CC BY
12
СУЧАСН1 МЕТОДОЛОГИ ОСВ1ТИ -
Вд редакцй'
В цьому HOMepi нашого журналу ми друкуемо статтю Вшьяма Л. Макбрайда - почесного професора фонду Артура Гансена, професора фшософи Университету Педю (штат Iндiана, США). Вш -президент Мiжнародноl Федераци Фiлософських Спiлок (FISP), до яко! входять 120 нацiональних i мiжнародних спiлок-членiв. Ця посада обираеться на Всесв^ньому фiлософському Конгресi, який вщбуваеться через кожнi п'ять рокiв. Наступний Конгрес - у серпнi 2013 року в Афшах. Мета FISP, згщно 3i статутом, «сприяти розвитку професiйних стосунюв i обмiну щеями мiж фiлософами всiх краш». У 2007 рощ професор Макбрайд був в Укрш'ш, мав бесiду з директором 1нституту фшософи iменi Г.С. Сковороди НАН Укра1'ни М. Поповичем, виступив на мiжнароднiй конференци в Нащональному педагогiчному унiверситетi iменi М.П. Драгоманова. Завдяки його сприянню Украша представлена у FISP. В. Л. Макбрайд - колишнш президент Швшчно-Американського Товариства з сощально! фшософи та директор Швшчно-Американського Товариства Сартра. Вш написав особисто та у спiвавторствi 19 книжок про Сартра, Маркса, з фшософи права, феноменологи, екзистенцiалiзму, зокрема: «Пол^ична теорiя Сартра», «Сощальна та полiтична фiлософiя», «Фшософсью рефлекси з приводу змiн у Схщнш Сврот». Разом зi своею дружиною -професоркою Iндiанського Унiверситету створили у 2005 рощ фонд тдтримки майбутшх молодих науковцiв з фшософи: щороку один чи два стипецщати отримують можливiсть для по!здки за кордон на конференци i програми навчання за кордоном. На прохання нашо! редакцй' Вiльям Л. Макбрайд iз задоволенням вiдгукнувся, надiславши рукопис дано! стати.
УДК 14:316:32.01
Вльям Л. МАКБРАЙД
ВИКЛАДАННЯ СОЦ1АЛЬНО1 ТА ПОЛ1ТИЧНОТ Ф1ЛОСОФИ З ТОЧКИ ЗОРУ ЗАХ1ДНО1 I НЕЗАХ1ДНО1 ПЕРСПЕКТИВ*
5-
и
Ця стаття презентуе сти^ роздуми про курсы з сощальног i полтичног фыософп, як ви-кладаютьсяу захiдних крагнах ^ не тыьки у за-хiдних крагнах) i зазвичай тдкреслюють захiднi традицп вiд Платона до Ролза i за гг межами. Це ж стосуеться i тдручника автора з цього питання. Але насправдi цього недостатньо. Незважаючи на те, що пращ щег традицп мс тятъ багато важливих думок г демонструютъ дужерiзнi позицгг з принципових питань, вони в той же час тяжттьу цыому до вiдображення ставлення зверхностi щодо незахiдних культур. Вони зроби-ли свт внесок для увiчнення такого ставлення в захiдних читачiв. (Остання праця Джона Ролза «Закон народiв» це засвiдчуе). Звичайно, навть в захiднiй культурi кнують вiдмiнностi в перспективах, з позицт яких ц твори вивча-ються: наприклад, украгнський погляд на них навряд чи буде iдентичний захiд-ноевропейськш перспективi. Однак вiд цих творiв не варто повтстю вiдмов-лятися, кнуе потреба у переходi до быьш глобальног точки зору на викладання сощальног та полтичног фыософп в майбутньому.
Ключовi слова: сощальна та полтична фiлософiя, сощальний контракт, викладання, захiдна традищя.
