CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 1. С. 317-321.
УДК 343.121.5
ПЕРЕЮДИЩАЛЬШСТЬ КРИМ1НАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ АКТ1В ТА ПРИНЦИП В1ЛЬНО1 ОЦ1НКИ ДОКАЗ1В
Шилт Д. В.
Нацюнальний утверситет «Одеська юридична академiя», м. Одеса, Украта
Стаття присвячена розгляду системно! концепцй преюдицш у кримшальному процеи, визначен-ню шляхш удосконалення механiзму використання преюдицп у кримшальному провадженш. Досль джуеться механiзм ди преюдицш в процесi доказування у кримiнальномупровадженнi та ll зв'язокiз принципом вшьно! оцшки доказiв.
Krn4oei слова: преюдицш, преюдищальшсть, доказування у кримшальному провадженш, оцшка
доказiв.
Питання про дда преюдицп у кримiнальному процес е практично нерозробле-ним у межах укра!нсько! правово! доктрини.
У теорп кримiнального процесу до проблематики преюдицш у кримшальному процес зверталися такi вiтчизнянi та зарубiжнi вчеш, як А.М. Безруков, О.1. Береж-ний, О.Ю. Гай, Ю.М. Грошевий, О.В. Левченко, В.Т. Маляренко, Я.О. Мотовшов-кер, 1.Л. Петрухiн, Г.М. Резшк, П.А. Скоблiков, С.М. Стахiвський, М.С. Строгович, Ф.Н. Фаткуллiн, О.З. Хотинська, В. Д. Шундшов, У.М. Юсубова та ш.
Однак, незважаючи на наявш науковi дослiдження преюдицiй та преюдищаль-ностi, залишилося багато невиршених питань щодо сутностi преюдицп у кримшальному процес та ll зв'язку iз принципом вiльноl' оцшки доказiв.
Метою цiеl' статтi е дослщження особливостей реалiзацil' преюдицil' в процес доказування в кримiнальному провадженш, виявлення недолтв процесуальноl рег-ламентацп цього питання та формулювання деяких пропозицш щодо ll вдоскона-лення.
Оцшка доказiв як елемент процесу доказування у наущ кримiнального процесу розумiеться як розумова, логiчна дiяльнiсть з виршення питання про належнiсть, допустимють, достовiрнiсть доказiв, а також щодо достатност сукупностi доказiв для прийняття процесуального рiшення [1, с. 273; 2, с. 98].
Оцшка доказiв за внутршшм переконанням насамперед означае формування власного погляду на фактичш обставини справи, необхiднiсть осо6исто1 оцшки до-казiв органом, що провадить оцiнку доказiв. Оцiнка доказiв за внутршшм переконанням означае, що суддя (слщчий, прокурор,) тiльки в тому випадку повинен ви-знати факт встановленим, коли вш на основi зiбраних доказiв в цьому особисто пе-реконався [3, с. 55; 4, с. 47]. Формування !хнього переконання вiдбуваеться в умовах, що виключають будь-яке сторонне втручання.
Ддачий КПК не видшяе у якосп самостiйного принципу вiльноl оцшки доказiв (або оцiнки доказiв за внутршшм переконанням), хоча i фшсуе у ст. 94, що суд, прокурор, слщчий суддя, слiдчий оцшюють докази за сво!м внутрiшнiм переконан-
317
Переюдищальтсть кримтально-процесуальних aKmie...
ням, що rpyнтyeться на всебiчномy, повному i неyпеpедженомy дослiдженнi всiх обставин кpимiнaльного ^овадження в ïx сyкyпностi, кеpyючись законом. Н1як1 докази для суду, пpокypоpa, слiдчого сyддi, слiдчого не мають нaпеpед встановле-ноюили. У доктpинiцей пpинцип визнaeться у якостi самостшного окpемими вчени-ми [3, с. 54], хоча ця точка зоpy i не e загальновизнаною [5, с. 39-41].
