CC BY
7
СВ1ТОВА ЕКОНОМ1КА ТА М1ЖНАРОДН1
В1ДНОСИНИ
УДК 338.2:349.422.231
УЗАГАЛЬНЕННЯ ГОЛОВНИХ HAПPЯMiB ЕК0И0М1ЧИ0Г0 ЗРОСТАННЯ i РОЗВИТКУ С1ЛЬСЬК0Г0 господарствА У КРА1НАХ i3 РИНКОВОЮ ЕКОНОМШОЮ
® 2018 речка к. М.
УДК 338.2:349.422.231
Речка К. М.
Узагальнення головних напрям1в eK0H0Mi4H0r0 зростання i розвитку сiльського господарства
у кражах i3 ринковою економiкою
Метою cmammi е визначення головних напрям'в економiчного зростання i розвитку сльського господарства в цлому. Проанал'вовано та по-р'вняно економiчний розвиток сльськогосподарськоi галуз у кранах iз ринковою економкою, а саме у США та кранах £С. На тдставi анал'ву праць багатьох учених-економ^в було сформовано й узагальнено переваги великих сльськогосподарських тдприемств над др'бними. У результат'1 до-сл'дження було виявлено, що найб'шьш вагомi фактори впливу на економiчний розвиток агрогосподарств - це mi розмiри та форми власностi та господарювання. Водночас був доведений той факт, що просте зб'шьшення масштаб'в виробництва не забезпечуе тдвищення економiчного ефекту. Зростання масштаб'в виробництва повинно супроводжуватись пол'шшенням виробничих технологш i вдосконаленням форм внутршньогосподар-ськоi органiзацii працi, а також спецiалiзацiею та коопера^ею. Узагальнюючи ва розглянутi питання економiчних переваг великих агрогосподарств, е можливкть сформулювати так висновки. Науково обфунтованим е положення щодо дИ таких економiчних закон'в, як «тотожтсть власностi i прац»> i «закон переваг великих господарств». Досл'дивши головт напрямки економiчного зростання у кра'шах iз ринковою економкою, доведено, що найб'шьш ефективним типом господарювання е коопера^я. Це i повинно бути пр'юритетним i перспективним вектором для нашоi крани. Кпючов'1 слова: економiчне зростання, економiчний розвиток, сльське господарство, фактори впливу, державна полтика, концентра^я альського господарства. Табл.: 3. Ббл.: 16.
Речка Катерина Миколавна - кандидат економiчних наук, доцент, кафедра економки, Тавр'шський державний агроmехнологiчний утверситет (пр. Богдана Хмельницького, 18, Мелтополь, Запорзька обл., 72315, Украна) E-mail: rechkanegerey@gmail.com
УДК 338.2:349.422.231
Речка Е. Н. Обобщение основных направлений экономического роста и развития сельского хозяйства в странах с рыночной экономикой
Целью данной статьи является определение основных направлений экономического роста и развития сельского хозяйства в целом. Проанализировано экономическое развитие сельскохозяйственной отрасли в странах с рыночной экономикой, а именно в США и странах ЕС. На основании анализа работ многих ученых-экономистов были сформированы и обобщены преимущества крупных сельскохозяйственных предприятий над мелкими. В результате исследования было выявлено, что наиболее значимые факторы влияния на экономическое развитие аграрных хозяйств - это их размеры и формы собственности и хозяйствования. В то же время был доказан тот факт, что простое увеличение масштабов производства не обеспечивает повышения экономического эффекта. Рост масштабов производства должен сопровождаться улучшением производственных технологий и совершенствованием форм внутрихозяйственной организации труда, а также специализацией и кооперацией. Обобщая все рассмотренные выше вопросы экономического приоритета крупных аграрных хозяйств, можно сформулировать следующие выводы. Научно обоснованным является положение о действии таких экономических законов, как «тождество собственности и труда», а также «закон преимущества крупных хозяйств». Исследовав основные направления экономического роста в странах с рыночной экономикой, доказано, что наиболее эффективным типом хозяйствования является кооперация. Это и должно быть приоритетным и перспективным вектором для нашей страны.
UDC 338.2:349.422.231
Rechka K. M. Summarizing the Main Directions of Economic Growth and Development of Agriculture in Countries with Market Economy
The aim of the article is to determine the main directions of economic growth and development of agriculture in general. The economic development of the agricultural sector in countries with market economy, namely in the US and EU countries, is analyzed. Based on the analysis of works of a number of academic economists, the advantages of large agricultural enterprises over small ones are identified and summarized. As a result of the research, it is revealed that the most significant factors that influence the economic development of agricultural enterprises are their size and forms of ownership and management. At the same time, it is proved that only an increase in the scale of production does not ensure an increase in the economic effect. The increase in the scale of production should be accompanied by improvement of production technologies and perfection of the forms of intraeconomic organization of labor, as well as specialization and cooperation. Summing up all the issues of the economic priority of large agrarian enterprises discussed above, we can formulate the following conclusions. The provision on the operation of such economic laws as "identity of property and labor", as well as "the law of the advantage of large enterprises" is scientifically justified. Having studied the main directions of economic growth in countries with market economy, it is proved that cooperation is the most effective type of management. This should be a priority and promising vector for our country. Keywords: economic growth, economic development, agriculture, factors of influence, state policy, concentration of agriculture. Tbl.: 3. Bibl.: 16.
Ключевые слова: экономический рост, экономическое развитие, сельское хозяйство, факторы влияния, государственная политика, концентрация сельского хозяйства. Табл.: 3. Библ.: 16.
Речка Екатерина Николаевна - кандидат экономических наук, доцент, кафедра экономики, Таврический государственный агротехнологический университет (пр. Богдана Хмельницкого, 18, Мелитополь, Запорожская обл., 72315, Украина) E-mail: rechkanegerey@gmail.com
Rechka Kateryna M. - Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Department of Economics, Tavria State Agrotechnological University (18 Bohdana Khmelnytskoho Ave., Melitopol, Zaporizka obl., 72315, Ukraine)
E-mail: rechkanegerey@gmail.com
Вступ. У сучасних умовах одшею з найважливших сощальних проблем е проблема економiчного зростання кра!ни, до яко! зосереджена увага полiтикiв i пров^них на-укових дiячiв економiчно! науки.