Працюючи над даною статтею, я знову звернувся, як i рашше, до викладання навчального курсу з сощально! та пол^ично! фшософп для студенев в шститута, Ушверситет Педю. Те ж саме було кшька роюв тому, коли я готував статтю французькою, яка покладена в основу дано! пращ, для участ у конференцп в Сенегала Даний курс викладаеться у бшьш-менш тш же самш послщовноси, що вщображена в моему невеличкому тдручнику з щентичною назвою - «Сощальна та полтична фiлософiя»,
© I. Предборська, переклад з англшсько!.
*
який був вперше опублiкований в 1994 р.[1]. В обох згаданих випадках я починаю з гремв, особливо з Платона i Аристотеля, розглядаю дуже швид-ко те, що невимушено iронiчно називаеться «середньов1чна фiлософiя» (якщо вважати буквально, що то були середш вши, то наша доба, вщпо-вщно, мае бути останньою, або майже останньою, що також могло б бути предметом розгляду). Поим слщуе штелектуальна революцiя, здiйснена Маюавелл^ коли вiн пропонуе описувати речi такими, якi вони е, а не у вщповщност до недосяжних iдеалiв; наступний крок - традищя сустль-ного договору, започаткована Гоббсом; тсля чого у нас вивчаеться Гегель i Маркс, а також здшснюеться коротке посилання на Джона Стюарта Мшля
i утилiтарну традищю; а потiм невiдомо точно, куди йти, тому що двадцяте стол^тя все дуже близько до нас, i воно представлено такими рiзноманiт-ними течiями та думками.
Остання третина книги складаеться з побiжного огляду сучасно! думки (якщо взагалi 1994 рiк все ще можна вважати сучасним), який я розглядаю з точки зору проблеми прав i свободи, справедливост i спшьноти. Завершую пiдручник роздiлом з назвою «Сдиний свiт i майбутне сощально! фшософи». Я запозичив термiн «единий свт> у одного з мо!х улюблених авторiв - Жан-Поля Сартра, який використовуе його англшською мовою (що бувае вкрай рiдко для нього) в декшькох пунктах його пращ «Критика дiалектичного розуму ». (Пiзнiше я дiзна-вся, що щ слова були використанi в якост назви книги i гасла кандидатом вщ Республжансько1 парти на американських президентських виборах 1940 року Уенделлом Ушки [2], який програв Фран^ну Рузвельту. По вiдношенню до ие1 ж пол^ично1 парти сьогодш Ушки, мабуть, займав би крайне лiве положення в iдеологiчному спектра Якби сучаснi республiканцi схвалили щею единого свiту, то вона могла б бути тшьки в контекст^ вiдповiдно до якого весь шший свiт повинен прийняти американське панування. Що ж стосуеться iншоl частини назви мое1 останньо1 глави «Майбутне сощально1 фiлософil», потрiбно зазначи-ти, що це питання сьогодш е бшьш актуальним, нiж коли-небудь, i я постараюся в данш статтi викласти сво1 мiркування щодо цього з позицiй викладання.
Все бущм-то так, але не зовшм. Фiлософськi книги, особливо пiдручники, в цшому у бiльшостi випадкiв не отримують широкого визнан-ня. Дехто школи схильний запитати себе, хто читае !х, i чи взагалi е люди, якi читають !х. У моему випадку колишнiй директор 1нституту фiлософil кра1н Схiдноl Свропи, людина, вщома своею вкрай критичною позищею, висловив в електронному повщомленш свое захоплення мо1м текстом. Я був у захвати Значно тзшше корейський студент, який виграв приз на Всесв^ньому фiлософському конгресi в Бостош 1998 року за статтю, котру я мав честь коментувати, сказав меш, що вш використовував мш текст, зробивши фотокопiю курсу з метою уникнення оплати за його покупку,
курсу, який вш вивчав протягом певного часу. Отже, aBTopoBi нiколи невщо-мо достименно, в якому конкретно контекст 3mîct написано1 ним книги або статт буде можливо сприйнятий i прочитаний. Але окрiм цих зовшш-шх проблем, пов'язаних i3 сприйняттям або несприйняттям мое1 книги, як i бшьшост книжок з фiлософiï, для мене шнують внутрiшнi проблеми, бшьш серйознi, про якi я згадую у вступi до пiдручнику. В ньому я вщзна-чаю, що iснуe протирiччя мiж глобальними тенденщями, про якi я скажу в кшщ, з одного боку, i фактом, згщно з яким захщна думка витлумачена у досить умовному сенс як европейська, як думка спадкоемщв европей-ського колонiалiзму радше, нiж, наприклад, азiатська, африканська або iндiанська думка, що становитиме фактичну цшсшсть мого iсторичного наративу.
