питань вщповда не дав, то в чому полягае причина, чи не вийшов вш за меж! свое! компетенцп, чи належать до спещальност експерта науков! положення й методи, використаш у до-стдженш. Перев1рка фактично! сторони висновку включае з'ясування правдивост збирання та оформлення матер1ал1в, повноти { точност опису об'екпв та шших ма-тер1ал1в, яю були використаш експертом.
Висновок експерта та спещалюта в теоретичному та практичному аспектах як зас1б доказування вщр!зняються вщ шших груп засоб1в доказування, оскшьки в них одночасно мютяться ознаки засоб1в доказування, яю закршлюють особист докази, та засоб1в доказування, що фшурують на предметних ношях. Це мае прояв в тому, що 1 у висновку експерта, 1 у висновку спещалюта мае мюце вираження думки кон-кретних ос16, яю не защкавлеш у виршенш справи та яю мають спещальш знання щодо шуканого факту. Висновок експерта та висновок спещалюта повинш надава-
269
тися до суду на паперовому Hociï й засвщчуватися власним шдписом експерта чи спещалюта. В той же час висновок спещалюта не рiвнозначний висновку експерта i не належить до джерел доказiв.
Пщкреслюючи зростаючу роль спецiалiстiв у судовому розглядi господарських та цивiльних справ й кримшальних поваджень, необхiднiсть розширення сфери за-стосування ïхнiх знань i навичок, варто вказати на неприпустимють змшування фу-нкцiй спецiалiстiв з функщями експертiв. Аналiзуючи питання участ в судочинствi експерта i спещалюта, як форм застосування спецiальних знань, стд зазначити, що хоча мiж експертизою та участю спецiалiста юнують спiльнi риси (обидва суб'екти - носи спещальних знань, належать до так званих «обiзнаних ошб», а також до одш-eï групи учасниюв процесу, i експерт, i спещалют дiють в межах встановленоï зако-нодавством процедури), проте ототожнювати ïx не дозволяють суттeвi вщмшносп, якi полягають у наступному: експертом може бути особа, яка мае спещальш знання в певнш галузi науки, техшки, мистецтва, пройшла вщповщну пiдготовку i отрима-ла кватфшащю експерта з певних видiв експертиз; як експерт може залучатися особа, яка вщповщае вимогам, встановленим Законом Украши «Про судову експертизу», i внесена до Державного реестру атестованих судових експертв, тодi як для того, щоб бути спещалютом достатньо володiти спецiальними знаннями та навич-ками застосування техшчних засобiв; експерт повинен провести повне дослщження i дати обгрунтований та об'ективний письмовий висновок на задаш судом питання, давати усш консультаци та письмовi роз'яснення, звертати увагу суду на характерш обставини чи особливосп доказiв, у разi потреби надавати суду теxнiчну допомогу. Вщм^имо, що письмовi висновки експерта е шдзвггним документом i впливають на доказову базу, слугують остаточним вердиктом експерта, тодi як дiяльнiсть спещалюта е менш вагомою i мае бшьш пiдготовчий характер; спещалют залучаеться до участi в справi з метою сприяння судовi, надання останньому теxнiчноï допомоги, тодi як метою дiяльностi експерта е встановлення фактiв, що мають значення шд час вирiшення справи по сут^яльнють експерта спрямована на отримання новоï шфо-рмацiï про фактичнi обставини справи, а спещалюта - на сприяння надання консу-льтативно-довщково1' та техшчно1' допомоги при встановленнi обставин спра-ви;рiзними е способи застосування спещальних знань експертом i спещалютом, експерт здшснюе спещальне дослщження, змiст якого знаходиться поза межами про-цесуально1' регламентацiï, а спещалют експертного дослщження не проводить, вш, як правило, бере участь у здшсненш судом процесуально1' дй';суд може не залучати до участi в справi спецiалiста, якщо хтось iз суддiв володie спецiальними знаннями (наприклад, для квалiфiкованого проведення огляду доказiв), тодi як експертиза проводиться виключно експертом [7].
Значення експертизи в господарському, цившьному та кримшальному процеш зводиться до наступного: висновок експерта е джерелом доказово1' шформаци; за допомогою експертизи з'ясовуються ознаки, походження i причинш зв'язки окре-мих факпв та меxанiзми ix утворення; експертиза дозволяе визначити час початку та сплив окремих явищ; експертиза дозволяе вирiшити питання про тотожнють осiб, предметiв, речовин, ïx груповоï належностi; експертиза дозволяе виявити склад ре-човини, дати якюну й кiлькiсну характеристику елементiв; експертиза дае можли-вiсть встановити факти, яю мають юридичне значення; експертиза допомагае дати
270
правильну юридичну оцшку факту, явищу; експертиза е засобом запобшання право-порушень, а також окремих судових помилок.
Список використаних джерел:
1. Бутырин А. Ю. Теория и практика судебной строительно-технической экспертизы / А.Ю. Бу-тырин. - ОАО "Издательский Дом "Городец". СПС "Консультант Плюс".
2.Постанова Вищого Господарського Суду Украши вщ 23.03.2012 р. № 4 "Про деяю питання практики призначення судово1 експертизи"
3.Циркаль В. Проведення експертизи у суда: оргашзацшш питання / В.Циркаль // Право Украши.
- 2004. - № 1. - С.62-67.
4.Петрухин И.Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе / И.Л. Петрухин. - М.: Юрид. лит., 1964. - 274 с.
5. Самсонов Г.А. Оценка следователем заключения эксперта-криминалиста / Г.А.Самсонов // Советская криминалистика на службе следствия. - М., 1958. - Вып.10. - С. 96-115.
6. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза: Курс общейтеории / Т.В. Аверьянова. - М.: Норма, 2006.
- 480 с.
7.Глушкова Д.Г. Стввщношення понять «спещалют» та «судовий експерт» за новим процесуаль-ним законодавством Украши / Д.Г.Глушкова // Вгсник НУВС. - 2005. - № 30. - С.103-111.
Прокопанич Г. К. Использование специальных знаний в уголовном, гражданском и хозяйственном процессе Украины / Г. К. Прокопанич // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 1. - С. 266271.
В статье проанализированы научные данные, освещающие современное состояние использования специальных знаний в уголовному, гражданском и хозяйственном процессах. Исследовано существующие научные определения понятия специальных знаний и проблемные вопросы уровней и форм использования этих знаний. Обобщено научные и организационные аспекты использования специальных знаний в хозяйственном и уголовному процессе.
Ключевые слова специальные знания, специалист, эксперт.
Prokopanich G. K. Utilization the special knowledges in criminal, civil and economic procedure of Ukraine / G. K. Prokopanich // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2013. - Vol. 26 (65). № 1. - Р. 266-271.
The existing normative documents which regulate the application of special knowledge in criminal procedure, civil trial, commercial litigation, in particular, those which devoted to the use of special knowledge of a skilled specialist and an expert at permission of commercial disputes have been analyzed. Scientific and organization aspects of using special knowledge in criminalprocedure, commercial litigation have been generalized.
Keywords: special knowledge, skilled specialist, expertise.
271