Юpидичний змiст ^инципу вiльноï оцiнки докaзiв у кpимiнaльномy пpоцесi включae тaкi положення: докази та ïxm пpоцесyaльнi джеpелa ощнюються оpгaнaми pозслiдyвaння та судово1' влади за сво1'м внyтpiшнiм пеpеконaнням; висновки оpгaнy pозслiдyвaння, пpокypоpa i суду мають випливати з всебiчного, повного i об^ктивного pозглядy всix обставин кpимiнaльного пpовaдження в ïxнiй сукупнос-тi; пpи оцiнцi докaзiв та ïx ^оцесуальних джеpел необxiдно кеpyвaтися тiльки законом та ^офесшною пpaвосвiдомiстю; нiякi докази для суду, пpокypоpa, слiдчого, не мають нaпеpед встановлено1' сили [б, с. 75-77].
Застосування пpеюдицiй e винятком iз загального пpaвилa оцiнки докaзiв за внyтpiшнiм пеpеконaнням, оскiльки ознaчae викоpистaння в докaзyвaннi вже вста-новлених фактичних даних. Складно погодитися iз висловленим у лiтеpaтypi твеp-дженням, що поняття пpеюдицiaльнiсть судового piшення та внyтpiшнe пеpеконaн-ня не пов'язаш мiж собою безпосеpедньо: "Пpизнaчення пpеюдицiï полягae не у на-дaннi допомоги суду у встановленш об'eктивноï iстини у спpaвi, а у забезпеченш законно!' сили piшення, винесеного paнiше, iншими словами, не у сфеpi пiзнaння, а у сфеpi оpгaнiзaцiï чiткостi та визначеносп в pеaлiзaцiï piшень" [7, с. 5S]. Дiйсно, ^е-юдицiaльнiсть e властивютю судового piшення, яке нaбpaло зaконноï сили, однак значення ^еюдици e не фоpмaльним - забезпечення зaконноï сили piшення, винесеного paнiше, а змiстовним, тобто певне «с^ощен^» доказування у нaстyпнiй raparn. Саме тому, нaпpиклaд, у КПК РФ ст. 90, ^исвячена пpеюдицiï, знаходиться у pоздiлi III «Докази та доказування».
^оте, на ^акти^ виникають ситyaцiï, коли встaновленi судом paнiше обста-вини якi покладеш в основу виpокy, сyпеpечaть пеpеконaнню суду по спpaвi, що pозглядaeться. Тaкi обставини не можуть мати значення заздалепдь встановлених докaзiв, оскшьки пpaктицi вiдомi випадки нaбpaння зaконноï сили незаконними i необrpyнтовaними в^оками, а iстиннiсть виpокy e лише ^авовою пpезyмпцieю, а не ^авовою aксiомою. Тому yявляeться, що у paзi, коли пpи pозглядi ^имшальних спpaв, пов'язаних з paнiше в^шеною, з'являються дaнi, що свiдчaть ^о не^аво-сyднiсть paнiше винесеного в^оку, вiн не може бути покладений в основу виснов-кiв у новому судовому piшеннi [S, с. 88-89].