Проблема забезпечення яисного економiчного роз-витку в Укра!ш та свт все бкьше набирае актуального зна-чення через глобальне загострення соцiально-економiчних i фiнансових проблем. Адже динамка економiчного зростання дае нам характеристику розвитку нацюнально! еко-номiки, И мiсце на мiжнароднiй аренi. На основi !! даних е можливiсть зробити висновки: про ршень життя населення, про те, як в^буваеться вирiшення проблеми, що пов'язана з обмеженiстю ресурсш. Пiдтримка економiчного розвитку, його темпш на оптимальному та стабкьному ршш входить до основних довготермiнових щлей уряду будь-яко! кра!ни свiту як складово! його економiчно! полiтики, що спостерь гаеться впродовж останнiх десятилиь.
Практика пiдтверджуе iстиннiсть «закону переваг великих господарств», використання «ефекту масштабу виробництва». У кiнцi Х1Х i на початку ХХ ст. його дiя привела до великих змш у промисловостi. Паншне мкце в нiй зайняли ол1гополГ1 i монополп. Це явище Грунтовно викла-дено в працях багатьох досл^ниив того часу, зокрема в ро-ботi В. I. Ленiна «Империализм как высшая стадия капитализма». К змкт в^омий. А тому лише зазначимо глибинш науковi тдвалини концентрацп виробництва. Економiчна основа, що П зумовлюе, - це намагання кожного господаря пiдприемства використати переваги великих тдпри-емств як фактор одержання i максимiзацi! прибутку i на цих засадах економiчного зростання та розвитку. У то же час посилення концентрацп виробництва i досягнення нею певного ршня призвело до виникнення олiгополiй i моно-полiй. Посилення монополiзму на макроршш значною мь рою гальмуе економiчне зростання та розвиток, осильки руйнуе конкуренцiю. Вона, як в^омо, е основою i головною рушшною силою цих процесш. На мжроршш, тобто для окремого тдприемства, економiчний монополiзм - це пашвний стан, контроль виробника певного товару або !х групи на ринку. У нього з'являеться можливють диктувати цши й одержувати додатковий прибуток, джерелом якого не е розвиток свого виробництва, а кошти покупця (монопольно висои цши). За монопольно низьких цш - це частка новостворено! вартост тих виробниив, у яких монополiст купуе товари.
У цкому монополiзм е антиподом вкьно! конкурен-ци. Вiн суперечить, принаймнi гальмуе економiчний розвиток у певнш сферi та галузi економiки. Тобто в^сутшсть конкуренцЦ позбавляе господарську дiяльнiсть рушшно! сили. Водночас для монопольних i олiгопольних структур
монопольний стан е випдним. Про це св^чить той факт, що будь-яка господарська структура i передусiм великi тдприемства прагнуть забезпечити собi владну позищю на ринку. Вигоди монополп у кiнцевому пiдсумку - отриман-ня додаткового прибутку (надприбутку). Загальний його обсяг перевищуе той, який товаровиробник може одержа-ти в умовах досконало! конкуренци. Суспкьство вiд цього користi не мае. Адже в^буваеться перерозподк коштш внаслiдок нееквшалентного обмiну.
Послаблення або навггь усунення конкуренци при-зводить до того, що з фактора економiчного розвитку ефект масштабу виробництва стае його гальмом. Монопольний виробник певною мiрою втрачае стимули щодо впровадження у виробництво досягнень НТП (вони не за-вжди спочатку дають ефект), оновлення асортименту, тд-вищення якостi продукци при шдвищенш цiн на не! тощо. За таких умов ринок значною мiрою втрачае стимулюючу i «захисну» функцiю щодо покупцiв.
За великим рахунком iз цим можна погодитися. Усш вiдомi недолiки державно-планово! економши, в якiй кон-куренцiю замшили сощалютичним змаганням. Насамперед це низька яисть бiльшостi виробш, !хнш нестаток, адмш-стративнi важелi впровадження у виробництво шновацш, якi суттево поступаються ринковим.
У той же час у кра!нах iз розвиненою ринковою еко-номiкою монополiзм об'ективно не ми1 стати всеохоплюю-чим. Пояснюеться це тим, що в умовах, коли економiчна монополiя не тдтримуеться державою, вона нiколи не стане всеохоплюючою, а тому застшш процеси не е чим-то постшним. ^м того, монополiя - це надконцентращя виробництва i вона повною мiрою використовуе ефект масштабу виробництва, його внутршньогосподарську спещаль защю, кооперацiю i диверсифiкацiю. У великих монополш, як правило, стiйкий фшансовий стан, бiльшi можливостi для впровадження шновацш, високий яисний рiвень менеджменту. Варто також зазначити, що тдвищення ринко-вих цiн мае межу - платоспроможшсть покупця. Вона об-межена його коштами. Що стосуеться монопольно низьких цш, то !хня гранична межа - собшарткть продукци у тих, хто и виробляе. Враховуеться i можливiсть замiни монопольних товарiв субститутами.
У щлому вплив монополiй на економiчний розвиток неоднозначний. Й. Шумпетер вважав, що надiя на досягнення монопольно! влади нер^ко е основним стимулом удосконалення виробництва, тобто його розвитку. Перша фiрма, яка стае власником до цього нев^омих винаходш, новацiй i використовуе !х у робоп, може отримати додатковий економiчний прибуток. Але це результат тимчасово-го монопольного стану. З часом цей винах^ стане загаль-
нодоступним. Прикладом може бути мобкьний зв'язок, виробництво KOMnroTepiB тощо. 1з цих позицш, строго кажучи, не монополiзм сам собою, а намагання одержати монопольну владу в тш чи шшш сферi економiки нерiдко е важливим стимулом економiчного зростання i розвитку. I тут е конкуренщя пiдприемцiв. Але це вже зовам не та конкуренщя, що притаманна ринку товарiв. Ця конкуренщя серед пiдприемцiв «просувае вперед динамiчну ефек-тивнiсть економiки», навiть якщо вона веде до посилення влади монополш, вважав Й. Шумпетер. На практищ в силу дп багатьох факторiв i передусiм глобалiзацiя економжи, НТР, iнформатика i т.п. сприяли демонополiзацiï економiки в останнi десятилггтя. Певний вклад у цей процес зробило антимонопольне законодавство, яке прийняте в бкьшост краш з розвиненою ринковою економiкою i постсощалк-тичних крашах, в Украïнi зокрема.