Додам, що проблема полягае не в узгодженост щншсного судження з певною ушверсальною нормою, iснування якоï в цшому е гарним приводом для сумшву в будь-якому випадку, а у значному впливовi (доброму чи поганому) на сучасний св^, який щ захiднi фiлософiï здiйснили. Про даний факт реально ст свiдчить те, що люди таю, як той згаданий корейський студент, якого я зустрiв в Бостош (з того часу вш захистив докторську дисертащю, присвячену Джону Ролзу2), можуть використовувати мою книгу або подiбнi книжки. Так звана «цившзаторська мюя» (mission civilisatrice) певних европейських краïн, в рамках виправдовувального контексту якого мало мшце стiльки вбивств, утискiв i гноблення, виявилась у розповсюдженнi бiльшоï частини праць i думок захщнох' соцiальноï та полiтичноï фiлософiï майже по всьому св^. Це звичайно не веде до когерентное' тотальности навпаки, думки знаходять-ся у протирiччi одна з одною за вама можливими позицiями. Але одна рiч е спiльною майже для вЫх. Це - дух зневаги до шших, неевропейцiв, «варварiв». Саме греки ввели це слово.
Двадцять стол^ь пiсля цього з'явився вщомий суспiльний договiр, щоб потiм, як продемонстрував досить переконливо мiй друг Чарлз Мшлз [3], в юнцевому пiдсумку стати расовим договором. Гегель писав досить ганебш речi стосовно Африки; Миль вiрив в абсолютну перевагу бiлоï раси. Можна знайти расистсью коментарi навiть у Маркса. Що стосуеться видатного «реалш-та» Макiавеллi, то в заключнiй частит своеï працi «Державець» вiн раптом
2 Американський полггачний фшософ ХХ ст., засновник л1берально-державно1 концепций що взасадничуе сучасну внутршню 1 зовшшню политику США. Иого теор1я спра-ведливостi передбачае суспшьство в1льних громадян, забезпечення р1вних прав; ре-ал1зуеться в рамках егал1тарно1 економ1чно1 системи. Иого погляди на полiтичний лiбералiзм передбачають законне використання полггично1 влади в демократичному сусшльств1, з метою показати можлив1сть досягнення едносп, незважаючи на р1зномаштшсть св1тогляд1в, шдход1в. Иого тв1р про право народiв - обгрунтування теори л1берально1 зовшшньо1 поливки.
демонструе мiсiонерський тон, апелюючи до iталiйцiв, якi мають звшьнити-ся вiд «варварiв», тобто вщ iнших европейцiв. Таким чином, ми стикаемося з глибоко агресивним текстом л^ератури, який ствпадае з мштаристською та хижацькою практикою деяких людей, якi читали цю л^ературу в юнацькi роки, а поим стали членами ел^ тих кра!н, основнi прiоритети яких визначаються духом завойовництва.
У результат наведено! рефлекси може створитися уява, що я начебто певною мiрою заперечую частину назви дано! статтi. Складаеться враження, що я натякаю на те, що шнуе лише одна захщна перспектива, зрозумша по вiдношенню до викладання цих фiлософiй. Однак це не так. З одного боку, наприклад, Сартр, який починае передмову, написану до пращ Франца Фанона «Знедолеш ЗемлЬ», з коротко! юторично! оповiдi, сповнено! iронi!' та спрямова-но! на розгляд методiв навчання, що застосовувалися европейськими колошза-торами до студенев з «елiти» в !хшх колонiях. Саме такий пщхщ у викладаннi пiдкреслюе гуманiзм захщно! традицi!, апелюючи до таких ^в, як «Парфенон» та «братерство». Таке викладання обернулось докором на адресу европей-ським колонiзаторам вщ студентського поколiння, яке прийшло !м на змiну.