Г.М. Резшк вкaзye на тpи випадки колiзiï мiж пpеюдицieю i внyтpiшнiм пеpеко-нанням: а) суд дшде iншого висновку з питання ^о те, чи мала мюце подiя або дiя, шж суд, що вже pозглянyв це питання paнiше в поpядкy кpимiнaльного чи цившьно-го судочинства; б) pозглядaючи кpимiнaльнy спpaвy пpо завщомо непpaвдивi пока-зання (дачу завщомо не^авдивого висновку), суд пеpеконyeться, що щ показання чи висновок, власне кажучи, пpaвильнi; в) внyтpiшнe пеpеконaння суду по видiленiй кpимiнaльнiй спpaвi встyпae в сyпеpечнiсть з висновками, що мютяться у виpокy по основнш спpaвi [3, с. 57]. На думку O.I. Беpежного, виникнення колiзiï мiж ^еюди-цieю i внyтpiшнiм пеpеконaнням суду можливе в таких випадках: по-пеpше, коли ^и пpовaдженнi по кpимiнaльнiй спpaвi стосовно ошб, що бpaли участь у pозглядi цивiльноï спpaви, суд ставить тд сyмнiв пpaвильнiсть висновкiв ^о подiю чи дiï по
31S
цившьшй справь По-друге, колiзiя можлива й у випадках, коли при провадженш по кримшальнш справi стосовно особи, що мае судимють, у суду з'являються сумшви в правильностi правових висновкiв, зроблених у ранiше винесеному судовому ршен-ш. I нарештi, по-трете, у випадку, коли у суду, що розглядае питання про скасування рашше винесеного вироку за нововиявленими обставинами, з'являються сумшви в законносп чи обгрунтованост вироку, що встановив щ обставини [8, с. 97-98].
Як правило, у лiтературi проблема сшввщношення преюдицiï та внутрiшнього переконання дослщжуеться стосовно внутрiшнього суддiвського переконання. Вщ-повiдно до ст. 129 Конституци Украïни, суддi при здiйсненнi правосуддя незалежнi iпiдкоряються лише закону. Закон не мютить вказiвок щодо виршення преюдища-льних колiзiй при провадженш у кримшальнш справь В юридичнш лiтературi немае единоï точки зору на те, як необидно дiяти суду при виникненш колiзiï мiж його внутрiшнiм переконанням i преюдищальними фактами; намiтилося три шляхи ви-рiшення цiеï проблеми.
Однi процесуалюти пропонують можливiсть заново дослiджувати преюдища-льно встановленi факти, якщо виникають сумнiви в 1'х iстинностi[9, с. 23]. Тобто, хоч суд i зв'язаний преюдищальними фактами, якщо у суду виникають сумшви в ютин-ност преюдищально встановлених фактiв, вш вправi ix заново дослiджувати.
Iншi вченi виходять з того, що у формуванш своïx висновкiв суд не зв'язаний шякими ранiше винесеними ршеннями [10, с. 124-125].
Також юнуе пiдxiд, що факти, встановлеш вироком, який вступив в законну силу, чи ршенням суду повинш прийматися як вже доведет, ютинш положення. Цi вченi вважають, що до скасування судового ршення (вироку), що мае преюдищаль-не значення, суд, який розглядае справу, пов'язану з рашше виршеною, не вправi виносити вирок (рiшення) за внутршшм переконанням [11, с. 82]. Тобто у даному випадку наявний формальний пiдxiд обов'язковостi застосування преюдицш.
Як уявляеться, найбшьш правильною е точка зору, яка не дозволяе використо-вувати преюдищю у разi протирiччя з внутрiшнiм суддiвським переконанням. Пре-юдицiя не повинна обмежувати вiльну за внутрiшнiм переконанням ощнку доказiв та 1'х процесуальних джерел.
У правовш системi не повинш юнувати випадки, коли судовi ршення, якi вино-сяться iменем Украши, суперечать одни одному. Це суперечить принципу правово1' визначеностi. Тому е слушною думка тих вчених, яю намагаються знайти розумний баланс мiж дотриманням правила про оцiнку доказiв за внутрiшнiм переконанням та збереженням значення преюдицп.
На думку Г.М. Резшка, яка шдтримуеться у лтератур^ "якщо у суду виникають сумшви у ютинносп преюдицiально встановлених факпв, вiн вправi 1'х заново дос-лiджувати. Дiйшовши висновку, що щ факти встановленi неправильно, суд зупиняе провадження у справi та входить iз поданням про опротестування рашше винесеного вироку (ршення) у порядку нагляду або за нововиявленими обставинами" [3, с. 59]. Однак таке виршення проблеми суперечить сутносп зупинення судового розг-ляду, оскшьки вiн зупиняеться для вирiшення правового питання. Крiм того, суд повинен буде вже до постановлення вироку висловити переконання у справ^ яке у нього склалося i яке суперечить рашше винесеному судовому ршенню.