Отже, посилення концентрацп виробництва в не-скьськогосподарських галузях, насамперед у промисло-востi, досягло такого рiвня, за якого виникли олпополп i монополп. А це ютотно загальмувало вкьну конкуренцiю як рушiйну силу економiчного зростання i розвитку, але не зупинило к. Монополiзму протидiють чимало факторiв, i на сьогоднi про його посилення не йдеться. Принаймш це не е глобальною проблемою свггово'1 економши.
Ольськогосподарське виробництво мае чимало осо-бливостей. Саме вони i зумовлюють специфiку концентрацп в цш галузi економiки. Проаналiзуемо цей тривалий i спон-танний процес в економiчно розвинених крашах свггу.
Само поняття «концентрацiя» (лат. Concentration) мае деккька визначень. Найбкьш узагальнене - це зо-середження, об'еднання, насичешсть. В економiчному контекстi його змют тлумачиться як процес все бкьшого зосередження виробництва на великих i надвеликих тд-приемствах. Стосовно катталу - збiльшення його розмiрiв у результатi накопичення i каттамзацп додатково'1 вартос-тi [13, с. 252].
Науково обгрунтованим е комплексний тдид учених до концентрацп виробництва. У динамщ вона визначаеть-ся як процес, який в^буваеться за бкьш-менш тривалий час. Концентрацiю можна розглядати й у статищ на певний, конкретний момент, тобто фжсащя процесу концентрацп. У цьому випадку мае мкце статичний пiдхiд до концентрацп виробництва. Важливим у досл^женш концентрацп виробництва е виокремлення мшро- i макрорiвнiв концентрацп виробництва в первинних виробничих одиницях i нащональнш економiцi. Цкком очевидно, що останнш е агрегованою сукупшстю першого.
На мiкрорiвнi концентрацiя виробництва (або ïï масш-таби) аналопчна категорп «розмiри» первинно'1 виробничо-господарсько'1 ланки (господарство, пiдприемство тощо).
У статищ розмiри пiдприемств визначаються низкою показникш. В. Г. Андрiйчук вважае, що одним iз найваж-ливших показникiв, що характеризують розмiр тдприемства, е обсяг виробництва продукци. Для аграрних тд-приемств не менш важливим показником розмiру е площа землекористування [2, с. 55].
У динамiчному планi концентрацiя виробництва на рiвнi пiдприемства - це збкьшення його розмiрiв. Якщо це здшснюеться за рахунок iнвестицiй у розширення виробництва, то в^пов^но зростають його масштаби в To^i
i нацiональнiй економiцi. Але розмiри пiдприемств можуть збiльшуватися й шляхом його об'еднання з шшими та ство-рення на цих засадах рiзних господарських структур корпоративного типу.
«Шд дiею ринкових сил, передусiм конкуренци, чимало тдприемств зазнають економiчного банкрутства. Як правило, вони приеднуються до функщонуючих, у результат цього ïхнi розмiри збкьшуються. Об'еднання тдприемства з шшими на будь-яких засадах прийнято називати централiзацiею катталу та виробництва. На мiкрорiвнi воно тотожне концентрацп виробництва. Адже йдеться про вищий ршень розмiрiв тдприемства. Водночас сама собою централiзацiя на сьогодш не збкьшуе m сукупний виробничий ресурс, нi обсяги виробництва щодо нацюнально: економши та ÏÏ окремо'1 сфери чи галузЬ [6, с. 82].
У контекст тематики монографп першочергове зна-чення мае вплив розмiрiв агрогосподарств на ïхнiй розвиток у цкому, економiчну ефективнiсть, стiйкiсть i кон-курентоспроможнiсть зокрема. Це питання традицшно е дискусiйним, хоча до 30-х роив ХХ ст. воно розглядалося в аспект переваг трудових селянських (поршняно невеликих) господарств i великих, як правило, катталютичних.
При цьому таи пров^ш науковщ того часу, як М. Туган-Барановський, О. Чаянов, М. Кондратьев вважали, що, зiставляючи поршняну потужнiсть i стшисть крупного капiталiстичного i дрiбного трудового скьського госпо-дарства у к боротьбi, маемо сказати, що в наш час перевага схиляеться швидше у бж дрiбного господарства. Наймана праця в скьському господарствi менше сумлiнна та продуктивна, нгж праця самого землероба. Ось чому ми кажемо, що майбутнш земельний порядок повинен базуватися саме на трудових, а не на катталютичних господарствах [15, с. 47-49]. В. I. Ленш розглядав це питання щодо будь-яких агроформувань i дшшов висновку, зпдно з яким переваги великого виробництва в землеробствi над дрiбним очевид-ш та закономiрнi: «...и в России земская статистика обнаружила тот же закон, выражающий превосходство крупного земледелия над мелким;...Превосходство крупного земледелия состоит не только в меньшей потере культурной площади, в сбережениях на живом и мертвом инвентаре, в более полном использовании инвентаря, в более широкой возможности применять машины, в большей доступности кредита, но также и в коммерческом превосходстве крупного хозяйства, в употреблении этим последним научно образованных руководителей хозяйства» [5, с. 118].
Ефект масштабу в економiчнiй теорп трактуеться як економiя, що зумовлена збкьшенням масштабiв вироб-ництва, i виявляеться вона як зниження довгострокових середнк витрат виробництва на одиницю продукци. На основi ккьисно визначено'1 тако'1 економп е можливють розрахувати й ефективнiсть масштабу в^ношенням ïï абсолютно: величини до приросту витрат ресурсш. Практично до загальновизнаних положень в^носяться тi, що у великих агротдприемств бкьше можливостей запроваджувати новiтнi матерiало-, енерго- i водоощадш технологи, якi за-безпечують витрачання меншо'1 кiлькостi змшних ресурсш на одиницю продукцп. Вони мають ширшi можливостi для диверсифжацп виробництва, утилiзацiï побiчноï продукци i отримання на цш основi синерпчного ефекту. Великi пiд-приемства мають змогу в значно ширших масштабах вико-
ристовувати функцiю адаптованих цiн, отримуючи знижки до оптових щн при закуп:^ ресурсш великими партiями. Таким тдприемствам, як бiльш надiйним партнерам, банки надають кредити за нижчими высотками [7, с. 85-86].
В економiчних дослiдженнях ключовим тдходом е врахування того факту, що на будь-який економiчний про-цес чи явище впливають численнi чинники. При цьому вони нер^ко дiють у протилежних напрямах. Саме тому аналiз одного фактора впливу мае Грунтуватися на допущенш -«однаковiсть шших». Вакуум в економiцi створити немож-ливо. Однаковi умови функцiонування агротдприемств у реальному життi скорiше випадковкть, н!ж правило.