З iншого боку, спадщина колонiально! доби та вплив колошальних вщно-син постiйно самовщтворюеться новими шляхами аж до сьогодшшнього дня. В якостi маленького прикладу, але такого, що сам за себе яскраво говорить, я наведу закон, запропонований французькими Нащональними зборами декшь-ка рокiв тому, згщно з яким у французьких школах мав би вивчатися «позитив-ний бш» колонiальних iнститутiв. Це викликало низку серйозних протестiв, але водночас виявило й значну пiдтримку цього законопроекту з боку певного сегменту населення Франци.
Захщна перспектива для Схщно! Свропи, бiльшiсть кра!н яко! зовсiм не отримали «прибутку» вщ колонiального досвiду, е знову чимось вщмшним вiд тих дiаметрально протилежних французьких поглядiв. Укра!на, межуючи водночас зi схiдною та захiдною частинами християнського св^, мала досить перифершне вiдношення до ранньо! модерно! традицп соцiально! та полiтично! фiлософi!, суспшьного договору лiберально! демократично! традицi!. Правда, останнш з теоретикiв суспiльного договору - Жан-Жак Руссо висунув пропо-зицiю щодо перебудови управлiння Польщею, яка на той час контролювала частину Укра!ни; але вiн не звертав увагу в своему трактат на особливу ситуа-цiю Укра!ни; до того ж сама Польща перестала iснувати як полiтична цшс-нiсть через декiлька рокiв тсля публiкацi! дано! працi. Соцiальна та пол^ична фiлософiя з !! життево необхщною орiентацiею на практику не зможе досягнути свого максимального впливу серед людей, яю живуть пщ чужоземним гнiтом, нездатних стати повнощними полiтичними акторами. Це, на жаль, сталося з ситуацiею в Укра!ш, а також мало мiсце у шерезi iнших кра!н Схiдно! Свропи
пpотягом майже ваех' хpистиянськоï доби. Тому схiдноeвpопейськa пеpспекти-ва за сво1'м пpедметом е в дшсност дещо вiдмiнною вщ зaхiдноeвpопейськоï.
Отже, якщо iснуe бшьш нiж одна захщна пеpспективa викладання сощально!' та полiтичноï фiлософiï, то юнуе також, що цiлком очевидно, й pозмaïття незахщних пеpспектив. Дозвольте мет знову послатися на книгу Чapльзa М1ллза «Расовий договip», яка демонсфуе, як теоpiя суспiльного договоpу була витлумачена, OTMpa-ючись на ieropTO, як шлях пiдтвеpдження дом^вання бiлоï paси i нaвiть ви^ав-дання paбствa. (Слiд пам'ятати, нaпpиклaд, що Джон Локк мав катталовкладення у paбську пpaцю, пошиpенню якоï спpиялa Схщна Iндiйськa Kомпaнiя). Але сам Мшлз, який пpиïхaв iз зaхiдноï Iндiï, пiдтpимуe (iз значною мipою гумоpу, водночас визнаючи, що вш нiколи не пеpеконувaтиме сво1х мapксистських колег) викоpис-тання наыть сьогоднi paфiновaноï веpсiï суспiльного договоpy Вiн пiдкpеслюe його егaлiтapнi аспекти, що пеpедбaчaють пiдтpимку i с^иянм спpaведливостi та добpобуту для небшого населення. Для фiлософa це - ^облема тактичного i полiтичного вибоpу: кaпiтaлiзм, на його думку, встановився назавжди, тому кpaще скоpистaтися ним, шж мapно опиpaтися йому.
Водночас юнують iншi незaхiднi пеpспективи, ^ихильники яких визна-ють, що цшсшсть стpуктуpи зaхiдноï тpaдицiï, яка ^извела до теоpетичного домiнувaння лiбеpaльноï демокpaтiï, теоpiï, яка тiсно пов'язана з кaпiтaлiзмом чеpез ту або шшу веpсiю суспiльного договоpу, повинна бути знищена.