На думку Ю.М. Грошевого, в подiбнiй ситуац^' суд повинен виносити вирок за сво1'м переконанням, але оскшьки ним вщкинута преюдицiя, то цей вирок набувае
319
Переюдицгальнгсть кримгнально-процесуальних актгв...
законно! сили тсля перевiрки вищим судом обох вироюв, тому що "...мова йде про незв'язашсть суддiв у встановленнi фактичних обставин вчиненого злочину i фор-муваннi власного !хнього знання з ушх питань, що пiдлягають виршенню у вироку" [12, с. 117]. Цю точку зору пiдтримуe 1.Л. Петрухiн: „Суд, який розглядае кримша-льну справу, пов'язану з рашше вирiшеною кримiнальною чи цивiльною справою, повинен мати можливють винести вирок за сво!м внутрiшнiм переконанням, навт якщо це i суперечить вироку (ршенню) суду, що вступив у законну силу. Однак вирок, яким вщкинута преюдицiя, не набувае законно! сили доти, доки вищий суд не перевiрить обидва вироки, i не вирiшить питання, який з них правильний" [4, с. 360]. Подiбний пiдхiд пiдтримуеться й шшими авторами [8, с. 95]. Однак у лiтературi за-перечуеться доцшьшсть тако! процедури. Як зазначае, наприклад, О.В. Левченко, "такий порядок е громiздким. Вищестоящий суд, мабуть, перевiрятиме обидва вироки у касацшному або наглядовому порядку. Але щ стадi! процесу мають сво!, спе-цифiчнi засоби перевiрки законност та обгрунтованостi вирокiв, якi у даному випа-дку можуть бути неефективними. Виршувати цю проблему доцшьно ранiше, у ста-дi! попереднього розслщування, коли немае кiнцевих висновюв у видiленiй справi. У такому випадку, якщо преюдицiальна сила вироку у однш справi та внутршне переконання прокурора, слiдчого, дiзнавача у шшш, видiленiй у окреме проваджен-ня, справi, суперечать один одному, то вирок не набирае законно! сили, а вирок, який набрав законно! сили, не звертаеться до виконання до розгляду обох справ у вищестоящому судi по першш iнстанцi! та винесення единого вироку у обох справах" [13, с. 141-142]. Однак незрозумша сутшсть процедури, запропоновано! О.В. Левченко. Який саме вирок не набирае законно! сили? Якщо проблему колiзiйностi-преюдици та внутршнього переконання необхщно вирiшувати с стадi! попереднього розслщування, то якi ж вироки повинш перевiрятися вищестоящим судом?
Як уявляеться, приколiзiйностiпреюдицi! та внутршнього переконанняу стадi! досудового розслiдування (тобто у випадку необхщносп спростування преюдицп) необхiдно передбачити у КПК наступну процедуру: слщчий або прокурор склада-ють подання про закриття кримшально! справи та направляють його до суду; суд виршуе питання про обгрунтовашсть цього подання i у залежност вiд цього або закривае справу, або повертае справу прокурору, вщмовивши у !! закриттi. Надання повноважень на прийняття у такому випадку кшцевого рiшення слiдчому або прокурору буде швелюванням конституцшно! функцi! правосуддя, оскiльки ршення представника виконавчо! влади, по сутi, перекреслить судове ршення та зведе наш-вець результат судового розгляду; а повноважень на шщащю перегляду ршення у кримiнальнiй справi у них немае i не повинно бути, оскшьки це суперечить сутносп !х кримiнально-процесуальних функцiй. У стадi! судового розгляду у подiбних ви-падках суд повинен виносити ршення за внутршшм переконанням, навiть якщо будуть порушеш правила преюдицi!, оскiльки саме на суд покладено конституцiйну функщю правосуддя.