Викладене вище дае тдстави стверджувати, що по-рiвнювати треба поршняне. О. В. Чаянов справедливо писав: «...крупное трудовое хозяйство имеет преимущества перед мелким трудовым» [15, с. 50]. Тобто фактор тотож-ност власност i пращ однаковий в обох видах агрогосподарств, але рiзнi !хш розмiри.
У той же час науково обГрунтованим е тда!д, за яко-го поршнюеться, спiвставляеться економiчна вагомiсть окремих факторш впливу на економiчний розвиток агрогосподарств. У нашому випадку йдеться про порiвняння двох ключових факторш: ïхнi розмiри i форми власностi та господарювання.
Що стосуеться порiвняння переваг дрiбних приват-них пiдсобних господарств i одержавлених i державних великих у часи радянсько! влади, то О. Онищенко писав, що практика функщонування протягом багатьох десят-кiв рокiв великих за розмiром державних i колективних альськогосподарських пiдприемств не змогла довести !х переваг над вiдносно дрiбними приватними господар-ствами в шших кра'шах. Господарства, що Грунтуються на приватнш власностi, незважаючи на к дрiбнi розмiри, за-безпечують успшне господарювання, нiж великi альсько-господарсьи пiдприемства колективно! та державно! форм власность Отже, фактор приватно! власност е ефектив-нiшим порiвняно з фактором концентращ! виробництва
в господарствах суспкьного сектора. Переваги приватних господарств зумовлюються саме !х приватним характером, а не в1дносно др1бними розм1рами. Др1бн1 розм1ри цих господарств - !х недолш. I в Польщ1, 1 в Кита!, 1 в шших кра'шах юнують спещальш програми щодо укрупнення скьсько-господарського виробництва, але при збереженш його приватного характеру [11].
З приводу наведеного вище положення очевидною е лише одна обставина: б1льш продуктивне використання земельних упдь (валова продукщя на одиницю земельно! площ1) в особистих тдсобних господарствах зумовлено низкою причин, а не ткьки приватною власшстю.
Практично загальновизнаним у в1тчизнянш еконо-м1чнш л1тератур1 е положення, зпдно з яким «трудова» приватна власшсть (тотожшсть власност1 1 пращ) е чинни-ком прямо! дц на ефектившсть господарсько! д1яльност1 та !1 розвиток. Таким е 1 розм1ри тдприемства. 1х поеднання дае ефект комбшування. Водночас на практищ «трудовим» агрогосподарствам с1мейного типу досягти ращональних розм1р1в - проблематично. I тут 1м доводиться певною м1-рою (1 що важливо - добровкьно) обмежувати свою еконо-м1чну самостшшсть насамперед у комерцшнш д1яльност1 1 частково - у виробничш. У першому випадку йдеться про створення р1зних обслуговуючих кооператив1в. У другому - добровкьне об'еднання с1мейних ферм у партнерства, корпоращ! 1 виробнич1 кооперативи (с1мейного 1 не-с1мейного типу).
На сьогодш бкьшють в1тчизняних науковщв фактор «розм1ри» тдприемств розглядають уособлено, без порш-няння з шшими, фактично в аспект! об'ективного еконо-м1чного закону - переваг великих виробничих агроформу-вань (див. табл. 1).
Узагальнення 1 критична ощнка наукових праць з пи-тань економ1чних переваг великих агрогосподарств дае тдстави сформулювати таи висновки. Науково обГрунтованим е положення щодо ди таких об'ективних економ1ч-них законов, як: тотожшсть власност1 1 пращ («оргашчна
Таблиця 1
Переваги великих сшьськогосподарських пщприемств
Автор Трактування
В. Я. Амбросов, Т. Г. Маренич «...великотоварш сшьськогосподарсью пщпривмства на перспективу займуть провiдне мкце з освовння досягнень науково-технiчного прогресу в агропромисловому комплекс. Вони визначать «обличчя» продовольчого ринку, можливостi його конкурентоспромож-ностi» [1, с. 16, 18]
П. 1. Гайдуцький «Багатсрчний досвiд довiв високу економiчну ефективнiсть широкомасштабного використання системи авозмш, потужно! сшьськогосподарськоТ технти. Цi переваги можна успiшно реалiзувати тiльки у великих, конкурентоспроможних компаыях, якi працюють на мiжрегiональному рiвнi» [3, с. 47]
В. Я. Месель-Веселяк «Якщо невелике пщпривмство забезпечити системою сiльськогосподарських машин, то рiвень |'х використання буде невисоким» [8, с. 14]
1. Р. Михасюк «У будь-якому разi перевагу слiд надавати великим агроформуванням, осшьки лише вони забезпечать виробництво конкурентоспроможно!' продукцп як для внутршшх потреб, так i на експорт (зерно, олiя, цукор)» [9, с. 62]
О. М. Онищенко «Великi за розмiром господарства, здатнi успiшнiше, шж дрiбнi, застосовувати досягнення науково-технiчного i органiзацiйного прогресу, забезпечуючи вищi показники ефективнос-тi господарсько!' дiяльностi» [11, с. 59]
Джерело: сформовано автором
!хня еднiсть» i «закон переваг великих господарств». Неза-перечним е !х позитивний вплив на економiчне зростання i розвиток скьського господарства на мжро- i макрорiв-нях, водночас треба врахувати певш застереження науков-цiв, якi ними вже обГрунтовувалися. Видiлимо головнi. По-перше, будь-який економiчний закон - це закон загальних тенденцiй в економiцi, але зовсiм не закон уск окремих ви-падкiв, заслуговуе на увагу. Абсолютними е тiльки закони природи. Не е виключенням з цього правила закон ефекту масштабу виробництва, тобто цей закон дiе як тенденщя, осккьки проявляеться вш лише за однаковктю iнших умов (яи далеко не завжди мають мюце в дiйсностi).
По-друге, перевага великого виробництва в землероб-ствi мае певну межу, вона неоднакова в рiзних видах скь-ського господарства i за рiзних суспiльно-економiчних умов.