Для тих, хто викладае сощальну та полiтичну фiлософiю або в y^arni, або в Aфpицi, або будь-де у свiтi, хочу зазначити, що не вipю в те, що вивчення класичних захщних пpaць потpiбно вiдмiнити. ïх вивчення необхщне для того, щоб зpозумiти, де ми знаходимося в даний момент, потpiбно бути знайомим з минулим, що спpияло ствоpенню сучaсноï ситуaцiï - хоча б лише для пiдтвеp-дження гасла «Воpогa тpебa знати в обличчя». Але в чому полягае сутнiсть сучaсноï ситуаци? На мою думку, вона бшьш плинна, шж собi це уявляе Чapльз Miллз. Лiбеpaльнa демо^атя, як нам вiдомо, це - як в теоpетичному, так i в пpaктичному плaнi - глухий кут. Теоpiя договоpу нiякою мipою не захищае нас пpоти визнання неpiвностi нaстiльки велико^ нaскiльки можна ^6í уявити.
Пpиклaд самого Ролза е доpечним у цьому вщношенш. Ролз, який в багатьох паучниках i статтях пpезентовaний як бшьш-менш егaлiтapний мислитель, викоpистaв гiпотетичну веpсiю суспiльного договоpу в якостi вiдпpaвноï точки своeï пpaцi «Теоpiя спpaведливостi». Але в сво1й ^ащ остaннiх pокiв життя «Пpaво нapодiв» вiн ствеpджуe, що сама по to6í величезна пpipвa, що юнуе мiж багатими i бiдними, е дpугоpядною, нaтомiсть значення набувають наслщки [4]. Тим бiльше, вiдповiдно до його думок, подiбне можна сказати щодо диспpопоp-цiï мiж багатими та бщними кpaïнaми. I якщо окpемi гpомaдяни остaннiх вiдчу-вають обpaзу по вiдношенню до шших, багатих кpaïн, вони непpaвi. Kpiм того, вiн звинувачуе бiднi суспшьства, за винятком небагатьох випадк1в, вважаючи,
що вони заслужили на свш стан бiдностi через 1хш лiнощi та/або культурнi традиций Я пояснив детальнiше в шшому мiсцi те, якою мiрою пiзнього Ролза, ко -трого майже всесв^ньо визнано провiдним речником лiберальноl демократично1 фшософи друго1 половини останнього столiття, потрiбно водночас розглядати як зразок захисника американсько1 гегемони всупереч його самопроголошеному нейтралiтету.
З точки зору практики, всупереч певним проявам протилежного, ця сама гегемошя знаходиться в процесi занепаду. Цей занепад можливо спостерiгаеться найбiльш очевидно всередиш мое1 краши, де протирiччя стають бiльш очевидни-ми мiж значним багатством деяких i жахаючими труднощами мiльйонiв громадян, яким бракуе адекватного, а то й будь-якого медичного захисту3, мiж патрiотичною гординею та величезною армiею ув'язнених; мiж iдеалами свободи, вiдкритiстю, рiвними виборами та реальшстю домiнування грошей в цих виборах, результатом чого стае покупка обраних законодавцiв великими корпоращями4; мiж теоретич-ним зобов'язанням про дотримання прав людини та шшими iнституцiональними i конституцiональними нормами та зневагою цих самих норм на практищ i т.п. На мiжнародному рiвнi нам потрiбно вiдмовитися вщ поради, яку Макiавеллi дае державцям на !х запитання: що краще, - щоб тебе любили чи боялися: а саме, що немае необхщносп у тому, щоб тебе любили, але найбiльш треба уникати того, щоб тебе ненавидiли. Американський уряд вже деякий час пщдаеться ризику стати ненависним у багатьох мкцях по всьому свiту. I ця еволюцiя у вiдносинах може лише вщкрити шлях до нового перегляду так звано1 демократично1 теори та практики, якими цей уряд вихваляеться, натомiсть е переважно !х втiленням.