Якщо суд виносить ршення у кримiнальнiй справi, що суперечить ршенню, яке мiстить преюдицiальнi факти, то необидно передбачити спещальну судову процедуру перегляду таких обох таких ршень разом. Для цього необхщно утворювати судову колепю а^осу Верховному Судi Укра!ни, до яко! направляти такi справи для остаточного виршення. Такий пiдхiд до розв'язання цiе! проблеми забезпечить стабiльнiсть кримшально-процесуальних рiшень.
320
Список використаних джерел та л^ератури:
1. Кримшально-процесуальне право Украши: Шдручник / За загальною редакщею Ю.П. Алешна. -Х.: ТОВ "Одгссей", 2009. - 816 с.
2. Ляш А.О. Докази i доказування у кримшальному судочинстт / за наук. ред. Ю.М. Грошевого / А.О. Ляш, С.М. Стахiвський. - Кшв: Унiверситет «Украша», 2006. - 185 с.
3. Резник Г.М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств / Резник Г.М. - М., 1977. - 126 с.
4. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Под ред. Жогина Н. В.- М: Юрид. лит., 1973.- 732 с.
5. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса / Добровольская Т.Н. - М. 1971.
- 200 с.
6. Грошевий Ю. Стахшський С. Докази i доказування у кримшальному процесс Науково-практичний поабник / Ю. Грошевий, С. Стахшський. - К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. - 272 с.
7. Тарбагаева Е.Б. Истинность, преюдициальность и законная сила судебного решения / Е.Б. Тарба-гаева// Проблемы доказывания по уголовным делам: межвуз. сб. науч. тр. - Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1988. - С. 52-60.
8. Бережний О.1. Преюдищальшсть судових ршень у кримшальних справах / Бережний О.1. - Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2004. - 176 с.
9. Искендеров Р. О преюдициальном значении приговора / Р. Искендеров// Советская юстиция. -1990. - №22. - С. 22-23.
10.Мотовиловкер Я.О. О пределах судейской независимости при установлении фактов и применении права по уголовному делу / Я.О. Мотовиловкер // Советское государство и право.- 1986.- № 5. -С.124-127.
11. Дорохов В.Я. Законная сила приговора в советском уголовном процессе / В.Я. Дорохов // Советское государство и право. - 1954. - №6. - С. 80-86.
12. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе / Грошевой Ю.М. - Харьков: Вища школа, 1979. - 144 с.
13. Левченко О.В. Общеизвестные, преюдициально установленные и законом презюмируемые факты и особенности их использования в уголовно-процессуальном доказывании :дис. ... кандидат юридических наук : 12.00.09. / Левченко Ольга Владимировна. - Казань, 1994. - 268 с.
Шилин Д. В. Преюдициальность криминально-процессуальных актов и принцип свободной оценки доказательств / Д. В. Шилин // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 1. - С. 317-321.
Статья посвящена рассмотрению системной концепции преюдиций в уголовном процессе, определению направлений усовершенствования механизма использования преюдиций в уголовном производстве. Исследуется механизм действия преюдиций в процессе доказывания в уголовном производстве и ее связь с принципом свободной оценки доказательств.
Ключевые слова: преюдиция, преюдициальность, доказывание в уголовном производстве, оценка доказательств.
Shilin D. V. Preyudicial'nist' of criminal-procedural acts and principle of free estimation of proofs / D. V. Shilin // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences.
- 2013. - Vol. 26 (65). № 1. - Р. 317-321.
The article is devoted consideration of system conception of prejudic in criminal procedure, to determination of directions of improvement of mechanism of the use of prejudic in a criminal production. The mechanism of action of преюдиций in the process of proving in a criminal production and its connection is probed with principle of free estimation of proofs.
Keywords: prejudice, prejuciality, provingin criminal process, evaluation of evidence.
321