По-трете, поряд iз законом переваг великого виробництва дiе закон спадно! продуктивностi й ефективностi, а отже, прибутковость Саме вiн ставить межу «ефекту масштабу виробництва». 1накше кажучи, йдеться про опти-мальш (рацiональнi) розмiри для агропiдприемств, яи не е якоюсь сталою величиною. Вони змшюються з часом i за-лежать вiд дц багатьох чинникiв. Це питання розглядаеться в подальшому.
Отже, просте збкьшення масштабов виробництва навряд чи забезпечить тдвищення економiчного ефекту. Це можливо лише в тому випадку, коли ильисть приводить до появи ново!, вищо! якость Зростання масштабiв виробництва повинно супроводжуватися полiпшенням ви-робничих технологш i вдосконаленням форм внутршньо-господарсько! органiзацi! працi, кращим використанням виробничих потужностей i робочо! сили (йдеться про переваги кооперацп i спецiалiзацi!). Господарство може зрос-тати до досить значних розмiрiв, перш нiж воно повнiстю вичерпае потенщал великого виробництва.
Що ж стосуеться спадного ефекту масштабу, то нау-ковцi вважають, що основними причинами його виникнення е дiя закону спадно! дохкносп i погiршення системи управ-лшня на надто великих пiдприемствах. Вони стають «непо-воротними», осккьки iз запiзненням реагують на змiну зо-внiшнього та внутрiшнього середовища. На таких тдприем-ствах ускладнюеться процес прийняття ршень i контроль за !х виконанням, погiршуеться взаемодiя мiж окремими тд-роздiлами, значно продовжуеться час для обробки шформа-цп та !! надходження до ойб, для яких вона е необхкною для оперативного та тактичного управлшня [6, с. 58].
Крiм того, вггчизняш науковцi найчастiше називають таи обмежувальш чинники:
■ у скьському господарствi транспортний чинник набувае особливо важливого значення. Йдеться про витрати на внутршньогосподарсьи пере-везення i пере!зди, якi зростають з тдвищенням концентрацп виробництва;
■ у великих тдприемствах зайнято багато пращвни-ив. За таких умов важко забезпечити матерiальну заiнтересованiсть i вiдповiдальнiсть кожного члена колективу за ефективне використання землi й шших засобш виробництва, слабшае контроль за виробничими процесами, знижуеться ефектив-нiсть менеджменту або дорожчае система управлшня тдприемством;
■ велике виробництво в скьському господарствi вимагае значних земельних площ, а для !х при-дбання потрiбнi чималi кошти;
■ у сiльському господарствi багато видiв виробництва, яи можуть бути рентабельними в межах «малого» i навiть «дрiбного» бiзнесу, наприклад, виноградарство, городництво, садiвництво, бджо-лярство тощо;
■ досягти ефекту масштабу виробництва невелик тдприемства в аграрному виробництвi можуть шляхом коопераци мiж собою, штеграцп з пiд-приемствами третьо! сфери АПК, поглиблення спецiалiзацi! [7].
Отже, економiчнi переваги великих форм господа-рювання для абсолютно! бкьшосп науковцiв - незапере-чнi. Зумовлено це тим, що розмiр господарства е важливим фактором тдвищення ефективност та прибутковост ви-робництва.
Таким же е чинник тотожност власностi i працi. Дис-кусiйним було i залишаеться питання: який iз них е домь нантним? На наш погляд, це залежить вк рiвня розвитку продуктивних сил. На доiндустрiальному етапi ключовим був фактор тотожност власностi i працi. Про це певною мiрою свiдчить частка живо! пращ в собiвартостi продук-цц. На iндустрiальному етапi, напевне, бкьш економiчно вагомим е розмiри господарства. Адже новi види земле-робсько! технiки ефективно можна використовувати на вкносно великих площах сiльськогосподарських упдь. Зростае оптимальний рiвень розмiрiв агрогосподарств. Зрештою розвиток технiки i технологш i !х застосування в скьському господарствi надае чиннику «розмiри агрогосподарств» бкьш економiчно вагомого значення, шж тотожнiсть власностi i пращ. Йдеться про в^носне !х значення. Цим, на наш погляд, i пояснюеться тенденщя до посилення концентрацЦ виробництва в скьському госпо-дарствь Великi агроструктури мають можливють (i, як правило, реалiзують П) знижувати собiвартiсть продукцй i за певних ринкових цiн на не! збкьшувати прибуток. 1накше кажучи, дiя закону переваг великих господарств зумовлюе посилення процесу концентрацй виробництва в скьському господарствь I не випадково для бкьшосп кра!н з розвине-ною ринковою економiкою ключовою тенденщею в розвитку аграрних пiдприемств е пiдвищення р1вня концентрацп виробництва. Саме тому «^в умовах глобалiзацil i середнi за розмiрами сiльськогосподарськi пiдприемства здеб1ль-шого не витримують конкуренщ!» [12, с. 5].
У контексп викладеного вище потребуе уточнення теза тих науковщв, яи вважають, що сiмейний тип госпо-дарювання е основою аграрного виробництва провкних кра!н [4]. «Сiльське господарство е одшею iз сфер ринково! економiки, де малий бiзнес е домшуючим i його розвиток розглядаеться як шлях формування конкурентного серед-овища» [14, с. 742].
Такi розбiжностi поглядiв науковцiв щодо процесу концентрацп виробництва в економiчно розвинених кра-!нах пояснюеться тим, що проявляеться вш неоднаково в рiзних кра!нах Заходу i регiонах.
Загальновiдомо, що найбкьш розвиненим на сьогод-ш е сiльське господарство США. Ниш загальнодоступни-ми е данi 1нтернету щодо перiодичних перепись с1льсько-
го господарства в США. Вони дають змогу проаналiзувати процес посилення концентрацй виробництва в сiльському господарствi ще'1 краши.
На мiкрорiвнi процес концентрацп виробництва в скьському господарствi проявляеться насамперед у зменшенш кiлькостi ферм i водночас збкьшенш 1х площ землекористування (табл. 2).