Як я заявив на коло^ум^ органiзованому ЮНЕСКО в чш1 у листопадi 2005 року, який мав нагоду вщвщати, це - не демокраия як така, тобто принцип правлячо1 бiльшостi (котрий я вважаю потребуе переосмислення як неперерв-на боротьба проти домiнування одних над шшими) е стрним питанням. Це радше проблема так звано1 лiберальноl демократи, процеси, що продукують сьогоднi справжнi недемократичнi наслiдки. (Питання, яке було поставлене учасникам коло^уму в Сантьяго де Чiлi - «Демокраия: мета чи зааб?»). Саме фшософи, якi займаються питаннями того, що називають периферiею - св1т поза межами Захщно1 Свропи й Швшчно1 Америки, найкраще налаштованi на те, щоб зайнятися глибоко критичним завданням - спростувати захщну тради-цiю сощально1 та пол1тично! фшософи в И сформованих принципових конфь гурацiях i сконструювати на И мющ нову парадигму для майбутнього св1ту -свiту, який буде, сподiватимемося, постгегемонiстським.
3 Спод1ваються, що ця ситуащя покращиться протягом шлькох рок1в, коли нове законо-давство, як передбачаеться, буде повшстю реал1зовано, але дуже велика к1льк1сть по-л1тик1в закликають до його скасування, 1 вони можуть домогтися свого.
4 Недавне ршення Верховного суду Сполучених Штатiв, що дозволяе внески в необме-жених розмiрах, вже зробило цю жахливу ситуацiю ще пршою.
Л1тература:
1. McBride W. L., Social and Political Philosophy. New York: Paragon House, 1994.
2. Wendell Willkie, One World. New York: Simon & Schuster, 1943.
3. Charles Mills, The Racial Contract. Ithaca, New York: Cornell University Press, 1997.
4. John Rawls, The Law of Peoples. Cambridge: Harvard University Press, 1999, p. 114. I refer to certain aspects of this same work in my article, «Integration into What? The International Arena in Mid-2007», in Нова Парадигма 65, 1 (2007), - P. 32-39.
Вильям Л. Макбрайд. Преподавание социальной и политической философии с точки зрения западной и незападной перспектив.
Эта статья представляет краткие размышления по поводу курсов по социальной и политической философии, преподаваемых в западных странах (и не только в западных странах) и обычно акцентирующих внимание на западной традиции от Платона до Ролза и за ее пределами. Это касается и учебника автора по этому вопросу. Но на самом деле этого недостаточно. Несмотря на то, что труды даной традиции содержат много важных мыслей и представляют очень разные позици по принципиальным вопросам, в то же время они тяготеют в целом к отражению отношения превосходства к незападной культуре. Они внесли свой вклад в увековечивание такого отношения у западных читателей. (Последняя работа Джона Ролза «Закон народов» этому свидетельство). Конечно, даже в западной культуре существуют различия в переспективах, с позиций которых эти произведения изучаются: например, украинский взгляд на них врядли будет идентичным западноевропейской переспективе. Однако от этих произведений не следует полностью отказываться, существует потребность в переходе к более глобальной точке зрения на преподавание социальной и политической философии в будущем.
Ключевые слова: социальная и политическая философия, общественный договор, преподавание, западная традиция.
William L. McBride. The Teaching of Social and Political Philosophy as Seen From Western and Non-Western Perspectives.
This essay constitutes a brief reflection on the fact that courses in social and political philosophy given in Western countries - and not only in Western countries -tend usually to emphasize the Western tradition, from Plato to Rawls and beyond. This is also the case with the author's own textbook on the subject. But in fact,
this is a deficiency. For, while the works of this tradition contain much important thinking and take very diverse positions on fundamental questions, they tend on the whole to reflect an attitude of superiority vis-à-vis non-Western cultures, and they have contributed to perpetuating that attitude in their Western readers. (John Rawls's own late work, The Law of Peoples, illustrates this.) Of course, even within Western culture there are differences in the perspectives from which these works are taught: for example, a Ukrainian perspective on them is unlikely to be identical to a Western European perspective. But, while these writings should not be entirely set aside, there is a need for an opening towards a far more global point of view in the teaching of social and political philosophy in the future.
Keywords: social and political philosophy, social contract, teaching, Western tradition.