Таблиця 2
Кшьккть фермерських господарств США i середнш po3Mip ТхньоТ земельноТ площi з розрахунку на одне господарство
Роки Кмьккть ферм, тис. од. Середня земельна площа ферм, а^в
1950 5388,4 216
1987 2087,8 462
1992 1925,3 491
1997 1911,0 487
2002 2128,9 440
2007 2204,8 418
2012 2109,3 434
Джерело: сформовано автором на основi [16]
Вищенаведеш статистичнi данi свкчать про те, що в 2012 р. поршняно з 1950 р. ильисть ферм зменшилася майже в 3 рази. У 1950 р. к нараховувалося 6,1 млн од., у 2012 - 2,1 млн. Середня площа 1х землi в 1950 р. стано-вила 216 а^в, а в 2012 р. - 434 а^в, тобто збкьшилася в два рази у розрахунку на одну ферму. Збкьшилися об-сяги виробництва товарно'1 продукцй у розрахунку на одну ферму. У 2002 р. вони становили 97,3 тис. дол., а в 2012 р. -187,1 тис. дол., тобто майже в 2 рази.
Про посилення концентрацп виробництва в скьському господарствi США свкчить зростання ккькост й еко-номiчноï ролi особливо великих агроформувань (табл. 3).
Як свкчать даш, ткьки за перюд 1997-2012 рр. ильисть великих ферм збкьшилася в 3,7 разу, вкповкно частка в загальнш кiлькостi ферм зросла на 3,0, а в загальному об-сязi продажш - на 33,1 вксоткових пунктiв. До речi, у США мшмальна кiлькiсть ферм, необхкних для виробництва половини всiеï товарно'1 сiльськогосподарськоï продукцй, у 1900 р. становила 983 тис. од. (17 %). У 2012 р. всього 79,2 тис. ферм виробили 2/3 товарно'1 продукцп. Водночас понад 2 млн ферм виробили 1/3 товарно'1 продукцп.
Отже, починаючи з 2007 р. частка ферм-мкьйонникш у США в загальних обсягах продажш перейшла половин-
Таблиця 3
Кiлькiсть i частка великих ферм* у загальнш Тхшй кшькосп i сумарному обсязi продажiв сiльськогосподарськоï продукцй США
Роки Кшьккть великих ферм, тис. од. Частка в загальнш кмькосл, % Частка в загальному обсязi продажiв, %
1997 15,9 0,8 33,3
2002 29,5 1,4 47,9
2007 55,5 2,5 59,1
2012 79,2 3,8 66,4
* Ферми з обсягами рiчних продажiв скьськогосподарсько!' продукцй 1 млн дол. i бкьше.
Джерело: сформовано автором на основi [16] ний рубiж. Саме це i е одним iз вагомих аргументш на ко-ристь переваг великих ферм. На цьому етат вони забезпе-чують основу продовольчо'1 безпеки цiеï краши.
Певною мiрою йдеться про надконцентращю виробництва в сiльському господарств^ якщо зважити на той факт, що в складi групи ферм-мкьйонниив функцiонуе анклав надвеликих фермерських господарств iз обсягами реалiзованоï продукцй 5 млн дол. i бкьше. У 2012 р. кня ильисть становила 8499 одиниць (0,4 % до загально'1 ккь-кост фермерських господарств), але частка в загальному обсязi товарно'1 продукцй - 31,7 %, тобто майже третина [6, с. 90].
1з викладеного випливае висновок, що в США скь-ськогосподарське виробництво здшснюеться переважно великими та надвеликими агроструктурами. Якщо (дещо умовно) до малих i середшх ферм взнести тi, рiчнi обсяги реалiзацiï товарно'1 продукцй яких становили до 250 тис. дол., то ккьисть таких ферм у 2012 р. становила 1860,1 тис. (88,2 % до загально'1 илькост ферм), а частка у виробництвi товарно'1 продукцй - лише 11,2 %.
Вищенаведеш положення, зпдно з якими у кра'шах iз ринковою економшою скьськогосподарське виробництво здшснюеться переважно малими та середшми господар-
ствами, справедливi вiдносно бкьшост краш Захiдноï 6в-ропи. Тут середнш розмiр господарства близько 18 га.
Одшею iз особливостей скьського господарства е те, що важливим фактором його економiчного зростання i розвитку е процес посилення кооперацй, у першу чергу селянських господарств (ферм) амейного типу. Ця тематика починаючи з Х1Х ст. i дотепер, напевне, найбкьше при-вертала i привертае нинi до себе увагу вчених економiстiв-аграрниив.
Поява i розвиток кооператив1в у скьському госпо-дарствi е використання ефекту суспкьного подку працi. Як вкомо, на ранн1х етапах розвитку скьського господарства агробiзнесовi господарства самi виробляли певнi засоби виробництва (тяглова сила тварин, добрива, посшний матерiал, деякi види технiки тощо). Виконувалися й функцй подаль-шого руху вироблено'1 продукцй, И реамзащя зокрема. Така унiверсальнiсть працi селян гальмувала позитивний ефект сусп1льного подку пращ, а зрештою розвиток ще'1 галузi, су-перечила об'ективностi науково-техшчного прогресу.
Слiд звернути увагу на той факт, що процес розподь лу пращ почався ще в натуральних господарствах, насамперед за статтю i вшом. В кторичному аспекп видкяють три важливi вiхи в еволюцй под1лу працi: 1) виокремлення
скотарства вк землеробства; 2) вiдокремлення ремюни-цтва вiд землеробства внаслiдок появи мгст, зародження товарного виробництва; 3) розвиток торг:^ й поява класу купцов, що ютотно розширило межi та масштаби товарного виробництва й обмшу. Саме це зумовило зародження й розвиток товарно-грошових вкносин. Формування товарного виробництва, передуам катталютичного типу, супроводжувалося масштабним суспкьним подком пращ в межах нащонально'1 i свггово'1 економiк. М:жнародна торговля стала основною формою м1жнацюнальних економ:ч-них зв'язюв. На мжроршш, тобто первинно'1 виробничо'1 одинищ (господарства, тдприемства), розподк пращ об-мш дюльнютю не приймае форму товарно-грошових вк-носин.
Важливо наголосити, що будь-який вид подку пращ, тобто починаючи 1з внутршньогосподарського та закш-чуючи м:жнародним, е важливим чинником економ1чного зростання i розвитку, тдвищення продуктивно™ й ефек-тивност виробництва. Про це у свш час писав А. Смгг i наводив приклад ефекту спещамзаци одте'1 1з мануфактур з виробництва шпильок. Без спещамзаци один робггник змн би виробити не бкьше 20 шт. за день, а подк пращ забезпечив тдвищення ïï продуктивност в 240 разов. На-певне, очевидним е той факт, що виконувати одну опе-ращю, один вид роботи потребуе менше часу i зусиль вк працшникш, шж багатьох. Завдяки цьому вони працюють бкьш ефективно. Зрештою збкьшуються можливост ко-лективу i кожного в досягнент бкьш високих результапв пращ. Суспкьний подк пращ в межах нащонально'1 еконо-мши аналопчно впливае на результати ïï господарсько'1 дь яльность Потреба в непереривност економ1чного зростання i розвитку зумовлюе той факт, що процес подку пращ практично не мае меж.
У промисловост суспкьний подк пращ прив:в до уособлення торгового катталу, виникнення багатьох галузей економжи, ускладнення ïï структури. I головне, з'явилися ртзш виробнич: об'еднання, акщонерт товари-ства зокрема.
У науковш лиератур^ присвяченш коопераци i ште-граци в скьському господарств:, справедливо зазначалося, що селянину вк природи притаманна стабкьтсть у формах господарювання i прив'язатсть до земл1, до шдивку-ального або ймейного ведення господарства. Саме тому добровкьно фермери не поспшають об'еднуватись у р1зт виробнич: структури. Фермер робить усе можливе, щоб за-лишитися самостшним господарем, принаймт у виробни-чш сфер:.
Водночас у м1ру розвитку продуктивних сил у скь-ському господарств: др:бним i малим фермерам дедал: складнше досягти нормального р1вня техншо-техно-лопчного забезпечення. Кр1м того, для фермеров усе го-стршою ставала проблема збуту свое! продукци за цшами, як: давали б змогу здшснювати хоча б просте вктворення. Досить складною для них е також проблема купшл1 засо-б1в виробництва за доступними цшами. Образно кажучи, фермери вкчували тиск ринку на '¿хне господарство з двох боив - на «вход:» (купшля засоб1в виробництва) i на «ви-ходЬ> (продаж свое! продукци). Сушжш :з скьським гос-подарством галуз: АПК - перша i третя сфери - схильш до монопол1зму. Високий р1вень концентраци виробництва
(перша сфера) дае '¿м змогу, насккьки це можливо, встанов-лювати монопольно висок: цши на засоби виробництва, як: купують фермери, i монопольно низьи, за якими фермери продають продукщю тдприемствам, що переробля-ють скьськогосподарську продукщю, або посередницьким структурам (третя сфера). Фермери в цьому план: можуть протистояти сум1жним сферам АПК в умовах вкьного ринку лише одним способом - об'еднанням у постачально-збутов: кооперативи, а тзнше й у ri, що збернають, пере-робляють i реамзують скьськогосподарську продукщю. Фермери при цьому передають кооперативу досить склад-н функци (вони потребують професюнамзму i тривалого часу) постачання '¿м засоб:в виробництва та реал1зацп ви-роблено'1 продукци. Це дае '¿м можливкть зосередитись на виконанш виробничих функцш. I найголовнше - при цьому фермер господарюе самостшно, тобто забезпечу-еться висока мотиващя до ефективно'1 пращ. Водночас пом'якшуеться проблема «диспаритету цш», використову-ються вком1 переваги спещамзаци i коопераци.
У крашах Заходу кооперативи в скьському господарств: функщонують уже понад двох столоть. Тради-щйно 1х створювали за такими основними напрямами: постачально-збутов: кооперативи; кооперативи кредиту-вання фермер:в; сервкш кооперативи (надають консуль-таци, здшснюють р:зш послуги, буд1вництво тощо). У су-часних умовах можна говорити про суцкьне кооперування фермеров. При цьому один i той самий фермер неркко е членом двох i бкьше кооперативов.
У скандинавських крашах, Дани, Шдерландах, Япони ус: фермери охоплеш кооперуванням. У Шмеччиш кооперативи переробляють i реамзують близько 80 % молока, 30 % - м'яса, 55 % - зерна та 42 % - овоч1в. ктор:я скьсько-господарсько'1 кооперац11 в кра'М нараховуе б:льше 150 ро-к1в, а il виникнення пов'язують з :менами Германа Шульца та Фркрка Райффайзена.
Висновки. П:дсумовуючи усе вищезгадане, можна сказати що у цкому европейсьи кра'1ни через кооператив^ формування в аграрному сектор: реамзують понад 60 % уае'1 вироблено'1 фермерами продукцй, а скандинав-ськ: - б:льше 80 %; кооперативи Китаю i Японн реал1зують понад 90 % с1льськогосподарських товар1в; фермери США переробляють 80 % усього молока на кооперативних заводах; у США i Канад1 функщонують скьсьи кооперативи по штернет-зв'язку. Досить поширеною за кордоном формою обслуговуючого кооперативу е кооперативи з1 спкьного використання с1льгосптехн:ки.
Поряд :з кооперац:ею в с:льському господарств: посилюеться процес :нтеграц11 на меж: друго'1 i третьо'1 сфер АПК щодо аграрних утворень. В:н зумовлений тими ж самими причинами, що i 1х кооперащя, а саме: для до-сягнення вищо'1 ефективност: i рентабельно™ аграрних господарств. У крашах Заходу :нтеграц:я набула значного розвитку i здшснюеться передус:м у форм: агроторговель-них об'еднань, створених на основ: едино'1 власност: або за контрактами. Ытегращя, як i кооперащя, збер1гае виробни-чу самост:йн:сть аграрних структур, дае можливють уник-нути згубно'1 дИ диспаритету ц:н при реамзацп 1хньо1 про-дукцй. Ыакше кажучи, при вс:х видах штеграцн (горизон-тальн:й, вертикальн:й i змшанш) фактично в:дбуваеться поглиблення спец:ал:зацй, коопераци i корпоратизаци, але
здебкьшого у формi об'еднання пiдприемств i виробництв, яи функцiонують у межах взаемопов'язаних галузей та пiд единим управлшням. У результатi цього об'еднуються таи процеси, як виробництво, заготшля, транспортування, збе-рiгання, обробка, переробка та реалiзацiя готово'1 до спо-живання сiльськогосподарськоï продукцй. Саме це е змк-том агропромислово'1 штеграцй [6, с. 139-140; 10].
Результати проведеного до^дження дають змогу видкити основнi тенденцй в розвитку скьського господарства в кра'шах iз розвиненою ринковою економшою. До них слк зарахувати: 1) посилення концентрацй виробництва, яка зумовлена перевагами (у межах рацюнальних розмiрiв) великих агрогосподарств; 2) спецiалiзацiя i коо-перацiя останнгх; 3) iнтеграцiя друго'1 й третьо'1 сфер АПК.
Л1ТЕРАТУРА
1. Амбросов В. Я., Маренич Т. Г. Великотоварнi пщпри£м-ства як основа впровадження шновацш. Економка АПК. 2007. № 6. С. 15-19.
2. Андршчук В. Г. Економта пщпри£мств агропромисло-вого комплексу : пщручник. Кив : КНЕУ, 2015. 783 с.
3. Гайдуцький А. П. Аграрна реформа i новi можпивосп для залучення Ыоземних швестицш. ЕкономкаАПК. 2002. № 11. С. 45-48.
4. Зубар I. В. Розвиток малих форм господарювання в ре-гюш. Економка АПК. 2014. № 11. С. 106-113.
5. Ленин В. И. Капитализм в сельском хозяйстве (О книге Каутского и о статье г. Булгакова) // Полное собрание сочинений. Т. 4. С. 95-152.
6. Мельник Л. Л. Економiчна засади прибутковост сть-ського господарства : монографiя. Днтро : Свщлер А. Л., 2016. 346 с.
7. Мельник Л. Ю., Макаренко П. М. Концентра^я виробництва в стьському господарства тенденцй i перспективи. Еко-HOMiKa АПК. 2002. № 2. С. 11-17.
8. Месель-Веселяк В. Я. Оптимальш розмiри стьськогос-подарських формувань промислового типу в УкраМ. EKOHOMiKa АПК. 2008. № 3. С. 13-20.
9. Михасюк I. Розвиток приватних агроформувань i подо-лання аграрной' кризи. Економка Украни. 2000. № 8. С. 62-66.
10. Нелеп В. ОцЫка експортних можливостей агропро-довольчого комплексу Украши. Економка Украни. 2011. № 9. С. 54-63.
11. Онищенко О. Соцiально-економiчна природа i роз-мiри стьськогосподарських пщпри£мств. Економка Украни. 2000. № 6. С. 58-68.
12. Саблук П. Т. Реалiзацiя мехаызму реформ в аграрнш сферк Економка АПК. 2011. № 10. С. 3-6.
13. Словарь иностранных слов / гл. ред. Ф. Н. Петров. М. : Рус. яз., 1987. 608 с.
14. Стратепя розвитку аграрного сектору економти на перюд до 2020 року : зб. матерiалiв Чотирнадцятих рiчних зборiв Всеукр. конгр. вчених економiстiв-аграрникiв (Кшв, 1617 жовт. 2012 р.). КиТв : ННЦ «1АЕ», 2013. 762 с.
15. Чаянов А. В. Избранные произведения : сборник. М. : Моск. Рабочий, 1989. 368 с.
16. Market value of agricultural products sold including landlord's share and direct sales: 2012 and 2007/USDA, National Agricultural Statistics Service // UNITED STATES DATA. 2012. P. 9.
REFERENCES
Ambrosov, V. Ya., and Marenych, T. H. "Velykotovarni pidpryi-emstva yak osnova vprovadzhennia innovatsii" [Large-scale enterprises as a basis for the introduction of innovations]. Ekonomika APK, no. 6 (2007): 15-19.
Andriichuk, V. H. Ekonomika pidpryiemstv ahropromyslovoho kompleksu [Economy of enterprises of the agro-industrial complex]. Kyiv: KNEU, 2015.
Chayanov, A. V. Izbrannyye proizvedeniya [Selected works]. Moscow: Mosk. Rabochiy, 1989.
Haidutskyi, A. P. "Ahrarna reforma i novi mozhlyvosti dlia za-luchennia inozemnykh investytsii" [Agrarian reform and new opportunities for attracting foreign investment]. Ekonomika APK, no. 11 (2002): 45-48.
Lenin, V. I. "Kapitalizm v selskom khozyaystve (O knige Kautskogo i o state g. Bulgakova)" [Capitalism in agriculture (On the book of Kautsky and on the article of Mr. Bulgakov)]. In Polnoye sobraniye sochineniy vol. 4, 95-152.
"Market value of agricultural products sold including landlord's share and direct sales: 2012 and 2007/USDA, National Agricultural Statistics Service" In UNITED STATES DATA, 9-, 2012.
Melnyk, L. L. Ekonomichna zasady prybutkovosti silskoho hospodarstva [Economic principles of profitability of agriculture]. Dnipro: Svidler A. L., 2016.
Melnyk, L. Yu., and Makarenko, P. M. "Kontsentratsiia vyrob-nytstva v silskomu hospodarstvi: tendentsii i perspektyvy" [Concentration of production in agriculture: trends and prospects]. Ekonomika APK, no. 2 (2002): 11-17.
Mesel-Veseliak, V. Ya. "Optymalni rozmiry silskohospodar-skykh formuvan promyslovoho typu v Ukraini" [Optimal sizes of agricultural formations of industrial type in Ukraine]. Ekonomika APK, no. 3 (2008): 13-20.
Mykhasiuk, I. "Rozvytok pryvatnykh ahroformuvan i podola-nnia ahrarnoi kryzy" [Development of private agroformations and overcoming the agrarian crisis]. Ekonomika Ukrainy, no. 8 (2000): 62-66.
Nelep, V. "Otsinka eksportnykh mozhlyvostei ahroprodo-volchoho kompleksu Ukrainy" [Estimation of export opportunities of the agro-food complex of Ukraine]. Ekonomika Ukrainy, no. 9 (2011): 54-63.
Onyshchenko, O. "Sotsialno-ekonomichna pryroda i rozmiry silskohospodarskykh pidpryiemstv" [Socio-economic nature and size of agricultural enterprises]. Ekonomika Ukrainy, no. 6 (2000): 58-68.
Sabluk, P. T. "Realizatsiia mekhanizmu reform v ahrarnii sferi" [Realization of the mechanism of reforms in the agrarian sector]. Ekonomika APK, no. 10 (2011): 3-6.
Slovar inostrannykh slov [Dictionary of foreign words]. Moscow: Rus. yaz., 1987.
Stratehiia rozvytku ahrarnoho sektoru ekonomiky na period do 2020 roku [Strategy for the development of the agrarian sector of the economy for the period up to 2020]. Kyiv: NNTs «IAE», 2013.
Zubar, I. V. "Rozvytok malykh form hospodariuvannia v re-hioni" [Development of small forms of economic activity in the region]. Ekonomika APK, no. 11 (2014): 106-113..
